Урок 2 Астрономія 11 клас

Тема уроку:
Небесна сфера. Сузір’я.
Небесні координати
 Небесна сфера

Небесна сфера – це уявна сфера довільного радіуса, в центрі якої

знаходиться спостерігач і на яку спроектовано всі світила так, як він
бачить їх у певний момент часу з певної точки простору.

http://uchitelska.hol.es
 Сузір’я
Зір, які можна побачити з Землі неозброєним оком близько 6000.

Видиме розташування зір на небі змінюється дуже повільно. Це

дало можливість намалювати по найяскраівших зорях «зоряні
візерунки» - сузір’я.
Сузір’я – це певна ділянка зоряного неба з чітко окресленими
межами, що охоплює всі належні їй світила і яка має власну назву.

http://uchitelska.hol.es
 Позначення і назви зір

Найяскравіші зорі мають власні назви (їх близько 275).

Близько 500 років тому зорі у кожному сузір’ї було позначено

літерами α, ,  і т.д. вміру зменшення їх яскравості.

Для зір, яскравість яких змінюється з часом, запроваджені позначення

латинськими літерами: R, S, … Z, RR, RZ і так далі.

Окремі зорі названі іменами вчених.

http://uchitelska.hol.es
Найвідоміша група зірок в північній півкулі -
ківш Великої Ведмедиці
За ковшем Великої Ведмедиці легко визначити північний
напрям
Зірки ковша Великої Ведмедиці в просторі розташовані дуже
далеко одна від одної і ніякої пов'язаної групи насправді не
утворюють
 Визначення відстаней до зір

Відстань від Землі до Місяця дорівнює 60 радіусам Землі. Це визначив

ще Гіппарх біля 150 р. до н.е.

Відстані до планет Сонячної системи вдалося визначити

вимірюванням горизонтального паралаксу.

Горизонтальний паралакс – це кут між напрямом на світило з будь-

якої точки земної поверхні, коли воно знаходиться на горизонті і
напрямом з центра Землі.

Відстані до близьких зір визначають за допомогою вимірювання

їхнього річного паралаксу.

Річний паралакс – кут, під яким із зорі було б видно радіус земної
орбіти.

http://uchitelska.hol.es
Паралакси

http://uchitelska.hol.es
 Космічні відстані

Відстані між астрономічними об’єктами дуже великі, тому

користуються особливими одиницями вимірювання:
• Астрономічна одиниця (а.о.) = середній відстані від Землі до
Сонця (140 600 000 км)
• Парсек (пк) = відстані, з якої середній радіус земної орбіти видно
під кутом 1’’ (секунда дуги).
• Світловий рік = відстані, яку проходить світло за один рік,
поширюючись зі швидкістю 300 000 км/с.

1 пк = 3,26 св.р. = 206 265 а.о. = 3  м.

1 св.р. = 0,3066 пк = 63 240 а.о. = 9,5  м.

http://uchitelska.hol.es
 Зоряні величини

З метою класифікації зір за їхнім блиском Гіппарх увів поняття видимої

зоряної величини. Найяскравіші зорі він виділив у групу 1-ї величини,
трохи слабкіші – 2-ї, а ледве помітні – 6-ї величини..
Згодом зоряні величини стали позначати літерою m., що
проставляється як показник степеня справа вгорі біля цифри, яка
показує її числове значення.

Для характеристики зір введено абсолютну зоряну величину М.

Абсолютна зоряна величина – це така зоряна величина, яку б мала
зоря, якби перебувала від нас на відстані 10 пк.

Важливою характеристикою зорі є її світність L – повна кількість

енергії, яку випромінює зоря з усієї своії поверхні за одиницю часу в
усіх напрямах. Світність зорі виражають в одиницях світності Сонця.

http://uchitelska.hol.es
 Каталоги небесних об’єктів

Окрім зір, на небі можна спостерігати багато інших об’єктів –

туманності, зоряні скупчення, галактики, тощо.

Всі ці об’єкти занесені в спеціальні списки – каталоги. Перші каталоги

з’явилися ще до нашої ери.

Сьогодні маємо декілька різних каталогів:

• Каталог «Боннський огляд неба» (1863 р.)
• «Каталог Генрі Дрепера» (1918 р.)
• Каталог Ш. Месьє (1780 р.)

та інші.

http://uchitelska.hol.es
Небесна сфера - це уявна сфера необмеженого радіусу,
в центрі якої знаходиться спостерігач.

На небесну сферу
проектуються зірки, Сонце,
Місяць, планети.

Властивості небесної сфери :

 центр небесної сфери

вибирається довільно. Для
кожного спостерігача - свій
центр, а спостерігачів може
бути багато.

 кутові виміри на сфері не

залежать від її радіусу.
 Точки і лінії небесної сфери

Для визначення положення

світила на небі необхідна певна
система координат.
Прямовисна лінія перетинається з
небесною сферою в двох точках –
зеніт і надир.
Велике коло, яке проходить через
світило, точку зеніту і надиру,
називається вертикалом.
Велике коло, по якому
горизонтальна площина
перетинається з небесною
сферою, називається
математичним (справжнім)
горизонтом.

http://uchitelska.hol.es
Площина, що проходить через центр небесної сфери і перпендикулярна
прямовисній лінії,
називається математичним (істинним) горизонтом.

Горизонт
 Спостережуване добове обертання небесної сфери - уявне явище, що
відображає дійсне обертання земної кулі навколо осі.
Обертання Землі створює у спостерігача ілюзію обертання небесної сфери.

Будь-який спостерігач бачить лише

половину небесної сфери, інша половина
від нього затуляється земною кулею
(горизонтом).

Зірки протягом доби описують круги з Обертання зоряного неба протягом доби.
центром поблизу Полярної зірки. Обсерваторія в Мауна-Кеа, Гавайї.
 Точки і лінії небесної сфери

Небесна сфера обертається

навколо лінії, яка називається
віссю світу.
Точки перетину осі світу з
небесною сферою називаються
полюсами світу.
Велике коло, площина якого
перпендикулярна до осі світу
називають небесним екватором.
Велике коло, що проходить через
полюси світу і зеніт, називають
небесним меридіаном.
Небесний меридіан
перетинається з горизонтом у
точці півночі N і точці півдня
S.

http://uchitelska.hol.es
Тяжіння Сонця і Місяця примушує земну вісь процесувати так
само, як процесує вісь обертання дзиги, що швидко
нахилилася під дією сили тяжіння.
 Точки і лінії небесної сфери

Пряму лінію, яка з’єднує точки

півдня і півночі, називають
полуденною лінією.
Велике коло, що проходить через
полюси світу і через світило М,
називають колом схилень.
Велике коло, по якому центр
диска Сонця здійснює свій
видимий річний рух на небесній
сфері, називається екліптикою.
Явище проходження світила
через небесний меридіан
називається кульмінацією.

http://uchitelska.hol.es
 Зоряний час
Періодичне обертання небесної сфери, повторення явищ сходу і
заходу світил та їхньої кульмінації дали людям природну одиницю
лічби часу – добу.

Залежно від того, що взяте за орієнтир на небі, відрізняють сонячну і

зоряну добу.

Зоряна доба – це проміжок часу між двома послідовними верхніми

кульмінаціями точки весняного рівнодення.

Зоряний час – це час, що минув від верхньої кульмінації точки

весняного рівнодення.

http://uchitelska.hol.es
 Системи небесних координат

Положення світила на небесній сфері позначається двома

координатами. Розроблено декілька систем небесних координат.

Горизонтальна система координат.

Використовується азимут А світила
М і його висота над горизонтом h.
Основною площиною є площина
горизонту SN, а початок відліку –
точка півдня S.

http://uchitelska.hol.es
 Системи небесних координат

Перша екваторіальна система координат.

Використовується годинний кут світила t і його схилення . Основною
площиною є площина екватора, а початок відліку – найвища точка
небесного екватора.

Друга екваторіальна система

координат.
Використовується точка весняного
рівнодення, пряме піднесення
світила М і його схилення .

http://uchitelska.hol.es
 Домашнє завдання

§ 3, 4, 5 опрацювати та вивчити основні дані.

Реферати:

«Небесна сфера та зоряний час»

«Сузір’я на зоряному небі»

«Небесні координати»

http://uchitelska.hol.es