1. Поняття кримінального закону, його ознаки і значення.

Чинний КК України,
його загальна характеристика
Кримінальний закон - це нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою
України, який містить взаємопов'язані юридичні норми, одні з яких, ґрунтуючись на
Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права,
закріплюють підстави та принципи кримінальної відповідальності, містять загальні
положення кримінального законодавства, інші — визначають, які суспільно небезпечні діяння
є кримінальними правопорушеннями, і встановлюють, які покарання можуть бути застосовані
до осіб, що вчинили їх, або ж називають підстави та умови звільнення їх від кримінальної
відповідальності.
Характерні риси кримінального закону полягають у тому, що він:
а) базується на Конституції України та нормах міжнародного права;
б) приймається ВРУ - єдиним органом законодавчої влади в Україні;
в) регламентує підставу й принципи кримінальної відповідальності та звільнення від
кримінальної відповідальності;
г) містить юридичні норми, які визначають принципи та загальні положення
кримінального права;
ґ) визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальне правопорушеннями та яке
покарання призначається за вчинення цих кримінальному правопорушень;
д) є певним засобом виховного та превентивного впливу на осіб, засуджених за
вчинення кримінального правопорушення, а також на інших громадян.
Значення кримінального закону:
1. Кримінальний закон є одним із важливих засобів охорони життя, здоров‘я, честі,
гідності, недоторканності і безпеки людини як найвищої цінності, суспільного ладу України,
її політичної та економічної систем, власності й усього правопорядку.
2. Лише кримінальний закон містить кримінально-правові норми, які визначають
загальні положення кримінального права, кримінальне правопорушення та караність діянь,
види цих діянь та покарань за їх вчинення, підстави, обсяг та межі кримінальної
відповідальності, підстави звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання.
3. Кримінальний закон є певним засобом виховного та превентивного впливу на осіб,
засуджених за вчинення кримінального правопорушення, а також на інших громадян.
Чинний КК було прийнято 5 квітня 2001 року. КК набрав чинності з 1 вересня
2001. Чинний КК України складається з: 1. Загальна частина КК. 2. Особлива частина КК.
3. Прикінцеві та перехідні положення.
Загальна частина КК складається з 15 розділів. Розділ І. "Загальні положення".
Розділ II. "Закон про кримінальну відповідальність" . Розділ III. "Кримінальне
правопорушення, його види та стадії". Розділ IV. "Особа, яка підлягає кримінальній
відповідальності (суб'єкт кримінальне правопорушення)". Розділ V. "Вина та її форми". Розділ
VI. "Співучасть у кримінального правопорушення". Розділ VII. "Повторність, сукупність та
рецидив кримінальне правопорушень". Розділ VIII. "Обставини, що виключають злочинність
діяння". Розділ IX. "Звільнення від кримінальної відповідальності". Розділ X. "Покарання та
його види". Розділ XI, "Призначення покарання". Розділ XII. "Звільнення від покарання та його
відбування". Розділ XIII. "Судимість". Розділ XIV. "Примусові заходи медичного характеру та
примусове лікування". Розділ XV. "Особливості кримінальної відповідальності та покарання
неповнолітніх".
Особлива частина КК складається з 20 розділів. Це такі роздали. Розділ І. "Злочини
проти основ національної безпеки України". Розділ II. "Кримінальні правопорушення проти
життя та здоров'я особи". Розділ III. Кримінальні правопорушення проти волі, честі та гідності
особи". Розділ IV. "Кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої
недоторканості особи". Розділ V. "Кримінальні правопорушення проти виборчих, трудових та
інших особистих прав і свобод людини і громадянина". Розділ VI. "Кримінальні
правопорушення проти власності". Розділ VII. "Кримінальні правопорушення у сфері
господарської діяльності". Розділ VIII. "Кримінальні правопорушення проти довкілля". Розділ
IX. "Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки". Розділ X. "Кримінальні
правопорушення проти безпеки виробництва" . Розділ XI. "Кримінальні правопорушення
проти безпеки руху та експлуатації транспорту". Розділ XII. "Кримінальні правопорушення
проти громадського порядку та моральності". Розділ XIII. "Кримінальні правопорушення у
сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші
кримінальні правопорушення проти здоров'я населення". Розділ XIV. "Кримінальні
правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів,
забезпечення призову та мобілізації". Розділ XV. "Кримінальні правопорушення проти
авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань
громадян". Розділ XVI. "Кримінальні правопорушення у сфері використання електронно-
обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж
електрозв'язку". Розділ XVII. "Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності".
Розділ XVIII. "Кримінальні правопорушення проти правосуддя". Розділ XIX. "Кримінальні
правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові
кримінальні правопорушення)". Розділ XX. "Кримінальні правопорушення проти миру,
безпеки людства та міжнародного правопорядку".

2. Чинність кримінального закону за колом осіб. Вирішення питання кримінальну

відповідальність осіб, які підлягають кримінальній відповідальності за законодавством
іноземної держави і перебувають на території України, та виконання вироків, винесених
іноземними судами чи міжнародними судовими установами.
За ст. 7 КК України громадяни України та особи без громадянства, що постійно
проживають в Україні, які вчинили кримінальні правопорушення за її межами, підлягають
кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними
договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо
особи, зазначені у частині першій цієї статті, за вчинені кримінальні правопорушення зазнали
кримінального покарання за межами України, вони не можуть бути притягнені в Україні до
кримінальної відповідальності за ці кримінальні правопорушення.
Згідно зі ст. 8 КК іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно
в Україні, які вчинили кримінальні правопорушення за її межами, підлягають в Україні
відповідальності за цим Кодексом у випадках, передбачених міжнародними договорами або
якщо вони вчинили передбачені цим Кодексом тяжкі або особливо тяжкі злочини проти прав
і свобод громадян України або інтересів України. Іноземці або особи без громадянства, що не
проживають постійно в Україні, також підлягають в Україні відповідальності згідно з цим
Кодексом, якщо вони за межами України вчинили у співучасті із службовими особами, які є
громадянами України, будь-яке кримінальне правопорушення, передбачене у статтях 368, 368-
3
, 368-4, 369 і 369-2 цього Кодексу, або якщо вони пропонували, обіцяли, надали неправомірну
вигоду таким службовим особам, або прийняли пропозицію, обіцянку неправомірної вигоди
чи одержали від них таку вигоду.
Відповідно до ст. 9 КК вирок суду іноземної держави може бути врахований, якщо
громадянин України, іноземець або особа без громадянства були засуджені за
кримінальне правопорушення, вчинене за межами України, та знову вчинили кримінальне
правопорушення на території України. Відповідно до частини першої цієї статті рецидив
кримінальних правопорушень, невідбуте покарання або інші правові наслідки вироку суду
іноземної держави враховуються при кваліфікації нового кримінального правопорушення,
призначенні покарання, звільненні від кримінальної відповідальності або покарання.
Вирішення питання про кримінальну відповідальність осіб, які підлягають
кримінальній відповідальності за законодавством іноземної держави і перебувають на
території України, та виконання вироків, винесених іноземними судами чи
міжнародними судовими установами (ст. 10 КК): громадяни України, які вчинили злочини
поза межами України, не можуть бути видані іноземній державі для притягнення до
кримінальної відповідальності та віддання до суду. Іноземці та особи без громадянства, які
вчинили злочини поза межами України і перебувають на території України, можуть бути
видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності і віддання до
суду.
Україна може перейняти кримінальне провадження, в якому судовими органами
іноземної держави не ухвалено вирок, щодо громадян України та іноземців, які вчинили
злочини за межами України і перебувають на території України, але які не можуть бути видані
іноземній державі або у видачі яких відмовлено, якщо діяння, у зв’язку з яким запитується
передача кримінального провадження, згідно з цим Кодексом визнається злочином.
Виконання в Україні вироку іноземного суду чи міжнародної судової установи можливо, якщо
діяння, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, згідно з цим Кодексом визнається
кримінальним правопорушенням або було б кримінальним правопорушенням у разі його
вчинення на території України.

3. Чинність кримінального закону у просторі. Місце вчинення кримінального

правопорушення.
Відповідно до ст. 6 КК України особи, які вчинили кримінальні правопорушення на
території України, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом. Кримінальне
правопорушення визнається вчиненим на території України, якщо його було почато,
продовжено, закінчено або припинено на території України. Кримінальне правопорушення
визнається вчиненим на території України, якщо його виконавець або хоча б один із
співучасників діяв на території України. Питання про кримінальну відповідальність
дипломатичних представників іноземних держав та інших громадян, які за законами України
і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,
не є підсудні у кримінальних справах судам України, в разі вчинення ними кримінального
правопорушення на території України вирішується дипломатичним шляхом.
Межі території України й об’єкти, які визнаються її територією, визначаються
національним і міжнародним правом. Існує кілька груп об’єктів, на які поширюється
законодавство України про кримінальну відповідальність:
1. Державна територія України. Це частина земної поверхні, яка перебуває під
суверенітетом України й зовнішні межі якої позначає її державний кордон.
2. Простори, природні та штучні об’єкти, що постійно перебувають за межами,
позначеними державним кордоном України. До них належать континентальний шельф (дно і
надра під територіальним морем), виключна (морська) економічна зона України шириною 200
морських миль, підводні кабелі і трубопроводи, що належать Україні та проходять по дну за
межами територіальних вод будь-якої держави); вони прилягають до території України, але їй
не належать, а юрисдикція України поширюється на них лише у випадках і межах, визначених
нормами міжнародного права.
3. Штучні об’єкти, які внаслідок своєї мобільності можуть перебувати в будь-якому
місці за межами України, але прирівнюються до неї й згідно із міжнародно-правовою
практикою перебувають під кримінально-правовою юрисдикцією держави, під прапором чи
знаком якої вони перебувають.

4. Чинність кримінального закону у часі. Зворотна дія кримінального закону

Відповідно до ст. 4 КК України закон про кримінальну відповідальність набирає
чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено
самим законом, але не раніше дня його опублікування. Кримінальна протиправність і
караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про
кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення
кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про
кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
 Відповідно до ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує
кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим
чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які
вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які
відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність
діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи,
не має зворотної дії в часі.
Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну
відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює
кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію
у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином
поліпшує становище особи.
Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про
кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що
скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або
іншим чином поліпшує становище особи.

5. Поняття і ознаки кримінального правопорушення. Відмінність кримінального

правопорушення від інших правопорушень
Відповідно до ст. 11 КК кримінальним правопорушенням є передбачене цим
Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом
кримінального правопорушення.
Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і
містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не
становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди
фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
До ознак кримінального правопорушення належать такі: суспільна небезпечність,
винність, протиправність, караність. При цьому суспільну небезпечність і винність зазвичай
називають матеріальними ознаками, а протиправність і караність - формальними ознаками
кримінального правопорушення.
Суспільна небезпечність як матеріальна ознака полягає в тому, що діяння або
заподіює шкоду відносинам, що охороняються кримінальним законом, або містить реальну
можливість заподіяння такої шкоди.
Винність як матеріальна ознака кримінального правопорушення характеризує його
внутрішній психологічний зміст, вона розкриває психічне ставлення особи до суспільно
небезпечного діяння та його наслідків. Тобто, винність може бути визначена як сукупність
об'єктивних і суб'єктивних обставин під кутом зору того, як вони відображаються у свідомості
та волі особи, що вчинила передбачене кримінальним законом діяння.
Протиправність як формальна ознака кримінального правопорушення означає, що
кримінальним правопорушенням визнається лише таке діяння, яке передбачається
Кримінальним кодексом України.
Караність як формальна ознака кримінального правопорушення означає передбачення
за кримінальне правопорушення покарання, що міститься в санкціях статей Особливої частини
КК України.
Відмежування крим. правопорушень від інших правопорушень слід провадити за
об’єктом посягання, суспільною небезпечністю, виду протиправності.
Загальний перелік об’єктів кримінально-правової охорони міститься у ч. 1 ст. 1
КК. Зокрема, це права і свободи людини і громадянина, власність, громадський порядок та
громадська безпека, довкілля, конституційний устрій України, мир і безпека людства. Однак
частина зазначених об’єктів, на які посягає кримінальне правовпорушення, в інших галузях
права не зустрічається через їх особливу соціальну значущість. Будь-які посягання на такі
цінності переслідується лише у кримінально-правовому порядку (наприклад, об’єкти
кримінальних правовпорушень проти основ конституційного устрою України або проти миру
та безпеки людства).
Крим. правопорушення відрізняються від інших правопорушень суспільною
небезпечністю. Інші правопорушення також мають певну ступінь суспільно небезпечності,
однак ступінь їх небезпечності значно нижчий ніж у кримінального. Саме тяжкість шкоди, її
розмір є тим критерієм який відмежовує злочинне від незлочинного. Так, управління
транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння є адміністративним деліктом, однак
якщо зазначене діяння призвело до дорожньо-транспортної пригоди і смерті пішохода,
визнається крим. правопрушенням. У злочинному посяганні шкода суспільним інтересам
настільки значна, що дозволяє законодавцю прийняти рішення про криміналізацію такого
суспільно небезпечного діяння. Саме ступінь суспільної небезпечності дозволяє відмежувати
злочинне діяння від інших правопорушень.
Третій критерій відмежування – вид протиправності та пов’язаний з ним вид
санкцій. Крим. правопорушення завжди забороняються кримінальним законом під загрозою
застосування кримінального покарання. Після відбуття покарання особа має судимість.
Адміністративні, цивільні, дисциплінарні правопорушення регулюються адміністративним,
цивільним, трудовим та іншим законодавством. Ними ж передбачена відповідальність за
скоєне, однак такі покарання значно менш суворі, і навіть якщо мова йде про однакові види
впливу, зокрема штраф, то у кримінальному законі його розмір значно більший.

6. Класифікація кримінальних правопорушень і її кримінально-правове

значення.
Ст. 12 КК України, здійснює поділ кримінальних правопорушень за ступенем тяжкості.
Залежно від цього критерію кримінальні правопорушення поділяються на проступки і
злочини.
Кримінальним проступком є кримінальне правопорушення, за вчинення якого
передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов’язане з
позбавленням волі.
Злочини у свою чергу поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.
Нетяжким злочином є кримінальне правопорушення, за вчинення якого передбачене
основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п’яти років.
Тяжким злочином є кримінальне правопорушення, за вчинення якого передбачене
основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Особливо тяжким злочином є кримінальне правопорушення, за вчинення якого
передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п’ять тисяч
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років
або довічного позбавлення волі.
Залежно від особливостей зв'язку структурних елементів кримінальних правопорушень
вони поділяються на прості та складні (ускладнені).
Прості кримінальні правопорушення, у свою чергу, поділяються на дві категорії:
1) кримінальне правопорушення, яке складається з однієї дії чи бездіяльності й
одного наслідку, наприклад убивство через необережність (ст. 119 КК України), крадіжка (ст.
185 КК України);
2) кримінальне правопорушення, яке складається з однієї дії чи бездіяльності та
двох або більше наслідків, наприклад таке кримінальне правопорушення, як умисне знищення
або пошкодження чужого майна, що спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки (ч. 2
ст. 194 КК України).
Складні (ускладнені) кримінальні правопорушення поділяються на три категорії:
триваючі, продовжувані та складені кримінальні правопорушення.
Найважливіше значення має законодавча класифікація кримінальних правопорушень,
тобто віднесення крим. правопорушення до тих чи інших груп, їх об'єднання в такі групи, яке
здійснюється самим законодавцем. Така класифікація має практичне значення, тобто є
основою застосування кримінально-правових і кримінально-процесуальних норм.

7. Поняття, елементи та значення складу кримінального правопорушення. Види

складів кримінального правопорушення.
Склад кримінального правопорушення - це сукупність установлених у законі про
кримінальну відповідальність ознак, що характеризують суспільно небезпечне діяння як
кримінально протиправне. Тобто, склад кримінального правопорушення охоплює всю
сукупність ознак, які у відповідності до кримінального закону є достатніми для притягнення
особи до кримінальної відповідальності.
Елементи складу кримінального правопорушення:
Об'єкт кримінального правопорушення - це те, на що завжди посягає крим.
правопорушення і чому воно завжди заподіює певну шкоду. Це ті суспільні відносини, що
охороняються кримінальним законом.
Об'єктивна сторона - зовнішня сторона діяння, що виражається у вчиненні
передбаченого законом діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює загрозу
заподіяння шкоди об'єкту кримінальне правопорушення. Як обов'язкові (необхідні) ознаки
об'єктивної сторони як елементу складу виділяють діяння (дію чи бездіяльність), суспільно
небезпечні наслідки і причинний зв'язок. Тому у крим. правопорушеннях із так званим
матеріальним складом має бути встановлено причинний зв'язок між дією (бездіяльністю) і
суспільно небезпечним наслідком, що настав.
Суб'єкт кримінального правопорушення - це особа, яка вчинює крим.
правопорушення. Відповідно до ст. 18 КК України суб'єктом кримінального правопорушення
є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого, відповідно до цього Кодексу, може
наставати кримінальна відповідальність. Тому юридичні особи (підприємства, організації,
установи, політичні партії, громадські організації тощо) не можуть бути суб'єктами крим
правопорушень. Неприпустимою є колективна відповідальність за вчинені окремими особами
крим.правопорушення.
Відповідно до ст. 19 КК України суб'єктом може бути тільки осудна особа, тобто така,
яка під час вчинення передбаченого Кримінальним кодексом діяння могла усвідомлювати свої
дії (бездіяльність) і керувати ними.
КК України передбачено, що кримінальна відповідальність за загальним правилом
настає з 16 років, а за окремі крим правопорушення, вичерпний перелік яких передбачено у ч.
2 ст. 22 КК України (наприклад, вбивство, розбій, зґвалтування), - з 14 років.
Суб'єктивна сторона - це внутрішня сторона крим правопорушення, бо вона включає
ті психічні процеси, що характеризують свідомість і волю особи в момент вчинення
кримінального правопорушення. Ознаками суб'єктивної сторони як елементу складу крим
правопорушення, є вина, мотив, мета кримінального правопорушення та емоційний стан.
Обов'язковою (необхідною) ознакою суб'єктивної сторони будь-якого складу є вина особи.
Значення складу кримінального правопорушення полягає в тому, що
він необхідний для обґрунтованої кваліфікації діяння як крим правопорушення і притягнення
винної особи до кримінальної відповідальності.
За ступенем суспільної небезпечності передбачених кримінально протиправних
діянь склади кримінальних правопорушень поділяються на три види:
Основний – це склад певного виду кримінального правопорушення без обтяжуючих чи
пом’якшуючих обставин. Такі склади, як правило, сформульовано в частинах перших статей
Особливої частини КК (наприклад, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України).
 Кваліфікований склад кримінального правопорушення – це склад з обтяжуючими
обставинами (кваліфікуючими ознаками). Такі склади зазвичай сформульовано у частинах
других відповідних статей КК (наприклад, ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185).
Привілейований склад кримінального правопорушення – це склад із пом’якшуючими
обставинами, тобто обставинами, які значною мірою зменшують суспільну небезпечність
указаного в цьому складі діяння (наприклад, статті 116, 117, 118 КК України).
За особливостями конструкції виділяють такі склади:
1) матеріальний склад - у конструкцію даного складу кримінального
правопорушення, в якості обов’язкових ознак входять діяння, наслідки і причинний зв’язок
між суспільно небезпечним діянням та наслідками. Матеріальний склад вважається
закінченим за умови настання суспільно-небезпечних наслідків;
2) формальний склад сконструйований таким чином, що наслідки не є обов’язковою
ознакою даного складу кримінального правопорушення. Формальний склад кримінального
правопорушення, вважається закінченим з моменту вчинення суспільно небезпечного діяння,
незалежно від настання чи ненастання наслідків;
3) усічений склад - його можна вважати різновидом формального, момент закінчення
даного виду складу кримінального правопорушення, законодавцем переноситься на попередні
стадії злочинної діяльності (готування або замаху).

8. Поняття і значення об’єкта складу кримінального правопорушення. Механізм

заподіяння шкоди об’єктові складу кримінального правопорушення.
Об’єкт кримінального правопорушення – це суспільні відносини, конкретні блага
людини, соціальні інтереси, які охороняються кримінальним законом від злочинних посягань
на них і яким внаслідок вчинення кримінального правопорушення завдається чи може бути
завдана істотна шкода.
Таким чином, об’єктом кримінального правопорушення є не будь-які суспільні
відносини, а лише ті, які взяті під охорону законом про кримінальну відповідальність.
Об’єкт кримінального правопорушення є одним із основних елементів складу
кримінального правопорушення. Особливе значення правильного вирішення питання
про об’єкт пов’язують із теоретичними та практичними аспектами, а саме:
об’єкт розкриває соціальну сутність кримінального правопорушення, а отже відіграє
основну роль при визначенні поняття кримінального правопорушення;
передусім об’єкт надає можливість визначити рівень суспільної небезпечності
кримінального правопорушення, з’ясувати його суспільно небезпечні наслідки;
об’єкт є тією основною ознакою, яка є вихідною при побудові системи Особливої
частини КК.;
юридичне значення об'єкту полягає передусім у тому, що він є обов'язковим елементом
будь-якого складу кримінального правопорушення;
правильне визначення об’єкту сприяє правильній кваліфікації діяння, оскільки об’єкт
впливає і взаємопов’язаний із об’єктивними та суб’єктивними ознаками кримінального
правопорушення і найчастіше є тим, що передусім встановлюється при кваліфікації діяння;
правильне визначення об’єкта дозволяє відмежувати одне діяння від іншого суміжного
діяння.
Механізм заподіяння шкоди об’єкту крим правопорушення - це вплив певного виду
суспільно небезпечного діяння на соціальні цінності (потерпілого; його права, свободи та
інтереси; соціальні зв'язки між членами суспільства з приводу реалізації ними належних їм
прав, свобод та інтересів), внаслідок чого в об’єкті в цілому настають шкідливі зміни.
Чинниками, які обумовлюють функціонування механізму заподіяння шкоди
об’єкту крим правопорушення, є: 1) об’єкт крим правопорушення як єдина цілісна система
взаємопов’язаних і взаємодіючих між собою соціальних цінностей; 2) властивістю цієї
системи є те, що істотне пошкодження однієї чи кількох її складових, що призводить до
завдання шкоди об’єкту кримінального правопорушення в цілому; 3) суспільно небезпечне
діяння за своїм характером та інтенсивністю здатне здійснити такий вплив на складову об’єкта
кримінального правопорушення, який призведе до його виключення із системи (шляхом
вилучення чи знищення) або суттєвого пошкодження.
Об’єкт крим правопорушення виходить із розуміння об’єкта як єдиної цілісної системи,
що містить певні складові: 1) суб'єкти (носії) відносин; 2) предмет, з приводу якого вони
існують; 3) соціальний зв’язок (зміст відносин).
При цьому зазначені компоненти слід розглядати лише в органічній єдності та їх
взаємодії; без наявності та нормального існування кожного з них неможливе існування
системи загалом. При вчиненні злочинного посягання на об’єкт кримінального
правопорушення знищується або суттєво пошкоджується один із його елементів — суб’єкт,
предмет або соціальний зв’язок. Однак, враховуючи системні властивості об’єкту, як елементу
складу крим. правопорушення, у такий спосіб шкода завдається нормальному існуванню
системи в цілому.

9. Класифікація об’єктів складу кримінального правопорушення «по вертикалі»

Об'єкти складу кримінального правопорушення класифікуються по вертикалі, на 3
групи: загальний об'єкт; родовий (або спеціальний); безпосередній (видовий).
Загальний об’єкт - сукупність усіх суспільних відносин, які поставлені під охорону
закону про кримінальну відповідальність, яка надає можливість визначити природу та сутність
кримінальних правопорушень, ступінь їх небезпеки для суспільства і (більш менш повно)
відтворюється у тих суспільних відносинах, які безпосередньо охороняються нормами
двадцяти розділів Особливої частини КК. Вважається, що перелік об’єктів кримінально-
правової охорони, що надається у ст. 1 КК і становить загальний об’єкт кримінального
правопорушення: права, свободи людини та громадянина, власність, громадський порядок,
громадська безпека, довкілля, конституційний устрій України, мир та безпека людства.
Під родовим об'єктом кримінального правопорушення слід розуміти соціальні
цінності, на які посягає певна група злочинів. Родовий об'єкт відображає характер суспільної
небезпечності певної групи злочинів, завдяки чому використовується як критерій об'єднання
окремих складів злочинів у групи і подальше розміщення таких груп в Особливій частині КК.
За таким принципом побудована вся система Особливої частини, за винятком двох глав: XVII
"Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності" і XIX "Кримінальна
правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові
кримінальні правопорушення)", конструкція яких побудована насамперед з урахуванням
суб'єкта крим правопорушення та родового об'єкта.
Родовий об'єкт найчастіше зазначається у назві глави Особливої частини КК.
Наприклад, главу XVIII названо "Кримінальні правопорушення проти правосуддя". Родовим
об'єктом тут виступають саме ці соціальні цінності, тобто такий стан суспільних відносин,
який забезпечує впорядковані відповідно до чинного законодавства відносини у сфері
здійснення правосуддя.
Якщо родовий об'єкт дає можливість встановити групову належність конкретного
діяння, індивідуальні його ознаки визначаються безпосереднім об'єктом посягання.
Під безпосереднім об'єктом слід розуміти соціальні цінності, на які посягає конкретна
злочинна дія або бездіяльність. Від об'єкта як елементу складу крим правопорушення
безпосередній об'єкт відрізняється тим, що його компонентами є лише суб'єкти та блага.
Предмет кримінального правопорушення не входить у безпосередній об'єкт і утворює окремий
клас ознак.
Із родовим безпосередній об'єкт найчастіше співвідноситься як частка та ціле. Але іноді
вони збігаються за обсягом. Так, і родовим, і безпосереднім об'єктом вбивства є життя людини.
У певних випадках кілька крим. правопорушень мають один безпосередній об'єкт. Наприклад,
безпосереднім об'єктом розкрадань чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства,
привласнення або розтрати є відносини власності; об'єктом злочинів, передбачених статтями
121, 122, 125 - здоров'я людини.
 У деяких статтях КК безпосередній об'єкт зазначається у законі. Так, наприклад, у ст.
111 як безпосередній об'єкт державної зради зазначено суверенітет, територіальну
недоторканність, обороноздатність, економічну та інформаційну безпеку України.

10. Класифікація об’єктів складу кримінального правопорушення «по

горизонталі»
За класифікацією по "горизонталі", але тільки на рівні безпосереднього об’єкту
кримінального правопорушення у тих випадках, коли злочинними діями спричиняється шкода
не одному, а декільком об’єктам (групам суспільних відносин), виокремлюють: основний
безпосередній об’єкт кримінального правопорушення; додатковий безпосередній об’єкт
кримінального правопорушення; додатковий обов’язковий безпосередній об’єкт
кримінального правопорушення; додатковий факультативний безпосередній об’єкт
кримінального правопорушення.
Основний безпосередній об’єкт - це суспільні відносини, які передусім законодавець
намагається захистити, які входять до складу родового об’єкта, і яким передусім
спричиняється шкода.
Цей об'єкт завжди входить до складу родового об'єкта. Тому з'ясування цього
об'єкта дає змогу правильно визначити місце тієї чи іншої кримінально-правової норми в
системі Особливої частини КК. З іншого боку, встановлення цього об'єкта в конкретно
вчиненому крим правопорушенні дозволяє визначити ту кримінально-правову норму, за якою
повинне кваліфікуватися скоєне суспільно небезпечне діяння. Тому цей об'єкт є визначальним
як при виборі місця для тієї чи іншої норми в системі Особливої частини, так і для кваліфікації
вчиненого «багато об’єктного» (назвемо його так умовно) кримінального правопорушення.
Основним безпосереднім об'єктом є ті суспільні відносини, які насамперед і головним
чином прагнув поставити під охорону законодавець, приймаючи закон про кримінальну
відповідальність. Звідси випливає, що основний безпосередній об'єкт відображає й основний
зміст того чи іншого кримінального правопорушення, його антисоціальну спрямованість. Він
більшою мірою, ніж інші об'єкти, визначає ступінь суспільної небезпечності вчиненого
кримінального правопорушення і тяжкість наслідків, що настали або могли настати.
Додатковий безпосередній об’єкт кримінального правопорушення - це такі
суспільні відносини, які теж охороняються законом про кримінальну відповідальність, яким
поряд із основним об’єктом завдається або виникає загроза заподіяння шкоди. Додатковим
безпосереднім об'єктом є тільки ті суспільні відносини, яким поряд із основним об'єктом
завдається або виникає загроза заподіяння шкоди. Таким об'єктом можуть бути лише
відносини, поставлені законодавцем під охорону закону, або, іншими словами, відносини,
визначені як такий об'єкт самим законодавцем.
Додатковий безпосередній об’єкт кримінального правопорушення, в свою чергу,
поділяється на два види:
а) додатковий обов’язковий безпосередній об’єкт - це такі суспільні відносини, які
поставлені законодавцем під охорону, і яким завжди поряд із основним об’єктом
спричиняється шкода (наведений приклад складу розбою - додатковим обов’язковим об’єктом
є життя та здоров’я особи, яким завжди спричиняється, або ж створюється загроза
спричинення шкоди, до того ж суттєвої; відкрите викрадання майна без насилля - вже інший
склад кримінального правопорушення, грабіж);
б) додатковий факультативний безпосередній об’єкт - це такі суспільні відносини,
які безпосередньо не визначені законодавцем у диспозиції норми, і яким може спричинятися,
а може і не спричинятися шкода під час вчинення конкретного кримінального
правопорушення. Тобто цей об’єкт може існувати, і може не існувати поряд із основним
безпосереднім об’єктом. Його наявність впливає лише на визначення обсягу кримінальної
репресії, міри покарання (відносини власності і здоров’я людини при хуліганстві - грубому
порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що
супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, не визначені законодавцем
у нормі, але їх наявність значно посилює тяжкість кримінального правопорушення, а тому і
суворість покарання).

11. Поняття предмета кримінального правопорушення, його відмінність від

об’єкта складу кримінального правопорушення, знарядь та засобів вчинення
кримінального правопорушення. Потерпілий від кримінального правопорушення.
Предмет кримінального правопорушення – це ті речі (фізичні утворення) або явища
матеріального світу, у зв’язку з якими або з приводу яких вчиняється кримінальне
правопорушення, або, впливаючи на які, особа спричиняє шкоду суспільним відносинам.
Предмет кримінального правопорушення належить відмежовувати від об’єкта
кримінального правопорушення
1.Об’єкт, як один із основних елементів складу кримінального правопорушення,
завжди притаманний (має місце), а предмет – ні (ст. ст. 115,121 КК).
2.Об’єкту, як суспільному відношенню, завжди причиняється шкода, а предмету – ні
(ст. ст. 185, 194 КК).
3.Об’єкт, як абстрактне поняття не можливо оглядіти, визначити форму, об’єм, вагу
тощо, а предмет – можливо оглядіти, визначити форму, об’єм, колір тощо.
Крім того, належить відрізняти предмет кримінального правопорушення від
знаряддя або засобу кримінального правопорушення.
Знаряддя кримінального правопорушення – це річ матеріального світу, яким
скоюється злочин (ніж, сокира, пістолет тощо).
Засоби кримінального правопорушення – це річ матеріального світу, яка полегшує
(сприяє) скоєнню кримінального правопорушення (документ, транспортні засоби тощо).
Основна відмінність між предметом кримінального правопорушення, з однієї сторони,
та знаряддям, а також засобами кримінального правопорушення, з другої сторони, повинно
проводитися по характеру використання цих речей у процесі скоєння кримінального
правопорушення.
В КК України 2001 року відсутнє поняття «потерпілий від кримінального
правопорушення». В чинному КПК України вказано певні ознаки особи, котра зазнала на
собі кримінально-протиправний вплив: 1) пасивна кримінально-правова та активна
кримінальна процесуальна роль – особа під час кримінального правопорушення зазнає певну
шкоду та під час кримінального провадження захищає свої порушені права та свободи; 2)
правові наслідки кримінального правопорушення – особа, у відношенні якої вчинено
суспільно небезпечний акт має отримати певну сатисфакцію – матеріальне відшкодування або
моральне задоволення внаслідок відновлення справедливості.
Поняття потерпілого як суб’єкта кримінального процесу визначено у ст. 55 КПК.
Згідно з нею потерпілим може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням
завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним
правопорушенням завдано майнової шкоди
Потерпілий від кримінального правопорушення – це особа, у відношенні якої було
вчинено протиправне діяння, процесуальний статус якої були визнано та підтверджено у
закріпленому нормативно-правовими актами порядку.

12. Поняття і значення об’єктивної сторони складу кримінального

правопорушення. Обов’язкові та факультативні ознаки об’єктивної сторони складу
кримінального правопорушення.
Об’єктивна сторона кримінального правопорушення – це зовнішній прояв
кримінального правопорушення, що характеризується суспільно небезпечним діянням,
суспільно небезпечними наслідками та причинним зв’язком між ними, а також місцем, часом,
способом, обстановкою, ситуацією, знаряддями та засобами вчинення кримінального
правопорушення.
Значення об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення
 1. Об’єктивна сторона є одним з елементів складу кримінального правопорушення,
виступаючого єдиною підставою кримінальної відповідальності (ч.1 ст. 2 КК). Тобто
об’єктивна сторона кримінального правопорушення – це складова частина підстави
кримінальної відповідальності.
2. Ознаки об’єктивної сторони кримінального правопорушення (характер діяння,
спосіб його вчинення, місце, час, обстановка, тяжкість суспільно небезпечних наслідків)
визначають суспільну небезпечність кримінального правопорушення та суб’єкта
кримінального правопорушення та відповідно впливають на суворість покарання.
3. Дає можливість встановити інші елементи та ознаки складу кримінального
правопорушення: об’єкт форму вини, мотив, мету кримінального правопорушення, що дає
можливість правильно кваліфікувати вчинене діяння.
4. Дозволяє розмежувати суміжні кримінальні правопорушення та кримінально
протиправні діяння від незлочинних (крадіжка, грабіж, розбій – за способом вчинення,
хуліганство, посів та вирощування маку снотворного та конопель – за об’єктивною стороною.
5. Правильно визначити ступінь тяжкості кримінального правопорушення (ст.65 КК)
та відповідність кримінального покарання.
Всі ознаки об’єктивної сторони поділяють на обов’язкові та факультативні.
До обов’язкових ознак об’єктивної сторони будь-якого складу кримінального
правопорушення належить діяння (поведінка людини), яке може мати прояв у формі дії або
бездіяльності.
Тобто без наявності діяння, як прояву конкретної, забороненої злочинної поведінки
людини, яка може проявлятися як дія або, навпаки, як бездіяльність, не може бути зовнішнього
прояву кримінального правопорушення, тобто не може бути об’єктивної сторони як елементу
складу кримінального правопорушення, що виключає наявність самого складу кримінального
правопорушення. Думки, бажання, наміри людини без їх зовнішнього прояву у її діяннях, що
можуть виражатися у формі злочинних дій або злочинної бездіяльності не можуть утворювати
кримінального правопорушення.
До факультативних ознак об’єктивної сторони складу кримінального
правопорушення відносять: суспільно небезпечні наслідки; причинний зв’язок між
суспільно небезпечними наслідками та суспільно небезпечними діяннями; місце (на полі бою);
час (проходження військової служби або військових зборів); спосіб (таємно, відкрито, з
особливою жорстокістю); засоби (електронно-обчислювальна техніка, зброя, радіоактивні
матеріали тощо); знаряддя ; обстановка (військовий стан); ситуація (безпорадний стан
потерпілої); стан які, будучи притаманними кожному кримінальному правопорушенню як
явищу реальної дійсності, не є обов’язковими для встановлення об'єктивної сторони,
як ознаки конкретного складу кримінального правопорушення, сформульованого в
диспозиції статті Особливої частини.
Однак, якщо будь-які із вказаних ознак прямо вказуються в диспозиції статті Особливої
частини КК або однозначно випливають з її змісту, то вони є обов’язковими ознаками
об’єктивної сторони цього складу кримінального правопорушення і їх встановлення є
предметом доказування для наявності складу кримінального правопорушення у діянні особи,
тобто є обов’язковими для кваліфікації скоєного кримінального правопорушення.
Для кримінальних правопорушень, які за конструкцією визначаються як такі, що мають
матеріальний склад, крім діяння, завжди обов’язковими ознаками об'єктивної сторони є ще й
суспільно небезпечні наслідки та причинний зв’язок між ними і діянням особи.

13. Суспільно небезпечне діяння, його форми.

Поняття «діяння» вживається в двох значеннях:
а) як синонім поняття “ кримінальне правопорушення”, визначення якого дається у ст.
11 КК;
б) як ознака об’єктивної сторони, що проявляється у поведінці суб’єкту
кримінального правопорушення у формі дії або бездіяльності.
 Саме у другому значенні поняття “діяння” розуміється при розгляді об'єктивної
сторони складу кримінального правопорушення. Але і у першому і у другому значеннях
поняття діяння - це завжди конкретна, заборонена кримінальним законом, вчинювана свідомо
поведінка (вчинок) людини, що є суб’єктом кримінального правопорушення, безпосередньо
спрямована на спричинення певних негативних наслідків. Тобто для будь-якого діяння
обов'язковим є наявність об’єктивних та суб’єктивних ознак.
Форми діяння: дії та бездіяльності.
Дія у кримінальному законі – це активна, свідома, вольова, суспільно небезпечна,
протиправна поведінка (вчинок) суб’єкта кримінального правопорушення. Вона є найбільш
поширеною формою зовнішнього прояву кримінальне протиправного діяння і може
виражатися у фізичних рухах, які спрямовані на зміну зовнішньої фізичної сфери предметів
матеріального світу, а також у вербальній (словесній або іншій інформаційній формі
вираження).
Дія розділяється за фізіологічним проявом на:
а) прості (елементарні);
б) складні (що складаються з кількох актів як елементарних, так і таких, що можуть
визначатися як самостійні дії) (наприклад, ч.3 ст. 189 – вимагання, поєднане з насильством,
небезпечним для життя та здоров’я особи…)
За характером впливу на об’єкт кримінального правопорушення: а) фізичні; б)
інформаційні.
Фізичні дії полягають у фізичному (енергетичному) впливі на об’єкт кримінального
правопорушення (поштовх, завдання пошкоджень тощо).
Інформаційні дії полягають у доведенні до об’єкту кримінального правопорушення
різними способами інформації як засобу впливу з метою добитися від нього бажаної
поведінки.
Бездіяльність, як діяння – це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні
нею конкретної дії (дій), які вона мала обов’язок та можливість вчинити в конкретних умовах.
Особливості бездіяльності як ознаки об’єктивної сторони:
- наявність у особи обов’язку діяти певним чином;
- наявність в конкретних умовах реально діяти належним чином.
Ці дві особливості є обов'язковими умовами кримінальної
відповідальності при бездіяльності.
Обов’язок особи діяти може утворювати: а) закон або інший нормативний акт; б)
професійні функції або службове становище; в) договір; г) діяння особи, що створило загрозу
об’єкту кримінально-правової охорони.
Бездіяльність не виключає активної поведінки особи, але вона передбачає її як спосіб
ухилитися від вчинення певних дій, обов’язкових для вчинення цією особою. (Активно
переховується від сплати податків – переїжджає, змінює прізвище тощо).

90. Наведіть форми причетності до кримінального правопорушення, що

закріплені у КК України.
На підставі чинного КК України (ч. ч. 6 і 7 ст. 27 КК України) варто відрізняти 2 форми
причетності до кримінального правопорушення:
1) заздалегідь не обіцяне приховування кримінального правопорушення;
2) неповідомлення про кримінальне правопорушення.
Заздалегідь необіцяне переховування кримінального правопорушення – це
активна діяльність особи з переховування злочинця, знарядь і засобів учинення кримінального
правопорушення, слідів кримінального правопорушення чи предметів, здобутих злочинним
шляхом, або придбання чи збут таких предметів. Особи, які вчинили ці діяння, підлягають
кримінальній відповідальності лише у випадках, передбачених у ст. ст. 198 і 396 КК України.
Кримінальна відповідальність за заздалегідь необіцяне приховування кримінального
правопорушення можлива тільки при приховуванні тяжких та особливо тяжких злочинів (ч. 1
ст. 396 КК України). Відповідно до ч. 2 ст. 396 КК України, не підлягають кримінальній
відповідальності за заздалегідь необіцяне приховування кримінального правопорушення
члени сім’ї чи близькі родичі особи, яка вчинила злочин, коло яких визначається законом.
Неповідомлення про злочин — це заздалегідь не обіцяне неповідомлення про
достовірно відомий злочин, який готується, вчинюється чи вчинено.
Чинний КК України окремо не передбачає спеціальної норми про відповідальність за
недонесення (як це було передбачено в КК України 1960 р.). На думку деяких науковців,
відповідальність за недонесення передбачена статтями 384, 385 КК України, якщо ж
заздалегідь не обіцяне неповідомлення про злочин створює умови, що сприяють злочинній
діяльності учасників злочинної організації, вчинене слід кваліфікувати за ст. 256 КК України.

97. Розмежуйте поняття «множинність кримінальних правопорушень» та

«одиничне кримінальне правопорушення». Назвіть види одиничних кримінальних
правопорушень
Множинність кримінальних правопорушень - це вчинення однією особою або
співучасниками двох або більше кримінально протиправних діянь (дії чи бездіяльності) кожне
з яких має ознаки самостійного складу кримінального правопорушення.
Одиничне кримінальне правопорушення буде таким там, де воно передбачається
кримінальним законом як одиничний самостійний склад кримінального правопорушення.
Одиничне кримінальне правопорушення виступає «інструментом», за допомогою якого
можна пізнати юридичну природу інституту множинності. Установивши поняття та
характеристику одиничних кримінальних правопорушень, можна установити структуру
множинності кримінальних правопорушень, яка може складатись із різних видів одиничних
кримінальних правопорушень. Крім того, поняття та види одиничних кримінальних
правопорушень мають значення для кваліфікації кримінальних правопорушень та
призначення покарання винним особам, а їх ознаки дозволяють відмежувати їх від схожих на
них деяких видів множинності кримінальних правопорушень.
Одиничні кримінальні правопорушення як складові елементи множинності
можна поділити на два основних види – прості й ускладнені одиничні кримінальні
правопорушення.
Простим одиничним кримінальним правопорушенням є таке кримінальне
правопорушення, яке характеризується наявністю однієї дії (бездіяльності) й одного наслідку
або однієї дії та декількох наслідків, або двох чи більше дій чи альтернативних дій.
На відміну від простих одиничних кримінальних правопорушень, ускладнені
одиничні кримінальні правопорушення характеризуються більш складною структурою
складу кримінального правопорушення, а саме складними об’єктивною та суб’єктивною
стороною вчиненого діяння.
Виділяють 4 види одиничних ускладнених кримінальних правопорушень:
1) Під триваючим кримінальним правопорушенням розуміється таке одиничне
кримінальне правопорушення, яке розпочавшись дією чи бездіяльністю вчиняється
безперервно протягом певного тривалого часу.
2) Продовжуване кримінальне правопорушення – це діяння, ознаки якого
передбачено однією статтею або частиною статті КК і яке складається з двох або більше
тотожних кримінально протиправних дій, що мають єдиний намір (єдиний умисел та загальну
мету) і утворюють у своїй сукупності єдине кримінальне правопорушення (ч. 2 ст. 32 КК)
(наприклад, крадіжка майна частинами, в декілька прийомів).
3) Складене кримінальне правопорушення – це кримінальне правопорушення, яке
складається з двох або більше кримінально протиправних діянь, кожне з яких, якщо
розглядати їх відокремлено (ізольовано), являє собою самостійне кримінальне
правопорушення, але через свою органічну єдність вони утворюють одне одиничне
кримінальне правопорушення, яке охоплюється ознаками однієї статті (частини статті) КК.
4) КК України передбачає значну кількість складів кримінальних правопорушень, які
називаються по-різному: «кримінальні правопорушення, що кваліфікуються за
наслідками», «кримінальні правопорушення, що характеризуються наявністю
додаткових тяжких наслідків». Наприклад такі злочини: ч. 2 ст. 121 КК України –
«Вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого».
Особливості конструкції складів цих злочинів полягають у тому, що в них обов’язково
згадуються два наслідки – основний (проміжний) і додатковий (похідний). Ці наслідки
настають хронологічно (послідовно) один за одним у результаті вчиненого особою діяння,
причому основний (проміжний) наслідок тягне за собою додатковий (похідний) наслідок, тому
що містить у собі реальну можливість настання цього похідного наслідку.

104. Яке кримінально-правове значення має повторність кримінальних

правопорушень? Відповідь обґрунтуйте.
У кримінальному законі встановлені випадки, коли повторність кримінальних
правопорушень має кримінально-правове значення. Цей вид множинності кримінального
правопорушення враховуються при: кваліфікації злочинів; призначенні покарання; вирішенні
питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності, а також від
покарання у випадках, передбачених КК.
Випадки, коли повторність впливає на кримінально-правову кваліфікацію: а) якщо у
статті, яка встановлює відповідальність за повторне кримінального правопорушення, наявна
кваліфікуюча ознака «вчинення кримінального правопорушення повторно»; б) якщо у статті,
яка встановлює відповідальність за повторне кримінальне правопорушення, відсутня
кваліфікуюча ознака «вчинення кримінального правопорушення повторно».
Повторність тотожних кримінальних правопорушень, якщо вона прямо не
передбачається в статті Особливої частини, у відповідності до пункту 1 ст. 67 КК України
розглядається як обставина, яка обтяжує покарання.
Наявність повторності злочинів виключає звільнення особи від кримінальної
відповідальності на підставі статей 45 - 48 КК.
За певних умов вчинення нового крим правопорушення, який разом з раніше вчиненим
крим.правопорушенням (-ми) становить повторність, призводить до переривання строку
давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 3 ст. 49 КК) або ж строку давності
виконання обвинувального вироку (ч. 4 ст. 80 КК), внаслідок чого віддаляється можливість
звільнення особи від кримінальної відповідальності або від відбування покарання за раніше
вчинене крим.правопорушення.
Наявність у діях особи повторності кримінальних правопорушень значно підвищує
суспільну небезпечність як кримінальних правопорушень так і особистості злочинця.