Основні проблеми економіки

З початку існування людства, всі стикалися або породжували

проблеми економічного типу. Еволюційно, на початку вони були такими ж
примітивними як і економічні відносини тих років. Але з часом суспільство
ставало дедалі розумнішим, потомки були розвинутішими за своїх родичів у
всіх планах, особливо в споживчому і виробничому секторі. Відповідно до
цього, проблеми ускладнювалися, деякі вирішувалися, деякі залишаються і
до цього часу.

Основні, можна сказати, глобальні проблеми ми і хочемо висвітлити:

 Продовольча
 Енергетична
 Сировинна

Продовольча проблема
Продовольча проблема визначає здатність Землі прогодувати нинішнє й
майбутнє населення Землі. Вона тісно пов'язана з демографічною,
енергетичною та екологічною проблемами.
Співвідношення чисельності населення та обсягу їжі визнане однією з
найважливіших глобальних проблем людства. Число людей, що голодують,
у світі, за даними ООН, зросло від 460 млн. осіб у 1970 р. до 550 млн. осіб у
1990 р. і сягло 600-650 млн. осіб у 2000 р. Як правило, голодують у країнах,
що розвиваються, де добове споживання їжі в середньому 2200 ккал, тоді як
мінімальна норма, визначена органами ООН, дорівнює 2400 ккал. При оцінці
продовольчої ситуації у країнах Азії, Африки й Латинської Америки
необхідно також враховувати недосконалість проведених у них аграрних
реформ, бідність широких верств селянства, відсталість систем
землеробства, нераціональне використання земельних і водних ресурсів,
часті стихійні лиха, які знищують працю мільйонів людей. Втрати врожаю
при переробці, наприклад, в Африці, досягають 30-40%. У цих країнах
переробляється лише 10-20% первинної сільськогосподарської продукції,
тоді як в економічно розвинутих країнах — 70-80%.
Нарешті, продовольчу проблему у країнах, що розвиваються, ще більше
посилюють фінансова заборгованість, витрати на озброєння, етнічні
конфлікти, погіршення екологічної ситуації.
Відсталість країн, що розвиваються, можна подолати комплексними
реформами освіти й медицини, проведенням відповідної
демографічної політики, розширенням спектру галузей спеціалізації
господарства, створенням власної переробної промисловості,
залагодженням міжетнічних конфліктів, зменшенням військових
витрат тощо. Розв’язання цієї проблеми великою мірою залежить також
від економічно розвинених держав і міжнародних організацій. Ідеться про
заохочення
Надзвичайне значення має продовольча допомога, яку надають розвинуті
країни: США (60% від загального обсягу), країни ЄС, Канада, Австралія. Так,
продовольча допомога країнам Африки складає близько 40% усього їх
продовольчого імпорту. Але й цього недостатньо. Експерти ФАС
(продовольча і сільськогосподарська комісія ООН) вважають, що у 2000 році
С5 країн, що розвиваються, із загальним населенням 1,1 млрд. осіб, не
могли забезпечити своїх жителів навіть мінімальним рівнем харчування.
Досягти нормального забезпечення шляхом подальшого збільшення
продовольчої допомоги неможливо. Для цього необхідно передусім
подолати соціально економічну відсталість країн Азії, Африки й Латинської
Америки на основі прогресивної перебудови їх внутрішніх суспільних
структур, відмовитись від традиційних архаїчних форм сільського
господарства.
Енергетична проблема і Сировинна проблема
Енергетична криза як одна з глобальних проблем сучасності свідчить, що
розвиток цивілізації на Землі у XX ст. характеризувався стрімким ростом
енергоспоживання. За оцінками, у 1945-1995 рр. населення планети
використало 2/3 всього палива, добутого людством за час свого існування.
Необхідність подолання відсталості країн, ще розвиваються, вимагає
швидкого розвитку енергетики. Такі бурхливі темпи її розвитку породжують
нові гострі проблеми.
На перший план виходить нестача енергетичних ресурсів. З одного боку,
сумарні запаси викопних паливних ресурсів доволі великі й щороку стають
відомими нові їх родовища. Крім того, сучасна технологія відкриває доступ
до використання нетрадиційних видів енергії (вітрова, припливна,
геотермальна тощо). З іншого боку, перехід до розробки складних за
геологічними умовами родовищ викликає подорожчання добування
енергоносіїв і робить використання більшої частини паливних ресурсів
нерентабельним.
Особливо гостро постали проблеми, пов'язані з негативним впливом
енергетики на стан навколишнього середовища. Масове використання
нафти, газу, вугілля завдає шкоди природі та здоров'ю людини через викиди
сажі» що містить важкі метали, двоокис сірки, оксид азоту та інші шкідливі
речовини. Якщо тенденція збільшення споживання енергії й викидів
двоокису вуглецю збережеться, то вже в найближчі роки середня
температура на Землі зросте на 2°С, що призведе до глобальних
 катастрофічних наслідків. Використання викопних видів органічного палива
порушує баланс кисню в атмосфері, тому що при згоранні 1 т палива згорає
2,3 т кисню. Розширення витрат кисню на техногенні потреби, зменшення
його відтворення через вирубування лісів веде до виникнення реальної
загрози його нестачі на планеті.
Змінити негативні тенденції в енергетиці можливо при:
 Продовження геологічного пошуку мінеральної сировини. Пошукові
роботи поширюються в нові місця суходолу, виходять на шельф,
материковий схил і ложе Світового океану, глибина пробурених
свердловин сягає 6 000 м і більше. Унаслідок відкриття нових родовищ
ресурсозабезпеченість людства з багатьох видів сировини зросла;
 Розроблення нових технологій видобутку і виробництва палива. Їх
результатом став видобуток газу і нафти зі сланців («сланцева
революція» у США), нафти — з нафтових пісків (Канада). Про
можливість видобутку газу з газогідратів (льоду з «вмерзлим» у нього
газом, який поширений на дні та в надрах дна Світового океану)
заявили в Японії та Китаї;
 Раціональне (повніше, а головне — комплексне) використання
видобутих з надр Землі мінеральних ресурсів. Наприклад, у
кольоровій металургії водночас із міддю вилучають цінні компоненти і
на їх основі виробляють понад 20 видів продукції;
 Здійснення політики ресурсозбереження і зниження матеріало- й
енергомісткості виробництва;
 Заміна багатьох видів природних матеріалів на штучні й
синтетичні. Однак більшість з них є складними хімічними сполуками,
нерідко токсичними і канцерогенними. Тому зберігається тенденція до
ширшого використання екологічно безпечних матеріалів на основі
відновлюваних біологічних ресурсів (деревина, натуральні волокна,
шкіра) та найбільш розповсюджених корисних копалин (будівельне
каміння, пісок, глина);
 Використання вторинних матеріалів. Наприклад, «малі» країни
Західної Європи переробляють майже 90 % щорічного надходження
брухту, до 70 % макулатури і багатьох видів пластмас, понад 80 %
 побутового сміття (Швеція, яка спалює сміття задля виробництва
енергії, імпортує його із сусідніх країн);
 Використання відновлюваних джерел енергії — сонячної, вітрової,
припливної, хвильової, внутрішнього тепла Землі, енергії біомаси, які
стають альтернативою традиційному вик

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

Розглядаючи розвиток країн, а саме стан розвитку в сфері економіки, в
різних частинах світу можна дійти висновку, що ми знаходимося в різних
умовах, але економіки та фінансові системи наших країн взаємопов’язані,
адже глобалізація як сукупність явищ, підходів, заходів, методів
перетворення ринків та країн на цілісну економічну, соціальну, політичну
систему охопила весь світовий ринок. Її ефективне функціонування
відбувається за умов визначення та узгодження спільних інтересів держав,
внаслідок аналізу і обґрунтування пріоритетів формування та напрямів
погодження економічних інтересів держав [1]. Основними рисами сучасного
економічного стану України є:

– значна заборгованість держави, окремих галузей і підприємств

зарубіжним країнам;

– відставання сектору економіки, який виробляє товари, від сектору

економіки, який їх споживає;

– паливно-енергетична залежність від Росії;

– надмірний контроль економіки з боку українського уряду, що має

ефект придушення того її сектору, що виробляє товар;

– криміналізація стосунків між державним установами і бізнесом,

розподілення між кланами найприбутковіших секторів економіки України;

– «відірваність» України від світової економіки [2].

14 Вразливість економіки України до глобальних дисбалансів

пояснюється тим, що сучасна економічна депресія є невід’ємною складовою
кризи утвореного глобального світоустрою, західної цивілізації та
міжцивілізаційних взаємодій. Економічний розвиток України ускладнюється
впливом світової фінансово-економічної кризи через зумовленість
насамперед серйозними внутрішніми причинами, котрі виходять за межі
фінансових проблем, які переросли в економічний спад виробництва,
зростання безробіття, зниження рівня життя широких верств населення.
Говорячи про подальший економічний розвиток України, потрібно сказати,
що світова економіка увійшла в небезпечну нову фазу, що вимагає
виняткової пильності, координації та готовності до рішучих дій — мова
йдеться про так званий «фінансовий апокаліпсис світу». Свій ефект дасть
те, що прийнято називати глобалізацією, адже наша країна не стоїть
осторонь від інших. Як тільки у інших держав виникнуть економічні проблеми
через Сполучені Штати, вони різко скоротять покупки нашої продукції. До
нас буде надходити менше коштів, почнуть скорочуватися виробництва,
робочі місця, споживання тощо. Аналізуючи прогнози більшості експертів,
можна зробити висновок, що на світову економіку чекають вельми повільні
темпи відновлення. МВФ в останньому огляді погіршив прогноз для світової
економіки. Світова економічна депресія також не дає підстав очікувати у
2013 р. значного економічного ефекту від набуття Україною членства у
локальних зонах вільної торгівлі — СНД та ЄС. Досить велика ймовірність
того, що найдинамічніше зростатиме зовнішній попит на вітчизняну
продукцію сільського господарства та певних супутніх підгалузей
(наприклад, засоби агрохімії). Тобто, в якості основного рушія зростання для
економіки України слід розглядати внутрішній ринок на товари як
споживчого, так і інвестиційного призначення, й саме стимулювання цього
попиту мало б складати головний зміст державної політики зростання. Та
водночас посилення ролі внутрішнього ринку неможливе без суттєвої
структурної перебудови ключових галузей економіки, які сьогодні є не лише
експортоорієнтованими, але й не адекватними до потреб внутрішнього
ринку. Тож, об’єктивно обумовленою тенденцією стане посилення
мобілізаційних «мотивів» української економіки, що полягатимуть 15 в
цілеспрямованій державній політиці з консолідації фінансових ресурсів та
переспрямування їх на цілі розвитку шляхом здійснення прямих бюджетних
інвестицій; заохочення інвестиційної діяльності, насамперед — великого
бізнесу; консолідації розпорошеного фінансового потенціалу — коштів
населення, дрібного бізнесу; раціоналізації використання активів
комерційних банків; «перезавантаження» експортного чинника через
оволодіння новими важелями конкурентоспроможності на нових ринках.
Вищесказане дозволяє зробити висновок, що необхідною умовою
подолання наслідків економічної депресії і стабілізації економічного
розвитку України є розробка стратегії модернізації з чітким висвітленням
цілей і способів їх досягнення. Тож, головним завданням поточного періоду
є надання керованості економічним реформам та створення соціально-
орієнтованої ринкової економіки на базі відродження та прискореного
розвитку перспективних секторів власного вітчизняного виробництва,
моделювання його за критерієм оцінки приросту економічного ефекту [3].

+ сказать про экономику в военное время и добавить доброго вечора

ми з україни