Транснаціональні

корпорації

1
 ТЕМА 1
«ТРАНСНАЦІЙНИЙ КАПІТАЛ
І ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦТВА»

1.1 Транснаціоналізація: геоцентричні підприємства

1.2 Організаційні форми підприємництва
1.3 Фази розвитку корпорацій
1.4 Закордонні операції корпорацій

2
 1.1
Поняття транснаціоналізації
Транснаціоналізація - стан світового господарства,
коли на першому плані виходять не окремі країни,
а великі компанії, що діють у всьому світі, товарообіг яких
перевищує показники ВВП багатьох держав,
а економічна міць дозволяє проводити світову політику.

Головні учасники процесу Рівні транснаціоналізації:

транснаціоналізації -
транснаціональні корпорації,
що з'явилися
наприкінці ХІХ ст., розквіт
яких припав
на 70-ті роки ХХ ст.
- Рівень інтеграції національних
економічних комплексів;
- Рівень комерційного
(підприємницького)
середовища.

Основним носієм процесів транснаціоналізації є підприємницька

структура, організаційна форма якої – корпорація.
3
 1.1
Типи підприємств залежно
від території їхнього функціонування
 Етноцентричні компанії  Геоцентричні компанії
(Від грец.Ethnos -плем'я, народ і (Від грец.Geo- Земля та центр) –
центр) - підприємницькі структури, компанії, які своєю ринково-
які зосереджують свою діяльність збутовою політикою прагнуть
переважно на внутрішньому ринку охопити широкий спектр країн та
своєї країни та для яких регіонів світу.
міжнародні торгові операції (якщо
вони існують) є разовими,
нетиповими формами економічної
активності.

4
 1.1
Поняття міжнародної корпорації
 Міжнародні корпорації (МК) – міжнародні за складом
та характеру діяльності суб'єкти господарського життя, які
функціонують на принципах корпоративної власності
з акціонерною формою управління та розподілу прибутку
у міжнародному масштабі.
 Перетворення національної компанії на міжнародну
відбувалося відповідно до загальних тенденцій розвитку міжнародної
економіки:
-тенденція до інтернаціоналізації сфери обігу зумовила появу іноземних
збутових мереж;
- тенденція до інтернаціоналізації сфери виробництва реалізувалася
у створенні іноземних виробничих підрозділів;
- зростання обсягів іноземного інвестування національними компаніями
означало придбання ними рис геоцентричних чи міжнародних компаній.

 ТНК забезпечують близько 50% світового промислового виробництва.

 на ТНК припадає понад 70% світової торгівлі (40% цієї торгівлі відбувається усередині
ТНК).
 зі 100 найбільших економік у світі 52 – ТНК, решта – держави. 5

Характеристики організаційних форм
підприємництва
Приватне підприємство
Характеристика (індивідуальний підприємець)
Визначення Особа, яка здійснює комерційну
діяльність
на основі власності, що
належить йому безпосередньо,
управляє нею та несе повну
майнову відповідальність за
результати діяльності
Простота та легкість створення,
Складність низькі витрати на організацію
створення та оформлення
Здатність мобілізації Обмежена
капіталу розмірами капіталу власника
Масштаби Повна за всіма зобов'язаннями,
відповідальності включаючи майно
власника
Ступінь контролю з Повний
боку власника
Тривалість існування Обмежена тривалістю життя
власника
Оподаткування За ставкою податку на особисті
доходи
Ліквідність Низька,
складності продажу
Сфера діяльності Етноцентична
Партнерство
(Суспільство)
Об'єднання закритого типу
з обмеженою кількістю учасників,
які здійснюють спільну діяльність
на основі пайової (дольової)
власності та тих, хто приймає
безпосередню участь
в управлінні
Те саме, що й у приватного
підприємства, плюс договір між
учасниками
Збільшує можливість залучення
капіталу об'єднанням заощаджень мобілізувати капітал емісією цінних
учасників
Повна розподілена субсидіарна,
включаючи майно учасників
Розділено
між учасниками
Залежить від умов угоди між
власниками
Те саме, що й у приватного
підприємства
Досить низька,
складності продажу паю
Етноцентична
1.2
Корпорація
Об'єднання, засноване
на пайовій (частковій) участі
у капіталі, юридичні права
та зобов'язання якого
відокремлені від прав та
зобов'язань учасників
Вимагає значних зусиль
та матеріальних витрат, пов'язаних
із спеціальним законодавчим
регулюванням
Дуже висока, може швидко
паперів
Обмежена вартістю
цінних паперів
Відповідно
з часткою акцій
Не обмежена
Подвійне оподаткування
Висока
Геоцентрична
6
 1.3
Фази розвитку ТНК
Стадії процесу інтернаціоналізації компанії:
1) початковий;
2) локальної ринкової експансії;
3) транснаціональний.

Модель EPRG (X. Перлмуттер)

 Етноцентризм (Е) - Висока централізація прийняття рішень та сильний
контроль за діяльністю зарубіжних філій з боку материнської компанії
 Поліцентризм (Р) - Досить високий рівень децентралізації функцій
управління, делегування повноважень закордонним філіям
 Регіоцентризм (R) – зосередження повноважень та комунікацій на
регіональному рівні
 Геоцентризм (G) або глобалізм, - Децентралізована федерація
регіональних філій.

7
 1.3
Порівняльна характеристика типів ТНК
Ознаки Тип ТНК
етноцентричний поліцентричний/регіоцентричний геоцентричний
1. Орієнтація Абсолютний приріст материнської Об'єднання компаній низки країн на Інтеграція воєдино діяльності,
міжнародного компанії, зарубіжні філії виробничій чи науково-технічній основі. що здійснюється у різних
бізнесу створюються, як правило, тільки Великий ступінь незалежності країнах. Материнська компанія
для забезпечення чи збуту під час проведення операцій у кожній із країн. розглядається не як центр ТНК,
Філії великі та здійснюють різноманітні види бо як одна з її складових частин
діяльності, у т.ч. та виробничу
2. Відношення Зарубіжні ринки розглядаються зростання значимості зовнішнього ринку; Ареною діяльності є весь світ
до закордонного лише як продовження внутрішнього зарубіжні ринки часто розглядаються як
ринку ринку базування материнської найважливіший сектор діяльності ТНК проти
компанії; підпорядкування внутрішнім ринком.
закордонних операцій внутрішнім Врахування специфіки бізнес-середовища
операціям кожної приймаючої країни
3. Рівень Висока централізація прийняття Децентралізація окремих функцій управління. Висока децентралізація
централізації управлінських рішень лише на рівні Делегування повноважень філій. Управлінські прийняття рішень при тісній
прийняття материнської компанії рішення приймаються на основі тісної координації між материнською
управлінських координації між материнською компанією та компанією та філією
рішень філією
4. Контроль Сильний контроль з боку Філії, як правило, автономні Філії, як правило, автономні
за діяльністю материнської компанії
зарубіжних
філій
5. Кадрова Перевага співвітчизникам у Переважна більшість місцевих менеджерів у Найкращі працівники з усіх
політика закордонних філіях. Працівники закордонних філіях. Місцеві кадри приймаючої країн призначаються на будь-які
компанії країни базування ТНК країни призначаються на ключові посади посади
призначаються на всі можливі
посади за кордоном
6. Організаційна Складна оргструктура Оргструктура з високим рівнем незалежності Дуже складна оргструктура
структура материнської компанії, проста у філій з автономними філіями
закордонних філій
7. Інформаційні Великий обсяг наказів на адресу Невеликий потік інформації материнської Значні потоки інформації в
потоки філій компанії та з неї, невеликий потік між філіями материнську компанію і з неї та
між усіма філіями

8
 1.3
Фази розвитку ТНК
(фази переростання національної компанії до міжнародної корпорації)
(Концепція пофазного переходу Дж. СтопфордаіЛ. Уелса)
 Фазаперша. Розмір фірми невеликий, управління здійснює менеджер.
Через відсутність інших основних управлінських рівнів успіх діяльності всієї фірми
значною мірою залежить від особистих здібностей та активності менеджера – президента компанії. Зі
зростанням компанії виникає необхідність передачі президентом частини управлінських функцій на
нижчий рівень, оскільки він не в змозі виконувати зростаючий обсяг робіт. На фірмі створюються
функціональні відділи: з виробництва, продажу, фінансів та інших. Керівники цих відділів
підпорядковуються безпосередньо президенту підприємства. Така структурна зміна сприймається як
початок другої фази розвитку фірми.

 Фаза друга. Внутрішня структура фірми у другій фазі дає можливість забезпечити значне зростання з
допомогою збільшення виробництва та організації збуту межах внутрішнього ринку. Розвиток
структури призводить до поділу кожного функціонального відділу на кілька підвідділів чи груп. Проте
за нової структурі, попри збільшення рівнів управління, залишається незмінним основний закладений
у ній принцип функціональної відповідальності. З управлінської точки зору головна особливість другої
фази розвитку фірми полягає в тому, що менеджер фірми та функціональні відділи продовжують бути
основними елементами схеми управління.

 Фазатретя. Збільшення кількості нових видів продукції або вихід на нові ринки порушує рівновагу
внутрішньої структури, що склалася у другій фазі. Оперативні підрозділи, не досить компетентними,
що неспроможні приймати рішення з низки питань і адресують їх генеральному керівнику, який,
будучи неспроможний вирішити питання самостійно, здійснює радикальні зміни у структурі управління
фірми про те, щоб змінена структура відповідала новим умовам. Рішення фірми про запровадження
нової структури управління можна як початок третьої фази розвитку фірми.
9
 1.3
Фази розвитку ТНК
(фази переростання національної компанії до міжнародної корпорації)
(Концепція пофазного переходу Дж. СтопфордаіЛ. Уелса)
Концепція пофазного переходу наголошує на існуванні спеціальних характеристик,
що описують відмінності між другою та третьою фазами:
 організація виробничих відділів у третій фазі хіба що копіює структуру всієї фірми на другий
фазі;
 у третій фазі кожен відділ сприймається як центр прибутку, що дозволяє оцінювати
ефективність своєї діяльності незалежно від інших відділів.
 функції президента у третій фазі суттєво змінюються: він майже не займається координацією
повсякденної діяльності підрозділів та зосереджується на стратегії розвитку корпорації та на
досягненні балансу між її різними відділами;
 Відмінною рисою другої фази є відмінність у функціях між структурними елементами схеми
корпорації, третьої фази – різниця у продукції;
 структура фірми у третій фазі передбачає наявність у центральній конторі кількох відділів і груп,
які здійснюють планувальні, контрольні, інформаційні та консультативні функції, що стосуються
діяльності всієї корпорації.
Така структура у диверсифікованій корпорації дозволяє збільшувати чи зменшувати
кількість виробничих відділів без будь-якого впливу роботу інших. Звідси випливає, що
структура фірми в третій фазі дає можливість корпорації настільки широко
диверсифікувати свою виробничу діяльність, що вона може не тільки оперувати в різних
галузях промисловості одночасно, але і ефективно функціонувати там.
10
 1.4
Зарубіжні операції корпорацій.
Стадії розвитку зарубіжних операцій
(Концепція пофазного переходу Дж. СтопфордаіЛ. Уелса)
Основні причини виходу компанії за кордон:
 загострення конкуренції на ринку;
 пошук нових ринків збуту внаслідок економічного переділу існуючих світових ринків;
 прагнення розширювати провадження з метою отримання максимальних доходів
з урахуванням ефекту масштабу (зниження виробничих витрат за одиницю продукції);
 збереження ринку – потреба захисту внутрішнього ринку від імпорту дешевої
іноземної продукції, що призводить до зниження обсягів продажу
та прибутку материнської компанії на внутрішньому ринку.

 Перша стадія: заміщення імпорту – операції зі створення материнською корпорацією

філій за кордоном.
 Друга стадія: організаційна консолідація закордонних операцій та створення
у структурі корпорації міжнародного невиробничого відділення, завданням якого є
загальне керівництво та координація діяльності дочірніх філій корпорації.
Корпорація переходить у категорію міжнародної, коли структура та характер операцій
міжнародного відділення починають відповідати третій стадії розвитку корпорації на
внутрішньому ринку (Дж. Стопфорд).
11
 1.4
Зарубіжні операції корпорацій.
Етапи еволюції «зовнішньої» структури фірм у процесі їх розвитку на МК
(концепціяДж. Мак-Дональда та М. Паркера)
 Перший етап: експортно-імпортні операції.
Загальний стиль організації виробництва та управління на підприємствах фірми
змінюється дуже повільно.
 Другий етап:продаж ліцензій та передача технологій фірми в інші країни.
На методи управління компанією ця діяльність незначно впливає.
 Третій етап: початок іноземних інвестицій, насамперед у будівництво складальних
підприємств та підприємств виробничого циклу.
Такі підприємства можуть бути спільними (змішаними) або повністю належати
материнській фірмі. Відстань філій та специфіка їх діяльності роблять актуальним надання
їм широких прав у вирішенні багатьох питань. Тому до кваліфікації управлінських кадрів, їх
добору, призначення, індивідуального стилю керівництва тощо. висуваються вимоги,
виходячи з комплексу факторів (політичних, економічних, адміністративних, культурних
та ін), що діють у масштабі країни чи регіону.
 Четвертий етап: суттєве зростання зарубіжного інвестування компанії.
Частка капіталовкладень у закордонні операції, і навіть прибуток за них у загальних
показниках діяльності корпорації різко зростають. На цьому етапі корпорацію
вже можна віднести до категорії «глобального підприємства», до стабільно функціонуючої
МК, оскільки «зовнішня» структура корпорації відображає глобальний підхід до розміщення
та організації виробництва, здійснення фінансових та валютних операцій, управління
продажами, вивчення ринку та ін.
12