12.

02

Міжнародна економіка

Ковальчук Таміла Григорівна

ТЕМА 1. МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА

1. Предмет курсу "міжнародна економіка". Міжнародна економічна система: сутність та структура.

2. Особливості сучасного етапу розвитку світового господарства.

3. Міжнародний поділ праці як рушійна сила інтернаціоналізації виробництва.

4. Міжнародні економічні відносини: форми, рівні, принципи.

5. Середовище розвитку міжнародних економічних відносин, його структуризація та характеристика.

6. Класифікація країн за рівнем соціально-економічного розвитку.

7. Міжнародна економічна підприємств, її види. Діяльність

1. Предмет курсу "міжнародна економіка". Міжнародна економічна система: сутність та структура.

Предмет курсу "міжнародна економіка"

багаторівневий комплекс економічних відносин між країнами, їх угрупованнями, між окремими

економічними суб'єктами, що знаходяться в різних країнах в умовах інтернаціоналізації та
глобалізації.

Міжнародна економіка (International economy)

специфічна сфера економічних відносин, які складаються в процесі взаємодії суб'єктів

господарювання різної національної належності стосовно до виробництва, обміну і споживання
товарів, послуг і факторів виробництва на інтернаціональному рівні.

Об'єктом вивчення міжнародної економіки — явища, процеси в міжнародній сфері, що постійно

відновлюються, повторюються.

Структура сучасної міжнародної економіки

усі види міжнародної економічної діяльності суб'єктів господарювання, які використовують світову
ресурсну базу;

• сукупність національних економік усіх країн світу;

систему міжнародних зв'язків (відносин) між національними господарствами;

глобальну діяльність транснаціональних компаній (ТНК) та транснаціональних банків (ТНБ);

інтеграційні угруповання країн та міжнародні організації.

Міжнародна економічна система

Міжнародна економічна система (International economic system купкость національних економічних y

їx взаємодії на основі міжнародного поділу праці з відповідним механізмом регулювання.
Структура міжнародної економічної системи:

національні економічні системи, що являють собою сукупність взаємозв'язаних в організаційному,

технологічному та економічному плані галузей і сфер господарської діяльності в межах державно
оформлених національних економік;

• міжнародна економічна діяльність як сукупність дій суб'єктів господарювання різних країн, у

процесі яких вони вступають у відповідні міжнародні економічні відносини;

- міжнародні економічні відносини (МЕВ), які являють собою систему різноманітних господарських
відносин між країнами світу з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання

суспільного продукту за межами національних кордонів;

регулятивні механізми національного, міждержавного та наднаціонального рівнів, які надають

функціонуванню міжнародної економічної системи цілевпорядкованого характеру.

2. Особливості сучасного етапу розвитку світового господарства

Світове господарство це сукупність усіх національних економік світу та економічних взаємозв'язків

між ними або сукупність економічних відносин, що функціонують на національному та міжнародному
рівнях.

Структура світового господарства

Національні економіки країн світу

Міжнародні транснаціональні корпорації

Міжнародні економічні організації

Міжнародні економічні відносини

Етапи розвитку світового господарства

Етап Період Характеристика

1 етап кінець XVII ст.

Світове господарство виникло ще на доіндустріальній стадії виробництва із зародженням

міжнародної торгівлі

2 етап Початок XVIII - середин a XIX

Характеризується подальшим розвитком виробництва товарів, зростаюча маса яких надходить у

регулярний обмін між країнами; перетворенням зовнішньої торгівлі на частину національної
економіки; виникненням світового ринку вищого досягнення капіталізму.

3 етап Кінець ХІХ, поч. ХХ CT.

Саме в цей період завершилося формування світової системи господарства на основі великого
машинного виробництва.

4 етап Кінець 20-x- середин a 80-x років ХХ CT.

Світова економіка розкололася на дві основні системи соціалістичну та капіталістичну і була
доповнена багатьма колоніальними країнами, які звільнилися від зовнішньоекономічної залежності.
У цей період ринкова економіка суттєво трансформувалась у напрямі соціального господарювання.
Щільніше почали переплітатися ринкові інструменти з державним регулюванням на макрорівні. З
розвитком продуктивних сил і господарських відносин активно утверджувалась змішана економіка.
Ринкову систему світового господарства в середині 80-х років ХХ ст. утворювало понад 160 країн, у
тому числі понад 30 індустріально розвинутих.

5 етап Кінець 80-x- початок 90-x років ХХ CT.

Визначальною рисою цього етапу є наростання інтеграційних процесів у виробництві, розвиток їх

організаційно-економічних форм, пов'язаних з виробництвом товарів і комплектуючих у різних
країнах. На формування світового господарства в 90-ті роки ХХ ст. вплинуло відокремлення більшості
країн Східної Європи від соціалістичної системи господарювання, ліквідація Ради економічної
взаємодопомоги (РЕВ) і розпад СРСР, утворення нових незалежних держав.

6 Сер90х- етап теп.час

Характерними особливостями стали нові економічні зв'язки і відносини. Розширилися митні й

політичні союзи

Особливості розвитку світового господарства

посилення транснаціоналізації економічних систем;

формування планетарних виробничих зв'язків;

- диверсифікація форм міжнародного економічного співробітництва;

становлення глобальної моделі світового господарства, базованої на постіндустріальній парадигмі;

- трансформація структури світового господарства з виокремленням нових його підсистем;

- формування поряд з розвиненими країнами нових центрів світового економічного суперництва;

розвиток глобальної економічної інтеграції;

формування глобальної інституціональної системи

Структура сучасного світового господарства

-світовий ринок товарів і послуг;

-світовий ринок робочої сили;

-світовий ринок технологій;

-міжнародна валютна система;

-міжнародна кредитно-фінансова система.

Структура сучасного світового господарства (групи країн)

-Індустріаль но розвинуті країни

-Країни середнього рівня розвитку

 -Слабо- розвинуті країни

-Постсоціа лістичні країни

Показники економічного розвитку світового господарства

Міжнародний поділ праці

-Виробництво ВНІП в розрахунку на душу населення

Міжнародна кооперація праці

-Виробництво НД в розрахунку на душу населення

*Виробництво продукції в розрахунку на одного працівника (продуктивність праці)

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — це ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених
усередині країни за певний період часу (наприклад, за місяць чи рік).

Світовий ВВП у 2007р. склав 54,3 трлн.дол. США, у 2008р. - 78,3 трлн.дол.США, у 2009р. - 69,7
трлн.дол.США, у 2010р. - 73,2 трлн. дол. США, (за Паритетом купівельної спроможності) у 2014- 78,3
трлн.дол., у 2018- 86,4 трлн. дол. США, у 2019-87,8 трлн.дол. США (За оцінкою Світового банку)

Валовий національний продукт (ВНП) – це ринкова вартість життєвих благ, які створені ресурсами
даної нації як на території своєї країни, так і за рубежем.

Валовий національний дохід (ВНД) — це валовий національний продукт, який використовується на

накопичення і споживання і включає чисті трансферти з-за кордону.

ВВП, ВНП, ВНД

ΒΒΠ (Ya) =C+I+G (вироблений у закритій економіці національний продукт)

ВВП (Yo) = C+I+G+ NX (вироблений у відкритій економіці національний продукт), де

С (внутрішнє споживання)

І (внутрішні інвестиції)

G (державні витрати)

NX (чистий експорт)

ВНП = ВВП + чистий факторний дохід з-за кордону (різниця доходів від використання факторів
виробництва резидентів за кордоном та виплат нерезидентам за використання факторів виробництва
в країні)

ВНД = ВНП + чисті трансферти (різниця між переказами мігрантів, які вважаються резидентами, з
одної країни в іншу)

НД = ВНП - амортизація - непрямі податки

Розрахунок ВВП на душу населення

ΒΒΠτ($)= (ВВПп.т/ЧНт)/Ет (дол.);

де
ВВПт($) року т; ВВП на душу населення для відповідного

поточний ВВП країни в національній валюті за рік т;

ЧНт середньорічна чисельність населення у році т;

Ет- середньорічний обмінний курс (одиниць національної валюти за долар США) для року т;

3. Міжнародний поділ праці як рушійна сила інтернаціоналізації виробництва

Інтернаціоналізація економіки

процес посилення взаємозв'язку і взаємозалежності між суб'єктами МЕВ та національними

господарствами або економіками різних країн.

Під інтернаціоналізацією розуміють

зближення шляхом співпраці національних посилення та економік промислової взаємозалежності

міжнародного товарообороту, pyxy капіталів робочої сили між країнами.

Інтернаціоналізація господарського життя це зближення економік країн, що виявляється у зростанні

виробничої взаємозалежності, збільшенні міжнародного товарообороту, русі капіталів і робочої сили,
взаємному впливові на найважливіші економічні процеси в країнах, у тому числі на динаміку цін,
ставки проценту і т.д.

Інтернаціоналізація виробництва

це встановлення безпосередніх стійких виробничих зв'язків між підприємствами різних країн,

внаслідок чого виробничий процес в одній країні стає частиною процесу, що відбувається у світовому
масштабі.

Інтернаціоналізація капіталу це процес переплетіння і об'єднання національних капіталів, що

проявляється Як у створенні окремими компаніями об'єктів в інших державах, так і в розвитку
міжнародних форм зв'язків і контактів між капіталами різних країн.

Вирізняють два рівні інтернаціоналізації: мікро та макрорівень.

Міжнародний поділ праці ( МПП )

Міжнародний поділ праці ( МПП ):

обмін між країнами факторами та результатами виробництва у певних кількісних і якісних

співвідношеннях;

це спеціалізація кожної країни на виробництві певних товарів з метою задоволення як своїх потреб,
так і потреб країн-партнерів;

це взаємопов'язаний процес спеціалізації окремих країн, підприємств та їх об'єднань на виробництві

окремих продуктів або їх частин з кооперуванням виробників задля спільного випуску кінцевої
продукції;

це найвищий ступінь розвитку суспільного територіального поділу праці між країнами, що

передбачає стійку концентрацію виробництва певної продукції в окремих країнах.

Види міжнародного поділу праці

- Загальний

поділ праці між країнами за найбільш крупними сферами (галузями) суспільного виробництва
(промисловість, с/г, будівництво, транспорт, зв'язок);

-Частковий - поділ праці між країнами усередині однієї сфери суспільного виробництва або галузі
економіки (добувна, металургійна, енергетична промисловість);

-Одиничний - поділ праці між суб'єктами світового господарства в рамках однієї відособленої
господарської одиниці (СП, THK).

Фактори формування МПП

- Природно-географічні — відмінності у кліматичних умовах, економіко-географічному положенні,

наявності природних ресурсів;

- Соціально-економічні характеристики робочої сили, науково-технічний потенціал, виробничий

апарат, масштаби і серійність виробництва, темпи створення об'єктів виробничої і соціальної
інфраструктури, особливості історичного розвитку, виробничих і зовнішньоекономічних традицій,
соціально- економічний тип національного виробництва і зовнішньоекономічних зв'язків, політичні
фактори країн;

- Науково-технологічний прогрес

розширення та поглиблення науково-дослідних та конструкторських робіт, прискорення темпів

морального зносу, збільшення оптимальних розмірів підприємств, технологічна диверсифікація.

Форми МПП:

Міжнародна спеціалізація

Міжнародне виробниче кооперування

Напрями МПП:

-Вертикальний

-Горизонтальний

-Міжнародна спеціалізація виробництва - це концентрація виробничих ресурсів країни, її резидентів

на певних видах економічної активності.

Види спеціалізації:

-міжгалузева — спеціалізація країн на окремих галузях виробництва;

-галузева спеціалізація країн усередині окремої галузі виробництва. Її форми:

-предметна спеціалізація країни на випуску окремих виробів;

-агрегатна спеціалізація країни на випуску вузлів для машин і устаткування;

-подетальна спеціалізація країни на випуску окремих деталей;

-технологічна спеціалізація країни на окремих операціях технологічного процесу.

Кооперація виробництва це об'єднання господарських зусиль країн партнерів з метою випуску
кінцевої готової продукції на одному з головних підприємств.

Основні форми міжнародної кооперації:

міжнародна кооперація праці — об'єднання трудових ресурсів;

— міжнародна кооперація виробництва налагодження прямих виробничих зв'язків, спільне

виробництво;

— міжнародна кооперація фінансових ресурсів — об'єднання фінансових ресурсів.

Новітні форми МПП: поопераційний поділ праці

АУТСОРСІНГ (от англ. outsourcing: зовнішнє Джерело) - передавання частини функцій по

обслуговуванню діяльності своєї компанії іншій організації, яка спеціалізується на даній сфері

Найпоширеніші види: бухгалтерський, юридичний, кадровий, експлуатації об'єктів нерухомості,

логістичний, транспортний, персоналу, ІТ.

Ринок: 36-40% Індія, біля 20% країни Латинської Америки, біля 10-12% - КНР

АУТСТАФΦΙΗΓ

залучення компанією позаштатного спеціаліста (фрілансера), який має відповідні знання, професійні
навики та досвід на період виконання відповідного проекту

- виведення співробітника за штат компанії- замовника і оформлення його у штат компанії

провайдера, при цьому він продовжує працювати на попередньому місці і виконувати свої обов'язки,
але обов'язки роботодавця по

відношенню до нього вже виконує компанія-

Відкритість економік країн

Відкрита економіка економіка, широко інтегрована у світову господарську систему, у якій мінімальні
обмеження на переміщення товарів та послуг під час експорту і імпорту.

Відкрита економіка передбачає:

цілісність економіки, єдиний економічний комплекс, інтегрований у світове господарство;

використання різних форм світового господарства;

ліквідація державної монополії на зовнішню торгівлю;

ефективне використання принципу порівняльних переваг країн у МПП.

Показники відкритості економіки

- Експортна квота

- Імпортна квота

- Зовнішньоторговельна квота

- Зовнішньоторгівельний оборот
Експортна квота - встановлений обсяг виробництва та поставок на експорт певних товарів.

Експортна квота = (Обсяг експорту / Обсяг валового внутрішнього продукту) 100%.

Імпортна квота

Імпортна квота - граничний обсяг певної категорії товарів, який дозволено імпортувати на територію
країни протягом встановленого терміну та який визначається у натуральних чи вартісних одиницях.

Імпортна квота = (Обсяг імпорту / Обсяг валового внутрішнього продукту)*100%.

Зовнішньоторговельна квота

Зовнішньоторговельна квота

показник, що характеризує співвідношення між вартістю експортно-імпортних поставок країни та

валовим внутрішнім продуктом.

Зовнішньоторговельна квота

= (обсяг імпорту + обсяг експорту / обсяг валового внутрішнього продукту) х 100%

Зовнішньоторгівельний обіг

Зовнішньоторговельний обіг

економічний показник, характеризує обсяг зовнішньої торгівлі країни, групи країн адміністративно-
територіального чи утворення (регіону) за певний період часу: місяць, квартал, рік. що

Зовнішньоторговельний обіг (ЗТО)

- це сума вартісних обсягів експорту та імпорту країни за певний період:

ЗТО = E + I.

Країни щодо відкритості ринку

- Переважно відкриті – 3: Гонконг, Сінгапур, Люксембург

- Відкриті вище середнього 18: Нідерланди, Ірландія, Швейцарія, Мальта, ОАЕ, Бельгія, Ісландія,
Норвегія, Словаччина, Угорщина, Чехія, Естонія, Литва, Канада, Швеція, Австрія, Данія, Нова Зеландія

Помірна (середня) відкритість – 42: Німеччина, Китайський Тайбей, Чилі, Латвія,

Словенія, Ізраїль, Велика Британія, Фінляндія, Австралія, Малайзія, Польща, В'єтнам, Перу, Франція,
Португалія, Болгарія, Корея, США, Саудівська Аравія, Іспанія, Румунія, Кіпр, Італія, Мексика, Йорданія,
ПАР, Греція, Колумбія, Уругвай, Туреччина, Марокко, Казахстан, Китай, Україна, Російська Федерація,
Шрі Ланка, Египет, Туніс, Японія, Таїланд, Філіппіни, Індонезія

- Відкритість нижче середнього 12: Індія, Уганда, Кенія, Алжир, Аргентина, Бразилія,

Бангладеш, Нігерія, Пакистан, Ефіопія, Судан, Венесуела

- Дуже слабка відкритість ринку

4. Міжнародні економічні відносини: форми, рівні, принципи

Міжнародні економічні відносини (МЕВ) - комплекс економічних відносин між окремими країнами, їх
регіональними об'єднаннями, а також окремими підприємствами, які формуються на основі
міжнародного поділу праці у системі світового господарства.

Міжнародні економічні відносини (МЕВ) - це система економічних зв'язків 3 приводу виробництва,

розподілу, обміну та споживання продуктів, що вийшли за межі національних кордонів.

Об'єкти МЕВ: умови, процеси, фактори та результати міжнародної економічної діяльності.

Суб'єкти міжнародних економічних відносин

Суб'єктами МЕВ є фізичні і юридичні особи, які беруть

участь

реалізації міжнародних господарських

Домовленостей, договорів та контрактів.

-Фізичні особи - це громадяни окремої держави, іноземні громадяни, особи без громадянства, які
здійснюють МЕВ.

-Юридичні особи здійснюють МЕВ. підприємства і організації, які здійснюють МЕВ.

-Суб'єктами МЕВ виступають держави, їх відповідні інститути, включаючи і державні підприємства.

Варіанти державної участі в МЕВ такі:

-пряме здійснення операцій центральними міністерствами і відомствами;

-участь регіональних і муніципальних органів управління, У тому числі цільовий продаж і закупівля
товарів на зовнішньому ринку;

-надання повноважень окремим фірмам для здійснення операцій на зовнішньому ринку;

- гарантування експортно-імпортних операцій.

В сучасних умовах головними суб'єктами МЕВ виступають:

-національні господарства

- регіональні інтеграційні угрупування країн (ЄС, НАФТА та ін.)

- транснаціональні корпорації (THK)

- міжнародні організації (СОТ-164 країни, МВФ-190 країн, Світовий Банк- 187 країн та інші).

Форми МЕВ

- Міжнародна торгівля обмін товарами та послугами між державно оформленими національними

господарствами;

- Міжнародний рух капіталу переміщення капіталу між країнами світу в пошуках сфери найбільш
вигідного його вкладання.

- Міжнародна міграція робочої Сили переміщення між країнами працездатного

населення переважно з економічних причин.

Деякі автори виділяють як самостійні форми ще И:

- Міжнародні валютно-фінансові відносини система валютних платіжних розрахунків між країнами.

- Валютно-кредитні відносини - стосунки між кредиторами і позичальниками різних країн.

- Міжнародні науково-технологічні відносини

обмін результатами науково-дослідних і науково-конструкторських робіт і спільне їх проведення

країнами.

*Рівні реалізації міжнародних економічних відносин

Рівні МЕВ

-Мікрорівень (економічні зв'язки між фірмами різних країн )

-Макрорівень (державні та міждержавні міжнародні процеси)

-Метарівень ( зв'язки галузевого й регіонального значення)

Рівні МЕВ

за ступенем розвитку стосунків між суб'єктами МЕВ, за ступенем тривалості дії угод і
переплетеності економік:

-Міжнародні економічні контакти - (найпростіші, одиничні, випадкові економічні зв'язки, що

мають епізодичний характер i регулюються переважно разовими угодами. Зв'язки даного рівня
більше притаманні юридичним і фізичним особам).

-Міжнародне економічне співробітництво (міцні й тривалі зв'язки кооперативного типу, які в своїй
основі мають вироблені й закріплені B спільні, наперед узгоджені наміри, довгострокових
економічних договорах i угодах. Даному рівневі партнерство суб'єктів МEB). притаманне

-Міжнародна економічна взаємодія (добре відпрацьовані стійкі економічні зв'язки між суб'єктами
МЕВ, які базуються на міжнародних економічних угодах і договорах, заключених на доволі
тривалий період часу).

-Міжнародна економічна інтеграція (вищий рівень розвитку МЕВ, який характеризується взаємним
сплетінням економік різних країн, проведенням узгодженої державної політики як у взаємних
економічних відносинах, так і у відносинах з треріми країнами).

Принципи МЕВ (відображені в декларації ООН "Новий економічний - суверенітет; порядок")

-принцип мирного співіснування;

-принцип рівноправності;

-принцип розвитку МЕВ;

-принцип взаємодопомоги;

-принцип взаємовигоди;

-принцип свободи у виборі форм здійснення МЕВ;

-принцип найбільшого сприяння для країн, що розвиваються;

-принцип національного режиму при здійсненні МЕВ;

-принцип невтручання у внутрішні справи один одного;

-принцип недопущення дискримінації;

-принцип поваги прав людини і свобод;

-принцип добросовісного виконання міжнародних зобов'язань;

-принцип мирного врегулювання спірних питань тощо.

Принципи МЕВ

- Рівноправності та недискримінації партнерів;

-Взаємної вигоди;

- Добровільності щодо участі у економічному співробітництві;

-Невтручання у внутрішні справи, повага до суверенітету в міждержавних відносинах;

- Взаємної допомоги допомоги у вирішенні складних глобальних проблем;

- Колективної відповідальності за наслідки міжнародної економічної діяльності.

5. Середовище розвитку міжнародних економічних відносин, його структуризація та характеристика

-Середовище МЕВ різноманітні фактори (демографічні, економічні, природні, науково- технічні,

політичні, культурного оточення і т. ін.), які впливають на процеси включення країни до світових
економічних процесів.

-Фактори прямого впливу безпосередньо впливають на операції суб'єктів МЕВ, з одного боку, а з
іншого зазнають такої ж дії від учасників MEB (постачальники, трудові ресурси, закони та установи
державного регулювання, споживачі, конкуренти).

-Фактори побічного впливу не мають безпосереднього значення для функціонування суб'єктів МЕВ,
але відбиваються на їх діях (стан економіки країни, міжнародні події, соціально-культурні фактори і
т.д.).

Середовище розвитку МЕВ

- природно-географічне

-політико-правове

-економічне

-соціально-культурне

-інфраструктурне

Природно-географічне середовище

-різниця у величині території країн, що співпрацюють;

-різниця у чисельності населення;

-географічне розташування;

-нерівномірність кліматичних умов;

-наявність або відсутність тих чи інших природних ресурсів;

- наявність виходу до моря;

-наявність судноплавних річок.

Політико-правове середовище

-Міжнародна політика (сукупність методів і засобів, спрямованих на досягнення цілей і завдань, що

випливають з інтересів усіх суб'єктів міжнародних відносин);

-Міжнародні правові інституції (сукупність міжнародних правових органів: конференцій, конгресів,

нарад, комітетів, комісій, організацій):

-Міжнародні конференції, конгреси, наради В основному виробляють норми B певних напрямах

розвитку міжнародних відносин, скликаються рідко, інколи періодично;

-Міжнародні комітети та комісії ( постійно діючі інститути, завданням яких є втілення в життя намірів,
ухвалених на міжнародних нарадах, конференціях, конгресах, а також підрозділи організацій);

-Міжнародні організації (стійкі, міцно зорганізовані інститути своїми органами управління, що діють
на основі чітко визначених статутних засад, мають класифікацію (рівень створення, рід діяльності,
рівні представництва)).

Економічне середовище

-переважаючі відносини власності в країні;

-механізм організації національних господарств, тобто сукупність форм, в яких здійснюється

конкретне регулювання повсякденного економічного процесу;

-виробничі та зовнішньоекономічні традиції країни;

-економічний потенціал країни;

- якісний рівень і диверсифікація розвитку науково-дослідних та дослідно- конструкторських робіт;

-рівень розвитку засобів виробництва, техніки та технології;

-міжнародна спеціалізація економічної діяльності країн;

-рівень розвитку інфраструктури.

Соціально-культурне середовище

-мова;

-релігія;

-ідеологія;
- особливості історичного розвитку;

- національні традиції, інші культурні цінності;

-норми поведінки в бізнесі, діловій етиці та менеджменті;

- соціальні інститути.

Інфраструктурне середовище

- міжнародний транспорт,

- міжнародна інформаційно- комунікаційна система

6. Класифікація країн за рівнем соціально-

економічного розвитку

Вся сукупність національних економік у світі складає близько 200 держав.

Ядро міжнародної економічної системи формують найрозвиненіші країни Великої сімки — США,
Канада, Японія, Франція, Німеччина, Італія, Великобританія.

Регіональна систематизація країн:

- європейські(західно-, північно-); східно-, південно-,

- північноамериканські Мексика), (США, Канада,

-південноамериканські (країни Близького Сходу, Східної, Південно-Східної та Південної Азії),

(північно-, центрально-,африканські Південно-, західно-)

Організаційна систематизація країн

-Організація розвитку (OECP) економічного співробітництва та створена у 1960 р., об'єднує 35 країн з
високим доходом та рівнем розвитку (19 країн Європи, США, Канада, Японія, Австралія, Нова Зеландія
та ін). 70 країн мають статус партнерів. Цілі організації у полягають досягненні швидкого економічного
розвитку, підтриманні фінансової стабільності, вільної торгівлі та забезпеченні сприятливих умов
розвитку країн "третього світу";

-Генеральна угода з тарифів і торгівлі та Світовао рганізація торгівлі (ГАТT/COT) об'єднує 164 країни
світу, основна мета - розвиток та лібералізація міжнародної торгівлі. З початку функціонування ГАТТ у
1947 році досягнуто зниження міжнародних тарифів з 40% до 4%. СОТ почала функціонувати з 1995
року як більш організаційно оформлена структура для регулювання міжнародної торгівлі.

-Бреттон - Вудські інститути Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Міжнародний банк

реконструкціїта розвитку (МБРР) забезпечують функціонування та розвиток сучасної світової валютної
системи починаючи з 1944 р. Членами МВФ є 190 країн світу.

За методикою ООН

- Країни з високим рівнем доходів (42) – ВВП (GDP) на душу населення вище 4500 дол.США (Гонконг,
Сінгапур, ОАЕ та ін.);
- Країни з середнім рівнем доходів (50) - ВВП на душу населення від 1000 до 4500 дол.США (Бразилія,
Туреччина, Малайзія та ін.);

-Країни з низьким рівнем доходів (65) - ВВП на душу населення менше 1000 дол. США (Афганістан,
Бангладеш, Бенін, Судан та ін.).

За методикою МВФ

- Країни з розвинутою економікою (провідні капіталістичні країни, так звана Велика сімка (G7), куди
входять США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія і Канада)

- Країни з ринкової економікою

- Країни, що розвиваються

За методикою Світового банку

-Класифікація країн за рівнем валового національного населення. доходу на душу

-Класифікація заборгованості. країн за рівнем

-3a ступенем ринку: відкритості світовому

*країни 3 відносно закритою економікою з часткою експорту у ВВП менше 10%.

*країни 3 відкритою економікою 3 часткою експорту у ВВП більше 35%

*країни 3 сильно відкритою економікою, якщо зовнішньоторговельна квота більше 50%

Класифікація країн за індексом людського розвитку (ІЛР)

Індекс людського розвитку (ІЛР)

інтегральний показник, який розраховується на основі даних щодо рівня життя населення (реальний
ВВП на душу населення), тривалості його життя та рівня освіченості.

-країни з низьким ІЛР (0,51 і менше) - 45 країн;

- країни із середнім ІЛР (0,52-0,68) — 46 країн;

- країни з високим ІЛР (0,69-0,78) - 46 країн; (Україна, ІЛР 0,74)

-країни з дуже високим ІЛР (0,79—1,0) - 47 країн.

Класифікація країн за рівнем заборгованості

-держави з високим рівнем зовнішньої заборгованості;

-держави із середньою величиною зовнішнього боргу;

-держави з найменшою зовнішньою заборгованістю.

Високий рівень зовнішнього боргу означає, що в країни перевищені наступні критичні показники:

-відношення поточної вартості обслуговування зовнішнього боргу до ВВП більше 80%;

-відношення поточної вартості обслуговування боргу до обсягу експорту перевищує 220%.

7. Міжнародна економічна діяльність підприємств, її види

-Міжнародна економічна діяльність (International economic activity) —сукупність практичних дій

суб'єктів господарювання різних країн, у процесі яких вони вступають в активні міжнародні
економічні відносини.

-Основні види міжнародної економічної діяльності: міжнародна науково-технічна,інноваційна,

інвестиційно-виробнича, комерційна, фінансово-банківська, консалтингова, трудова діяльність за
кордоном, діяльність у сфері економічної дипломатії, інформаційна діяльність.

Форми міжнародної економічної діяльності

-Міжнародна торгівля товарами;

-Надання міжнародних послуг;

- Транскордонний рух капіталів;

- Міжнародний кредит;

-Міжнародні валютно-фінансові відносини;

- Міжнародна міграція робочої сили;

- Участь у діяльності міжнародних економічних організацій;

- Міжнародне співробітництво у виробничих науково-технічних сферах;

- Спільне розв'язання економічними засобами глобальних проблем розвитку.