МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ СЕМЕНА КУЗНЕЦЯ

Кафедра міжнародної економіки і менеджменту

Есе
«Взаємозв’язок глобалізаційних процесів та економічного
розвитку України»

Виконала:
Студентка 2 курсу
Групи 6.03.075.010.20.4.
Власова Вероніка

Перевірила:
Балюк Юлія Сергіївна

Харків 2022
Сьогодні часто можно почути слово «глобалізація», але що це таке?
Глобалізація – це процес збільшення впливу різних міжнародних чинників
на соціальну реальність в окремих державах. Вплив глобалізації на економіку
проявляється в наявності транснаціональних корпорацій, які функціонують в
різних куточках Землі, використовуючи в своїх інтересах нові історичні
умови.

Україна та її економічна система зазнає впливу глобалізаційних процесів,

міжнародного руху капіталів, робочої сили, наслідків діяльності
транснаціональних корпорацій. З огляду на це подальші організаційно-
управлінські зміни та трансформації системи господарювання слід
здійснювати на грунті дослідження й осмислення впливу глобалізації на
розвиток національної економіки. Глобалізація, як економічне та суспільне
явище, має двоїстий характер, що проявляється як у нових можливостях, так і
загрозах.

Вкрай важливо ретельно дослідити сутність, природу та тенденції

глобалізації, зрозуміти траєкторію її розвитку. Це дасть змогу розробити
економічні механізми й інструменти адаптації та мінімізації її впливу на
національну економіку. То які ж загрози несе глобалізація економіки, та що
позитивного вона може додати?

Багато фахівців покладають на глобалізацію величезні віри щодо вирішення

економічних проблемних завдань. Це вирівнювання економічної ситуації у
світі, вдосконалення виробництва, обмін товарами першої необхідності,
вдосконалення зовнішньої торгівлі, результативне управління грошима,
зростання добробуту населення. Всі згодні з тим, що глобалізація відкрила
новий етап світових економічних взаємин. Сама логіка поліпшення світового
ринку визначає раціональність участі будь-якої держави світу у процесах
глобалізації та інтеграції у світове господарство.

Глобалізація економіки в умовах сучасного світу стикається з одним

питанням: всі лідерські місця у світі вже зайняті державами, що входять до
"Великої сімки". Саме на них припадає не менше дванадцяти відсотків
населення планети та 60-70% світового ВВП. Саме вони виконують
вирішальну функцію у МВФ, Світовому банку, СОТ та ОЕС. Держави
"Великої сімки" формують епіцентр глобалізаційних процесів, ядро світової
економіки. До групи лідерів вдалося долучитися лише двом десяткам
активно прогресуючих держав, що налагодили з ними продуктивну та
взаємовигідну співпрацю. Підсумки глобалізації – це не лише пряме
зіткнення культур, а й їхнє щільне взаємне переплетення. Для Заходу, який
звичайно йшов попереду, процес глобалізації постійно відкривав широкі
перспективи та універсальні можливості. Зі зростанням глобалізаційних
процесів зростатиме нерівність між державами, що може стати
першопричиною появи нових сутичок. Негативні підсумки очевидні:
розвинені держави стануть ще багатшими, а бідні будуть біднішими,
внаслідок чого урвище буде тільки зростати. У процесі глобалізації у виграші
буде лише мала частина населення – близько чотирнадцяти відсотків.
Особливо негативні підсумки цього процесу відчують держави із найменшим
рівнем покращення. Відбудеться розмежування соціуму в економічному
плані. Різко зросте безробіття, спричинене інноваційними спецтехнологіями
та роботизацією.

Глобалізація світової економіки - це не тільки формування вільної системи

світової торгівлі, це процес швидкого поліпшення продуктивних сил, що
вимагає нового типу виробничих взаємин не в окремій країні, а в масштабах
планети. Спроби адміністративними методами обмежити доступ іноземних
товарів на внутрішній ринок або створити неринкові переваги для власних
товаровиробників неминуче провокуватимуть подібну реакцію з боку урядів
інших країн.

Крім того, за таких обставин уряд, швидше за все, не матиме можливостей і

мотивації впроваджувати ті заходи, які дозволяли б забезпечити
конкурентність продукції вітчизняних виробників на зовнішніх ринках.
Ліберальна модель світової торгівлі визначається сучасним рівнем
проникнення спецтехнологій та фінансових інструментів. Створюючи великі
можливості, ліберальна модель економіки на глобальному рівні формує свої
суворі правила гри: або суперництво, або вимушене руйнування. Тільки це
руйнування не підприємств, а повільне, але невпинне деградування цілих
країн, громадяни яких роз'їжджаються світом у пошуках кращої долі. Якщо
ми хочемо, щоб Україна вижила як незалежна держава, ми зобов'язані
зробити все, щоб економіка держави була конкурентною як з погляду витрат
на виробництво, так і з точки зору інвестиційної привабливості. Слід
усвідомлювати, що ми обмежені переліком переваг.

Сировинна структура української економіки є основним фактором, який

створює надзвичайну пов'язаність від зовнішніх впливів. Від цін на сировину
на світових ринках за останні двадцять років залежить стан української
економіки та державних фінансів, рівень зарплат та добробут мільйонів
українських людей. Вітчизняні сировинні олігархи не зацікавлені у
збільшенні прибутків населення та становленні внутрішнього ринку. У разі їх
бізнес з переважно застарілими підприємствами буде менш прибутковим і
навіть накладним.

Українським підприємствам потрібно проводити модернізацію, покращити

виробництво, покращувати якість продукції. Держава має вкладати кошти у
становлення інновацій та спецтехнологій. Без цього ми й надалі
відставатимемо від розвинених економік, а потім можемо перетворитися на
державу-банкрута.