На сьогодні політичні глобальні проблеми полягають в регіональних конфліктах і 

локальних
протистояннях. Більшість нинішніх регіональних конфліктів виникає на етнічному й
релігійному підґрунтях. У другій половині ХХ ст. було створено ядерну зброю й ракетну
техніку, нагромаджено хімічні й біологічні засоби масового знищення людей. Тоді виникла
реальна загроза винищення цілих країн і континентів у разі розв’язання третьої світової
війни. Світові запаси зброї достатні для багаторазового знищення всього живого на Землі. 
 Регіональні конфлікти, релігійне протистояння й етнічні війни часто стають причиною
міжнародного тероризму, який «розширює» географію конфліктів і залучає до них інші країни
й народи.
   Саме світові війни, що призвели до колосальних людських і матеріальних втрат у більшості
країн, показали, що політичні проблеми світу слід розв’язувати мирним шляхом і
об’єднаними зусиллями. 
Можливі рішення розв’язання глобальних політичних проблем:

 Ліквідація тоталітарних режимів і фанатичних очільників держав

 Припинення утисків етнічних і релігійних меншин
 Розвиток соціально-економічно відсталих країн та народів
 Відмова від ядерної зброї
 Улагодження міждержавних конфліктів мирним шляхом

ООН, міжнародні регіональні організації, окремі держави докладають чимало зусиль для
розв’язання міжнародних суперечок мирними засобами (ухвалення рішень на спеціальних
засіданнях і самітах, схиляння учасників конфлікту до переговорів, посередництво між ними,
залучення міжнародних миротворчих сил).

ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОБЛЕМИ
    Глобальну демографічну кризу визначають два протилежні процеси: старіння націй у
країнах з високим рівнем економічного розвитку та постсоціалістичних країнах
і демографічний вибух (швидке неконтрольоване зростання кількості населення) у країнах,
що розвиваються. Ще один аспект демографічної проблеми — так званий міський вибух. Це
прискорена і невпорядкована урбанізація, здебільшого у країнах, що розвиваються. Таке
явище супроводжується появою міських нетрів — кварталів, де в занедбаних або
нашвидкуруч збудованих житлах селиться біднота. Цей процес називають хибною
урбанізацією.
  Подолання глобальної демографічної кризи вимагає проведення країнами демографічної
політики, утілення якої залежатиме від конкретних проблем. Наприкінці XX ст. — на початку
ХХІ ст. (до 2016 року включно) у країнах Європи, США, Канаді, Австралії, Японії та деяких
країнах, що розвиваються (Куба, Уругвай), природний приріст не перевищував 5 ‰ на рік, а в
низці європейських країн цей показник був від’ємним. Зниження показників народжуваності
призводить до зменшення кількості населення працездатного віку, депопуляції (зменшення
загальної кількості) у майбутньому і значного зростання частки літніх людей. Новий тип
вікової структури спричиняє проблеми економічного, політичного і культурного
характеру. Тому головним напрямом демографічної політики цих країн є пошук шляхів
стимулювання народжуваності. Такою є демографічна політика й України, яка впродовж
чверть століття має від’ємний природний приріст населення.
    У великій групі країн Африки, Південної і Південно-Західної Азії, Океанії, низці країн
Центральної і Південної Америки зберігаються традиції високої народжуваності і відповідно
середньорічний природний приріст становить 15 – 25 ‰, а в країнах Тропічної Африки —
близько 30 ‰. Це зумовлює швидке зростання кількості населення, що в багатьох країнах цих
регіонів призводить до загострення соціально-економічних проблем: надто повільне
підвищення рівня доходів населення або його зниження, швидкі темпи розвитку хибної
урбанізації, збільшення кількості безробітних, недоїдання і голод, зростання чисельності
неграмотних, погіршення медичного обслуговування. У такій ситуації необхідні розумні кроки
щодо обмеження народжуваності, пошук шляхів розв’язання нагальних соціальних проблем.
   Глобальність демографічних проблем полягає в тому, що вони не можуть бути локалізовані
в якомусь певному регіоні, а надмірне зростання кількості населення в окремих країнах може
спричинити помітні зміни на геополітичній арені всього світу. Зокрема, унаслідок масових
міграцій населення — «нового великого переселення народів» — із країн, що розвиваються, в
економічно розвинені країни.

Основні демографічні глобальні проблеми:

 стрімке зростанні населення в країнах, що розвиваються

 загроза депопуляції
 Демографічний вибух
 Хибна урбанізація
 криза великих міст
 нелегальна міграція

Наслідки демографічних глобальних проблем:

 Значне підвищення чи зниження природного приросту

 Надто повільне підвищення рівня доходів населення або його зниження
 Збільшення кількості безробітних
 зменшення кількості населення працездатного віку
 значне зростання частки літніх людей
  Недоїдання та голод
 Зростання чисельності неграмотних
 Погіршення медичного обслуговування
 Можливі помітні зміни на геополітичній арені всього світу
 Масові міграції населення
Можливі рішення розв’язання демографічних глобальних проблем:

 пошук шляхів стимулювання народжуваності

 розумні кроки щодо обмеження народжуваності
 реалізовування програми планування сім'ї

Соціальні проблеми. Численні глобальні проблеми існують в галузі взаємовідносин між

людиною і суспільством. Це проблеми охорони здоров'я, освіти, культури, злочинності та ін.
Незважаючи на ліквідацію багатьох масових епідемій (віспа, чума, холера), стан охорони
здоров'я у багатьох країнах викликає тривогу. Багато сучасних хвороб (серцево-судинні,
легеневі, ракові) є наслідком погіршення екологічної ситуації, малорухомого способу життя,
частих психологічних стресів. Замість вже подоланих, виникають нові епідемії, найбільш
загрозливою серед яких є СНІД.
У країнах, що розвиваються, важливою причиною смертності залишаються інфекційні
хвороби (шлунково-кишкові і гострі респіраторні захворювання, туберкульоз). У промислове
розвинених країнах більшість людей помирає від серцево-судинних і ракових захворювань.
Умовами вирішення проблем охорони здоров'я с перехід до здорового способу життя,
забезпечення повноцінного харчування, поліпшення екологічних умов проживання і,
звичайно, розвиток медицини, пропаганда здорового способу життя, боротьба з курінням,
алкоголізмом, наркоманією.
Складна соціально-економічна ситуація в багатьох країнах світу, всесвітня криза духовної
культури сприяла переростанню такого негативного явища у проблему глобального
масштабу, як злочинність, Інтернаціоналізація злочинності у багатьох випадках значно
випереджує темпи світової інтеграції в економічній, соціальній і культурній сферах. Особливо
небезпечним стало явище злочинності після того, як вона набрала організованих форм,
сформувала і постійно розширює світовий ринок наркотиків і зброї.

Основні соціальні глобальні проблеми:

  Охорона здоров'я
 Освіта
 Культура
 Злочинність
 всесвітня криза духовної культури
Можливості розв'язання цих проблем залежать від рівня соціально-економічного розвитку
країн, тому особливої гостроти вони набирають у слаборозвинених регіонах світу.
Можливі способи вирішення соціальних проблем:

 перехід до здорового способу життя

 забезпечення повноцінного харчування
 поліпшення екологічних умов проживання
 розвиток медицини
 пропаганда здорового способу життя
 боротьба з курінням, алкоголізмом, наркоманією.

(Стан охорони здоров'я у багатьох країнах викликає тривогу. Багато сучасних хвороб є
наслідком погіршення екологічної ситуації, малорухомого способу життя, частих
психологічних стресів. Замість вже подоланих, виникають нові епідемії. У країнах, що
розвиваються, важливою причиною смертності залишаються інфекційні хвороби. У
промислово розвинених країнах більшість людей помирає від серцево-судинних і
ракових захворювань.)

ЕНЕРГЕТИЧНА І СИРОВИННА ПРОБЛЕМИ

  Ці глобальні проблеми стосуються надійного забезпечення людства паливом, енергією і
сировинними ресурсами.  

Причини енергетичної та сировинної проблем:

 недостатні обсяги запаси природних ресурсів
 швидкий ріст споживання та видобутку природних ресурсів

Проблема виснаження природних ресурсів тісно переплетена з проблемою погіршення

стану довкілля: експлуатація ресурсів супроводжується руйнуванням і забрудненням
навколишнього середовища.
    
Шляхами розв’язання глобальних сировинної та енергетичної проблем є:

 продовження геологічного пошуку мінеральної сировини

 розроблення нових технологій видобутку і виробництва палива
 раціональне використання видобутих з надр Землі мінеральних ресурсів
  здійснення політики ресурсозбереження і зниження матеріало- й енергомісткості
виробництва
 використання вторинних матеріалів
 використання відновлюваних джерел енергії — сонячної, вітрової, припливної,
хвильової, внутрішнього тепла Землі, енергії біомаси, які стають альтернативою
традиційному викопному паливу. 

ПРОБЛЕМА ПОДОЛАННЯ ВІДСТАЛОСТІ КРАЇН, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ

    Доволі часто глобальна проблема відсталості розглядається крізь призму взаємин багатої
Півночі й бідного Півдня. До умовної Півночі відносять розвинені держави помірних і
субтропічних широт Північної півкулі, а також Австралію та Нову Зеландію, до умовного
Півдня — країни з нижчим рівнем розвитку, що розташовані здебільшого в тропічно-
екваторіальних широтах. Середній рівень доходів у них у десятки, а то й сотні разів нижчий,
ніж у державах Півночі, і цей розрив не лише не скорочується, але й з року в рік зростає. У
наші дні саме в найбідніших країнах, що розвиваються, особливо гостро проявляються
глобальні проблеми: продовольча, демографічна, соціальні, економічні та екологічні.
  Причинами відсталості цих країн стали:

 сировинна й сільськогосподарська спеціалізація в міжнародному поділі праці;

 швидке зростання кількості населення;
 тривалі етнічні, релігійні, соціальні конфлікти;
 культурні, ментальні та ціннісні особливості місцевого населення;
 непослідовна соціально-економічна політика правлячої еліти тощо.

     Відсталість країн, що розвиваються, можна подолати комплексними реформами освіти й

медицини, проведенням відповідної демографічної політики, розширенням спектру галузей
спеціалізації господарства, створенням власної переробної промисловості, залагодженням
міжетнічних конфліктів, зменшенням військових витрат тощо. Розв’язання цієї проблеми
великою мірою залежить також від економічно розвинених держав і міжнародних
організацій. Ідеться про заохочення урядів країн, що розвиваються, до активних суспільних
перетворень і надання допомоги їм у цьому. Такою допомогою можуть бути консультації
експертів у різних сферах діяльності, встановлення пільгових режимів у торгівлі та
надходженні фінансових ресурсів. Окрім цього, економічно розвинені країни надають
безкорисливу матеріальну й фінансову допомогу біднішим, установлюючи на законодавчому
рівні відрахування на ці потреби певного відсотка від свого ВВП. Однак найвагомішим
ресурсом подолання проблеми відсталості країн, що розвиваються, є наявність волі народів
цих країн до суспільних змін.

Шляхи подолання проблеми відсталості країн:

 комплексні реформи освіти та медицини
 проведення демографічної реформи
 розширення спектру галузей спеціалізації господарства
 створення власної переробної промисловості
 залагодження міжетнічних конфліктів
 зменшення військових витрат
  заохочення урядів країн, що розвиваються, до активних суспільних перетворень і
надання допомоги їм у цьому (консультації експертів у різних сферах діяльності,
встановлення пільгових режимів у торгівлі та надходженні фінансових ресурсів)
 економічно розвинені країни надають безкорисливу матеріальну й фінансову
допомогу біднішим, установлюючи на законодавчому рівні відрахування на ці потреби
певного відсотка від свого ВВП
 наявність волі народів цих країн до суспільних змін

ПРОДОВОЛЬЧА ПРОБЛЕМА
      Ця проблема полягає у спроможності Землі прогодувати теперішнє і майбутні покоління.
Вона полягає у повсякчасному фізичному й економічному доступі людей до безпечної та
поживної їжі, необхідної для задоволення їхніх харчових уподобань і дієтичних потреб, що
забезпечує активний і здоровий спосіб життя. Не всі країни можуть гарантувати продовольчу
безпеку своїм громадянам. Майже 800 млн людей щодня голодують, ще 2 млрд потерпають
від дефіциту мікроелементів. Здебільшого це мешканці країн, що розвиваються.
     Причиною голоду є неспроможність країн, що розвиваються, виробляти продукти або
купувати їх на зовнішніх ринках через примітивну аграрну культуру, складність природних
умов і скромні державні доходи. У деяких країнах голод спричинений масштабними
збройними конфліктами чи витратою економічних ресурсів на військові, а не нагальні
людські потреби.
   Серед чинників, які мають особливе значення для розв’язання продовольчої проблеми,
— земельні ресурси. Однак, як вам відомо, не всі земельні площі планети придатні для
вирощування сільськогосподарських культур чи випасання худоби. Особливою проблемою
є деградація продуктивних земель. Це не лише виснаження ґрунтів, їх ерозія, а й забруднення
різними хімічними сполуками, що потрапляють разом з мінеральними добривами й
отрутохімікатами
Світове сільськогосподарське виробництво є величезним чинником зміни клімату
забруднювачем внутрішніх вод. Тому перед ним сьогодні стоять доволі непрості суперечливі
завдання: задовольняти щораз більші потреби населення в їжі при зменшенні використання
хімічних засобів інтенсифікації виробництва. Спеціалісти ФАО радять застосовувати клімат-
чутливі методи ведення сільського господарства — такі як безорний обробіток ґрунту,
застосування сівозмін, збагачення ґрунту органічними добривами, біологічні способи
боротьби зі шкідниками, агролісомеліорація. Потрібно поліпшувати деградовані землі, а не
розчищати від лісів нові.
    Великою проблемою є втрати продовольства. Понад третина їжі, виготовленої у світі,
втрачається чи марнується. Це становить 1,3 млрд тонн на рік. У країнах, що розвиваються,
велика кількість продовольства втрачається під час збору врожаю та його зберігання
внаслідок недостатнього технічного оснащення, знищується шкідниками.
    У 2014 р. на конференції ООН було прийнято програму боротьби з голодом. Понад 100
країн світу взяли на себе зобов’язання до 2025 року покінчити з голодом. Задля збільшення
продовольчої безпеки у світі необхідно змінити спосіб життя та мислення людей. Для
боротьби з голодом слід розвивати сільське господарство найбідніших країн і збільшити
обсяги інвестицій в інфраструктуру сільських районів у цих державах. 
 Причини продовольчої проблеми:
 неспроможність країн, що розвиваються, виробляти продукти або купувати їх
на зовнішніх ринках через примітивну аграрну культуру
 складність природних умов
 скромні державні доходи
 можливі масштабні збройні конфлікти
 витрата економічних ресурсів на військові, а не нагальні людські потреби
 деградація продуктивних земель (виснаження ґрунтів, їх ерозія, забруднення
різними хімічними сполуками)
 втрати продовольства (під час збору врожаю та його зберігання внаслідок
недостатнього технічного оснащення, знищення шкідниками)
Способи рішення продовольчої проблеми:
 застосовувати клімат-чутливі методи ведення сільського господарства (безорний
обробіток ґрунту, застосування сівозмін, збагачення ґрунту органічними добривами,
біологічні способи боротьби зі шкідниками, агролісомеліорація)
 поліпшувати деградовані землі, а не розчищати від лісів нові.
 програма боротьби з голодом
 розвивати сільське господарство найбідніших країн і збільшити обсяги інвестицій в
інфраструктуру сільських районів у цих державах
ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА 
    Причинами виникнення глобальних екологічних проблем (забруднення атмосфери,
гідросфери, руйнування земель, збіднення біологічного різноманіття та ін.) є нераціональне
природокористування на рівні держав та низька екологічна культура на рівні особистості.
 
Проблеми забруднення гідросфери:
 проникнення шкідливих речовин у горизонти міжпластових вод під час аварій на
нафтових свердловинах або закачування забруднених стічних вод під землю
 забруднення вод світового океану нафтопродуктами та побутовими відходами
 потрапляння в океану нафти внаслідок її витікання на шельфі, аварії танкерів чи
підводних нафтопроводів
 припинення обміну між повітрям і водою у місцях поширення нафти, що призводить
до загибелі морських організмів і різкого зменшення вологості повітря

Проблеми деградації земель:

 водна і вітрова ерозія
 опустелювання
 руйнування земель, втрату родючого шару і формування «місячних ландшафтів»,
спричинені видобутком корисних копалин
 вирубування лісів
 надмірне випасання худоби
 нехтування агротехнічними правилами
 радіоактивне забруднення довкілля
 нагромадженню в ґрунті шкідливих хімічних сполук та важких металів

ДЕГРАДАЦІЯ ЗЕМЕЛЬ. Як ви вже знаєте, площа земельних ресурсів обмежена. Водночас їх не

можна замінити жодним іншим ресурсом. Деградація земель — це погіршення їх стану,
складу і корисних властивостей, зокрема родючості, унаслідок впливу природних чи
антропогенних чинників. Щороку з активного використання вилучають мільйони гектарів
земель, а це зменшує можливості людства розв’язати продовольчу, сировинну, соціальні та
інші глобальні проблеми. До цього призводять гірничі розробки, водна і вітрова ерозія,
опустелювання, хімічне й радіоактивне забруднення ґрунтів. Видобуток корисних копалин
спричиняє руйнування земель, втрату родючого шару і формування «місячних ландшафтів»,
або «бедлендів». Прикладами таких територій у світі є ділянки в Рейнсько-Рурському районі
(Німеччина), на Донбасі (Україна), Кузбасі (Росія), узбережжя Перської затоки, «мідних
поясів» Замбії, Заїру, Чилі та Перу, гірничопромислових районів Канади, Австра лії, Південної
Африки. До деградації земель, втрати природної родючості ґрунту, розширення площі
пустель, активізації ерозійних процесів веде й вирубування лісів, надмірне випасання худоби
та нехтування агротехнічними правилами. Сумними прикладами подібних втрат
продуктивних земель є бразильська Амазонія, африканський Сахель, Південний Китай,
басейн Інду, степи Казахстану, Північна Мексика, Карпати. Внесення мінеральних добрив,
гербіцидів та пестицидів хоч і дає змогу підвищити урожайність сільськогосподарських
культур і навіть тимчасово поліпшити родючість земель, проте з часом сприяє
нагромадженню в ґрунті шкідливих хімічних сполук та важких металів. Потрапляючи в
культурні рослини, тканини і молоко тварин через харчові ланцюги, вони опиняються в
організмі людини, збільшуючи захворюваність і смертність серед населення. Деградація
земель та опустелювання негативно позначаються на цілісності екосистем, біорозмаїтті.
Виникає загроза для продовольчої безпеки людства. Розвиток військових і мирних атомних
технологій призвів до радіоактивного забруднення довкілля. Випробування ядерної зброї,
техногенні катастрофи сформували значні ареали забруднених радіоактивними елементами
земель у Росії, Казахстані, Китаї, США, Японії, Україні. 

Проблеми збіднення біологічного різноманіття:

 темпи вимирання окремих видів живих організмів в сотні разів перевищують
природну норму через втручання у природу і руйнування екосистем
 деградація екосистем
 негативний вплив на сільськогосподарське виробництво

ЗБІДНЕННЯ БІОЛОГІЧНОГО РІЗНОМАНІТТЯ. Збіднення рослинності й тваринного світу —

результат впливу людини на довкілля. Через втручання у природу і руйнування екосистем
темпи вимирання окремих видів живих організмів сьогодні в сотні разів перевищують
природну норму. За останні три століття на Землі повністю знищено 280 видів ссавців і птахів,
а 450 видам загрожує зникнення. У Європі на межі зникнення опинилися муфлон, кам’яний
баран, зубр, вовк, окремі види кажанів. Втрата біорозмаїття збіднює всю планету,
супроводжує деградацію екосистем і негативно впливає на сільськогосподарське
виробництво. У багатьох регіонах світу видове різноманіття є важливим стимулом для
розвитку туризму. Щоб зберегти та відновити різноманіття видів рослин і тварин, потрібно
розумно використовувати екосистеми. 
ШЛЯХИ РОЗВ’ЯЗАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ. Для подолання екологічних загроз людство
виробило низку заходів. Серед них — перехід до матеріало- й енергозбережувальних
технологій, а в перспективі — до замкнутих циклів використання ресурсів та маловідходного
виробництва. Екологічно шкідливі виробництва, які поки що не можна закрити, варто
розосереджувати. А природно-заповідні території, особливо в районах із вразливими й
нестабільними екологічними системами (тундра, пустеля, вологі екваторіальні ліси), —
розширювати. Важливим є залучення досвіду раціонального природокористування,
розроблення регіональних схем використання ресурсів залежно від природних, економічних
та соціальних особливостей території. У країнах світу вже зроблено конкретні кроки, щоб
обмежити забруднення атмосфери: підписано протоколи щодо поступового скорочення
викидів вуглекислого газу (головного «винуватця» утворення парникового ефекту),
припинення виробництва фреонів, які руйнують озоновий шар. Украй важливою є екологічна
освіта населення. Щоб уникнути екологічної кризи, потрібно створити дієві міжнародні
механізми для розв’язання екологічних проблем і збереження довкілля. У нашій країні
вимога охорони навколишнього середовища є одним з положень угоди України з ЄС. Єдиним
шляхом до екологічної безпеки тепер і в майбутньому є формування нового бачення
життєдіяльності українського суспільства, спрямованого на екологізацію виробництва,
споживання, політики, освіти. Важливо стимулювати підприємства, що впроваджують
систему екологічного управління, застосовують екологічну перевірку, сертифікацію
виробництва продукції та її якості згідно з міжнародними природоохоронними стандартами. 
Шляхи розв’язання екологічних проблем:
 перехід до матеріало- й енергозбережувальних технологій і до замкнутих циклів
використання ресурсів та маловідходного виробництва
 розширювати природно-заповідні території, особливо в районах із вразливими й
нестабільними екологічними системами
 залучення досвіду раціонального природокористування
 розроблення регіональних схем використання ресурсів залежно від природних,
економічних та соціальних особливостей території
 підписання протоколів щодо поступового скорочення викидів вуглекислого газу
 створення дієвих міжнародних механізмів для розв’язання екологічних проблем і
збереження довкілля
 екологічна освіта населення
 формування нового бачення життєдіяльності суспільства, спрямованого на
екологізацію виробництва, споживання, політики, освіти
 стимулювати підприємства, що впроваджують систему екологічного управління та
застосовують екологічну перевірку