ПРИЧИНИ ЗНИКНЕННЯ ТА ЗМЕНШЕННЯ

БІОРОЗМАЇТТЯ НА ПЛАНЕТІ ТА
ШЛЯХИЙОГО ЗБЕРЕЖЕННЯ.
ТЕдбср22-1 Татаренко Ілля
 ВТРАТА БІОРІЗНОМАНІТТЯ

• Втрата біорізноманіття включає всесвітнє зникнення різних видів, а також локальне скорочення або втрату видів у певному
середовищі існування, що призводить до втрати біологічного різноманіття. Останнє явище може бути тимчасовим або постійним,
залежно від того, чи є деградація довкілля, яка може бути оборотною через екологічне відновлення / екологічну стійкість або
фактично постійною (наприклад, через втрату землі). Нинішнє глобальне вимирання (часто називають шостим масовим
вимиранням або антропоценовим вимиранням) призвело до кризи біорізноманіття, викликаної діяльністю людини, яка виходить
за планетарні межі і поки що це виглядає як незворотній процес.[1][2][3]

• Незважаючи на те, що постійна глобальна втрата видів є більш драматичним і трагічним явищем, ніж регіональні зміни у складі
видів, навіть незначні зміни від здорового стабільного стану можуть мати драматичний вплив на харчову мережу та
харчовий ланцюг, оскільки скорочення лише одного виду може негативно вплинути на весь ланцюг (співвимирання), що
призводить до загального скорочення біорізноманіття, незважаючи на можливі альтернативні стабільні стани екосистеми.
Зменшення біорізноманіття, зокрема, призводить до зменшення екосистемних послуг і в кінцевому підсумку створює
безпосередню загрозу для продовольчої безпеки, але також може мати й більш тривалі наслідки для здоров’я людей.[4]

• Міжнародні екологічні організації протягом десятиліть проводили кампанії щодо запобігання втраті біорізноманіття. Чиновники з
офіційних департаментів охорони здоров’я інтегрували це в підхід «Єдине здоров’я», який практикує громадське здоров’я.
Збереження біорізноманіття все більше є частиною міжнародної політики. Наприклад,
Конвенція ООН про біологічне різноманіття спрямована на запобігання втраті біорізноманіття та активне збереження диких
територій. Міжнародні зобов’язання та цілі цієї роботи наразі втілені в Меті сталого розвитку 15 «Життя на суші» та Меті
сталого розвитку 14 «Життя під водою». Однак у звіті «Укладання миру з природою» Програми ООН з довкілля, опублікованому
у 2020 році, було заявлено, що більшість цих зусиль не досягли закладених цілей.
 РЕЙТИНГИ ВТРАТ

• Нинішня швидкість глобальної втрати біорізноманіття оцінюється в 100-1000 разів вище, ніж (природне) фонове вимирання і це
швидше, ніж будь-коли в історії людства.[6][7] Очікується, що цей коефіцієнт буде зростати й надалі.[8][9][10] Ці швидко зростаючі
тенденції вимирання, що впливають на численні групи тварин, включаючи ссавців, птахів, рептилій, амфібій і променевоперих
риб, спонукали вчених оголосити сучасну кризу біорізноманіття.[11]

• Локально обмежені показники втрат можна виміряти, використовуючи розрахунки багатства видів та прослідковуючи їх зміни
в часі. Враховуючи відносні частоти, було розроблено багато індексів біорізноманіття. Крім багатства, рівномірність і
різнорідність вважаються основними вимірами, за якими можна розрахувати різноманітність.[12]

• Окрім усіх показників різноманітності, важливо точно класифікувати просторовий і часовий обсяг спостереження. «Визначення
тоді, як правило, стають менш точними, оскільки складність дослідження зростає, а пов’язані з ним просторові та часові масштаби
розширюються».[13] Біорізноманіття саме по собі не є єдиним концептом і його можна розділяти на різні природні масштаби
(наприклад, різноманітність екосистем щодо різноманітності середовища існування або навіть біорізноманіття щодо
різноманітності середовища існування [13]) або різні підкатегорії (наприклад, філогенетичне різноманіття, різноманіття видів,
генетичне різноманіття, різноманітність нуклеотидів). Питання чистої втрати у обмежених регіонах часто є предметом дискусій,
але, як правило, вважається, що більш тривалий час спостереження корисний для оцінки втрати.[14][15]

• Для порівняння показників між різними географічними регіонами слід також враховувати широтні градієнти у видовому
різноманітті.

• У 2006 році все більше видів були офіційно класифіковані як рідкісні або ті, що перебувають під загрозою зникнення; крім того,
вчені підрахували, що ще мільйони видів знаходяться під загрозою, але не були поки такими офіційно визнані.[16]

• У 2021 році близько 28 відсотків із 134 400 видів, оцінених за критеріями Червоного списку МСОП, зараз знаходяться під
загрозою зникнення — загалом 37 400 видів у порівнянні з 16 119 видами, які перебували під загрозою зникнення у 2006 роц
 ПРИЧИНИ

• Зміни у використанні земельних ресурсів

• Індекс цілісності лісового ландшафту щорічно вимірює глобальні антропогенні зміни, які відбуваються у лісах, що залишилися. 0 = найбільше змін; 10 = Найменше.[24]

• Прикладами змін, які відбуваються у землекористуванні, є вирубка лісів, інтенсивне монокультурництво та урбанізація.[25]
• Звіт про глобальну оцінку біорізноманіття та екосистемних послуг IPBES за 2019 рік стверджує, що промислове сільське господарство є основним чинником руйнування
біорізноманіття.[26][27] За оцінками ООНівського Global Biodiversity Outlook 2014, 70 відсотків втрати біорізноманіття суші спричинено сільським господарством. На даний
момент більше 1/3 земної поверхні планети використовується для вирощування сільськогосподарських культур і випасу худоби. [28] Сільське господарство знищує
біорізноманіття, перетворюючи оселища на інтенсивно задіяні системи та створюючи забруднювачі, включаючи парникові гази. Продовольчі етапи, які використовуються у
галузі, ще більше посилюють негативний вплив, зокрема через використання енергії, транспортування та відходи. [29] На втрату оселищ безпосередньо впливає зріст міського
населення – будівництво будівель часто призводить до руйнування та фрагментації середовища проживання для різних видів. Зростання урбанізації значно зменшило
біорізноманіття через те що великі території природного середовища існування були фрагментовані, [30] що призвело до відбору видів, які пристосовані до міського
середовища.[31] Невеликі ділянки середовища проживання не можуть підтримувати той самий рівень генетичного або таксономічного різноманіття, як це було раніше, в той
час як деякі з більш чутливих видів можуть локально вимерти. [32] Чисельність видів скорочується через зменшення фрагментованої площі середовища проживання, що
спричиняє посилення видової ізоляції та змушує види рухатися до крайніх ареалів оселищ та пристосовуватися до добування їжі в інших місцях. [30] Фрагментація
середовища проживання, яка спричинена людиною, має тенденцію створювати бар’єри, які заважають видам переміщатися в цьому середовищі через поетапну зміну
клімату.[33] Хоча негативні наслідки фрагментації, як правило, добре відомі, ризик фрагментації, як правило, має менший вплив на біорізноманіття і навіть може змінити та
посилити певні міжвидові відносини.[34]
• Відповідно до дослідження 2020 року, опублікованого в Nature Sustainability, понад 17 000 видів ризикують втратити середовище проживання до 2050 року, оскільки
сільське господарство продовжує розширюватися, щоб задовольнити майбутні потреби людства в їжі. Дослідники припускають, що підвищення ефективності сільського
господарства в країнах, що розвиваються, і широкомасштабний перехід до здоровішої рослинної дієти можуть допомогти зменшити втрату природніх середовищ. [35]
Аналогічно, у доповіді Chatham House також стверджується, що глобальний перехід до харчування переважно рослинного походження спричинить відновлення екосистем і
біорізноманіття, оскільки в 2010-х роках понад 80% усіх сільськогосподарських угідь у світі використовувалося для вирощування тварин. [36]
 ЗАБРУДНЕННЯ

• Забруднення повітря

• Чотири види парникових газів, які зазвичай вивчаються та контролюються це: водяна пара, вуглекислий газ, метан та оксид азоту. За останні 250 років концентрації вуглекислого газу та
метану зростали разом із виведенням в атмосферу суто антропогенних викидів, таких як гідрофторуглеводні, флуорокарбони та гексафторид сірки. Ці забруднювачі викидаються в атмосферу
при спалюванні викопного палива та біомаси, вирубці лісів і сільськогосподарських методах, які посилюють наслідки зміни клімату.[37][38] Оскільки велика концентрація парникових газів
викидається в атмосферу, це призводить до підвищення температури поверхні Землі. Це пояснюється тим, що парникові гази здатні поглинати, випромінювати та утримувати тепло від Сонця в
атмосфері Землі. З підвищенням температури, що очікується внаслідок збільшення викидів парникових газів, буде вищий рівень забруднення повітря, більша мінливість погодних умов,
посиляться наслідки від змін клімату та відбудуться зміни в розподілі рослинності на ландшафті.Інші забруднювачі, які виділяються в результаті промислової та сільськогосподарської
діяльності, є діоксид сірки та оксиди азоту. Після того, як діоксид сірки та оксид азоту виводяться в атмосферу, вони можуть об'єднуватись з краплями хмари (ядрами хмарної конденсації),
краплями дощу або сніжинками, утворюючи сульфатну кислоту та нітратну кислоту. При взаємодії між краплями води та сірчаною та азотною кислотами відбувається вологе відкладення, що
створює кислотні дощі.[40][41] У результаті ці кислоти будуть випадати в різні середовища і на рослинність, долаючи при цьому значну повітряну відстань (сотні кілометрів) від джерела викидів.
Діоксид сірки та оксид азоту також можуть осідати на рослинності шляхом сухого відкладення.[42]

• Концентрація діоксиду сірки та оксид азоту має значні наслідки для водних екосистем, включаючи їх зміну кислотності, збільшення вмісту азоту та алюмінію та зміну біогеохімічних процесів.
[42]
Як правило, діоксид сірки та оксид азоту не мають прямого фізіологічного впливу під час контакту; більшість наслідків розвиваються внаслідок накопичення та тривалого впливу цих газів у
навколишньому середовищі, модифікуючи хімічний склад ґрунту та води.[42][43] Отже, сірка значною мірою сприяє закисленню озер та океанів, а азот ініціює евтрофікацію внутрішніх і
прибережних водойм, які не мають азоту. Обидва ці явища змінюють склад місцевої водної біоти та впливають на харчову мережу з вищим рівнем кислотності, мінімізуючи водне та морське
біорізноманіття.[41][42]

• Відкладення азоту також впливає на наземні екосистеми, включаючи ліси, луки, альпійські регіони та болота.[42] Велика кількість азоту змінює природний біогеохімічний цикл і сприяє
кислуванню ґрунту.[44] У результаті склад видів рослин і тварин та функціональність екосистеми зменшаться із збільшенням чутливості ґрунту на азот. Ці процеси сприяють уповільненню
росту лісу, пошкодженню дерев на більших висотах і заміні місцевої біоти азотолюбними видами.[42][45] Крім того, сульфати і нітрати можуть вилуговуватися з ґрунту, забираючи необхідні
поживні речовини, такі як кальцій і магній, і відкладати їх у прісноводні, прибережні та океанічні середовища, сприяючи евтрофікації.
 ШУМОВЕ ЗАБРУДНЕННЯ

• Шум, який створюється дорожнім рухом, кораблями, транспортними засобами та літаками, може вплинути на виживання видів дикої природи та досягати незайманих місць проживання різних
видів.[46] Хоча звуки зазвичай присутні в навколишньому середовищі, антропогенні шуми розрізняються через відмінності в частоті та амплітуді.[47] Багато тварин використовують звуки, щоб
спілкуватися з іншими представниками свого виду заради розмноження, навігації чи для сповіщення інших про здобич чи хижаків. Однак антропогенні шуми заважають видам виявляти ці
звуки, впливаючи на загальне спілкування в популяції.[47] Такі види, як птахи, амфібії, рептилії, риби, ссавці та безхребетні, є прикладами біологічних груп, на які впливає шумове забруднення.
[46][48]
Якщо тварини не можуть спілкуватися один з одним, це призведе до зниження відтворення (неможливість знайти пару) і підвищення смертності (відсутність комунікації для виявлення
хижаків).[46]

• Шумове забруднення є поширеним явищем у морських екосистемах, впливаючи принаймні на 55 морських видів. Для багатьох морських популяцій звук є основним чуттям, який
використовується для їхнього виживання. Багато видів здатні виявляти звук за сотні і тисячі кілометрів від джерела, тоді як їхній зір обмежений десятками метрів під водою. Оскільки
антропогенний шум продовжує збільшуватися, подвоюючись кожні десять років, це ставить під загрозу виживання морських видів.[49] Одне з досліджень виявило, що в міру збільшення
сейсмічних шумів та шумів від морських гідролокаторів у морських екосистемах китоподібних, таких як кити та дельфіни, біорізноманіття зменшується.[50] Шумове забруднення погіршило
слух риб, призвело до вимирання та ізоляції популяції китів, посилило стресову реакцію морських видів та змінило їхню фізіологію. Оскільки морські види чутливі до шуму, більшість
морської дикої природи оселяється у віддалених незайманих місцях або в районах де немає значного антропогенного шуму, що значно обмежує їхнє природнє середовище проживання для
добування корму та парування. Кити змінили свій шлях міграції, щоб уникнути антропогенного шуму, а також змінили вокалізацію.[51] Шумове забруднення також впливає на життя людей.
Численні дослідження показали, що такі риби як тріска, пікша, морський окунь, оселедець, тюлень і путасу, все менше спостерігаються в районах із сейсмічними шумами, при цьому рівень
їхнього вилову зменшився на 40–80%.[52][53][54]

• Шумове забруднення також змінило пташині спільноти та їхнє біорізноманіття. Антропогенні шуми мають подібний вплив на популяцію птахів, як і в морських екосистемах, де шуми
знижують репродуктивний успіх. Птахи не можуть виявити хижаків через втручання антропогенних шумів, а також зменшуються їхні площі гніздування, підвищується стресова реакція та
зменшується чисельність та багатство видів.[47] Деякі види птахів більш чутливі до шумів порівняно з іншими, що призводить до того, що високочутливі птахи мігрують у більш віддалені від
людей місця проживання. Також є докази непрямого позитивного впливу антропогенного шуму на популяції птахів. У дослідженні, проведеному Френсісом та його колегами щодо гніздування
птахів-хижаків, таких як Aphelocoma californica, виявлено, що вони не оселяються у шумному середовищі. Тому репродуктивний успіх у гніздових угрупованнях їхніх потенційних жертв був
вищим через відсутність хижаків.
 ВИДИ ВТРАТ

• Втрата наземних безхребетних

• У 2017 році в різних публікаціях описувалося різке скорочення абсолютної біомаси комах і кількості їхніх видів у Німеччині та
Північній Америці протягом 27 років.[79][80] Як можливі причини зниження автори виділяють неонікотиноїди та інші агрохімікати.
Пишучи в журналі PLOS One, Холлман та ін. (2017) роблять висновок, що «поширене зниження біомаси комах викликає тривогу». [81]
• Наприклад, критичне зниження чисельності дощових черв'яків (понад 80% у середньому) зафіксовано через неекологічні методи
ведення сільського господарства.[82] Дощові черв’яки відіграють важливу роль у функціонуванні екосистеми. [82] Наприклад, вони
допомагають з біологічною обробкою ґрунту, води та навіть у балансуванні парникових газів. [83] Вважається, що зменшення популяції
дощових черв'яків пояснюється п'ятьма причинами: деградація ґрунтів і руйнування середовища проживання, зміна клімату, біологічне
вторгнення немісцевих видів, погане користування ґрунтами та навантаження забруднювачами. [84] Такі фактори, як обробіток ґрунту та
інтенсивне використання землі, знищують ґрунт і коріння рослин, які дощові черв’яки використовують для створення своєї біомаси,
спричиняючи негативний вплив на цикли вуглецю та азоту. Знання про різноманіття видів дощових черв’яків досить обмежені,
оскільки не описано навіть 50% з них. Необхідно провести додаткові дослідження дощових черв’яків і того, як вони надають свої
екосистемні послуги, щоб краще зрозуміти, як зберегти їх різноманітність.[84] Оскільки популяція дощових черв’яків скорочується, це
змусило Секретаріат Конвенції про біологічне різноманіття вжити заходів і сприяти відновленню та підтримці багатьох різноманітних
видів дощових черв’яків.
 ВТРАТА ПТАХІВ

• Певні види пестицидів та неонікотиноїди, ймовірно, сприяють зменшенню кількості видів птахів.[85] Дослідження,
профінансоване BirdLife International, підтверджує, що 51 вид птахів знаходиться під загрозою зникнення, а 8 можуть
бути класифіковані як вимерлі або під загрозою зникнення. Майже 30% вимирання припадає на полювання та відлов
для торгівлі екзотичними домашніми тваринами. Знеліснення, яке спричинене нестабільною вирубкою та сільським
господарством, може стати наступною причиною вимирання, оскільки птахи втрачають своє природне середовище
проживання та їжу. Біолог Луїза Арнедо сказала: «Як тільки зникне середовище проживання, то й вони теж».[86]

• У тропічних лісах Амазонки є територія під назвою Белем, яка є зоною ендемізму. У Белемі 76% землі вже вилучено
з природних ресурсів, у тому числі лісових дерев.[87] На території ареалу птахи сильно постраждали від вирубки лісів,
оскільки 56% птахів зараз знаходяться під загрозою зникнення. Зі зміною клімату та природніх середовищ, популяція
птахів продовжуватиме скорочуватися. Навіть із заповідними територіями, ефективність збереження птахів низька.[87]

• Сучасне полювання на птахів і ловля в пастку є поширеною практикою в Південній Америці. Деякі культури Бразилії
заохочують полювання на птахів і відлов з комерційних причин. Деякі причини включають продаж диких птахів як
домашніх тварин, розведення птахів і торгівля молодняком, продаж птахів на їжу та у релігійних та лікувальних цілях.
[88]

• Ще однією загрозою для популяції птахів є ураження електричним струмом через лінії електропередач.[89] Міграційні
види піддаються підвищеному ризику зіткнень, і щороку в Сполучених Штатах гине до 1 мільярда птахів через
зіткнення з будівлями.
 ВТРАТА ПРІСНОВОДНИХ ВИДІВ

• Прісноводні екосистеми, від боліт та дельт до річок, становлять до 1% поверхні

землі. Незважаючи на те, що прісноводні екосистеми становлять таку малу частку
Землі, вони важливі, оскільки в таких місцях проживання існує приблизно одна
третина видів хребетних.[91] Прісноводні види починають скорочуватися вдвічі
швидше, ніж інші види, наприклад ті, що знаходяться на суші або в океані.
Приблизно 27% з 29 500 видів, які залежні від прісної води, внесені до
Червоного списку МСОП.[91] Прісноводні види скорочуються так швидко, оскільки
це пов’язано з поганими існуючими системами, які не забезпечують жодного
захисту їх біорізноманіттю.
• Дослідження, проведене 16 глобальними природоохоронними організаціями,
показало, що криза біорізноманіття є найгострішим у прісноводних екосистемах,
причому швидкість зниження вдвічі перевищує показники океанів і лісів.
Глобальні популяції прісноводної риби скорочуються через антропогенні впливи,
такі як забруднення та надмірний вилов риби. Популяція мігруючих риб з 1970
року скоротилася на 76%, а популяція великих «мегариб» скоротилася на 94%,
при цьому 16 видів оголошено вимерлими у 2020 році
 ВПЛИВИ

• Екологічні наслідки втрати біорізноманіття

• Втрата біорізноманіття також загрожує структурі та належному функціонуванню екосистеми. Хоча всі екосистеми
здатні до певної міри адаптуватися до стресів, пов’язаних із скороченням біорізноманіття, втрата різноманіття
зменшує комплексність екосистеми, оскільки ролі, які займали декілька взаємодіючих видів або кілька взаємодіючих
особин, більше не має.[39] Наслідки від втрати видів та складу екосистеми можуть відрізнятися в залежності від
властивостей екосистем, типів екосистем і шляхів потенційної зміни біоспільнот. На високому рівні вимирання (40-
60 відсотків видів ареалу) наслідки від втратів видів порівнюють з багатьма іншими основними змінами
навколишнього середовища, таких як забруднення озоном, кислотне осадження в лісах та забруднення нутрієнтами.
[98]
Це також впливає на основні потреби людини, такі як чиста вода, повітря та виробництво їжі протягом тривалого
часу. Наприклад, дослідження за останні два десятиліття продемонстрували, що більш біологічно різноманітні
екосистеми є більш продуктивними.[99] Як наслідок, зростає занепокоєння, що дуже високі темпи сучасних вимирань
– через втрату природного середовища проживання, надмірне використання природних ресурсів та інші спричинені
людиною зміни навколишнього середовища – можуть зменшити здатність природи надавати товари та послуги, такі
як їжа, чиста вода та стабільний клімат.[100]
• Аналіз, проведений Swiss Re у жовтні 2020 року, показав, що п’ята частина всіх країн світу знаходиться під загрозою
колапсу екосистем через антропогенне руйнування природного середовища та збільшення втрати дикої природи.
 ВПЛИВИ

• Вплив на продовольство та сільське господарство

• У 2019 році Продовольча та сільськогосподарська організація ООН підготувала свою першу доповідь про Стан світового біорізноманіття відносно харчових
продуктів і сільського господарства, в якій попереджалося, що «багато ключових компонентів біорізноманіття, які використовуються для харчових продуктів і
сільського господарства, на генетичному, видовому та екосистемному рівнях занепадають». [102][103] У звіті зазначено, що це викликано «різноманітними
факторами, що діють на різних рівнях», а точніше, що «основні глобальні тенденції, такі як зміни клімату, міжнародні ринки та демографічні показники,
викликають більш безпосередні чинники, такі як зміна у землекористуванні, забруднення, надмірне використання ресурсів та поширення інвазивних видів.
Взаємодія між головними причинами часто посилює їх вплив на біорізноманіття відносно харчових продуктів і сільського господарства. Демографічні зміни,
урбанізація, ринки, торгівля та споживчі преференції, як повідомляється [країнами, які надали звіти], мають сильний вплив на продовольчі системи, часто з
негативними наслідками для галузі та екосистемних послуг. Однак, як повідомляється, такі чинники також відкривають можливості для того, щоб зробити
харчові системи більш стійкими, наприклад, шляхом розвитку безпечних ринків для біорізноманіття» [104]. Далі у доповіді стверджується, що «головною
причиною, на яку вказала найбільша кількість країн, є негативний вплив на регулювання та підтримку екосистемних послуг [у системах виробництва
продуктів харчування та сільськогосподарського виробництва], через зміни у використанні та управлінні землею та водою» і що «втрата та деградація лісів і
водних екосистем, а також у багатьох виробничих системах перехід до інтенсивного виробництва зі зменшенням кількості видів і сортів залишаються
основними чинниками втрати біорізноманіття та екосистемних послуг».[104]
• Здоров’я людини багато в чому залежить від продуктів екосистеми. Втрата біорізноманіття також супроводжується величезним впливом на здоров’я людини.
• Багато активістів і науковців припускають, що існує зв’язок між патентним захистом рослин і втратою біорізноманіття сільськогосподарських культур [105]
, хоча
такі твердження заперечуються.
 ВПЛИВИ

• Здоров'я людини
• Зменшення біорізноманіття спричиняє кілька основних наслідків для повноцінного здоров’я людини. Одним з
таких наслідків є втрата лікарських рослин. Використання рослин у лікувальних цілях є досить поширеним,
приблизно від 70 до 80% людей у всьому світі покладаються виключно на рослинну медицину як основне
джерело медичної допомоги.[107] Ця залежність від рослин для лікувальних цілей особливо поширена в
країнах, що розвиваються.[107] Місцеві знання про лікарські рослини корисні для пошуку нових лікарських
засобів рослинного походження, які можуть бути дієвими для лікування захворювань. [108] Села та спільноти, які
постійно проживають в одній географічній зоні з часом, створюють, передають та застосовують широко
поширену інформацію про медичні природні ресурси в цьому районі. [108] Формальні наукові методи були
корисними при визначенні активних інгредієнтів, які використовуються в етнофармації, та додаванні їх до
сучасних ліків. Однак важливо, щоб медичні рослинні ресурси задіювались належним чином, оскільки вони
вийшли на світовий ринок і це може спричинити загрозу зникнення видів.[108] Зміни в місцевих екосистемах
(наприклад, доступ до їжі та чистої води) можуть опосередковано вплинути на місцеву економіку та
суспільство. Це також впливає на здоров’я людей.
 ПРОПОНОВАНІ ІДЕЇ ЩОДО
ВИРІШЕННЯ КРИЗИ
• Вирішення проблеми з втратою біорізноманіття можна здійснити сукупно через державну політику, економічні рішення, моніторинг та просвітництво з боку
урядів, діяльність недержавних організацій, енвайронменталістів тощо [110]. Необхідні стимули для захисту видів, збереження їх природного середовища
існування та запобігання втрати та деградації природного середовища існування (наприклад, через впровадження сталого розвитку, включаючи
Мету сталого розвитку 15). Іншими способами досягнення цієї мети є дотримання законів, які запобігають браконьєрському вилову дикої природи, захищають
види від надмірного полювання та надмірного вилову та зберігають екосистеми, на які вони покладаються, недоторканими та захищеними від вторгнення
інвазивних видів і змінами у землекористуванні. [111] Крім того, моделі, засновані на збереженні природи, такі як Глобальна мережа безпеки, постійно
розробляються, щоб розглянути екологічні зв’язки, яким необхідно приділити увагу, щоб ефективно зменшити втрату біорізноманіття. [112] Відповідно до
Міжурядової науково-політичної платформи з біорізноманіття та екосистемних послуг(IPBES), дії щодо захисту біорізноманіття є економічно ефективними,
оскільки зменшують ризик пандемій через патогени дикої природи. [113]
• Природоохоронці та науковці, що займаються постійними дослідженнями в усьому світі, також розробили системні підходи, щоб зменшити втрату
біорізноманіття. Ця методологія дозволяє вченим створювати контекстуальні рамки, які враховують багато нюансів і зв’язків в охороні навколишнього
середовища, такі як екологічні сліди, планетарні межі, екологічна економіка тощо[114]. Врахування багатьох шляхів на яких перетинаються світ природи і
людини, може допомогти дослідникам зрозуміти тонкощі, які призводять до втрати біорізноманіття, і знайти закономірності, які можна застосувати до
подібних ситуацій. Одним із прикладів такого типу структур є концепція потрійного критерію, яка була прийнята багатьма підприємствами та організаціями
для оцінки їх впливу та прогресу щодо поєднання соціального, екологічного та економічного успіху.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ