НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

Дніпропетровський регіональний інститут державного управління
Заочне відділення
ПУА2017мз-7

Модуль: механізми забезпечення сталого розвитку територій

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
Варіант 4

Викладач: д.н.держ.упр., проф. Бобровська О.Ю. ________________

Виконавець: Павлюк О.О. ________________

Дніпро
2018
 2

1. Надайте визначення поняттю «сталий збалансований

розвиток», поясність причини його появи.

Системне управління соціально-економічним розвитком має велике

теоретичне і практичне значення, оскільки ефективне використання
потенціалу країни та її окремих регіонів, вихід їх на траєкторію стійкого
розвитку можливі лише на основі усвідомлених, цілеспрямованих, науково
обґрунтованих дій з перетворення економічних і соціальних підсистем.
Останнім часом термін “стійкість” або “сталість” широко використовується
стосовно до категорії “розвиток” якого-небудь процесу, явища, об’єкта.
Уперше термін “сталий розвиток” (sustainable development) з’явився у
“Всесвітній стратегії охорони природи” (World Strategy of Nature
Conservation), розробленій Міжнародним союзом охорони природи і
природних ресурсів (International Union for the Conservation of Nature ) і
опублікованій у 1980 р. Під “сталим розвитком” розуміли таку модель руху
вперед, при якій задоволення життєвих потреб людей нинішнього покоління
не позбавляє такої можливості майбутні покоління. Це визначення в
подальшому стало найбільш цитованим, але не єдиним. Розвиток підходів до
обґрунтування поняття сталого розвитку відбувався шляхом виділення трьох
його складових: економіки, соціальної сфери і довкілля, збалансування яких і
забезпечить у результаті задоволення життєвих потреб людей нинішнього
покоління без загрози можливості майбутніх поколінь задовольняти їх власні
потреби.
Збалансований (сталий) розвиток – такий розвиток країн і регіонів,
коли економічне зростання, матеріальне виробництво і споживання, а також
інші види діяльності суспільства відбуваються в межах, які визначаються
здатністю екосистем відновлюватися, поглинати забруднення і підтримувати
життєдіяльність теперішніх та майбутніх поколінь.
 3

Щоб зрозуміти суть проблеми, треба ретроспективно оглянути, коли і

як, з яких причин вона виникла. Передвісником сучасних підходів і ідей
сталого розвитку слід вважати нашого співвітчизника академіка
В.І.Вернадського, який майже століття тому створив вчення про ноосферу,
єдність людини і природи, їхній тісний взаємозв’язок і взаємний вплив.
В.І.Вернадський з його геніальною прозорливістю значною мірою випередив
свій час. Людство підійшло до розуміння його ідей значно пізніше, у другій
половині ХХ століття, коли реальна дійсність, практика виробництва,
розподілу і споживання виявили небезпеку і згубність подальшого
слідування засадам індустріальної моделі економічного, та й не лише
економічного, а усього суспільного розвитку.
Для цієї моделі було характерним насильницьке, завойовницьке
ставлення до природи, ілюзія невичерпності дешевих природних ресурсів,
ставка на масштабність, а не ефективність виробництва. Потреби людей
розвивалися, зростали кількісно і якісно, споживання збільшувалося за
рахунок екстенсивного зростання, без врахування необхідності підтримки
стабільного існування екосистем та обмеженості ресурсів (перш за все
сировини та енергоносіїв) у глобальному масштабі.
Треба також взяти до уваги, що такий розвиток був пов’язаний з
політикою індустріально розвинених країн, які забезпечували добробут і
високі життєві стандарти переважної більшості населення значною мірою за
рахунок країн, які, позбавляючись колоніальної залежності, лише визначали
шляхи політичного та економічного розвитку. Багато з них, особливо в
Африці, і тепер, більше ніж через півстоліття як почали розвалюватися
колоніальні імперії, так і не змогли побудувати самодостатню національну
економіку. Зростає розрив у рівні життя, економічному та науково-
технічному розвитку між так званим “золотим мільярдом” (населення
найбільш розвинених країн) та колишньою колоніальною “периферією”.
Проблема полягає ще й у тому, що неможливо підняти рівень
споживання бідних країн до рівня споживання заможних і розвинених країн,
 4

повторюючи шлях останніх – не вистачить ресурсів Землі. Потрібні нові,

нестандартні під ходи на основі сучасних технологій, інформаційної
революції, ключі від якої знаходяться у технологічно розвинених країнах. Чи
готові вони поділитися результатами технологічних новацій з бідними,
недостатньо розвиненими країнами? Однозначної відповіді на це запитання,
на жаль, немає.
Ще один негативний чинник, що вплинув на світовий розвиток у ХХ
столітті – розколотість світу на ворожі блоки: радянський та західний. Усі без
винятку країни світу знаходилися у полі протистояння, силові лінії якого ви-
ходили з двох полюсів, двох наймогутніших держав – США та СРСР.
Блокове протистояння з його незмінними атрибутами – гонкою озброєнь,
глобальним військово-політичним та ідеологічним суперництвом –
деформувало світовий розвиток. Надзвичайно великі кошти йшли на
розробку усе нових і нових систем зброї масового знищення людей. За межі
здорового глузду вийшли кількісні показники накопиченої зброї, особливо
ракетно-ядерної.
Говорять, що тисячі й тисячі одиниць ядерних набоїв гарантували
“рівновагу страху”, тобто розуміння неможливості застосування ядерної
зброї через загрозу втрати не лише надбань цивілізації, а й самого життя на
Землі. Але ж ядерні, хімічні, “звичайні” набої, що залишилися
невикористаними, створюють сьогодні не меншу загрозу усьому живому, а
ресурси, необхідні для їх обслуговування та утилізації, набагато
перевищують ті, що були витрачені на виготовлення зброї.
За умов екстенсивного зростання та блокового протистояння, коли
вирішувалося питання “хто – кого?”, яка суспільно-політична система більш
життєздатна, мало звертали уваги на те, що відбувається з довкіллям. А там
накопичувалася велика кількість складних і невідкладних проблем. Особливе
значення мають ті, що пов’язані з питною водою і повітрям, станом
атмосфери. Але не лише це.
 5

Наприкінці двадцятого століття людство опинилося у надзвичайно

важкій ситуації: стало очевидним, що парадигма суспільного розвитку, яка
була панівною протягом останніх століть, в основі якої було споживацьке,
безвідповідальне ставлення до природи і ресурсів як чогось даного назавжди
і невичерпного – ця парадигма себе вичерпала. Подальший розвиток цим
шляхом без внесення радикальних змін веде у глухий кут, у безвихідь. Стало
зрозумілим, що життєдіяльність людини, людства входить у протиріччя із
фундаментальними засадами існування біосфери як цілісності і породжує
нові й нові глобальні проблеми, що ставлять під сумнів подальше існування
людини, її виживання як виду.
Деякі дослідники навіть ввели тоді новий термін – “криза цивілізації” –
для характеристики ситуації, що склалася. Цим поняттям вони визначали, що
люди у своїй діяльності щодо забезпечення усе нових і нових потреб
порушують природні пропорції, вносять небезпечні, навіть незворотні зміни
у природний порядок існування людської спільноти, тваринного та
рослинного світу, створюючи нові глобальні загрози, а адекватні механізми
для зняття цих загроз не встигають створювати. Нерозв’язання, накопичення
глобальних проблем, їхнє переплетення створюють загрозу втрати життя на
Землі.
На рубежі 80–90–х років минулого століття блокова (двополюсна)
структура міжнародних відносин була демонтована. Розпався військово –
політичний союз Організації Варшавського Договору, розпався Радянський
Союз. Це були основні противники західних країн, і саме протидія
військовим загрозам з їхнього боку була основною причиною існування і
головним завданням Організації Північно-Атлантичного Договору –
військово-політичного союзу західних країн. Здавалося, культ сили мав
поступитися культурі партнерства та співпраці, що відкрило б нові
можливості створення ефективних механізмів подолання глобальних
проблем. Але так не сталося.
 6

Однополюсний світ не став більш безпечним, демократичним і

легітимним. Змінився формат розподілу сил у Європі і світі, дещо
розширилося поле демократії, але, як і раніше, сила, а не справедливість
домінує у міжнародних відносинах. Більше того, відкрито порушуються
норми міжнародного права, зафіксовані у Статуті Організації Об’єднаних
Націй – такі як суверенність, недоторканість і територіальна цілісність
держав, відмова від застосування сили і загрози силою у міжнародних
відносинах.
За таких умов не може бути впевненості у тому, що не розпочнеться
нова “холодна війна” з розкручуванням спіралі гонки озброєнь і повторенням
на новому рівні усіх негараздів недалекого минулого. Не лише війна здій-
снює руйнівний вплив на стабільний і збалансований розвиток світової
співдружності, країн і регіонів. Сама підготовка до війни обмежує і деформує
соціально-економічний розвиток, вона є збитковою для суспільства, окремих
країн і усього світу. А наживається на війні лише вузький прошарок
виробників зброї.
Треба відзначити особливий вплив на формування ідей сталого
розвитку такого чинника як глобалізація, яка стала одним з вирішальних
факторів сучасного світового розвитку.
Глобалізація. Цим терміном позначають об’єктивний процес усе більш
тісного зближення, взаємодії, взаємозалежності різних країн і народів світу,
перш за все, у економічній сфері, але також у сферах інформації, культури,
технологій, управління. Глобалізація пов’язана із наявністю у світовій
матеріальній культурі таких нових продуктів масового вжитку, послуг,
технологій, які мають глобальний попит. З іншого боку, вона стала
можливою за умов колосального накопичення капіталів окремими
компаніями, фінансовими установами та країнами. Для них тісними стали
національні кордони, вони стають головними гравцями на світовому ринку.
 7

Глобальні проблеми – це сукупність соціоприродних проблем, від

вирішення яких залежить соціальний прогрес людства та збереження
цивілізації. Це проблеми, які
1) стосуються не тільки окремих людей, а й всього людства;
2) не можуть бути вирішені окремими країнами, а потребують
цілеспрямованих та організованих зусиль всього світового співтовариства;
3) тісно пов’язані одна з одною, охоплюють всі сторони життя людей,
тому вимагають комплексного вирішення.
Головною метою сталого розвитку території є забезпечення
накопичення його ресурсних можливостей для проведення розширеного
відтворення і підвищення рівня добробуту населення. Реалізація поставленої
мети здійснюється за рахунок:
– підвищення ефективності управління власною ресурсною базою;
– збереження якісних параметрів функціонування економічної системи
регіону;
– формування здатності економічної системи регіону протистояти
негативному впливу зовнішніх і внутрішніх факторів;
– забезпечення соціальної справедливості та довготривалого зростання
добробуту населення регіону;
– зниження рівня ризикованості в регіональному розвитку і
формування запасу фінансової міцності економічної системи регіону.
Розроблена і прийнята в світовому масштабі концепція сталого
розвитку передбачає забезпечення збалансованого вирішення соціально-
економічних завдань і проблем збереження сприятливого навколишнього
середовища та природно-ресурсного потенціалу з метою задоволення потреб
нинішнього і майбутніх поколінь людей. Головною метою сталого розвитку
території є забезпечення накопичення його ресурсних можливостей для
проведення розширеного відтворення і підвищення рівня добробуту
населення. Концепція сталого розвитку стосовно до розвитку території
висуває наступні вимоги:
 8

– забезпечити економічний підйом регіону;

– забезпечити самофінансування економічної діяльності регіону;
– підвищити добробут основної частини населення;
– зберегти природне довкілля.

2. Перелічіть і розкрийте зміст базових механізмів функції

«організація процесів розвитку», їх складові і технології застосування.

Механізми управління процесами розвитку на територіях регіонів повинні

враховувати надзвичайно широкий спектр управлінських об’єктів, сфер діяльності,
економічних, соціальних, екологічних та загальнолюдських проблем і охоплювати
сукупність усіх компонентів регіональних систем, у тому числі організаційних,
соціальних, екологічних та інших, які будуть забезпечувати взаємодію і
взаємозв’язок між їх елементами і організацію процесів, спрямованих на
досягнення спільних цілей. Це потребує систематичного перегляду, аналізу, певної
систематизації й удосконалення моделі механізму системного управління таким
складним явищем, як розвиток.
Механізм системного управління процесами розвитку в просторі регіону
повинен мати структуру, співвідносну зі структурою вирішуваних завдань і
виконуваних функцій, бути системно цілісним, враховувати їх призначення і зміст,
що посилить його гнучкість і адаптованість до системних трансформаційних змін і
презентує його як механізм системного управління процесами розвитку територій
регіонів.
Метою механізму системного управління процесами розвитку територій
регіонів (далі - механізм системного управління) є системний комплексний
цілеспрямований вплив на забезпечення умов взаємодії, взаємодоповнення і
взаємопідтримки плину основних, допоміжних і обслуговуючих процесів розвитку
регіонів для досягнення поставлених цілей розвитку і стимулювання підтримки
його позитивних тенденцій. Механізм системного управління повинен впливати на
формування послідовної цільової спрямованості обслуговування процесів розвитку
територій шляхом системного впливу на якість реалізації завдань складовими
 9

управління розвитком з дотриманням принципів концепції сталого розвитку

України, виокремлення спільних цілей і визначення технологій їх досягнень.
Таким чином, механізм системного управління процесами розвитку
територій регіонів можна описати як сукупність локальних і інтегральних
механізмів управління, пов’язаних між собою цілями, призначенням, змістом і
структурою вирішуваних завдань і функцій системних об’єктів управління, здатних
до формування і забезпечення системного впливу на всі елементи керованих
процесів розвитку за рахунок кумулятивного підходу, який забезпечує єдність у
виборі шляхів подальшого розвитку, використанні споріднених і співставних
алгоритмів дій, важелів і методів здійснення системного впливу.
Структура механізму системного управління характеризується
багатоплощиннісгю, багатосуб’єктністю і багатокроковістю побудови.
Багатокритеріальною стає і система оцінювання результатів його впливу. Тому
механізм системного управління процесами сталого, збалансованого розвитку всіх
територій регіонів доцільно здійснювати в межах пілотного організаційного
проекту. «Проектування є універсальним інструментом, який може бути
використаним і наразі успішно застосовується на всіх рівнях і в усіх галузях
діяльності».
Основні завдання організаційного проектного розроблення механізму
пропонується здійснювати поетапно (таблиця).
Етапи і зміст проекту розроблення механізму системного управління
процесами розвитку територій регіонів
10
11
 12

Структурна модель механізму системного управління, що

пропонується, складається з чотирьох блоків, призначених для системного
впливу на процеси розвитку за спорідненим характером дій і призначенням, а
саме: блок превентивних механізмів, блок цільових механізмів, блок
функціональних механізмів і блок механізмів формування і реалізації
системного, комплексного впливу (рисунок).
Структурна модель механізму системного управління процесами
розвитку територій регіонів
 13

Практична частина

Проаналізуйте результати дії чинників впливу на розвиток

системи загальнолюдського розвитку регіону. Визначте з них найбільш
впливові. Здійсніть оцінку їх можливого негативного впливу.

Складники територій регіону, їх об'єднувальні внутрішні і зовнішні

взаємозв'язки формуються на адекватних цим системам ресурсах, без
забезпечення якими неможливе їх функціонування.
Для налаштування управління діючим або оновленим чи заново
створеним ресурсним потенціалом з метою забезпечення процесів розвитку
необхідно мати якомога більш повну інформацію про особливості
потенціалу, його стан і видову структуру, що дозволить відповісти на низку
питань його достатності, якості та інші властивості. Насамперед це
стосується визначення і розкриття різноманітних складників ресурсного
потенціалу регіону, чому повинна передувати класифікація цих складників.
Вона являє собою поділ і деталізацію складної цілісності на окремі групи, їх
типізацію, визначення основних рис і характеристик. Поділ потенціалу на
систематизовані складники дозволяє побачити спільні й відмінні риси,
специфічні властивості, зв'язки, залежності і специфіку, які допомагають
вникнути в їх сутність. Враховуючи склад ресурсів територій регіонів
ресурси потенціалу розвитку можна систематизувати за низкою ознак
(таблиця).
Під час вибору підходів до формування, вдосконалення, раціонального
використання і очікуваної віддачі слід враховувати, що кожна з
виокремлених груп ресурсів потенціалу розвитку має свої особливості. У
процесах продукування товарів і послуг, створення нової вартості вони
існують не ізольовано, а в певній сукупності, залежно від їх обґрунтованого,
комбінаційного об'єднання. При цьому створюються їх нові якості і
особливості в широкому діапазоні структурно змістовних і динамічних змін
організації суспільного життя.
 14

Види ресурсів потенціалу розвитку територій

Ознаки систематизації Вид ресурсів
ресурсів
За видами походження Людські.
Матеріально-технологічні.
Фінансові.
Техніко-технологічні.
Інституційні.
Організаційні.
Духовно-культурні
За формою існування Матеріальні.
Нематеріальні
За джерелами появи і Природні.
формування Створені суспільством
За системами Ресурси економічної системи.
територіального Ресурси соціальної системи.
господарства регіону Ресурси екологічної системи.
Людські ресурси і їх потенціал
За об'єктами розвитку Ресурси господарського комплексу.
регіону Організаційні.
Природно-екологічні.
Ресурси суб'єктів господарювання.
Ресурси інституцій, інститутів та ін.
За напрямами розвитку Ресурси для розвитку освіти.
регіону Ресурси для духовного і культурного розвитку.
Ресурси для створення інновацій.
Ресурси економічного розвитку.
Ресурси соціального розвитку.
Ресурси екологічного розвитку.
Ресурси розвитку управління.
Ресурси розвитку влади
За характером участі в Ресурси процесів виробництва.
процесах розвитку Ресурси обслуговуючих процесів.
Ресурси допоміжних процесів
За характером впливу на Ресурси для прямого позитивного впливу.
рівень розвитку Ресурси для опосередкованого позитивного впливу.
Ресурси для прямого негативного впливу.
Ресурси для опосередкованого негативного впливу.

Формування ресурсного потенціалу розвитку і його раціональне

використання потребують усебічної уваги до взаємозалежності і зв'язків
ресурсів і змісту нових знань з управління ресурсами. Провідними факторами
розвитку стають нематеріальні ресурси і їх потенціал. Запас сучасних знань,
спроможність суспільства до їх генерування, інноваційність і системність
мислення, корпоративна й управлінська культура і духовність управлінського
корпусу, його творчі здібності, ефективне використання інформації та інші
 15

нематеріальні ресурси стають потужним джерелом і чинником сталого,

збалансованого розвитку і потребують нового підходу до осмислення їх
значущості і можливостей застосування.
Забезпечення ресурсами процесів розвитку суттєво залежить від
своєчасного і широкого інформування суб'єктів розвитку про стан, якість і
можливості ресурсів територій і потребує суттєвого розширення складу
інформації, яка може надаватись у паспортах спроможних територіальних
громад. Цей документ є додатком до «Методики формування спроможних
територіальних громад», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів
України від 08.04.2015 р. № 214.
Водночас до складу ресурсів громад належать і дотаційні ресурси.
Згідно зі ст. 64 Бюджетного Кодексу України базові і ресурсні дотації
належать до бюджету розвитку. Однак їх обсяги визначаються без
системного врахування всіх видів власних ресурсів територій, що створює
умови для нераціонального і безвідповідального їх використання.
Інструментом подолання такого стану може стати розширення інформації
про склад ресурсів у паспортах «Спроможності територіальних громад».
Таку інформацію доцільно подати у вигляді типового шаблону
інформаційно-аналітичної картки для кожного виду ресурсів, у якій би
відображались: назва (вид) ресурсу, загальна характеристика, показники
вимірювання, форма власності, сфера і галузі використання, обсяг ресурсів,
якість, рівень використання, потреба в споживанні, відтворенні і нарощенні,
кооперативний зв'язок з іншими ресурсами тощо.
Отримання достовірної інформації про наявні ресурси дозволить
підвищити рівень обґрунтованості розроблюваних стратегічних планів
розвитку і сформулювати зміст функцій планування, організаційної
мобілізації, стимулювання, координації і контролю ресурсного забезпечення
планів, проектів і заходів розвитку, спираючись на ресурси, як ключовий
чинник досягнення поставлених цілей.
 16

Склад інформаційно-аналітичних характеристик кожного виду

ресурсів, наведених у паспортах громад згідно з кваліфікаційними групами
ресурсів (таблиця), дозволить їх уявити як нерозділену системну цілісність і
дійти таких висновків:
- забезпечення процесів сталого, збалансованого розвитку територій
регіонів якісним ресурсним потенціалом - комплексна, різнобічна і відносно
самостійна проблема;
- під час проектування стратегій розвитку регіонів їх самостійним
розділом повинна розглядатися стратегія забезпечення якісним ресурсним
потенціалом розвитку, достатнього для своєчасного і гарантованого
виконання стратегічних і поточних завдань;
- розвиток кожного елементу ресурсного потенціалу не відбувається
ізольовано. Вони мають особливості формування і відтворення, специфічну
поведінку прояву і умови застосування;
- для формування, використання і відтворення складників ресурсного
потенціалу необхідно мати широку обізнаність про їх адекватну поведінку,
поведінкові тенденції, характер змінюваності, умови залучення, споживання і
відтворення.
Визначення, аналіз і розробка процесів залучення і використання
ресурсів повинні здійснюватися за однаковими (типовими) сценаріями, які б
реалізовувались і керувались в горизонтальній площині регіону, з
урахуванням єдиної мети і спільності напрямів їх використання. Логіку
існування, просторового розташування, взаємозалежності і спорідненості
процесів розвитку можна відобразити на рисунку. Він ілюструє простір
формування ресурсного забезпечення існування територій регіону, складові
процесів і чинники його продуктивної діяльності, яка потребує
безперервного, послідовного забезпечення відповідними ресурсами її
управлінського супроводу. Одним із ключових завдань управління цим
процесом є підтримка збалансованості ресурсного забезпечення.
 17

Створення умов для забезпечення процесів розвитку складовими

ресурсного потенціалу необхідної комплексності чи комбінаційності з
урахуванням можливостей регіону і з подальшим рівноважним відтворенням
і збільшенням ресурсів потребує застосування певного методичного
підґрунтя і низки інструментів, які його реалізують.
Процеси життєдіяльності і розвитку на території регіонів постійно
перебувають під впливом чинників внутрішнього і зовнішнього середовища.
їх вплив може відкривати як нові можливості розвитку, так і створювати
загрози, дисбаланси, надзвичайні складнощі, відчуття небезпеки тощо.
Враховуючи, що ні окремі ресурси, ні їх сукупність у процесах розвитку
самостійно не самоорганізуються, рівень збалансованості забезпечення
функціональних процесів розвитку необхідно підтримувати за допомогою
дотримання обґрунтованих раціональних структурних пропорцій і
співвідношень споживаних і відтворюваних ресурсів. Визначати такі
співвідношення слід на стадії стратегічного планування і обґрунтування
заходів розвитку, дотримуючись таких постулатів:
- підвищення потреб у різних видах ресурсів повинно дорівнювати або
бути нижчим за зміну результатів розвитку;
- зміна в обсягах використання ресурсів повинна корегуватися із
обсягами їх утво–ення і нарощування;
питома вага використаних ресурсів на одиницю результату не може
бути підвищеною безпідставно, без відповідної зміни їх якості і підвищення
ефективності; – за наявності можливості заміни дефіцитних ресурсів слід
обов'язково цим ско–истатися;
темпи споживання ресурсів та темпи їх відтворення повинні бути
рівнозначними;
- наявні нові джерела поповнення ресурсів повинні повністю і якісно
задовольняти потреби запланованих заходів за очікуваними параметрами
розвитку;
 18

- у поступальному русі процесів розвитку за будь-якими напрямами для

кожного складового елемента ресурсного потенціалу регіонів необхідно
забезпечувати рівновагу його споживання і відтворення.
Дотримання раціональних і рівноважних співвідношень у споживанні й
відтворенні ресурсів та одержувані за їх допомогою результати створять
умови для своєчасного їх забезпечення. Такий підхід до моделювання
процесів і заходів управління ресурсним потенціалом повинен
використовуватися починаючи з місцевого рівня для управління кожним
видом ресурсів. Територіальні громади мають найбільш тісний зв'язок влади
з громадянами, більш наочні і відчутніші результати діяльності. Тому
необхідне суттєве підвищення їх спільної відповідальності за забезпечення і
нарощування ресурсного потенціалу, чому сприятиме володіння сучасним
методологічним інструментарієм управління.
Слід підкреслити, що подальших наукових досліджень на сьогодні
потребують нематеріальні ресурси – знаннєві, інтелектуальні, духовні та
інші, без застосування яких у процесах розвитку досягти підвищення якості
життя стане майже неможливим.
Багатовидова і ширококомпонентна структура ресурсного потенціалу
забезпечення розвитку територій регіону обумовлює необхідність
зосередження функцій і завдань управління розвитком усіх систем регіону і
їх складників в одній організаційній структурі. її ключовим завданням
повинен стати і моніторинг наявних видів ресурсів, їх якості і ступеня
використання, обґрунтування, забезпечення стратегій сталого розвитку
ресурсами, здійснення відповідних розрахунків необхідних обсягів
споживання, відтворення, раціонального й ефективного використання.
Надзвичайно відповідальним і великим за обсягом завданням стає
формування і контроль раціональних співвідношень споживаних і
відтворюваних ресурсів, а також пошук методів раціонального комбінування
їх сукупності при спільному споживанні. Це мотивує до включення в
завдання управління ресурсним потенціалом розвитку організаційних
 19

перетворень у системах управління й опанування управлінських способів і

важелів впливу на процеси розвитку.

Список використаних джерел

1. Гончаров А. В. Устойчивое развитие региона: потенциал, факторы,
критерии, индикаторы / А. В. Гончаров // Казанская наука. 2015. -№ 1. - С. 53
– 57. - Режим доступа : http://elibrary.ru/contents.asp?issueid=1374648
2. Концепція реформування місцевого самоврядування та
територіальної організації влади в України : розпорядження Кабінету
Міністрів України від 1 квіт. 2014 р. № 333-р. -Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/333-2014-p#n8
3. Методика формування спроможних територіальних громад :
Постанова Кабінету Міністрів України від 8 квіт. 2015 р. № 214. -Режим
доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/ show/214-2015-n
4. Про засади державної регіональної політики: Закон України від 5
лют. 2015 p. № 156 -VIII. - Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/156-19
5. Савостенко Т. О. Трансформація сутності поняття «потенціал
сталого розвитку» / Савостенко Тетяна Олександрівна // Сталий розвиток
територій: проблеми та шляхи вирішення: матеріали VII міжнар. наук-п–акт.
юнф., Дніпро, 21 жовт. 2016 р. /зазаг ред. О. Ю. Бобровсьюї. -Дніпро:
ДРІДУНАДУ, 2016.С. 209 – 210