Есе по темі 1 (Економічна сутність біржового ринку)

Діяльність біржі спрямована на створення в Україні централізованого

ринку цінних паперів, який підлягає державному регулюванню і
характерними ознаками якого мають бути котирування цінних паперів,
ліквідність, відкритість, прозорість, гласність ринкової інформації з метою
задоволення запитів кожного вкладника, довіра з боку широких верств
населення.
Модель організації біржового ринку в Україні формується за
рекомендаціями «Групи Тридцяти», яка передбачає:
— широке використання стандартних кодів для торгів і доставки
цінних паперів;
— суворе дотримання вимог лістингу (допуску цінних паперів до
котирування);
— відкритість інформації щодо компаній, цінні папери яких
котируються на фондовій біржі;
— встановлення та опублікування відомостей про курси цінних паперів
з дотриманням принципів рівності інвесторів;
— запобігання виникненню неорганізованих паралельних ринків на
шкоду ліквідності централізованого ринку;
— надійність біржового ринку за рахунок своєчасності і безпеки
доставки цінних паперів і грошової оплати за них через систему, яка діє на
момент укладення угоди.
Провідними елементами вітчизняного біржового ринку є єдина
Національна фондова біржа, єдиний кліринговий банк і єдиний Центральний
депозитарій.
Важливим елементом досконалого біржового ринку є його
регулювання, яке здійснюється з метою створення нормальних умов для
діяльності всіх учасників ринку, захисту учасників ринку від недобросовісної
конкуренції та шахрайства, забезпечення вільного і відкритого процесу
ціноутворення на основі концентрації попиту та пропозиції, сприяння
розвитку ринку, інноваційним процесам на ринку. Процес регулювання на
біржовому ринку включає створення відповідної законодавчої та
нормативної бази, відбір професійних учасників ринку, ліцензування їх
діяльності, контроль за виконанням учасниками ринку норм та правил
функціонування ринку, втому числі систему санкцій за невиконання норм та
правил поведінки на ринку.
Біржовий ринок — це ринок не лише регульований державою ззовні, а
й ринок з досить жорстокою системою саморегулювання. На біржах
дотримуються писаних і неписаних кодексів поведінки. Біржі є досить
закритими організаціями, стати членом яких, як правило, важко.

Есе по темі 2 (Фондовий ринок та його учасники)

Фондовий ринок (ринок цінних паперів) - сукупність учасників

фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та
обліку цінних паперів.
Фондовий ринок поділяється на первинний та вторинний. Первинний
ринок цінних паперів - сукупність правовідносин, пов'язаних з розміщенням
цінних паперів. Вторинний ринок цінних паперів - сукупність правовідносин,
пов'язаних з обігом цінних паперів.
Учасниками фондового ринку є:
1. Емітенти - юридичні особи, Автономна Республіка Крим або міські
ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади,
які від свого імені розміщують емісійні цінні папери та беруть на себе
зобов'язання щодо них перед їх власниками.
2. Інвестори в цінні папери - фізичні та юридичні особи, резиденти і
нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання
доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються
власнику цінних паперів відповідно до законодавства.
3. Інституційними інвесторами є інститути спільного інвестування
(пайові та корпоративні інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, взаємні
фонди інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди, страхові
компанії, інші фінансові установи, які здійснюють операції з фінансовими
активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а
у випадках, передбачених законодавством, також за рахунок залучених від
інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження
реальної вартості фінансових активів.
4. Саморегулівна організація професійних учасників фондового ринку -
неприбуткове об'єднання учасників фондового ринку, що провадять
професійну діяльність на фондовому ринку з торгівлі цінними паперами,
управління активами інституційних інвесторів, депозитарну діяльність
(діяльність реєстраторів та зберігачів), утворене відповідно до критеріїв та
вимог, установлених Державною комісією з цінних паперів та фондового
ринку. Професійні учасники фондового ринку - юридичні особи, які на
підставі ліцензії, виданої Державною комісією з цінних паперів та фондового
ринку, провадять на фондовому ринку професійну діяльність, види якої
визначені законами України.

Есе по темі 3 (Фондова біржа, порядок її роботи та біржові операції)

Професійна діяльність на фондовому ринку - це діяльність юридичних

осіб з надання фінансових та інших послуг у сфері розміщення та обігу
цінних паперів, обліку прав за цінними паперами, управління активами
інституційних інвесторів, що відповідає встановленим вимогам.
На фондовому ринку здійснюються наступні види професійної
діяльності:
 1. Діяльність з торгівлі цінними паперами;
2. Діяльність з управління активами інституційних інвесторів;
3. Депозитарна діяльність;
4. Діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку.
Діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку
провадиться торговцями цінними паперами - господарськими товариствами,
для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а
також банками.
Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами включає:
- брокерську діяльність;
- дилерську діяльність;
- андеррайтинг;
- діяльність з управління цінними паперами.
Слід зазначити, що необхідною умовою проведення таких видів
діяльності є наявність відповідного розміру статутного капіталу. Торговець
цінними паперами може провадити дилерську діяльність, якщо має
сплачений грошима статутний капітал у розмірі не менш як 500 тисяч
гривень, брокерську діяльність - не менш як 1 мільйон гривень гривень,
андеррайтинг або діяльність з управління цінними паперами - не менш як 7
мільйонів гривень. Крім того, у статутному капіталі торговця цінними
паперами частка іншого торговця не може перевищувати 10%.
Також торговцю цінними паперами забороняється перепродавати
(обмінювати) цінні папери власного випуску.
Брокерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами
цивільно-правових договорів (зокрема договорів комісії, доручення) щодо
цінних паперів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за
рахунок іншої особи.
Дилерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами
цивільно-правових договорів щодо цінних паперів від свого імені та за свій
рахунок з метою перепродажу, крім випадків, передбачених законом.
 Андеррайтинг - розміщення (підписка, продаж) цінних паперів
торговцем цінними паперами за дорученням, від імені та за рахунок емітента.

У разі публічного розміщення цінних паперів андеррайтер може брати

на себе зобов'язання за домовленістю з емітентом щодо гарантування
продажу всіх цінних паперів емітента, що підлягають розміщенню, або їх
частини. Якщо випуск цінних паперів публічно розміщується не в повному
обсязі, андеррайтер може здійснити повний або частковий викуп
нереалізованих цінних паперів за визначеною в договорі фіксованою ціною
на засадах комерційного представництва відповідно до взятих на себе
зобов'язань.
З метою досягнення більш ефективної організації публічного
розміщення цінних паперів андеррайтери можуть укладати між собою
договір про спільну діяльність.
Діяльність з управління цінними паперами - діяльність, яка
провадиться торговцем цінними паперами від свого імені за винагороду
протягом визначеного строку на підставі договору про управління
переданими йому цінними паперами та грошовими коштами, призначеними
для інвестування в цінні папери, а також отриманими в процесі цього
управління цінними паперами та грошовими коштами, які належать на праві
власності установнику управління, в його інтересах або в інтересах
визначених ним третіх осіб.

Есе по темі 4 (Міжнародні фінансові ринки)

Міжнародний фінансовий ринок як складова світового фінансового

ринку - надзвичайно розгалужена система акумулювання вільних фінансових
ресурсів та надання їх позичальникам із різних країн на принципах ринкової
конкуренції.
 Цей ринок набув величезних масштабів і перетворився в одне з
найважливіших джерел фінансових ресурсів, став визначальним фактором
господарського життя всіх без винятку країн світу. На відміну від
національних, міжнародні фінансові ринки вирізняються масштабністю
операцій (щоденні операції на міжнародних фінансових ринках у 60 разів
перевищують операції світової торгівлі товарами), у них відсутні географічні
кордони, операції проводяться цілодобово, їх учасники - переважно
першокласні банки, корпорації, фінансово-кредитні інститути з високим
рейтингом, надзвичайно диверсифікована сегментарна структура ринків,
інструментів та операцій в умовах революції сфери фінансових послуг,
забезпечуються стандартизація операцій та високий ступінь інформаційних
технологій.
Головне призначення міжнародного фінансового ринку полягає у
забезпеченні перерозподілу між країнами акумульованих вільних фінансових
ресурсів для сталого економічного розвитку світового господарства й
отримання від цих операцій певного доходу.
Функціональне призначення міжнародного фінансового ринку полягає
у забезпеченні міжнародної ліквідності, тобто можливості швидко залучати
достатню кількість фінансових ресурсів у різних формах на вигідних умовах
на наднаціональному рівні.
Міжнародний фінансовий ринок становить складну, внутрішньо-
структуровану систему. Незважаючи на майже столітню історію становлення
і розвитку міжнародного фінансового ринку, донині не склалося єдиної,
загальноприйнятої класифікації цієї системи. Це пояснюється тим, що між
окремими структурними елементами міжнародного фінансового ринку не
можна провести чіткої межі. Наприклад, міжнародний ринок облігацій є
складовою міжнародного ринку боргових зобов'язань і водночас за логікою,
елементом міжнародного ринку цінних паперів. Не меншу проблему
становить і виокремлення такого відносно нового елемента міжнародного
фінансового ринку, як міжнародний ринок похідних фінансових інструментів
(деривативів). З одного боку, для нього характерні ознаки грошового ринку, а
з іншого - похідні інструменти мають деякі елементи довгострокових
боргових інструментів міжнародного ринку капіталу.

З урахуванням цього найчастіше у спеціалізованій науковій літературі

виділяють такі головні елементи міжнародного фінансового ринку, рис. 10.2:
— валютний ринок;
— ринок боргових зобов'язань (у тому числі міжнародний ринок
банківських кредитів та міжнародний ринок боргових цінних паперів);
— ринок цінних паперів (у тому числі міжнародний ринок титулів (або
прав) власності та міжнародний ринок боргових цінних паперів (міжнародні
ринки облігацій));
— ринок похідних фінансових інструментів (деривативів).

Есе по темі 5 (Інтернет-трейдинг на фондовому та міжнародному

валютному ринку)

Інтернет-трейдинг (internet-trading) - це спосіб доступу до торгів на

валютній, фондовій або товарній біржі з використанням Інтернету як засобу
зв'язку. Останнім часом такий спосіб торгівлі набув великого поширення. Це
викликано тим, що завдяки повсюдному проникненню Інтернету серед
приватного сектору населення доступ до торгів на біржі став цілком
реальний навіть найнижчим верствам населення. А з розвитком мобільного
зв'язку з'явилася можливість торгувати не тільки зі стаціонарних точок, а й з
переносних пристроїв зв'язку комунікаторів, ноутбуків з модемом тощо. Як
звичайно, доступ до торгів надається брокером. Він надає своїм клієнтам
програмне забезпечення для зв'язку з біржею для проведення торгів і
здійснює технічну підтримку даної діяльності.
 Трейдер, торговець, спекулянт, який діє за власною ініціативою і
прагне отримати прибуток безпосередньо з процесу торгівлі. Зазвичай
мається на увазі торгівля цінними паперами (акціями, облігаціями,
ф'ючерсами, опціонами) на фондовій біржі. Торгівля здійснюється трейдером
як на біржовому, так і на позабіржовому ринках.
Інтернет-трейдинг можна визначити як послугу, що надається
інвестиційним посередником (банком або брокерською компанією), яка
дозволяє клієнту здійснювати купівлю/продаж цінних паперів і валюти в
режимі реального часу через Інтернет.
Зазвичай, ця послуга передбачає:
1) безпосередню можливість купівлі/продажу фінансових активів;
2) створення інвестиційного портфеля інвестора;
3) можливість участі клієнта у взаємних фондах;
4) надання клієнту фінансової інформації (котирування цінних паперів
тощо);
5) надання клієнту аналітичних статей, графічної інформації, допомоги
професіоналів тощо.
Словосполучення «Інтернет-трейдинг» (з англійської internet-trading)
означає «торгівлю через Інтернет». Це одна з технологій управління
капіталом: як особистими коштами приватних інвесторів, так і засобами
інвестиційних і страхових компаній, фондів, банків та інших юридичних
осіб.
Торгувати через Інтернет можна акціями, облігаціями і похідними
фінансовими інструментами. Торгівля ведеться через он-лайн-брокера -
професійного учасника фондового ринку з ліцензією на брокерську
діяльність і відповідним програмним забезпеченням. Участь брокерської
компанії (в Україні її називають «торговцем») при здійсненні угоди на біржі
є вимогою чинного законодавства.
 Есе по темі 6 (Фундаментальний аналіз фінансових ринків)

Ефективність інвестування на фондовому ринку безпосередньо

залежить від того, наскільки вірно було проведено фундаментальний аналіз
щодо певної акції, її галузі економіки, ринку в цілому. Тому головне
завдання інвестора знайти за допомогою фундаментального аналізу такі
компанії, які будуть демонструвати стабільне і стійке зростання. Це і буде
найголовнішою гарантією відмінних інвестицій в акції цих компаній.
Фундаментальний аналіз — це інтерпретація, оцінка та прогноз
аналітичних показників макро- та мікрорівнів та очікувань учасників ринку,
що можуть вплинути прямо або опосередковано на цінову динаміку
фінансових активів.
Основою фундаментального аналізу є вивчення всіх факторів
макроекономічного життя суспільства, що суттєво впливають на динаміку
цін основних базових товарів, цінних паперів та валюти. Фундаментальний
аналіз повинен передбачити основні напрями динаміки зміни ринкової ціни,
або, як ще називають це явище фінансові аналітики, тренди. Тобто
фундаментальний аналіз включає в себе як економічну оцінку діяльності
компанії, ситуації галузі економіки, так і природні явища, новини світової
економіки, політичні новини, та навіть природні явища.
Головним елементом фундаментального аналізу є дослідження та
аналіз економічних показників компанії, серед таких:
- показники платоспроможності (ліквідності) — формують уявлення
про здатність підприємства здійснювати поточні розрахунки й оплачувати
короткотермінові зобов’язання (коефіцієнт абсолютної ліквідності,
проміжний коефіцієнт покриття, загальний коефіцієнт покриття);
- показники фінансової стійкості — відображають рівень залучення
позикового капіталу та здатності підприємства обслуговувати цей борг
(коефіцієнт власності/незалежності, питома вага позикових коштів, питома
вага дебіторської заборгованості у вартості майна, питома вага власних і
довготермінових позикових коштів);
- показники ділової активності — відображають наскільки
ефективно використовуються кошти підприємства (коефіцієнти оборотності
запасів, оборотності власних коштів, загальний коефіцієнт оборотності);

- показники рентабельності — характеризують прибутковість

підприємства.
До найбільш важливих показників фундаментального аналізу
відносяться величина прибутку (доходу) на одну акцію (EPS) та коефіцієнт
ціна/дохід (P/E).
Прибуток (дохід) на одну акцію (Earnings Per Share, EPS) —
визначається відношенням прибутку, що використовується на виплату
дивідендів по простим акціям, на кількість простих акцій, що знаходяться в
обігу. Зростання EPS свідчить про підвищення інвестиційної привабливості
акціонерного товариства.
Коефіцієнт ціна/дохід (Pricе/Earning Ratio, P/E) — розраховується
відношенням поточної ринкової ціни простої акції до прибутку (доходу) на
одну акцію. Зростання даного коефіцієнта означає, що інвестори очікують
швидшого в порівнянні з іншими компаніями зростання прибутковості. Якщо
P/E високий, то це свідчить про переоцінку компанії, або ж про те, що вона
тільки розвивається.
При фундаментальному аналізі окрім основних показників компанії
оцінюється ситуація в секторі, на ринку, в країні, в світі в цілому. Щоб
інвестиції були ефективними, треба проводити багаторівневий аналіз
фондового ринку, що реалізується в інвестиційній стратегії. Залежно від
обсягу і терміну інвестування застосовуються два основних підходи:
фундаментальний і технічний аналіз. Обидва методи в однаковій мірі є
індикаторами стану ринку і доповнюють один одного. Отже наступним
кроком буде проведення технічного аналізу.
 Есе по темі 7 (Класичний (технічний) аналіз фінансових ринків)

Для повнішого аналізу зміни цін поряд із фундаментальнимвикористовується

технічний аналіз. Технічний аналіз у цілому можна визначити як метод
прогнозування динаміки цін, заснований на математичних, а не на
економічних теоріях.
Історично склалось так, що технічний аналіз формувався, як певна сукупність
різноманітних методів, які існували окремо, один від одного, та розвивались
паралельно. По суті, технічний аналіз — це накопичений досвід аналітиків,
отриманий емпіричним шляхом. Основою більшості методів є спостереження
практикуючих трейдерів, які досліджували ціну або курс фінансового активу
і користувалися спеціальними графіками.
Насправді трейдеру треба дуже мало — знати напрям руху ціни.
Технічний аналіз дає величезну кількість інструментів, що дозволяють із
графіків цін зробити корисні прогнози. Основне завдання технічного
аналітика — виявити закономірності реального руху цін, уловити момент
зламу тенденції — так звані сигнали купівлі та продажу.
Метою технічного аналізу є:
• оцінка поточної динаміки цін. Можливі варіанти:
а) рух угору;
б) рух униз;
в) флет.
• визначення конкретного тренду;
• прогноз терміну дії тренду, довжини періоду дії даного напряму
(довгостроковий, короткостроковий);
• визначення фази тренду — життєвого циклу (зародження, зрілості та
завершення);
• визначення амплітуди коливання ціни тренду:
 а) слаба зміна курсу (у вузькому коридорі);
б) сильна зміна курсу (як правило, зміна більш ніж на 1 відсоток за
добу або більш ніж 0,3 відсотки за календарну годину).
Головним завданням технічного аналізу є дослідження поточного стану
ринку — визначення пануючої тенденції, а також ключових цінових рівнів.
Технічний аналіз передбачає вивчення внутрішньої інформації. Слово
"технічний" означає вивчення самого ринку, а не зовнішніх факторів, що
відображаються в динаміці ринку. Технічний аналіз заснований на
впевненості в тому, що „ринок ураховує все”, і отже, в поведінці цін вже
закладене врахування всіх істотних чинників. Якщо ринок дійсно є ринком,
то його рухи складаються як результат рішень великої кількості учасників,
які в сумі мають у своєму розпорядженні всю доступну інформацію, яку вони
використовують в ухваленні рішень про свої операції. Результат цих рішень
— поведінка ціни, і, спостерігаючи за нею, ми маємо доступ до всієї ринкової
інформації.

Есе по темі 8 (Управління капіталом, ризиками та фінансова психологія)

Різноманіття форм прояву ризику, частота й вагомість наслідків його

прояву, неможливість абсолютного його усунення викликають необхідність
дослідження причиннонаслідкових зв'язків і шляхів зниження наслідків при
настанні ризикових подій. Головною метою управління ризиками на
підприємстві може бути отримання прибутку при оптимальному
співвідношенні витрат та ступеня ризику, а у довгостроковій перспективі –
стійке та ефективне функціонування підприємства та забезпечення високого
потенціалу, розвитку та зростання в майбутньому.
Управління фінансовими ризиками підприємства займає важливе місце
в системі фінансового менеджменту та в системі управління підприємством.
Ефективне управління фінансовими ризиками дозволяє забезпечити
досягнення цілей фінансової діяльності підприємства. Система управління
фінансовими ризиками підприємства зорієнтована на забезпечення
всебічного оцінювання всіх видів фінансових ризиків і нейтралізацію їх
можливих негативних наслідків у процесі розроблення і реалізації ризикових
фінансових рішень.
Завданнями системи управління фінансовими ризиками є:
• виявлення і оцінювання можливих ризиків у процесі здійснення
фінансової діяльності;
• об’єктивне оцінювання імовірності настання ризикових випадків у
процесі реалізації фінансових рішень і прогнозування рівня можливих
фінансових втрат;
• забезпечення мінімізації рівня ризику стосовно запланованого рівня
доходності фінансових операцій;
• розроблення найбільш прийнятних шляхів нейтралізації фінансових
ризиків;
• забезпечення мінімізації можливих фінансових втрат підприємства
при настанні ризикової події;
• інші.
Під механізмом управління фінансовими ризиками розуміють
сукупність методів, форм, інструментів, важелів впливу на економічні
відносини й процеси, що мають місце в процесі розроблення й реалізації
ризикових рішень у сфері фінансової діяльності підприємства.