ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МОРСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ МОРСЬКОГО БІЗНЕСУ

КАФЕДРА «ПІДПРИЄМНИЦТВО ТА ТУРИЗМ»

РЕФЕРАТ
з дисципліни:
«Підприємництво, торгівля та біржова діяльність»

на тему:

«Підприємницька діяльність: види та форми»

Виконав: студент 3 курсу 1 групи

спеціальності 076 «ПТБД»
Горбунова К.О.
Національна шкала ______________
Кількість балів: ____Оцінка: ECTS_____
Викладач: доц. Чебанова Т.Є.

ОДЕСА - 2023р
 ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………… 3
ЩО ТАКЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО?................................................... 4
ВИДИ ПІДПРИЄМСТВА………………………………………….. 5
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ
ПІДПРИЄМНИЦТВА……………………………………………… 9
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ФОРМИ
ПІДПРИЄМНИЦТВА……………………………………………… 12
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………… 15

ВСТУП
 Підприємницьку діяльність можна класифікувати за різними критеріями.
Один з таких критеріїв - це вид або форма діяльності. Існують такі види
підприємницької діяльності, як виробництво, торгівля, фінансові послуги,
консультації і багато інших. Ці види можуть функціонувати окремо або в
поєднанні один з одним.
Ще одним важливим критерієм є форма власності. Підприємство може
бути в особистій, державній, муніципальній власності або власністю суспільних
організацій. Важливо відзначити, що держава не може надавати переваги чи
обмежувати права власності залежно від того, кому належить майно.
Також підприємницьку діяльність можна класифікувати за кількістю
власників. Вона може бути індивідуальною, колективною, або власністю кількох
осіб з певними долями власності. При колективній власності всі власники повинні
узгоджувати рішення щодо володіння та управління майном.
Нарешті, існують різні організаційно-правові та організаційно-економічні
форми підприємництва, такі як товариства, суспільні організації, кооперативи,
концерни, асоціації, консорціуми, синдикати, картелі, фінансово-промислові
групи та холдинги.

3
 ЩО ТАКЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО?

Підприємництво - це основний вид самостійної господарської діяльності,

яка здійснюється фізичними та юридичними особами, яких називають
підприємцями, від свого імені і на свій ризик на постійній основі.
Ця діяльність направлена на досягнення наміченого результату (одержання
прибутку або підприємницького доходу) шляхом найкращого використання
капіталу і ресурсів економічно відокремленими суб'єктами ринкового
господарства, Вони несуть повну матеріальну відповідальність за результати своєї
діяльності і підпорядковуються правовим нормам (законодавству) країни.
Основними складовими цього поняття є:
1. Підприємництво як. особливий вид діяльності вимагає від суб'єктів цієї
діяльності певного способу мислення, особливого стилю і типу господарської
поведінки.
2. Підприємництво як самостійна діяльність передбачає свобод і самостійність
суб'єктів цієї діяльності в різних напрямках.
3. Підприємництво як господарська діяльність передбачає організацію і
управління господарським процесом незалежно від виду і сфери діяльності фірми
або індивідуального підприємництва.
4. Підприємницька діяльність здійснюється фізичними та юридичними особами.
Фізичні особи - це індивідуальні підприємці, правове становище яких
регулюється відповідними законами. Юридична особа - це носій матеріальних
прав і обов'язків. Підприємницька діяльність, яка здійснюється фізичними
особами, відноситься до індивідуальної (приватної) підприємницької діяльності.
Підприємницька діяльність, яка здійснюється юридичними особами, відноситься
до колективного підприємства.
Підприємницька діяльність направлена на:
- досягнення комерційного успіху, одержання прибутку, або підприємницького
доходу;
- найкраще використання капіталу: власності, іншого майна, фінансових,
матеріально-технічних, трудових ресурсів.

4
 ВИДИ ПІДПРИЄМСТВА

У відповідності до фаз циклу відтворення капіталу розрізняють три види

підприємницької діяльності: виробничу, комерційну і фінансову.
Кожний з підприємців приймає рішення відносно того, що виробляти, для
кого виробляти і як виробляти. При цьому вони керуються власними інтересами –
можливістю отримання достатніх, з його точки зору, доходів.
За формою власності на майно підприємства підприємницька діяльність
може бути державною, комунальною, колективною, приватною і засноване на
змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності), а
також здійснюватися з використанням майна, яке у власності громадських
об’єднань (організацій). При цьому держава не може встановлювати в будь-якій
формі обмеження або переваги у здійсненні підприємницької діяльності в
залежності від знаходження майна у приватній, державній, комунальній власності
або власності громадських об’єднань (організацій).
В залежності від масштабів (розмірів) господарювання виділяють великий,
середній і малий тип підприємництва, які розрізняються між собою не тільки
розмірами виробництва, але й особливостями відношення до власності. У
великому підприємництві функції підприємця і власника майна, як правило,
розділені. Для малого підприємництва характерно об’єднання функцій власника
майна і підприємця. У середньому підприємництві можуть мати ті або інші
комбінації функцій власника і підприємця.

За кількістю власників підприємницька діяльність може бути

індивідуальною або колективною. При індивідуальному підприємництві власність
належить одній фізичній особі. Колективна власність - це власність, що належить
одночасно кільком суб’єктам з визначенням частки кожного з них (паю) - пайова
власність, або без визначення паїв (частки) - спільна власність. Володіння,
використання та розпорядження майном, що знаходиться в колективній власності,
здійснюється за згодою всіх власників.

Почнемо з виробничого підприємства. До виробничого підприємництва

відносяться інновації, науково-технічна діяльність, безпосередньо виробництво
товарів та послуг, виробниче їх споживання, а також інформаційна діяльність у
цих галузях.

5
 Виробниче підприємство - це організація або структура, яка
спеціалізується на виробництві товарів або послуг. Вона включає в себе всі
необхідні ресурси, технології та працю, які використовуються для створення
продукції або надання послуг. Виробничі підприємства грають важливу роль у
господарському розвитку країни, створюючи робочі місця, споживчі товари та
приносячи прибуток власникам.
Основні характеристики виробничих підприємств включають:
1. Процес виробництва: Вони займаються виробництвом фізичних товарів або
наданням певних послуг, використовуючи різні види обладнання та
технології.
2. Ресурси: Виробничі підприємства використовують різні види ресурсів, такі
як праця, сировина, енергія, фінанси та інші, для забезпечення виробництва.
3. Організація: Вони мають певну структуру та управління для ефективного
керування виробництвом та ресурсами.
4. Мета: Головною метою виробничих підприємств є створення продукції для
реалізації на ринку та отримання прибутку.
5. Конкуренція: Виробничі підприємства зазвичай конкурують на ринку з
іншими компаніями, що продають схожі товари або послуги.
Загалом, виробничі підприємства відіграють важливу роль у
господарському житті, забезпечуючи споживчі потреби та сприяючи
економічному зростанню.
Комерційне підприємство - це організація, яка діє з метою прибутку та
здійснює комерційну діяльність, включаючи продаж товарів або послуг на ринку.
Полем діяльності комерційного підприємництва служать товарні біржі та торгові
організації. Основні риси комерційних підприємств включають:
1. Цільова спрямованість: Головною метою комерційних підприємств є
здійснення прибуткової діяльності, максимізація прибутку та виживання на
ринку.
2. Власність: Комерційні підприємства можуть бути в приватній,
корпоративній або публічній власності, залежно від їхнього правового
статусу та власництва акцій.
3. Конкуренція: Вони конкурують на ринку з іншими підприємствами, що
пропонують схожі товари або послуги, і повинні розробляти стратегії для
залучення клієнтів.
4. Організація: Комерційні підприємства мають структуру управління та
персонал, які виконують різні функції, включаючи виробництво, маркетинг,
фінанси та управління.
6
 5. Ризики: Вони піддаються різним ризикам, таким як кон'юнктура ринку,
зміни в законодавстві, конкуренція та економічні коливання.
У загальному виді програма будь-якої комерційної справи включає:
 наймання працівників для виконання торгово-посередницьких послуг;

 придбання чи наймання приміщень, складів, баз, торгових крапок,

необхідних для збереження і реалізації товару;
 закупівлю товару для наступного його продажу;
 залучення коштів у кредит для фінансування угоди і наступного повернення
кредиту і відсотків за користування їм;
 одержання й оплату послуг сторонніх організацій і осіб, що виконують
посередницькі функції;
 одержання чи придбання необхідної інформації, необхідної для планування,
оформлення і регулювання угоди;
 реалізацію товарів покупцю й одержання виторгу;
 реєстрацію угоди, виплату податків і платежів.
Комерційні підприємства відіграють ключову роль у господарському
розвитку, створюючи робочі місця, забезпечуючи товари та послуги споживачам
та сприяючи створенню багатства в економіці.
Сферою діяльності фінансового (фінансово-кредитного) підприємництва є
обіг, обмін вартостей. Особливість фінансової діяльності у тому, що вона
проникає й у виробничу, і в комерційну діяльність, хоча може бути і самостійною
– банківська, страхова справа й ін. Основне поле діяльності фінансового
підприємництва – комерційні банки і фондові біржі.
Комерційний банк – це фінансово-кредитна установа акціонерного типу,
що кредитує на платній основі переважно комерційні організації, що здійснює
прийом грошових внесків (депозитів) і інші розрахункові операції з доручення
клієнтів. Джерелом доходів комерційних банків є різниця між процентними
ставками депозитних внесків і позичкових коштів.
Операції комерційних банків поділяються на три групи:
 пасивні (залучення коштів);
 активні (розміщення коштів);
 комісійно-посередницькі (виконання різних операцій з доручення клієнтів зі
сплатою комісії).

7
 Під фондовою біржею розуміється організаційно оформлений, регулярно
функціонуючий ринок цінних паперів, що сприяє підвищенню мобільності
капіталу і виявленню реальної вартості активів.
Принцип функціонування фондової біржі ґрунтується на оперативному
регулюванні попиту та пропозиції. На фондовій біржі проводяться котирування
цінних паперів. Вони складаються в регулярній оцінці фахівцями котирувального
відділу біржі курсів покупців і курсів продавців по всіх цінних паперах, що
проходять через біржу.

8
 ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦТВА
Організаційно-правова форма – це форма суб'єкта підприємницької
діяльності (СПД), що характеризує специфіку його створення, майновий статус,
характер його прав і прав учасників (засновників) на майно й особливостей їх
відповідальності щодо зобов'язань суб'єкта.
Виділяють наступні основні організаційно-правові форми підприємництва:
Одноосібне володіння - все майно належить одному власникові, що
самостійно управляє СПД, отримує прибуток і несе повну особисту
відповідальність за всі зобов'язання СПД.
Переваги одноосібне володіння:
1. відносно проста процедура створення і ліквідації підприємства;
2. повна самостійність, свобода господарювання;
3. максимум спонукальних мотивів діяльності;
4. конфіденційність діяльності.
Недоліки одноосібного володіння:
1. повна відповідальність підприємця;
2. обмежені фінансові можливості;
3. відсутність спеціалізованого менеджменту;
Господарські товариства - підприємства, організації, установи, які створені
на засадах угоди юридичними особами та громадянами через об’єднання їх майна
для проведення спільної підприємницької діяльності з метою отримання
прибутку.
Господарські товариства за формою участі у них його членів поділяються на
(рисунок 1):
1. товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ);
2. товариства з додатковою відповідальністю (ТДВ);
3. повні товариства (ПТ);
4. командитні товариства (КТ);
5. акціонерні товариства (АТ).
Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) - форма організації
підприємства, за якою учасники вносять певний пайовий внесок в статутний
капітал та несуть відповідальність лише у межах своїх вкладів.

9
 На відміну від ТОВ учасники товариства з додатковою
відповідальністю солідарно несуть відповідальність за його зобов’язання своїм
майном в однаковому для всіх кратному розмірі до вартості їх внесків. При
банкрутстві одного з учасників його відповідальність по зобов’язанням
товариства розподіляється між іншими учасниками пропорційно їх внескам.
Повним є товариство, учасники якого приймають безпосередню участь у
діяльності товариства і солідарно несуть відповідальність своїм майном за
зобов’язання товариства.
У командитному товаристві щонайменше один з членів є генеральним
партнером (повним товаришем), а решта - обмеженими партнерами
(командитистами, вкладниками).
Переваги товариств:
1. більш широкі фінансові можливості;
2. спеціалізація в менеджменті (управління розподіляється між партнерами);
3. більша свобода і оперативність дій.
Недоліки товариств:
1. значний ступінь відповідальності (для ТОВ, ПТ, КТ);
2. труднощі з розподілом прибутку;
3. спільне управління (протилежність інтересів партнерів).
Широко розповсюдженою організаційно-правовою формою
підприємництва в сучасних умовах є акціонерні товариства.
Акціонерне товариство являє собою форму підприємства, кошти якого
створюються за рахунок випуску та розміщення акцій. Учасники підприємства в
акціонерній формі несуть відповідальність, що обмежується їх внесками.
Основні ознаки акціонерного товариства (АТ) такі:
1. АТ є юридичною особою;
2. АТ несе виключну майнову відповідальність перед кредиторами;
3. майно АТ повністю відокремлено від майна окремих акціонерів;
4. для АТ характерна наявність акціонерного капіталу, що поділений на
частини.
Підприємство акціонерного типу має наступні переваги:
1. здатність залучати додаткові інвестиції шляхом випуску (емісії) акцій;
2. обмеженість відповідальності партнерів-акціонерів при загальному
економічному інтересі в ефективній діяльності підприємства;
10
3. зниження підприємницького ризику;
 4. полегшення переливу (перетікання) капітальних коштів з галузі в галузь;
5. зменшення залежності існування АТ від складу акціонерів;
6. наявність апробованого механізму діяльності АТ, що побудований на
акціонерному законодавстві.
Недоліки АТ:
1. поділ функцій власності й контролю;
2. подвійне оподатковування (прибуток корпорації й дивіденди);
3. потенційні можливості для зловживань (емісія, щоб приховати
неефективне управління).
Дещо своєрідною організаційно-правовою формою підприємницьких
організацій є виробничі кооперативи.
Виробничим кооперативом визначається добровільне об'єднання громадян
на основах членства з метою спільної виробничої та іншої господарської
діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні майнових
пайових внесків, участі в управлінні підприємством і розподілі доходу між
членами кооперативу відповідно до їх участі в його діяльності.

11
 ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦТВА

Об’єднанням підприємств є господарська організація, яка містить у своєму

складі два або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та
іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Об’єднання підприємств створюються підприємствами на добровільних
засадах або за рішенням органів, які мають право утворювати об’єднання
підприємств. В об’єднання підприємств можуть входити підприємства, утворені
за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в
об’єднання підприємств, утворені на території інших держав.
Об’єднання підприємств є юридичною особою.
Залежно від порядку заснування об’єднання підприємств можуть
утворюватися як господарські об’єднання або як державні чи комунальні
господарські об’єднання.
Господарське об’єднання — об’єднання підприємств, утворене за
ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах
об’єднали свою господарську діяльність. Господарські об’єднання діють на основі
установчого договору та/або статуту, який затверджується їх засновниками.
Державне (комунальне) господарське об’єднання — об’єднання підприємств,
утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету
Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств
(інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють
об’єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування.
Державне (комунальне) господарське об’єднання діє на основі рішення про його
утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про
утворення об’єднання.
Комерційні організації з метою координації своєї підприємницької
діяльності, а також представлення й захисту загальних майнових інтересів можуть
на договірних засадах створювати об’єднання.
До об’єднань підприємств відносяться асоціації, корпорації, концерни,
консорціуми, картелі, трести, синдикати, пули, фінансово-промислові групи,
холдингові компанії, кластери.
Організація та діяльність об’єднань підприємств будь-якої форми повинні
будуватися, як правило на наступних основних принципах (окрім випадків, коли
об’єднання створюється шляхом придбання контрольного пакету акцій інших
підприємств):
1. добровільність об’єднання на підставі спільності економічних інтересів;
2. рівноправність учасників спільної діяльності;
3. свобода вибору організаційної форми об’єднання в цілому;
4. організація відносин між учасниками на договірній основі.

12
 Асоціація — договірне об’єднання підприємств однієї галузі, яке створено
з метою постійної координації діяльності та вирішення спільних проблем
підприємств, що об’єдналися.
Корпорацією визнається договірне об’єднання, створене на основі
поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що
об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого
регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.
Консорціум — тимчасове статутне об’єднання підприємств для досягнення
його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм,
науково-технічних, будівельних проектів тощо).
Концерном визнається статутне об’єднання підприємств, а також інших
організацій на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників
об’єднання з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку,
інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності.
Холдинг(від англ. tohold – держати)-це компанія, яка володіє
контрольними пакетами акцій інших підприємств з метою здійснення по
відношенню до них функцій контролю й управління.
Пул — це форма об'єднання підприємств, коли прибуток всіх учасників
акумулюється в єдиному фонді, а потім розподіляється між ними у заздалегідь
установленій пропорції.
Трест господарська організація, що об'єднує підприємства та виробничі
одиниці певного господарського профілю і має спеціальний апарат для
безпосереднього керівництва об'єднаним виробничо-господарським комплексом.
Синдикат - це така форма об'єднання підприємств, при якій вони
зберігають юридичну самостійність у відношенні їх виробничої діяльності, але
втрачають її відносно збуту своєї продукції. З метою реалізації продукції
створюється загальна контора або підприємство, яке займається збутом продукції.
Розподіл доходів між підприємствами здійснюється відповідно до частки
(квотою) кожного з них у загальному обсязі виробленої та реалізованої продукції.
Фінансово-промислова група (ФПГ) - це об'єднання підприємств шляхом
встановлення фінансового контролю над ними за допомогою покупки
контрольного пакету акцій. Очолює ФПГ холдингова компанія (материнська
компанія), що володіє контрольними пакетами акцій дочірніх компаній. В ФПГ
входять фінансові інститути (банки, інвестиційні та страхові компанії).

13
 Кластер підприємство - це група підприємств, які спільно співпрацюють та
взаємодіють у певній галузі або регіоні з метою підвищення
конкурентоспроможності та інноваційного розвитку. Ця співпраця може
включати спільне використання ресурсів, обмін знань та технологій, що сприяє
зростанню виробництва та створенню нових можливостей на ринку. Кластери
можуть бути важливими для розвитку галузей та регіонів, забезпечуючи спільну
підтримку та інфраструктуру для підприємств в межах групи.

14
 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Экономика предприятия: учебник для вузов/ Под ред. проф. В. Я. Горвинкеля,
проф. В. А. Швандара. -М.: ЮНИТА-ДАНА, 2001.
2. Агаев В. С. Конкуренция: анализ, стратегия, практика. -М., 1996.
3. Брєддик У. Менеджмент организации. -М.:Инфра-М, 1997.
4. Герасименко В. В. Ценовая политика фирмы. - М.: Финстатинформ, 1995.
5. Грузинов В. П. Экономика предприятия и предпринимательства. -М.:СОФИТ,
1999.
6. Лапуста М. Г. Малое предпринимательство. - М.: Инфра-М, 1997.
7. Липсиц И. В. Коммерческое ценообразование. – М.: Бек, 1997.
8. Пелих А. С. Бизнес-план. – М.: Ось-89, 1997.
9. Прокушев Е. В. Внешнеэкономическая деятельность. – М., 1998.
10. Экономика предприятия: Пер. с нем. – М.: Инфра-М., 1999.
11. Турбан Г. В. Внешнеэкономическая деятельность. – Минск: Высшая школа,
1997.
12. Ковалев В. В. Введение в финансовый менеджмент. – М.: Финансы и
статистика, 1999.
13. Ворст И., Ревентлоу П. Экономика фирмы: Учеб. – М.: Высшая школа, 1994.
14. Прилуцкий Л. Н. Финансовый лизинг. – М.: Ось-89, 1997.
15. Тельнов Ю. Ф. Интеллектуальные информационные системы в экономике. –
М.: Синтег,

15