Professional Documents
Culture Documents
Т1 ТРАНСНАЦІЙНИЙ КАПІТАЛ І ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦТВА
Т1 ТРАНСНАЦІЙНИЙ КАПІТАЛ І ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦТВА
корпорації
1
ТЕМА 1
«ТРАНСНАЦІЙНИЙ КАПІТАЛ
І ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦТВА»
2
1.1
Поняття транснаціоналізації
Транснаціоналізація - стан світового господарства,
коли на першому плані виходять не окремі країни,
а великі компанії, що діють у всьому світі, товарообіг яких
перевищує показники ВВП багатьох держав,
а економічна міць дозволяє проводити світову політику.
4
1.1
Поняття міжнародної корпорації
Міжнародні корпорації (МК) – міжнародні за складом
та характеру діяльності суб'єкти господарського життя, які
функціонують на принципах корпоративної власності
з акціонерною формою управління та розподілу прибутку
у міжнародному масштабі.
Перетворення національної компанії на міжнародну
відбувалося відповідно до загальних тенденцій розвитку міжнародної
економіки:
-тенденція до інтернаціоналізації сфери обігу зумовила появу іноземних
збутових мереж;
- тенденція до інтернаціоналізації сфери виробництва реалізувалася
у створенні іноземних виробничих підрозділів;
- зростання обсягів іноземного інвестування національними компаніями
означало придбання ними рис геоцентричних чи міжнародних компаній.
Здатність мобілізації Обмежена Збільшує можливість залучення Дуже висока, може швидко
капіталу розмірами капіталу власника капіталу об'єднанням заощаджень мобілізувати капітал емісією цінних
учасників паперів
Масштаби Повна за всіма зобов'язаннями, Повна розподілена субсидіарна, Обмежена вартістю
відповідальності включаючи майно включаючи майно учасників цінних паперів
власника
Ступінь контролю з Повний Розділено Відповідно
боку власника між учасниками з часткою акцій
Тривалість існування Обмежена тривалістю життя Залежить від умов угоди між Не обмежена
власника власниками
Оподаткування За ставкою податку на особисті Те саме, що й у приватного Подвійне оподаткування
доходи підприємства
Ліквідність Низька, Досить низька, Висока
складності продажу складності продажу паю
Сфера діяльності Етноцентична Етноцентична Геоцентрична
6
1.3
Фази розвитку ТНК
Стадії процесу інтернаціоналізації компанії:
1) початковий;
2) локальної ринкової експансії;
3) транснаціональний.
7
1.3
Порівняльна характеристика типів ТНК
Ознаки Тип ТНК
етноцентричний поліцентричний/регіоцентричний геоцентричний
1. Орієнтація Абсолютний приріст материнської Об'єднання компаній низки країн на Інтеграція воєдино діяльності,
міжнародного компанії, зарубіжні філії виробничій чи науково-технічній основі. що здійснюється у різних
бізнесу створюються, як правило, тільки Великий ступінь незалежності країнах. Материнська компанія
для забезпечення чи збуту під час проведення операцій у кожній із країн. розглядається не як центр ТНК,
Філії великі та здійснюють різноманітні види бо як одна з її складових частин
діяльності, у т.ч. та виробничу
2. Відношення Зарубіжні ринки розглядаються зростання значимості зовнішнього ринку; Ареною діяльності є весь світ
до закордонного лише як продовження внутрішнього зарубіжні ринки часто розглядаються як
ринку ринку базування материнської найважливіший сектор діяльності ТНК проти
компанії; підпорядкування внутрішнім ринком.
закордонних операцій внутрішнім Врахування специфіки бізнес-середовища
операціям кожної приймаючої країни
3. Рівень Висока централізація прийняття Децентралізація окремих функцій управління. Висока децентралізація
централізації управлінських рішень лише на рівні Делегування повноважень філій. Управлінські прийняття рішень при тісній
прийняття материнської компанії рішення приймаються на основі тісної координації між материнською
управлінських координації між материнською компанією та компанією та філією
рішень філією
4. Контроль Сильний контроль з боку Філії, як правило, автономні Філії, як правило, автономні
за діяльністю материнської компанії
зарубіжних
філій
5. Кадрова Перевага співвітчизникам у Переважна більшість місцевих менеджерів у Найкращі працівники з усіх
політика закордонних філіях. Працівники закордонних філіях. Місцеві кадри приймаючої країн призначаються на будь-які
компанії країни базування ТНК країни призначаються на ключові посади посади
призначаються на всі можливі
посади за кордоном
6. Організаційна Складна оргструктура Оргструктура з високим рівнем незалежності Дуже складна оргструктура
структура материнської компанії, проста у філій з автономними філіями
закордонних філій
7. Інформаційні Великий обсяг наказів на адресу Невеликий потік інформації материнської Значні потоки інформації в
потоки філій компанії та з неї, невеликий потік між філіями материнську компанію і з неї та
між усіма філіями
8
1.3
Фази розвитку ТНК
(фази переростання національної компанії до міжнародної корпорації)
(Концепція пофазного переходу Дж. СтопфордаіЛ. Уелса)
Фазаперша. Розмір фірми невеликий, управління здійснює менеджер.
Через відсутність інших основних управлінських рівнів успіх діяльності всієї фірми
значною мірою залежить від особистих здібностей та активності менеджера – президента компанії. Зі
зростанням компанії виникає необхідність передачі президентом частини управлінських функцій на
нижчий рівень, оскільки він не в змозі виконувати зростаючий обсяг робіт. На фірмі створюються
функціональні відділи: з виробництва, продажу, фінансів та інших. Керівники цих відділів
підпорядковуються безпосередньо президенту підприємства. Така структурна зміна сприймається як
початок другої фази розвитку фірми.
Фаза друга. Внутрішня структура фірми у другій фазі дає можливість забезпечити значне зростання з
допомогою збільшення виробництва та організації збуту межах внутрішнього ринку. Розвиток
структури призводить до поділу кожного функціонального відділу на кілька підвідділів чи груп. Проте
за нової структурі, попри збільшення рівнів управління, залишається незмінним основний закладений
у ній принцип функціональної відповідальності. З управлінської точки зору головна особливість другої
фази розвитку фірми полягає в тому, що менеджер фірми та функціональні відділи продовжують бути
основними елементами схеми управління.
Фазатретя. Збільшення кількості нових видів продукції або вихід на нові ринки порушує рівновагу
внутрішньої структури, що склалася у другій фазі. Оперативні підрозділи, не досить компетентними,
що неспроможні приймати рішення з низки питань і адресують їх генеральному керівнику, який,
будучи неспроможний вирішити питання самостійно, здійснює радикальні зміни у структурі управління
фірми про те, щоб змінена структура відповідала новим умовам. Рішення фірми про запровадження
нової структури управління можна як початок третьої фази розвитку фірми.
9
1.3
Фази розвитку ТНК
(фази переростання національної компанії до міжнародної корпорації)
(Концепція пофазного переходу Дж. СтопфордаіЛ. Уелса)
Концепція пофазного переходу наголошує на існуванні спеціальних характеристик,
що описують відмінності між другою та третьою фазами:
організація виробничих відділів у третій фазі хіба що копіює структуру всієї фірми на другий
фазі;
у третій фазі кожен відділ сприймається як центр прибутку, що дозволяє оцінювати
ефективність своєї діяльності незалежно від інших відділів.
функції президента у третій фазі суттєво змінюються: він майже не займається координацією
повсякденної діяльності підрозділів та зосереджується на стратегії розвитку корпорації та на
досягненні балансу між її різними відділами;
Відмінною рисою другої фази є відмінність у функціях між структурними елементами схеми
корпорації, третьої фази – різниця у продукції;
структура фірми у третій фазі передбачає наявність у центральній конторі кількох відділів і груп,
які здійснюють планувальні, контрольні, інформаційні та консультативні функції, що стосуються
діяльності всієї корпорації.
Така структура у диверсифікованій корпорації дозволяє збільшувати чи зменшувати
кількість виробничих відділів без будь-якого впливу роботу інших. Звідси випливає, що
структура фірми в третій фазі дає можливість корпорації настільки широко
диверсифікувати свою виробничу діяльність, що вона може не тільки оперувати в різних
галузях промисловості одночасно, але і ефективно функціонувати там.
10
1.4
Зарубіжні операції корпорацій.
Стадії розвитку зарубіжних операцій
(Концепція пофазного переходу Дж. СтопфордаіЛ. Уелса)
Основні причини виходу компанії за кордон:
загострення конкуренції на ринку;
пошук нових ринків збуту внаслідок економічного переділу існуючих світових ринків;
прагнення розширювати провадження з метою отримання максимальних доходів
з урахуванням ефекту масштабу (зниження виробничих витрат за одиницю продукції);
збереження ринку – потреба захисту внутрішнього ринку від імпорту дешевої
іноземної продукції, що призводить до зниження обсягів продажу
та прибутку материнської компанії на внутрішньому ринку.