“…Вже майже 20 років Україна має незалежність, яка не

підкріплена жодним духовним досягненням в філософії,

тобто глибинним та універсальним філософським
досягненням, яке має глобальне та вічне значення. Питання
стоїть так – або ми пред'явимо духовне філософське
досягнення, або ми зникнемо як культура“
Сергій Дацюк
ДМИТРО ІВАНОВИЧ
ЧИЖЕВСЬКИЙ ЯК ВИДАТНИЙ
ІСТОРИК ФІЛОСОФІЇ І
ФІЛОСОФ КУЛЬТУРИ
Об’єктом дослідження є праці
Д.Чижевського в галузі історії філософії і культури України та
слов’янських народів.
Короткий перелік його
наукових праць
Монографії “Фiлософiя на Українi (спроба
iсторiографiї)" та "Нариси з iсторiї
фiлософiї на Українi”.
Нариси, як "Платон в давнiй Русi", "Антична
лiтература в старiй Українi",
"Захiдноєвропейська фiлософiя на Українi
в XV-XVII ст.", "Сiмнадцяте сторiччя в
духовнiй iсторiї України", "Вплив фiлософiї
Шеллiнга в Українi", "Фiлософiя
Г.С.Сковороди", "Праця в галузі філософії",
"Кулiш - український фiлософ серця", "До
характерологiї слов'ян. Українцi.
Предметом дослідження є історико-
філософська та культурологічна концепції Д.Чижевського як
складові його філософської та літературознавчої спадщини.
 Мета дослідження – здійснити аналіз
історико-філософських праць Д.Чижевського з точки зору їх
проблематики, змісту та актуальності в сучасному контексті.

Завдання роботи:
- розглянути життєвий шлях та наукові контакти вченого, як передумову
формування його світогляду;

- проаналізувати світоглядні та методологічні засади, на яких

ґрунтуються історико-філософські дослідження Д.Чижевського;

- дослідити внесок вченого в історію філософії, філософію культури,

його новаторський підхід до проблем історії української філософії і
культури.
 Життєвий і творчий
шлях
Д. І. Чижевського
1911 – 1913 рр. навчався в
Петербурзькому університеті
(слухав лекції професора
філософії М. О Лосського)
Навчання у Київському
університеті (1913 – 1917, 1919
рр.
Магістерська дисертація на тему
“Філософська еволюція Шіллера

Еміграція
Навчанння у Гейдельберзьзькому
(1921 – 1922 рр.), Франкфуртському
1922 – 1924 рр.) унт-тах.
1924 р. – н. праця “Логіка”.
1926 р. – наукова праця “Філософія 1929 р., Прага – професор Українського
на Україні” Вільного університету та Українського
1933 р. – дисертація “Hegel in Високого педагогічного інституту ім.
Rusland” Драгоманова
Дисертація “Гегель і Французька
революція”
Життєвий і творчий шлях
Д. І. Чижевського

1949 – 1953 рр. – гість-професор

1949 – 1953 рр.університету
Гарвардського – гість-професор
Гарвардського університету

З 1962 р. – член-засновник
З 1962вільної
Української р. – член-засновник
академії наук і
Української вільної
мистецтв академії наук і
у США
мистецтв у США
 Історико-філософські
дослідження Д. Чижевського

Світоглядні Методологічний
засади підхід

Класична онтологія
від Платона до Гегеля
Власне
Феноменологія
філософія
Е. Гуссерля

Світоглядні ідеї
Неокантіанство

Культура
Містицизм
 МЕТОДОЛОГIЧНI ЗАСАДИ
ПРИ РОЗГЛЯДI УКРАЇНСЬКОЇ
ФIЛОСОФСЬКОЇ ДУМКИ
(ЗА Д. І. ЧИЖЕВСЬКИМ)

Вiднесення української культури до середземно-

європейської традицiї

Розумiння iсторико-фiлософського процесу в Українi з

погляду характеристики найвизначнiших iсторичних епох
(князiвська доба, епоха бароко та романтичні часи)

Розумiння iсторико-фiлософського процесу в Українi з

погляду видатних мисленникiв (Г.Сковорода, П.Юркевич,
Т.Шевченко, П.Кулiш, М.Гоголь)

Розумiння iсторико-фiлософського процесу в Українi з

погляду народного свiторозумiння

Поєднання компаративного пiдходу з видiленням

глибинних архетипiв української духовностi
 «ФІЛОСОФІЯ СЕРЦЯ»
В РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ
ДУХОВНОЇ ІСТОРІЇ

Чинники виникненням
«філософії серця» на
ґрунті українського
народного характеру
(за Д. Чижевським)
Аспекти
«фiлософiї серця»
(за І. Валявко)

Емоційність Психологiчно-
емоцiйний

Своєрідне бачення
природи
Загальнохристиянський

Гумор
Символіко-
антропоцентричний
Естетизм народного
життя та обрядовості
Внесок вченого в історію
філософії, філософію
культури:
• обґрунтування загальної концептуальної схеми історії
української філософської думки як окремої гілки
європейської філософської традиції;
• введення в науковий обіг поняття культурно-історичних епох;
• визначення історії української філософії як галузі історико-
філософських досліджень;
• впровадження методу аналізу філософії на основі концепцій
“філософія серця” та “людина бароко”;
• дослідження бароко не лише як певного стилю, а й цілої
епохи, яка відбилась на всій духовній історії народу.