СУТНІСТЬ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ

ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ СТРУКТУР

Погорілої Карини
Оомб-21
Розвиток підприємницької діяльності є однією з головних умов вирішення
актуальних економічних і соціальних проблем у суспільстві. Основною
умовою цього розвитку є зростання ефективної фінансово-господарської
діяльності підприємницьких структур. На сьогодні, нажаль,
підприємницьке середовище, а особливо конкуренція відбувається лише у
сфері малого і середнього підприємництва, а конкуренція на рівні великих
підприємств та їх об’єднань деформована внаслідок деструктивних
процесів, що відбуваються на галузевому рівні. На сьогодні, постає
актуальним завданням ідентифікувати ознаки, які характерні
підприємницьким структурам залежно від їх розміру. У статті досліджено
та здійснено класифікацію підприємницьких структур залежно від
потенціалу ведення бізнесу.
По меті і характеру діяльності можна виділити два види підприємств:
підприємницькі (комерційні) і непідприємницькі (некомерційні), існування
яких забезпечується бюджетним фінансуванням держави.

Відповідно до форм власності, установленими Законом України про

власність, можуть діяти підприємства наступних видів:

• індивідуальні підприємства, засновані на особистій власності фізичної

особи і винятково його праці;
• приватні підприємства, засновані на власності окремого громадянина, із
правом наймання робочої сили;
• сімейні підприємства, засновані на власності і праці членів однієї родини;
• державні підприємства, засновані на загальнодержавній власності;
• колективні підприємства, засновані на власності трудового колективу
підприємства;
• спільні підприємства, засновані на базі об'єднання майна різних
власників. У числі їхніх засновників можуть бути іноземні юридичні
особи і громадяни;
• орендні підприємства, засновані на договірному тимчасовому володінні і
використанні майна, яке необхідно орендарю для здійснення
підприємницької діяльності. Об'єктами оренди можуть бути цілі майнові
комплекси підприємств, їхніх структурних підрозділів чи окремі одиниці
майна.
Підприємства розрізняються по ознаці приналежності капіталу:
• національні,
• закордонні (капітал є власністю іноземних підприємців, що контролюють
їхню діяльність), змішані.
• За формою господарювання виділяють господарські товариства, що
представляють об'єднання підприємців.
• Вид підприємства можуть визначати технологічна (регіональна) цілісність
і ступінь підпорядкованості. За цією ознакою відрізняються головні і
дочірні підприємства і їхні філії. Головні підприємства контролюють
діяльність дочірніх і філій.
Дочірнє підприємство є юридично самостійним і організаційно
відособленим, самостійно здійснює комерційні операції і складає
звітний баланс, але контрольний пакет акцій належить головному
підприємству.

На відміну від дочірніх підприємств філія не користується

юридичною і господарською самостійністю, не має власного статуту і
балансу, діє від імені і з доручення головного підприємства. Майже
весь акціонерний капітал філії належить головному підприємству.
По функціонально-галузевому виду діяльності виділяють наступні види
підприємств:
• промислові,
• інноваційні,
• сільськогосподарські,
• лізингові,
• транспортні,
• банківські,
• торгові, • страхові,
• виробничо-торгові,
• туристичні,
• торгово-посередницькі, • підприємства зв'язку і т.
• будівельні, п.
Відповідно до обсягів господарського обороту підприємства і чисельності
його працівників підприємство може бути віднесене до малого, середнього
і великого.

До малого відносяться підприємства з чисельністю працюючих:

• у промисловості і будівництві - до 200 чоловік;
• в інших галузях виробничої сфери - до 50 чоловік;
• у науці і науковому обслуговуванні - до 100 чоловік;
• у галузях невиробничої сфери - до 25 чоловік;
• у роздрібній торгівлі - до 15 чоловік.
 Підприємства можуть поєднуватися в:
• асоціації - договірні об'єднання, створені з метою постійної координації
господарської діяльності, але лише в тій області, до якої має відношення
асоціація;
• корпорації - договірні об'єднання, створені на основі сполучення виробничих,
наукових і комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень
централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;
• консорціуми - тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського
капіталу для досягнення загальної мети. Після виконання задач консорціум
припиняє своє існування;
• концерни - статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових
організацій, транспорту, банків, торгівлі і т. д. на основі повної фінансової
залежності від одного чи групи підприємців;
• картелі - договірні об'єднання підприємств однієї галузі для здійснення спільної
комерційної діяльності;
• трести - монополістичне об'єднання підприємств, що раніше належали різним
підприємцям, у єдиний виробничо-господарський комплекс. Оскільки тут
інтегруються всі напрямки діяльності, такі підприємства цілком утрачають свою
юридичну і господарську самостійність.
• холдинги - специфічні організаційні форми об'єднання капіталів. Подібні
об'єднання утворяться, коли акціонерне товариство (товариство) само
безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а лише використовує свої
фінансові засоби для придбання контрольних пакетів акцій інших акціонерних
фірм із метою фінансового контролю за їх роботою й одержання доходу на
вкладений в акції капітал.
• фінансові групи (фінансово-промислові групи) - об'єднання юридично й
економічно самостійних підприємств різних галузей народного господарства,
при формуванні яких у якості головної ставиться задача об'єднання
банківського капіталу і виробничого потенціалу. Фінансову групу очолюють
один чи кілька банків, що розпоряджаються капіталом підприємств, що входять
в об'єднання, координують усі сфери їхньої діяльності. При цьому основним
доходом діяльності банку повинні бути дивіденди від підвищення ефективності
роботи підприємств, а не відсоток на кредит;
• синдикати - різновид картельної угоди, що припускає реалізацію продукції
через єдиний спільний збутовий орган чи уже наявну збутову мережу одного з
учасників об'єднання.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
proverka@example.com