Professional Documents
Culture Documents
Біологія - Наукова Основа Раціонального Використання Природних Ресурсів
Біологія - Наукова Основа Раціонального Використання Природних Ресурсів
раціонального використання
природних ресурсів і сталого
розвитку суспільства, охорони
біологічного різноманіття нашої
планети
Мета:
Поняття біологія
Наукові основи раціонального природокористування
Умови раціонального природокористування
Сталий розвиток суспільства
Визначальні чинники стійкого розвитку
Проблеми біологічного різноманіття
Висновок
Біоло́гія — система наук, що вивчає життя в усіх його
проявах й на всіх рівнях організації живого, про живу
природу, про істот, що заселяють Землю чи вже вимерли,
їхні функції, розвиток особин і родів, спадковість,
мінливість, взаємини, систематику, поширення на Землі;
про зв'язки істот та їхні зв'язки з неживою природою.
Біологія встановлює загальні закономірності, властиві
життю в усіх його проявах.
Раціональне природокористування —
використання природних ресурсів в обсягах та
способами, які забезпечують сталий економічний
розвиток, гармонізації взаємодії суспільства і
природного середовища, раціоналізацію
використання природно-ресурсного потенціалу,
економічні механізми екологобезпечного
природокористування.
Наукові основи раціонального
природокористування
Науково – технічний процес неоднозначно впливає на стан навколишнього
природного середовища. Зростаючі можливості людини перевершують
темпи зростання антропогенного тиску, проте екологічний стан не
покращується. Вихід можливий лише наступний: масова екологічна
культура, екологічна освіта, екологічне виховання. Людина є поєднуючим
складовим елементом людина – природа – суспільство. Адже вона є як
суспільним, так і природним суб’єктом. Якщо розглядати поняття
“навколишне природне середовище”, то доцільніше сказати ”природне
середовище”. Сутність поняття середовища означає той, хто оточує, то не
потрібно робити тавтологію.
Природні можливості біосфери не є безмежними. Природа має властивість по
самовідновленню, але повільними темпами і виникає проблематичне питання:
а з якої межі винищення? В той час потреби людства зростають, як у
кількісному, так і якісному виразі. Наприклад, американець в середньому
споживає електроенергії у прямому чи непрямому виразах у 20 –30 разів на
добу більш як житель відсталої центральноафриканської країни. Важливо,
щоб зростаючий антропогенний тиск не перевершував темпи самовідтворення
природного середовища. Вихід з такої ситуації є наступний:
Раціональне використання природних ресурсів;
Проведенню заходів з охорони та розширеного відтворення природно –
ресурсного потенціалу.
Умови раціонального
природокористування
політична система, здатна забезпечити участь широкого кола
громадськості у прийнятті рішень
економічна система, що могла б забезпечити розширене
виробництво та технічний прогрес на власній міцній базі соціальна
система, здатна забезпечити зняття напружень, що виникають за
умов негармонійного економічного розвитку
система ефективного виробництва, зорієнтованого на збереження
екологоресурсної бази;
технологічна система, яка могла б стимулювати постійний пошук
нових рішень
міжнародна система, що сприяла б усталеності торговельних та
фінансових зв'язків
Сталий розвиток суспільства
Сталий розвиток – це такий розвиток, який задовольняє
потреби сучасності, але не ставить під загрозу здатність
майбутніх поколінь задовольняти власні потреби.
Це стратегія виживання і безперервного прогресу
цивілізації і країни в умовах збереження навколишнього
середовища (насамперед біосфери).
Визначальні чинники стійкого розвитку
Екологічна сфера – це збереження і
раціональне використання ресурсів,
охорона повітряного басейну, боротьба з
винищенням лісів, раціональне
використання й охорона земель,
збереження біологічного різноманіття,
охорона й раціональне використання
ресурсів прісної води, води морів, океанів,
видалення відходів.
Збереження екосистем для підтримки
життя, як невід'ємної складової стійкого
розвитку людського потенціалу.
Проблеми біологічного різноманіття
Всесвітній союз охорони природи виділяє сім основних факторів,
що сприяють втраті біологічного різноманіття:
Втрата та фрагментація природного середовища;
Конкуренція з боку інвазивних видів;
Забруднення навколишнього середовища;
Глобальні кліматичні зміни;
Опустелювання;
Зростання населення і надмірне споживання;
Безрозсудне використання природних ресурсів.
Різним формам життя, що існували на Землі, завжди необхідно було
пристосовуватися до зміни клімату. Саме ця необхідність адаптації великою
мірою і призводила до тих еволюційних змін, завдяки яким і з’явилися
сучасні рослини і тварини.
Однак можна з упевненістю говорити про те, що серйозні зміни клімату є
однією з найбільших загроз для існування біологічної різноманітності
планети.
Зміни ландшафту, які стають наслідком вирубки лісу, пожеж і процесів
урбанізації, ускладнюють виживання багатьох видів. Різні елементи
інфраструктури, без яких ми сьогодні не можемо уявити своє сучасне
життя, завдають великої шкоди існуванню багатьох видів.
Проблема полягає в тому, що деякі види не здатні пристосуватися до нової
обстановки, тому вони і вимирають. До втрати біорізноманіття часто
призводить опустелювання, яке зазвичай викликане кліматичними змінами і
діяльністю людей. Дерева вирубуються, а заходи для їх відновлення не
приймаються. Інтенсивний випас худоби стає причиною зубожіння пасовищ,
це змушує їх мешканців шукати собі нові ареали проживання.
Безрозсудна експлуатація природних ресурсів стала в наші дні дуже
поширеною проблемою. Ліси вирубуються заради палива, водні ресурси
використовуються для господарських потреб, осушуються болота для
будівельних цілей і т.п
Висновок: