Біоелементи.

Біологічна
роль та значення.
 Біогенні елементи
В тілі людини і вищих тварин виявлено біля
70 хімічних елементів, що надходять в
організм разом з водою і їжею, з них 47
елементи є постійно, тому вони називаються
біогенними.

Залежно від кількісного вмісту всі

біоелементи діляться на органогени,
макро-, та мікроелементи.
БІОГЕННІ ЕЛЕМЕНТИ (біоелементи)
– це хімічні елементи, що входять до
складу живої матерії, виявляють
певні властивості та відіграють
важливу роль у процесах
життєдіяльності.
Елементи органогени

H С O N

До складу організму людини входить

приблизно 90 елементів, але ці
чотири елементи утворюють майже
всі органічні сполуки, що містяться в
живих організмах

Їх називають
елементи органогени
Вміст карбону становить 15-18
% від маси клітини. Він входить:
- до складу молекул усіх
органічних і багатьох
неорганічних сполук;
-до складу зовнішнього скелету
ракоподібних, черепашок
молюсків та форамініфер;
- до складу внутрішнього
скелету хребетних тварин;
- є складовою частиною
вуглекислого газу.
 Оксиген та Гідроген входять до
складу молекул води, багатьох
неорганічних та органічних сполук.

Завдяки оксигену у клітинах

відбуваються процеси окиснення, при
чому вивільняється необхідна для
життєдіяльності енергія.

Найважливіша роль кисню,

звичайно, у процесі дихання
організмів.
 Нітроген є складовою
частиною амінокислот, білків,
нуклеїнових кислот, АТФ.

Атоми нітрогену входять до

складу мінеральних сполук,
які всмоктують рослини з
грунту, що необхідні для
їхнього росту. Цей газ можуть
засвоювати з атмосфери деякі
організми – азотфіксуючі
бактерії та ціанобактерії. Цим
підвищується родючість
грунтів.
 Елементи органогени
Біологічне значення органогенів зумовлене
такими властивостями:

1) атоми органогенів легко сполучаються між

собою, утворюючи міцні ковалентні зв’язки, що
забезпечує стійкість біомолекул;

2) Гідроген та Оксиген можуть утворювати

слабкі водневі зв’язки, які зумовлюють
можливість зміни структури біомолекул;

3) мають малі розміри, малу відносну атомну

масу і є легкими елементами, що важливо для
утворення біомолекул.
Найбільше в організмах макроелементів. Вони містяться
в кількостях 0,1%- 0,01%. Сумарна частка близько 99,9%
їхньої маси.

Натрій Ферум
Магній
Фосфор

Калій Хлор
Кальцій
Сульфур
 Калій та Натрій – одні з основних позитивно
заряджених іонів живих організмів, що беруть участь
у забезпеченні транспорту сполук через клітинні
мембрани.

Калій сприяє регуляції роботи серця та нервової

системи.
Натрій входить до складу плазми крові.
 Кальцій входить до
складу зубів, кісток,
черепашок. В іонній формі
бере участь у регуляції
обміну речовин, скорочень
скелетних м’язів.
Він необхідний для
забезпечення зсідання крові.
Сполуки кальцію сприяють
нормальній життєдіяльності
нервової та серцево-
судинної систем.
 Ферум – елемент, що входить до складу
гемоглобіну, міоглобіну, складних
ферментів. Сполуки феруму необхідні для
кровотворення, тому із-за його недостачі
можуть порушуватися процеси утворення
еритроцитів.
 Хлор - основний негативно заряджений іон
живих організмів. Входить до складу
хлороводневої кислоти – складової шлункового
соку. Разом із Натрієм Хлор є складовою
частиною плазми крові у концентрації 0,9 %.
Аніони хлору разом з іонами натрію та калію
відіграють основну роль у підтриманні сталості
осмотичного тиску плазми крові, лімфи та інших
рідин.

HCl
NaCl
 Більше 50% магнію в організмі людини
міститься в кістковій і хрящовій тканині,
таким чином, він грає скелетоформуючу
роль. Близько 50% магнію - в серці та
м'язах, і лише менше 1% - у плазмі
крові.

Виявляється, магній має найширшу біологічну роль в нашому організмі:

1. Є активатором більше 300 ферментів.

2. Бере участь у синтезі білка.
3. Активує синтез АТФ, забезпечуючи енергією кожну клітину
організму.
4. Бере участь у регуляції імунної відповіді.
5. Регулює нейронну передачу і нервово-м'язову провідність.
6. Регулює тонус гладкої, скелетної мускулатури і серця.
7. Бере участь у кальцієвому обміні і формуванні кісткової тканини
 Фосфор входить до складу
біомолекул. Він є компонентом
скелетів різних тварин. Цей
елемент сприяє роботі головного
мозку. Завдяки йому плоди
дозрівають швидше, а самі
рослини стають зимостійкішими.
 Сульфур входить до складу білка кератину,
який входить до складу пір’я і волосся, а також до
складу інших біологічно важливих органічних
речовин.
 Мікроелементи
Мікроелементами є Цинк, Йод, Купрум, Манган,
Молібден, Кобальт та інші, що розташовуються в
нижній частині таблиці, у переважній більшості є
металами з відносною атомною масою, більшою
за 50. Мікроелементи активують або пригнічують
ферменти та входять до складних ферментів, тому
їх називають «каталізаторами каталізаторів». До
мікроелементів належать і такі важливі для живого
неметали як Флуор, Силіцій, Селен та ін.
 Йод необхідний для того, щоб у
щитоподібній залозі вироблялись гормони.
Недостатня кількість йоду може призвести до
порушення синтезу гормонів та появі
захворювань. Йод приймає участь у регуляції
енергетичного обміну.
 У рослин Манган бере активну участь у
процесах фотосинтезу і накопичується у
стеблах. В організмах хребетних тварин він
сприяє нормальному розвитку кісткової
тканини та процесу дихання
 Цинк – компонент деяких ферментів та
гормонів. Приймає участь у анаеробному
диханні рослин, транспорті вуглекислого
газу в крові. Необхідний при розкладі
органічних речовин у водному середовищі.
А також є
невід’ємним при поділі клітин.
 Флуор
Відноситься до біомікроелементів і відіграє значну
роль в розвитку і мінералізації кісток зубів. У крові
людини місткість Флуору коливається в межах 0,03-
0,07%. Значно більше його є в кістках (10-30 %) і
особливо багато є в зубах (в емалі 120- 150 мг %, в
дентині близько 50 мг %).

Флюороз
 Кобальт і Купрум необхідні для процесів
кровотворення. Кобальт входить до складу вітаміну
В12 – ціанокоболаміну, нестача якого призведе до
злоякісного недокрів’я. Купрум необхідний для
процесу утворення крові при нестачі в організмі
людини або тварини міді послаблюється
утворення гемоглобіну i розвивається анемія. мідь
підсилює дію інсуліну i гормонів гіпофіза, які
стимулюють розвиток i функцію статевих залоз.
Купрум входить до складу деяких ферментів та
дихального пігменту безхребетних тварин –
гемоціаніну.