ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ

ЛЮДСТВА. ДЕМОГРАФІЧНА ТА
ПОЛІТИЧНА ПРОБЛЕМИ.
ТЕРОРИЗМ
 Глобальними є проблеми, що так чи
інакше торкаються кожної країни, і вирішення
яких можливе за умови поєднання зусиль усіх
народів. Більшість глобальних проблем
виникли й особливо загострились у середині
ХХ ст. внаслідок стрімкого збільшення
населення світу та швидкого розвитку
промисловості.

Глобальні проблеми діляться на

політичні, економічні, демографічні,
соціальні та екологічні. Найактуальнішими
для людства є політичні проблеми: гонки
озброєнь; розв’язання регіональних релігійних
і військово-політичних конфліктів у різних
куточках планети тощо. Останнього часу
особливої гостроти набула проблема боротьби
з тероризмом.
ДЕМОГРАФІЧНА ПРОБЛЕМА
 Вивчаючи населення Землі, ви вже
ознайомилися з особливостями його
відтворення і розміщення. Ці особливості
породили демографічну проблему. Вона
дедалі загострюється. У цілому
демографічна проблема нині полягає в
стрімкому зростанні населення в країнах,
що розвиваються, і в загрозі депопуляції,
тобто перевищення кількості померлих над
кількістю народжених, в економічно
розвинених країнах. Обидва процеси є
негативними для людства. Крім того, до
демографічної проблеми можна віднести і
швидкі темпи розростання міст і міських
агломерацій. Збільшується також
неконтрольована міграція.
 У наш час найгостріша демографічна ситуація
склалася в країнах, що розвиваються. У більшості
країн Азії, Африки, Південної і Центральної
Америки населення подвоюється за кожні 20—30
років. Це переважно економічно слаборозвинені,
бідні країни. Стрімке зростання їх населення —
одна з причин існування великої армії безробітних і
бездомних. Понад 1 млрд людей у світі постійно
недоїдають.

Пік демографічного вибухув багатьох

країнах Азії і Латинської Америки, як
відзначають демографи, уже минув, однак
чисельність людства ще тривалий час зростатиме.
Щоб попередити можливі демографічні
катастрофи, уряди більш як 100 країн почали
реалізовувати програму планування сім'ї.
Населення планети перестане зростати лише за
умови, що в кожній родині буде не більше трьох
дітей.
Відносно новими демографічними проблемами є "псевдоурбанізація" (Індія,
країни Латинської Америки), криза великих міст (США), нелегальна міграція
(з Азії до Західної Європи, з Латинської Америки до США та Канади тощо).
Китай - найбільш заселена країна на
Землі. Значне число населення (до
того ж воно стрімко зростає) значно
ускладнює отримання помітних
прибутків. Ось чому ще у 50-ті роки
держава почала проводити активну
демографічну політику. Головне її
гасло - "одна дитина у сім'ї". Шлюб
дозволяється жінкам лише у 23 роки,
а чоловікам у 25 років.
Індія - друга за кількістю
населення держава світу. Для неї
характерний високий природній
приріст населення: за рік він
становить 13-14 млн. осіб.
Демографічна політика уряду дала
свої плоди, але стабілізація
кількості населення очікується
лише в середині наступного
сторіччя.
 Вражаючих успіхів у плануванні сім'ї досяг Сингапур, який майже врегулював
народжуваність.

 У бідній, невеличкій країні Коста-Ріка, демографічна політика привела до різкого

скорочення кількості дітей в одній сім'ї. Лише за десять років кількість дітей у
сім'ях знизилась в середньому з семи до чотирьох.

 Мексика займає одне з перших місць у світі за темпами зростання населення. Для
країни характерний один з найвищих на земній кулі показників народжуваності.

 Найбільш густонаселеним на земній кулі є острів Ява в Малайському архіпелазі.

За площею він майже у п'ять разів менше України, але на ньому мешкає близько 90
млн. осіб, що в 1,8 рази більше, ніж у нашій країні. Середня густота населення на
Яві одна з найвищих у світі - в середньому 690 осіб на кв.км. Для вирішення
проблеми перенаселення острова уряд Індонезії впроваджує в життя програму
переселення частини жителів на сусідні острови.
ПОЛІТИЧНА ПРОБЛЕМА
 Глобально постала в наш час геополітична проблема збереження миру.
Воєнні конфлікти існували завжди. Але вони ніколи так не загрожували
всьому людству, як нині.
У другій половині XX ст. у зв'язку з подальшим удосконаленням ядерної
зброї і ракетної техніки, нагромадженням інших засобів масового знищення
(хімічних і біологічних) виникла реальна можливість знищення цілих країн і
континентів у випадку розв'язання третьої світової війни. В арсеналах
найбільших країн світу зосереджена така кількість зброї, якої достатньо, щоб
знищити все живе на планеті. Атомні й водневі бомби, якщо вибухнуть
одночасно, здатні розірвати Землю на шматки.
Сукупний світовий запас ядерної зброї становить близько 15 тис.
мегатонн, що приблизно дорівнює більш як 1 мли бомб, аналогічних тій, що
була скинута на Хіросіму. І хоча ядерна зброя більше не застосовувалась,
викликає занепокоєння прагнення окремих держав до безконтрольного з боку
міжнародного співтовариства володіння зброєю масового знищення. Нині
налічується щонайменше сім "ядерних держав", у т. ч. й таких, що
конфліктують між собою (Індія та Пакистан). Ще ряд країн веде активні
роботи щодо створення ядерної зброї.
 Величезними є також економічні втрати
людства від гонки озброєнь. Після Другої
світової війни всі країни світу витратили вже
близько 10 трлн доларів США на озброєння й
утримання армії. Цю величезну суму можна
було б використати набагато продуктивніше,
наприклад на ліквідацію глобальних проблем
людства. Але до цього все ще далеко.
Найбідніші, кризові країни, незважаючи на
голод і злидні, продовжують вкладати
величезні кошти у виготовлення зброї. Так, у
1998 р. КНДР, де панує голод, випробувала
балістичну ракету. Кризова Росія в 1998-1999
рр. випустила новий винищувач і
найсучасніший військовий корабель. І такі
приклади непоодинокі.
 Лише спільними зусиллями людство
зможе вирішити проблему війни і миру.
Світове співтовариство, ООН, НАТО, окремі
країни та їх лідери намагаються покращити
ситуацію у світі, відвернути загрозу війни.
Необхідно ліквідувати військові бази,
передусім Росії та США, на чужих
територіях. Велике значення має підписання
міжнародних угод про скорочення
озброєння. А найвагомішим внеском у
справу миру на Землі є добровільна відмова
від ядерної зброї. Першою державою світу,
яка зробила це, стала Україна.
 На сучасному етапі людство зіткнулося з небезпекою міжнародного тероризму.
Термін "міжнародний тероризм" використовується з 70-х рр. ХХ ст. У кодексі злочинів
проти світу і безпеки людства ООН він визначається як "вчинення, організація,
сприяння здійсненню чи фінансування заохочення агентами чи представниками однієї
держави актів проти іншої держави".

Терористична діяльність у сучасних умовах характеризується такими ознаками:

 широким розмахом;
 відсутністю чітко виражених державних кордонів, наявністю зв’язку і взаємодії з
міжнародними терористичними центрами та організаціями;
 жорстокою організаційною структурою, яка складається з керівної і оперативної
ланок, підрозділів розвідки, контррозвідки;
 суворою конспірацією і ретельним вибором кадрів;
 якісним технічним оснащенням, яке конкурує, а то й перевищує оснащення урядових
військ.
 Існуючі протиріччя й конфлікти між деякими державами, країнами
сприяють підвищенню інтересу держав до використання тероризму й
екстремізму з метою ослаблення протиборчої сторони. Варто визнати, що
сучасна анти терористична боротьба до деякої міри не враховує причинно-
наслідковий зв’язок між тими чи іншими подіями. Багато в чому це
пов’язане з політичним фактором у міжнародному тероризмі.

З урахуванням того, що кожна країна, провадячи свою зовнішню

політику, переслідує свою певну мету, будь-яка акція міжнародних
терористичних структур може водночас завдати шкоди одним і певним
чином зіграти на користь інтересів інших держав. Це основне джерело так
званих подвійних стандартів при оцінці терористичних загроз дозволяє
тероризму поширюватися, еволюціонувати, прикриватися політичною,
релігійною та національно-визвольною риторикою.