Популяційні аспекти розвитку

людства

Підготував студент групи К 2-1

Крошка Богдан
За останні 150 років населення Землі росло дуже швидкими темпами.
З древніх історичних епох до початку 19 століття чисельність
населення світу досягла декількох сотень мільйонів осіб. У 1830 році
популяція людей досягла 1 млрд. осіб, через 100 років – 2млрд., а в1960
р., всього через 30 років – 3 млрд. осіб. У 1999 р. чисельність населення
планети сягнула 6 млрд. осіб.
Порівняно з основними показниками натурального росту населення
в світі Україна за рівнем народжуваності (10,8 чол. на 1000 жителів)
посідає останнє місце серед колишніх республік СРСР, а по
смертності населення (14,2 чол. на 1000 жителів)- «почесне» друге
місце серед розвинених країн світу., за показниками середньої
тривалості життя населення – 47 місце у світі.
В історії виробничої
діяльності людства по
впливу на довкілля можна
виділити чотири етапи:
1. Збирання та мисливство

2. Землеробство та скотарство

3. Промислове виробництво

4. Інформаційне суспільство
Збирання та мисливство
Зайняло приблизно 4 тисячі
років. На цьому етапі людські
спільноти існували в єдності з
екосистемами як і всі інші живі
організми, не порушуючи
законів розвитку екосистем.
Землеробство та скотарство
Коли розвиток цивілізації став базуватися на
використанні живої речовини, що вироблялася в
штучних або напівштучних екосистемах.
Перехід до цих виробничих форм
господарювання дав можливість виробляти
продукції більше, ніж потрібно для споживання,
з’являлися відходи як землеробства так і
скотарства. Але ці відходи мали природній
органічний характер і легко природою
перероблялися і включались в колообіг хімічних
елементів. Для створення штучних
господарських екосистем змінювався
ландшафт території (ліси вирубували,
розорювали землю).
Промислове виробництво
Зорієнтоване на широке споживання
невідтворних ресурсів та штучної
енергії, що призводить до
безперервного зростання тиску на
природне середовище. Стрибкоподібно
збільшується використання сировини
та енергії і паралельно йде деградація
біосфери (втрачено до 20% родючих
ґрунтів), в атмосфері зріс вміст
вуглекислого газу, що призводить до
зміни клімату, виникли озонові «діри»,
стали звичайними кислотні дощі,
забруднилися усі геосфери Землі.
Інформаційне
суспільство
Об'єднане комп’ютерними технологіями
та робить спроби переходу до
ноосферної діяльності. Але необхідно
сказати, що комп’ютерні технології
сьогодні тільки інтенсифікують існуючі
технології, завдаючи тим самим ще
більшої шкоди довкіллю. Ще Авіцена
десять століть тому зрозумів, що хід
суспільного розвитку та господарської
діяльності згубний для природи та
небезпечний для людства.
Надмірна господарська діяльність людини
призводить до глобальної екологічної кризи.
Площа антропогенних пустель досягла 8% суші,
міста і промислові зони займають більше 2%.
Найгостріше стоїть питання з лісами. За
аерокосмічними даними щорічно у світі
вирубується від 7 до 20 млн га лісу. Тропічні ліси
– основний поставник кисню на Землі –
вирубані на 50%, ліси помірного поясу – на 40%.
Вирубка лісів посилює ерозію ґрунтів,
забруднення атмосфери, порушує глобальні
колообіги води, вуглекислого газу і кисню. Понад
50% сірчаного газу в атмосфері Землі має
техногенне походження. В десятки разів більше
норми вміст важких металів, органічних сполук
та нафтопродуктів в середній і нижній течії
Міссісіпі та багатьох інших відкритих водойм.
В Молдавії та на півдні України постійна
багаторічна обробка виноградників
препаратами міді призвела до зараження
ґрунтів солями міді.
У 1972 році Римський клуб надрукував
тривожний прогноз розвитку людської
цивілізації «Межі росту», зроблений групою
фахівців під керівництвом Д.Медоуза. Пізніше
Д.Медоуз видав нову книгу «За межами росту»,
в якій дав аналіз системі «людство – природне
середовище» на основі матеріалів 1970 – 1990
років, де також свідчить про глобальну
екологічну кризу. Але усі ці застереження не
мали відповідних дій. Усі соціально-економічні
системи людства продовжують базуватися
на пріоритеті споживання і тому є ворожими
природі. Фінський вчений Г.Ф.фон Райт шлях
розвитку цивілізації назвав деструктивним.
Протягом другої половини 20-го століття
зібралося достатньо прикладів негативної дії
на біосферу антропогенних впливів.