Презентація по стартапу до 45 хвилин. З 2 травня на парах.

Промислові товари і
послуги крім енергетики (ТППП – товари і послуги промислового призначення.
Китай).

Титулка
Зміст
1. Характеристика екосистеми стартап підприємництва в Китаї
1.1. Інфраструктура (наявність бізнес інкубаторів, акселераторів, бізнес
ангели, венчурна інфраструктура, науково дослідні інститути)
1.2. Правова база
1.3. Чинники, що сприяють розвитку стартапів в Китаї.
2. Дослідження галузі економічної діяльності старапу. Стан розвитку ринку
відповідної діяльності, рівень технологій. Конкуренція в галузі.
3. Історія заснування. Етапи життєвого циклу і фінансування...
4. Розвиток старапу. Фінансово економічні показники. Оборот, доходи.
Соціальні ефекти. Прогнози.
Список Літератури

Лабораторні до 2 травня.
Тести у ВНС

Венчурний бізнес. Кузьмін Литвин, 2012 р.

Ще один по акції за 10 гривень.
Рогова, Лукашов.

ТЕМА 1. СУТНІСТЬ І ЗАНЧЕННЯ ВЕНЧУРНОГО БІЗНЕСУ

УСТВОРЕННІ ІННОВАЦІЙ

1. Основні категорії ВБ.

Венчурний капітал – довгострокові прямі інвестиції пайового характеру,

які вкладаються переважно на 3-7 років індивідуальними та інституційними
венчурними інвесторами для творення і розвитку молодих інноваційних фірм в
обмін на частка власності таких організацій, що зазвичай менші за контрольні
пакети акцій, але в той же час забезпечують інвесторам права управління про
інвестованими фірмами та фінансового контролю за цільовим використанням
коштів з метою реалізації потенціалу росту підприємств-реципієнтів,
збільшення їх ринкової вартості та виходу інвесторів з бізнесу через продаж
своїх часток бізнесу.
 Венчурна діяльність – ініціативна ризикова діяльність, яка відображає
цілісну систему фінансових відносин щодо акумулювання, залучення і
вкладення грошових коштів (венчурного капіталу) в об’єкти інвестування,
отримання доходів через значний ріст ринкових вартостей проінвестованих
фірм та досягнення соціальних ефектів.

Суб’єктами ВБ є:
1. Генератори інноваційних знань. Підприємці іноватори, винахідники.
2. Венчурні інвестори: індивідуальні, інституційні. Постачальники венчурного
капіталу.
3. Організації венчурної інноваційної інфраструктури (інкубатори,
акселератори, технопарки, мережі бізнес-ангелів, асоціації та об’єднання
інвесторів).
4. Венчурні інноваційні організації та фірми.
5. Споживачі венчурних інноваційних товарів та послуг.

Об’єкти:
1. Інноваційні проекти. Венчурні програми розвитку.
2. Інтелектуальна власність, що розробляється в процесі розвитку.
3. Угоди між суб’єктами ВБ.
4. Частки власності.

Венчурні підприємства – молоді інноваційні підприємства, відокремлені

підрозділи, або дочірні підприємства великих компаній, що мають потенціали
росту і залучають венчурний капітал для реалізації своїх інноваційних
проектів.

2. Історія розвитку ВБ.

Початок середина 50-х ХХ ст. в США в Кремнієвій долині. Артур Рок &
Девіс.
 ТЕМА 2. ВИДИ ВЕНЧУРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

1. Класифікація венчурних підприємств.

Венчурні підприємства – молоді інноваційні підприємства, відокремлені

підрозділи, або дочірні фірми великих компаній, які мають потенціали росту і
залучають венчурний капітал з метою реалізації інноваційних проектів,
модернізації або технічного переоснащення, виведення на ринок нових робіт,
технологій, послуг, що сприяє значному росту ринкових вартості про
інвестованих організацій.

а) за способом створення або джерелами формування:

- внутрішні – ризикові групи або підрозділи дочірні. Тимчасові, або
постійно діючі підрозділи великих компаній, які отримують венчурний капітал
із внутрішньо сформованих фондів венчурного капіталу і призначені для
відбору і реалізації перспективних з комерційної точки зору виробничих ідей,
їх розробки та впровадження.
- спіноф – нове підприємство засноване працівниками-
винахідниками материнської компанії, що за допомогою укладених
внутрішньо корпоративних договорів може використовувати
інтелектуальні матеріально-виробничі ресурси такої компанії,
залишаючись при цьому відносно незалежним щодо інноваційної та
творчої діяльності.
- спін аут – нове дочірне підприємство, утворене внаслідок
відокремлення працівників великої компанії з метою комерційного
використання науково-технічних знань, отриманих і розроблених
технологій на базі материнської компанії.
- зовнішні – складні інтеграційні та коопераційні структури створені на
основі договірних відносин між незалежними суб’єктами підприємництва щодо
об’єднання фінансових, трудових, інформаційних та інших ресурсів і спільної
реалізації окремих етапів інноваційних проектів з метою комерціалізації
інновацій.
- «незалежні»/ класичні:
- малі інноваційні фірми – володіють об’єктами інтелектуальної
власності, отримують венчурний капітал як від приватних інвесторів, так і від
професійних венчурних фондів в обмін на частину власності таких фірм, які
стають при цьому не тільки прямими інвесторами, а й стратегічними бізнес
партнерами, що зацікавлені у швидкому нарощуванні вартості таких фірм через
їх участь у процесі розробки та комерціалізації комерційної продукції.
 б) за інвестиційними перспективами або інноваційним потенціалом:
- низько потенційні венчурні фірми – прибутки становлять 50 млн. дол. за
5 років. Складають близько 90% всіх венчурних фірм.
- венчури середнього ринку – прибутки від 10 до 50 млн. дол. щорічно.
- високо потенційні – прибутки понад 50 млн. дол. щорічно впродовж
мінімум 5 років.

в) за типом інвесторів:
- індивідуальні («бізнес-ангели»)
- Професійні

г) за ступенем участі:
- пасивною участю,
- активною участю.

д) за кількістю раундів венчурного фінансування:

е) за способом виходу інвесторів з венчурного капіталу.

2. Розвиток стадій життєвого циклу підприємств з погляду їх потреби у

венчурному капіталі.
Національна асоціація венчурного інвестування (США) пропонує
типологію етапів та стадій розвитку компаній з огляду венчурних інвесторів.
Розподіл компаній за етапами допомагає інвесторам усвідомлювати своє
значення у венчурному бізнесі, виокремити домінуючі сфери вкладення
венчурного капіталу та виробити для себе чіткі критерії та принципи
інвестування. Менеджери фірми, що чітко визначили свою стадію розвитку
можуть усвідомити те, до кого з інвесторів звертатися у першу чергу (ангелів,
фондів, чи фондів прямого інвестування).

Зазвичай життєвий цикл інноваційної компанії від посіву до виходу

займає 5-10 років.

Стадії життєвого циклу фірм, що мають потребу у венчурних інвестиціях

Стадії Етапи росту в Характеристика Джерела Обсяги
розвитку межах стадії потреби в інвестиціях фінансування інвестиці
компаній й
Ранні стадії Відносно невелика Заощадження
Посіву (seed- потреба для розробки винахідників, До 1 млн.
financing) зразків чи концепції сім’я, друзі, грант. дол.
нового продукту Рідше: ангели.
Старту (Start-up) Інвестиції скеровуються Венчурні фонди, Від 500
на підготовку продукту бізнес-ангели. тис. до 5
до комерціалізації та млн. дол.
 просування на ринок
Компанія уже створена
(юридична особа),
здійснюється виробнича
Раннього діяльність. Активно
Від 5 до 7
фінансування розглядаються Венчурні фонди
млн. дол.
(early stage) венчурними
капіталістами
(інвестиційні менеджери
венчурних фондів)
Середня або Інвестиції спрямовуються
Етап зростання
стадія в закупівлю обладнання,
(growth) Визнача
розширення оборотний капітал. Венчурні фонди,
Компанія може бути ще ються
фонди прямих
збитковою, або на точці потребам
Розширення інвестицій, банки
беззбитковості и фірми
(expansion)

Компанія знаходиться в
кризовому або перед
кризовому стані, тому
потребує вливання
Визнача
Фінансова фінансових ресурсів.
Фонди прямих ються
реструктуризаці Може здійснюватися
інвестицій, банки потребам
я (turn around) шляхом переорієнтації
и фірми
діяльності фірми або в
будь який інший спосіб із
зміною власників та
структури інвестицій
Компанія досягла
Пізня стадія стабільних темпів росту і
Визнача
(late stage) є зазвичай прибутковою.
Пізній етап (late Фонди прямих ються
Важливим критерієм
stage) інвестицій, банки потребам
інвестування є наявність
и фірми
позитивних грошових
потоків
Інвестування даного
етапу передбачається,
Фонди прямих
коли протягом року Визнача
інвестицій, банки
Перехідний етап планується вихід компанії ються
та інші
(bridge) на фондовий ринок. потребам
інституційні
Поєднується з и фірми
інвестори.
фінансовою
реструктуризацією
Продаж часток інвесторів,
використовуючи існуючі
Виходу (exit стратегії виходу (IPO, PO,
Завершення
stage) викуп часток
засновниками, продаж
стратегічному інвестору)
 Тема 3. Венчурна інфраструктура

Об'єкти венчурної інфраструктури – це сукупність підприємств,

організацій, установ та їх об’єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що
надають послуги із забезпечення ризикової діяльності
Венчурні фонди – спеціалізовані залежні або незалежні організації
венчурного капіталу, які вкладають венчурний капітал для швидкого розвитку
інноваційних підприємств, фінансування їх модернізації, переоснащення тощо.
Класифікація венчурних фондів:
а) за юридичним статусом
- юридичні особи;
- неюридичні особи (асоціації, підрозділи компаній, комерційних банків).
2) за формою власності:
- приватні
- колективні (пайові).
3) за правом розпоряджання коштами таких фондів:
4) за термінами створення:
- інтервальні (самоліквідні);
- неінтервальні (вічнозелені)
5) За способом розміщення акцій:
- акції відкрито торгуються на біржі;
- приватні.
6) за цілями створення фондів:
- паралельні;
- проміжні;
- основні.
7) за участю іноземного капіталу»:
- національні;
- іноземні;
- змішані.
8) За поширенням своєї підтримки на підприємстві і організації країни:
- загальнодержавні;
- регіональні;
- міжнародні.
9) За спеціалізацією інвестування:
- спеціалізовані;
- неспеціалізовані
10) За моделями венчурного інвестування:
- класичні – у високі технології з НДДКР;
- не класична.
11) За джерелами надходження коштів:
 - кептивні;
- семікептивні;

Венчурні фонди на українському інвестиційному ринку.

Інститут спільного інвестування (ІСІ) – це корпоративний або пайовий фонд,
який провадить діяльність пов’язану із об’єднанням (залученням) грошових
коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери
інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.

Венчурні ІСІ – не диверсифіковані ІСІ закритого типу, як здійснюють

виключно приватне розміщення цінних паперів власного випуску, активи якого
більш ніж на 50% складаються з корпоративних прав та цінних паперів, що не
допущені до торгів на фондовій біржі або торгівельно-інвестиційній системі.
Пайові ІСІ – активи належать інвесторам на правах спільної власності,
перебувають в управлінні компанії з управління активами й обліковуються нею
окремо від результатів її господарської діяльності.
Корпоративний ІСІ – ПАТ і проводить виключно діяльність зі спільного
інвестування.
Компанії з управління активами (КУА) – юридичні особи, які здійснюють
діяльність з управління активами на основі ліцензії Державної комісії з цінних
паперів та фондового ринку. Надають такі послуги:
- Пошук інвесторів через інвестиційні сертифікати;
- Розробка інвестиційної стратегії;
- Формування венчурних фондів;

Фонди Pre-seed та Seed в Україні:

- VF 408 Ventures – seed (20-100 $ th.)
- Concorde capital – seed (100 – 1 mln $)

Венчурні фонди:
- Almaz Capital;
- AVentures Capital;
- Digital Future;
- TMT Investments.

DPrivate Equity Funds

- Dragon Capital – Chamak
- Horizon Capatal
 2. Об’єкти інноваційної інфраструктури та їх місце у формуванні
науково-технологічних кластери.
Науково-технологічний кластер – цілісна система підприємств і
організацій з виробництва готового інноваційного продукту, що включає в себе
інноваційний ланцюжок від розвитку до дистрибуції.

Структурні елементи:
- Бізнес-інкубатори;
- Технопарки;
- Технополіси

Найбільші кластери:
- Кремнієва долина
- Silicon Fen – Cambridge.
- Tel Aviv;
- SE England;
- Oxford;
- London.

ТЕМА 4. ВЕНЧУРНЕ ФІНАНСУВАННЯ.

Венчурне фінансування – це вкладення венчурного капіталу фінансових
коштів в обмін на частку у статутному фонді підприємства з метою його
швидкого розвитку і зростання.
Форми венчурного інвестування:
- Прямі грошові вкладення;
- Залучення інвестицій через боргові зобов’язання, з можливістю
конвертації у акції;
- Змішане фінансування.

Види венчурного фінансування

За етапами інноваційного
процесу
Фінансування досліджень та
розробки інновацій
Фінансування досліджень та
розробки концепції нової
продукції
Фінансування досліджень та
розробки конструкції,
прототипу, дослідного зразка
інноваційної продкції.
За джерелами капіталу для За етапами життєвого циклу
фінансування інновацій інноваційного підприємства
Стадія використання власних «Передпосівний» етап пре-
коштів, заощаджень сід
засновників інноваційного
підприємства
Стадія залучення коштів Посівний етап (сід),
сім’ї, друзів, винахідників- початковий етап (старт ап)
засновників
Стадія залучення коштів
приватних інвесторів із
приватних фондів, венчурних
фондів, промислових

Фінансування маркетингових
та технологічних досліджень
для виведення інноваційної
продукції на ринок
Фінансування етапу
виробництва, росту
виробництва.
Розширення діяльності щодо
випуску продукції
компаній тощо.
Венчурний капітал з
венчурних фондів,
корпорацій, інвестиційних
банків, інколи ІРО.
Стадія залучення венчурного
капіталу професійними
венчурними фондами,
комерційними та
інвестиційними банками, ІРО
Етап розширеного –
розширене фінансування –
перша стадія венчурного
фінансування.
Етап розширеного
фінансування – друга стадія
венчурного фінансування

Схеми венчурного фінансування:

Внутрішні схеми – внутрішньо фірмове організування тимчасових
автономних науково-дослідних відділів або підприємств з власним науково-
виробничим циклом в межах материнки.
«Незалежні схеми» (класичні) - передбачають незалежне створення
інноваційного підприємства винахідниками, власниками інтелектуальної
власності, поетапне залучення венчурного капіталу.
Зовнішні схеми венчурного фінансування – призводять до утворення
науково-технічних альянсів, науково-дослідних консорціумів, технологічних
спільних підприємств, кластерів.

ОСНОВИ ВЕНЧУРНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

ТЕМА 8. ВЕНЧУРНА ОРГАНІЗАЦІЯ ЯК ВІДКРИТА СИСТЕМА ТА

ОБ’ЄКТ УПРАВЛІННЯ

1. Основні фактори впливу на венчурну організацію як відкриту систему.

2. Венчурний та корпоративний менеджмент.

Внутрішні фактори
Система венчурного менеджменту: місія, цілі, політика, стратегії,
адаптивність орг. структури, професіоналізм менеджерів.
Фінансові фактори: фін стійкість, ліквідність, кредитна історія,
можливість формування фондів венчурного капіталу.
Науково-технічні фактори: рівень техніки і технологій, професійно-
кваліфікаційний склад, інноваційний потенціал.
Виробничо-збутові, маркетингові фактори: рівень витрат на виробництво,
збут, маркетинг, рівень виробничої складності.

Зовнішні фактори:
 Ринкові фактори: потреби споживачів, фактори попиту та пропозиції,
ринковий потенціал.
НТП: існуючий рівень технологій у світі, доступ до ноу-хау.
Інноваційна інфраструктура: наявність організації, що надають послуги із
забезпечення інноваційної діяльності, рівень конкуренції в галузі.
Державні урядові та неурядові програми інноваційного розвитку: стан
законодавства, наявність та доступність програм.
Глобальні проблеми людства: необхідність вирішення екологічних,
демографічних, продовольчих та інших проблем.
Група випадкових факторів.

Венчурний менеджмент – це цілеспрямований вплив на колектив

працівників або окремих виконавців з метою забезпечення процесу створення і
комерціалізації результатів наукових досліджень та розробок, забезпечення
досягнення визначених цілей, управління інноваційними ризиковими
проектами венчурних підприємств для швидкого приросту їх ринкової вартості.

Порівняльний
Корпоративний менеджмент
критерій
Загальна Забезпечення стабільності через
спрямованість підтримку
конкурентоспроможності
компанії та її продукції
Інноваційна Розробка і впровадження
спрямованість інновацій, які передбачають
модернізацію та удосконалення
існуючих товарів та послуг
Підхід до Застосування бізнес-
управління адміністрування, яке базується
інноваційними на трьох обмеженнях в
проектами управлінні: за фінансами,
термінами, результатом.
Інформаційне Постійний систематичний збір
забезпечення фактів та методичний аналіз.
процесу Централізовані служби
менеджменту отримання, обробки та аналізу.
Прогнозованість Результати інноваційної
результатів, діяльності є доволі
управління прогнозовані. Формальна
ризиками і процедура управління для
змінами в уникнення ризиків.
організації
Використання Стандартизація робіт і вимог до
факторів робочої сили, економіка
виробництва обмежень, фінансових ресурсів.
Венчурний менеджмент
Орієнтація на зміни, постійний пошук
можливостей удосконалення і
радикальних змін.
Розробка і впровадження радикально
нових інновацій без існуючих аналогів.
Використання бізнес систем, як нового
підприємницького підходу в управлінні
проектами, що виходить за межі
потрійного обмеження. Проект
розглядається зі сторони збільшення
ринкової вартості.
Збір інформації, що відбувається
відповідно до принципу «на даний
момент», використання експериментів
під час отримання інформації,
формування відкритої та розподіленої
інформаційної системи.
Результати
непрогнозовані/важкопрогнозовані.
Швидка адаптація до змін зовнішнього
середовища. Прийняття ризиків.
Використання робіт з метою
забезпечення індивідуальних потреб
клієнта. Залученння гнучкої та фахової
 Економія масштабу. робочої сили. Формування
Працівники розглядаються як міжфункціональних команд.
стаття витрат. Обмеженим ресурсом є кваліфіковані
обізнані працівники.
Організаційна Ієрархічна структура Лінійна (сіткова) система управління.
структура управління з чітким розподілом Налагодження неформальних відносин
управління повноважень і відповідальності. для забезпечення відповідної
Чітко поставлені цілі і завдань. атмосфери
Прийняття Вертикально. Чіткий контроль Управління із залученням працівників
управлінських та відповідальність. Повільно. до прийняття рішень.
рішень
Мотивування Просування за ієрархічною Винагорода за ризик як дольова участь.
працівників драбиною
компанії
Умови За умов чіткого виконання Підприємницька незалежність,
досягнення функцій менеджменту, гнучкість.
позитивних делегування, відповідальності
результатів
діяльності
Критерії успіху Виконання планів діяльності, Вивчення і найкраще задоволення ще
підвищення якості продукції, не задоволених потреб. Формування
що є важливішим за час нових потреб. Швидкість виходу а
розробки і впровадження ринок.
інновацій.
Джерела Затверджений річний план Венчурний капітал
фінансування компанії
Головний Прибуток Рух грошових коштів та приріст
фінансовий ринкової вартості.
показник
ефективності
діяльності

ТЕМА. УПРАВЛІННЯ ВЕНЧУРНИМИ ФОНДАМИ.

1. Організаційно правові форми та структури управління венчурними

фондами.

Форми:
- Limited Partnership
- Компанія з управління активами (Генеральний партнер) – очолює
венчурний фонд та відповідає за управління його активами. Несе
повну відповідальність за борги і зобов’язання фонду. Вкладає 1% від
загального фонду. Прибуток 20-25% від загального.
- Партнери з обмеженою відповідальністю – вкладники фонду.
Вкладають 99% коштів. Прибуток 75-80% від загального прибутку.
 Структура управління (за ієрархією):
- Венчурні партнери – керівники ввищого рівня управління, що
здійснюють пошук інвестиційних можливостей зростання.
- Головні парнери – менеджери середнього рівня. Старші асоційовані
партнери з досвідом роботи.
- Асоційовані члени – нижчий рівень управління.
- Підприємці в резиденції – експерти в предметних сферах бізнесу, що
працюють на тимчасовій основі, готують умови для укладання
венчурних угод, готують ідеї до запуску.

Схеми виплат за участь в управлінні активами:

1. Плата за управління генеральному партнеру – щорічні платежі за
управління у % від оголошеного капіталу.
2. Винагорода за успіх інвестиційної діяльності – участь у прибутках
венчурного фонду у % від оголошеного капіталу. В середньому 20%.
3. Змішана.

Оголошений капітал венчурного фонду – залучені кошти від інвесторів,

сформовані активи.
Інвестований капітал ВФ – це розмір активів фонду, що були
інвестованими. Розраховується як оголошений капітал за вирахуванням
виплатами за управління генеральному партнеру за весь час управління фонду.

1 Схема виплат. Приклад.

Фірма венчурного капіталу «З» формує венчурний фонд з оголошеним
капіталом 500 млн. Щорічні платежі за управління: 1 та 2 рік – 2%, 2,25% за 3 і
4 роки, 2 за 5 рік, 1,75% за шостий, 1,5 за 7, 1,25 за 8, 1 за 9 і 0,75 за 10.
Виплата за управління – 83,75. Інвестований капітал – 416,25.
Прибутковість компанії з управління активами = 83,75/416,25 =20,12%

2 Схема. Приклад.
Оголошений капітал = 100 млн. Інвестовано було 80%. В результаті
процедур виходу було отримано 200 млн. Знайти розмір винагороди
венчурного капіталіста у випадку участі у прибутках – 20%, розрахованого від
оголошеного та інвестованого капіталу.
1. 20 млн. 2. 24 млн.
 3 Схема. Приклад.
Венчурний фонд з оголошеним капіталом 100 млн. Випалти ген партнеру
2,5% від оголошеного. Термін – 10 років. Очікуваний дохід 150 млн.
За першим варіантом винагорода складе 25% від оголошеного.
За другим варіантом – 20% від інвестованого.
1. 25 + 12,5 = 37,5 млн.
2. 25 + 15 = 40 млн.

Процес відбором венчурним фондом стартап компаній для інвестування.

В основі “6W”

5 етапів відбору:
1. Скрінінг – первинний пошук і відбір конкурентоспроможних проектів
і компаній.
2. Вивчення бізнес-планів відібраних на першому етапі на предмет
відповідності «ринковому тесту» та «тесту на якісь управління».
3. Вивчення команди менеджерів та ключових співробітників компанії –
«перш зустріч».
4. Детальне вивчення компанії, її аудит. Перевірка відповідності
інформації у бізнес-плані реальними даним про компанію, вивчення
відповідності стартапу критерію венчурного інвестування.
5. Прийняття рішення щодо вкладення венчурного капіталу.

Критерії відбору при скрінінгу (70% не проходять):

- Перспективи зростання мін 15% в рік.
- Перспективи виходу.
- Параметри відповідного ринку.
- Завершеність продукту
- Унікальність продукту.
- Можливість захисту прав інтелектуальної власності.
- Якість команди.
- Особисті риси лідера команди.
- Термін окупності
- Дохідність
- Ризики.

Критерії на другому етапі (2/3 не проходять ):

- Перевірка бізнес плану.
- Перевірка команди.
Критерії на третьому етапі. 90% не проходять
- Безпосередні очне оцінювання команди, прототипів.

Четвертий етап. “Due diligence” – детальне дослідження. Триває до 6-8 тижнів.

Навіть до 24 тижнів. Проходять 1/3 компаній.

Елементи системи оцінювання “Due diligence”:

- загальний стан та перспективи розвитку
Система управління та менеджери
- Фінансовий стан

Існує типова модель інвестування Національної асоціації венчурного

капіталу США .
Документи:
- На перших трьох етапах: Investment memorandum, Commitment Letter,
Memorandum of understanding, протокол про наміри.
- На четвертому етапі: угода про конфіденційність, угода про розкриття
інформації.
- На етапі остаточного рішення: Угода про купівлю акцій, статут,
акціонерна угода.
- Підписання угоди: угода про порядок голосування, угода про
здійснення управління, угода про відшкодування.

МЕТОДИ ПРОГНОЗУВАННЯ МАЙБУТНОЇ ВАРТОСТІ СТАРТАП

КОМПАНІЇ

1. Порівняльний метод (метод мультиплікаторів або метод ринкових спів

ставників чи порівняльних трансакцій).

В основі порівняння показник EBITDA інших компаній з аналогічними

видами діяльності. Використовується на пізніх етапах та має доходи. Механізм:
- Визначаються компанії, які можуть бути спів ставні з венчурною
фірмою.
- Визначаємо Коефіцієнт мультиплікатора порівнюючих компаній на
основі річних даних:
EV пк
К vev =
EBITDA пк
- Визначення прогнозованої вартості венчурної компанії:
VEV = Kvev * NI (прогнозований чистий дохід)
 - Визначення акціонерної вартості венчурної компанії:
AV = VEV – Debt + Cash
- Визначення вартості акції компанії. До кількості акцій враховуються
також привілейовані, які можуть бути конвертовані, опціони, варранти
тощо.

2. Метод реальних опціонів росту.

В основі метод дисконтних грошових потоків. Ринкова капіталізація
підприємства визначається потоками, які генеруються від використання
існуючих активів компанії та приведеною вартістю її інвестиційних
можливостей росту (опціони росту).
VEV = NPV + EVA
NPV = ∑ NCF / (1+WACC)^i
EVA = NCF * (1 + k)/(WACC – 1)

WACC = ( Частка власного капіталу * Вартість власного * (1 – Под на

приб.) + Частка запозиченого * Вартість запозиченого) * (1 + R (премія за
ризик))

3. Венчурний метод або метод венчурного капіталу.

На ранніх стадіях

IRR – внутрішня норма доходності. Використовується як коефіцієнт

дисконтування.

Цільова
Етапи життєвого циклу
Стадії фінансування внутрішня норма
венчурного підприємства
дохідності, %
Перед посівний (пре сід),
Етап розби ідеї інновації >80
посівний
Етап розробки концепції
Початковий етап (стартап) 50-70
нової продукції
Етап розробки прототипу Перша стадія венчурного
40-60
Етап виходу на ринок фінансування
Етап виробництва, росту та Етап розширеного
30-50
отримання чистого доходу фінансування
Етап виходу з венчурного
Пізні етапи фінансування 20-35
бізнесу ранніх інвесторів

VEVp = VEV / (1 + IRR)^n

 При інвестуванні певної суми коштів венчурними інвесторами, їх доля
визначається:
D = Inv / VEV
Кількість акцій на які може розраховувати інвесторів:
Q = D * Qзаг / (1-D)
З кожним раундом фінансування частка попередніх інвесторів
розмивається. Тому попередній інвесторам потрібно докуповувати акції у
розмірі коефіцієнту втримання:
К втр = 1 / (1+Ем)
Ем – частка нового випуску акцій.

4. Договірний метод.
Найпростіший метод. За основу береться обумовлена в договорі вартість
компанії. Використовується на seed ta pre-seed

5. Метод Беркуса.
6. Метод сумування факторів ризиків інноваційного проекту.
7. Метод оцінювання факторів впливу на успіх проекту.
8. Перший Чиказький метод.
9. Метод балансової вартості.
10.Метод ліквідаційної вартості.

ТЕМА 9. ОСОБЛИВОСТІ ПОБУДОВИ СИСТЕМ МЕНЕДЖМЕНТУ

ПІДПРИЄМСТВА ЗА ВНУТРІШНЬОЇ СХЕМИ ВЕНЧУРНОГО
ФІНАНСУВАННЯ.

Внутрішньо корпоративний венчуринг – це процес створення,

інкубування та розвитку внутрішніх венчурних підприємств під опікою
материнської компанії.

Основними формами корпоративного венчуринг є:

1. Створення внутрішніх венчурних підрозділів, ризикових груп. – 17%.
2. Створення організацій типу спін-оф та спін-аут. – 74% зі всіх.
3. Створення дочірніх венчурних фондів (компаній), які займаються
пошуком, відбором та фінансуванням через прямі інвестиції у молоді
фірми. – 9%.
 Венчурні науково-дослідні підрозділи (групи) – групи з відносною
бюджетною та творчою самостійністю, неформальними між особистими
стосунками в середині групи, що зумовлює активний творчий розвиток.

Підприємство «спін-аут» - нове підприємство, засноване працівниками-

винахідниками материнської компанії, яке за допомогою укладених внутрішньо
корпоративних договорів, може використовувати інтелектуальні та виробничо-
фінансові ресурси такої компанії, залишаючись відносно незалежним.
Пдприємство «спін-оф» - нове дочірнє підприємство, утворене внаслідок
відокремлення працівників великої компанії, з метою комерційного
використання розробок. Материнська компанія володіє часткою компанії.

Внутрішні венчурні фонди корпорації («свояки») – це постійно діючі

підрозділи (компанії) великих компаній або венчурні фонди, призначені для
оцінювання та відбору вен чурів та їх фінансування і розвитку.

Структури венчурних фондів входить група ризик менеджменту:

інвестиційний комітет, операційних ризиків, фінансових ризиків.

Комітет операційних ризиків – слідкує за дотриманням інвестиційної

політики фонду, виконання угод та впровадження заходів із зниження
операційного ризику.
Комітет фінансового ризику – моніторинг, формування фондів, підготовка
звітів

Компанії з трансферу технологій:

Команда трансферу технологій – оцінювання винаходів за їх ринковим
потенціалом, розробка стратегій управління об’єктами інтелектуальної
власності, управління патентами.
Служба «нові підприємства» - сприває інкубаційній підтримці спін-аутів.
Група менеджерів з активів та інвестицій - здійснює управління акціями
материнської компанії у підприємствах спін-аут на пізніх стадіях.
Група підтримання бізнесу – фінансові менеджери, юристи, маркетологію

5 критеріїв вибору венчурних підрозділів (груп) материнськими

компаніями.:
1. Тип можливості для бізнесу. Оцінюється галузь венчурну та її
відповідність галузі материнки.
 2. Параметр капітальних інвестицій: рівень ризику, очікуваний дохід,
стадія інвестування.
3. Рівень операційного залучення материнської фірми до діяльності вен
чурів.
4. Комерційні в’язки нових вен чурів з основним бізнесом компанії
(частка власності у новому венчурів).
5. Досягнення суміжних цілей.

Організування роботи внутрішніх венчурів.

Корпоративне правління або комітет. Зазвичай входять члени правління

материнки або директори чи власники відповідної технологій. Забезпечують
дотримання венчурної стратегії. Збирають органи управління не рідше раз на
місць.

Правління нових вен чурів або регулюючий комітет.

Управлінці інституційного рівня та другого. Допомога у налагоджені
зв’язків, укладанні договорів.

Індивідуальне правління або консультативний комітет.

Створюється зі спеціально найманих менеджерів. Моніторинг та
керівництво.

4 підходи до венчурного інвестування

- Інкубаційний – передбачає орієнтацію На пошук та розвиток
талановитих винахідників.
- Інвестиційний підхід – вивчення нових ринків і орієнтування та
створення реальних опціонів росту фірми, зростання рентабельності
інвестицій.
- Підхід зі створення альянсів – науково-технологічна та виробнича
кооперація з розподілом ризиків.
- Гібридний – для оптимального використання ресурсів компанії.

Стратегії корпоративного венчуринг:

- Дайвінгу інвестування – тісний зв’язок із стратегією материнської
компанії.
- Компліментарне інвестування – стимулювання попиту на свої товари
через створення попиту на нові інноваційні товари.
 - Опціонна стратегія – інвестування коштів в трендові продукти, які не
обов’язково пов’язані з основним видом бізнесу материнки, але в
майбутньому – можуть.
- Пасивне інвестування – інвестування в молоді фірми, що не пов’язані з
галуззю материнки. Умовою вкладення капіталу високий рівень
дохідності.

Тема 10. Особливості застосування «незалежної» схеми венчурного

інвестування

1. Особливості створення «незалежних» венчурів.

2. Основні етапи створення «незалежних» венчурів та фінансового
забезпечення.
3. Особливості розроблення бізнес-плану та презентації проекту.

Етапи створення:
1. Розробка об’єктів інтелектуальної власності, що можуть бути
комерціалізовані.
2. Написання бізнес-плану проекту.
3. Пошук потенційних інвесторів. Розсилка бізнес-пропозицій.
4. Проведення переговорів. Взаємне оцінювання. Експертиза проекту.
5. Залучення інвесторів. Укладання угоди щодо фінансування.
Акціонування інноваційного підприємства.
6. Формування команди менеджерів. Підсилення команди.

Структура типової презентації:

- Про компанію
- Контактна особа
- Тип бізнесу
- Короткий опис
- Менеджмент
- Продукт/послуга. Конкуренція.
- Потреба в інвестиціяї.
- Забезпечення.
- Використання інвестицій.
- Фінансові показники
- Вихід.
 Тема 15. Стратегії виходу інвесторів із венчурного бізнесу.

1. Види стратегій виходу інвесторів із венчурного бізнесу.

Основні стратегії виходу:

- Прямий продаж стратегічним інвесторам (trade sale) – продаж
контрольного пакету акцій непрофесійним інвесторам, які мають на
меті вертикальну чи горизонтальну інтеграцію.
- Публічне розміщення акцій – в Україні пропозиція повинна бути
адресована хоча б 100 інвесторам, крім уже наявних акціонерів. Етапи
ІРО:
o прийняття рішення, подання заяви на ІРО,
o реєстрація Державною комісією,
o можливе залучення андерайтера,
o можливе присвоєння унікабного номеру,
o укладання договору з депозитарієм про обслуговування,
o виготовлення сертифікатів,
o розкриття інформації з проспекту емісії, ІРО,
o затвердження результатів ІРО,
o Затвердження змін до статуту;
o Реєстрація змін до статуту;
o Подання звіту про результати ІРО;
o Комісія з ЦП та фондового ринку реєструє звіт;
o Отримання свідоцтва про реєстрацію випуску ЦП;
o Публікація інформації звіту про ІРО.
- Приватне розміщення акцій – безпосередня пропозиція акціонерам та
іншим особам до 100 осіб. Етапи ті самі.
- Викуп часток засновниками (management buy-out)
- Продаж іншим інвесторам для заміщенням капіталу (management buy
in) – продаж професійним інвесторам і не обов’язково контрольний
пакет.
- Через ліквідацію, розпродаж активів

Стратегія виходу Переваги Недоліки

Прямий продаж Низькі затрати. Менші витрати часу. Продаж тільки контрольних
Різноманіття форм платежу пакетів.
Відсутність значної кількості
покупців може привести до
зниження ціни.
Необхідність залучення
посередників.
ІРО Великий ринок. Публічне розкриття
 Підвищення іміджу. інформації.
Працівники можуть стати Значні затрати грошей і часу.
акціонерами. Невідомі потенційні
співвласники.
MBO Компанія залишається у руках Можливі конфлікти.
засновників
MBI Входження нових венчурних Можливість втрати контролю
інвесторів.
Високий інтерес у максимізації
вартості.
Ліквідація Отримання досвіду. Можливі фінансові втрати.