Контрольна робота

Варіант 4
1. Охарактеризуйте структуру світового товарного ринку.
Світовий ринок— сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами,
основою яких є міжнародний поділ праці та інші фактори виробництва.
Світовий ринок характеризується такими основними рисами:
він є категорією товарного виробництва, який виходить в пошуках збуту своєї
продукції за національні рамки;
він проявляється в міждержавному переміщенні товарів, які знаходяться під
впливом не тільки внутрішнього, але й зовнішнього попиту і пропозиції;
він оптимізує використання факторів виробництва, підказуючи виробнику в
яких галузях і регіонах вони можуть бути використані найбільш ефективно;
виконує роль, що санує, тобто дозволяє забраковувати з міжнародного обміну
товари і часто їх виробників, які не в змозі забезпечити міжнародний стандарт
якості при конкурентних цінах;
на ньому існує особлива система цін — світові ціни.
В умовах поглиблення і розширення світогосподарських зв'язків товарні ринки
втрачають національні і територіальні кордони, перетворюючись у світові
товарні ринки, на які виступають торговці всіх країн. Серед безлічі товарних
ринків виділяються великі групи сировинних, продовольчих товарів, машин і
обладнання, інших готових виробів, а також ринки будівельних, туристських та
інших послуг, валютний, кредитний, фрахтовий та ін. Діяльність ринків
регулюється міжнародними товарними угодами. На кожному товарному ринку
складаються свої центри торгівлі, так звані «основні ринки», ціни яких
визнаються базисними в торгівлі відповідними товарами. Існують особливі види
ринків: товарні біржі, аукціони, торги, міжнародні виставки і ярмарки.
Нинішній стан світового ринку характеризується насамперед тим, що, з одного
боку, знижується питома вага традиційної комерційної торгівлі, з іншого —
наростає обсяг обміну технологіями, обслуговуючими стійкі виробничо-
технічні зв'язки.
Закриті ринки
Ринки закриті — сектор світових товарних ринків, де взаємодіють продавці і
покупці, пов’язані різними формами некомерційних відносин: юридичною
залежністю, системою пайової участі і фінансового контролю, угодами про спеціалізацію
і кооперування, спеціальними торгово-економічними, валютно-кредитними,
військово-політичними і специфічними договорами, що не мають суто
комерційного характеру.
Види закритих ринків

 Перший вид - товарооборот всередині міжнародних монополій між їх

підприємствами, розташованими в різних країнах. Товари тут рухаються по
закритих фірмових каналах. Ціни на них носять розрахунковий або
трансфертний характер. Їх формування відображає в основному цінову і
фінансову політику монополій: встановлювати такі трансфертні ціни, які
забезпечували б одержання максимального прибутку і не підривали б їх
конкурентні позиції на відкритих ринках.
 Другий вид - торгівля між монополіями і дрібними та середніми
аутсайдерами, що є їхніми субпідрядниками в рамках спеціалізації і
кооперування виробництва. Формально незалежні, фактично вони залежать
від монополій, і торгівля між ними і монополіями носить закритий характер,
а ціни носять характер монопольних.
 Третій вид - торгівля всередині різних регіональних економічних об'єднань і
між країнами - учасницями таких об'єднань і третіми країнами за
спеціальними угодами. Такого типу ринки захищені від третіх країн
митними і немитними бар'єрами. Ціни на цих ринках відносно стабільні і
слабо відображають коливання ринкової кон'юнктури в цілому.
 Четвертий вид - за платіжними операціями в неконвертованій валюті,
частково за довгостроковими контрактами, за товарообмінними і
компенсаційними угодами, за програмами економічної і військової допомоги
й іншим некомерційними спеціальними операціями, за кредитними угодами
на фінансування експорту і т.д. На цьому ринку ціни є відносно стабільними
і переглядаються в основному під впливом інфляції і залежно від змін курсів
іноземних валют.

2. За якими класифікаційними критеріями розрізняють форми міжнародної

торгівлі.
Міжнародна торгівля — торгівля між резидентами різних держав. При
міжнародній торгівлі відбувається переміщення товарів та послуг через митні
кордони різних держав. Результатом міжнародної торгівлі є виникнення
світового ринку та міжнародного поділу праці.
Зовнішня торгівля є історично першою і найважливішою формою економічних
зв'язків між народами і країнами, яка відображає зв'язок між
товаровиробниками різних країн, що виникає на основі міжнародного поділу
праці, і виражає їхню взаємну економічну залежність. Міжнародна торгівля
включає експорт і імпорт товарів, співвідношення між якими називають
торговельним балансом.
Торгівля двостороння — торгівля між двома державами на підставі угоди про
збалансованість товарних потоків і платежів (кліринг).
Міжнародна торгівля у широкому розумінні охоплює всяку обмінну діяльність,
як товарами, так і іншими продуктами людської праці.
Зовнішня торгівля— це торгівля однієї країни з іншими, яка складається з
вивозу(експорту) і ввозу (імпорту).
Торгівля зустрічна — зовнішньоторговельні операції, умови яких передбачають
зустрічні зобов’язання експортерів закупити в імпортерів товари на частину чи
повну вартість експортованих товарів. Однією з головних ознак Т. з. є фіксація
зобов’язань імпортерів купити товар і зустрічних зобов’язань експортерів у
єдиному документі — угоді чи контракті. Основні форми — бартерні угоди,
компенсаційні угоди.
Торгівля компенсаційна — система торгівлі, за якої експортер товару дає свою
згоду на одержання за рахунок платежу за нього товарів із країни-імпортера.
Міжнародна торгівля є своєрідним проявом світового товарного ринку. Якщо на
національному ринку рух товарів обумовлюється більше економічними
факторами і державною політикою, то на світовому ринку суттєвий вплив на
міжнародну торгівлю має зовнішньоекономічна політика окремих держав чи їх
груп.
Рух національних товарів між країнами дещо обмежений, а деякі національні
товари взагалі не надходять у світовий товарообіг. На світовому товарному
ринку обертаються тільки конкурентоспроможні товари, найкращі з
національних товарів.
Будь-якій державі для успішного функціонування на всесвітньому ринку
необхідно мати свою зовнішньоекономічну інфраструктуру, яка може
забезпечити просування товарів чи послуг від виробника до споживача в інші
країни.
Міжнародний відділ — форма маркетингової міжнародної організації,
відповідно до якої філіал здійснює контроль всієї міжнародної діяльності
компанії. Фахівці з маркетингу, виробництва, досліджень, планування і
персоналу становлять підрозділ за географічною або виробничою ознакою або
ж міжнародний філіал, що відповідає за свій власний продаж і прибутки.
Інші визначення
«Міжнародна торгівля» полягає у реалізації угод, укладених за межами
національних кордонів, з метою задоволення потреб власних підприємств та
бізнесу зарубіжжя.
«Міжнародна торгівля» — це комерційна діяльність, що перетинає національні
кордони. Вона включає переміщення майна, товарів, послуг, капіталу чи
персоналу.
«Міжнародна торгівля» — сукупність зовнішньої торгівлі різних країн світу.
«Міжнародна торгівля» — торгівля між країнами, яка складається із ввозу
(імпорту) товарів і послуг та їх вивозу (експорту). В її основі лежить
міжнародний поділ праці.
«Міжнародна торгівля» — це важлива і найпоширеніша сфера міжнародних
економічних відносин, яка відображає стан і перспективи просування різних
товарних форм як між національними економіками, так і всередині- та між
транснаціональними корпораціями, що розглядають світ як єдиний
світогосподарський простір.
Країни з найбільшою міжнародною торгівлею
Країни, які домінують у світовій торгівлі і міжнародних фінансах, передусім
США, Велика Британія, Японія, Швейцарія, є одночасно країнами базування
транснаціонального капіталу.Саме цим обумовлена відносно висока
узгодженість геополітичних інтересів їх національної еліти і світової олігархії.
Слаборозвинуті країни практично позбавлені внутрішніх джерел інвестицій і
цілком залежать від транснаціонального капіталу, що зумовлює
компрадорський характер їх національної еліти. Протиріччя між інтересами
транснаціонального і національного капіталу вирішуються в них шляхом
втягування останнього в обслуговування транснаціональних корпорацій і
включення національної еліти в периферійні шари світової олігархії.
Між цими крайніми типами розташувалися інші країни, що намагаються
відстояти свої національні інтереси в глобальній міжнародній конкуренції,
використовувати свої конкурентні переваги для зміцнення становища у світовій
економічній системі.
Теоретичні основи організації міжнародної торгівлі
 Щодо теоретичних основ організації зовнішньої торгівлі, то можна виділити три
рівні принципів зовнішньоекономічної діяльності: загальні, специфічні і
національні. Загальні принципи зовнішньоекономічної діяльності — це
невелика кількість загальновизнаних у всьому світі правил, що стали
своєрідними загальновідомими істинами (аксіомами), яких дотримуються всі
учасники міжнародних ділових операцій. І хоча в різноманітних виданнях набір
цих принципів може відрізнятися, однак у кінцевому результаті, вони зводяться
до трьох головних: науковість, системність, взаємовигідність. Специфічні
принципи зовнішньоекономічної діяльності закріплені у відповідних
міжнародних правових актах і є обов'язковими для виконання всіма державами,
що підписали той або інший акт. Найбільш повний перелік принципів
організації міжнародних економічних відносин є в «Хартії економічних прав і
обов'язків держав», прийнятій IV Спеціальною сесією Генеральної Асамблеї
ООН у 1974 р.
3. Які цінові знижки є найпоширенішими у світовій торговій практиці? У
чому сутність світового ринку промислових товарів?
Остаточна ціна контракту - це компроміс цінових пропозицій та преференцій
продавців та покупців. Виконання мети продавця - максимізувати прибуток та
прагнення покупця придбати товар за нижчою ціною сприяло до розробки
диверсифікованої системи цінових знижок.
Величина та характер знижок залежать від: виду товару; ринкової кон'юнктури;
особливостей відносин між продавцем та покупцем; виду платежів.
У сучасних умовах у практиці міжнародної торгівлі використовується близько 20
різноманітних видів знижок. Найпоширенішими з них є такі

 - загальна (проста) знижка надається з прейскурантної чи довідкової ціни

товару. Може складати до 20 - 30 %. Такі знижки використовуються при
купівлі-продажу стандартних видів машин і обладнання. Наприклад, до
такого виду належить знижка, що надається за умов купівлі товару за
готівку (як правило, її розмір відповідає розміру позичкового проценту);
 - знижка за оборот (бонусна) надається постійному покупцеві. У
контракті в цьому випадку обумовлюється шкала знижок залежно від
досягнутого обороту протягом певного терміну (як правило, року), а
також порядок виплати сум на основі цих знижок;
  - знижка за кількість або серійність (прогресивна) надається покупцеві за
умови закупівлі ним наперед визначеної кількості товару, що поступово
збільшується. Серійні замовлення викликають підвищену зацікавленість у
виробника, оскільки виготовлення машин одного типу знижує пересічні
витрати виробництва на одиницю продукції;
 - дилерські знижки надаються виробниками своїм постійним
посередникам щодо збуту (в т. ч. і закордонним). Дилерські знижки на
автомобілі, наприклад, становлять близько 15 - 20 % роздрібної ціни;
 - спеціальні знижки надаються привілейованим покупцям, в замовленнях
яких дуже зацікавлені продавці. До цієї категорії належать також знижки
на пробні партії і замовлення, що мають на меті зацікавити покупця;
 - експортні знижки надаються іноземним покупцям зверху тих, які діють
на внутрішньому ринку виробника. їх метою є підвищення
конкурентоспроможності товару на зовнішньому ринку;
 - сезонні знижки надаються за умов закупівлі товару не в сезон.
Наприклад, на сільськогосподарські добрива вони складають близько 15
%;
 - неявні (закриті) знижки надаються покупцеві у вигляді знижок на
фрахт, пільгових чи безпроцентних кредитів;
 - знижки "сконто" застосовуються в готівкових розрахунках, якщо
платежі за контрактом відбуваються раніше обумовленого терміну
(наприклад, якщо в довідковій ціні передбачено кредит, а покупець
сплачує гроші негайно). Фактично величина знижки "сконто"
визначається величиною позичкового кредиту на певному національному
ринку;
 - знижки при продажу обладнання, яке було у користуванні, складають
інколи 50 % його вихідної ціни.
Таким чином, процес ціноутворення при укладанні міжнародних контрактів має
досить складний характер, потребує велику кількість інформації, яка не завжди
є доступною, а також потребує професійних виконавців ЗТК, які, крім інших
знань, повинні добре володіти ціновими стратегіями на зовнішньому ринку.
4. Назвіть особливості послуги, як предмета торгівлі.
По́слуга — це дія, результат якої споживається в процесі її виконання. Послуги
становлять собою діяльність індивіда на користь іншої особи. «Цілеспрямована
діяльність, результати якої мають прояв у корисному ефекті».
У комерції — трудова доцільна діяльність, результати якої відображаються у
корисному ефекті, особливій споживній вартості. Особливістю послуги є збіг у
часі та в просторі процесів виробництва, реалізації і споживання її споживної
вартості.
Послугою також називають діяльність з надання певного матеріального чи
нематеріального блага іншій особі, що здійснюється для задоволення її
особистих потреб.
Послуги входять до третинного сектора економіки, який став провідним
у розвинутих країнах в епоху постіндустріалізму.
Послуги є об'єктом цивільних прав.
Серед чинників, що стимулюють розвиток ринку послуг, домінуючими є
прискорений розвиток науково-технічного прогресу та пов'язане з
інтенсифікацією виробництва зростання прибутків населення.
У сучасному суспільстві сфера послуг, задовольняючи широкий спектр
суспільних та індивідуальних потреб, сприяє ефективному розвитку
економічних і соціальних відносин.
Невіддільність послуг — одна з основних характеристик послуг, яка полягає в
тому, що вони одночасно надаються і споживаються. Їх не можна відділити від
джерела незалежно від того, надається послуга людиною або машиною. Їх не
можна зберігати для подальшого продажу або використання, в цьому полягає їх
недовговічність. Непостійність якості послуг полягає в тому, що їхня якість
може дуже сильно змінюватися залежно від того, хто, коли, де і як їх надає.
У міжнародній торгівлі розглядають понад 600 різновидів послуг, об'єднаних в
такі класифікаційні групи:
1. транспортне обслуговування з підрозділом на пасажирські та вантажні
перевезення;
2. мандрівки ділові та особисті;
3. зв'язок;
4. будівництво;
5. страхування;
 6. фінансові;
7. комп'ютерні, інформаційні послуги;
8. роялті та ліцензування;
9. інші бізнес послуги, такі як посередницькі, технічні, лізінгові;
10.персональні, культурні та рекреаційні послуги;
11.послуги державних установ.
Послуги виробничі — нематеріальний результат виробничої діяльності, що
виявляється безпосередньо у виді діяльності, спрямованої на зміну споживчих
властивостей продукції.
Послуги матеріальні — послуги, надані споживачам переважно у сфері обігу
суспільного продукту. Матеріальні послуги містять у собі діяльність
підприємств і організацій вантажного транспорту, заготівлі, торгівлі,
матеріально-технічного постачання.
Послуги на світовому ринку — послуги, що надходять на зовнішній ринок, які
здебільшого не мають упредметненої форми. Вони утворюють світовий ринок
послуг, що розчленовується на більш вузькі ринки: ліцензій і ноу-хау,
інженерно-консультаційних, транспортних послуг тощо.
Послуги з післяпродажної підтримки товару — послуги, спрямовані на
підкріплення реального товару.
Послуги торгові — додаткова діяльність торговельного підприємства,
спрямована на надання допомоги покупцям у здійсненні купівлі товарів, їхній
доставці і використанні.
На якість послуги впливають час і місце надання, кадровий склад, рівень
кваліфікації, психологічні особливості, навіть стан здоров'я та настрій
виробника послуги. Особисті властивості споживача також впливають на оцінку
якості отриманої послуги.
Характерними ознаками ринку послуг є:
 підвищена ризикованість, пов'язана зі значною мінливістю попиту
 різнорідність діяльності за характером і масштабами, що спричинює
значну структурованість ринку
 мобільність суб'єктів ринкової діяльності
 значна галузева та територіальна диференціація, викликана відмінами в
рівні економічного розвитку та життя населення
  динамізм та диверсифікація, викликані зростанням потреб населення.
5. Проаналізуйте основні переваги і недоліки морського,
залізничного, автомобільного, повітряного та трубопровідного
транспорту у співвідношенні з іншими видами транспорту.

Морський транспорт:
Переваги:
– Низькі вантажні тарифи;
– Висока пропускна здатність;
Недоліки:
– Залежність від географічних і навігаційних умов;
– Низька швидкість;
– Жорсткі вимоги до упакування і кріплення вантажів;
– Мала частота відправлень.
Залізничний транспорт:
Переваги:
– Висока пропускна здатність;
– Регулярність перевезень;
– Універсальність перевезень;
– Незалежність від погодних умов, кліматичних умов, часу доби і сезону;
– Невисока собівартість перевезень (і вантажного транспорту, і пасажирського
транспорту);
– Можливість доставки вантажів на великі відстані;
– Налагоджена система вантажно-розвантажувальних операцій;
– Значна вантажопідйомність.
Недоліки:
– Невисока маневреність;
– Великі капітальні вкладення при необхідності створення нового
транспортного коридору (на 2008 рік 1 км залізничного шляху коштує 20
млн.грн.).
Автомобільний транспорт:
Переваги:
– Висока маневреність і рухливість (доставка «від дверей до дверей»);
– Можливість забезпечити регулярність доставки;
– Висока швидкість доставки вантажів;
– Доставка продукції без проміжних перевантажень і безпосередньо зі складу
відправника до складу одержувача;
– Менш жорсткі вимоги до упакування товару;
– Невеликі капітальні вкладення в освоєння малого вантажообігу на короткі
відстані.
Недоліки:
– Порівняно висока вартість перевезень;
– Стан дорожньої мережі України в даний час;
– Терміновість розвантаження (висока вартість простоїв).
Повітряний транспорт:
Переваги:
– Швидкість доставки вантажів;
– Більш короткі в порівнянні з іншими видами транспорту маршрути
проходження;
– Можливість досягнення віддалених та важкодоступних районів.
Недоліки:
– Високі вантажні тарифи;
– Високий рівень залежності від метеорологічних умов;
– Незначні обсяги перевезень
Трубопровідний транспорт:
Переваги:
– Висока швидкість доставки;
– Найбільш економічно вигідний спосіб транспортування нафти, газу, рідин та
суспензій
Недоліки:
– Вузька спеціалізація;
– Часті аварійні ситуації;
– Підвищена загроза екологічних та соціальних наслідків аварій;
– Втрати через крадіжки і неможливість охорони;
– Великі капітальні витрати на діагностику дефектів, модернізацію обладнання,
реконструкцію і будівництво нових трубопроводів.