УРОК 27 ПРАВОЗНАВСТВО 9

Кримінальне право.
Злочин. Кримінальна
відповідальність і
покарання
Розроблено за програмою підручника «Основи правознавства 9 клас» Т.О.Ремех, О.І.Пометун
Ключові поняття з теми
• Кримінальне право
• Судимість
• Амністія
• Помилування
• Кримінальний Кодекс України
• Злочин
• Замах
• Співучасть
• Виконавець
• Організатор
• Підбурювач
• Пособник
• Кримінальна відповідальність
• Покарання
Відносини які регулює кримінальне право
Однією з
основоположни
х галузей права
України є
кримінальне
право. Назва
походить від
латинського
слова krimen
«злочин»
Відносини які регулює кримінальне право
Якщо особа
вчинила злочин,
між нею та
уповноваженими
державою
органами
виникають
кримінально-
правові
відносини.
Відносини які регулює кримінальне право
Кримінальне право –
галузь права, норми якої
визначають підстави і
принципи кримінальної
відповідальності, а також
встановлюють, які
суспільно небезпечні
діяння належать до
злочинів і які покарання
можуть застосувати до
осіб, що їх вчинили.
Відносини які регулює кримінальне право
Судимість – правовий
стан особи, який виникає
через засудження її
судом до конкретної міри
покарання за вчинений
нею злочин, спричиняє
настання для неї певних
негативних наслідків і
триває до її погашення
або зняття.
Відносини які регулює кримінальне право

Амністія – передбачене
актом вищого органу
державної влади (в
Україні – законом) повне
або часткове звільнення
від покарання чи
пом’якшення покарання
певної категорії осіб.
Відносини які регулює кримінальне право

Помилування – повне або

часткове звільнення
засудженої особи від
покарання, заміна
покарання або невідбутої
його частини м’якшим
покаранням (в Україні це
право належить
Президентові України).
Відносини які регулює кримінальне право
Невідворотність кримінальної
відповідальності
Законодавче визначення злочину

Принципи Особиста відповідальність за злочин

кримінального Презумпція невинуватості

права Повна відповідальність за злочин

Перевага пом’якшувальних обставин

відповідальності

Більша караність групового злочину

Відносини які регулює кримінальне право
Врегульовує правовідносини щодо злочину і
притягнення особи, яка його вчинила до
кримінальної відповідальності.

Загальна частина складається з 15 розділів,

які містять 108 статей.

В Особливій частині викладено норми, які

описують конкретні злочини, визначають
види покарань та межі, в яких їх призначають
за вивчення цих злочинів.

Прийнятий 5 квітня 2001 року.

Діє з 1 вересня 2001 року.

Що таке злочин

Злочин – передбачене
Кримінальним кодексом
України суспільно
небезпечне діяння (або
бездіяльність), вчинене
суб’єктом злочину.
Що таке злочин
За формою:
Умисний злочин (грабіж, Злочин з необережності
зґвалтування, вбивство) (убивство з необережності)

За ступенем завершеності:
Закінчений – діяння, що має всі ознаки Незакінчений – готування до його
складу злочину, передбачено певною вчинення і замах на злочин
статтею ККУ

Готування до злочину – це пошук або пристосування засобів чи

знарядь, підшукування співучасників або змова про вчинення злочину,
усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення
злочину.
Що таке злочин
Стаття 12. Класифікація кримінальних правопорушень
1. Кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.
2. Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого
передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі.
3. Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.
4. Нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого
передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п’яти років.
5. Тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене
основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
6. Особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого
передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п’ять тисяч неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.
7. Ступінь тяжкості злочину, за вчинення якого передбачене одночасно основне покарання у виді штрафу та
позбавлення волі, визначається виходячи зі строку покарання у виді позбавлення волі, передбаченого за
відповідний злочин.
Склад злочину
Об’єкт злочину – сукупність суспільних відносин, які охороняє кримінальний закон
та на які посягає злочин, завдаючи їм певної шкоди або створюючи загрозу
заподіяння такої шкоди.

Об’єктивна сторона – сукупність зовнішніх проявів злочину, як-от діяння, його

наслідки, причиновий зв’язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками.

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка досягла віку, з якого настає
кримінальна відповідальність за вчинене нею суспільно небезпечне діяння.

Суб’єктивна сторона – внутрішня сторона злочинного діяння, психічний стан

особи під час вчинення злочину. До неї належать: вина, мотив, мета та емоційний
стан особи.
Склад злочину
Стаття 24. Умисел і його види
1. Умисел поділяється на прямий і непрямий.
2. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого
діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала
їх настання.
3. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер
свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і
хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.
Стаття 25. Необережність та її види
1. Необережність поділяється на кримінальну протиправну самовпевненість та
кримінальну протиправну недбалість.
2. Необережність є кримінальною протиправною самовпевненістю, якщо особа
передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії
або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення.
3. Необережність є кримінальною протиправною недбалістю, якщо особа не
передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії
або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.
Співучасть у злочині

Співучасть у злочині – це
умисна спільна участь
декількох суб’єктів злочину
у вчиненні умисного
злочину.
Співучасть у злочині
Виконавець – особа, яка безпосередньо вчинила злочин.
Організатор – той, хто організував вчинення злочину, керував
підготовкою злочину чи його вчиненням.
Підбурювач – особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом
схилила інших співучасників до вчинення злочину.
Пособник – особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи
знарядь або усунення перешкод сприяла вчиненню злочину іншими
співучасниками.
Ексцес виконавця – вчинення виконавцем злочину дій, які не
охоплюються умислом інших співучасників, якщо його дії утворюють
самостійний склад злочину або його дії суттєво відрізняються від дій,
запланованих іншими учасниками.
Кримінальна відповідальність
Кримінальна
відповідальність – вид
юридичної відповідальності,
основний зміст якої –
покладання на винувату особу
примусового обов’язку зазнати
у встановленому законом
порядку державного осуду,
понести передбачене
кримінальним законом
покарання у разі його
призначення.
Покарання

Покарання –
кримінальна
відповідальність за
вчинений особою
злочин.
Покарання

Стаття 50. Поняття покарання та його мета

1. Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені
держави за вироком суду до особи, визнаної винною у
вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в
передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
2. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення
засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних
правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
3. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або
принизити людську гідність.
Покарання

Є засобом примусу і впливу на

Полягає у передбаченому
поведінку особи: негативна
законом обмеженні прав і
оцінка державою поведінки
свобод засудженої особи.
винуватої особи.

Покарання
Застосовується до особи, яку
Застосовується виключно
визнано винуватою у вчиненні
судом від імені держави
злочину
Види покарань

ККУ передбачає 12 видів покарань. Вони можуть бути

основними, додатковими, як основні і додаткові.
Види покарань
Стаття 51. Види покарань
До осіб, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення, судом
можуть бути застосовані такі види покарань:
1) штраф;
2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного
класу;
3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
4) громадські роботи;
5) виправні роботи;
6) службові обмеження для військовослужбовців;
7) конфіскація майна;
8) арешт;
9) обмеження волі;
10) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;
11) позбавлення волі на певний строк;
12) довічне позбавлення волі.
Домашнє завдання

Опрацювати §26-27,
Вивчити конспект
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!