Professional Documents
Culture Documents
3
3
Таким чином на сьогодні майже не залишилось ідолів з тих часів, тому Збруцький
ідол - скульптура IX ст., одна з рідкісних пам'яток слов'янського язичницького культу, кам'яний
стовп, бовван (ідол), який ймовірно зображує слов'янського бога Рода-Світовида. Зберігся випадково:
знайдений біля Гусятина в річці Збруч (притока Дністра) в 1848 році. Цьому сприяла аномальна
посуха — голова статуї появилась над поверхнею вод Збруча внаслідок різкого падіння їх рівня.
Збручанський Світовид зберігається в Краківському археологічному музеї.
6 ) сприяв розвиткові освіти – заснував першу школу;
7) розбудовував Київ як столицю держави: укріплена фортеця — «місто Володимира»,
церква Пресвятої Богородиці (Десятинна), князівські палаци;
8 ) фінансова реформа: першим почав карбувати золоті та срібні монети (срібники і
златники), на яких зображувалися образи Христа й Володимира та тризуб;
9) шляхом династичних шлюбів зміцнив дипломатичні зв’язки з Польщею, Угорщиною,
Чехією,
Норвегією, Швецією. Шлюбна дипломатія – встановлення дипломатичних зв’язків
засобом укладання шлюбів між правлячими родинами. Активно використовували
Володимир Великий і Ярослав Мудрий («тесть Європи»).
10) завойовував Червенські землі (сучасна східна Польща). Значення прийняття
християнства 988р.:
— дало поштовх розвиткові ремесел, особливо в архітектурі;
— сприяло розвиткові кам’яного зодчества, іконопису, мозаїки, фрески, Русь ознайомилася з
античними традиціями;
— запроваджено слов’янську писемність (кирилицю) Святими Кирилом і Мефодієм з
Болгарії;
— почалося літописання, поширилися книги;
— зміцнилося міжнародне становище Київської Русі – зрівняв її з провідними
європейськими державами - стала вважатися рівноправною на Європейській міжнародній
арені, «не варварською»;
— укріпилася князівська влада;
— сприяло створенню єдиного народу.
Значення діяльності князя Володимира:
— в основному завершив формування єдиної держави: територія Київської Русі простягалася
від
Чудського, Ладозького, Онезького озер на півночі до Південного Бугу на півдні, від Карпат на
заході до межиріччя Оки і Волги на сході;
— укріпив князівську владу, створив сильну централізовану державу.
Після смерті Володимира у 1015 р. престол у Києві захопив Святополк Окаянний, який убив
своїх зведених братів Бориса, Гліба (перші канонізовані святі) та Святослава. Ярослав двічі воював зі
Святополком і в 1019 р. разом зі своїм братом Мстиславом почали князювати – до 1036 р. дуумвірат.
Правобережжя Дніпра належало Ярославові, Лівобережжя— Мстиславові;
Правління Ярослава Мудрого (1019-1054 рр.) «тесть Європи», «князь-будівник», «князь-
просвітитель»
1) склав перше рукописне зведення законів — «Руську правду»;
(«Руська правда» визначала вартість життя певних категорій населення. Так, найдорожче
коштувало життя старших дружинників—80 гривень; життя вільного населення — 40 гривень, а
життя раба — 5 гривень. Замінювала кровну помсту штрафами).
2) опікувався будівництвом нових міст і розвитком тих, що вже існували;
3) у Києві побудував Софійський собор, Печерський монастир (майбутню Києво-Печерську
лавру); місто обнесли валами з трьома брамами, одна з яких — Золоті ворота — була парадним
в'їздом;
4) 1036 р.розбив печенігів, які відтоді припинили нападати на Русь;
(Собор Святої Софії побудований візантійськими архітекторами в 1037 р. на честь перемоги
над печенігами. Він прикрашений мозаїками і фресками, які зображували не тільки сцени життя
святих, а й цілком світські сюжети: родину Ярослава, візит Ольги до Костянтина Багрянородного.)
5 ) сприяв обранню першого руського митрополита Іларіона(1051 р.), що написав твір
«Про Закон і Благодать»;
6) піклувався про розвиток освіти та культури: відкривалися школи для дівчат, засновано
першу бібліотеку в Софії Київській.
7) здійснив похід на Візантію, внаслідок чого укладено договір про службу руських дружин у
Константинополі, а дочка візантійського імператора стала дружиною сина Ярослава — Всеволода (
Володимир Мономах);
8) розширив територію Русі за рахунок угрофінських племен (Прибалтика) і знову
відвоював Червону Русь у Польщі;
9 ) сприяв укладенню династичних шлюбів із європейськими монархічними династіями.
(Сам був одружений із дочкою шведського короля Інгігердою, його донька Анна— була дружиною
короля Франції – Генриха Капетинга, Єлизавета —дружиною норвезького королевича, Анастасія
— дружиною угорського королевича; сини уклали шлюби з німецькими принцесами.)
Перед смертю, в 1054 р., Ярослав поділив Русь між своїми синами. Старші сини отримали
головні
міста: Ізяслав — Київ, Святослав — Чернігів, Всеволод — Переяслав. За заповітом сини
повинні були спільно керувати державою - тріумвірат, підпорядковуючись старшому братові. Помер
Ярослав у 1054 р., проживши 76 років.
КИЇВСЬКА РУСЬ ЗА ЧАСІВ РОЗДРОБЛЕНОСТІ.
Галицько-Волинська держава.
Поступове ослаблення Русі. Правління Ярославичів – сини та онуки Ярослава
(1054 –1113) Правління Ярославичів (1054-1073 рр.)
Тріумвірат - 1054-1073 рр. — співправління старших синів: Ізяслава, Всеволода і Святослава
1073-1078 рр. — почалися міжусобні війни між Ярославичами, спричинені зокрема
відсутністю єдиної системи престолонаслідування: князівський престол міг передаватися від батька
до старшого сина або від старшого брата до молодшого.
Ізяслав перебував на Київському престолі тричі: 1054-1068 рр., 1069-1073 рр., 1077 -1078 рр.
Святослав посідав Київський трон з 1073 р. по 1076 р. Всеволод правив у Києві з 1078 р. по 1093 р.
У 1072 р. було затверджено «Правду Ярославичів» – писемного зводу законів на Русі.
Боротьба Ярославичів з половцями: Половці (кипчаки) – тюркські кочові племена, які панували в
українських степах з другої половини ХІ ст. до першої половини ХІІІ ст. Кончак – найвідоміший
вождь половців.
У 1061 р. половці здійснюють перший напад на руські землі.
У 1068 р. Ярославичі зазнають поразки від половців на р. Альта. У результаті 1068 р. у Києві
відбулося народне повстання, й Ізяслав був змушений бігти в Польщу. Кияни поставили на його
місце його брата Всеслава, але наступного року Ізяслав повернувся з польськими військами й зайняв
Київ. Проте в 1073 р. був змушений знову бігти від невдоволення киян.
Наступником Всеволода став Святополк (1093-1113), син Ізяслава. Йому доводилося увесь
час вести боротьбу з половцями, які на чолі з ханом Боняком постійно нападали на київські землі.
Святополку допомагав переяславський князь Володимир Мономах.
У 1097 р. у м. Любеч за ініціативи В. Мономаха і київського князя Святополка відбувся
з’їзд князів (Любецький з’їзд), на якому вирішувалися питання:
1) спільної боротьби з половцями, припинення чвар між князями.
2) затверджений удільний поділ Київської Русі на окремі князівства. Було зазначено, що
«…кожен хай держить отчину свою» (право вотчини).
Наслідки:
Любецький з’їзд сприяв перетворенню Київської Русі на федеративну монархію –
тобто започатковано нову систему престолонаслідування, з утвердженням адміністративно-
територіальним поділом – удільними князівствами, які розвивалися самостійно і не були
залежними від київського князя.
Також започатковано традицію снемів (з’їздів) руських князів, що була чи не єдиною
рисою єдності удільних князівств часів феодальної роздробленості. Уділ (удільне князівство) –
адміністративно-територіальна одиниця, якою управляв князь, залежний від Великого Князя
Київського. Вотчина (отчина) – право приватної власності на землю, яка передавалась по
спадковості, від батька до сина (спадкове землеволодіння).
Тимчасове зміцнення Київської Русі. За правління Володимира Мономаха і його
сина Мстислава (1113 – 1132) Володимир Мономах (1113-1125)
Онук візантійського імператора і Ярослава Мудрого. З 15 років брав участь у
військових походах. Після смерті батька, Всеволода Ярославича, який князював у Києві,
Володимир поступився київським престолом Святополку (зяславичу, а сам повернувся до
Чернігова, а згодом — до Переяслава. Звідти він здійснив декілька походів на половців і
приборкав їх. У 1113 р. був запрошений киянами на князювання. Дружиною Мономаха була
англійська принцеса Гіта. Основні
1 ) відновив централізовану одноосібну владу на Русі;
2 ) придушував князівські усобиці;
3 ) був переможцем в усіх походах проти половців;
4 ) знизив податки залежних верств населення;
5) зменшив відсотки за позиками лихварів (кредитори);
6 ) опікувався розбудовою Києва, освітою;
7) написав знамените «Повчання дітям» про любов до рідної землі, батьків, ближніх;
змалював образ ідеального правителя, який має зберігати єдність і могутність Русі, запобігати
князівським чварам і захищати країну від нападників.
8) написав «Устав Мономаха».
Значення діяльності князя В. Мономаха:
— загальмував процес розпаду держави;
— забезпечив її обороноздатність;
— відновив міжнародний авторитет Київської Русі. Мстислав Володимирович (1125-
1132 рр.)
1) зберігав єдність Київської Русі;
2 ) здійснив переможний похід проти литовських племен;
Мстислав був останнім одноосібним правителем Київської Русі. Після його смерті
Київська Русь вступила в період феодальної роздрібненості – 1132 р. - «І роздерлася Руська
земля…» - було написано в літописі.
Феодальна роздробленість Русі XI (XII) – XIV cт.
Феодалізм – це такий суспільно-економічний лад, коли землевласник дає землю за
службу іншим.
Феодал – землевласник, який дає залежним селянам землю в обмін на їхню працю.
Феодальна роздробленість – поділ середньовічної держави на окремі самостійні
феодальні володіння.
Причини роздробленості:
1. Великі простори держави та етнічна неоднорідність населення.
2. Зміна торгівельної кон’юнктури, зокрема занепад торгового шляху «з варяг у греки»
та занепад Києва як головного торгового центру.
3. Зростання великого феодального землеволодіння.
4. Військова та політична самостійність великих феодалів.
5. Відсутність чіткого незмінного механізму спадкоємності князівської влади.
6. Посилення нападів степових кочівників.
7. Економічна самостійність великих феодалів. Панування натурального господарства.
Натуральне господарство – це таке господарство, в якому виробляється все необхідне
для життя і споживається, а торгівля майже не розвивається.
Наслідки феодальної роздробленості:
на території сучасної України утворюється: Київське, Чернігівське, Переяславське,
Тмутараканське, Волинське й Галицьке князівства.
сприяла економічному і культурному піднесенню руських земель: розвиток міст,
ремесел, торгівлі, культури
розвиток демократичних традицій: відновлення віча, звернення за підтримкою до
міщан
сприяла формуванню різних народів, зокрема українського
міжусобна боротьба підірвала сили князівств та призвела до загибелі людей і нищення
культурних памяток, призвела до завоювання монголами.
У Київському князівстві з 1139 р. йшла запекла боротьба за київський престол. Часто
мінялися князі: за 100 років (з 1146 р. по 1246 р.). Титул Великого київського князя став чисто
номінальним. Через усобиці між князями на Русь знову почали нападати половці.
З появою на півночі колишньої Київської Русі Володимиро-Суздальського князівства
завершився політичний і етнічний поділ двох народів – українського й російського. Тепер їхні
шляхи розходяться.
У 1169 р. Володимиро-Суздальський князь Андрій Боголюбський, син Юрія
Довгорукого, із військом напав на Київ. Воїни князя знищили більшу частину населення
Києва, пограбували й спалили храми, жінок забрали в рабство. У результаті Київ утрачає своє
центральне значення посеред міст Русі, а титул Великого князя переходить до м. Владимира
(Великий князь Владимирський).
Князівства вели важку боротьбу з половцями, зокрема відносно Переяславського
князівства й виникла назва «окраїна, україна» як назва у значенні «край, рідна земля» вперше
згадана в Київському літописі 1187 р.
Також Чернігівське князівство вело запеклу боротьбу з половцями. Велика битва з
половцями за Тмутороканські землі, що відбулася в 1185 р. під керівництвом князя Ігоря
Новгород – Сіверського, стала сюжетом відомого епосу «Слово о полку Ігоревім». У ній брав
участь і галицький князь Ярослав Осмомисл. Імовірно, «Слово о полку Ігоревім» було
написано теж в 1187 р.__