Дощові черви (черв'яки, хробаки), земляні черв'яки, земляні хробаки ( лат. Lumbricina) — загальна назва, що об'єднує ряд родин кільчастих черв'яків класу малощетинкових. З точки зору систематики ця група не є таксономічною одиницею, а виділена на підставі особливостей екології і деяких морфофізіологічних властивостей включених в неї родин. Всього відомо біля 1500 видів дощових червів більшість яких мешкає в тропіках. Дощові черви мають розвинену кровоносну систему з червоною кров'ю. Кровоносна система складається з двох поздовжніх судин — спинної і черевної та гілок, які з'єднують ці судини і розносять кров. М'язові стінки судин, скорочуючись, женуть кров по всьому тілу хробака. Дихання шкіряне. Шкіра тварин вкрита слизом який захищає її від висихання та допомагає пересуватися в грунті. Нервова система складається із слабо розвиненого головного мозку і черевного ланцюжка. У кожному членики тіла є по одному подвійному нервовому вузлу. Всі вузли з'єднані між собою перемичками. На передньому кінці тіла в області глотки від нервового ланцюжка відходять дві перемички. Вони охоплюють глотку праворуч і ліворуч, утворюючи навкологлоткове нервове кільце. Зверху в цьому кільці є потовщення — надглотковий нервовий вузол. Від нього в передню частина тіла хробака відходить безліч найтонших нервів. Цим пояснюється велика чутливість цієї частини тіла. Дощові черв'яки становлять 50-70% всієї біомаси ґрунтових безхребетних. На одному гектарі добре доглянутих лугів або пасовищ загальна їх кількість становить від 1 до 200 мільйонів особин, в середньому близько 20 мільйонів, а вага їх біомаси — від 2 до 5 тон на гектар, що на два порядки перевищує біомасу наземних тварин. Дощові черви є проміжними господарями легеневих гельмінтів свиней і деяких паразитів птиці. Будова тіла та зовнішній вигляд
Тіло дощових червів складається з багатьох кілець, або сегментів
кількість яких в різних видів від 80 до 320. Всі сегменти, окрім переднього, мають по 8, а в деяких тропічних видів — по декілька десятків, коротких щетинок, які допомагають тварині чіплятися за ґрунт під час руху. Довжина тіла великих тропічних дощових черві до 2-2,5 метрів. в Україні дорослі черв'яки доростають до 15-30 сантиметрів, а на півдні України й більше. Забарвлення — від ясно-сіруватого до чорнувато- бурого або вишнево-червоного. Черевна сторона тіла плоска, спинна — опукла і темніша, ніж черевна. Приблизно там, де закінчується передня частина тіла, у хробака є потовщення, зване пояском який розташований у більшості видів українських видів між 25 і 40-м сегментами. У ньому містяться особливі залози, що виділяють клейку рідину. При розмноженні з неї утворюється яйцевий кокон, всередині якого розвиваються яйця хробака. Поведінка Дощові черви живуть в ґрунті в якому рухаються по різному в залежності від його щільності. В м'якій землі хробак загостреним кінцем тіла розсовує часточки грунту і протискається між ними напруженням м'язів то звужуючи то розширюючи своє тіло. В щільному грунті черв'як проковтує землю і пропускає її крізь кишечник. Пропущений через шлунок ґрунт зліплюється в характерні грудочки, саме їх можна побачити біля виходів черв'якових нір на поверхню. Ходи червів йдуть в глибину не менше ніж на 60—80 см, а в крупних видів — до 8 метрів. На поверхні дощовий черв'як пересувається повзання. При цьому він спочатку витягує передній кінець тіла і чіпляється щетинками, розташованими на черевній стороні, за нерівності грунту, а потім, скорочуючи м'язи, підтягує задній кінець тіла. Через шкіряне дихання дощових червів мало на піщаних грунтах і вони не зустрічаються у болотах. У воді розчинено замало кисню для червів тому вони не живуть у просочених нею грунтах, гинуть вони і в сухій землі де шкіра підсихає і дихання припиняється. У теплу і вологу погоду дощові черв'яки тримаються ближче до поверхні. Під час тривалої посухи, а також в холодний період вони заповзають глибоко в землю. Дощові черви ведуть нічний спосіб життя, вдень виходять на поверхню лише після сильних дощів (звідки й назва), коли починають задихатися через нестачу кисню в насиченому водою ґрунті. Харчуються різними рослинними залишками, гноєм. Вони втягують, зазвичай вночі, у свої нірки листя, стеблини тощо. Розмноження Дощові черви — гермафродити. У кожного дощового черв'яка є чоловічі органи — сім'яники, в яких розвиваються живчики, і жіночі статеві органи — яєчники, в яких утворюються яйцеклітини. Розмножуються черви відкладаючи кокони усередині яких відбувається запліднення і розвиток яєць. У вигляді муфточок кокон зісковзує з черв'яка і стягується на кінцях. У такому вигляді кокон залишається в земляній нірці. Через 2—4 тижні з кокона виходять маленькі черв'ячки, що досягають дорослих розмірів за 3—4 місяці. Значення та роль в ґрунтоутворенні Дощові черв'яки відіграють значну роль у процесах ґрунтоутворення. Вперше серед науковців помітив зв'язок між цими тваринами та родючістю ґрунту англійський натураліст Гілберт Уайт 1789 року. Займався цим питанням і Чарлз Дарвін який у 1831 році опублікував роботу «Про утворення ґрунтового шару» в якій виклав теорію перемішування червами різних шарів землі. Дощові черви впливають на ґрунт трьома способами. По-перше, вони прокладають в землі ходи, що можуть сягати восьмиметрової глибини, враховуючи кількість червів часом на 1 м² землі припадає до кількох кілометрів подібних ходів які полегшують проникнення повітря та води до кореневої системи рослин. Окрім того ці ходи зменшують щільність землі, що сприяє росту коренів. По-друге, дощові хробаки перемішують різні шари ґрунту виносячи наверх землю з нижніх шарів і затягуючи рештки рослин на глибину. По-третє, земля що пройшла через кишківник червів збагачується біологічно активними мікроорганізмами.