Міжнародні Економічні Відносини - це відносини які виникають та існують між людьми із

різних країн із приводу виробництва, споживання та обміну товарів, послуг та ідей на основі
міжнародного поділу праці в умовах безмежності людських потреб та обмеженості ресурсів.
основною проблемою економічних наук це безмежність людських потреб та обмеженості
ресурсів.
Завдання - задовольнити ефективно потреби людей в умовах обмеженості ресурсів і фінансів
Фінанси - економічна категорія, що відображає економічні відносини в процесі створення і
розподілу фондів грошових коштів(грошей)
Як управління, фінанси це система економічних відносин між державою, юридичними і
фізичними особами а також між державами, міжнародними організаціями, щодо акумуляції
та використання грошових засобів.
(акумуляції - накопичення)
Предмет вивчення фінансів є питання обмежених грошових коштів у часі та в умовах
невизначеності.

Фінанси будуються на 3 аналітичних стовпах

1)Оптимізація використання грошових коштів з урахуванням фактору часу
2)Оцінювання вартості активів
3)Управління ризиками

1)Оптимізація має певних дохід,ресурси. Є вибір куди вкладати ці ресурси ефективно з

мінімальними ризиками.
2)Щоб зрозуміти чи будуть втрати треба вміти оцінити вартість активів(грошова форма, в
порівнянні з доходами інших активів)
3)Розуміння які існують ризики

Будь які фінанси ділять на національно-державні і міжнародні

Національно-державні — не виходять за межі однієї країни, не залучають іноземних
суб’єктів, здійснюються на основі національного законодавства і мають виключно
внутрішньо національний характер. Який проявляється у міжвнутрішніх банківських
переказах, у розрахунках між підприємствах резидента.
Міжнародні — відносини між 2-ма державами чи між суб’єктами 2-х держав. Залучають
міжнародні суб’єкти, регулюються міждержавними угодами,статутами міжнародних
держаних організацій.

Міжнародні фінанси — це фонди фінансових ресурсів які утворилися на основі розвитку на

основі мве і використовуються для забезпечення безперервності суспільного відтворення на
світовому рівні
Міжнародні фінанси як інституційні — сукупність банків, валютних фондових бірж,
міжнародних фінансових організацій, регіональних і міжнародних об’єктів.

Суб’єкти міжнародних фінансів

1)Держава
2)Міжнародні фінансові організації
3)Юридичні особи(транснаціональні корпорації, транснаціональні банки, фінансово-кредитні
установи, біржі)
4)Фізичні особи

Резиденти — фізичні особи або дипломатичні представництва, що мають постійне місце

проживання в певній країні
 Основний суб’єкт у сфері МФ — держава. Представлена уповноваженими
органами(Міністерство фінансів, закордонних справ) а також через офіційних посадових
уповноважених осіб(президент, прем’єр-міністр, міністр фінансів)

Держава має право здійснювати такі види діяльності:

• Брати участь у міжнародних економічних та фінансових конференціях
• У діяльності міжнародних фінансових організацій укладати міждержавні договори експорту і
імпорту, платіжні і валютні угоди, міждержавні угоди оренди рухомого\нерухомого майна,
угоди іпотеки,кредитування,позик,інвестування
• Здійснювати операції із золотом, валютними цінностями, іншими дорогоцінними металами
• Емітувати державні казначейські зобов’язання
• Виступати гарантом операцій інших юридичних осіб
• Надавати безплатну фінансову допомогу

Основними харектеристиками держави,яка діє у сфера МФ

• Правосуб’єктність (здатність вступати у відносини з іншими суб’єктами-деравами,
міжнародними організаціями,особами)
• Імунітет (рівний над рівним влади не має)
• Спадкоємність (перехід прав та обов’язків унаслідок зміни однієї форми державної влади
іншою)

Центральний банк — суб’єкт МФ, орган, який займається регулюванням економіки, має
монопольне право випуску банкнот, є регулятором грошового оббігу в країні, регулює
банківську систему, займається золотовалютними резервами країни. Також є агентом уряду
при обслуговуванні державного бюджету.

Активний процес регулювання міжнародних фінансів здійснюється через Паризький Клуб,

який об’єднує державних кредиторів,котрі регулюють та уніфікують підходи кредиторів до
боржників
Лондонський клуб, який об’єднує найбільших приватних кредиторів, котрі виробляють
спільну політику приватних комерційних банків стосовно боржників
Причини виникнення:
• Посилення процесу глобалізації,
• Розвиток транснаціональних структур(компанії, банки, які виходять за межі однієї
країни)
• Розвиток міждержавного регулювання світогосподарських зв’язків
• Необхідність спільного вирішення проблем нестабільної світової економіки, куди
входять — світова валютна система, світові ринки валют, кредитів, цінних паперів,
золота

Транснаціональні корпорації — корпорація, які здійснює міжнародне виробництво

промислових продуктів на основі прямих іноземних інвестицій та має прямий контроль над
своїми закордонними філіями (здійснюють імпорт, експорт, роботодавці, є споживачами
існуючого бізнесу)

МФ організації — економічні організації, які створені на основі міждержавних угод для

регулювання міжнародних валютних і фінансових кредитних відносин з метою стабілізації
світової економіки

Ринки поділяються на 2 типи:

Матеріальні
Фінансові

Фінансовий ринок - це сукупність обмінно-перерозподільних відносин, пов’язаних з

процесами купівлі-продажу фінансових ресурсів необхідних для здійснення виробничої і
фінансової діяльності

Основне призначення фінансів — обслуговування економіки, допомагати іншим секторам, які

створюють продукти, щоб відбувався прибуток і розвиток(виробничих секторів будь-яких
секторів економіки)

Міжнародний фінансовий ринок- це глобальна міжнародна система мобілізації вільних

фінансових ресурсів та надання їх у користування позичальникам із різних країн на умовах
ринкової конкуренції.

За рахунок цінової конкуренції відбуваються ринкова конкуренція.

Операції на світовому фінансовому ринку можна поділити на 2 категорії:

Кредитні
Інвестиційні

Відповідно виділяють 2 сектори, де відбуваються операції:

Інвестиційний\цінних паперів
Кредитів

Якщо вільна купівля-продаж фінансових активів неможлива в такому випадку ми маємо

справи з кредитами. Де відбувається купівля-продаж, то ми маємо справу з цінними паперами

Головне призначення міжнародного фінансового ринку полягає в забезпеченні перерозподілу

між країнами акумульованих фінансових ресурсів для сталого економічного розвитку
світового господарства

Через структури міжнародно фінансового ринку тимчасово вільні фінансові ресурси

переводяться із тих секторів світового господарства, де вони з’являються у ті сектори, де на
даний момент в них є потреба.

3 сектори економіки:
Первинний — аграрний, сільське господарство
Вторинний — обробний, промисловість
Третинний — ринок послуг

Рух міжнародних фінансів здійснюється такими основними каналами:

Валютні операції
Валютно-кредитне і розрахункове обслуговування міжнародної торгівлі
Операції з цінними паперами і іншими фінансовими інструментами
Інвестиції
Основний та обіговий капітал
Перерозподіл частки національного доходу через бюджет у формі допомоги іншим
країнам(бідним країнам) та членські внески у міжнародні організації.

Основний капітал — необхідний на постійній основі для виготовлення продукції.

Глобалізація економіки — закономірна тенденція інтеграції світового господарства в єдиний
економічний простір.
Процес глобалізації надає переваги усім учасникам фінансового ринку, оскільки надаючи
суб’єктам ринку максимально різнорідний вибір. Дозволяє укладати ефективніші угоди, а
також завдяки високій ліквідності ринків швидко переключатися з одних операцій на інші,
вчасно реагуючи на зміни фінансового довкілля в режимі реального часу.

Ліквідність — це можливість швидкого переходу з активу в готівку без істотних втрати його
вартості.

Міжнародний поділ праці — це вищий ступінь поділу поділу праці між країнами який
спирається на стійку економічно вигідну спеціалізацію виробництва окремих країн і веде до
взаємовигідного обміну результатами праці.

Інтернаціоналізація — зближення економіки країн, що виявляється у зростанні виробничої

взаємозалежності, збільшення міжнародного товарообороту, капіталів і робочої сили,
взаємному впливові на найважливіше економічні процеси країн. (коли економіки залежать
одна від одної. Німеччина виробляє машину, але складові приходять з інших країн світу).

Інтернаціоналізація капіталу — передбачає існування фінансових центрів, які мобілізують і

перерозподіляють по всьому світу значні обсяги фінансових ресурсів

Міжнародний валютний ринок — підсистема валютних відносин у ході операції

купівлі-продажу іноземної валюти та платіжних документів у іноземній валюті.

Суб’єкти валютного руху — державні установи(центральні банки — відіграє

найважливіше роль у валютних відносинах), казначєйства, юридичні і фізичні особи,
комерційні банківські установи, які забезпечують основи зовнішньоекономічних
діяльності, валютні біржі і валютні відділи фондових бірж.

Євровалютний ринок — автономний і незалежний оптовий ринок, діяльність на якому

не регулюється національним законодавством і майже не оподатковується.
Євровалюта — це валюта, яка розміщується в іноземних банках, розташованими за
межами країни власника даної валюти
наприклад, Євродолар — це долар розміщений у банку поза територією США.

Важливим міжнародного ринку — Співтовариство Всесвітніх Міжбанківських

Телекомунікацій (СВІФТ)

Валютна операція — це операції по’язані з переходом права власності на валютні

цінності.
Є 2 види:
Депозитно-кредитні
Конверсійні (обмін валют)

Валютний курс — це грошова вартість національної валюти в одиницях іншої валюти.

Курс визначається від попиту і пропозицій і залежить від попиту і пропозицій.
+Політичні, економічні і соціальні чинники
На нього впливають інфляції, стан платіжного балансу, державного бюджету, дія
органів державного управління(центрального банку), операції з валютою
Депозитно-кредитні операції - надання банківських позик або розмін депозитів у
різних валютах.

Найпоширенішими формами операцій є операції на міжбанківському ринку. Серед

них ми виділяємо такі: спот, форвард і своп.
Спот операції — це купівля продаж валюти на умовах її поставки протягом двох
робочих днів від дня укладання угоди за курсом зафіксованим в угоді( ще цю
операцію називають терміновою)
Наприклад- щоб купити 100 тис дол, приходите в банк, підписуєте угоду і протягом 2
днів вам повинні їх дати і за курсом зазначеним в угоді
Форвард операція — контракт з обміну валют, який відбувається в майбутньому, але
за курсом зафіксованим на час укладання угоди( укладається на строк до одного року)
Своп — валютна операція, за якою поєднуються форвардні і спот умови
Приклад: продаж готівкової валюти спот здійснюється з одночасною її купівлею на
строк форвард або навпаки. Тобто сьогодні нам не потрібна валюта і ми її продаємо,
але ми знаємо що буде потрібна через 3 місяці і ми підписуємо договір.

Валютна біржа — це установа, в якій на підставі чинного законодавства

здійснюється регулярна і упорядкована торгівля іноземною валютою відповідно до
попиту і пропозицій.
Операції: валютний ф’ючерс та валютний опціон
Валютний ф’ючерс - стандартизований за обсягом, ціною та датою виконання
контракт купівлі або продажу іноземної валюти за курсом, визначеним під час
укладання угоди і розрахунками на певну дату у майбутньому.
(Ідентично до форварду. Відрізняються розташуванням. Форвард лише на
міжнародному ринку, а ф’ючерс лише на валютній біржі. Якщо форвард це
індивідуальний контракт, де умови прописуються між сторонами, а ф’ючерс —
стандартизований контракт, де ми купляємо певну суму, зазначену біржами)
Опціон — зафіксовані контрактом права,а не обов’язки купити або продати певну суму
певної валюти проти іншої за обумовленою ціною протягом певного періоду. Купуючи
опціон потрібно сплатити комісію, що мають назву “премії. Премії сплачуються
незалежно від того скористався покупець опціону своїм правом чи ні. При укладанні
опціонного контракту одна зі сторін отримує право, а інша сторона несе
відповідальність за його реалізацію. Як правило купівлю опціонів здійснюють
компанії, що намагаються здійснити покриття валютних ризиків, а продаж опціонів
здійснюється валютними спекулянтами(ті, що виграють певну суму на різних

Міжнародний ринок цінних паперів

Цінні папери — це документи, які засвідчують зобов’язані відносини між особою, яка
їх видала та особою, яка є їхнім власником.
Документ вважається цінним папером якщо за законодавством він може бути
самостійним об’єктом права
Цінні папери в залежності від виду засвідчують наявність певним правових відносин.
Зокрема корпоративних прав(акції), відносин позики(облігації) а також передбачають
можливість передачі всіх прав, що випливають із цих документів іншим особам
шляхом передачі прав на сам цінний папір.
Цінні папери вони виступають як юридична і економічна категорія
Як юридична категорія вони визначають такі права — володіння цінним папером,
засвідчення майнових і обов’язкових прав, право управління, задоволення передання
або отримання власності
Як економічна категорія цінні папери мають властивості і характеристики, куди ми
відносимо ліквідність, дохідність, надійність, потенціал приросту курсової вартості
тощо.

Акція - фінансовий актив, який засвідчує майнові права на частку власного капіталу
компанії емітента. Вони є обіговим цінним папером, які не мають кінцевого строку
обігу.
Для емітента(той, хто випускає цінний папір) акції є джерелом довгострокового
фінансування. (Той хто купує акції він отримує на руки цінний папір і віддає гроші,
які будуть слугувати розвитком компанії)
Фінансові вкладення в акції здійснюються з метою отримання додаткового доходу у
вигляді суми девіденду і зростання вкладеного в акції капіталу за рахунок підвищення
їхньої ринкової вартості

Акції виконують три основні завдання

1)Їх випускають під час організації акціонерного товариства, щоб забезпечити певний
стартовий капітал(це називається перша емісія)
2)Завдяки випуску акцій залучаються додаткові ресурси в процесі функціонування
товариства
3)Акції випускають для обміну з іншою компанією з метою злиття

Перша компанія, яка випустила і почала продавати свої акції була голландська
компанія Датч іст Індіан Компані 1602р.

Іменні акції — це акції, власники яких повинні бути зареєстровані в реєстрі

корпорацій, де фіксуються відомості про кожну іменну акцію(дані про власника, час
придбання, кількість придбаних акцій)
Акції на пред’явника - вони не не реєструються корпорацією, але фіксується їхня
загальна кількість.

Міжнародний ринок акції охоплює 3 типи фінансових інструментів.

1) Іноземні акції(якщо акції української компанії будуть розміщуватись в Варшаві в в
злотих то це будуть іноземними акціями)
2)Євроакції — це акції, які розміщуються на фінансових ринках інших країн. Вони
також можуть котируватись на своєму національному ринку і одночасно на інших
ринках. Ціна купівлі-продажу зазвичай встановлюється в євровалютах
3)Депозитарні розписки — це цінний папір, який підтверджує, що особа володіє
акціями однієї з іноземних корпорацій, депонованими в крупному депозитарному
банку та має право на одержання девідендів а також на частину активів цієї корпорації
в випадку її ліквідації. Тобто інвестор замість купівлі самих акцій іноземних компаній
отримує можливість придбати в банках своєї країни субститути, що випускаються
банками у формі депозитних свідоцтв.

Міжнародний ринок облігацій

Облігація — це боргове зобов’язання позичальника перед кредитором, яке
оформляється не кредитною угодою, а продажем купівлею спеціального цінного
паперу.
Чим відрізняється акція і облігації:
Якщо ми купуємо акцію — означає, що ми володіємо певною частинкою компанії.
Якщо ми купили облігацію, це означає що ми позичили певну суму грошей, яку нам
потім віддадуть з певними відсотками.

В залежності від емітента облігації бувають державні, місцеві та корпоративні.

Державні облігації випускають центральні державні управління. Залучення коштів
зазвичай використовуються для покриття бюджетного дефіциту або для покриття
певних інвестиційних об’єктів. У випадку з військовими облігаціями вони йдуть на
покриття потреб армії і населення в важкий період
Муніципальні\місцеві — випускає місто. Знову ж таки йде на ремонт, будування
інфраструктури

Облігації розрізняють:
Строкові(короткострокові — до 1 року, середньострокові — до 5 років, довгострокові
— 5-10 років)
Безстрокові ( не передбачають визначення їх терміну)
З правом дострокового погашення

За надійністю облігації поділяють на:

Забезпечені — коли є певна застава чи гарантії
Незабезпечені —
Якщо держава не здійснює виплат по своїм зобов’язанням то вона оголошує дефолт
(вона ненадійний інвестиційний партнер)

Єврооблігаціії і іноземні облігації. Їх відмінність полягає втому, що єврооблігації

впускаються у валюті, яка є іноземною як для емітента так і для інвестора і вони
можуть розміщуватись в декількох центрах.