Курсова

Зміст
ВСТУП......................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1: ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА
ПІДПРИЄМСТВАХ................................................................................................6
1.1 Суть та значення фінансової діяльності підприємства..............................6
1.2 Організація фінансової діяльності підприємства.....................................12
1.3 Особливості фінансової діяльності товариства з обмеженою
відповідальністю................................................................................................21
РОЗДІЛ 2: АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «ДНІПРОІНВЕСТ - Ч»
.................................................................................................................................27
2.1 Характеристика діяльності та аналіз основних показників, які
характеризують фінансову діяльність ТОВ «Дніпроінвест - Ч»...................27
2.2 Оцінка фінансового стану ТОВ «Дніпроінвест - Ч».................................38
РОЗДІЛ 3: ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ................................................................................................50
3.1 Напрямки, дії та використання окремих чинників підвищення
ефективності фінансової діяльності підприємства.........................................50
3.2. Підвищення ефективності фінансової діяльності ТОВ «Дніпроінвест -
Ч».........................................................................................................................55
ВИСНОВКИ...........................................................................................................61
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.......................................................63
ДОДАТКИ..............................................................................................................64
3
ВСТУП
В організаційній та управлінській роботі підприємств фінансова

діяльність займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність
та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та
розвитку підприємства, виконання фінансових зобов'язань перед державою та
іншими суб'єктами господарювання.
Фінансова діяльність - це система використання різних форм і методів
для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення
ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що
забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.
Фінансову діяльність спрямовано на вирішення таких основних завдань:
- фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської
діяльності;
- пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення
рентабельності, платоспроможності;
- виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами
господарювання, банками;
- мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для
фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення
власного капіталу;
- контроль за ефективним розподілом та використанням фінансових
ресурсів.
Дослідження фінансової діяльності дозволяє визначити основні
напрямки, дії та використання окремих чинників підвищення ефективності
фінансової діяльності підприємства.
Отже, вищенаведене розкриває актуальність обраної теми курсової
роботи.
4
Метою курсової роботи є дослідження теоретичних аспектів фінансової
діяльності ТОВ, розробка практичних шляхів покращення ефективності
фінансової діяльності підприємства.
Об’єктом дослідження курсової роботи є ТОВ «Дніпроінвест-Ч».
Предметом дослідження курсової роботи є сукупність теоретичних і
методичних проблем, пов’язаних з фінансовою діяльністю.
Завданнями курсової роботи є з’ясування сутності фінансової діяльності,
розглянути особливості та організацію фінансової діяльності ТОВ, висвітлити
характеристику діяльності підприємства, оцінити фінансовий стан
підприємства, визначити напрямки, дії та окремі чинники підвищення
ефективності фінансової діяльності підприємства, з’ясувати шляхи
покращення ефективності фінансової діяльності ТОВ «Дніпроінвест - Ч».
5
РОЗДІЛ 1: ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
НА ПІДПРИЄМСТВАХ
1.1 Суть та значення фінансової діяльності підприємства

Становлення і розвиток в Україні ринкової інфраструктури суттєво
змінюють економічне, інформаційне і правове середовище функціонування
підприємств, зміст їхньої фінансової діяльності.
Фінанси підприємств є основою фінансової системи країни. Фінансовий
стан підприємств впливає на фінансове становище країни в цілому. Вихід
України з тривалої економічної кризи безпосередньо пов'язаний з
поліпшенням фінансового стану суб'єктів господарювання всіх форм
власності в усіх сферах діяльності. За цих умов необхідна сучасна, адекватна
ринковій економіці, організація фінансової діяльності кожного підприємства.
В організаційній та управлінській роботі підприємств фінансова
діяльність займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність
та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та
розвитку підприємства, виконання фінансових зобов'язань перед державою та
іншими суб'єктами господарювання. Ефективність діяльності кожного
підприємства багато в чому залежить від повної і своєчасної мобілізації
фінансових ресурсів та правильного їх використання для забезпечення
нормального процесу виробництва і розширення виробничих фондів. У цьому
зв’язку для кожного підприємства важливу роль відіграє ефективна
організація фінансової діяльності.
забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.[1]
Господарська діяльність підприємства нерозривно зв'язана з його фінансовою
діяльністю. Підприємство самостійно фінансує всі напрямки своїх витрат
відповідно до виробничих планів, розпоряджається наявними фінансовими
6
ресурсами, вкладаючи їх у виробництво продукції з метою одержанні
прибутку. Фінансову роботу на підприємствах виконують працівники
фінансового відділу, а за його відсутності — працівники бухгалтерії.
Відповідальність за організацію фінансової роботи на підприємстві несе
начальник фінансового відділу (служби), а за їх відсутності — головний
бухгалтер. Розпорядником фінансових ресурсів, коштів, товарно-матеріальних
цінностей, що належать підприємству, є його керівник, який має право
першого підпису на всіх грошових та розрахунково-платіжних документах.
Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких
основних завдань:
- фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;
- пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення
рентабельності та платоспроможності;
- виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання,
бюджетом, банками;
- мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування
виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;
- контроль за збереженням та використанням оборотних активів і
прискоренням їх обороту;
- контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням
фінансових ресурсів.
Фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності
полягає у забезпечувані фінансовими ресурсами безперервність процесу
виробництва суб’єктів господарювання, розширювані їх виробничих фондів
(основних та оборотних), активно впливати на підвищення продуктивності
праці, зниження собівартості продукції, збільшення накопичень і підвищення
ефективності виробництва.
Одним із засобів успішної фінансової діяльності є пошук резервів
підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного
розрахунку як основи стабільної роботи підприємства. Резервом щодо
7
підвищення ефективності господарювання є використання обігових коштів за
рахунок залучення в обіг наднормативних запасів матеріальних ресурсів,
прискорення обігу коштів, раціоналізації господарських зв’язків, кращої
організації виробництва. Вплив фінансів на ефективність виробництва на рівні
господарської структури має свої обмеження, зумовлені обмеженістю
ресурсів у кожній одиниці господарювання. Звісно, кожна певна виробнича
структура повинна мати можливість створювати за результатами своєї
діяльності фонди фінансових ресурсів, достатні за своїм обсягом для
стимулювання соціального розвитку, високих результатів виробництва, його
розширення та удосконалення. Проте тут фінанси виконують дещо локальну
роль у господарських процесах. При нестачі у підприємницьких структур
коштів для виробничої діяльності та розширення виробництва вони
використовують кредит як джерело формування фінансових ресурсів. При
наявності вільних коштів підприємство їх продає банку на певний час.
Досягнення визначеної мети імовірне при залученні фондів фінансових
ресурсів на впровадження нових технологій, кращому використанні основних
фондів через застосування методів прискореної амортизації, забезпечення
великих резервів для підтримки зростання ефективності виробництва,
підвищення якості продукції та її конкурентоспроможності. Звісно,
підвищення якості продукції потребує додаткових затрат фінансових ресурсів,
але вони дають значний виробничий ефект і швидко окуповуються.
Фінансові зобов’язання — це заборгованість підприємства, яка виникла
внаслідок подій, що сталися, і погашення якої, ймовірно, призведе до
зменшення ресурсів підприємства, що визначаються як економічні вигоди.
Своєчасне виконання зобов’язань перед ланками фінансово-кредитної
системи, зокрема:
- перед бюджетом — зі сплати встановлених податків і платежів;
- перед централізованими позабюджетними фондами — зі сплати
встановлених платежів;
- перед банками — з повернення кредитів і сплати відсотків за ними;
8
- своєчасне виконання зобов’язань перед постачальниками з оплати
товарно-матеріальних цінностей, перед працівниками — з оплати праці.
[2]
Організація господарчої діяльності потребує відповідного фінансового
забезпечення виявлення та мобілізацію резервів збільшення прибутку за
рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових
ресурсів.
Оборотні активи є однією із складових, що становлять матеріальну
основу процесу виробництва. Від ступеня їх використання залежать кінцеві
результати виробництва, фінансовий стан усіх підприємств. Покращення
використання оборотних активів сприяє підвищенню рентабельності
підприємств і, навпаки, погіршення використання таких активів і відволікання
на позапланові цілі (капітальні вкладення, капітальний ремонт й інші витрати,
що покриваються за рахунок спеціальних джерел), знижує їх ефективність,
створює тяжкий фінансовий стан. Тому на підприємствах необхідно
організовувати систематичний контроль за використанням наявних оборотних
активів. Цей контроль має включати перевірку:
- зберігання наявних у підприємства власних оборотних активів;
- правильності витрачання власних та позикових коштів, виявлення та
ліквідацію надлишкових та непотрібних підприємству активів;
- ефективності здійснюваних на підприємстві заходів з економного
витрачання на виробництво матеріальних цінностей та коштів.
Важливим етапом у контролі за використанням власних оборотних
активів є систематичне порівняння фактичної їх наявності зі встановленою
потребою (нормативом), оскільки як їх надлишок, так і нестача негативно
позначаються на діяльності підприємства. Надлишок власних оборотних
активів — це різниця між фактичною їх наявністю та встановленим
нормативом. Якщо ж норматив перевищує фактичну наявність оборотних
активів, то у підприємства виникає їх нестача, яка є наслідком невиконання
плану прибутку, використання оборотних активів не за призначенням.
9
Нестача власних оборотних активів на підприємствах покривається за рахунок
прибутку, коштів резервного фонду. При контролі за станом оборотних
активів слід визначати наповненість нормативу (потребу) як за їх окремими
елементами та групами, так і по підприємству загалом, виявляти причини
відхилень. Ефективність використання оборотних активів підвищується при
скороченні часу перебування їх у виробничих запасах, тривалості
виробничого процесу, прискоренні реалізації продукції та оборотів коштів у
розрахунках, збільшенні обсягів виробництва продукції та прибутку (чистого
доходу) у розрахунку на кожну гривню оборотних активів.
Контроль за господарсько-фінансовою діяльністю підприємств
здійснюють органи управління і відомства всіх рівнів за різними напрямками:
- державні структури — щодо отримання прибутку, правильності
вирахування і своєчасності сплати податків та платежів у бюджет і
централізовані позабюджетні фонди;
- установи банків — щодо порядку кредитування і здійснення
розрахунків підприємств.
При цьому контроль за діяльністю підприємств пов’язаний із
застосуванням різних санкцій і стимулів, які сприяють поліпшенню і
підвищенню ефективності роботи підприємств. Фінансовий контроль за
господарською діяльністю підприємств і господарських організацій
зумовлюється необхідністю співвіднесення витрат з результатами
виробництва за допомогою грошей, вартісного (фінансового) обліку.
Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства — це діагноз його
фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків,
виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення
доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення
рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства
в цілому.
10
1.2 Організація фінансової діяльності підприємства
Фінансова діяльність підприємств може бути організована трьома
методами, а саме:
- комерційний розрахунок;
- неприбуткова діяльність;
- кошторисне фінансування.
Відмінність між окремими методами полягає у схемі організації
фінансової діяльності, тобто у встановленні взаємозалежності між
фінансовими ресурсами і джерелами їх формування, доходами, витратами і
фінансовими результатами.
Основний метод фінансової діяльності — комерційний розрахунок. При
ньому фінансова діяльність будується за такою схемою:
Схема 1. Комерційний розрахунок

Визначальну роль у формуванні фінансових ресурсів при цьому методі
відіграють власні кошти, котрі покривають значну частину витрат, а також є
забезпеченням отриманих кредитів. Бюджетні асигнування і надходження з
цільових та централізованих фондів виконують допоміжну роль, а
збалансування потреб у фінансових ресурсах здійснюється за допомогою
кредиту. Метою діяльності є отримання прибутку.
Комерційний розрахунок є раціональним і високоефективним методом
фінансової діяльності. Він спонукає підприємство до пошуку достатніх і
дешевих фінансових ресурсів, раціонального їх розміщення, мінімізації витрат
і максимізації доходів та прибутку. Комерційний розрахунок притаманний
ринковій економіці. Саме він, а не ринкові відносини самі по собі, сприяють
високоефективному господарюванню.
Комерційний розрахунок ґрунтується на таких принципах:
- повна господарська і юридична відокремленість;
11
- самоокупність;
- прибутковість;
- самофінансування;
- фінансова відповідальність.
Усі принципи між собою тісно взаємозв’язані й становлять єдине ціле.
Недотримання хоча б одного з них відразу ж зводить нанівець ефективність
комерційного розрахунку. Разом з тим визначальним принципом є
господарська і юридична відокремленість.
Необхідність установлення повної господарської і юридичної
відокремленості випливає з вимоги чіткої визначеності щодо прав власності
на фінансові ресурси, повноважень у визначенні оптимальних напрямів їх
розміщення та відповідальності за використання залучених ресурсів.
Господарська відокремленість дає змогу самостійно приймати рішення з
питань виробничої і фінансової діяльності. Юридична відокремленість
проявляється в наданні прав юридичної особи, яка має відповідну адресу,
рахунки в банках та самостійний баланс, з допомогою якого визначають
фінансові результати. Установлення господарської і фінансової
відособленості дає змогу встановити чітку залежність між зусиллями даного
підприємства і його фінансовими результатами. Неприпустимо, щоб рішення з
питань діяльності підприємства приймались одними особами, а
відповідальність за результати цієї діяльності покладалися на підприємства.
Самоокупність є другим за значенням принципом у системі комерційного
розрахунку. Вона означає покриття витрат на просте відтворення виробництва
за рахунок отриманих доходів. Погашення залучених кредитів і сплата
процентів здійснюється за рахунок отриманих доходів чи відповідного
матеріального забезпечення позичок. Принцип самоокупності означає, що
фінансова діяльність підприємства ґрунтується на такому вкладенні коштів,
яке обов’язково має окупитись, тобто забезпечується стабільний кругообіг
фінансових ресурсів.
12
У фінансовій практиці розрізняють повну і часткову самоокупність.
Повна самоокупність означає повне покриття витрат за рахунок отриманих
доходів. При частковій самоокупності отримані доходи покривають лише
частину здійснених витрат. Часткова самоокупність може бути як
непередбаченим наслідком зміни кон’юнктури ринку і зниження рівня цін на
певну продукцію, так і запланованим явищем, коли свідомо підтримується
невисокий рівень цін на окрему продукцію. Непередбачена часткова
самоокупність веде до збитків, запланована — потребує встановлення
відповідних джерел відшкодування втрат доходів. Як правило, запланована
часткова самоокупність визначається державною ціновою політикою для
певних товарів і послуг. Наприклад, у більшості країн світу на
сільгосппродукцію ціни підтримуються на невисокому рівні, унаслідок чого
держава надає субсидії з бюджету її виробникам.
Прибутковість, яка є логічним продовженням принципу самоокупності,
означає, що отримані доходи мають не тільки покрити проведені витрати, а й
сформувати прибуток. Прибуток відіграє надзвичайно важливу роль. По-
перше, це мета підприємницької діяльності, чистий дохід власників
підприємства. По-друге, це критерій ефективності діяльності підприємства. У
прибутку, як кінцевому результативному показнику, відображаються всі
позитивні й негативні чинники, що характеризують роботу підприємства. По-
третє, прибуток є основним джерелом нарощування фінансових ресурсів і
розширення виробництва. В умовах ринкової економіки виживають тільки ті
підприємства, які постійно розвиваються. Можливості ж розвитку
безпосередньо залежать від маси отриманого прибутку.[3]
Прибуток відіграє важливу стимулюючу роль для підприємства,
націлюючи його на максимізацію доходів і мінімізацію витрат. При цьому
ринкові механізми сприяють установленню оптимального рівня
рентабельності продукції (робіт, послуг). З одного боку, підприємство
заінтересоване в максимальному розмірі прибутку, однак, з іншого, це
спричинить зростання ціни, а відтак і зменшення обсягів продажу та суми
13
отриманого прибутку. Ця противага двох компонентів і веде до визначення
оптимального рівня рентабельності, який забезпечує достатність прибутку для
розвитку виробництва та формування особистих доходів підприємців і дає
змогу максимально знизити рівень цін. Саме ціновий чинник є основною
складовою конкуренції.
Самофінансування передбачає покриття витрат на розвиток виробництва
за рахунок отриманого прибутку та залучених кредитів, які, у свою чергу,
також погашаються за рахунок прибутку. Це дуже важливий принцип
комерційного розрахунку, оскільки підприємство має саме дбати про розвиток
виробництва. Цей принцип установлює взаємозв’язок між розвитком
підприємства і фінансовими результатами його діяльності. Він забезпечує
раціональне використання зароблених і залучених фінансових ресурсів, адже
мета самофінансування полягає не в тому, щоб просто самостійно витратити
певну суму коштів, а в тому, щоб отримати певний ефект. Результатом такого
вкладення коштів має бути приріст прибутку.
Фінансова відповідальність є підсумковим принципом комерційного
розрахунку і забезпечує його дійовість. Сутність цього принципу полягає в
тому, що підприємство несе повну відповідальність за фінансові результати
своєї діяльності. Отримані збитки покриваються за рахунок власних коштів.
Якщо розмір збитків настільки підриває фінансову базу підприємства, що
воно не в змозі продовжувати діяльність, то тоді приймається рішення про
банкрутство. У разі банкрутства встановлюється фінансова відповідальність
підприємства перед його кредиторами. Ліквідаційна комісія відповідно до
чинного законодавства встановлює черговість відшкодування боргів і збитків.
Термін «комерційний розрахунок» досить співзвучний з «господарським
розрахунком». Госпрозрахунок як метод організації фінансової діяльності
застосовувався в умовах планової адміністративної економіки. Установлені
принципи госпрозрахунку практично ідентичні розглянутим принципам
комерційного розрахунку. Однак якщо останній надійно забезпечує ефективне
14
господарювання, то госпрозрахунок практично ніколи не давав реальних
результатів. Пояснювалось це дуже просто.
Принципи комерційного розрахунку для підприємства є реальністю, тоді
як принципи госпрозрахунку були лише декларативними. Так, підприємства в
умовах планової економіки ніколи не мали повної господарської
відособленості і самостійності. Державні органи, у підпорядкуванні яких вони
перебували, більшою чи меншою мірою визначали діяльність підприємства.
Постійно стояла проблема розширення господарської самостійності
підприємств. Принцип самоокупності більш-менш дотримувався, однак
досить часто збитки підприємств покривалися з бюджету. Аналогічно діяв
принцип прибутковості. Отримані прибутки і рівень рентабельності
визначались не стільки результатами діяльності підприємств, скільки рівнем
установлених державою цін. Принцип фінансової відповідальності зовсім не
діяв, навпаки, завжди підкреслювалось, що соціалістичне підприємство не
може збанкрутувати.
Отже, госпрозрахунок був обмеженим варіантом комерційного
розрахунку. Ця обмеженість призводила до невисокої його ефективності.
Якщо комерційний розрахунок ставить підприємство в такі умови, що погано
працювати воно просто не може, інакше не отримає достатнього прибутку або
взагалі стане банкрутом, то госпрозрахунок не створював передумов для
ефективного господарювання. Саме тому неодноразово проголошувався
перехід до повного госпрозрахунку, хоча ніколи не визнавався його
обмежений характер.
Неприбуткова діяльність у цілому організована на такій самій основі, як і
комерційний розрахунок, але за дещо обмеженою схемою:
Схема 2. Неприбуткова діяльність

Специфічною ознакою формування фінансових ресурсів є те, що досить
часто воно здійснюється за рахунок спонсорських та інших надходжень,
насамперед від засновників. Цей метод організації фінансової діяльності не
15
передбачає принципу прибутковості. Головна мета функціонування
неприбуткових підприємств, організацій та установ — забезпечення певних
потреб суспільства, а не отримання прибутку. Відсутність прибутку дає змогу
знизити рівень цін і зробити відповідні товари та послуги більш доступними.
На принципах неприбутковості можуть здійснювати свою діяльність установи
соціальної сфери та підприємства муніципального господарства.
Виділення в умовах ринкової економіки неприбуткової діяльності є
цілком логічним. Завжди є певні сфери, які або не можуть бути прибутковими
і тому не цікавлять підприємницькі структури, або повинні бути доступними
широким масам населення. Використання цього методу дає змогу поєднати в
умовах ринку як досягнення основної мети підприємницької діяльності —
отримання прибутку на основі комерційного розрахунку в прибуткових
галузях, так і забезпечення соціально значущих потреб суспільства. Водночас
цей метод, забезпечуючи зіставлення витрат і доходів, сприяє раціональному
веденню господарської діяльності.
Неприбуткова діяльність ґрунтується на таких принципах:
- господарська і юридична відособленість;
- самоокупність;
- фінансова відповідальність.
Стосовно господарської і юридичної відособленості слід зазначити, що в
цілому вона достатня для самостійного ведення фінансової діяльності. Разом з
тим є певні обмеження. По-перше, з боку засновників, які визначають
характер і напрями діяльності. По-друге, з боку держави, яка може
регламентувати рівень витрат. Адже важливе не тільки встановлення
самоокупності, а й рівня, на якому вона досягається. Рівень витрат повинен
забезпечити доступність товарів і послуг.
Кошторисне фінансування полягає у забезпеченні витрат за рахунок
зовнішнього фінансування. Воно здійснюється за такою схемою:
Схема 3. Кошторисне фінансування
16
Кошторисне фінансування може здійснюватися за двома напрямами: з
бюджету і з централізованих фондів корпоративних об’єднань чи фондів
підприємств. Установи, які фінансуються з бюджету на основі кошторису,
називаються бюджетними. На внутрішньому кошторисному фінансуванні
перебувають відособлені підрозділи підприємств і організацій, як правило,
соціального призначення.
Кошторисне фінансування здійснюється за такими принципами:
- плановість;
- цільовий характер виділених коштів;
- виділення коштів залежно від фактичних показників діяльності
установи;
- підзвітність.
Плановість означає, що фінансування здійснюється на підставі й у межах
установленого плану. Плановим документом є кошторис (звідси і назва
методу). Кошторис — це документ, у якому розраховані й затверджені
планові витрати на відповідний плановий період (місяць, квартал, рік) чи
відповідні заходи. Розрахунки планових витрат здійснюються, як правило, на
основі нормативного методу. Складання кошторису ґрунтується на
оперативно-сітьових показниках, які характеризують обсяги діяльності
установи, та нормативах витрат за окремими статтями. Крім того, витрати
можуть установлюватись на підставі статистичних розрахунків, виходячи з
динаміки розвитку установи.
Сутність цільового характеру кошторисного фінансування полягає в
тому, що виділені кошти можуть бути спрямовані тільки на цілі, передбачені
кошторисом. При цьому в окремих випадках може надаватися право певного
перерозподілу коштів між окремими статтями. Цільове призначення
асигнувань дає змогу організації, що фінансує, здійснювати контроль за їх
раціональним і ефективним використанням.[4]
Виділення коштів залежно від фактичних показників діяльності установи
означає, що фінансування здійснюється за кошторисом, однак виходячи не з
17
планових, а з фактичних значень оперативно-сітьових показників. Отже,
фінансування здійснюється не автоматично за планом, а з урахуванням
реальних потреб. Це дуже важливо, бо сприяє недопущенню завищення
планових розрахунків для отримання більшого фінансування.
Підзвітність передбачає звітність організацій і установ, що перебувають
на кошторисному фінансуванні, перед фінансуючими організаціями. При
цьому встановлена відповідальність за порушення принципів і правил
кошторисного фінансування. Необхідність контролю випливає з того, що цей
метод фінансової діяльності не передбачає реальних стимулів і фінансової
відповідальності за результати діяльності. Тому потрібен жорсткий і
постійний фінансовий контроль за діяльністю таких організацій та установ.
В окремих випадках у межах одного підприємства чи організації може
застосовуватись одночасно кошторисне фінансування і комерційна діяльність.
Наприклад, у державних вищих закладах освіти студенти навчаються за
рахунок бюджетних асигнувань і на платній основі. При цьому, як правило, ці
напрями діяльності чітко розмежовуються.
Бюджетне фінансування може здійснюватися також за узагальненими
нормативами, наприклад, у медичних закладах — за нормативом на одного
жителя. Такий підхід означає послаблення цільового характеру бюджетних
асигнувань, оскільки вони виділяються в загальній сумі, а їх розподіл за
статтями витрат здійснює сама організація (установа).
Кошторисне фінансування як метод організації фінансової діяльності не
включає достатніх стимулів до раціонального й ефективного господарювання.
Тому він застосовується в тих сферах, де важко забезпечити самоокупність і
прибутковість. Насамперед це установи соціальної сфери, які надають так
звані безплатні послуги, тобто оплата здійснюється неотримувачем послуг, а
державою чи за рахунок централізованих фондів.
18
1.3 Особливості фінансової діяльності товариства з обмеженою
відповідальністю
Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) так само, як і
акціонерне товариство, є суб`єктом колективної власності, має статутний
капітал, поділений на частки, розмір яких визначається статутними
документами.
Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.
У випадках, передбачених статутними документами, учасники, які не
повністю внесли вклади, відповідають за зобов'язаннями товариства також у
межах невнесеної частини вкладу.
У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд,
розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100
мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної
плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.
Для порівняння: у більшості країн Європейського союзу (ЄС) мінімальний
розмір статутного капіталу ТОВ встановлено на рівні 25 тис. євро; у
Швейцарії – 20 тис. франків.
На відміну від Росії чи Німеччини ТОВ в Україні не можуть
створюватися однією особою, для цього потрібно мінімум 2 особи.
Власниками (учасниками, засновниками) ТОВ можуть бути як фізичні, так і
юридичні особи. Державні підприємства не можуть бути засновниками
господарських товариств.
До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з
учасників зобов'язаний зробити до статутного капіталу внесок не менше 30
відсотків вказаного в установчих документах вкладу, що підтверджується
документами, виданими банківською установою.
Учасник зобов'язаний повністю внести свій вклад не пізніше року після
реєстрації товариства. У разі невиконання цього зобов'язання у визначений
строк учасник, якщо інше не передбачено установчими документами, сплачує
за час прострочки 10 відсотків річних з недовнесеної суми. Учаснику
19
товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад,
видається свідоцтво товариства.
Відповідальність учасників ТОВ за борги підприємства обмежується їх
внесками у власний капітал. Такий статус полегшує залучення власного
капіталу ТОВ із зовнішніх фінансових джерел. У разі ліквідації товариства
вимоги його власників задовольняються в останню чергу, після погашення
претензій кредиторів.
Учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою
решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком
учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими
документами, то і третій особі. Учасники товариства користуються
переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її відступив,
пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства або в іншому
погодженому між ними розмірі.
Передача частки (її частини) третій особі можлива тільки після повного
внесення вкладу учасником, який її відступає. При цьому відбувається
одночасний перехід до третьої особи всіх прав та обов'язків, що належали
учаснику, який відступив її повністю або частково.
Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю після повного
внесення ним вкладу може бути придбана самим товариством. У цьому разі
воно зобов'язане передати її іншим учасникам або третім особам у строк, що
не перевищує одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а
також голосування і визначення кворуму у вищому органі провадяться без
урахування частки, придбаної товариством.
При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому
виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у
статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в
якому він вийшов з товариства, і в термін до 12 місяців з дня виходу. На
вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто
повністю або частково в натуральній формі.[5]
20
Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку,
одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно,
передане учасником товариству тільки в користування, повертається в
натуральній формі без винагороди.
У товариствах з обмеженою відповідальністю формується не складаний, а
статутний капітал. Він розділений на частки, визначені установчими
документами. Учасники товариства не відповідають за його зобов’язання і
несуть ризик збитків у межах вартості їхніх внесків. Учасники товариства, які
повністю не внесли своїх внесків, несуть солідарну відповідальність за
зобов’язання товариства в межах вартості неоплаченої частини внеску
кожного з учасників.
Товариство не відповідає за зобов’язання своїх учасників. Товариство з
обмеженою відповідальністю не може мати єдиним учасником інше
господарське товариство з однієї особи.
Установчими документами товариства з обмеженою відповідальністю є:
- установча угода, підписана всіма учасниками;
- затверджений ними статут.
Якщо товариство засновується одним учасником, то його установчим
документом буде лише статут.
Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство,
статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими
документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його
боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум -
додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному
розміру до внеску кожного учасника.
Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в
установчих документах.
Недоліком в організації фінансування ТОВ є складність і витратність
передачі права власності на частки. На відміну від акцій АТ, частки ТОВ є не
досить мобільними, оскільки відсутній організований ринок торгівлі ними.
21
Окрім цього, операція купівлі-продажу (переуступлення) часток має бути
нотаріально посвідчена. Якщо фізична чи юридична особа викуповує частку у
статутному капіталі ТОВ, яка належить іншій особі, така операція
оформлюється у формі договору купівлі-продажу частки. При оплаті частки у
повному розмірі зазначена угода підтверджується не тільки платіжними
документами, а й відповідним свідоцтвом, що видається товариством з
обмеженою відповідальністю.
Для ТОВ, як і для інших підприємств, корпоративні права яких не мають
обігу на фондовій біржі, характерним є загострення проблематики
інформаційної асиметрії під час торгівлі частками, що ускладнює їх продаж
третій стороні. Потенційний покупець частки може виходити з того, що
учасник прагне продати корпоративні права через очікувану збиткову
діяльність чи конфліктну ситуацію між власниками. Отже, продавець
вимушений запропонувати мінімальну ціну продажу частки. Враховуючи
перелічені чинники, пов’язані зі складністю реалізації часток, вклади у
статутний капітал ТОВ здійснюються на максимально тривалий період.
Учасника ТОВ (на відміну від АТ) може бути виключено з товариства на
підставі одностайного рішення зборів учасників товариства у разі
систематичного невиконання своїх обов’язків або якщо він своїми діями
перешкоджає досягненню цілей товариства. До числа типових зобов’язань, які
на практиці не виконуються, можна віднести неповне внесення необхідних
коштів (внеску) у статутний капітал згідно із засновницьким договором.
Законодавством передбачені певні особливості при передачі прав
власності на частки ТОВ у разі правонаступництва. На відміну від інших
форм організації бізнесу, правонаступники мають лише переважне (а не
автоматичне) право вступу до товариства. Збори учасників мають право
відмовити правонаступникові окремого учасника у прийнятті до товариства.
У разі виходу учасника (чи його правонаступника) з ТОВ йому
виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у
статутному капіталі. Також виплачується належна частка прибутку,
22
одержаного товариством у звітному році до моменту виходу. Звернення
стягнення на частку учасника у товаристві з обмеженою відповідальністю по
його власних зобов’язаннях не допускається.
Реалізація права учасника ТОВ на участь в управлінні підприємством
аналогічно, як і для АТ, здійснюється на основі його участі у зборах
власників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у
статутному капіталі. Повнота впливу окремого учасника на діяльність та
управління підприємством залежить від величини його частки. Разом з тим
власники ТОВ мають більше можливостей участі в управлінні, ніж акціонери
АТ. Це зумовлено тим, що визначення основних напрямів діяльності ТОВ,
затвердження його планів та звітів про їх виконання, внесення змін до статуту
відбувається на основі одностайного голосування на зборах власників.[6]
Фінансування товариства може здійснюватися на основі додаткових
внесків учасників, тезаврації прибутку, залучення банківських і комерційних
позичок, у т. ч. шляхом емісії облігацій (за певних обставин). У разі, якщо
кредитоспроможність товариства та його активи є недостатніми для залучення
необхідних розмірів кредитних ресурсів, окремі учасники ТОВ можуть
надавати поручительства чи інші види кредитного забезпечення під позички,
які виділяються цьому товариству. Завдяки цьому розширюються можливості
фінансування підприємства. У такому разі відповідальність учасників за
зобов’язаннями ТОВ не обмежується їхніми вкладами у статутний капітал, а
додатково поширюється на майно, надане у кредитне забезпечення.
Досить часто з метою економії на податках учасники ТОВ замість
фінансування товариства на основі збільшення статутного капіталу надають
підприємству довгострокові позички. В цьому разі учасники
розглядатимуться одночасно як власники і кредитори підприємства. Ризик
втрати капіталу для учасника-кредитора буде меншим, оскільки згідно із
законодавством про банкрутство претензії кредиторів задовольняються в
першочерговому порядку порівняно з власниками.
23
РОЗДІЛ 2: АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ
«ДНІПРОІНВЕСТ - Ч»
2.1 Характеристика діяльності та аналіз основних показників, які

характеризують фінансову діяльність ТОВ «Дніпроінвест - Ч»
Повне найменування Товариства українською мовою: Товариство з
обмеженою відповідальністю „Дніпроінвест-Ч", скорочене: ТОВ
„Дніпроінвест-Ч". Зареєстровано у виконкомі Черкаської міської Ради 23
жовтня 2003 році.
Метою діяльності Товариства є сприяння розвитку економіки України,
формуванні ринкових відносин, постійне підвищення ефективності
господарської і підприємниці діяльності, спрямованої на задоволення
громадської потреби в продукції, роботах, послугах товариства, вирішення
соціальних проблем, отримання прибутку.
Предметом діяльності Товариства є:
- розвідування нафтових родовищ, розвідувальне буріння та
свердління, а також від рання зразків з бурових свердловин для
будівельних і дослідних геофізичних, геологічних та дрібних цілей;
- поверхневі заміри та спостереження з метою збору інформації про
підземні структури місцезнаходження родовищ нафти, природного
газу;
- виробництво продуктів нафто-перероблення;
- послуги, пов'язані з видобуванням нафти та газу;
- видобування сирої нафти та конденсатів;
- виробництво промислових газів;
- виробництво і розподіл газоподібного палива;
- екстрагування газового конденсату;
- підготовка нафти до транспортування;
- роботи з обслуговування процесу видобування нафти і природного
газу за рахунок замовника;
24
- розподіл газоподібного палива через систему трубопроводів;
- спрямоване буріння свердловин та перебуріння;
- експлуатаційне буріння свердловин: спорудження монтажних
вишок, їх ремонт та демонтаж; цементування обсадних труб,
нафтових та газових свердловин, насосних свердловин;
консервування свердловин тощо;
- поверхневі заміри та спорудження з метою збору інформації про
підземні структури місцезнаходження родовищ нафти, природного
газу;
- експлуатація газопроводів та нафтопроводів;
- виробництво палива для двигунів (бензину, керосину, дизельного
палива), інших видів палива для літаків, морських та військових
кораблів, тепловозів (легкого, середнього, важкого автолу, етану,
бутану, пропану);
- виробництво мастил із нафти, включаючи решту продуктів
перероблення нафти;
- виробництво матеріалів для покриття доріг: бітуму, асфальту;
- виробництво інших продуктів нафто-перероблення: білого спирту,
вазеліну, парафіну;
- виробництво мікробіологічних продуктів для тваринництва;
- виробництво машин для бурильних робіт, рубання;
- монтаж та установлення машин для добувної промисловості та
будівництва;
- видобування природного газу;
- конденсація и регазифікація природного газу для транспортування;
- розробка бітумінозного сланцю і бітумінозного піщаника;
- будівельна діяльність (окремі види проектних та будівельно-
монтажних робіт, інженерних пошуків для будівництва, надання
інжинірингових та інших послуг, які потребують відповідної
25
атестації виконавця за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів
України);
- реалізація нафти, продукції нафтової, нафтопереробної
промисловості та суміжних галузей, газу, електроенергії, надання
посередницьких послуг у цієї галузі підприємствам і організаціям);
- виробництво бензинів моторних та бензинів моторних сумішевих;
- постачання природного газу за регульованим, за нерегульованим
тарифом;
- зберігання природного газу в обсягах, що перевищують рівень,
установлюваний ліцензійними умовами;
- пошук (розвідка) корисних копалин;
- діяльність, пов'язана з виробництвом бензинів моторних сумішевих
(А-76 Ек, А-80 ЕкІ 92 Ек, А1-93 Ек, А-95 Ек, А-98 Ек) з вмістом не
менш як 5 відсотків високооктанових кисневмісних добавок -
абсолютованого технічного спирту та етил-трет-бутилового ефіру,
(тільки за умі віднесення Товариства до нафтопереробних
підприємств, перелік яких визначається Кабінеті Міністрів
України);
- постачання природного газу;
- транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними
трубопроводами;
- транспортування природного і нафтового газу трубопроводами;
- ремонт та експлуатація об'єктів трубопровідного транспорту
(нафтогазового комплексу;
- організація та утримання бензоколонок та автозаправних станцій;
- купівля та реалізація (оптова та роздрібна торгівля) нафти,
продукції нафтової, нафті переробної промисловості та суміжних
галузей, газу, електроенергії, надання посередницькі послуг у цієї
галузі підприємствам (організаціям);
- оптова, роздрібна, комісійна торгівля нафтою та нафтопродуктами;
26
- відкриття та утримання автостоянок та бензоколонок;
- будівництво та експлуатація баз зберігання і перевантаження нафти
і нафтопродуктів;
- будівництво, організація діяльності і комплексна експлуатація
автозаправних станцій;
- будівництво потужностей з переробки нафти та нафтопродуктів, та
переробка нафти і нафтопродуктів;
- встановлення прямих зв'язків з виробниками, постачальниками і
споживачами нафти і нафтопродуктів, біржами, брокерами,
комерційними структурами України та інших країн;
- забезпечення нафтопродуктами підприємств, організацій та інших
споживачів, а також власників індивідуальних транспортних
засобів;
- здійснення поставок нафтопродуктів в Інші регіони України та на
експорт у відповідності з укладеними контрактами і договорами;
- збирання, регенерація і раціональне використання вторинних
ресурсів нафтопродуктів;
- оптова торгівля продукцією машинобудування;
- оптова торгівля автомобільним паливом;
- оптова торгівля паливом;
- спеціалізована роздрібна торгівлю мазутом, газом у балонах;
- оптова торгівля енергоносіями, електроенергією, металами та інша
діяльність, пов'язана з експортно-імпортними операціями щодо
сировини, матеріалів та напівфабрикатів;
- заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту
кольорових і чорних металів:
- збирання, первинна обробка відходів і брухту дорогоцінних металів
та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного
утворення, напівдорогоцінного каміння;
27
- виробництво і торгівля, в тому числі на експорт та транзит
електроенергії;
- будівельна діяльність (вишукувальні та проектні роботи для
будівництва, зведення огороджуючих конструкцій, будівництво та
монтаж інженерних і транспортних мереж);
- надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним
транспортом;
- надання послуг перевезення пасажирів і вантажів автомобільним
транспортом загального користування;
- надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів залізничним
транспортом;
- виконання топографо-геодезичних, картографічних робіт;
- виконання авіаційно-хімічних робіт;
- інші види діяльності не заборонені чинним законодавством
України.
Види діяльності, які потребують спеціального дозволу (ліцензії),
здійснюються тільки за його (її) наявністю.
Стратегічною метою підприємства є місія ТОВ «Дніпроінвест - Ч», яка
полягає у сприянні економічному розвитку і добробуту клієнтів, шляхом
надання їм якісних послуг, які відповідають найвищим професійним та
етичним стандартам, забезпечення справедливого прибутку засновникам і
справедливого відношення до співробітників підприємства. Стратегія
розвитку полягає в підвищенні фінансової стійкості, конкурентоспроможності
ТОВ «Дніпроінвест - Ч» на ринку нафтопродуктів шляхом розширення
спектру надання послуг, асортименту продукції та розширення географії
представництв організації через мережу його АЗС та нафтобаз.
Аналіз основних економічних показників діяльності ТОВ «Дніпроінвест-
Ч» за 2006-2008 роки подано в таблиці 2.1.
28
Таблиця 2.1
Аналіз основних економічних показників діяльності
ТОВ «Дніпроінвест-Ч" за 2006-2008 роки
Відхилення Динаміка
Од.
Показник вимір 2006 2007 2008 07/06 08/07
07/06 08/07
у тис. тис.
% %
грн. грн.
Обсяг виробленої тис.

продукції (послуг, 27318 45214 50293 17896 5079 165,5 111,2
грн.
робіт)
Обсяг реалізованої тис.
продукції (послуг, 27048 44767 49796 17719 5029 165,5 111,2
грн.
робіт)
Вартість основних тис.
57709 60153 74843 2444 14690 104,2 124,4
фондів грн.
Собівартість тис.
реалізованої продукції -10349 -18362 -8865 -8013 9497 177,4 46,8
грн.
(товарів, робіт, послуг)
тис.
Валовий прибуток 12221 18946 32663 6725 13717 155 172,4
грн.
Фінансовий результат
діяльності тис.
-4558 75 -20443 4631 -20518 -1,6 -27257
підприємства до грн.
оподаткування
тис.
Чистий прибуток -4558 75 -20443 4631 -20518 -1,6 -27257
грн.
Фонд оплати праці по тис.
3996 7213 9360 3217 2147 180,5 129,8
підприємству грн.
Обсяг виробленої продукції (послуг, робіт) в 2006 році становив 27318

тис. грн., в 2007 році збільшився в порівнянні з 2006 роком на 17896 тис. грн. і
становив 45214 тис. грн., в 2008 році він зріс на 5079 тис. грн., до рівня 50293
тис. грн.
Обсяг реалізованої продукції (послуг, робіт) в 2006 році становив 27048
тис. грн., в 2007 році зріс в порівнянні з 2005 роком на 17719 тис. грн. і
становив 44767 тис. грн., в 2008 році він зріс на 5029 тис. грн., до рівня 49796
тис. грн.
29
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) в 2006 році
становила -10349 тис. грн., в 2007 році -18362 тис. грн., в 2008 році вона
становила -8865 тис. грн.
Вартість основних фондів підприємства постійно зростає так в 2006 році
вона складали 57709 тис. грн., в 2007 році 60153 тис. грн., а вже в 2008 році
74843 тис. грн.
Валовий прибуток у підприємства наступний: в 2007 році 18946 тис. грн.,
а в 2008 році він збільшився, в порівнянні з 2007 роком на 13717 тис. грн., до
рівня 32663 тис. грн.
Такий показник, як чистий прибуток (збиток) ТОВ «Дніпроінвест-Ч»
змінювався наступним чином: в 2006 році чистий збиток становив -4558 тис.
грн., натомість чистий прибуток підприємства в 2007 році становить 75 тис.
грн., в 2008 році чистий прибуток склав -20443 тис. грн.
Фонд оплати праці по підприємству зростав з 3996 тис. грн. в 2006 році,
до 7213 тис. грн. в 2007 році, та до 9360 тис. грн. в 2008 році.
Отже, можна зробити висновки, що обсяги діяльності підприємства за
2006-2008 роки зросли, хоча в 2008 році мав місце певний спад, результативні
показники (чистий прибуток) становив -20443 тис. грн.
Проте потенціал та виробнича база дозволяють мати підприємству значно
вищі результати діяльності.
Порівняльний аналітичний звіт про фінансові результати ТОВ
«Дніпроінвест-Ч» за 2006-2008 роки представлений в таблиці 2.2 і 2.3.
30
Таблиця 2.2
Порівняльний аналітичний звіт про фінансові результати
ТОВ «Дніроінвест-Ч» за 2006-2007 роки.
Порівняльний аналітичний звіт про фінансові результати за 2006-2007 роки

Фінансові результати Абсолютні величини Зміни
у % до
в абсолютних
2006 2007 попереднього
величинах (3 - 2)
періоду
1 2 3 4 5
Чистий дохід (виручка) від 22570,00 37308,00 +14738,00 +65,30
реалізації продукції
Собівартість реалізованої 10349,00 18362,00 +8013,00 +77,43
продукції
Валовий прибуток (збиток) 12221,00 18946,00 +6725,00 +55,03
Інші операційні доходи 59,00 30,00 -29,00 -49,15
Адміністративні витрати 1332,00 2062,00 +730,00 +54,80
Витрати на збут 10777,00 12396,00 +1619,00 +15,02
Інші операційні витрати 300,00 343,00 +43,00 +14,33
Прибуток (збиток) від (129,00) 4175,00 +4304,00 +3436,43
операційної діяльності
Доход від участі в капіталі 0,00 0,00 0,00
Інші фінансові доходи 0,00 0,00 0,00
Інші доходи 0,00 0,00 0,00
Фінансові витрати 4429,00 4100,00 -329,00 -7,43
Втрати від участі в капіталі 0,00 0,00 0,00
Інші витрати 0,00 0,00 0,00
звичайної діяльності до оп-
ня
Податок на прибуток від 0,00 0,00 0,00
звичайної діяльності
Надзвичайні доходи 0,00 0,00 0,00
Надзвичайні витрати 0,00 0,00 0,00
Податки з надзвичайного 0,00 0,00 0,00
прибутку
Чистий прибуток (збиток) (4558,00) 75,00 +4633,00 +201,65
Елементи операційних
витрат
Матеріальні затрати 612,00 749,00 +137,00 +22,39
Витрати на оплату праці 3996,00 7213,00 +3217,00 +80,51

Відрахування на соціальні 1458,00 2683,00 +1225,00 +84,02
заходи
Амортизація 1815,00 1364,00 -451,00 -24,85
Інші операційні витрати 4528,00 2792,00 -1736,00 -38,34
Разом 12409,00 14801,00 +2392,00 +19,28
Таблиця 2.3
31
Порівняльний аналітичний звіт про фінансові результати
ТОВ «Дніроінвест-Ч» за 2007-2008 роки.
Порівняльний аналітичний звіт про фінансові результати за 2007-2008 роки
у % до
в абсолютних
2007 2008 попереднього
величинах (3 - 2)
періоду
1 2 3 4 5
Інші операційні доходи 30,00 1580,00 +1550,00 +5166,67
Адміністративні витрати 2062,00 2556,00 +494,00 +23,96
Витрати на збут 12396,00 22695,00 +10299,00 +83,08
Прибуток (збиток) від 4175,00 (9037,00) -13212,00 -316,46
операційної діяльності
Доход від участі в капіталі 0,00 0,00 0,00
Інші фінансові доходи 0,00 0,00 0,00
Інші доходи 0,00 1,00 +1,00
Фінансові витрати 4100,00 11407,00 +7307,00 +178,22
Втрати від участі в капіталі 0,00 0,00 0,00
Інші витрати 0,00 0,00 0,00
звичайної діяльності до оп-
ня
Податок на прибуток від 0,00 0,00 0,00
Надзвичайні доходи 0,00 0,00 0,00
Надзвичайні витрати 0,00 0,00 0,00
Податки з надзвичайного 0,00 0,00 0,00
прибутку
Чистий прибуток (збиток) 75,00 (20443,00) -20518,00 -27357,33
Елементи операційних
витрат
Матеріальні затрати 749,00 1448,00 +699,00 +93,32
Витрати на оплату праці 7213,00 9360,00 +2147,00 +29,77
Відрахування на соціальні 2683,00 3442,00 +759,00 +28,29
заходи
Амортизація 1364,00 5367,00 +4003,00 +293,48
Разом 14801,00 43280,00 +28479,00 +192,41
Так чиста виручка від реалізації продукції (наданих робіт, послуг) за

останні роки була наступна, в 2006 році 22570 тис. грн., в 2007 році 37308
тис. грн., а в 2008 році зросла на 4220 тис. грн. до 41528 тис. грн.
32
Валовий прибуток в 2007 році становив 18946 тис.грн., а в 2008 році
збільшився до 32663 тис. грн..
Чистий прибуток (збиток) змінювався так: в 2007 році становить
75 тис. грн., в 2008 році чистий прибуток склав -20443 тис. грн.
Операційні витрати підприємства зростають, так в 2006 році вони
склали 12409 тис. грн., в 2007 році вони становили 14801 тис. грн., в 2008 році
вони зросли до рівня 43280 тис. грн.
Матеріальні затрати зросли з 612 тис. грн. в 2006 році до 1448 тис. грн.
в 2008 році.
Витрати на оплату працю зростали з 3996 тис. грн. в 2006 році, до
7213тис. грн. в 2007 та 9360 тис. грн. 2008 роках.
Відрахування на соціальні заходи зростали з 1458 тис. грн. в 2006 році,
до 2683 тис. грн. в 2007 та 3442 тис. грн. 2008 роках.
Амортизація збільшувалась з 1815 тис. грн. в 2006 році, до 5367 тис.
грн. в 2008 році.
Інші операційні витрати зросли з 4528 тис. грн. в 2006 році, до 23663
тис. грн. в 2008 році.
Отже, обсяги діяльності підприємства за 2006-2008 роки зросли, хоча в
2008 році мав місце певний спад, результативні показники (чистий прибуток)
становив -20443 тис. грн.
33
2.2 Оцінка фінансового стану ТОВ «Дніпроінвест - Ч»
У ринкових умовах виключно велика роль оцінки фінансового стану
підприємства. Це пов’язано з тим, що підприємства несуть повну
відповідальність за результати своєї виробничо-господарчої діяльності перед
власниками, робітниками, банком та кредиторами. Також ринкові умови
вимагають від підприємств збільшення ефективності виробництва,
конкурентоспроможності продукції та послуг на основі втілення досягнень
науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання та керування
підприємством, активізації підприємства та інше. Отже роль діагностики
фінансового стану достатньо велика. Щоб забезпечити виживаємість
підприємства в сучасних умовах керівничому персоналу необхідно перш за
все вміти реально оцінювати фінансовий стан як свого так і існуючих
потенційних конкурентів.
Фінансовий стан – це найважливіша характеристика економічної
діяльності підприємства, вона визначає конкурентоспроможність, потенціал у
діловому співробітництві, оцінює, у якій мірі гарантовані економічні інтереси
самого підприємства та його партнерів у фінансовому та виробничому
відношенні.[7]
Фінансовий стан підприємства – це ступінь забезпеченості підприємства
необхідними фінансовими ресурсами для здійснення ефективної
господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за
своїми зобов’язаннями. У фінансовому стані знаходять відображення у
вартісній формі загальні результати роботи підприємства, в тому числі і
роботи з управління фінансовими ресурсами, тобто фінансової роботи.
Найбільш зримо фінансовий стан підприємства визначається такими
елементами його економічної діяльності: - прибутковість; - наявність власних
фінансових ресурсів; - раціональне розміщення основних і оборотних коштів;
- платоспроможність;
- ліквідність;
- інше.
34
І, якщо підприємство досягає у цих напрямках необхідних параметрів, то
фінансовий стан такого підприємства стає стійким. Тому щоб дослідити стан
ТОВ «Дніпроінвест-Ч» я проводжу аналіз ділової активності, аналіз
прибутковості та ліквідності балансу підприємства.
Аналіз динаміки показників ділової активності представлений в таблиці 2.4.
Таблиця 2.4
Аналіз динаміки показників ділової активності
ТОВ «Дніпроінвест-Ч» за 2006-2008 роки
№
п
п Показник Алгоритм розрахунку 2006 2007 2008 Відхилення
1 2 3 4 5 6 07\06 08\07
Оборотність Виручка від реалізації /
дебіторської (Дебіторська заборгованість на
заборгованості початок року + Дебіторська 8,63 2,98 2,93 -5,65 -0,05
заборгованість на кінець року) /
1 2
кредиторської (Кредиторська заборгованість
заборгованості на початок року + 2,61 1,40 2,10 -1,21 0,7
Кредиторська заборгованість на
2 кінець року) / 2
Середній період 365 / Оборотність дебіторської
погашення заборгованості
42,31 122,61 124,71 80,3 2,1
дебіторської
3 заборгованості
Середній період 365 / Оборотність кредиторської
погашення заборгованості
140,05 260,51 173,44 120,46 -87,07
кредиторської
4 заборгованості
Оборотність активів Виручка від реалізації /
(Загальна сума активів на
початок року + Загальна сума 0,41 0,39 0,37 -0,02 -0,02
активів на кінець року) / 2
5
постійних активів (Вартість постійних активів на
початок року + Вартість 0,56 0,58 0,57 0,02 -0,01
постійних активів на кінець
6 року) / 2
Оборотність чистих Виручка від реалізації /
активів ((Загальна сума активів на
початок року + Загальна сума
активів на кінець року) - -4,05 -3,68 -1,83 0,37 1,85
(Поточні зобов’язання на
початок року + Поточні
7 зобов’язання на кінець року)) / 2
Оборотність товарно - Виручка від реалізації /
матеріальних запасів (Товарно-матеріальні запаси на
(I) початок року + Товарно- 21,46 27,18 41,28 5,72 14,1
матеріальні запаси на кінець
8 року) / 2
35
№
п
п Показник Алгоритм розрахунку 2006 2007 2008 Відхилення
1 2 3 4 5 6 07\06 08\07
Оборотність товарно - Собівартість реалізованої
матеріальних запасів продукції / (Товарно-
(II) матеріальні запаси на початок 9,84 13,38 8,81 3054 -4,57
року + Товарно-матеріальні
9 запаси на кінець року) / 2
Оборотність товарно - (Матеріальні витрати + Інші
матеріальних запасів операційні витрати) / (Товарно-
(III) матеріальні запаси на початок
року + Товарно-матеріальні
4,89 2,58 24,96 -2,31 22,38
запаси на кінець року) / 2
10
Середній період 365 / Оборотність товарно -
обороту товарно - матеріальних запасів (II) 37,09 27,28 41,42 -9,81 14,14
11 матеріальних запасів
Тривалість (Середній період погашення
фінансового циклу дебіторської заборгованості +
Оборотність товарно-
матеріальних запасів (II)) - -60,65 -110,62 -7,31 -49,97 103,31
Середній період погашення
кредиторської заборгованості
12
Оборотність готової Виручка від реалізації / (Готова
продукції продукція на початок року +
Готова продукція на кінець
13 року) / 2
Оборотність власного Виручка від реалізації / Власний
капіталу капітал -4,05 -3,68 -1,83 0,37 1,85
14
Оборотність дебіторської заборгованості ТОВ «Дніпроінвест-Ч» в 2006

році становила 8,63 рази, в 2007 році цей показник знизився до рівня 2,98
разів, в 2008 році цей показник знизився до рівня 2,93 разів.
Середній період погашення дебіторської заборгованості змінювався
аналогічним чином так в 2006 році він становив 42,31 днів, в 2007 році показник
зріз до 122,61 днів, в 2008 році показник зріс до рівня 124,71 днів.
Оборотність кредиторської заборгованості ТОВ «Дніпроінвест-Ч» в 2006
році становила 2,61 разів, в 2007 році цей показник знизився до рівня 1,40
разів, в 2008 році цей показник зріс до рівня 2,10 разів.
Середній період погашення кредиторської заборгованості змінювався
аналогічно до попереднього показника так в 2006 році він становив 140,05 днів,
в 2007 році показник покращився до 260,51 днів, в 2008 році показник різко
погіршився до рівня 173,44 днів.
36
Оборотність активів ТОВ «Дніпроінвест-Ч» в 2006 році становила 0,41
разів, в 2007 році цей показник дещо знизився до рівня 0,39 разів, в 2008 році
цей показник знизився до рівня 0,37.
Оборотність постійних активів ТОВ «Дніпроінвест-Ч» в 2006 році
становила 0,56 разів, в 2007 році цей показник зріс до рівня 0,58 разів, в 2008
році цей показник знизився до рівня 0,57 разів.
Оборотність чистих активів в 2006 році становила -0,05 разів, в 2007 році
цей показник дещо зріс до рівня -3,68 разів, в 2008 році цей показник зріс до
рівня -1,83 разів, що вище ніж в 2006 році (2,22).
Оборотність товарно - матеріальних запасів (I) ТОВ «Дніпроінвест-Ч» в
2006 році становила 21,46 разів, в 2007 році цей показник зріс до рівня 27,18
разів, в 2008 році цей показник покращився до рівня 41,28 разів.
Оборотність товарно - матеріальних запасів (II) ТОВ «Дніпроінвест-Ч» в
2006 році становила 9,84 разів, в 2007 році цей показник зріс до рівня 13,38
разів.
Оборотність товарно - матеріальних запасів (III) чистих активів ТОВ
«Дніпроінвест-Ч» в 2006 році становила 4,89 разів, в 2007 році цей показник
знизився до рівня 2,58 разів, в 2008 році цей показник значно зріс до рівня
24,96 разів, що вище ніж в 2005 році.
Середній період обороту товарно - матеріальних запасів ТОВ
«Дніпроінвест-Ч» значно не поліпшувався на протязі досліджуваного періоду
так в 2006 році він становив 37,09 днів, в 2008 році показник становив 41,42
днів.
Тривалість фінансового циклу в 2006 році становила -60,65 днів, в 2007 році
показник погіршився до рівня -110,62 днів, в 2008 році показник значно
покращився до рівня -7,31 днів.
Оборотність власного капіталу ТОВ «Дніпроінвест-Ч» покращилася на
протязі досліджуваного періоду так в 2006 році вона становила -4,05 разів, в
2007 році показник дещо покращився до -3,68 разів, в 2008 році показник зріс до
рівня -1,83 разів.
37
Аналіз показників ділової активності свідчить про наступне, в цілому ділова
активність ТОВ «Дніпроінвест-Ч» за 2006-2008 роки зросла, всі показники за
винятком оборотності кредиторської та дебіторської заборгованості (середнього
періоду погашення кредиторської та дебіторської заборгованості) покращилися,
зниження ділової активності в 2007 році пов’язане із зниженням обсягів
діяльності.
Аналіз динаміки показників прибутковості ТОВ «Дніпроінвест-Ч» за
2006-2008 роки представлено в таблиця 2.5.
Таблиця 2.5
Аналіз динаміки показників прибутковості ТОВ «Дніпроінвест-Ч» за 2006-
2008 роки
№ Відхилення
п/ Показник Алгоритм розрахунку 2006 2007 2008
п 07/06 08/07
1 2 3 4 5 6 7 8
Прибуток від операційної
Рентабельність
1 діяльності/ Чиста виручка -0,57 11,19 -21,76 11,76 -32,95
продажу, %
від реалізації
виробництва
2 діяльності / Собівартість -1,25 22,74 -101,94 23,99 -124,68
(основної
реалізованої продукції
діяльності), %
Рентабельність Чистий прибуток / Загальна
3 сумарного капіталу, вартість активів -8,19 0,08 -18,14 8,27 -18,22
% (середньорічна)
Чистий прибуток / (Вартість

активів (середньорічна) -
4 Короткострокові 81,89 -0,74 90,25 -82,63 90,99
чистих активів, %
зобов'язання
(середньорічні))

діяльності / Вартість
5 оборотного капіталу, -0,89 16,60 -34,33 17,49 -50,93
оборотного капіталу
%
(середньорічна)
Чистий прибуток / Величина

6 власного капіталу 81,89 -0,74 90,25 -82,63 90,99
власного капіталу, %
(середньорічна)
(Виручка за звітний період -

Показник зміни Виручка за попередній
7 183,69 65,29 11,23 -118,4 -54,06
валових продаж, % період) / Виручка за
попередній період
38
№ Відхилення
п/ Показник Алгоритм розрахунку 2006 2007 2008
07/06 08/07
п
1 2 3 4 5 6 7 8
Показник валового Валовий доход / Виручка від
8 45,12 42,32 65,59 -2,8 23,27
доходу, % реалізації
Показник чистого Чистий прибуток / Виручка

9 -16,83 0,17 -41,05 17 -414,22
прибутку, % від реалізації
Рентабельність продажу ТОВ «Дніпроінвест-Ч» в 2006 році становила

- 0,57 %, в 2007 році цей показник зріс до рівня 11,19 %, в 2008 році цей
показник знизився до рівня -21,76 %.
Рентабельність виробництва (основної діяльності) ТОВ «Дніпроінвест-Ч»
в 2006 році становила -1,25 %, в 2007 році цей показник зріс до рівня 22,74 %.
Рентабельність сумарного капіталу ТОВ «Дніпроінвест-Ч» в 2006 році
становила -8,19 %, в 2007 році цей показник зріс до рівня 0,08 %, в 2008 році
цей знизився до рівня -18,14 %
Рентабельність чистих активів ТОВ «Дніпроінвест-Ч» в 2006 році
становила 81,89 %, в 2007 році цей показник знизився до рівня -0,74 %, в 2008
році цей показник покращився до рівня 90,25 %.
Рентабельність оборотного капіталу ТОВ «Дніпроінвест-Ч» в 2006 році
становила -0,89 %, в 2007 році цей показник суттєво зріс до рівня 16,60%, в
2008 році цей показник знизився до рівня -34,33 %.
Рентабельність власного капіталу ТОВ «Дніпроінвест-Ч» в 2006 році
становила 81,89 %, в 2007 році цей показник знизився до рівня -0,74 %, в 2008
році цей показник покращився до рівня 90,25 %.
Показник зміни валових продаж ТОВ «Дніпроінвест-Ч» в 2006 році
становив 183,69 %, в 2007 році цей показник знизився до рівня 65,29 %, в 2008
році цей показник становив 11,23 %.
Показник валового доходу ТОВ «Дніпроінвест-Ч» в 2006 році становив
45,12 %, в 2007 році цей показник становив 42,32 %, в 2008 році цей показник
зачно зріс до рівня 65,59 %.
39
Показник чистого прибутку ТОВ «Дніпроінвест-Ч» в 2006 році становив
-16,83 %, в 2007 році цей показник зріс до рівня 0,17 %, в 2008 році цей
показник знизився до рівня -41,05 %
Отже, всі показники прибутковості ТОВ «Дніпроінвест-Ч» за 2006-2008
роки змінювались з перемінним успіхом та невдачею. На зростання показників
рентабельності та прибутковості в першу чергу плинуло зростання фінансових
результатів підприємства.
Результати проведеного аналізу свідчать, що фінансово-майновий стан ТОВ
«Дніпроінвест-Ч» в цілому нормальний. Баланс підприємства є не досить
ліквідний, платоспроможність та фінансова стійкість не зважаючи на певне
зниження вище нормативних значень. Ділова активність та рентабельність
(прибутковість) ТОВ «Дніпроінвест-Ч» протягом 2006-2008 років зростає.
Проте необхідно покращення якості та ефективності фінансового
управління та планування для підвищення конкурентоздатності ТОВ
«Дніпроінвест-Ч».
Робота підприємства в умовах ринку передбачає нормальну фінансову
діяльність. Усі активи підприємства залежно від ступеня ліквідності, тобто
швидкості перетворення на грошові кошти, умовно поділяються на такі групи.
1. Найбільш ліквідні активи (А1) — грошові кошти підприємства і
короткострокові фінансові вкладення (цінні папери), суми яких за
всіма статтями грошових коштів можуть бути використані для ви-
конання поточних розрахунків негайно.
2. Швидко реалізовані активи (А2) — дебіторська заборгованість та інші
активи, суми яких для обернення на готівкові кошти вимагають
певного часу.
3. Повільно реалізовані активи (А3) — це запаси, дебіторська
заборгованість (платежі за якою очікуються більш ніж через 12 місяців
після звітної дати), податок на додану вартість за придбаними цінностями.
Слід виключити з розрахунків статтю «Видатки майбутніх періодів».
4. Важко-реалізовані активи (А4) — активи, призначені для використання
40
у господарській діяльності протягом досить тривалого часу. До цієї
групи включаються статті розділу І активу балансу «Основні засоби
та інші необоротні активи».
Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати таким
чином.
1. Найбільш термінові зобов'язання (П1) — кредиторська заборгованість,
розрахунки за дивідендами, інші короткострокові зобов’язання, а
також позички, не погашені у строк (за даними додатків з
бухгалтерського балансу).
2. Короткострокові пасиви (П2) — короткострокові кредити і позикові
кошти.
3. Довгострокові пасиви (П3) — довгострокові кредити і позикові
кошти.
4. Постійні пасиви (П 4) — статті І розділу пасиву балансу
«Фінансування капітальних вкладень», «Резервний фонд», «Доходи
майбутніх періодів», «Резерв майбутніх видатків і платежів».
Короткострокові і довгострокові зобов'язання являють собою зовнішні
зобов'язання підприємства.
Для оцінки реального ступеня ліквідності підприємства необхідно провести
аналіз ліквідності балансу.
Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань фірми її
активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкові погашення
зобов'язань.
Для визначення ліквідності балансу треба зіставити підсумки за групами
активів і пасивів. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються
такі умови:
А1 П1; А2 П2; А3 П3; А4 П4
Виконання перших трьох рівностей свідчить про те, що поточні активи
перевищують зовнішні зобов'язання. У цьому випадку обов'язково виконується
41
остання нерівність, яка свідчить про наявність у підприємства власних
оборотних коштів, дотримання мінімальних умов фінансової стійкості.
У разі невиконання окремих умов з перших трьох нерівностей
спостерігається відхилення ліквідності балансу від оптимального варіанта.
У таблицях 2.6 та 2.7 наведено дані аналізу ліквідності балансу ТОВ
«Дніпроінвест-Ч».
Таблиця 2.6
Баланси ліквідності ТОВ «Дніпроінвест-Ч»
за 2006-2008 роки
Баланс ліквідності: I - II
Платіжний надлишок У % до величини
(+) або нестача (-) групи пасиву
Актив на на кінець Пасив на початок на кінець на початок на кінець на на кінець
початок звітного звітного звітного звітного звітного початок звітного
звітного періоду періоду періоду періоду (2 періоду (3 - звітного періоду
періоду - 5) 6) періоду (8:6)*100
(7:5)*100
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
A1 34,00 86,00 П1 2023,00 15297,00 -1989,00 -15211,00 -98,32 -99,44

A2 8137,00 6920,00 П2 35676,00 69478,00 -27539,00 -62558,00 -77,19 -90,04
A3 4239,00 11166,00 П3 0,00 0,00 +4239,00 +11166,00 * *
A4 22002,0 58758,00 П4 -3287,00 -7845,00 +25289,00 +66603,00 -769,36 -848,99
Баланс 34412,00 76930,00 Баланс 34412,00 76930,00 * * * *
Баланс ліквідності: II - III

Актив на на Пасив на початок на кінець на початок на кінець на на кінець
початок кінець звітного звітного звітного звітного початок звітного
звітного звітного періоду періоду періоду (2 періоду (3 - звітного періоду
періоду періоду - 5) 6) періоду (8:6)*100
(7:5)*100
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
A1 86,00 278,00 П1 15297,00 37957,00 -15211,00 -37679,00 -99,44 -99,27
A2 6920,00 22624,00 П2 69478,00 91074,00 -62558,00 -68450,00 -90,04 -75,16
A3 11166,00 24304,00 П3 0,00 0,00 +11166,00 +24304,00 * *
A4 58758,00 69396,00 П4 -7845,00 -12429,00 +66603,00 +81825,00 -848,99 -658,34
Баланс 76930,00 116602,00 Баланс 76930,00 116602,00 * * * *
Баланс ліквідності: III - IV
42
Актив на на кінець Пасив на початок на кінець на початок на кінець на на кінець
початок звітного звітного звітного звітного звітного початок звітного
звітного періоду періоду періоду періоду (2 періоду (3 - звітного періоду
періоду - 5) 6) періоду (8:6)*100
(7:5)*100
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
A1 278,00 64,00 П1 37957,00 1508,00 -37679,00 -1444,00 -99,27 -95,76
A2 22624,00 18325,00 П2 91074,00 140186,00 -68450,00 -121861,00 -75,16 -86,93
A3 24304,00 14014,00 П3 0,00 0,00 +24304,00 +14014,00 * *
A4 69396,00 76419,00 П4 -12429,00 -32872,00 +81825,00 +109291,00 -658,34 -332,47
Баланс 116602,00 108822,00 Баланс 116602,00 108822,00 * * * *
Оскільки повністю виконуються умови формули (2.1), то можна

стверджувати, що на протязі 2006- 2008 років баланси ТОВ «Дніпроінвест-Ч» є
недосить ліквідними. Аналіз матеріалів свідчить про те, що ТОВ «Дніпроінвест-
Ч» вистачає грошових коштів для погашення найбільш термінових зобов'язань.
Швидко реалізовані активів (дебіторська заборгованість та інші активи) не
перевищують короткострокові пасиви (короткострокові кредити і позикові
кошти).
Таблиця 2.7
Результативна таблиця аналізу балансів ліквідності ТОВ «Дніпроінвест-Ч»
за 2006-2008 роки
№
Період (дата) Результат аналізу Ступінь ліквідності
п/п
1 2006 рік: на початок – А1 < П1; А2 < П2; А3 > П3; А4 >П4 Не ліквідний
на кінець - А1 < П1; А2 < П2; А3 > П3; А4 >П4 Не ліквідний
Повільно реалізовані активи (запаси, дебіторська заборгованість) в разі

необхідності також дозволять перекрити довгострокові пасиви (довгострокові
кредити і позикові кошти).
43
Остання нерівність не виконується, це свідчить про не наявність у
підприємства власних оборотних коштів, і недотримання мінімальних умов
фінансової стійкості.
Баланси ліквідності за кілька періодів дають уявлення про тенденції до
зміни фінансового стану підприємства. Баланс ліквідності — це одне з джерел
інформації для складання фінансового плану.
Для оцінки здатності підприємства виконувати короткострокові
зобов'язання застосовуються показники ліквідності, які дають уявлення не
тільки про його платоспроможність на даний момент, але і в разі надзвичайних
обставин.
44
РОЗДІЛ 3: ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ
3.1 Напрямки, дії та використання окремих чинників підвищення

ефективності фінансової діяльності підприємства.
Можливі напрямки реалізації внутрішніх і зовнішніх чинників
підвищення ефективності діяльності підприємств та організацій неоднакові за
мірою впливу, ступенем використання та контролю. Тому для практики
господарювання, для керівників і відповідних спеціалістів (менеджерів)
суб'єктів підприємницької чи інших видів діяльності важливим є детальне
знання масштабів дії, форм контролю та використання найбільш істотних
внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління
діяльністю трудових колективів. Той чи той суб'єкт господарювання може й
мусить постійно контролювати процес використання внутрішніх чинників
через розробку та послідовну реалізацію власної програми підвищення
ефективності діяльності, а також ураховувати вплив на неї зовнішніх
чинників. У зв'язку з цим виникає необхідність конкретизації напрямків дії та
використання головних внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення
ефективності діяльності суб'єктів господарювання.
1. Технологія. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми
автоматизації та інформаційних технологій, справляють найістотніший вплив
на рівень і динаміку ефективності виробництва продукції (надання послуг). За
принципом ланцюгової реакції вони спричиняють суттєві (нерідко докорінні)
зміни в технічному рівні та продуктивності технологічного устаткування,
методах і формах організації трудових процесів, підготовці та кваліфікації
кадрів тощо.
2. Устаткуванню належить провідне місце в програмі підвищення
ефективності передовсім виробничої, а також іншої діяльності суб'єктів
господарювання. Продуктивність діючого устаткування залежить не тільки
від його технічного рівня, а й від належної організації ремонтно-технічного
45
обслуговування, оптимальних строків експлуатації, змінності роботи,
завантаження в часі тощо.
3. Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефективності
діяльності, якщо розв'язуються проблеми ресурсозбереження, зниження
матеріаломісткості та енергоємності продукції (послуг), раціоналізується
управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання.
4. Вироби. Самі продукти праці, їхня якість і зовнішній вигляд (дизайн)
також є важливими чинниками ефективності діяльності суб'єктів
господарювання. Рівень останньої має корелювати з корисною вартістю, тобто
ціною, яку покупець готовий заплатити за виріб відповідної якості. Проте для
досягнення високої ефективності господарювання самої тільки корисності
товару недостатньо. Пропоновані підприємством (організацією) для реалізації
продукти праці мають з'явитися на ринку в потрібному місці, у потрібний час
і за добре обміркованою ціною. У зв'язку з цим суб'єкт діяльності має стежити
за тим, щоб не виникало будь-яких організаційних та економічних перешкод
між виробництвом продукції (наданням послуг) та окремими стадіями
маркетингових досліджень.
5. Працівники. Основним джерелом і визначальним чинником зростання
ефективності діяльності є працівники — керівники, менеджери, спеціалісти,
робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці
багато в чому зумовлюються дійовим мотиваційним механізмом на
підприємстві (в організації), підтриманням сприятливого соціального
мікроклімату в трудовому колективі.
6. Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціональне
делегування відповідальності, належні норми керування характеризують
добру організацію діяльності підприємства (установи), що забезпечує
необхідну спеціалізацію та координацію управлінських процесів, а отже,
вищий рівень ефективності (продуктивності) будь-якої складної виробничо-
господарської системи. При цьому остання для підтримування високої
ефективності господарювання має бути динамічною та гнучкою, періодично
46
реформуватися відповідно до нових завдань, що постають за зміни ситуації на
ринку.
7. Методи роботи. За переважання трудомістких процесів досконаліші
методи роботи стають достатньо перспективними для забезпечення зростання
ефективності діяльності підприємства (організації). Постійне вдосконалення
методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню
атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання
нагромадженого на інших підприємствах (фірмах) позитивного досвіду.
8. Стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість
і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі
напрямки діяльності підприємства (організації). Від нього залежить, у якій
мірі враховуватимуться зовнішні чинники зростання ефективності діяльності
на підприємстві (в організації).
Відтак належний стиль управління як складовий елемент сучасного
менеджменту є дійовим чинником підвищення ефективності діяльності будь-
якого підприємства, кожної підприємницької структури.
9. Державна економічна й соціальна політика істотно впливає на
ефективність суспільного виробництва. Основними її елементами є: а)
практична діяльність владних структур; б) різноманітні види законодавства
(законотворча діяльність); в) фінансові інструменти (заходи, стимули); г)
економічні правила та нормативи (регулювання доходів і оплати праці,
контроль за рівнем цін, ліцензування окремих видів діяльності); д) ринкова,
виробнича й соціальна інфраструктури; е) макроекономічні структурні зміни;
є) програми приватизації державних підприємств (організацій); ж) комер-
ціалізація організаційних структур невиробничої сфери.
10. Інституціональні механізми. Для безперервного підвищення
ефективності діяльності всіх суб'єктів господарювання держава має створити
відповідні організаційні передумови, що забезпечуватимуть постійне
функціонування на національному, регіональному чи галузевому рівнях
спеціальних інституціональних механізмів — організацій (дослідних і
47
навчальних центрів, інститутів, асоціацій). Їхню діяльність треба зосередити
на: 1) розв'язанні ключових проблем підвищення ефективності різних
виробничо-господарських систем та економіки країни в цілому; 2) практичній
реалізації стратегії і тактики розвитку національної економіки на всіх рівнях
управління. Нині у світі функціонує понад 150 міжнародних, національних і
регіональних центрів (інститутів, асоціацій) з продуктивності та управління.
11. Інфраструктура. Важливою передумовою зростання ефективності
діяльності підприємств (організацій) є достатній рівень розвитку мережі
різноманітних інституцій ринкової та виробничо-господарської
інфраструктури. Нині всі підприємницькі структури користуються послугами
інноваційних фондів і комерційних банків, бірж (товарно-сировинних,
фондових, праці) та інших інститутів ринкової інфраструктури. Безпосередній
вплив на результативність діяльності підприємств (організацій) справляє
належний розвиток виробничої інфраструктури (комунікацій, спеціалізованих
інформаційних систем, транспорту, торгівлі тощо). Вирішальне значення для
ефективного розвитку всіх структурних елементів економіки має наявність
широкої мережі установ соціальної інфраструктури.
12. Структурні зміни в суспільстві також впливають на показники
ефективності на різних рівнях господарювання. Найважливішими є структурні
зміни економічного та соціального характеру. Головні з них відбуваються в
таких сферах: а) технології, наукові дослідження та розробки, супроводжувані
революційними проривами в багатьох галузях знань (пропорція імпортних та
вітчизняних технологій); б) склад та технічний рівень основних фондів
(основного капіталу); в) масштаби виробництва та діяльності (переважно за
деконцентрації з допомогою створення малих і середніх підприємств та
організацій); г) моделі зайнятості населення в різних виробничих і
невиробничих галузях; д) склад персоналу за ознаками статі, освіченості,
кваліфікації тощо.
48
Лише вміле використання всієї системи перелічених чинників може
забезпечити достатні темпи зростання ефективності виробництва (діяльності).
При цьому обов'язковість урахування зовнішніх чинників не є такою
жорсткою, як чинників внутрішніх.
49
3.2. Підвищення ефективності фінансової діяльності
ТОВ «Дніпроінвест-Ч»
Основним джерелом і визначальним чинником зростання ефективності
діяльності підприємства є працівники — керівники, менеджери, спеціалісти,
робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці
багато в чому зумовлюються дійовим мотиваційним механізмом на
підприємстві (в організації), підтриманням сприятливого соціального
мікроклімату в трудовому колективі.
Одним із засобів стимулювання праці, що забезпечує належну трудову
дисципліну, є заохочення працівників. Заохочення — це своєрідна форма
позитивної оцінки результатів праці працівника у процесі виконання ним
своєї трудової функції.
На практиці можуть застосовуватись матеріальні чи моральні (за
формою); індивідуальні чи колективні (за суб'єктом) заохочення. Природно,
що для особи пріоритетне значення мають саме матеріальні або поєднання
моральних та матеріальних (наприклад, подяка, яка супроводжується
грошовою премією).
В загальному вигляді ТОВ «Дніпроінвест - Ч» виділяє наступні методи
стимулювання:
- економічні методи (грошові заохочення або покарання у вигляді
позбавлення премій, штрафів);
- цільовий метод (постановка перед підлеглими конкретних і ясних
трудових цілей підвищує їхню активність);
- метод розширення і збагачення робіт: доручити працівникові
роботу більш різноманітну, значиму, самостійну;
- метод співучасті або залучення працівників (працівники беруть
участь у спільному прийнятті рішень, що підвищує їхню
активність і задоволеність роботою).
Крім того, керівництво ТОВ «Дніпроінвест - Ч» у системі трудових
стимулів значну увагу приділяє таким стимулам як професійний ріст
50
працівників, одержання ними додаткових професій, просування по службі.
Працівникам підприємства надають додаткові грошові пільги: оплачені
відпустки, оплата лікарняних, пільгові путівки у будинки відпочинку.
Задача менеджера підприємства ТОВ «Дніпроінвест - Ч», у випадку
застосування економічної мотивації, полягає в розробці преміальної схеми
виплат за продуктивність, системи відрядної оплати або трудових угод. Ця
задача аж ніяк не проста, тому що ситуація в кожній фірмі унікальна і, отже,
преміальна система повинна бути унікальної для кожного випадку. Вона
також залежить від спеціалізації персоналу. Так цілком неефективно вводити
відрядну преміальну систему виробничим робітником на фірмах із
динамічним виробничим процесом, орієнтованим, головним чином, на роботу
під замовлення.
На підприємстві виплата премій постійно змінювалась. Починаючи з 2004
року загальна сума премій збільшувалась і зменшувалась. Можна зробити
висновок, що ТОВ «Дніпроінвест - Ч» все-таки стимулює працівників. В
управлінського персоналу премії становлять 18 відсотків від заробітної плати,
а для працівників 15 відсотків від заробітної плати. Працівники нафтобаз
отримають також доплати за перевиконання плану роботи.
Іноді мотивація стає проблемою тільки стосовно конкретних робітників.
Якщо справи в організації йдуть добре і більшість її службовців працюють з
високою віддачею і цілком задоволені, керівництву, можливо, буде корисним
застосувати індивідуальний підхід до "невмотивованих" робітників. Деяким
людям, обтяженим фізичними недугами або емоційними проблемами, може
знадобитися фахова допомога. Але для здорової людини існує широкий набір
різноманітних прийомів мотивації, що дозволяють йому реалізувати свій
виробничий потенціал. Це - постановка цілей, модифікація поведінки і
перепідготовка.
Секрет використання постановки цілей у якості засобу мотивації полягає
в тому, що робітникам "дозволяють" брати участь у визначенні їхніх власних
задач. Якщо цілі нав'язуються зверху, усі переваги цього підходу, а саме
51
"включення в гру" людських потреб вищих рівнів, будуть втрачені і робітники
будуть почувати, що хтось маніпулює ними. Більш того, дуже важливо, щоб у
цю систему був "умонтований" зворотній зв'язок: тоді люди будуть знати, чи
досягають вони в дійсності своїх цілей.
Ідея, що лежить в основі модифікації поведінки, дуже проста: варто
заохочувати бажані дії і не заохочувати небажані. Дослідження на
підприємстві ТОВ «Дніпроінвест - Ч» показали, що похвала і визнання
набагато більш важливі для одержання бажаного результату, ніж несхвалення
(виражається воно у формі глузування, сарказму або догани).
Керівник підприємства повинен давати менеджерам, що хочуть
використовувати так званий "самий головний у світі принцип управління"
(заохочення), наступні рекомендації:
- Заохочуйте продумані, а не необачні рішення.
- Заохочуйте вміння брати на себе ризик, а не уникати його.
- Заохочуйте творчий підхід, а не бездумне підпорядкування.
- Заохочуйте рішучі дії, а не бездіяльне спостереження.
- Заохочуйте тямущу, а не напружену роботу.
- Заохочуйте спрощення, а не зайве ускладнення.
- Заохочуйте спокійних, що продуктивно працюють
співробітників, а не людей, що самі створюють кризові ситуації.
- Заохочуйте якісне, а не швидке виконання роботи.
- Заохочуйте лояльність стосовно компанії.
У сьогоднішній швидко мінливій економіці робітникам деяких галузей
загрожує втрата основного джерела "безпеки" – роботи, що дозволяє їм
годувати сім’ю. Люди, що бояться втратити роботу, бувають дуже слабко
зацікавлені а тому, щоб виконувати її навіть на своєму звичайному рівні. Для
вирішення проблем, пов'язаних із скороченнями і звільненнями робітників,
існує безліч різноманітних способів. Один із них – надання службовцям
можливості пройти курс навчання нових спеціальностей за рахунок компанії.
Промислові робітники можуть навчитися управляти роботами й іншим
52
автоматичним устаткуванням; менеджери сфери обслуговування - стати
продавцями. Хоча багато людей думають, що пристосуватися до змін дуже
важко, більшість із них цінує можливість знову стати корисними своїй
компанії або економіці в цілому. Після періоду зниження продуктивності
праці, цілком природного при одержанні нової професії, вони незабаром знову
знаходять стимули працювати в повну силу.
Якщо велика кількість службовців в одному відділі або на робочих місцях
певного типу відчувають проблеми, пов'язані з мотивацією, є ймовірність, що
причина криється в самій роботі. У цьому випадку кращий засіб збільшити
віддачу знайти спосіб зміни структури роботи, а не поведінки працівників. Це
означає, що слід пом’якшити стиль керівництва, щоб дати можливість
працівникам відчути себе частиною команди. Удосконалення робочих місць і
розширення сфери діяльності робітників
Коли виникають невідповідності між обсягом роботи, що потрібно
виконати, і тим обсягом роботи, що бажаний для конкретного службовця,
поліпшення морального клімату в організації підприємство ТОВ
«Дніпроінвест - Ч» досягає за допомогою двох наступних "інструментів".
Скорочення робочого часу, яке частіше застосовується в часи економічного
спаду, дозволяє пом'якшити проблему зменшення потреби компанії в
трудових ресурсах шляхом "врізання" робочої неділі кожного службовця на
декілька годин і відповідно зменшення заробітної плати. Розподіл
функціонального навантаження дає двом працівникам можливість поділити
між собою загальний час роботи на одному робочому місці, зарплату і премії.
Головною відмінною ознакою керівника будь-якого рівня підприємства є його
функціональний статус обов’язок і право самостійно приймати рішення в
рамках наданих повноважень і контролювати їх виконання. Оцінювати якість
роботи керівника за кількістю прийнятих рішень безглуздо, оскільки окремо
взяте рішення є не готовим продуктом, воно повинно бути адекватно
сприйняте і реалізоване трудовим колективом, за роботу якого відповідає
керівник.
53
З цієї причини відрядна форма оплата праці для керівників буд-якого
рівня непридатна в принципі. Отже, єдиною прийнятною формою оплати
праці керівників на підприємствах є погодинна. Щоб погодинна форма оплати
праці стимулювала керівника, треба в кожному конкретному випадку
ретельно обґрунтувати застосування тієї чи іншої системи заробітної плати,
тому що умови роботи керівників можуть дуже відрізнятися.
У всякому разі різниця в заробітній платі керівника і
висококваліфікованого підлеглого повинна створювати у останнього
зацікавленість в професійно кваліфікаційному зростанні. В іншому випадку
виникне проблема підбору кадрів і заміщення посад керівників.
Різниця в заробітній платі керівника і підлеглого може бути не великою,
якщо невелика різниця в складності праці. Однак вона повинна перевищувати
поріг відчутності приросту заробітної плати. Важливо також враховувати
умови і зміст праці керівника, особливо виробничого процесу. Наприклад, у
масовому виробництві організація робіт є потоковою, обслуговування
централізоване, ритм виробництва від майстра залежить дуже мало.
В господарській практиці ТОВ «Дніпроінвест - Ч» преміювання
працівників застосовується, проте питома вага премій в нарахованій
заробітній платі, як правило, невелика. Досить часто премія виплачується не
щомісячно або поквартально, а по закінчені господарського року.
Таку практику, на мій погляд, слід запровадити постійно, звівши
преміювання керівників до мінімальних розмірів. Ті кошти, що витрачаються
на поточне преміювання, доцільно використовувати на підвищення місячних
окладів керівників. Умови виплати таких підвищених окладів слід
закріплювати в індивідуальних контрактах, а загальні умови преміювання в
додатку до колективного договору.
Поведінка людини завжди мотивована, тому одним з основних завдань
дирекції персоналу є вироблення ефективної мотиваційної системи, яка
сприятиме активній, ефективній і продуктивній діяльності персоналу для
досягнення визначених завдань.
54
ВИСНОВКИ

забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.
Господарська діяльність підприємства нерозривно зв'язана з його фінансовою
діяльністю.
Одним із засобів успішної фінансової діяльності є пошук резервів
підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного
розрахунку як основи стабільної роботи підприємства.
Проаналізувавши фінансову діяльність підприємства ТОВ «Дніпроінвест-
Ч» можна зробити такі висновки:
- обсяги діяльності підприємства за 2006-2008 роки зросли, хоча в
2008 році мав місце певний спад, результативні показники (чистий
прибуток) становив -20443 тис. грн.
- в цілому ділова активність ТОВ «Дніпроінвест-Ч» за 2006-2008
роки зросла, всі показники за винятком оборотності кредиторської
та дебіторської заборгованості (середнього періоду погашення
кредиторської та дебіторської заборгованості) покращилися,
зниження ділової активності в 2007 році пов’язане із зниженням
обсягів діяльності.
- всі показники прибутковості ТОВ «Дніпроінвест-Ч» за 2006-2008
роки змінювались з перемінним успіхом та невдачею.
- фінансово-майновий стан ТОВ «Дніпроінвест-Ч» в цілому
нормальний. Баланс підприємства є не досить ліквідний,
платоспроможність та фінансова стійкість не зважаючи на певне
зниження вище нормативних значень. Ділова активність та
55
рентабельність (прибутковість) ТОВ «Дніпроінвест-Ч» протягом
2006-2008 років зростає.
Я розглянула основні чинники підвищення ефективності фінансової
діяльності підприємства:
- технологія;
- устаткування;
- матеріали та енергія;
- вироби;
- працівники;
- організація і системи;
- методи роботи;
- стиль управління;
- державна економічна й соціальна політика;
- інституціональні механізми;
- інфраструктура;
- структурні зміни в суспільстві.
На мою думку, одним із основних складових підприємства є працівники,
які забезпечують оптимальні показники фінансової діяльності підприємства.
56
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового

стану підприємства: Навч. посібник. -К.: КНЕУ, 1999;
2. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств. Підручник - К.: КНЕУ, 2000;
3. Ковалев В.В. Фінансовий аналіз: Управління капіталом, вибір інвестицій,
аналіз звітності. -М.: Фінанси і статистика, 1996;
4. Савчук В.П. Фінансовий аналіз діяльності товариств (міжнародні
підходи)
5. Мних Є.В. Аналіз фінансового стану і фінансових результатів діяльності
підприємств: Навч. посібник. - К.: НМК ВО, 1993;
6. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. - К.: Вища шк.,
1997;
7. Гордеева Л.П., Редина Н.И. Фінанси України: Учебное пособие.
Днепропетровск: Наука й образование, 1997;
8. Податкова система України / Під ред. В.М. Федосова. - К.: Либідь, 1994;
9. Теорія фінансів: Навч. посіб / Н.Е. Заяц, М.К. Фисенко, Т.Е. Бондарь й др.
- Мн.: Висщ.шк., 1997;
10.Фінанси Под ред. В.М. Родионовой. М.: Фінанси і статистика, 1996;
11.Фінанси: Учеб. пособие / Под ред. А.М. Ковалевой. - М.: Фінанси і
статистика, 1996;
12.Фінанси підприємств: Підручник / За ред. А.М. Поддєрьогіна. К.: КНЕУ,
1998;
13.Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового
стану підприємства: Навч. посібник. -К.: КНЕУ, 1999;
14.Мних Є.В. Аналіз фінансового стану і фінансових результатів діяльності
підприємств: Навч. посібник. - К.: НМК ВО, 1993;
15.Негашев Е.В. Анализ финансов предприятия в условиях рынка. – М.:
Высшая школа, 1997;
57
ДОДАТКИ
58

Курсова

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Курсова

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Зміст

В організаційній та управлінській роботі підприємств фінансова

1.1 Суть та значення фінансової діяльності підприємства

Схема 1. Комерційний розрахунок

Схема 2. Неприбуткова діяльність

Схема 3. Кошторисне фінансування

2.1 Характеристика діяльності та аналіз основних показників, які

Обсяг виробленої тис.

Обсяг виробленої продукції (послуг, робіт) в 2006 році становив 27318

Порівняльний аналітичний звіт про фінансові результати за 2006-2007 роки

Витрати на оплату праці 3996,00 7213,00 +3217,00 +80,51

Порівняльний аналітичний звіт про фінансові результати за 2007-2008 роки

Так чиста виручка від реалізації продукції (наданих робіт, послуг) за

Оборотність дебіторської заборгованості ТОВ «Дніпроінвест-Ч» в 2006

Чистий прибуток / (Вартість

Прибуток від операційної

Чистий прибуток / Величина

(Виручка за звітний період -

Показник чистого Чистий прибуток / Виручка

Рентабельність продажу ТОВ «Дніпроінвест-Ч» в 2006 році становила

A1 34,00 86,00 П1 2023,00 15297,00 -1989,00 -15211,00 -98,32 -99,44

Баланс ліквідності: II - III

Баланс ліквідності: III - IV

Оскільки повністю виконуються умови формули (2.1), то можна

Повільно реалізовані активи (запаси, дебіторська заборгованість) в разі

3.1 Напрямки, дії та використання окремих чинників підвищення

Фінансова діяльність - це система використання різних форм і методів

1. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового

You might also like