ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

«Основні теоретичні та
прикладні проблеми Особливої
частини кримінального
законодавства»
 План:

1. Поняття, система та значення Особливої

частини Кримінального права.
2. Кримінально-правова норма: особливості
та види.
3. Наукові основи кваліфікації злочинів.
1. Поняття, система та
значення Особливої
частини
Кримінального права.
Особлива частина кримінального права
України - це сукупність прийнятих
Верховною Радою України і розташованих у
суворій послідовності норм, що визначають
які суспільно-небезпечні діяння є злочинами
та які покарання застосовуються судом до
осіб, винних у їх скоєнні.
 Ознаки Особливої частини:
являє собою сукупність кримінально-
правових норм, які визначають види злочинів
і встановлюють види та розміри покарань, що
застосовуються судом до осіб, винних у їх
скоєнні;

певна послідовність кримінально-правові нормі,

розташування які складають Особливу
кримінально-правових частину, приймаються тільки
норм Особливої частини; Верховною Радою України.
 Значення Особливої частини:
1. Дається вичерпний перелік злочинних діянь.
2. Описуються ознаки тих суспільно небезпечних
діянь, які держава визнає злочинами.
3. Відповідно до принципу:Nullum crimen sine lege
(Нема злочину без вказівки на це в законі).
 Особлива частина кримінального права побудована
відповідно до спільних для всього кримінального права
визнаних принципів, найважливішим з яких є законність.
Згідно з ним ніхто не може бути притягнутий до
кримінальної відповідальності та засуджений, якщо він не
вчинить злочин, ознаки якого вказані в Особливій частині
кримінального права.
 Система Особливої частини
кримінального права

Науково обґрунтоване розташування норм,

які визначають відповідальність за ті чи
інші злочини, за певними групами
(розділами) залежно від спільності
родового об’єкта, а також один відносно
одного усередині кожної групи (розділу).

Критерієм
формування Певна форма та
системи Особливої певна
частини є родовий послідовність.
об'єкт.
8
 Залежно від значущості родового об'єкта Особлива частина
КК має таку систему:

Розділ І. Злочини проти основ національної безпеки

України (статті 109-114-1);
Розділ II. Злочини проти життя та здоров'я особи
(статті 115-145);
Розділ III. Злочини проти волі, честі та гідності
особи (стат­ті 146-151);
Розділ IV. Злочини проти статевої свободи та
статевої недоторканості особи (статті 152-156);
Розділ V. Злочини проти виборчих, трудових та
інших особистих прав і свобод людини і
громадянина (статті 157-184);
9
Розділ VI. Злочини проти власності (статті 185-198);
Розділ VII. Злочини у сфері господарської діяльності
(статті 199-233);
Розділ VIII. Злочини проти довкілля (статті 236-254);
Розділ IX. Злочини проти громадської безпеки (статті
255-270);
Розділ X. Злочини проти безпеки виробництва (статті
271-275);
Розділ XI. Злочини проти безпеки руху та експлуатації
транспорту (статті 276-292);
Розділ XII. Злочини проти громадського порядку та
моральності (статті 293-304);
Розділ XIII. Злочини у сфері обігу наркотичних
засобів, психотропних речовин, їх аналогів або
прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення
(статті 305-327); 10
Розділ XIV. Злочини у сфері охорони державної таємниці,
недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та
мобілізації (статті 328-337);
Розділ XV. Злочини проти авторитету органів державної влади,
органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян та
злочини проти журналістів (статті 338-360);
Розділ XVI. Злочини у сфері використання електронно-
обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних
мереж і мереж електрозв'язку (статті 361-363);
Розділ XVII. Злочини у сфері службової діяльності та
професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних
послуг (статті 364-370);
Розділ XVIII. Злочини проти правосуддя (статті 371-400);
Розділ XIX. Злочини проти встановленого порядку несення
військової служби (військові злочини) (статті 401-435);
Розділ XX. Злочини проти миру, безпеки людства та
міжнародного правопорядку (статті 436-447);
11
Систематизація злочинів за родовим об'єктом має суттєве
значення для забезпечення кодифікації кримінального
законодавства.

Розташування норм про відповідальність за окремі злочини

за їх родовим об'єктом має велике значення для
правильного застосування закону, тлумачення його змісту,
зручності користування КК.

Наявність чітко сформульованих і розташованих у суворо

визначеному порядку в системі норм Особливої частини, що
передбачають кримінальну відповідальність за конкретні види
суспільно небезпечних діянь - одна з необхідних умов додержання
законності при притягненні осіб до кримінальної відповідальності та
здійсненні правосуддя у кримінальних справах.
2. Кримінально-правова
норма: поняття,
особливості та види.
 Кримінально-правова норма - встановлене
державою загальнообов'язкове правило поведінки,
яке забороняє вчинення певних діянь під загрозою
застосування покарання за його порушення.
 Структура кримінально-правової норми
Особливої частини КК:

Диспозиція Санкція
 частина норми частина статті, яка
Особливої частини, в визначає вид і розмір
якій визначається покарання за злочин,
злочинне діяння. зазначений в диспозиції.
 Диспозиція
Проста Відсилочна

Описова Бланкетна
Змішана
 Проста диспозиція називає злочинне діяння без розкриття
його ознак.

Наприклад, без вказівки на ознаки діяння сформульована

диспозиція у ст. 369 «Пропозиція, обіцянка або надання
неправомірної вигоди службовій особі». Проста диспозиція
використовується законодавцем у тих випадках, коли зміст
суспільно-небезпечного діяння в загальних рисах досить
зрозумілий і без опису його ознак у законі. Ознаки злочину, які
наводяться в простій диспозиції, розкриваються в слідчо-судовій
практиці і теоретичній літературі.
 Описовою називається диспозиція, де описуються
найбільш істотні ознаки діяння.

Наприклад, у ст. 185 «Крадіжка» наводиться

визначення крадіжки як таємного викрадення
чужого майна. Точно визначаючи ознаки злочину,
описова диспозиція у зв'язку з цим має перевагу
перед простою диспозицією.
 Бланкетною є диспозиція, котра, не називаючи
конкретних ознак злочину або називаючи тільки частину із
них, відсилає для встановлення змісту ознак злочину до інших
нормативних актів, які не є законами про кримінальну
відповідальність (інших законів, інструкцій, статутів,
положень, стандартів, правил, вказівок тощо).

Наприклад, бланкетними є диспозиції у ст. 271 «Порушення

вимог законодавства про охорону праці», ст. 286 «Порушення
правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту
особами, які керують транспортними засобами». Таким чином,
бланкетна диспозиція використовується, коли треба встановити
кримінальну відповідальність за порушення правил, що містять
у собі різноманітні вимоги або заборони, описані або детально
розкриті в інших нормативних актах.
Відсилочною зветься диспозиція, котра відсилає до
кримінально-правової норми або її окремого
положення, які містяться в іншій статті або іншій
частині цієї ж статті КК, де називається відповідний
злочин або описуються його ознаки.
Наприклад, ст. 122 «Умисне середньої тяжкості тілесне
ушкодження» відсилає до ст. 121 «Умисне тяжке тілесне
ушкодження», вказуючи, що спричинення тілесних ушкоджень
середньої тяжкості може мати місце при відсутності ознак
тяжкого тілесного ушкодження.
Так, у ч. 2 ст. 309 «Незаконне виробництво, виготовлення,
придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних
засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту»
вказано на вчинення тих самих дій особою, яка раніше вчинила
один із злочинів, передбачених статтями 307, 308, 310 і 317 КК і
пов'язаних зі злочинним обігом цих засобів або речовин.
Змішані - це прості або описові диспозиції, в
іншій - бланкетні або відсилочні.

Наприклад, такою є диспозиція у ст. 231, яка

передбачає відповідальність за умисні дії,
спрямовані на отримання відомостей, що
становлять комерційну таємницю, з метою
розголошення чи іншого використання цих
відомостей (комерційне шпигунство), а також
незаконне використання таких відомостей, якщо це
спричинило істотну шкоду суб'єкту господарської
діяльності.
  Санкції

Альтернати- Відносно-
вні  визначені

Абсолютно-
визначені 
Альтернативною є санкція, в якій міститься вказівка
на два або декілька видів основних покарань, з яких
суд обирає лише одне.

  Наприклад, пошкодження полезахисних та інших

насаджень караються виправними роботами на строк
до одного року або штрафом, або покладенням
обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Відносно-визначена санкція — санкція, у котрої
межі юридичної відповідальності за порушення норми
права зазначені від мінімальної до максимальної або
лише до максимальної.

Правозастосовним органам надається можливість

вирішувати справу, зважаючи на конкретні
обставини. Відносно-визначений характер має
більшість санкцій кримінального права, які
встановлюють нижчі та вищі межі покарання
(наприклад, позбавлення волі від 1 до 5 років).
Абсолютно-визначена санкція — санкція, у якій
точно зазначені вид і міра юридичної відповідальності
за порушення норми права.

Санкції норм про майнову відповідальність у переважній

більшості є абсолютно визначеними. Абсолютно визначеними
можуть бути санкції та інших норм, наприклад, адміністративних
— штраф у 20-кратному розмірі за безквитковий проїзд у
трамваї.
3. Наукові основи
кваліфікації злочинів.

26
 Кваліфікація

Походить від двох латинських слів:

qualis (якість) та
facio (роблю) означає:
визначення якості, оцінка
Кримінально-правова
кваліфікація -

це визначення статті
Кримінального кодексу, яка
передбачає
відповідальність за скоєне
діяння.
 Питання, що становлять зміст Особливої частини
кримінального права, умовно можна поділити на
дві групи:
У першій групі дається загальна характеристика окремого виду злочинів.

- 1. важливо засвоїти
родове поняття
(визначення) злочинів,
передбачених даною
главою (розділом),
приділивши особливу
увагу їхній суспільній
небезпечності та
родовому об'єкту
посягання.
2.при з'ясуванні суб'єктивної
сторони необхідно звернути увагу
на характерну для даних злочинів
форму вини, з'ясувати, чи
можлива в окремих складах
злочинів необережна або змішана
(складна, подвійна) форма вини, в
яких злочинах мотив і мета їх
вчинення є обов'язковими
ознаками цього елемента складу
злочину.
 3. розібратися в
характеристиці об'єктивної
сторони злочинів, що
вивчаються. При цьому
необхідно визначити, які
склади (залежно від
конструкції) превалюють в цій
групі, чи можливе вчинення
досліджуваних злочинів
шляхом бездіяльності, або і дії
4.Розглядаючи суб'єкт
й бездіяльності, чи є серед
аналізованої групи
злочинів цієї групи такі, в
злочинів, слід встановити
яких факультативні ознаки
вік, з якого настає
об'єктивної сторони є
кримінальна
обов'язковими.
відповідальність за їх
вчинення, та які із
злочинів (чи може всі)
характеризуються, крім
загальних, ще й
додатковими ознаками
(спеціальний суб'єкт).
Друга група питань стосується вивчення конкретних складів злочинів певного
розділу.

1.Спочатку треба
визначити, до якої групи і
до якого розділу
Особливої частини КК
віднесено цей злочин.

4.З'ясувати особливості 2.На підставі закону

кваліфікованого, особливо визначити саме поняття
кваліфікованого або даного злочину та
привілейованого (з
пом'якшуючими ознаками) усвідомити характер і
складу злочину (якщо вони ступінь його суспільної
передбачені законом). небезпеки.
3.Розкрити зміст
безпосереднього об'єкта
розглядуваного злочину,
його об'єктивної сторони,
суб'єкта і суб'єктивної
сторони.
 Дякую
за увагу !