Вступ

Ефективність будь-якої національної економіки залежить не лише від

результатів її внутрішньої діяльності, а й від її участі в світових економічних
відносинах, ступеня її інтеграції у світове господарство. Результати
зовнішньоекономічної діяльності кожної країни пов'язані з поняттями валюти,
валютного ринку, валютних курсів, валютної системи тощо. Тому для
досліджень ми обрали тему «Валютний ринок », оскільки вона є цікавою.
Необхідність валютного ринку зумовлена розвитком міждержавних
економічних зв'язків і закінченням у XX столітті формування національних
валютних систем. Водночас світовий економічний простір об'єктивно рухався
в бік поглиблення процесів інтернаціоналізації та транснаціоналізації
виробництва й, відповідно, руху капіталів. Виникла потреба у спільному
міждержавному розв'язанні гострих логічних економічних і соціальних
проблем. Зростає роль фінансового сектора світової економіки, його вплив на
темпи і пропорції світогосподарських зв'язків.
Економічного погляду валютний ринок — це досить складна форма
перерозподілу фінансових ресурсів як всередині країни, так і на
міждержавному рівні. Інструментом цього перерозподілу є валютний курс.
Валютний курс — це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в
грошовій одиниці іншої країни. Стабільність ціни грошової одиниці кожної
країни визначається рівнем її економічного розвитку, що насамперед
характеризується якістю і собівартістю вироблюваної продукції, становищем
державних фінансів, виваженою і ефективною інвестиційною політикою.
Економічні інтереси кожної країни покликана оберігати національна
валютна система, яка є формою організації і регулювання валютних відносин з
іншими державами, закріпленими національним законодавством і
міждержавними угодами. Якщо економіка держави працює стабільно, а
продукція, роботи й послуги, що надаються підприємницькими структурами,
дешеві, мають високу якість і, відповідно, користуються попитом на ринках, то
 2
звичайно для їх купівлі та оплати потрібна валюта даної держави або інша
стабільна іноземна валюта. Це забезпечує стабільність національної валюти і,
відповідно, перерозподіл фінансових ресурсів на користь даної країни в формі
надходжень у вільноконвертованій валюті.
Новітні процеси, що відбуваються у світовому господарстві, особливо
виразно знаходять своє відображення у фінансовому секторі економічних
відносин. Різноманітні сегменти фінансових ринків дедалі більше
інтегруються внаслідок використання інноваційних підходів до прийняття
рішень із питань фінансового управління. У світі посилився рух міжнародних
капіталів, багато країн усувають національні фінансові та торговельні
обмеження, надаючи можливість фінансовим структурам, ринкам та
інструментам впливати на їхню економіку. Найдинамічнішим та
консолідуючим сектором міжнародних економічних відносин стали саме
валютні ринки, які на сьогоднішній день за обсягами оборотів, кількістю
операцій та колом учасників не мають аналогів у світі.
Разом з тим, валютні кризи та непередбачувані коливання валютних
курсів стали причиною досить високої ризиковості операцій на валютному
ринку, що ставить перед банками низку завдань, пов’язаних з ефективною
організацією їх діяльності на цьому сегменті фінансового ринку. [13, с.158]
Сучасний валютний ринок являє собою розгалужену систему
механізмів, функціонування яких покликане забезпечити купівлю і продаж
національних грошових одиниць та іноземних валют із метою їх використання
для обслуговування міжнародних платежів.
Найсуттєвішим функціональним призначенням валютного ринку є
забезпечення реальної свободи вибору і дій власника валюти. Тому ступінь
зрілості валютного ринку визначається не тільки масштабами валютних
операцій, а й його спроможністю повною мірою реалізувати саме цю функцію.
Свобода вибору суб'єктів ринку пов'язана з їхнім прагненням отримати
для себе в процесі здійснення валютних операцій певні матеріальні вигоди,
виражені у відповідному доході.
 3
Отже, успішний розвиток валютних відносин можливий лише за умови
існування особливого ринку, на якому можна вільно продати та купити
валюту. Без такої можливості економічні контрагенти просто не змогли б
реалізувати свої валютні відносини - не мали б іноземної валюти для
здійснення своїх зовнішніх зобов'язань, не могли б перетворити одержану
інвалютну виручку в національні гроші для виконання своїх внутрішніх
зобов'язань, тому тема курсової роботи є досить актуальною.
В роботі ми розглянемо такі питання як сутність та функції валютного
ринку, охарактеризуємо суб’єкти валютного ринку, види операцій, які
проводяться на валютному ринку, а також проаналізуємо стан та перспективи
розвитку валютного ринку в Україні.
Об’єктом дослідження даної роботи є валютний ринок, характер
відносин та механізм взаємодії між його суб’єктами, а також структура цього
ринку.
Предметом дослідження є організаційно-економічний механізм
діяльності валютного ринку на фінансовому ринку.
Під час ми використовували такі методи дослідження, як узагальнення,
аналіз і синтез розглянутої літератури.
Метою курсової роботи є дослідження теоретичних основ
функціонування валютного ринку.
Відповідно до поставленої мети у роботі передбачено вирішення таких
основних завдань:
 уточнити сутність понять “ валютний ринок ”, “ валютний курс ”,
“валютні операції ” і показати їх роль в економічній системі країни;
 з’ясувати економічний зміст, різновиди та функції валютних ринків,
розкрити їх роль та основи організації в економіці;
 визначити організаційно-економічний механізм функціонування
комерційних банків, центральних банків, валютних бірж та інших суб’єктів на
валютному ринку України, дослідити їхні валютні операції;
 розглянути механізм курсоутворення і фактори, які на нього впливають;
 4

 проаналізувати валютний курс за різні періоди і зробити висновки щодо

його динаміки;
 проаналізувати сучасний стан валютного ринку, а також перспективи
його розвитку.
Дослідження діяльності валютних ринків привертають увагу багатьох
вітчизняних і зарубіжних науковців та практиків, що пояснюється розширенням
спектру, оновленням і модернізацією валютних операцій. Теоретичним,
методологічним та методичним проблемам вивчення місця та ролі валютного
ринку, а також ефективності валютних операцій з іноземною валютою
присвячені праці провідних учених в галузі економічної теорії, банківської
справи, міжнародних економічних та валютно-кредитних відносин, аналізу
банківської діяльності. Вітчизняними авторами цих досліджень є такі науковці:
Б.П. Адамик, Я.В. Белінська, О.І Береславська, І.В. Іванець, Б.С. Івасів, Ю.Г.
Козак, З.О.Луцишин, В.С. Любунь, В.І. Міщенко, А.М. Мороз, О.М. Наконечний,
Л.П. Петрашко, М.Г. П’ясецька, В.О. Романишин, Л.В. Руденко, М.І. Савлук,
Ю.М. Уманців, А.С. Філіпенко та інші.
Під час написання курсової роботи ми користувалася науковою
літературою таких фінансистів як В.В. Васильєва, Еш С.М., Б.С. Івасів, Ю.Г.
Козак, С.О. Маслова, Савлук М.І., та інших науковців.
 5
1. Економічна сутність та функції валютного ринку

Зовнішні зв'язки між юридичними і фізичними особами різних держав

приводять до виникнення грошових вимог і зобов'язань, розрахунки по яких
усередині єдиної країни здійснюються в національній грошовій одиниці. При
операціях між особами різних країн валютою платежу виступає або грошова
одиниця однієї із сторін, включеною в торгову, кредитову або іншу операцію,
або грошова одиниця третьої сторони. Міжнародні розрахунки проводяться не
в наявній валюті, а різними платіжними документами, вираженими, як
правило, в провідних валютах західних країн - в доларах США, німецьких
марках, японських ієнах і інших вільно конвертованих валютах. Тож для
ведення міжнародної торгівлі в умовах існування різних валют людство
створило механізм взаємних розрахунків між громадянами і фірмами різних
країн. Звичайно його називають валютним ринком.
Взагалі валютний ринок у широкому розумінні — це сфера економічних
відносин, які проявляються в здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної
валюти та розміщення тимчасово вільних валютних коштів, а також операцій з
інвестування валютного капіталу. [12, с.64] Але існує безліч визначень
валютного ринку, оскільки, як вже зазначалось, цей ринок досліджувало багато
учених і в кожного було своє бачення щодо його визначення.
Так, наприклад, М.І. Савлук вважає, що валютний ринок - це сукупність
спеціальних інститутів та механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість
вільно продавати-купувати національну та іноземну валюту на основі попиту
та пропозиції.
Б.С. Івасів зазначив, що це система економічних відносин, пов'язаних з
операціями купівлі-продажу іноземної валюти та інших валютних цінностей.
Ю.Г. Козак в свою чергу дав наступне трактування цьому ринку і
зазначив, що це система валютних та організаційних відносин, пов’язаних з
конверсійними операціями, міжнародними розрахунками, наданням у позичку
іноземної валюти на певних умовах.
 6
Ще один з науковців, а саме А.В. Демківський, розуміє валютний ринок
як сукупність обмінних та депозитних операцій в іноземних валютах, які
здійснюються між юридичними та фізичними особами за ринковим курсом або
процентною ставкою.
Буднік М.М. і Мартюшева Л.С. визначили це поняття як сукупність
економічних та організаційних відносин, що пов’язані з купівлею або
продажем валют різних країн, банківських металів, платіжних документів та
цінних паперів в іноземних валютах, здійснення кредитно-депозитних
операцій з валютою.
Еш С.М. визначає валютний ринок як сектор грошового ринку, на якому
урівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар, як валюта.
Особисто ми цілком поділяємо точку зору М.І. Савлука, оскільки нам
здається що він найширше дав чітке визначення цьому поняттю.
Отже, з вищенаведених визначень можна зробити загальний висновок,
що валютний ринок – це механізм, за допомогою якого встановлюються
правові та економічні взаємовідносини між споживачами і продавцями валют,
система сталих і водночас різноманітних економічних та організаційних
відносин між учасниками міжнародних розрахунків з приводу валютних
операцій, зовнішньої торгівлі, надання фінансових послуг, здійснення
інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання
різних іноземних валют.
З інституційної точки зору валютний ринок є безліччю крупних
комерційних банків та інших фінансових установ, пов'язаних один з іншим
мережею комунікаційних засобів зв'язку, за допомогою яких йде торгівля
валютами.
Можна виділити декілька видів валютних ринків.
 Біржовий валютний ринок – це сегмент валютного ринку, на якому
операції з валютою можуть здійснюватись через валютну біржу або ж у
валютних відділах товарних і фондових бірж за допомогою деривативів —
похідних фондових інструментів. Цей ринок функціонує за встановленими
 7
правилами. Валютні біржі виконують посередницькі функції як торгові
майданчики. Проте біржа не може сама виступати як партнер по здійснюваних
операціях. Валютні біржі є не в усіх країнах світу — наприклад, їх не існує в
англосаксонських країнах.
 Міжбанківський валютний ринок (прямий та брокерський) — це сегмент
валютного ринку, на якому за терміновістю валютних операцій виділяють три
основні складові:
— спот-ринок — ринок торгівлі з негайним постачанням валюти, на який
припадає 65 % від всього обороту валюти;
— форвардний — строковий ринок, на якому здійснюється до 10 %
валютних операцій;
— своп-ринок — на якому поєднуються операції з купівлі-продажу валюти
на умовах «спот» та «форвард»; на ньому реалізується до 25 % всіх валютних
операцій.
Більшість валютних угод (до 80 % від загального обсягу валютних
операцій) здійснюється на міжбанківському сегменті валютного ринку і на
поточному (спот) ринку. Міжбанківський валютний ринок є результатом
взаємодії валютних рахунків комерційних банків. Ресурси цього ринку
поділяються на комерційні (належать комерційним банкам) та регуляційні
(належать центральним емісійним банкам). Саме на міжбанківському
валютному ринку сконцентровано до 30 % офіційних валютних ресурсів, за
допомогою яких держава реалізує сприятливу для себе валютну політику.
Валютні операції уповноважених комерційних банків в зовнішньому
біржовому обороті здійснюються без посередників між банками на основі
договірних валютних курсів. Поведінка учасників цього сектора валютного
ринку визначається їх взаємною домовленістю, а умови операцій є
комерційною таємницею. [ 11, с.223]
До речі, по інформації НБУ, у лютому 2010, вперше з вересня 2008 року,
на міжбанківському валютному ринку України спостерігалося перевищення
пропозиції іноземної валюти над попитом на неї. Цьому сприяло наближення
 8
обсягів надходжень іноземної валюти на користь резидентів до їх переказів за
кордон. Наведене дозволило Національному банку України не тільки
мінімізувати свої від'ємні валютні інтервенції, але й поповнювати в останні дні
місяця міжнародні резерви, викуповуючи іноземну валюту на міжбанківському
ринку України. На початку лютого Національним банком України було
підтримано платежі НАК «Нафтогаз України» за його зовнішніми
контрактами.
Загальне покращення ситуації на валютному ринку також дозволило
Національному банку України зменшити кількість цільових аукціонів для
задоволення потреб клієнтів банків - фізичних осіб для погашення ними
заборгованості за валютними кредитами. Так, у лютому було проведено
чотири аукціони з продажу доларів США, на яких продано 33,5 млн. дол.
США, 0,1 млн. євро та 1 млн. швейцарських франків. При цьому
задовольнялися всі належним чином оформлені заявки на купівлю валюти.
Зростання пропозиції іноземної валюти сприяло укріпленню гривні як на
міжбанківському, так і готівковому сегменті валютного ринку. Протягом
місяця курс безготівкової гривні відносно долара США укріпився на 0,43 %, до
7,9788 грн./дол. США, а готівкової гривні за операціями продажу доларів
США - на 1,09 %, до 8,0135 грн./дол. США.
Офіційний курс гривні у лютому зміцнився відносно долара США на
0,14 %, до 7,99 грн./дол. США, до євро - на 3,78 %, до 10,7777 грн./євро, а до
російського рубля - знизився на 0,89 %, до 2,6587 грн./10 рублів. [22]
 Ринок наявних валютних операцій. Існує декілька причин популярності
ринку наявних валют. Прибуток (або збиток) на цьому ринку швидко
реалізуються. Оборот на ринку наявної валюти стрімко зростає завдяки
поєднанню властивої йому прибутковості і зниженого кредитного ризику.
Ринок наявної валюти характеризується високою ліквідністю (можливістю
легко купити або продати даний цінний папір або актив).
Основними учасниками ринку наявної валюти є комерційні і
інвестиційні банки, за якими слідують страхові компанії і корпоративні
 9
клієнти. Міжбанківський ринок, на якому більшість операцій - міжнародні,
відображає глобальний характер валютної конкуренції і досконалість
телекомунікаційних систем. Разом з тим, корпоративні клієнти вважають за
краще здійснювати валютні операції усередині країни або торгувати через
іноземні банки, що працюють в тій же годинній зоні. Не дивлячись на
збільшену активність страхових компаній і корпоративних клієнтів, основною
торговою силою на валютному ринку залишаються банки. Торгівля на ринку
наявної валюти завжди виглядає більш прибутковою, оскільки попит на наявну
валюту існує у всьому світі.
 Ринок євровалют — це міжнародний ринок валют країн Західної
Європи, де операції здійснюються у євро. Об'єктивною причиною виникнення
й розвитку ринку євровалют є поглиблення інтеграційних процесів у Західній
Європі, посилення ролі транснаціональних корпорацій, зростання потреб у
міжнародних кредитних грошах, а важливою його передумовою було введення
взаємної конвертованості валют. Тим самим були створені умови для стійких
валютно-фінансових зв'язків цілої групи країн і введення євро.
 Ринок єврокредитів, який виражає стійкі кредитні зв'язки з надання
міжнародних позик у євровалюті великими комерційними банками країн із
розвинутою ринковою економікою. Позичальниками євровалюти виступають
переважно великі компанії, які мають потребу в кредитах для фінансування
масштабних проектів у даній країні й за кордоном, а також держави з
відчутним дефіцитом платіжних балансів. Як правило, міжнародні кредити в
євровалюті надаються великими національними банками окремих країн
строком від 2 до 10 років з плаваючими відсотковими ставками. Ринок
єврокредитів сприяє інтеграційним процесам ЄС, стимулює розвиток
експорту, розширення іноземних інвестицій і є важливим фактором
формування єдиного ринку.
 Клієнтський валютний ринок — це сегмент валютного ринку, на
якому операції здійснюються не за рахунок банку, а за рахунок його клієнтів.
 10

 Ринок термінових операцій. Одним з найбільших валютних ринків

виступає ринок спот, або ринок негайного постачання валюти (протягом 2-х
робочих днів).
Економічні агенти також можуть скористатися послугами термінового
(форвардного) валютного ринку. Якщо учаснику валютного ринку потрібно
буде купити іноземну валюту через певний період часу, він може укласти так
званий терміновий контракт на покупку цієї валюти. До термінових валютних
контрактів відносяться форвардні контракти, ф'ючерсні контракти
(стандартизовані контракти на продаж або обмін, які вимагають постачання
продукції, облігацій, валюти, за певною ціною, в певну майбутню дату) і
валютні опціони (контракт, що дає своєму володарю право, не породжує
зобов'язання, купити або продати деякий актив або цінний папір за певною
ціною протягом фіксованого періоду часу).
Як форвардний, так і ф'ючерсний контракт є угодою між двома
сторонами про обмін фіксованої кількості валюти на певну дату в
майбутньому по наперед обумовленому (терміновому) валютному курсу.
Обидва контракти обов'язкові до виконання. Відмінність між ними полягає в
тому, що форвардний контракт полягає поза біржею, а ф'ючерсний контракт
отримується і продається тільки на валютній біржі з дотриманням певних
правил за допомогою відкритої пропозиції ціни валюти голосом. [ 11, с.227]
Валютний опціон - це контракт, який надає право (але не зобов'язання)
одному з учасників операції купити або продати певну кількість іноземної
валюти за фіксованою ціною протягом деякого періоду часу. Покупець
опціону виплачує премію його продавцю замість його зобов'язання реалізувати
вищезгадане право.
Головною причиною появи даного сегменту валютного ринку було
прагнення банків і їх клієнтів використовувати можливості страхування
валютних операцій і здійснення прибуткових спекулятивних операцій. До
послуг форвардного ринку в основному вдаються або експортери, чекаючи
отримання валютної виручки, або імпортери, що мають намір здійснити платіж
 11
за імпорт. Учасники ф'ючерсного ринку - банки і небанківські організації,
прагнучі одержати дохід в результаті зміни курсів валют.
Валютний ринок можна класифікувати й за іншими критеріями:
 за формою торгівлі валютою (безготівковий, готівковий);
 за масштабами операцій (оптовий, роздрібний);
 за метою здійснення операцій (одержання валюти, страхування від
ризиків, одержання прибутку);
 залежно від прав резидентів і нерезидентів (поточний, пов'язаний з
рухом капіталу) та ін. [ 14, с.453]
Існує додаткова класифікація валютного ринку за основними
критеріями, яка представлена у таблиці 1 (додаток А).
Валютні ринки є невід’ємною частиною грошово-кредитної політики
будь-якої держави, про що свідчать їх функції.
До головних функцій валютних ринків можна віднести:
 забезпечення виконання міжнародних розрахунків;
 забезпечення ефективного функціонування світових кредитних та
фінансових ринків (дозволяє суб’єктам МЕВ користуватися національними
кредитними та фінансовими ринками для фінансування та проведення
операцій по всьому світу. Тобто фірми мають змогу отримувати кредити за
найнижчими ставками і у найпривабливішій для них валюті, а потім
використовувати залучені кошти для фінансування будь-яких операцій);
 страхування валютних та кредитних ризиків (валютні ринки надають
можливість суб’єктам МЕВ за допомогою відповідних інструментів (опціони,
ф’ючерси, форвардні контракти, валютні свопи) зменшити або зовсім
уникнути валютних ризиків які пов’язані з проведенням операцій в різних
валютах);
 отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку у вигляді різниці
курсів валют (спекулянт відкриває позицію по певній валюті і очікує зміни
 12
курсу, якщо курс змінився таким чином яким очікував спекулянт то він
заробить прибуток якщо, ні то збиток);
 визначення валютних курсів - діяльність операторів на валютних ринках
постійно змінює валютні курси тих валют, з якими працюють на цьому ринку.
Існує багато причин зміни валютного курсу певної валюти, але всі вони діють
опосередковано через зміну попиту і пропозиції на цю валюту на валютних
ринках. Таким чином саме на валютному ринку визначається вартість певної
валюти;
 диверсифiкацiя валютних резервів банків, підприємств, держав (суб’єкти
МЕВ можуть певним чином застрахувати себе від змін валютних курсів
шляхом розосередження своїх грошових активів в різних валютах);
 регулювання економіки (через зміну валютного курсу відкрита
економіка може регулювати диспропорції які виникають в ній). [ 13, с.68]
Найсуттєвішим функціональним призначенням валютного ринку є
забезпечення реальної свободи вибору і дій власника валюти. Тому ступінь
зрілості валютного ринку визначається не тільки масштабами валютних
операцій, а й його спроможністю повною мірою реалізувати саме цю функцію.
Свобода вибору суб'єктів ринку пов'язана з їхнім прагненням отримати
для себе в процесі здійснення валютних операцій певні матеріальні вигоди,
виражені у відповідному доході.
Також для функціонування валютного ринку особливе значення має те,
чи є національна валюта конвертованою. Попит на іноземну валюту пов'язаний
із залежністю національної економіки від імпорту та обумовлений
конвертованістю.
Конвертованість — це гарантована можливість грошової одиниці вільно
обмінюватись на інші валюти. При повній конвертованості національної
валюти кожна юридична і фізична особа може вільно брати участь у
зовнішньоекономічній діяльності, продавати, купувати та обмінювати
національну валюту на іноземну за певними курсами без будь-яких обмежень
або прямого втручання держави. Чим нижче рівень конвертації національної
 13
валюти, тим більше валютний ринок під-власний державному регулюванню
(перш за все, встановленню фіксованого курсу національної валюти щодо
інших валют). [ 9, с.102]
Отже, валютному ринку властиві атрибути будь-якого ринку. По-перше,
він завжди є конкурентним ринком. Суб'єкти ринку конкурують між собою з
приводу одержання найбільшого прибутку. По-друге, будь-які обмінні
операції на валютному ринку містять у собі елементи валютного ризику.
Валютний ризик органічно пов'язаний із конкуренцією, з елементами
невизначеності економічної кон'юнктури, зрештою, з обов'язковою
присутністю суб'єктивного моменту у поведінці контрагентів, які не завжди
можна прогнозувати.

2. Характеристика суб’єктів валютного ринку.

У валютних операціях, здійснюваних на валютному ринку, беруть участь

різні групи економічних суб'єктів, кожна з який прагне задовольнити свій
власний комерційний інтерес. Це традиційна тріада - продавці валют, її
покупці та посередники. Звичайно, обов'язковим суб'єктом ринку є держава,
яка своїм законодавством встановлює правила функціонування валютного
ринку.
Іншими словами, суб'єктами валютного ринку є:
 Центральні банки , які керують валютними резервами, проводять
валютні інтервенції, які впливають на рівень обмінного курсу, а також
регулюють рівень відсотків ставок із вкладень у національній валюті.
Найбільший вплив на світові валютні ринки має центральний банк США —
Федеральна резервна система (US Federal Reserve або FED). Далі йдуть
центральні банки Німеччини — Бундесбанк (Deutsche Bundesbank або BUBA) і
Великобританії (Bank of England, який називають Old Lady). Денний об'єм
операцій найбільш крупних міжнародних банків на валютному ринку форекс
 14
(Deutsche Bank, Barclays Bank, Union Bank of Switzerland, CityBank, Chase
Manhattan Bank, Standard Chartered Bank) досягає мільярдів доларів.
Центральні банки країн виходять на валютний ринок форекс, як правило, не з
метою витягання прибутку, а з метою перевірки стійкості або корекції
існуючого курсу національної валюти, оскільки останній робить значний
вплив на стан економіки країни. Центральні банки також виходять на
валютний ринок через комерційні банки. Хоча прибуток не є основною метою
цих банків, збиткові операції їх теж не привертають, тому інтервенції
центральних банків зазвичай маскуються і здійснюються через декілька
комерційних банків відразу.
 Комерційні банки, що мають ліцензію на проведення валютних операцій.
Саме міжбанківський ринок є основою валютного ринку і саме тут формується
валютний курс. Банки посідають провідне місце на валютному ринку, оскільки
вони ведуть рахунки та мають розвинуті системи телекомунікації, постійно
торгують валютою всередині країни і за її межами. Банки акумулюють (через
операції з клієнтами) сукупні потреби ринку у валютних конверсіях, а також у
залученні і розміщенні засобів та виходять із ними на інші банки. Крім
задоволення заявок клієнтів, банки можуть проводити операції і самостійно за
рахунок власних коштів. В остаточному підсумку валютний ринок являє
собою ринок міжбанківських угод, і, говорячи про рух курсів валют, варто
мати на увазі міжбанківський валютний ринок. На світових валютних ринках
найбільший вплив мають міжнародні банки, щоденний обсяг операцій яких
сягає мільярдів доларів. Це такі банки, як Barclays Bank, Citibank, Chase
Manhatten Bank, Deutsche Bank, Swiss Bank Corporation, Union Bank of
Switzerland та інші.
 Валютні біржі, які на відміну від фондових бірж і бірж із валютних
операцій робота валютних бірж відбувається не в якомусь будинку й не в
установлений час. Завдяки розвитку телекомунікаційних технологій більшість
провідних фінансових установ світу користуються послугами бірж прямо і
через посередників цілодобово. Найбільшими світовими біржами є
 15
Лондонська, Нью-йоркська і Токійська валютні біржі. У низці країн із
перехідною економікою діють валютні біржі, до функцій яких входить
здійснення обміну валют для юридичних осіб і формування ринкового
валютного курсу. Держава звичайна активно регулює рівень обмінного курсу,
користуючись компактністю біржового ринку.
 Фірми, що здійснюють зовнішньоторговельні операції. Саме ці
господарські суб'єкти стимулювали розвиток валютного обміну, виникнення
цілого ряду складних видів валютних угод. Компанії, які беруть участь у
міжнародній торгівлі, забезпечують стійкий попит на іноземну валюту
(імпортери) і пропозицію іноземної валюти (експортери). При цьому згадані
організації прямого доступу на валютні ринки зазвичай не мають і проводять
конверсійні й депозитні операції через комерційні банки.
 Приватні (фізичні) особи, проводять широкий спектр неторговельних
операцій у сфері закордонного туризму, переводів заробітної плати, пенсій,
гонорарів, покупки і продажу іноземної валюти, купують валюту з метою
нагромадження (заощадження). Це також найчисленніша група, яка здійснює
валютні операції зі спекулятивною метою.
 Брокерські контори, що виконують роль посередника між великою
кількістю банків, фондів, комісійних будинків, ділінгових центрів та іншими.
Володіють необхідною інформацією щодо покупців і продавців валюти,
надають консультаційні послуги комерційним банкам, фірмам, що орієнтовані
на зовнішній ринок. Вони не тільки здійснюють операції по купівлі-продажу
валюти за цінами, які виставляють інші активні учасники валютного ринку,
але і самі пропонують свої власні ціни. Брокерські контори відповідають за
здійснення між покупцем і продавцем іноземної валюти конверсійної операції.
За своє посередництво брокерські фірми стягують брокерську комісію. На
FOREX звичайно немає комісії у вигляді відсотка від суми угоди або у вигляді
заздалегідь обговореної певної суми. Як правило, дилери брокерських
компаній котирують валюту зі спредом, у якому вже закладено комісійні.
Брокерська фірма, що володіє інформацією про запитувані курси, є місцем, де
 16
формується реальний валютний курс щодо вже укладених угод. Комерційні
банки отримують інформацію про поточний рівень курсу від брокерських
фірм. Таким чином, вони активно впливають на процес ціноутворення і життя
всього ринку. Серед брокерських компаній на міжнародних валютних ринках
найбільш відомі такі, як Lasser Marshall, Harlow Butler, Tullett and Tokio, Coutts,
Tradition та інші.
 Інвестиційні фонди, які представлені міжнародними інвестиційними,
пенсійними, взаємними фондами, страховими компаніями і трастами
здійснюють політику диверсифікованого керування портфелем активів,
розміщаючи кошти в цінних паперах урядів і корпорацій різних країн.
Найбільш відомий фонд «Quantum» Джорджа Сороса, який проводить успішні
валютні спекуляції. До цього виду фірм належать також великі міжнародні
корпорації, що роблять іноземні виробничі інвестиції: створення філій,
спільних підприємств і т. д., такі як Xerox, Nestle, General Motors та інші.
 Підприємці, які купують і продають валюту для забезпечення своєї
комерційної діяльності (імпортери, експортери).
 Спекулянти, які постійно купують-продають валюту задля одержання
доходу від різниці в її курсі; професійними спекулянтами є валютні дилери,
якими можуть бути юридичні та фізичні особи.
 Хеджери — здійснюють операції на валютному ринку для захисту від
несприятливої зміни валютного курсу.
 Транснаціональні банки (ТНБ) – основний споживач валютного ринку,
котрий, по суті, визначає попит на його основний товар - валютні ресурси. На
них припадає близько 90 % усього валютного обігу. Унаслідок цього валютні
курси формуються звичайно в процесі здійснення міжбанківських операцій.
Функції суб'єктів валютного ринку представлені в таблиці 2 (додаток Б).
[ 11, с.225]
Отже, на основі даного матеріалу можна зробити висновок, що
суб'єктами валютного ринку можуть бути будь-які економічні агенти
(юридичні та фізичні особи, резиденти і нерезиденти) та посередники,
 17
насамперед банки, брокерські компанії, валютні біржі, які "зводять" продавців
і покупців валюти та організаційно забезпечують операції купівлі-продажу.
Спільним для всіх суб'єктів валютного ринку є бажання одержати
прибуток від своїх операцій. Одні з них одержують прибуток (або збиток)
безпосередньо після завершення відповідної операції, наприклад спекулянти;
інші прибуток одержують згодом, після завершення подальших господарських
операцій, оплачених купленою на ринку валютою, наприклад підприємці.

3. Валютні операції

Діяльність валютного ринку безпосередньо пов’язана із здійсненням

валютних операцій. На нього припадає близько 90% обороту іноземної
валюти.
Більшість валютних операцій припадає на міжбанківську торгівлю.
Валютні курси, що публікуються в газетах, є міжбанківськими, тобто курсами,
котрі банки запитують один в одного. Міжбанківські “оптові” курси нижчі від
“роздрібних” курсів для клієнтів. Різниця є доходом банку за надану послугу.
В операціях з іноземними валютами можуть брати участь будь-які дві
валюти, однак більшість міжбанківських операцій є операціями обміну валюти
на долар США, котрий вважається ключовою валютою. Важливу роль на
валютному ринку відіграють також євро, англійський фунт стерлінг,
швейцарський франк, японська єна.
Валютні операції становлять об’єктивну можливість існування валютних
ринків, впливають на їх розміри та структуру, а також зазнають зворотного
впливу з боку кон’юнктури та динаміки цих ринків.
Отже, валютні операції – це операції, пов’язані з переходом права
власності на валютні цінності, використанням валютних цінностей як засобу
платежу в міжнародному обігу; ввезенням, вивезенням, переказом та
пересиланням на територію країни та за її межі валютних цінностей.
 18
У вузькому розумінні валютні операції розглядаються як вид банківської
діяльності з купівлі-продажу іноземної валюти. [ 9, с.79]
Особисто ми маємо власне трактування валютних операцій, які
розглядаються як будь-які операції торговельного, кредитного чи
розрахункового характеру, пов’язані з використанням валюти та платіжно-
кредитних інструментів, виражених у валюті.
Враховуючи різні підходи до класифікації валютних операцій та їхній
широкий спектр, який існує на сьогодні, ми пропонуємо наступну
класифікацію валютних операцій:
1) за терміном здійснення платежу з купівлі-продажу валюти виділяють:
 касові, або операції з негайною поставкою, які полягають у купівлі-
продажу валюти на умовах поставки її не пізніше другого робочого дня з дня
укладення угоди за курсом, узгодженим у момент її підписання. Такі угоди
можуть передбачати поставку валюти в той же день, на наступний робочий
день, проте найчастіше — на другий робочий день. Ця остання угода
називається «спот», а касові операції на цій умові — «операції спот». Вони
дають можливість їх учасникам оперативно задовольнити свої потреби у
валюті на вигідних умовах.
Учасники касових операцій мають можливість:
терміново одержати валюту для погашення своїх зовнішньоекономічних
зобов’язань;
уникнути втрат від зміни валютних курсів: імпортер негайною купівлею
інвалюти страхує себе від можливих втрат унаслідок підвищення її курсу, а
експортер негайним продажем інвалюти страхується від втрат, пов’язаних із
падінням її курсу;
оперативно диверсифікувати свої валютні запаси, а банкам — ще й
оперативно відрегулювати свою валютну позицію;
 строкові валютні операції полягають у купівлі-продажу валютних
цінностей з відстрочкою поставки їх на термін, що перевищує два робочі дні.
 19
Ці операції, у свою чергу, підрозділяються на кілька видів залежно від
механізму їх здійснення: форвардні, ф’ючерсні, опціонні та їх похідні.
Характерною особливістю строкових операцій є те, що вони
оформляються стандартизованими документами (контрактами), які мають
юридичну силу протягом певного часу (від підписання до оплати) і самі
стають об’єктом купівлі-продажу на валютних ринках. Ці документи
називаються валютними деривативами. До них належать передусім форвардні
та ф’ючерсні контракти, опціони. [ 15, с.253]
Строкові операції на валютних ринках з’явилися відносно недавно (в 70
—80-ті роки ХХ ст.) і розвиваються дуже швидко. Це обумовлено насамперед
частими і значними коливаннями валютних курсів і пов’язаними з ними
суттєвими валютними ризиками. Строкові операції дають можливість, з одного
боку, застрахуватися від валютних ризиків, а з іншого — одержати додатковий
дохід завдяки спекулятивним діям.
2) за механізмом здійснення операцій поділяються на:

 операції спот, які передбачають негайну постановку валюти за курсом,

зафіксованим в угоді. Йдеться про валютні угоди, які реалізуються на
короткостроковій основі - поставка валюти здійснюється протягом 48 годин.
Відповідно до цього визначається і валютний курс "спот" - курс на момент
укладення угоди;
 форвардні операції – це різновид строкових операцій, що полягає в
купівлі-продажу валюти між двома суб’єктами з наступним переданням її в
обумовлений строк і за курсом, визначеним у момент укладення контракту. У
форвардних контрактах строки передання валюти звичайно визначаються в 1,
2, 3, 6 та 12 місяців. При їх підписанні ніякі аванси, задатки тощо не
допускаються.
Найскладнішим моментом такого контракту є визначення курсу
майбутнього платежу, тобто форвардного курсу. Цей курс складається з курсу
спот, тобто фактично діючого на момент укладення контракту, і надбавок чи
 20
знижок, пов’язаних з різницею в банківських процентних ставках у країнах,
валюти яких обмінюються. Ця різниця називається форвардною маржею і
пов’язана вона з тим, що якби учасники контракту поклали відповідні суми
валюти у свої банки, то до моменту використання їх для платежу за
контрактом вони одержали б різні суми доходів. Щоб вирівняти умови для
кожного учасника форвардного контракту, валюта країни з вищим рівнем
процента буде продаватися за форвардним курсом, нижчим від курсу спот
(продаж з дисконтом), а валюта з нижчим рівнем процента — за вищим від
курсу спот (продаж з премією).
Відмова від виконання форвардних контрактів не допускається. Ці
операції широко використовуються насамперед для страхування валютних
ризиків. Характерними рисами цих операцій є те, що вони здійснюються на
міжбанківському (позабіржовому) ринку, умови форвардного контракту не є
строго формалізованими і визначаються сторонами досить довільно. Тому ці
умови й особливо ціни таких контрактів не є «прозорими» для інших учасників
ринку;
 ф’ючерсні операції – це теж різновид строкових операцій, в яких два
контрагенти зобов’язуються купити або продати певну суму валюти в певний
час за курсом, установленим у момент укладення угоди (купівлі-продажу
ф’ючерсного контракту). Відмінності їх від форвардних операцій зводяться до
такого: вони здійснюються тільки на біржах, під їх контролем, а форма й
умови контрактів чітко уніфіковані (біржа строго визначає вид валюти, що
продається, обсяг операції, строк оплати, курс). Розрахунки щодо купівлі-
продажу ф’ючерсних контрактів здійснюються через розрахункову палату
біржі, яка гарантує своєчасність і повноту платежів. До остаточної оплати
ф’ючерсного контракту він може перепродаватися на біржі, тобто сам є
об’єктом валютних операцій. З кожним наступним продажем ціна його буде
уточнюватися і наближатися до реальної ціни, за якою продаватиметься дана
валюта в момент погашення ф’ючерсу. Завдяки цим особливостям ціна та інші
умови ф’ючерсних контрактів є прозорими для всіх учасників ринку. Кожна
 21
біржа встановлює свій перелік валют, які продаються-купуються, і стандартні
суми контрактів, які визначаються десятками і сотнями тисяч, а то й
мільйонами одиниць відповідної валюти. Тому в торгівлі валютними
ф’ючерсами звичайно беруть участь великі банки, інші потужні фінансові
структури. [ 15, с.261]
Ціна валютного ф’ючерсу визначається за тією ж схемою, що й ціна
форвардного контракту, тобто з урахуванням різниці в процентних ставках
двох валют, що обмінюються. Ф’ючерсні операції широко застосовуються з
метою страхування від валютних ризиків, тобто для хеджування, а також з
метою одержання додаткового прибутку, тобто для спекуляції.
 опціонні операції – це різновид строкових операцій, за яких між
учасниками укладається особлива угода, що надає одному з них право (але не
обов’язок) купити чи продати другому певну суму валюти в установлений
строк (чи протягом певного строку) і за узгодженим сторонами курсом. Така
угода називається опціон.
У цій операції важливо розрізняти продавця опціону і покупця
(власника), оскільки останньому належить право реалізації опціону. Якщо при
настанні строку опціону власнику буде вигідно його реалізувати, то він
вимагатиме від продавця опціону купити чи продати відповідну суму валюти ,
й останній зобов’язаний це зробити. Якщо власникові опціону не вигідно його
реалізувати (наприклад поточний курс спот на ринку вищий від передбаченого
в опціоні «пут»), то він відмовиться від реалізації опціону, про що повинен
повідомити продавця, й останній зобов’язаний погодитися з цим рішенням.
При купівлі опціону покупець (власник) сплачує продавцю премію
(вартість опціону), яка визначається за домовленістю сторін у відсотках до
суми угоди чи в абсолютній сумі. Ця премія є гарантованим доходом для
продавця опціону, який він одержує незалежно від того, буде реалізований
опціон чи ні. Для покупця премія є чистою витратою, яку він може
відшкодувати, якщо реалізує згодом опціон з вигодою. Якщо ж він
 22
відмовляється від реалізації опціону, то сплачена премія стає для нього чистою
втратою.
Опціонні операції широко застосовуються для хеджування ризиків та
одержання спекулятивного доходу;
3) за цільовим призначенням:
 операції з метою одержання валюти для здійснення платежів за
міжнародними розрахунками;
 операції з метою страхування від валютних ризиків (операції
хеджування);
 операції з метою одержання прибутку або спекулятивні операції.
4) за формою здійснення:
 безготівкові;
 готівкові.
5) за масштабами операцій:
 оптові (здійснюються між банками);
 роздрібні (здійснюються між банками та їх клієнтами). [ 16, с.223]
Крім цих операцій, на практиці застосовується цілий ряд похідних від
них валютних операцій. До таких операцій можна віднести валютні свопи,
арбітражні операції та інші.
 Валютний своп - це комбінація двох конверсійних операцій з валютами
на умовах спот і форвард, які здійснюються одночасно і розраховані на одну і
ту ж валюту. Наприклад, на умовах спот долари США негайно продаються, а
на умовах форварду у того ж контрагента долари купуються з поставкою через
певний строк і за домовленим курсом. Валютний своп забезпечує зворотний
рух валютного потоку, що дає можливість ефективно використовувати його в
спекулятивних цілях, для хеджування валютними ризиками та управління
валютною позицією банку.
 Валютний арбітраж - це комбінація з кількох операцій з купівлі та
продажу двох чи кількох валют за різними курсами з метою одержання
 23
додаткового доходу. Це типова спекулятивна операція, що розрахована на
дохід завдяки різниці в курсах на одному і тому ж ринку, але в різні строки
(часовий арбітраж), або в один і той же час, але на різних ринках (просторовий
арбітраж). У міру розвитку сучасних систем телекомунікацій створюються
передумови для вирівнювання курсів валют на різних міжнародних ринках,
завдяки чому зменшуються можливості для просторового арбітражу. Зате
перехід більшості країн до плаваючих валютних курсів, які часто змінюються в
часі, створює сприятливі умови для розвитку часового арбітражу. [ 9, с.78]
Отже, проаналізувавши дані види валютних операцій та їх призначення,
ми дійшли висновку, що валютні операції здійснюються з метою: продати
іноземну валюту чи, навпаки, придбати необхідну іноземну валюту для
проплатити імпорту, погашення валютного кредиту і процентів по ньому і т.п.;
запобігти можливих збитків, пов’язаних з несприятливими змінами курсів
валют (операції хеджування); отримати спекулятивні прибутки на різниці
курсів валют.
Широкий асортимент валютних операцій, високе технологічне й
організаційне забезпечення їх виконання створюють усім суб'єктам валютного
ринку сприятливі умови для досягнення таких цілей - забезпечення
ліквідності, прибутковості і керованості валютними ризиками. Тому
прискорений розвиток валютного ринку - одне з актуальних завдань країн з
перехідними економіками, у тому числі й України. Проте в Україні валютний
ринок формується надто повільно, асортимент валютних операцій на ньому
обмежений переважно касовими операціями.

4. Валютний курс.

Основою валютних операцій, що здійснюються на валютному ринку, є

ціна валюти, тобто валютний курс, рівень якого постійно коливається під
впливом попиту і пропозиції учасників цих операцій. Необхідність у
 24
встановленні співвідношення обміну між валютами виникає в зв’язку з тим,
що зовнішньоекономічні операції у більшості випадків пов’язані з обміном
однієї національної валюти на іншу.
Валютний курс — це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється
на іншу, або «ціна» грошової одиниці однієї країни, що визначена в грошовій
одиниці іншої країни.
Валютний курс відбиває взаємодію сфер національної та світової
економік. Якщо основні характеристики кожної валюти формуются у межах
національних господарств, то їх кількісне по-рівняння відбувається у
зовнішньоекономічних операціях. Валютний курс порівнює національні
вартості не прямо, а опосередковано — через їх відносну купівельну
спроможність. Це забезпечує наявність вартісних критеріїв при проведенні
міжнародних розрахунків, дає змогу вимірювати ефективність зовнішньо-
економічних операцій. [ 16, с.262]
Валютний курс необхідний для:
 обміну валютами під час торгівлі товарами, послугами, у процесі руху
капіталів та кредитів;
 порівняння цін світових та національних ринків, а також вартісних
показників різних країн, виражених у національних або іноземних валютах;
 періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті фірм та банків.
Валютний курс чутливий до чинників, що визначають політичну й
соціальну стабільність країни, її міжнародний авторитет. На валютний курс
впливають такі фактори: зміни обсягів ВВП, стан платіжного балансу країни,
рівень інфляції, відсоткові ставки тощо.
Необхідність встановлення валютного курсу пояснюється тим, що
національна валюта за межами внутрішнього ринку не може виступати
законним купівельним і платіжним засобом. Відповідно до чинного
законодавства окремих країн курси іноземних валют встановлюються їх
котируванням.
 25
Котирування — це 1)визначення офіційними державними органами
(центральним банком чи іншою фінансовою установою) курсу (ціни) іноземної
валюти; 2) встановлення курсів іноземних валют відповідно до практики, що
склалася, і законодавчих норм.
У світовій практиці існує два методи котирування:
 пряме котирування — визначає кількість національної валюти за
одиницю іноземної (наприклад, 4,65 гривень за 1 долар США). Таке
котирування застосовується в більшості країн світу;
 непряме (побічне) котирування — визначає кількість іноземної валюти
за одиницю національної валюти. Така система застосовується в небагатьох
країнах з тих часів, коли англійська валюта була однією з найголовніших
валют світу — у 1913 році на її частку припадало 80 % всіх міжнародних
розрахунків. У наш час непряме котирування мають євро, австралійський
долар, ірландський фунт стерлінгів та деякі інші валюти. [ 17, с.215]
Учасники обміну розглядають валютний курс як коефіцієнт перерахунку
однієї валюти в іншу, який визначається співвідношенням попиту та
пропозиції на валютному ринку. Однак вартісною основою валютного курсу є
паритет купівельних спроможностей валют, який виражає співвідношення
середніх рівнів національних цін на товари, послуги, інвестиції. Ця економічна
(вартісна) категорія є атрибутом товарного виробництва і відображає
виробничі відносини між товаровиробниками та світовим ринком. Під час
продажу товарів на світовому ринку продукт національної праці дістає
суспільне визнання на основі інтернаціональної міри вартості. [ 14, с.117]
Отже, валютний курс опосередковує абсолютну обмінюваність товарів у
межах світового госпо-дарства. Вартісна основа валютного курсу обумовлена
тим, що в кінцевому підсумку інтернаціональна ціна виробництва як база
світових цін будується на національних цінах виробництва в країнах, що є
головними постачальниками товарів на світовий ринок.
Будь-яка країна зацікавлена у стабільності національної валюти та
прагне поступово її зміцнювати захист і забезпечення стабільності
 26
національної грошової одиниці покладається на органи грошово-кредитного
регулювання. Формування адекватної валютної політики (як поточної, так і
довготермінової) потребує аналізу закономірностей курсоутворення,
моніторингу зміни валютних курсів у нерозривному зв'язку з динамікою
макроекономічних показників, що виступають фундаментальними факторами
курсоутворення. Найвагоміші серед них такі: стан платіжного балансу,
грошова маса в обігу, відсоткові ставки, рівень інфляції та ін.
Механізм курсоутворення багатофакторний і досить складний. Одні
фактори впливають на курс валюти прямо, безпосередньо, інші -
опосередковано. Сила впливу кожного фактора змінюється залежно від
загальної кон'юнктури економіки. Один і той самий фактор в окремі періоди
може відігравати досить значну роль у формуванні обмінного курсу, а зі
зміною кон'юнктури економіки - відходити на другий план. До числа
швидкозмінюваних фундаментальних факторів курсоутворення належить
інфляція, сутність якої полягає у знеціненні національно грошової одиниці,
зменшенні її купівельної спроможності. Валютний курс чутливий також до
таких факторів як зміни обсягів ВВП, стан платіжного балансу країни,
відсоткові ставки тощо.
Аналізуючи особливості взаємозв'язку валютного курсу та інфляції у
вітчизняній економіці, О. Береславська наголошує на необхідності
забезпечення: стабільності валютного курсу та запобігання його різких змін.
[ 5, с.9]
За методикою врахування інфляції валютний курс поділяють на
номінальний та реальний. Номінальний валютний курс - це ціна одиниці
національної валюти, виражена в одиницях іноземної валюти, що діє на
певний момент на валютному ринку країни. Терміни "обмінний курс валюти"
та "валютний курс" є синонімічними і вживаються для позначення саме
номінального валютного курсу. Він використовується для оцінки поточних
валютних угод і зовнішніх розрахунків. У довгостроковій перспективі, коли
 27
під час оцінки динаміки курсоутворення необхідно враховувати і ціновий
фактор, виникає потреба у використанні реального валютного курсу.
Реальний валютний курс - це номінальний валютний курс, скоригований
на співвідношення внутрішніх цін і цін країни, до валюти якої котирується
національна валюта. [ 7, с.31]
Оскільки зміна реального валютного може суттєво впливати на основні
макроекономічні параметри, простежимо динаміку відхилень між реальним і
номінальним курсами гривні стосовно таких валют як долар США та євро в
умовах України, що представлена на рис. 1-2. ( додаток В)
Рис. 1 (додаток В) ілюструє динаміку номінального і реального обмінних
курсів валютної пари грн. / дол. США. Долар США є універсальним платіжним
засобом у міжнародному бізнесі, валютою - "схованкою" в період фінансових і
політичних криз. В Україні понад 75% міжнародних платежів, зокрема
розрахунки за експортно-імпортними операціями, здійснюються у цій валюті.
Стабілізація номінального обмінного курсу гривні з 2000 р. має ґрунтовну
загальноекономічну основу, зумовлену, насамперед, позитивним торговельним
балансом. Перевищення пропозиції іноземної валюти над попитом сприяло
зміцненню і стабілізації валютного курсу гривні, а стабілізація гривні певною
мірою стримувала інфляцію, внаслідок чого період з 2002 р. ДО 2007 р.
характеризується майже паралельною динамікою номінального і реального
курсів валютної пари грн. /дол. США. Через інфляційні процеси, що
посилилися в Україні наприкінці 2008 р. (різниця в темпах інфляції в Україні
та США становила 20,6 п. п.), розрив між номінальним та реальним курсом
гривні щодо долара США помітно збільшився.
Питома вага країн Євросоюзу в загальному обсязі
зовнішньоторговельного обороту України становить 25%, міжнародні
розрахунки з використанням євро - близько 7%. У 2008 р. інфляція в країнах
Євросоюзу становила 1,9%, тобто різниця з Україною - 20,4 п. п., що
спричинило збільшення розриву між номінальним та реальним курсом
 28
валютної пари грн. / євро. На кінець 2008 р. цей розрив становив 16,6%
(додаток В рис.2).
Отже, 2002-2007рр. можна характеризувати як період економічної
стабільності в Україні. Саме в цей період значення номінального курсу було
близьким до реального для вищезгаданих валютних пар, що є досить важливо.
Оскільки на сучасному етапі номінальний обмінний курс гривні суттєво
знижений, що, як вважає багато науковців, дозволяє збільшити обсяги
експорту. Але з іншого боку, знижений курс національної валюти “консервує”
неефективне виробництво і гальмує темпи економічного розвитку. Якщо ж
динаміка номінального курсу гривні буде відповідати динаміці реального
курсу, то населення країни отримає менші ціни, держава – доходи до бюджету
та зменшення зовнішнього боргового навантаження, експортери – стимул для
проведення переоснащення та модернізації виробництва. [ 7, с.32]
На початку 2009 р. на валютному ринку України спостерігався стійкий
дефіцит іноземної валюти, спричинений негативними очікуваннями суб'єктів
ринку та зменшенням валютних надходжень до країни. У таких умовах
Національний банк України згладжував різкі коливання ринкового курсу
гривні, активно здійснюючи валютні інтервенції.
Аналізуючи валютний курс у III кварталі 2009 р., можна спостерігати,
що унаслідок погіршення ринкових очікувань та збільшення майже вдвічі
(порівняно з аналогічним періодом минулого року) платежів українських
резидентів за зовнішніми зобов'язаннями дефіцит іноземної валюти на ринку
посилився. Як результат, офіційний обмінний курс гривні до долара США за
квартал знизився на 4,9% (з початку року на 4,0%) - до 8,01 гри./ дол. США.
Відносно євро гривня за цей період подешевшала па 8,3% (7,4%) - до 11,65
гри./євро, а до російського рубля на 8,6% (1,6%) до 2,66 грн./10 рублів,
відповідно.
За таких умов Національний банк України проводив курсову політику,
спрямовану на локалізацію як валютних загроз, так і їх причин.
Продовжувалося активне проведення інтервенції па міжбанківському
 29
валютному ринку, зокрема у формі валютних аукціонів (у т.ч. цільових
валютних аукціонів з продажу іноземної валюти для задоволення потреб
клієнтів банків - фізичних осіб для погашення ними заборгованості за
валютними кредитами).
Від'ємне сальдо інтервенцій Національного банку України у III кварталі
2009 р. збільшилося в 1,7 раза порівняно з II кварталом і становило 3 222 млн.
дол. США. (за 9 місяців п.р. -9 491,5 млн. доларів США). У тому числі на
цільових аукціонах було продано 469 мли. дол. США, в еквіваленті (з початку
запровадження аукціонів - 1113,6 млн. дол. США в еквіваленті).
Крім того, у вересні Національний банк України розпочав проведення
аукціонів з продажу іноземної валюти без обмеження мети її купівлі. На таких
аукціонах заявки уповноважених банків задовольнялися, починаючи з
найвищого запропонованого курсу до найнижчого, визначеного Національним
банком України як курс відсікання. У вересні було проведено чотири таких
аукціони, па яких продано іноземної валюти на суму 287,3 мли. дол. США.
На готівковому сегменті валютного ринку обсяг перевищення попиту
над пропозицією в III кварталі (2,5 млрд. дол. США) збільшився майже до
рівня найбільш кризового І кварталу (2,6 млрд. дол. США), тоді як у II
кварталі він становив 0,6 млрд. дол. США. Активні дії Національного банку
України з проведення інтервенцій з продажу іноземної валюти призвели до
скорочення міжнародних резервів. Водночас отримання Україною зовнішніх
позик сприяло збільшенню обсягу міжнародних резервів протягом ПІ кварталу
па 2,9% (зменшення з початку року на 10,9 %) - до 28 126,9 млн. дол. США (в
еквіваленті) за станом па 01.10.2009, що було достатньо для фінансування
майбутнього імпорту товарів та послуг протягом 5,8 місяця. [ 8, с.5]
Взагалі, вітчизняна економіка отримує чотири різні стимули від
валютного ринку, оскільки на сьогоднішній день Національний банк України
використовує чотири курси валют: офіційний, готівковий, аукціонний курс
НБУ та міжбанківський валютний курс.
 30
Так, імпортер ввозить і фактично формує свої податкові зобов'язання за
офіційним курсом. Витрати імпортера формуються за курсом продажу валюти
на міжбанківському ринку, що, як правило, вище офіційного курсу. Тобто, у
результаті такої курсової політики доходи імпортерів для цілей оподаткування
занижуються, а витрати, навпаки завищуються. Тоді як доходи експортера
формуються за курсом продажу валюти на міжбанківському ринку й для цілей
оподаткування прибутку підприємств виявляються вищими, ніж в імпортера.
Ця різниця в підходах не тільки знижує дохід держави, але й створює переваги
для імпортера порівняно з експортером.
Інший приклад – це вплив валютного курсу на обслуговування
державного боргу. Відповідно до діючого порядку зовнішній борг
розраховується за офіційним курсом. Але валюта для його погашення й
обслуговування закуповується на міжбанківському ринку, тобто за вищим
курсом. Для покриття цієї різниці необхідно передбачати додаткові кошти в
бюджеті.
Ще один аспект, де використовується готівковий курс, - це відрядження
закордон і нагромадження населення. Для відряджень підприємства
закуповують валюту за готівковим курсом. Населення також формує свої
валютні заощадження за цим курсом. У результаті такої курсової політики
домашні господарства, підприємства й держава по-різному оцінюють власні
активи водночас. Усе це негативно впливає на розвиток вітчизняної економіки.
[ 5, с.12]
Отже, ефективність застосування валютного курсу як інструменту
зовнішньоторговельної політики зростає, коли зміни номінального валютного
курсу зумовлюють відповідні зміни реального валютного курсу. Умовою
стійкого зниження реального валютного курсу, необхідного для стимулювання
експортних виробництв, є номінальна девальвація. Спадна динаміка реального
валютного курсу відповідає вимогам Світової організації торгівлі і спрямована
на лібералізацію зовнішньоторговельних операцій.
 31

5. Стан та перспективи розвитку валютного ринку в Україні

Сучасний світовий валютний ринок характеризується прискореним

зростанням обсягів обігу. Сьогодні вони багаторазово перевищують потреби
глобального виробництва і торгівлі у валютних інструментах. Так, щоденний
оборот світового валютного ринку за останні п'ять років подвоївся і становить
понад 3 трлн дол., тоді як обсяги світової торгівлі товарами і послугами не
перевищують 100 млрд. дол. на день. Поряд із тим посилення нестабільності у
світовій валютній системі стало закономірним результатом масштабних
структурних змін, що відбувались у глобальній економіці в останні 15 років,
накопичення в ній значних торговельних та інвестиційних дисбалансів. [1,
с.13]
Ми розглянемо сучасний валютний ринок України, характеризуючи
зокрема 2009 рік. Можна зазначити, що ситуація у 2009 році на валютному
ринку була складною і суперечливою. Можна було спостерігати як
девальвацію, так і ревальвацію національної валюти.
За оцінками вітчизняних експертів, минулого року гривня стала одним із
лідерів падіння серед валют ринків, що розвиваються. Так, 1 січня 2009 року
офіційний курс НБУ становив 7,70 грн. за долар (або 0,1299 дол. За 1 грн.),
тоді як наприкінці 2007 року долар коштував 5,05 грн. (або 0,198 дол. За 1
грн.). Таким чином, гривня девальвувала стосовно долара на 34,4%, а стосовно
євро – на 31,2% : з 0,1348 євро за 1 грн. до 0,0927 євро за 1 грн. [24]
Слід згадати також, що ревальвація гривні в умовах 25-відсоткового
зростання цін підприємств за перші чотири місяці 2008 року означала
збільшення розриву між номінальним і збалансованим курсами української
валюти, дефіциту торговельного балансу і об’єктивно – більш різку
девальвацію гривні в момент кризи. Девальвація гривні була зумовлена
величезним дефіцитом платіжного балансу, масовим відпливом капіталу,
зменшенням експорту внаслідок відсутності попиту на продукцію українських
 32
виробників на світових ринках, неможливістю підтримувати внутрішній попит
і надзвичайно великим попитом на іноземну валюту. При цьому вона істотно
перевищила темп зростання внутрішніх цін, тим самим сприяючи посиленню
цінової конкурентоспроможності української економіки, яка протягом
останніх років неухильно знижувалась через високу інфляцію. [ 4, с.20]
Аналізуючи 2009 рік, можна спостерігати, що перші два-три місяці 2009
року були часом злету курсу долара, який був викликаний загальною панікою і
"жахливими" прогнозами експертів. Початок року, січень 2009-ого, був
непростим і навіть переломним; на курс впливали як економічні, так і
психологічні складові. [ 8, с.4]
Аналітики давали різноманітні прогнози подальшого розвитку ситуації,
гривні пророкували повний крах, прогнозували різні курсові значення - як ми
сьогодні бачимо, і реальні, і абсолютно захмарні - 12, 15 і навіть 20 грн за
долар.
Ситуація погіршувалася і невизначеністю із зовнішніми позиками
українських банків, термін погашення багатьох з яких закінчувався в першій
половині 2009 року; банки, не будучи впевненими в їх реструктуризації,
"скуповували" долари для повернення кредиторам. [22]
Піковою позначкою для гривні в 2009 році був показник 10 грн. за долар.
Найвище значення готівкового ринку становило 10 - 11 грн за долар, хоча
більш імовірно, цей показник був ситуативним і викликаним спекулятивними
діями; на міжбанківському ринку відмітка 10 грн за долар не була пробита, але
деякі операції проходили в коридорі 9,80 - 9, 90 грн. за долар.
Ситуація погіршувалася і невизначеністю із зовнішніми позиками
українських банків
Ці найвищі точки ринку були взяті наприкінці січня 2009 року.
Найбільш дешевим ринок був влітку; мабуть, найнижчі показники
щорічно трапляються в літньому сезоні. Подібне постійне зміцнення
національної валюти пов'язане зі зниженням цін, навіть падінням ділової
активності, періодом відпусток. У цей час ми спостерігали подібне традиційне
 33
явище, і найбільш низьке курсове значення національної валюти становило
7,70 - 7,80 грн за долар.
Для продовження сказаного про зовнішні борги українських банків варто
зазначити, що напруга, пов'язана з їх поверненням, також спадала, оскільки у
багатьох з них ситуація з реструктуризацією прояснилася і стабілізувалася. Це
також робило свій вплив на зниження курсу. [ 4, с.9]
"Восени ми стали свідками планомірного і очікуваного зростання курсу.
Аналітики знову давали свої девальваційні прогнози, але вже були більш
обережними у них. Курс долара піднявся до свого максимального значення
після літнього падіння - 8,80 грн за долар", - каже Стадник.
Проте наприкінці року ми спостерігали звичне зниження котирувань,
особливо ця тенденція стала явною в грудні, напередодні різдвяних і
новорічних свят, що знову ж таки викликано спадом ділової активності. Зараз
курс стоїть на позиціях нижче 8 грн за долар. [18]
Саме НБУ на початку року був єдиним джерелом для купівлі валюти
банками
Якщо говорити про інші важливі події на валютному ринку та фактори
що впливають на нього, то варто відзначити величезну роль Національного
банку в цьому непростому для ринку році.
Саме НБУ на початку року був єдиним джерелом для купівлі валюти
банками, оскільки задовольнити попит ринок самостійно був не в змозі.
Відповідно ми стали свідками низки регулюючих постанов Нацбанку.
Всі ці нормативні документи були направлені на зменшення
спекулятивних операцій або їх повне викорінення на ринку, сприяли його
"скутості", були представлені всілякими обмеженнями і посиленнями норм,
особливо купівлі іноземної валюти. Основною метою дій НБУ було зниження
напруги та ажіотажу на ринку.
Як регулятор Національний банк проводив валютні аукціони, перші його
інтервенції призначалися корпоративним клієнтам. Варто відзначити і
найважливіший плід переговорів найбільших банків і регулятора -
 34
впровадження валютних аукціонів для фізичних осіб. Ми оцінюємо цей крок
НБУ виключно позитивно, адже в такий спосіб значно заспокоїлися панічні
настрої учасників готівкового валютного ринку.
Той відносно фіксований курс, який гарантував НБУ на валютних
аукціонах, трохи стабілізував як ситуацію на готівковому валютному ринку,
так і фінансовий стан українських банків, у яких з кожним новим витком
подорожчання долара збільшувалися розміри простроченої валютної
заборгованості.
Ми оцінюємо цей крок НБУ виключно позитивно, адже у такий спосіб
значно заспокоїлися панічні настрої учасників готівкового валютного ринку,
ПУМБ.
Також варто відзначити вплив на ринок ще одного ключового гравця -
НАК Нафтогаз, оскільки ринок без купівлі валюти Нафтогазом і ринок з
покупкою доларів Нафтогазом – це два різних явища, хоча НБУ і розробляв
різноманітні схеми для полегшення розрахунків за енергоресурси. Нафтогаз у
2009 році був найбільшим покупцем валюти на міжбанку.
Коли регулятор продавав валюту енергетичної компанії зі своїх
золотовалютних резервів, природно, ринок ніяк на це не реагував, коли ж
Нафтогаз купував валюту не прямо в НБУ, це було справжнім шоком для
ринку, тому що обсяги покупок компанією були непорівнянні з обсягами
українського міжбанківського ринку.
У цьому разі коливання курсу були дуже значущими - поки Нафтогаз
скуповував валюту для розрахунків з Газпромом, рух курсу міг становити до
50 копійок. Потім ринок реагував на ці покупки 15 - 20 копійками зростання, і
після відходу Нафтогазу з ринку, знову відновлював свою звичну діяльність.
[22]
Крім того, серед факторів, що впливають на стан валютного ринку, ми не
можемо не відзначити кроки Міжнародного валютного фонду. Ті транші, які
ми отримували від нього в 2009 році в рамках програми stand-by, були єдиним
джерелом для поповнення золотовалютних резервів, що розтрачуються
 35
Нацбанком мало не кожен день для підтримки стабільності національної
валюти.
Можливості збільшення резервів у НБУ були влітку, також ці
можливості є у регулятора і зараз, під час чергового етапу зміцнення гривні.
Хоча ці суми навіть не можна порівняти з обсягом коштів, витрачених
Нацбанком на стабілізацію ситуації, які становлять понад $ 11 млрд. [24]
Отже, можна сказати, що в 2009 році рухи курсу нагадували синусоїду -
цей рік відкрився злетом курсу, літо характеризувалося його спадом, восени
зростання продовжилося, а кінець року традиційно відзначений зниженням
котирувань.
Сьогодні багато експертів єдині в думці, що у перспективі валютний
ринок очікують волатильність і кризи. Нині стабільність валюти залежить від
макроекономічних показників, а вони невтішні навіть у найбільших економік,
відзначає професор бізнес-школи Стерна при Нью-Йоркському університеті
Н. Рубіні. [ 1, с.18]
Але на нашу думку, все ж є ймовірність, що розвиток валютного ринку
буде стабільним, і пропонуємо такі альтернативні варіанти, які необхідні для
успішного функціонування валютного ринку, а також подолання пов’язаних з
цим проблем :
1. Повний перегляд правил валютного контролю, скасування будь-яких
валютних обмежень та перетворення гривні у тверду світову валюту. Цей
варіант, на перший погляд, виглядає не надто реалістичним у найближчій
перспективі, але його варто розглядати як стратегічну мету розвитку
валютного регулювання в Україні. Такий підхід цілком відповідає практиці й
досвіду країн ЄС, за умов якого контролю підлягають не розрахунки в
іноземній валюті, як такі, а самі зовнішньоекономічні операції. Це також
передбачає зміцнення української валюти до рівня світових валют.
2. Поступове внесення змін до валютного регулювання України шляхом
прийняття закону про валютний контроль, яким, зокрема, передбачити
вирішення окреслених в звіті проблем. Крім того, прийняття такого
 36
законодавчого акту потребуватиме внесення змін до чинних підзаконних актів
а саме до правил і процедур, що встановлює НБУ. Це є реалістичним
варіантом вирішення проблем валютного контролю, зокрема, з огляду на те,
що вже існує відповідний законопроект. Цей законопроект, звісно, вимагатиме
доопрацювання, і, в цьому контексті, Європейська Бізнес Асоціація - як
представник міжнародного бізнесу, може виступити в ролі експерта.
3. Еволюційний розвиток валютного контролю шляхом внесення змін до
регуляторних документів НБУ.
4. Забезпечення відповідної ліквідності. Ця умова припускає існування
офіційних резервів в урядів країн, які приймають участь у міжнародній
торгівлі. Також потребує стимулів для того, щоб комерційні банки, які діють в
якості дилерів, що торгують іноземною валютою, мали достатні її резерви для
забезпечення потреб приватного сектору.
5. Дія механізму вирівнювання (регулювання). Ця мета потребує, щоб:
окремі країни проводили економічну та фінансову політику, яка б сприяла
підтриманню збалансованої міжнародної системи платежів; фінансові
механізми забезпечували регулювання платіжного балансу; уряди сприяли
збереженню рівноваги на ринках іноземної валюти.
6. Впевненість у міжнародній грошовій системі. Якщо фірми та
інвестори приватного сектору будуть впевнені у тому, що уряди проводять
політику, яка веде до збалансованої міжнародної системи платежів, вони
будуть мати довіру до системи. Міжнародні організації, такі як МВФ,
намагаються сприяти проведенню такої політики урядами. У доповнення до
цього уряди здійснюють спільні зусилля для того, щоб викликати довіру до
системи.
Також ми схиляємось до думки, що для подальшого вдосконалення
валютної системи України потрібно вирішити наступні проблемні завдання:
1. Прискорення ринкової трансформації, забезпечення фінансової
стабільності та інтегрування України до Євросоюзу.
 37
2. Відповідність умов кредитування України міжнародними фінансовими
інститутами пріоритетами її економічного та соціального розвитку.
3. Спрямування цих ресурсів на забезпечення економічного розвитку.
Зростання структурних перетворень, формування розвиненого
внутрішнього ринку та припинення практики їх використання для
фінансування поточних витрат.
4. Мобілізація та ефективне використання внутрішніх фінансових ресурсів;
дотримання економічного обґрунтування і загально визначених меж і
порогів рівня зовнішньої заборгованості відповідно до міжнародних критеріїв
платоспроможності держави.
5. Залучення альтернативних зовнішніх джерел фінансування міжнародних
фінансових відносин України.
Отже, таким чином, можна сказати, що сьогодні Україна має проблеми
становлення валютної системи в своїй державі, але ми вважаємо, що
вирішення цієї проблеми існує, що було нами вищезазначено. Ми
сподіваємось, що в майбутньому українська валюта буде не деградувати, а
прогресувати.
 38
Висновки і пропозиції

Отже, в ході даної роботи, ми дослідили валютний ринок з усіма

аспектами його функціонування і можемо зробити такі висновки:
1. Валюта - це не просто гроші чи грошова одиниця тієї чи іншої країни.
Це насамперед грошові цінності, які обслуговують зовнішньоекономічні
відносини. Специфіка цих відносин надає національним грошам нову ознаку
та статус валюти. Набувши статус валюти, гроші можуть використовуватися й
у внутрішніх економічних відносинах. Уся сфера економічних відносин, в якій
зв'язки між суб'єктами здійснюються з використанням валютних коштів,
називається валютними відносинами. Тому валютні відносини за своїм
обсягом можуть не збігатися з зовнішньоекономічними відносинами.
2. Найвищою якісною характеристикою валюти є її вільна
конвертованість в інші валюти.
3. Валютний ринок - це сектор грошового ринку, на якому здійснюється
купівля-продаж валютних цінностей. Ціною на цьому ринку є обмінний курс.
Попит і пропозиція на валютному ринку виступає у формі підкріпленого
платіжними засобами бажання купити та продати іноземну валюту, а також
бажання одержати чи надати валюту в позичку. Виділяють національний
(внутрішній) валютний ринок, міжнародні (регіональні) валютні ринки та
світовий валютний ринок. Валютний ринок відіграє надзвичайно важливу роль
у розвитку міжнародних економічних зв'язків, функціонуванні світової
економіки та у державному регулюванні монетарної сфери кожної окремої
країни.
4. На валютному ринку сформувався широкий набір специфічних
валютних операцій, використання яких дає можливість суб'єктам ринку
вирішувати три групи завдань: - забезпечувати потреби в платіжних засобах
для погашення своїх зовнішніх зобов'язань; - забезпечувати страхування своєї
діяльності від валютних ризиків; - одержувати додаткові прибутки від
спекулятивних операцій. Операції валютного ринку поділяються на поточні
 39
(операції "спот") та строкові (операції з форвардними угодами, ф'ючерсами,
свопами, валютними опціонами тощо).
5. У процесі здійснення зовнішньоекономічних операцій одним з
ключових параметрів є валютний курс, що відбиває взаємодію національної та
світової економік. Правильне його визначення має вирішальне значення для
забезпечення еквівалентності обміну, взаємної вигоди у відносинах
економічних суб'єктів різних країн. Величина валютного курсу та режим його
функціонування впливають на всю систему макро- та мікроекономічних
показників країни, на її конкурентні позиції в економіці. Саме тому визначення
та регулювання валютного курсу є важливим елементом економічної політики
держави.
6. Формування валютної системи України відбувається в умовах
глибокої економічної і фінансової кризи, істотного розбалансування
платіжного балансу, що зумовлює його значні ускладнення, істотні відхилення
від ринкових засад, надмірне адміністративне втручання держави у валютні
відносини та валютний ринок. Усе це знижує ефективність валютної системи
України.
7. Сьогодні обмінний курс є основним інструментом монетарної
політики в Україні, що є негативним фактором регулювання валютного ринку.
Із запровадженням більшої гнучкості він поступово позбавлятиметься цієї ролі
в умовах, коли інші інструменти ще недостатньо ефективні. Тому, ми
вважаємо, що режим обмінного курсу певний час має відігравати важливу
роль, однак його слід поступово змінювати у бік більшої гнучкості обмінного
курсу.
 40
Список використаної літератури

1. Барановський О. І. “Фінанси України” – науково-теоретичний та

інформаційно-практичний журнал. 2009р. – с. 13.
2. Белінська Я.В. Практичні аспекти управління валютними ризиками //
Фінанси та кредит. – 2003. – № 11. – с.17.
3. Белінська Я.В. Можливості і наслідки валютно-фінансової лібералізації в
Україні // Вісник НБУ. –2006. –№1. – с. 28.
4. Береславська О. Ревальвація гривні: вплив на інфляційні процеси в
Україні та рівень доларизації економіки // Вісник НБУ. –2006. –№2. – с.20.
5. Береславська О. Особливості впливу валютного курсу на внутрішні ціни
в Україні/ О. Береславська//Вісник НБУ. – 2007. – №3. – с. 9.
6. Поважна Н.Я. "Політика міжнародних фінансових організацій у країнах з
перехідною економікою" // Фінанси України. – 2007. – № 9. – с.97.
7. Статистика України. 2009. – №3. – с.32.
8. Фінансовий ринок України. 2009. – №11. – с.5.
9. Буднік М.М., Мартюшева Л.С., Сабліна Н.В. Фінансовий ринок: Навч.
пос. – К.: Центр учбової літератури, 2009. –334 с.
10. Васильєва В.В., Васильченко О.Р. Фінансовий ринок: Навч. пос. – К.:
Центр учбової літератури, 2009. – 368с.
11. Еш. С.М. Фінансовий ринок: Навч. Посіб. – К.: Центр учбової
літератури, 2009. –528 с.
12. Козак Ю.Г., Логвинова Н.С., Ковалевський В.В. Міжнародні фінанси:
Навч. посібник. Видання 3-тє, перероб. та доп. – К.: Центр учбової літератури,
2007. –640 с.
13. Маслова С.О., Опальов О.А. Фінансовий ринок. Навч. пос. Друге
видання, виправлене. – К: ”Каравела”,2003. – 344с.
 41
14. Михайленко В.С. Гроші та кредит: Навч. посібник для дистанційного
навчання/За наук. ред.. А.А. Чухна. – 2-е вид., стер. – К.: Вид-во
«Університет», 2006. –372 с.
15. Михайловська І.М., Ларіонова К.Л. "Гроші та кредит": Навчальний
посібник - Львів: Новий Світ - 2007. –432 с.
16. Савлук М. І., Мороз А. М., Пуховкіна М. Ф. та ін. Гроші та кредит:
Підручник. — 3-тє вид., перероб. і доп. /; За заг. ред. М. І. Савлука. — К.:
КНЕУ, 2002. — 598 с.
17. Шелутько В.М. Фінансовий ринок. – Київ: «Знання-Прес», 2006. – с.534.
18. Янушевич Я. "Валютний контроль в Україні " Вісник податкової служби
України. – 2007. – №9. – с.10.
19. Баклаженко С. Обзір валютного ринку України // www.finport.net
20. Журнал "Гроші и кредит" http://kopiyka.org.ua/
21. Журнал "Інвестиційний консультант" http://www.investadviser.com.uа
22. Інформаційний банківський портал http://www.uabanker.net/
23. Офіційний сайт НБУ http://www.bank.gov.ua
24. http://www.ukrstat.gov.ua
25. http://www.UBR.ua
26. http://www.finiz.uа
27. http://www.businesspress.uа
 42
Додаток А
Критерії класифікації Назва сегментів валютного ринку
Залежно від організації — біржовий
торгівлі — позабіржовий
— з фіксованим режимом
— з «вільно плаваючим» режимом
За видами валютних
— з «регульованим плаваючим» режимом
курсів
— з подвійним режимом
— з системою множинних режимів
— конверсійний (касовий, ф'ючерсів, форвардів,
свопів, опціонів, арбітражний)
— депозитний (короткостроковий, строковий, до
За характером операцій
запитання)
— кредитний (короткостроковий,
середньостроковий, довгостроковий)
— міжнародний
— світовий
За сферою поширення
— національний
— регіональний
Відносно валютних об- — вільний
межень — регульований
— європейський
За територіальним ро-
— північноамериканський
зміщенням
— азіатський або далекосхідний
За суб'єктами, які здій- — міжбанківський
снюють операції з ва- — біржовий
лютою — клієнтський

Таблиця 1. Класифікація валютного ринку за основними критеріями

 43
Додаток Б

Суб'єкт Функції
керують валютними резервами, проводять валютну
інтервенцію, регулюють рівень відсоткових ставок
1. Центральні банки за вкладеннями на світовому валютному ринку тощо

здійснюють основний обсяг валютних операцій як

для клієнтів, так і самостійно, за рахунок власних
2. Комерційні банки
коштів

виступають як провідні споживачі (покупці) на

3. Великі міжнародні валютному ринку і здійснюють потужний вплив на
банки процес формування валютних курсів

прямого доступу на валютний ринок не мають,

діють через посередників. Мають стабільний попит
4. Фірми, які здійснюють на іноземну валюту (фірми-імпортери) або
зовнішньоторговельні стабільну пропозицію валюти (фірми-експортери);
операції розміщують і залучають вільні залишки у
короткострокові депозити.

міжнародні інвестиційні фонди здійснюють

5. Компанії, що здій- диверсифіковане управління портфелем активів,
снюють закордонні вкладаючи кошти в цінні папери держави та
вкладення активів корпорацій будь-яких країн

6. Валютні біржі та здійснюють обмін валют для юридичних і фізичних

валютні відділи товар- осіб, формують ринковий валютний курс (валютні
них і фондових бірж біржі існують не в усіх країнах світу)
здійснюють конверсійні або депозитно-кредитні
7. Валютні брокерські операції між покупцями та продавцями іноземної
фірми валюти

Таблиця 2. Характерні риси суб’єктів валютного ринку

 44
Додаток В

800
781,72
750

700
курс грн. за 100 дол. США

650 650,05 динаміка номінального

обмінного курсу гривні
щ одо долара США
600
динаміка реального
обмінного курсу щ одо
550 555,12
542,57 537,75 540,72 долара США

507,43 511,75 507,42 507,54

500 495,46
478,81
469,23
450 446,6

400
2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008
роки

Рис. 1. Динаміка номінального та реального курсу гривні щодо долара США

1100
1041,08
1000
курс грн. за 100 євро

867,42
900

800
742,1
722,96
670,81
700 656,65
656,51 динаміка
605,97 649,18
563,52 620,1 номінального
600 обмінного курсу
612,5
559,82 гривні щодо євро
545,94
500
динаміка
реального
400
обмінного курсу
2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 гривні щодо євро
роки

Рис. 2. Динаміка номінального та реального курсу гривні щодо євро

45