Письмова характеристика

Автор та назва твору – Клод Моне «Сорока» (1868-1869);

Стиль, жанр, техніка виконання – імпресіонізм, пейзаж; широкі та швидкі
мазки;
Композиція – Моне ділить її на дві частини. Горизонтально – парканом та
вертикально – сорокою у крайньому лівому кутку;
Характеристика колірної гами – Білий колір є домінантним, але Моне
використовує великий діапазон барв, щоб виявити його білизну: жовті, червоні,
фіалкові, блакитні, сині відтінки! Теплі кольори будівель контрастують із
прохолодним кольором даху та синіми тінями паркану. Це один із перших
випадків, коли Моне використовував у тінях колір, який спостерігав у природі.
Блакитний сніг шапкою завалив тин, а нижче під ним лягають глибокі сині тіні,
але крізь них можна побачити окремі плями білого снігу. Моне, крім того,
віддає багато світла та тепла небу за деревами. Дерева праворуч від воріт
позначені мазками із приглушеним білим кольором. На окрему увагу
заслуговує сама сорока.
Вона позначена лише кількома штрихами. Видно, що вона сидить, чекає,
слухає. Її контури пом'якшені мазками снігу за нею. Якщо уважно придивитися,
то внизу на снігу можна побачити і її блакитну тінь.
Сюжет – На картині зображено тин, сорока що сидить на хвіртці, фруктові
дерева, будинок збоку та сніг. Сорока – єдина жива істота на картині та єдиний
рух на ній. Вона як символ швидкоплинності та завмерлого часу.
Живописець називає її «одинокою нотою» на нотному стані.