ФАШИЗМ

 У своєму первинному значенні, «фашизм» відносився до

італійських фашистів при правлінні Беніто Муссоліні.
Авторитетним документом на цю тему є «Доктрина
фашизму», яка з’явилася як запис для цього терміну в
італійській енциклопедії, опублікованій в 1932 році. Автором
даного документа був вказаний сам Муссоліні, хоча справжнім
та найбільш імовірним автором є філософ Джованні Джентіле.
Саме він допоміг Муссоліні сформулювати свою політичну
філософію.
Основні ознаки фашизму:
 Націоналізм;
 Корпоративізм;
 Тоталітаризм;
 Ідея національного лідера;
 Мілітаризація та культ війни (наявність реального
чи вигаданого зовнішнього ворога);
 Ксенофобія;
 Традиціоналізм та консерватизм.
 Ідеологія фашизму — це войовничий
антидемократизм і антикомунізм, расизм і шовінізм.
В її основі лежать ідеї соціал-дарвінізму про
боротьбу видів і рас. Особливе місце в ідеології
фашизму посідає концепція нації як вищої і вічної
реальності, заснованої на спільності крові. Звідси
постає завдання збереження чистоти крові і раси. У
фашистському суспільстві «вищі» нації мали
панувати над «нижчими».
 Прихід до влади
фашистів ознаменував
початок планомірного
руйнування всіх
інститутів буржуазно-
демократичної
парламентської
держави, усіх
демократичних
завоювань німецького
народу, створення
"нового порядку" -
терористичного
антинародного
режиму.
 Створивши тоталітарні терористичні режими, фашизм
знищив усі демократичні свободи та інститути. Контроль
над суспільством здійснювався не лише з допомогою
державних структур, а й партійних воєнізованих
формувань. Державне й партійне насильство стало
нормою життя. Воно виявилось у переслідуванні та
фізичному знищенні інакомислячих, а в роки Другої
світової війни — у створенні гітлерівських таборів
смерті, геноциді, масових злочинах проти людськості.
 Фашизм відіграв вирішальну роль
у розв´язанні Другої світової війни,
в якій зазнав нищівної воєнної і
морально-політичної поразки. Та ця
поразка не поклала край фашизму.
Невдовзі по закінченні війни в
деяких західних державах — ФРН,
Італії, США, Великобританії,
Франції — він почав
відроджуватися вже як неофашизм.
Неофашизм проповідує ті самі
ідеологічні й політичні погляди, що
й фашизм, спирається на ту ж
соціальну базу — верстви, витіснені
ходом суспільного розвитку на
обочину життя, маргиналів. Саме
вони легко сприймають
екстремістські заклики неофашистів
і поповнюють лави їхніх
організацій.