3

ЗМІСТ

ВСТУП 4
Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНВЕСТУВАННЯ ТА
ОБҐРУНТУВАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЄКТІВ 6
1.1. Економічна сутність та класифікація інвестицій 6
1.1.1. Поняття інвестицій 6
1.1.2. Класифікація інвестицій 10
1.2. Управління вибором інвестиційних проєктів 11
1.2.1. Поняття реального інвестиційного проєкту. Цикл
реального інвестування 11
1.2.2. Класифікація інвестиційних проєктів 16
1.2.3. Структура інвестиційного проєкту 18
1.2.4. Оцінка ефективності інвестиційного проєкту 21
1.3. Оцінка ризиків реальних інвестиційних проєктів 28
Розділ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ
ІННОВАЦІЙНОГО ОБЛАДНАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ 33
2.1 Загальна характеристика використання інноваційного
обладнання на підприємстві 33
Розділ 3. ОБҐРУНТУВАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНОГО
ПРОЄКТУ З ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО 37
ОБЛАДНАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ
3.1. Сутність інвестиційного проєкту та вихідні дані для
розрахунку 37
3.2. Розрахунок необхідних інвестиційних витрат 39
3.3. Розрахунок чистих грошових потоків 40
3.4. Оцінка ефективності інвестиційного проєкту 44
3.4.1. Чистий приведений дохід 44
3.4.2. Індекс доходност 44
3.4.3. Індекс рентабельності 44
3.4.4. Період окупності 45
3.4.5. Внутрішня ставка доходності 45
3.5. Обґрунтування джерел фінансування проєкту 46
3.6. Вплив проєкту на основні показники діяльності підприємства 47
ВИСНОВКИ 51
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 53
 4
ВСТУП

Здійснення інвестиційної та інноваційної діяльності у розвитку

альтернативної енергетики є однією з визначальних умов ефективного й
сталого соціально-економічного розвитку будь-якої країни. Поточний стан та
майбутні перспективи різних секторів національного господарства та
економіки країни в цілому напряму залежать від ефективності інноваційно-
інвестиційної діяльності держави, а також від масштабів й структури
інвестицій та інновацій.
Оскільки, інноваційно-інвестиційна діяльність – багатовекторне
поняття, яке характеризується низкою методологічних та прикладних
характеристик, тому важливим для вирішення існуючих теоретичних й
практичних завдань є розуміння його основних аспектів. Визначення
сутності терміну «інноваційно-інвестиційна діяльність у розвитку
альтернативних джерел енергії» потребує дослідження й розуміння базових
понять, що формують дану категорію, а саме: «інвестиції», «інновації»,
«інвестиційна діяльність» та «інноваційна діяльність».
Становлення терміна «інвестиції» пов’язано з англійським економістом
Дж. М. Кейнсом. У роботі «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей»,
характеризуючи інвестиції як всякий приріст цінностей капітального майна,
він вважав, що розмір інвестицій є головним фактором зростання
національного доходу, маючи на увазі ситуацію, що виникає «при таких
обсягах виробництва, коли прибуток, який підприємцям приносить належне
їм капітальне обладнання, виявляється нижче нормативного».
Дослідженню проблем інноваційно-інвестиційної діяльності у своїх
працях значну увагу приділяють як вітчизняні, так і зарубіжні вчені, зокрема
Г.М. Калетнік та Т.В. Гончарук [1.], І.В. Гончарук [2.], Дж. М. Кейнс, Л.М.
Сорока [3.], І.О. Бланк та Г.В. Ситник [4.], C.М. Безродна та Н.В. Миськова
[5.], П. Мартін та К. Тейт, Л.І. Федулова [7.], Й. Шумпетер [9.], В.І. Мельник
[10.], А. Кляйнкнехт [12.] та багато інших відомих науковців. Проте роль
 5
інвестицій та інновацій у розвитку альтернативних джерел енергії
вітчизняними науковцями суттєво недооцінюється.
 6
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНВЕСТУВАННЯ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ
ДОЦІЛЬНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЄКТІВ

1.1 Економічна сутність та класифікація інвестицій

1.1.1 Поняття інвестицій

Інвестиції є одним з ключових чинників забезпечення соціально-

економічного розвитку як економіки загалом, так і окремих суб’єктів
підприємницької діяльності зокрема. Інвестиції підвищують ефективність
суспільного відтворення, забезпечують стійке функціонування підприємств,
сприяють розвитку матеріального виробництва та невиробничої сфери,
пожвавлюють процеси по удосконаленню якості продукції та послуг,
зміцнюють зв’язки між компаніями та галузями економіки у міжнародному
масштабі тощо. Все це підтверджує актуальність та важливість подальшого
вивчення інвестицій як фінансово-економічної категорії як з теоретичної, так
і практичної точок зору. Інвестиції є складною та комплексною категорією,
що вимагає правильного трактування та чіткого класифікування з
врахуванням особливостей та вимог часу. Важливість застосування
наукового підходу до виокремлення класифікаційних ознак досліджуваного
поняття дозволяє підвищити обґрунтованість вибору та забезпечення високої
ефективності напрямів інвестування, що прямо впливає на розвиток не тільки
економіки країни, а й інших сфер життєдіяльності її громадян, зокрема
освіти, науки, медицини, оборони тощо.
Інвестиції є популярним об’єктом дослідження багатьох вітчизняних та
зарубіжних науковців. Це підтверджується значною кількістю результатів,
які видаються базою даних Національної бібліотеки України імені І. В.
Вернадського при введенні пошукового запиту «інвестиції» – аж 8991.
Методологічні основи щодо формування поняття «інвестиції» закладені у
 7
дослідженнях таких зарубіжних вчених: С. Джевонс, Дж. Кейнс, Т. Мальтус,
К. Менгер, Дж. Мід, Дж. С. Міль, Д. Рикардо, Ж.-Б. Сей, Н. Сеніор, А. Сміт,
Р. Солоу, С. Харріс, В. Шарп та ін. Проте складність та багатоаспектність
трактування категорії «інвестиції» в економічній теорії не дозволяє
науковцям та дослідникам повно і точно охарактеризувати це поняття.
Понятійно-категорійний апарат з теорії інвестування зазнає постійних
змін, що зумовлено не тільки стрімкими темпами розвитку інвестиційного
ринку, а й впровадженням новітніх інформаційно-комунікаційних
технологій, які ведуть процес інвестування, зміною потреб та уподобань
інвесторів, поглибленням процесів розподілу та перерозподілу інвестиційних
ресурсів не тільки в межах країни, а й у рамках глобального масштабу тощо.
Відсутність єдиного та узгодженого варіанту трактування сутності поняття
«інвестиції» та наявність різноманітних підходів до класифікації видів
інвестицій сприяє негативним наслідкам у практичних діях усіх суб’єктів
інвестиційного ринку, що потребує подальшого дослідження та уточнення.
Формування якісної класифікації з врахуванням сучасних підходів
неможливе без з’ясування та уточнення економічної природи поняття
«інвестиції», а критичний аналіз нормативно-правових документів, які
регулюють інвестиційну діяльність та наукових джерел з досліджуваної
тематики дозволить систематизувати наявні напрацювання та сформувати
комплексну систему видів інвестицій як фінансово-економічної категорії.
У трансформаційних умовах розвитку країни інвестиції є
найважливішим засобом забезпечення умов для розвитку ринкової
економіки, структурних змін в економіці та покращення показників якості
економічної діяльності країни [13.]. Походження терміна «інвестиції»
пов’язують із німецьким «investition» чи латинськими «investure», «insvestio»,
що перекладається як «одягати, наділяти, обдаровувати, вкладати».
Дж. Кейнс стверджував: «Інвестиції – це, з однієї сторони, приріст
вартості капітальних благ, а з іншої – вартість виробничого споживання
заново створених матеріальних благ і послуг, а інвестування – це потоковий
 8
приріст цінності капітального майна в результаті виробничої діяльності
певного періоду, тобто використання тієї частини прибутку, яка не була
використана для споживання».
Визначення сутності інвестицій в економіці є специфічним для різних
країн на основі рівня розвитку, соціокультурних особливостей тощо. У
західних країнах під інвестиціями часто розуміють купівлю цінних паперів
(акцій, облігацій), тоді як в Україні їх прирівнюють до терміна «капітальні
вкладення». Згідно Закону України «Про інвестиційну діяльність» [14.]
«інвестиціями» є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що
вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в
результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний
та екологічний ефект.
Поняття «інвестування» походить від терміна «інвестиції» – ці терміни
суттєво відрізняються у науковій літературі. Використовуючи визначення
інвестицій вище, ми пропонуємо охарактеризувати інвестування з погляду
процесного підходу: інвестування – це сукупність дій та заходів,
спрямованих на вкладення капіталу в будь-якій формі та вигляді, власника
або уповноваженої особи протягом визначеного періоду часу з метою
досягнення поставлених соціально-економічних та/або публічних цілей [14.].
О. Кириченко та О. Харченко [13], досліджуючи сутність інвестицій,
дотримуються двох позицій щодо її трактування: фінансової та економічної.
З фінансового погляду, інвестиції – це система економічних та інших
відносин з приводу кругообігу капіталу, який авансований у вигляді
грошових, майнових, інноваційних та інтелектуальних цінностей в об’єкти
підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання вигод від
забезпечення процесу розширеного відтворення. З економічного погляду,
інвестиції – це видатки на створення, розширення, реконструкцію та технічне
переозброєння основного капіталу, а також на пов’язані з цим зміни
оборотного капіталу.
 9
Науковець М. Чернуха [15.] зазначає, що інвестиції як ключовий
елемент інвестиційної діяльності є економічною категорією. Ю. Бондаренко
[16.] під інвестиціями розуміє усі види наявних ресурсів території, зокрема
інтелектуальний ресурс, залучення або розміщування яких у будь-який вид
господарської чи іншої діяльності має на меті примноження з одночасним
досягненням економічного, соціального, екологічного ефекту, враховуючи
при цьому фактори ризику та окупності і чинник довіри в тривалому періоді
до економічної системи загалом, включаючи всі її інституції.
Отже, розглянувши основні підходи до визначення інвестицій, можна
зробити висновок, що це поняття є доволі багатогранним й проявляється як
фінансово-економічна категорія. Науковці, які досліджують її, не мають
єдиної відповіді на питання, що ж таке «інвестиції», що є цінностями та
формами інвестицій, що є об’єктом вкладення і який результат від своєї
діяльності має отримати інвестор. Такі суперечності зумовлені трактуванням
поняття «інвестиції» з різних позицій, відповідно до кожної окремої сфери їх
дослідження. Тому цю категорію слід розглядати в різних аспектах
(фінансовому, економічному, макроекономічному, технічному, виробничому
тощо), що дасть можливість зробити акцент на важливості тих чи інших
аспектів у певних сферах при формуванні поняття «інвестиції», не звужуючи
його сутності.
На основі розглянутих визначень сутнісних характеристик інвестицій
вважаємо за потрібне запропонувати авторське бачення. Отже, інвестиції – це
використання усіх форм фінансових, майнових та немайнових (зокрема
людських, інтелектуальних) ресурсів, що необхідні для здійснення
господарської діяльності, реалізуються у підприємницьких проєктах і
програмах та забезпечують розширене відтворення процесу суспільного
виробництва.
 10
1.1.2. Класифікація інвестицій

Класифікація видів інвестицій потрібна для виокремлення окремих

груп інвестиційних продуктів, послуг чи процесів з подальшим
аналізуванням їх у якості окремих об’єктів управління та з урахуванням їх
особливостей.
Багато з науковців приділяють увагу висвітленню класифікацій видів
інвестицій, зокрема з врахуванням напряму їхнього спрямування –
класифікації інвестицій в сільськогосподарські підприємства, переробних
підприємств АПК, в соціальний розвиток села, в організації рекреаційної
сфери, у нафтогазову сферу тощо. Інша група науковців досліджує
класифікації окремих видів інвестицій: С. Сломчинська розробила практичні
рекомендації щодо удосконалення класифікації інвестиційної нерухомості, Н.
Домбровська та О. Бандер розглянули класифікацію капітальних інвестицій,
О. Шарапа уточнив класифікацію фінансових інвестицій. Проте, варто
зазначити, що розглянуті науковцями наукові підходи до класифікації
інвестицій не є повними та не включають в себе усіх основних ознак нових
інвестиційних продуктів чи послуг, що й потребує подальшого дослідження.
Багатоаспектність трактування поняття «інвестиції» породжує
різноманітні підходи до класифікації видів цієї фінансово-економічної
категорії. Систематизуємо та розглянемо найбільш поширені підходи до
класифікації видів інвестицій та подамо у таблиці 1.1.
Таблця 1.1
Класифікація видів інвестицій
Класифікаційні ознаки Види інвестицій
1 2
За видами інвестицій виробничі, фінансові, інтелектуальні, в
людський капітал
За періодом інвестування короткострокові, середньострокові,
довгострокові
За характером участі інвестора в процесі прямі, непрямі (портфельні)
інвестування
За формою власності приватні, державні, іноземні, спільні
За регіональною ознакою внутрішні (інвестиції у середині країни),
 11
зовнішні (інвестиції за кордоном)

Продовження табл.1.1
1 2
За рівнем інвестиційного ризику безризикові, низькоризикові,
середньоризикові, високо-ризикові,
спекулятивні
Залежно від вибору інвестиційної стратегії пасивні, активні
За періодичністю вкладень ординарні, неординарні
За місцем походження інвестицій національні, іноземні
За відтворювальною спроможністю валові, чисті та реновації
Залежно від статусу інвестора індивідуальні, інституціональні
Джерело: систематизовано на основі [17.,18.,19.,20.,21.]

Класифікація інвестицій проводиться на основі ознак (або критеріїв),

які
дозволяють об'єднати інвестиції в однорідні за класифікуючим ознакою
групи.
За даними фінансової звітності підприємства є можливість визначити
суми: реальних та фінансових інвестицій; коротко- та довготермінових;
спрямованих назовні та спрямованих ззовні. За даними фінансового аналізу
визначають: терміново-, високо- та середньоліквідні інвестиції; з високим,
середнім чи низьким ступенем ризику. Для отримання інформації про
інвестиції в інших розрізах класифікації необхідно вести аналітичний облік
капіталу за власністю, резидентністю акціонерів (вкладників); аналітичний
облік інвестицій за характером участі в інвестуванні; за регіональною
ознакою; за галуззю економіки; за формою інвестування; за власниками
джерел інвестицій; за результатами інвестування; за портфелями; за
повторюваністю. Окремі дані аналітичного обліку інвестицій є доцільними
лише для визначення макроекономічних показників. Валові та чисті
інвестиції, а також самоінвестиції визначити досить складно.

1.2. Управління вибором інвестиційних проєктів

1.2.1. Поняття реального інвестиційного проєкту. Цикл реального
інвестування
 12

Вибір правильної стратегії кризового розвитку економіки України має

важливе значення як на макрорівні, так і для кожного окремого
підприємства. Світовий досвід свідчить про те, що кризи, з одного боку,
спричиняють значні збитки для більшості підприємств практично всіх
галузей, що зумовлено передусім зменшенням обсягів виготовленої
продукції і наданих послуг, але, з іншого боку, цей період характеризується
найбільш сприятливими умовами для реалізацій інвестиційних та
інноваційних проєктів або здійснення диверсифікації виробництва.
Інвестиційна діяльність підприємства багатогранна, оскільки скла-
дається із різних видів. За об'єктами вкладання капіталу здебільшого
виділяють реальні та фінансові інвестиції. Тому, даючи визначення
інвестиційному проєкту, необхідно окреслити, які інвестиції маються на
увазі. Цю думку поділяє І.А. Бланк, який характеризує інвестиційний проєкт
як основний документ, що визначає необхідність здійснення реального
інвестування, в якому у загальноприйнятій послідовності його розділів
подаються основні характеристики проєкту та фінансові показники, пов'язані
з його реалізацією.
Узагальнюючи наведені підходи, можна зазначити, що інвестиційний
процес представлено як сукупність взаємопов'язаних інвестиційних циклів,
що здійснюються з метою відтворення капіталу в певному інвестиційному
середовищі. У літературі наведено визначення інвестиційного циклу як
процесу, що реалізується впродовж часу здійснення інвестицій і визначається
як комплекс заходів від моменту прийняття рішення про інвестування до
кінцевої стадії інвестиційного проєкту. В іншій науковій праці приводиться
визначають повний інвестиційний цикл засобів праці як період від початку
створення засобів праці до повного закінчення їх експлуатації (споживання).
На думку І.Б. Скворцова, поняття "інвестиційний цикл" визначає процес з
точки зору витрат грошових коштів.
 13
У наукових працях виконано дослідження життєвого (інвес-
тиційного) циклу проєкту. В основному наведене в наукових працях
визначен-
ня терміна "життєвий цикл проєкту" збігається із таким: це час від першої
зат-
рати на проєкт до останньої вигоди від проєкту. Цей час відображає розвиток
проєкту та робіт, які виконуються на різних стадіях підготовки, реалізації та
експлуатації проєкту і є певною схемою або алгоритмом, за допомогою якого
відбувається встановлення послідовності дій для розробки та впровадження
проєкту.
Разом з тим, не існує універсального підходу, щодо поділу життєвого
циклу проєкту на стадії, фази, етапи. Пересада А.А. найбільш детально
виділяє
такі стадії інвестиційного процесу: мотивація інвестиційної діяльності;
прогнозування та програмування інвестицій; обґрунтування доцільності
інвестицій; страхування інвестицій; державне регулювання інвестиційного
процесу; планування інвестицій; фінансування інвестиційного процесу;
проєктування та ціноутворення; забезпечення інвестицій матеріально-
технічними ресурсами; освоєння інвестицій; підготовка до виробництва
продукції; попереднє здавання та прийом в експлуатацію; кінцеве здавання
об'єкта в експлуатацію [11.].
У «життєвий цикл інвестиційного проєкту» ототожнюють із «циклом
реального інвестування». А останній трактують як сукупність основних
стадій
(фаз) здійснення реального інвестиційного проєкту. У складі реального циклу
інвестування виділяють передінвестиційну, інвестиційну та
післяінвестиційну
(експлуатаційну) його стадії [2, с. 494]. Існують значні розбіжності і в
трактуванні окремих понять таких етапів інвестиційного циклу – освоєння
потужності і періоду експлуатації. Тому необхідно розглянути всі етапи
 14
"інвестиційного (життєвого) циклу проєкту". В інших публікаціях виділяють
чотири фази інвестиційного (життєвого) циклу:
 передінвестиційна (оцінка всіх "за" і "проти" прийняття позитивного
інвестиційного рішення);
 інвестиційна (підготовка умов до готовності виробництва продукції);
 виробнича;
 завершальна фаза (проводиться згортання виробництва).
Порівнюючи склад і назви окремих стадій (фаз) цього циклу, можна
зробити такий висновок:
 за сутністю три стадії розглянутого циклу збігаються, тільки у
другому випадку виділено четверту стадію – завершальна фаза;
 вживання терміна "післяінвестиційна стадія" для періоду
експлуатації, на нашу думку, некоректне, оскільки цей період в
інвестиційному процесі є головним (у цей період реалізується мета
проєкту – отримання прибутку);
 передінвестиційна стадія потребує додаткового дослідження.
Загальним недоліком вказаних етапів життєвого циклу інвестиційного
проєкту є те, що виділені стадії надто спрощено розглядають інвестиційний
процес. Тому треба, на нашу думку, сформувати більш деталізовану модель
такого циклу (циклів).
Пропонуємо таку систему інвестиційних циклів (рис.1.1):
 повний інвестиційний (життєвий) цикл товару;
 інвестиційний цикл об'єкта;
 інвестиційний цикл об'єкта в капітальному будівництві.

Повний інвестиційний (життєвий цикл товару)

Інвестиційний цикл об’єкта

 15

Інвестиційний цикл об’єкта в

капітальному будівництві

1 2 3 4 5 6 7

Рис.1.1 Особливості реального інвестування

Джерело: систематизовано на основі [17.,20.,21.]

Склад етапів інвестиційних циклів:

1) виконання науково-дослідницьких робіт;
2) технічне рішення;
3) конструкторські розробки;
4) виконання проєктних робіт;
5) будівництво підприємства;
6) освоєння потужності;
7) період експлуатації.
Як видно із рис.1.1, повний інвестиційний (життєвий) цикл товару
складається із всіх семи складових етапів, тобто від науково-дослідних робіт
до періоду експлуатації. Особливістю цього інвестиційного циклу є:
 реалізацією таких проєктів займаються виключно великі потужні
фірми, які можуть здійснювати науково-дослідні та конструкторські
розробки;
 недоліком таких проєктів є те, що вони потребують значних витрат
коштів і є досить ризиковими, а позитивом те, що вони здебільшого є
інноваційними, а тому приносять найбільший прибуток.
Найпоширенішим є інвестиційний цикл об'єкта. Цим циклом
займаються малі і середні підприємства, які не в змозі виконувати науково-
дослідні та конструкторські розробки. Вони купують патенти на потрібні
 16
винаходи та ліцензії на відповідну діяльність і зразу приступають до
проєктування підприємства (четвертого етапу), його будівництва, а в
подальшому і до його експлуатації.
Інвестиційний цикл об'єкта в капітальному будівництві
характеризується тим, що ним займаються спеціалізовані фірми, які
виконують проєктні, будівельні роботи та освоєння потужності
(пусконалагоджувальні роботи). Наведений перелік інвестиційних циклів та
етапів робіт, на нашу думку, більш повно відтворює можливі варіанти
моделювання інвестиційного процесу. Проте і в цій моделі є відповідні
спрощення. Це стосується, передусім, періоду експлуатації (сьомий етап).
1.2.2. Класифікація інвестиційних проєктів

Класифікація інвестиційних проєктів розробляється в розрізі окремих

форм реального інвестування, інвестиційні проєкти класифікуються по ряду
ознак:
1) залежно від суспільної значущості:
 глобальні (вплив на економічну, соціальну або екологічну
ситуацію на Землі);
 народногосподарські (вплив на економічну, соціальну або
екологічну ситуацію в країні);
 великомасштабні (вплив на економічну, соціальну або екологічну
ситуацію в окремих регіонах або галузях країни);
 локальні (вплив на економічну, соціальну або екологічну ситуацію
в регіоні);
2) за функціональної спрямованості:
 інвестиційні проєкти реновації: проєкт спрямований на заміну
вибуття основних та нематеріальних активів і, в принципі,
здійснюється за рахунок амортизаційних фондів компанії;
 інвестиційні проєкти розвитку: такі проєкти відображають
відтворення корпоративної економічної діяльності та
 17
забезпечують зростання кожного нового циклу економічного
розвитку. Вони забезпечують збільшення ринкової ціни більшої
компанії;
 інвестиційні проєкти санації: цей тип проєктів розробляється в
процесі розробки корпоративного реагування на кризу і, в
принципі, має на меті створення конкретних активів або видів
діяльності;
3) за цілями інвестування:
 інвестиційні проєкти, що забезпечують задоволення потреб у
додаткових обсягах перевезень;
 інвестиційні проєкти, що забезпечують підвищення якості
транспортування продукції. Такі проєкти пов'язані зазвичай із
впровадженням прогресивних видів перевезень;
 інвестиційні проєкти, що забезпечують вирішення соціальних,
екологічних та інших завдань;
4) по сумісності реалізації:
 інвестиційні проєкти, не залежить від реалізації інших проєктів у
компанії. Це відзначається найбільшим варіантом досягнення
цільової інвестиції для кожної форми реального інвестування
компанії.;
 інвестиційні проєкти, які залежать від реалізації інших проєктів
підприємства. Як правило, набір проєктів, який можна розглядати
як єдиний інтегрований інвестиційний проєкт для компанії, а
окремі компоненти структурних елементів можна виконати лише
протягом ряду технічних або конкретних періодів;
 інвестиційні проєкти, що виключають реалізацію інших проєктів.
Такі проєкти, спрямовані на реалізацію конкретної інвестиційної
мети, виключають можливість використання альтернативних
видів;
5) за обсягом інвестицій які необхудні підприємству:
 18
 невеликі інвестиційні проєкти;
 середні інвестиційні проєкти;
 великі інвестиційні проєкти;
6) по передбачуваних джерел фінансування:
 інвестиційні проєкти, які фінансуються за рахунок внутрішніх
джерел. Дана форма фінансування характерна для невеликих
інвестиційних проєктів підприємства, що забезпечують реалізацію
таких форм його реального інвестування, як відновлення
обладнання, придбання недорогих видів нематеріальних активів;
 інвестиційні проєкти, що фінансуються за рахунок залученого
капіталу. Наприклад, емісія акцій може використовуватися для
здійснення середніх і великих інвестиційних проєктів;
 інвестиційні проєкти, що фінансуються за рахунок позикових
коштів. Такі інвестиційні проєкти можуть бути пов'язані з
фінансовим лізингом
 транспортних засобів та обладнання;
 інвестиційні проєкти зі змішаними нормами фінансування. Ці
проєкти
є найбільш поширеними в інвестиційній практиці підприємств і організацій.
7) за термінами реалізації:
 короткострокові інвестиційні проєкти. Ці проєкти реалізуються в
період часу до трьох років. Вони пов'язані з такими формами
реального інвестування, як оновлення окремих видів обладнання,
заміщення рухомого складу, що виробило свій ресурс, інноваційне
інвестування, інвестування приросту запасів матеріальних
оборотних активів;
 середньострокові інвестиційні проєкти. Період реалізації даних
проєктів становить від 3 до 7 років. Такого періоду здійснення
 19
вимагають, як правило, інвестиційні проєкти, спрямовані на
модернізацію інфраструктури;
 довгострокові інвестиційні проєкти. Реалізація цих інвестиційних
проєктів вимагає більше 7 років. Такий період реалізації вимагає
великомасштабного нового будівництва.

1.2.3. Структура інвестиційного проєкту

У міжнародній практиці план розвитку підприємства подається у

вигляді бізнес-плану, що, по суті, є структурованим описом проєкту розвитку
підприємства. Якщо проєкт пов'язаний із залученням інвестицій, то він
носить назву «інвестиційний проєкт». Зазвичай кожен новий проєкт
підприємства в тій чи іншій мірі пов'язаний із залученням нових інвестицій.
У найбільш загальному розумінні проєкт - це спеціальним чином оформлена
пропозиція про зміну діяльності підприємства, яке переслідує певну мету. В
економічній літературі інвестиційний проєкт розглядається, з одного боку, як
діяльність, яка передбачає здійснення комплексу заходів для досягнення
певної мети, а з іншого - є системою організаційно-правових та
розрахунково-фінансових документів, необхідних для здійснення певних
заходів, які містять їх опис.
Таким чином, можна дати визначення інвестиційного проєкту як
комплексу документів, які містять систему пов'язаних у часі і просторі і
узгоджених з ресурсами організаційних заходів і дій, спрямованих на
розвиток економіки підприємства. Інвестиційний проєкт характеризує зміст і
умови реалізації відповідних заходів для досягнення поставлених цілей
(розвиток техніко-технологічної бази виробництва або діяльності, організація
виготовлення нової продукції, здійснення нових методів і форм
організаційної діяльності тощо) при встановлених ресурсних обмеженнях.
Отже, проєкт - це інвестиційна процедура, яка передбачає вкладення ресурсів
 20
з метою досягнення певного запланованого результату і становить сукупність
взаємопов'язаних заходів, які направляються на досягнення завдань при
встановленому обмеженому бюджеті протягом певного періоду. Інвестиційне
проєктування є складовою інвестиційної діяльності, це форма планування та
реалізації інвестицій.
Ретельне обгрунтування інвестиційного проєкту створює у потенційних
інвесторів упевненість в надійності своїх інвестицій, а керівництву
підприємства дає найбільш повну картину становища підприємства.
Інвестиційні проєкти мають кілька основних властивостей: вимірність -
це можливість кількісного визначення діяльності або очікуваних результатів;
часовий горизонт - це характерне обмежений час розробки та реальність
проєкту; чітке визначення взаємопов'язаних послідовних подій, які пов'язані
з окремими видами діяльності; а також цільова спрямованість.
Загальна процедура впорядкування інвестиційної діяльності
підприємства стосовно конкретного проєкту формалізується у вигляді так
званого проєктного циклу, який має такі етапи.
1. Формулювання проєкту (іноді використовуються термін
«ідентифікація»). На даному етапі менеджери підприємства аналізує
поточний стан підприємства, і визначають найбільш пріоритетні напрямки
його подальшого розвитку. Результат даного аналізу визначається
(втілюється) у вигляді бізнес ідеї, яка спрямована на вирішення найбільш
важливих для підприємства задач. Уже на цьому етапі необхідно мати більш-
менш переконливу аргументацію щодо здійсненності ідеї. Можлива поява
декількох ідей подальшого розвитку підприємства. Якщо всі вони в
однаковій мірі корисні і здійсненні, то паралельно розробляється декілька
інвестиційних проєктів з тим, щоб вибрати найбільш прийнятний з них на
завершальній стадії розробки.
2. Розробка (підготовка) проєкту. Після того як бізнес ідея проєкту
пройшла першу перевірку, необхідно розвивати її до того моменту, коли
можна прийняти тверде рішення - позитивне або негативне. На цьому етапі
 21
потрібно поступове уточнення та вдосконалення плану проєкту у всіх його
напрямках - комерційному, технічному, фінансовому, економічному,
інституціональному і так далі. Необхідно усвідомлювати, що від ступеня
достовірності та правильності інтерпретації даних, які з'являються в процесі
проєктного аналізу, залежить успіх реалізації проєкту.
3. Експертиза проєкту. Перед початком реалізації проєкту його
кваліфікована експертиза - дуже бажаний етап життєвого циклу проєкту.
Якщо фінансування проєкту здійснюється в основному за рахунок
стратегічного інвестора (кредитного або прямого), то інвестор сам проводить
експертизу, наприклад за допомогою якоїсь авторитетної консалтингової
фірми, надаючи перевагу витраті деякої суми на підготовку проєктів, ніж
втрати великої частини своїх грошей в процесі виконання проєкту. Якщо
підприємство планує реалізацію інвестиційного проєкту переважно за
рахунок власних коштів, то експертиза проєкту також бажана, для перевірки
правильності основних положень проєкту.
4. Здійснення проєкту. Стадія охоплює реальний розвиток бізнесу-ідеї
до того моменту, коли проєкт повністю вводиться в експлуатацію. До неї
відносяться відслідковування і аналіз усіх видів діяльності по мірі їх
виконання і контроль з боку регулюючих органів всередині країни і / або
іноземного або вітчизняного інвестора. Ця стадія включає також основну
частину реалізації проєкту. Її завдання в результаті складається в перевірці
достатності грошових потоків, які генеруються проєктом, для покриття
інвестиції і забезпечення інвесторам бажаної віддачі на вкладені гроші.
5. Оцінка результатів. Проводиться як по завершенні проєкту в цілому,
так і в процесі його виконання. Основна мета цього виду діяльності полягає в
отриманні реального зворотного зв'язку між закладеними в проєкт ідеями і
ступенем їх фактичного виконання. Результати подібного порівняння
створюють неоціненний досвід розробникам проєкту, дозволяючи
використовувати його при розробці і здійсненні інших проєктів.
 22
Масштаб або суспільна значущість проєкту визначається впливом
результатів його реалізації на хоча б один з (внутрішніх або зовнішніх)
ринків: фінансових, продуктів і послуг, праці і т.д., а також на економічну і
соціальну обстановку.
Залежно від значущості (масштабу) проєкти поділяються:
 на глобальні, реалізація яких суттєво впливає на економічну,
соціальну або екологічну ситуацію в планетарному масштабі;
 народногосподарські, реалізація яких суттєво впливає на економічну,
соціальну або екологічну ситуацію в країні;
 великомасштабні, реалізація яких суттєво впливає на економічну,
соціальну або екологічну ситуацію в окремих регіонах або галузях
країни;
 локальні, реалізація яких не робить істотного впливу на економічну
ситуацію в регіоні і не змінює рівень і структуру цін на товарних
ринках.

1.2.4. Оцінка ефективності інвестиційного проєкту

Період окупності-час, необхідний для покриття витрат на проєкт або

для повернення коштів вкладених підприємством за рахунок основної
діяльності проєкту. При виборі між двома або більше конкуруючими
схемами зазвичай приймається одна з найменшим періодом окупності.
Період окупності часто використовується в якості основного методу
для
попереднього відбору проєктів. Під цим мається на увазі, що при фінансовій
оцінці схеми першим питанням, яке треба поставити, буде: «Скільки часу
знадобиться, щоб окупити вкладені витрати?». У організації є цільовий
показник періоду окупності, тому вона може відхилити план, якщо термін
його окупності більше планового. Однак план не може оцінюватися тільки на
 23
основі періоду окупності. Тому що він не враховує прибутковість. Даний
метод повинен бути тільки першим критерієм для первинного відбору, якщо
проєкт проходить цю перевірку, то далі його аналізують за допомогою більш
складних методів оцінки. Варто звернути увагу, що при розрахунку періоду
окупності використовується прибуток до вирахування амортизації. Це
відбувається тому, що схема оцінюється саме з точки зору повернення
вкладених коштів, а саме прибуток до амортизації являє собою попередню
оцінку грошового потоку.
Метод облікової норми прибутку (ARR) - облікова норма прибутку
визначається як відношення середньорічного прибутку від інвестицій до
середньої суми інвестицій і помножена на 100%. Метод облікової ставки
(ARR) може бути використаний для порівняння двох або більше
взаємовиключних проєктів. Вибирається проєкт з більш високою ставкою R
(за умови, що очікувана ARR – ставка проєкту вище, ніж цільова).
Метод чистої приведеної вартості (NPV). Наведена вартість – це
поточний еквівалент суми коштів до отримання або до оплати в
майбутньому. Чиста вартість (NPV) - це різниця між прогнозованими
дисконтованими грошовими надходженнями та виплатами, які пов'язані з
капітальними інвестиціями або з іншими довгостроковими проєктами. Таким
чином, метод NPV порівнює наведену вартість усіх грошових надходжень за
схемою з наведеною вартістю всіх грошових виплат, розраховується як
різниця дисконтованих грошових надходжень та дисконтованих грошових
виплат. Якщо NPV позитивна, значить, поточна вартість грошових
надходжень за схемою більше поточної вартості грошових виплат. Програма
повинна бути прийнята. Якщо NPV негативна, значить, поточна вартість
грошових виплат більше, ніж поточна вартість надходжень. Програму слід
відхилити. Якщо NPV дорівнює нулю, значить, приведена вартість грошових
надходжень і виплат рівні, а економічна доцільність проєкту знаходиться під
питанням.
 24
Метод внутрішньої норми рентабельності (IRR) - якщо очікувана
ставка рентабельності (ставка IRR або коефіцієнт дисконтування) перевищує
плановий показник, проєкт приймається (при цьому не враховуються інші
фактори ризику, невизначеності). Внутрішня норма рентабельності IRR – це
річна прибутковість проєкту, виражена відсотками, при якій сума
дисконтованих грошових надходжень протягом усього терміну проєкту
дорівнює сумі дисконтованих грошових виплат. Крім функцій, доступних на
комп'ютері або калькуляторі, при оцінці внутрішньої норми рентабельності
використовуються також графіки або метод довільного підбору, відомий як
метод інтерполяції [6.].
Ліквідність інвестиційної програми – це здатність фінансових ресурсів,
інвестованих в програму, трансформуватися в грошові кошти у короткий час
і без суттєвих втрат. Оцінка ліквідності інвестицій застосовується в
наступних ситуаціях:
 при зміні інвестиційної політики і рішенні компанії інвестувати
кошти в більш вигідні активи;
 при "виході" з неефективної інвестиційної програми;
При оцінці ліквідності використовують такі критерії:
 час, необхідний для трансформації інвестицій в грошові кошти.
Зазвичай вимірюється в днях;
 величина фінансових втрат інвестора, пов'язаних з цією
трансформацією. Оцінка фінансових втрат проводиться за видами
втрат
і витрат (через незавершеність програми, комісій посередникам,
юридичних послуги та іншого).
Зазначені критерії знаходяться в зворотній залежності: чим швидше
інвестор хоче отримати грошові кошти, тим на більший рівень фінансових
втрат він повинен погодитися, і навпаки. Тому інвестор прагне вибирати
високоліквідні програми серед інших однакових умов. Для того, щоб
зацікавити інвестора середньо або низько ліквідними планами необхідно
 25
запропонувати стимул у вигляді додаткового доходу або премії за
ліквідність.
Фінансова структура інвестиційного плану складається з чотирьох
основних елементів:
 доходи;
 поточні витрати;
 інвестиційні витрати;
 витрати по фінансуванню.
До доходів відносять всі надходження від надання послуг, продажу
товарів за результатами здійснення інвестиції. Поточні витрати – це витрати,
що виникають при функціонуванні проєкту.
Інвестиційні витрати за програмою можна розділити на три види:
 витрати на придбання основних засобів (земельні ділянки, купівля
будівлі, приміщення або їх будівництво, витрати на пуск і
налагодження устаткування тощо);
 витрати на оборотні кошти (матеріали, запаси);
 організаційні витрати (за реєстрацію, ліцензії, дозволи, рекламу,
витрати на персонал, страхування, тощо).
Коли фінансування програми здійснюється за рахунок зовнішніх
джерел, тоді виникають витрати по фінансуванню. Всі описані вище чотири
фінансові елементи необхідно звести в бізнес-план, деталізуючи дані по
розділам, також розбиваючи дані по роках в межах функціонування проєкту.
Отриманий документ необхідно проаналізувати. Щоб прийняти
інвестиційний план реалізації, необхідно, щоб сума доходів за весь період
функціонуванняпрограми перевищувала суму інвестиційних і поточних
витрат, а також витрат по фінансуванню. Якщо сума доходів вийде менше
витрат, необхідно відправити план на додатковий аналіз та доопрацювання
або відмовити від реалізації інвестиційної схеми.
 26
Оцінити життєздатність інвестиційного плану, очікуваний прибуток і
терміни окупності можна самостійно, а при бажанні і можливості найняти
консалтингову компанію, яка проведе необхідні розрахунки за ініціатора.
Зовнішній оцінювач володіє великим досвідом і знаннями,
накопиченими за роки практики. Зовнішній консультант визначить
доцільність програми, відповідність цілям компанії, покаже який варіант
проєкту буде більш ефективним, а також володіє меншим ризиком.
Інвестиційна привабливість програми виражається для інвестора, що є
кредитором, впершу чергу в упевненості, що вкладений капітал буде
повернутий з прибутком. Якщо інвестор до того ж реалізує програму, то
привабливість для нього – це здатність освоїти отримані гроші і збільшити їх
вартість у процесі реалізації.
Аналіз інвестиційної привабливості необхідний для оцінки доцільності
майбутньої інвестиційної схеми, а також для залучення інвесторів. Результат
аналізу повинен показати, чому слід вкласти гроші саме в цю програму,
розмір одержуваної вигоди від цього, в які терміни це станеться.

Інвестиційна програма також аналізується на перспективність ніші.

Перспективність виражається в тому:
 чи є попит на необхідний товар, послугу;
 якою кількістю людей, компаній, знадобляться плановані продукти;
 як це потреба закривається зараз;
 зростає дана потреба.
Відповіді на ці питання, допоможуть інвестору оцінити наскільки те,
що він хоче робити буде мати якісь перспективи в майбутньому.
Майже у всіх сферах діяльності вже є конкуруючі компанії, якщо
інвестор не розробляє зовсім інноваційний напрямок. Конкуренти
поділяються на:
 прямих конкурентів – це компанії, що пропонують аналогічну або
схожу продукцію, вони створюють найсильнішу конкуренцію.
 27
Основна їх перевага - вони вже якийсь час працюють в даному
бізнесі. Але вони не тільки суперники, а й помічники, без них бізнес
перестав би розвиватися;
 непрямих конкурентів – продукція цих компаній може замінити
продукцію інвестора (приклад, інтернет і телебачення для книжкових
магазинів).
 потенційних конкурентів – ці компанії існують на ринку, але не
працюють на нашому ринку, проте вони можуть почати це робити в
будь-який час або запропонувати більш ефективне рішення проблем
клієнта.
Відшукати і провести аналіз всіх конкурентів практично неможливо, та
й немає такої потреби. Потрібно виділити найнебезпечніших і серйозних
прямих конкурентів, тому що саме вони зараз або в майбутньому можуть, так
чи інакше, вплинути на проєкт. Виділяють основні напрямки роботи з
конкурентами:
 виявлення конкурентів;
 їх упорядкування виходячи із ступеня важливості;
 моніторинг і розвідка конкурентів;
 порівняння з конкурентами;
 створення стратегічних конкурентних переваг;
 захист від конкурентних впливів;
 стратегії і прийоми конкурентної боротьби;
 проблеми етики і моралі у взаєминах з конкурентами.
Моніторинг інвестиційних програм – це збір даних про процес
виконання програми, вимірювання фактичних показників по відношенню до
закладених у плані. У процесі здійснення контролю відбувається
порівнянняфактичних даних із запланованими, аналізуються відхилення,
вивчаються тенденції, що склалися, опрацьовуються альтернативні шляхи
розвитку , а також плануються необхідні коригування. Цілі моніторингу:
 28
- забезпечити цільове використання, повернення залучених
фінансових коштів;
- отримання інформації для керівництва про проблеми, що з'явилися,
по ходу реалізації;
- прогнозування ризиків при реалізації, розробка заходів щодо їх
зменшення;
- своєчасність досягнення цілей, закладених в плані;
- досягнення закладених за планом показників по соціально-
економічній ефективності;
Розрізняють такі види моніторингу:
- моніторинг ходу реалізації-контролює терміни, технічний нагляд;
- фінансовий моніторинг – контролює грошові потоки, цільове
використання коштів, виконання зобов'язань перед постачальниками
і позичальниками;
- моніторинг ефективності - контроль показників, експертиза
програми
Кредитування інвестиційних програм – це один із видів банківських
інвестицій, якими користуються як стабільні давно існуючі компанії, так і
новостворені. Особливостями цього виду інвестицій є їх довгостроковий
характер, високі відсотки, так як інвестор частково приймає на себе ризики
по програмі. Такі позики видаються після ретельного аналізу компанії,
доцільності програми, перспективи можливого доходу. Аналіз компанії якій
надається кредит може займати від декількох тижнів до декількох місяців.
Для отримання фінансування від банку, треба надати докладний бізнес-
план програми, який буде привабливим для кредитора, з описом процесу
його
реалізації, перспектив розвитку.

1.3. Оцінка ризиків реальних інвестиційних проєктів

 29

Оцінювання ефективності інвестиційного проєкту відноситься до

передінвестиційного етапу підготовки будь-якого проєкту. Від результату
оцінювання залежить, чи буде реалізовано цей проєкт, а від якості
оцінювання
залежатиме, чи отримає підприємство обіцяний прибуток в майбутньому.
Тому доцільно врахувати при оцінюванні ефективності
інвестиційногопроєкту з врахуванням ризику рекомендації щодо
застосування у проєктній діяльності інвесторів таких етапів, як планування
управління ризиками, ідентифікація ризиків, якісна та кількісна оцінка
ризиків.
Чинники виникнення ризику (випадкові події, які впливають на мету
інвестиційного проєкту) знаходяться в зовнішньому середовищі
(макросередовище і мікросередовище) і внутрішньому середовищі
підприємства. Вони розташовуються на трьох рівнях. На першому рівні
знаходяться чинники виникнення ризиків, які керівники проєкту практично
не
мають можливості контролювати. Вони належать до різних складових
макросередовища. Це політичні, економічні, природні, демографічні,
культурні і науково-технічні чинники виникнення ризиків. На другому рівні
знаходяться чинники виникнення ризиків, поява яких обумовлена діяльністю
конкурентів, споживачів, постачальників та інших зацікавлених осіб,
пов'язаних з виконанням інвестиційного проєкту. На них менеджери проєкту
можуть, тією або іншою мірою, впливати. На третьому рівні знаходяться
чинники виникнення ризиків, які безпосередньо пов’язані з реалізацією
інвестиційного проєкту, – виробничі, кадрові тощо. Вони найбільшою мірою
підконтрольні менеджерам.
Оцінити чинники виникнення ризиків інвестиційного проєкту можна
методом експертних оцінок. Для цього кожен з експертів повинен оцінити
імовірність (b) та наслідки (c) настання кожного із чинника виникнення
 30
ризику
(табл. 2.1-2.2) за 10-бальною шкалою.
Наслідки події оцінюють, виходячи з фінансового стану інвестиційного
проєкту. Ймовірність для аналізованих чинників виникнення ризику (подій)
описують таким чином: як високу, якщо вважають, що подія може відбутися
1
раз протягом року; помірну (1 раз протягом 3-5 років) і низьку (не
відбудеться
протягом 3-5 років).
Таблиця 1.2
Шкала оцінювання наслідків настання подій
Рівень наслідків Бальна оцінка Характеристика
1. Високий 7-9 Збиток перевищить вартість
(катастрофічний ризик) активів компанії-виконавця
інвестиційного проєкту
2. Помірний 4-6 Збиток зіставний з
(критичний ризик) оборотним капіталом
компанії-виконавця
інвестиційного проєкту
3. Слабкий 1-3 Збиток зіставний з коштами
(допустимий ризик) на розрахунковому рахунку
та запасами товарно-
матеріальних цінностей

Таблиця 1.3
Шкала оцінювання імовірності настання подій
Оцінка імовірності Бальна оцінка Характеристика
1. Висока 7-9 Можлива декілька разів
(катастрофічний ризик) протягом року
2. Помірна (критичний 4-6 Можлива один раз
ризик) протягом трьох років
3. Слабка (допустимий 1-3 Найімовірніше, не
ризик) відбудеться протягом
трьох років
Процес оцінювання та аналізування ефективності інвестиційних
проєктів є досить складним і багатоетапним, він вимагає використання
різноманітних підходів до оціночних процедур. Точність визначення
ефективності та ризикованості інвестиційного проєкту буде тим більшою,
 31
чим більше чинників ризику при цьому буде враховано. Основним чинником
ризику є час, протягом якого буде здійснюватися реалізація інвестиційного
проєкту. Кожному етапуреалізації інвестиційного проєкту притаманні різні
ризики, тому потрібно критично підходити до ідентифікації ризиків та
оцінювання сили їхнього впливу на проєкт чи певні його складові частини.
Класифікацію видів ризиків інвестиційного проєкту подаємо у табл.1.4.
Таблиця 1.4
Класифікація видів ризиків інвестиційного проєкту
Класифікаційна ознака Види ризиків
1 2
За відношенням до проєкту внутрішні, зовнішні
За ступенем визначеності прогнозовані, непрогнозовані
За джерелом виникнення організаційні, управлінські, проєктні,
технічні, технологічні, виробничі,
виробничо-технологічні, операційні,
транспортні, ресурсні, кадрові,
інвестиційні, ринкові, фінансові,
маркетингові, наукові, розрахункові,
стратегічні, інформаційні, юридичні,
політичні, форс-мажор, ділові,
регуляторні, ризики втрати ліквідності,
кредитні, комерційні та ін.
За видами втрат фінансові, матеріальні, технічні, людські,
майнові, часові, моральні
За періодом дії короткострокові, довгострокові, а також
постійні (такі, що супроводжують проєкт
упродовж всього його циклу), тимчасові
(можуть бути короткострокові або
довгострокові)
За учасниками проєкту, з якими пов’язані ризики замовника, інвестора, підрядника,
ризики постачальника тощо
За видами оточення проєкту політичні, економічні, соціальні,
демографічні, фінансові, географічні,
екологічні, зовнішньоекономічні,
соціально-економічні, регіональні, правові,
науково-технічні, природничі, культурні та
ін.
За періодичністю ризикованих подій разові, циклічні, систематичні, специфічні

Продовження табл.1.4
1 2
За природою виникнення об’єктивні, суб’єктивні
За величиною втрат мінімальні (0%-10%), низькі (10%-40%),
середні (40%-60%),
великі (60%-90%), максимальні (90%-
100%) або припустимі,
 32
критичні, катастрофічні
За характером впливу прості, складні
Залежно від фази життєвого циклу, на якій ризики доінвестиційної фази, ризики
виникають ризики інвестиційної фази,
ризики експлуатаційної фази
За масштабами локальні, галузеві, регіональні,
національні, міжнародні, глобальні
За можливістю страхування страхові, нестрахові
За змістом ризик портфеля проєктів, ризик програми,
ризик окремого проєкту, ризик фази
проєкту, ризик етапу проєкту, ризик
пакету робіт проєкту, ризик конкретної
роботи проєкту
За причиною виникнення через невизначеність майбутнього;
непередбачуваність поведінки учасників
проєкту; недостатність та (або)
недостовірність інформації.
За можливими наслідками ризики, що призводять до економічних
втрат; ризики, що призводять до втраченої
вигоди; ризики, що призводять до
додаткового прибутку.
За рівнем ризику низькі, помірні та повні; або мінімальні (до
0,1), низькі (0,1-
0,4); середні (0,4-0,6); великі (0,6-0,9);
максимальні (від 0,9)
Джерело: [8.]

На даний момент існує три основні групи методик оцінки ризиків:

1) методи коректування проєктної дисконтної ставки і достовірних
еквівалентів. Інвестиції оцінюються по математичному очікуванню критерію
ефективності або ринкової оцінки. Можливий також варіант зниження оцінки
відносно її математичного очікування в залежності від рівня ризику
інвестицій;
2) методи, що дозволяють отримати індивідуальну оцінку рівня
ризиків.
До них відносять: метод аналізу чутливості та аналітичні моделі ризику.
Вони
здатні давати оцінку рівня ризику у вигляді стандартного відхилення або
його
похідної, або у вигляді спеціальних коефіцієнтів ризику;
 33
3) методи, що дозволяють оцінити форму розподілу ймовірностей. У
дану групу входять метод сценаріїв, побудова «дерева рішень», імітаційне
моделювання. У процесі використання цих методів аналізується деяка
множина варіантів розвитку подій, в результаті проведення яких аналітик
отримує в своє розпорядження криву ймовірностей у вигляді графіку або
таблиці.
 34
РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО
ОБЛАДНАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1 Загальна характеристика використання інноваційного

обладнання на підприємстві

Ефективна модернізація підприємства повинна стати необхідною

передумовою його інноваційного розвитку. Техніко-технологічна
модернізація спрямована на оновлення матеріально-технічної бази,
технології, техніки шляхом запозичення зарубіжного досвіду в сфері
інновацій чи власних інноваційних розробок з метою випуску високо
конкурентоспроможної продукції.
Одним із шляхів подолання цих проблем є модернізація матеріально-
технічної бази виробництва шляхом заміни застарілих основних засобів
новими, більш продуктивними, вдосконаленням виробничих відносин та
застосуванням новітніх видів ресурсів
Шляхами модернізації матеріально-технічної бази, також виступають:
вибуття всіх екземплярів застарілої та зношеної техніки та відповідну заміну
їх новими з одночасним проведенням інноваційної діяльності, що передбачає
налагодження випуску нової продукції підвищеної якості (інноваційної), яка
відповідає світовим стандартам; збільшення фінансових ресурсів, оскільки їх
дефіцит є наслідком істотного послаблення матеріально-технічної бази;
стимулювання залучення інвестицій для оновлення вартісного та кількісного
складу основних засобів.
Заміна обладнання може здійснюватися як на окремих етапах
виробничого процесу, так і охоплювати всі його стадії. Перед прийняттям
рішення про проведення повної або поетапної модернізації необхідно
ретельно проаналізувати продуктивність кожної ділянки для виявлення
 35
резервних потужностей і вузьких місць. Якщо окремі ділянки виробничих
робіт мають несумісну продуктивність, то має сенс проводити поетапну
модернізацію, щоб довести потужності низькопродуктивних ділянок до
більш
високого рівня. Даний підхід може призвести до того, що, з одного боку,
підприємство буде знаходитися в стані постійної модернізації, але з іншого -
він потребує менше одноразових вкладень і дозволяє освоювати їх
поступово,
у міру отримання позитивних результатів.
Модернізація підприємства тісно пов'язана з його інноваційною
діяльністю. При цьому вирішальну роль у модернізаційних процесах на
промислових підприємствах грають техніко- технологічні інновації, які, на
нашу думку, визна- ляються як власний або запозичений результат інновацій-
ної діяльності, що дозволяє шляхом оновлення застосовуваної техніки та
технології отримати економічний ефект у різних види діяльності
підприємства.
Саме техніко-технологічні інновації є основними. виття широко
розглянутих продуктових і процесних інновацій. цій, а впровадження нових
товарів, зміна технології їх виробництва. водства веде до перетворень
організаційно-управлінських відхилень на підприємстві та до зміни його
конкурентного по- ложення на ринку.
Модернізаційні зміни на промислових підприємствах. ях тісно пов'язані
з окремими стадіями (циклами) їх розвитку. У економічній літературі
неодноразово досить детально роз- виглядали різного роду циклічні хвилі,
життєві цикли, так звані "S"-подібні криві. Вони мають різні форми
динаміки, які дещо по-різному можуть характеризувати розвиток
підприємства в часі, однак у будь-якому їх поданні виділяють ється
обмежений у часі період різких,
стрибкоподібних змін. Він пов'язаний із необхідністю періодичного
оновлення продукції та технологій її виробництва.
 36
Таким чином, основу модернізаційних процесів на підприємстві
становить оновлення продукції та основ- них фондів, що забезпечують її
виробництво. Причому в основі пріоритетного можна виділити одноразове
оновлення обладнання, основних фондів. Це пов'язано з тим, що продуктові
інновації можуть бути як власною розробкою, так і запозичення. вані. А
навіть за наявності останніх виробництво нового про- продукту без
оновлення основних фондів неможливо.
Модернізація промислово- ного підприємства ― це обмежений у часі
процес керованих перетворень, що передбачає якісну зміну- ня його техніко-
економічного, організаційного та управлінського рівнів на основі оновлення
продукції та основних фондів із приведенням його основних показників
діяльності до рівнів, що визначаються стратегічними цілями розвитку
підприємства.
Відмінністю цього визначення від інших є акцентування уваги на
обмеженості в часі модернізаційних. змін. Модернізація може бути
постійним, безперервним процесом, вона виконується за певне, заздалегідь
запланований час і орієнтована рішення суворо певних завдань. Метою
модернізації є завжди і зміна якісного стану підприємства, а саме перехід на
більш високий, якісно інший щабель його техніко-економічного,
організаційного та управлінського рівнів. Іншою відмінністю є тісна ув'язка
модернізації промислового підприємства з оновленням продукції та основних
фондів, їх активною частиною, машинами та обладнанням. Саме оновлення
основних фондів вимагає значних інвестиційних витрат та великого
інтервалу часу реалізації, визначаючи цим значною мірою витрати та терміни
здійснення модернізації підприємства. Як відмінність від інших підходів
можна також відзначити та встановлення зв'язку між модернізацією
промислового підприємства та його стратегічними цілями. Модернізація
завжди орієнтована на перетворення з метою досягнення певного якісного
стану, характеристики якого мають бути визначено у стратегії розвитку
підприємства.
 37
Характеризуючи представлену класифікацію, можна відзначити, що
модернізація підприємства може бути комплексною та часткової (цільової).
Комплексна модернізація - повне оновлення всіх сторін його діяльності,
часткова (цільова) передбачає модернізаційні зміни з метою вирішення
певних, обмежених завдань виробництва. За способами осуще- ня (рівнем) у
рамках модернізації підприємства можна виділити модернізацію окремої
машини, системи машин, всього парк обладнання підприємства. Кожне
виробництво має власну специфіку. Однак у будь-якому виробництві можна
назвати окремі, чітко виражені певні стадії. Відповідно, необхідно виділення
видів модернізації промислового підприємства стосовно цих стадіям
виробництва. Найбільш повно дана стадійність виражена в
машинобудуванні, укрупнено це заготівельне, обробне та зварювальне
виробництво.
За окремими видами (виконуваними функціями) можна виділити
техніко-технологічну, організаційну, управлінську модернізації, і навіть
модернізаційні зміни у межах перетворення персоналу підприємства.
Запропонована класифікація типів, видів, способів здійснення та напрямів
модернізації підприємства, на наш погляд, дозволить більш обґрунтовано
формувати проєкти модернізації та керувати їх реалізацією. Для підвищення
ефективності модернізації дуже важливо ним є виділення чинників, її
визначальних. Їх класифікація та використання у практичній діяльності
дозволяє оптимізувати процес здійснення модернізаційних змін найбільш
раціональним чином, пов'язати його з інноваційно-інвестиційною діяльністю
підприємства. Можна, можливо виділити широкий набір факторів, що
впливають на здійснення модернізації.
 38

РОЗДІЛ 3
ОБҐРУНТУВАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЄКТУ З
ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ОБЛАДНАННЯ НА
ПІДПРИЄМСТВІ

3.1. Сутність інвестиційного проєкту та вихідні дані для розрахунку

Таблиця 3.1
Вихідні дані для розрахунку проєкту
Номер Значення
Показники Одиниця вимірювання
рядка показника
1. Ціна устаткування, що підлягає впровадженню,
грн. 1 102900
без ПДВ
2. Транспортні витрати по устаткуванню 1 % до ціни 2 4
3. Заготівельно-складські витрати 2 % до ціни 3 2, 5
4. Монтаж обладнання 3 % до ціни 4 11
5. Обсяги виробництва по проєкту, що
Тонн 5 80
впроваджується: в базисному році
в проєктному році Тонн 6 115
6. Ціна 1 тонни продукції: базисна грн./т 7 9200
Проєктна грн./т 8 9180
7. Початкова вартість устаткування, що підлягає
грн. 9 29350
демонтажу
% від вартості
8. Витрати на демонтаж 10 5
устаткування
9. Маса устаткування, що здаватиметься як
Тонн 11 8
металобрухт
10. Ціна 1 тонни металобрухту грн. 12 8350
11. Реалізація демонтованого обладнання
грн. 13 11000
(залишкова вартість)
12. Калькуляція витрат на 1 тонну продукції
грн. 14 3190
базисного року: - сировина
- основні матеріали грн. 15 15, 6
- додаткові матеріали грн. 16 2, 7
- паливо на технологічні цілі грн. 17 21, 9
 39
- електроенергія на технологічні цілі грн. 18 38, 8
- заробітна плата основних виробничих
грн. 19 2609, 5
робітників
- нарахування на заробітну плату грн. 20 325, 8
- витрати на утримання і експлуатацію
грн. 21 784, 5
обладнання
- загальновиробничі витрати грн. 22 175, 7
- адміністративні витрати грн. 23 325
- витрати на збут грн. 24 236
13. Зміна витрат в результаті проєкту: -
% 25 1, 16
зменшення витрат сировини
- зменшення витрат електроенергії % 26 3, 1
- вивільнення робітників чол. 27 0
з середньорічною місячною заробітною платою грн./чол. 28 7475
14. Частка умовно - постійних витрат в кошторисі
% 29 70
витрат на збут
15. Ставка дисконту % 30 33
16. Показники в цілому по підприємству, базисні: -
тис. грн. 31 6508
обігові кошти
- обсяг виробництва в діючих цінах тис. грн. 32 92512
- повні витрати (собівартість + адмін. витрати +
тис. грн. 33 82808
витрати на збут)
- чисельність промислово - виробничого
чол. 34 223
персоналу
- середньорічна вартість основних виробничих
тис. грн. 35 40222
фондів
- реалізована продукція (чистий дохід від
тис. грн. 36 92609
реалізації продукції)
- чистий прибуток тис. грн. 37 6440
- прибуток від операційної діяльності тис. грн. 38 8719
- інші операційні витрати тис. грн. 39 5148
- інші операційні доходи тис. грн. 40 4066
- активи: на початок базисного року тис. грн. 41 50120
на кінець базисного року тис. грн. 42 54105
- власний капітал: на початок базисного року тис. грн. 43 35280
- на кінець базисного року тис. грн. 44 36925

Даним проєктом передбачається модернізація технологічного

устаткування з виготовлення деталей для гірничих машин. Компанією було
проведено дослідження в якому було виявлено, що дане обладнання скорочує
випуск браку деталей на 15%, що дозволить підприємству знизити витрати на
матеріалах та збільшити кількість виготовленої продукції.
 40
Для реалізації задуму по випуску нового виду продукції компанії
необхідно провести ряд витрат. В даному розділі курсової роботи нами
будуть проведені розрахунки економічної доцільності реалізації проєкту.

3.2. Розрахунок необхідних інвестиційних витрат

Визначимо вартість нового обладнання та результати занесемо у

табл. 3.2.
Таблиця 3.2
Вартість нового обладнання
Ціна нового обладнання без ПДВ, грн. 102900
Транспортні витрати,% 4
Заготівельно-складські витрати, % 2,2

Монтаж*, % 11
Сума, % 17,2
Сума, грн. 17698,8
Вартість обладнання без ПДВ, грн. 120598,8
Вартість обладнання з ПДВ, грн. (помножити на 1,2) 144718,56

Вартість обладнання з ПДВ. тис. грн. 144,72

120598,8грн. = 120,59 тис. грн. – це нові капіталовкладення без ПДВ і

це є приріст основних виробничих фондів. За цією сумою обладнання
ставиться на баланс. З цієї суми починається нарахування амортизації.
Наступним кроком буде розрахунок необхідних інвестиційних витрат
на поповнення оборотних коштів.
Даний розрахунок здійснюється, оскільки передбачається збільшення
обсягу продукції з 80 до 115 тонн. Вважаємо, що сума оборотних коштів
підприємства повинна збільшуватись пропорційно до збільшення обсягу
виробництва. За даними балансу обігові кошти складали 6508 тис. грн. За
звітністю обсяги виробництва склали 92512 тис. грн. За проєктом очікується
 41
приріст обсягів виробництва (реалізації) в натуральному виразі 115 – 80 = 35
тонн за базисною ціною 9200 грн./тонну. Цей приріст обсягу виробництва у
вартісному вираженні становитиме:
9200 *35/1000 = 322 тис.грн.

Визначимо приріст оборотних коштів (Δ Об ) :

Δ Об = 6508 : 92512*322= 22,65 тис. грн.
6508 – це оборотні кошти базові, тис. грн., поділивши їх на базовий
обсяг виробництва, визначаємо розрахунковий норматив, який показує
скільки оборотних коштів припадало на одну гривню обсягу реалізації, а на
приріст обсягу реалізації (322 тис. грн.) приріст оборотних фондів складе
22,65 тис. грн.
Визначимо витрати на демонтаж.
Згідно даних витрати на демонтаж становлять 5% від початкової
вартості обладнання, яке буде демонтуватись:
Д = 29350 * 0,05 = 1467,5 грн. = 1,46 тис. грн.
Визначимо значення коштів від реалізації демонтованого обладнання.
Комплекс обладнання, яке демонтується можна реалізувати:
а) частину як металобрухт: 8 тонн за ціною 8350 грн./тонну. В
результаті підприємство поверне собі кошти:
8 * 8350 * 0,82 : 1,2 = 45646,6 грн. = 45,6 тис. грн.
б) іншу частину обладнання реалізуємо іншому підприємству за ціною,
що відповідає залишковій вартості. В результаті підприємство отримає:
11000 * 0,82 : 1,2 = 7516 грн. = 7,51 тис. грн.
Загальна сума надходжень від реалізації демонтованого обладнання
становитиме:
45,6+ 7,51 = 53,11 тис. грн.

Ів заг

120,59 + 22,65 + 1,46 – 53,11 + 11,0 = 102,55 тис. грн.
 42

3.3. Розрахунок чистих грошових потоків

Розрахуємо зміну витрат на виробництво продукції, беручи за основу

калькуляцію витрат на 1 тонну продукції базисного року, а також
враховуючи наступне:
 обсяги виробництва зростуть з 80 до 115 тонн;
 витрати сировини зменшаться на 1,16%;
 витрати електроенергії зменшаться на 3,1 %;
Вважаємо, що продукція буде аналогічною, тієї ж асортиментної групи
(або тією ж взагалі). Тому коригуємо базисну калькуляцію. Якщо б
додатково впроваджувався новий вид продукції без заміни, то слід було б
просто розрахувати нову калькуляцію.
Здійснюємо перерахунок за кожною статтею базової калькуляції з
урахуванням вище викладеного та економії на умовно-постійних витратах:
 стаття "Сировина":
3190 * (100 – 1,16) : 100 = 3152,9 грн.;
"Основні матеріали", "Додаткові матеріали", "Паливо на технологічні
цілі" – без змін;
 "Електроенергія на технологічні цілі":
38,8 * (100 – 3,1) : 100 = 37,59 грн.;
 Заробітна плата основних виробничих робітників":
(2609,5 * 80 тон – 7475 х 1 особу * 12 місяців) : 115 тонн = 1035,3
грн./тонну,
де 2609,5 * 80 тонн – це річна заробітна плата в базисному періоді на 70
тонн продукції. Від неї відняли річний фонд оплати праці вивільнених
 43
робітників. Далі розподілили заробітну плату на 1 тонну проєктного випуску
(поділили на 115 тонн);
 "Нарахування на заробітну плату":
Всього нарахування на заробітну плату:
22,0% – єдиний соціальний внесок (з 1 січня 2016 р.):
1035,3 * 0,22 = 227,76 грн.;
 "Витрати на утримання і експлуатацію обладнання":
- загальна сума кошторису базисного року:
784,5 * 80 = 62760 грн.;
- "виводяться" амортизаційні відрахування по демонтованому
обладнанню за базисний рік:
29350 : 5 років = 5870 грн.
- "вводяться" амортизаційні відрахування за рік по новому
обладнанню:
120598,8 : 5 років = 24119,76 грн.;
- витрати на проєктний рік:
62760 – 5870 + 24119,76 = 81009,76 грн. – на весь випуск;
на 1 тонну: 81009,76 /115 тонн = 704,43 грн./т.
- порахуємо загальну зміну (Δ) амортизації:
Δ А = –5870 + 24119,76 = 18249,76 грн. = 18,2 тис. грн.;
 "Загальновиробничі витрати": 175,7* 80 тонн : 115 тонн =
122,22 грн.;
 "Адміністративні витрати":
325 * 80 : 115 = 226,08 грн.;
 "Витрати на збут":
- прямі витрати на 1 тонну = 100% – 70% = 30%
або 236 * 0,3 = 70,8 грн.;
- умовно-постійна частина (перераховуємо):
236 * 0,7 * 80 тонн/115 тонн = 114,9 грн.
Всього за статтею: 70,8 + 114,9 = 185,72 грн.
 44
Результати розрахунків зведемо в табл. 3.2.
Додатковий прибуток за рік:
3342,00 * 115 – 1474,5 * 80 = 266370,36грн. = 266,37 тис. грн.
Додатковий чистий прибуток:
266370,36*0,82 = 218423,69 грн. = 218,42 тис. грн.

Таблиця 3.2
Калькуляція витрат на 1 тонну продукції базисного та першого
проєктного року (грн.)

Відхилення(+/-
Статті Базис Проєкт
)

1. Сировина 3190 3152,996 -37,004

2. Основні матеріали 15,6 15,6 0
3. Додаткові матеріали 2,7 2,7 0
4. Паливо на технологічні цілі 21,9 21,9 0
5. Електроенергія на технологічні цілі 38,8 37,60 -1,20
6. Заробітна плата основних виробничих
2609,5 1035,30 -1574,20
робітників
7. Нарахування на заробітну плату 325,8 227,77 -98,03
8. Витрати на утримання і експлуатацію
784,5 810,10 25,60
обладнання
9. Загальновиробничі витрати 175,7 122,23 -53,47
10. Адміністративні витрати 325 226,09 -98,91

11. Витрати на збут 236,00 185,72 -50,28

12. Всього витрат 7725,50 5838,00 -1887,50

13. Ціна 9200,00 9180,00 -20,00

14. Прибуток на 1 тонну 1474,50 3342,00 1867,50
15. Рентабельність, % 19,09 57,25 38,16

Приріст амортизації:
1,82 тис. грн.
Чистий грошовий потік:
 45
218,42 +1,82 = 236,67 тис. грн.
Вважаємо, що обсяги виробництва будуть щорічно однакові, а, отже,
відповідно рівними будуть щорічні чисті грошові потоки.
На основі отриманих результатів оцінимо доцільність інвестиційного
проєкту.

3.4. Оцінка ефективності інвестиційного проєкту

3.4.1. Чистий приведений дохід

Розрахунок дисконтованих чистих грошових потоків зведемо в таблицю

(табл. 3.3). ставка дисконту за умовами 33%.
Таблиця 3.3
Розрахунок дисконтованих чистих грошових потоків проєкту
Роки
Показники Всього
0 1 2 3 4 5
ІВ 102,55           102,55
ЧГП   236,67 236,67 236,67 236,67 236,67 1183,37
Кд 1 0,77 0,59 0,46 0,35 0,27  
ЧГП * Кд   182,06 140,04 107,73 82,87 63,74 576,43

ЧПД = 576,43-102,55= 473,88 тис. грн.

Чистий приведений дохід величина позитивна тобто реальні вигоди від
реалізації проєкту перевищують затрати на проєкт на 473,88 тис. грн.

3.4.2. Індекс доходності

Індекс (коефіцієнт) доходності:
ІД 
576,43/102,55 = 5,62
Тобто з 1 грн. інвестицій ми отримуємо 5,62 грн. дисконтованого
чистого грошового потоку за весь період життєвого циклу проєкту. Індекс
доходності більший одиниці. Інвестування є доцільним.
 46
3.4.3. Індекс рентабельності
Індекс (коефіцієнт) рентабельності
ІР = 236,67 : 102,55 = 2,03
Отже, з 1 грн. інвестицій ми отримаємо 2,03 грн. чистого прибутку
щорічно.
3.4.4. Період окупності
Період окупності
а) недисконтований:
ПОнедиск. = 102,55: 236,67 = 0,43 року.
б) дисконтований:
ПОдиск = 102,55 / 576,73: 5 = 0,88 року
Отже, недисконтований період окупності складає 0,43 року, а
дисконтований період окупності – 0,88 року. І 0,43 і 0,88 менше 5 років.
Отже, період окупності в межах життєвого циклу проєкту.

3.4.5. Внутрішня ставка доходності

Щоб визначити ВСД необхідно збільшити ставку дисконту при

розрахунку ЧПД на стільки, щоб значення ЧПД було від'ємним, наприклад, р
= 300%.
Таблиця 3.4
Розрахунок дисконтованих чистих грошових потоків проєкту для
визначення ВСД
Роки Всього
Показники
0 1 2 3 4 5
ІВ 102,55           102,55
ЧГП   236,67 236,67 236,67 236,67 236,67 1183,37
Кд 1 0,22 0,05 0,01 0,00 0,00  
ЧГП * Кд   52,59 11,69 2,60 0,58 0,13 67,58

ЧПД" = 67,58-102,55=-34,97 тис. грн.

 47

ВСД = 33+437,88*(350-33)/( 437,88+34,97) = 281,65%

Тобто, за показниками чистого приведеного доходу, періоду
окупності, індексу доходності, індексу рентабельності та внутрішньої ставки
доходності проєкт можна рекомендувати до впровадження.
Висновки: розрахований чистий приведений дохід – величина
позитивна і складає 473,88 тис. грн. Це означає, що віддача від реалізації
проєкту на цю величину перевищує інвестиційні вкладення, що становлять з
урахуванням податку на додану вартість 102,55 тис. грн.
Індекс доходності складає 5,62. Це означає, що віддача від
впровадження проєкту в 5,6 рази перевищує інвестиційні вкладання. Інакше
кажучи – з однієї вкладеної гривні передбачається отримувати 5,6 грн.
віддачі.
Період повернення інвестицій – в межах життєвого циклу проєкту.
Внутрішня ставка доходності становить 281,65%, що свідчить про
дуже високий запас міцності проєкту.
Таким чином, порівняння розрахованих показників з нормативними
значеннями та аналіз їх дає змогу зробити висновок про доцільність
реалізації проєкту.

3.5. Обґрунтування джерел фінансування проєкту

Інвестиційні витрати становлять 102,55 тис, грн. Чистий прибуток на

підприємстві в базисному періоді становить 6440 тис. грн. Отже, у
підприємства буде достатньо коштів для фінансування проєкту.
Визначимо чи доцільне фінансування за рахунок кредиту за умови,
якщо чистий прибуток підприємства було передбачено використати на інші
цілі. Процент за кредит у банку (Приватбанк) становить 18% річних, а
повернення кредиту має відбуватися протягом 4 років щорічно рівними
сумами.
 48
Щорічний платіж = 102,55/4 = 25,63 тис. грн. /рік
Розрахуємо платежі за процентами за кредит:
1 рік: 102,55* 0,18 = 18,45 тис. грн.;
2 рік: (102,55– 25,63) * 0,18 = 13,84 тис. грн.;
3 рік: (102,55– 25,63 * 2) * 0,18 = 9,22 тис. грн.;
4 рік: (102,55– 25,63* 3) * 0,18 = 4,61 тис. грн.
Таблиця 3.5
Розрахунок грошових потоків проєкту при фінансуванні за рахунок
кредиту
Роки Всього
Показники
0 1 2 3 4 5
ІВ 102,55 0 0 0 0 0 102,55
ЧГП 0 236,67 236,67 236,67 236,67 236,67 1183,37
Кд 1 0,77 0,59 0,46 0,35 0,27  
Повернення
  25,64 25,64 25,64 25,64   102,55
кредиту
Плата по
процентах за   18,46 13,84 9,23 4,61   46,15
кредит
ЧГПскоригов.   192,57 197,19 201,80 206,42 236,67 1034,66
ЧГПчкоригов.
0 148,13 116,68 91,85 72,27 63,74 492,69
* Кд

Отже, розрахуємо чистий приведений дохід при інвестуванні із

залученням кредитних коштів банку:
ЧПД = 492,69– 102,55 = 390,13 тис. грн.
Оскільки ЧПД є більшим за нуль, то можна стверджувати, що
фінансування інвестиційного проєкту за рахунок кредиту є доцільним.

3.6. Вплив проєкту на основні показники діяльності підприємства

1) обсяг виробництва в діючих цінах (проєкт):

92512-9,200*80+9,180*115 = 92560+273=92831,7 тис. грн.;
2) реалізована продукція (проєкт):
92609 + 322 = 92931 тис. грн.;
 49
3) повні витрати (проєкт):
82808–7,725*80+5,838*115 = 82861328 тис. грн.;
4) прибуток від операційної діяльності (проєкт):
8719+266,37=8985,37 тис. грн.;
5) прибуток чистий (проєкт):
6440+218,723=6658,42 тис. грн.;
6) чисельність промислово-виробничого персоналу (проєкт):
223 – 0 = 223 чоловік;
7) основні виробничі фонди (проєкт):
40222,0– 11,000 + 120,59 = 36102,5 тис. грн.;
8) середньорічна вартість активів:
 базис: (35280+36925) / 2 = 51770 тис. грн.;
 проєкт: (54105+(54105+22,65-11,000+120,59)/2 = 54171,12 тис.
грн.;
9) середньорічна вартість власного капіталу:
 базис: (35280+36925)/2 = 36102,5 тис. грн.;
 проєкт: (36925 + 36925) / 2 = 36925 тис. грн.
10) продуктивність праці:
 базис: 92609 / 223 = 415287 грн./чол.;
 проєкт: 92831,7/ 223 = 416285,65 грн./ чол.;
11) витрати на 1 грн. чистої виручки від реалізації продукції:
 базис: 92609/82808 = 111,83 коп.;
 проєкт: 92833/82870,51 = 112,03 коп.;
12) фондовіддача:
 базис: 92609/40222 = 2,302 грн./грн.;
 проєкт: 92831,7/40331,59 = 2,3017 грн./грн.;
13) рентабельність діяльності (продажів):
 базис: 6440/92609*100 = 6,95 %;
 проєкт: 6658,42/92831,7*100 = 7,17 %;
 50
14) рентабельність активів:
 базис: 6440/52112,5*100 = 12,35%;
 проєкт: 6858,42/54171,12*100 = 12,29%;
15) рентабельність власного капіталу:
 базис: 6440/36102,5*100 =17,83 %;
 проєкт: 6858,42/36925*100 = 18,03%;
16) рентабельність продукції:
 базис: (8719-4066+5148)/82808*100 = 11,835%;
 проєкт: (8985,37-4066+5148)/82861,32*100 = 12,149%.

Таблиця 3.6
Вплив проєкту на основні показники діяльності підприємства
Відхилення
Показники Од. виміру Базис Проєкт
абс. %
Обсяг виробництва в
тис. грн. 92512,00 92831,70 319,70 0,35
діючих цінах
Чистий дохід від
тис. грн. 92609,00 92931,00 322,00 0,35
реалізованої продукції
Повні витрати тис. грн. 82808,00 82861,33 53,33 0,06
Прибуток від операційної
тис. грн. 8719,00 8985,37 266,37 3,06
діяльності
Чистий прибуток тис. грн. 6440,00 6658,42 218,42 3,39
Середньорічна вартість
основних виробничих тис. грн. 40222,00 40331,60 109,60 0,27
фондів
Чисельність промислово-
чол. 223,00 223,00 0,00 0,00
виробничого персоналу
Середньорічна вартість
тис. грн. 52112,50 54171,13 2058,63 3,95
активів
Середньорічна вартість
тис. грн. 36102,50 36925,00 822,50 2,28
власного капіталу
Продуктивність праці грн./чол. 415287,00 416285,65 998,65 0,24
Витрати на 1 грн. чистого
коп. 111,84 112,03 0,20 0,18
доходу від реалізації
Фондовіддача грн./грн. 2,30 2,30 0,00 -0,03
Рентабельність діяльності
% 6,95 7,17 0,22 х
(продажів)
Рентабельність активів % 12,36 12,29 -0,07 х
 51
Рентабельність власного
% 17,84 18,03 0,19 х
капіталу
Рентабельність продукції % 11,84 12,15 0,31 х

Обсяг виробництва продукції в діючих цінах збільшується на 319,70

тис. грн. або 035%. Незважаючи на зростання повних витрат на 53,33 тис.
грн. або 0,06%, чистий прибуток зростає на 218,42 тис. грн. або 3,39%, а
витрати на 1 грн. чистої виручки від реалізації продукції виросли на 0,20 коп.
Зростає продуктивність праці, рентабельність діяльності підприємства,
рентабельність власного капіталу та рентабельність продукції
Отже, основні показники діяльності в цілому покращуються, що є
додатковим підтвердженням доцільності реалізації проєкту.
 52

ВИСНОВКИ

В першому розділі курсової роботи нами було визначено поняття

інвестицій та інвестиційних проектів:
Інвестиції - це не тільки вкладення капіталу в різні галузі або сфери
економіки, в об’єкти підприємницької та інші види діяльності з метою
отримання прибутку або досягнення соціального ефекту, а також економічні
ресурси, що спрямовуються на збільшення реального капіталу суспільства.
Основними критеріями класифікації інвестицій як
операцій є: об'єкт інвестування; строк вкладення; мета вкладення.
Основу інвестиційної діяльності підприємства становить реальне
інвестування. На більшості підприємств це інвестування в сучасних умовах є
єдиним напрямком інвестиційної діяльності. Основним документом
інвестиційного проєкту є бізнес-план, який містить необхідну інформацію по
реалізації майбутнього проекту
Метод оцінки ефективності інвестиційного проекту на основі чистої
приведеної вартості дозволяє прийняти управлінське рішення про
доцільність реалізації проекту виходячи з порівняння суми майбутніх
дисконтованих доходів з витратами, необхідними для реалізації проекту
(капітальними вкладеннями).
У другому розділі ми дослідили необхідність заміни обладнання на
промисловому підприємстві.
Заміна обладнання може здійснюватися як на окремих етапах
виробничого процесу, так і охоплювати всі його стадії. Перед прийняттям
 53
рішення про проведення повної або поетапної модернізації необхідно
ретельно проаналізувати продуктивність кожної ділянки для виявлення
резервних потужностей і вузьких місць. Якщо окремі ділянки виробничих
робіт мають несумісну продуктивність, то має сенс проводити поетапну
модернізацію, щоб довести потужності низькопродуктивних ділянок до
більш
високого рівня. Даний підхід може призвести до того, що, з одного боку,
підприємство буде знаходитися в стані постійної модернізації, але з іншого -
він потребує менше одноразових вкладень і дозволяє освоювати їх
поступово,
у міру отримання позитивних результатів.
У третьому розділі було обгранкувано доцільність використаного
нововведення, що призвело у свою чергу до збільшення обсягу виробництва
продукції в діючих цінах збільшується на 322 тис. грн. або 0,35%.
Незважаючи на зростання повних витрат на 53,33 тис. грн. або 0,06%, чистий
прибуток зростає на 218,42 тис. грн. або 3,39%, а витрати на 1 грн. чистої
виручки від реалізації продукції знижуються 0,20 коп. або 0,18%. Зростає
продуктивність праці, фондовіддача, рентабельність діяльності підприємства,
а також рентабельність продукції.
Отже, основні показники діяльності в цілому покращуються, що є
додатковим підтвердженням доцільності реалізації проєкту.
 54

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Калетнік Г.М., Гончарук Т.В. Інноваційне забезпечення розвитку

біопаливної галузі: світовий та вітчизняний досвід. Бізнес Інформ. 2013. No
9. С. 155-160.
2. Honcharuk Inna, Babyna Olha. Dominant trends of innovation and
investment activities in the development of alternative energy sources. East
European Scientific Journal. 2020. No 2 (54). Р. 6-12.
3. Сорока Л.М. Економічна сутність інвестицій та теоретичні основи
інвестування. Ефективна економіка. 2014. No 2. URL: http://www.economy.
nayka.com.ua/?op=1&z=2888.
4. Бланк І.О., Ситник Г.В. та ін. Фінансове забезпечення розвитку
підприємств; за ред. проф. Бланка І.О. Київ : КНТЕУ, 2011. 344 с.
5. Безродна С.М., Миськова Н.В. Інвестування: компендіум. Чернівці.
2013. 200 с.
6. Лімітовскій, М. А. Інвестиційні проєкти та реальні опціони на
ринках, що розвиваються / М. А. Лімітовскій. - М: Юрайт, 2015. - 496 c.
7. Федулова Л.І. Інноваційна економіка. Київ: Видавництво «Либідь»,
2013. 286 с. (Федулова Л.І. Інноваційна економіка. Київ: Видавництво
«Либідь»).
8. Данченко О.Б. Класифікація відхилень в проєктах: ризики,
проблеми, зміни / О.Б. Данченко // Вісник Львівського державного
університету безпеки життєдіяльності. – 2014. – No 9. – С. 72-79.
 55
9. Schumpeter J. The Instability of Capitalism. The Economic Journal. Vol.
38. No 151. Р. 371-372. Article Stable. URL: http://www.jstor.org/stable/2224315.
10. Мельник В.І., Погріщук Г.Б., Погріщук О.Б. Інноваційні зміни в
економіці в контексті еволюційних зрушень. Науковий вісник
Ужгородського університету. Серія «Економіка». 2016. Випуск 2 (48). С. 200-
208.
11. (Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом : монографія / А.А. Пересада. –

К. :Вид-во "Лібра")Шпикуляк О.Г., Грицаєнко М.І. Розвиток інноваційної

діяльності в аграрній сфері: менеджмент та ефективність: монографія.
Херсон: ОЛДІ-ПЛЮС, 2016. 424 с.
12. Kleinknecht, Al. Innovation Patterns in Crisis and Prosperity:
Schumpeter’s Long Cycle Reconsidered. Hong Kong, 1987.
13. Дзюрах Ю. М. Результативність державного регулювання
інвестицій у сільському господарстві. Держава та регіони. Серія: Державне
управління. 2019. No 1 (65). С. 42–46.
14. Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18 березня 1991 р.
No 1560-ХІІ. URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1560-12. Pro
investytsiinu diialnist: Zakon Ukrainy [On investment activity: Law of Ukraine]
March 18, 1991. No 1560-XII. URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1560-
12.
15. Чернуха М. Адміністративно-правове регулювання інвестиційної
діяльності в Україні. Вісник Вищого адміністративного суду України. 2011.
No 1. С. 76–83.
16. Бондаренко Ю. Г. Підвищення ефективності державного управління
в інвестиційній діяльності. Актуальні проблеми економіки. 2015. No 10. С.
89–94.
17. Бондар О. А., Якимчук І. М., Горчаківська Г. В. Інвестиції, як
складові моделювання економічних систем:и сутність та класифікація.
Містобудування та територіальне планування. 2011. No 40 (1). С. 129–140.
 56
Bondar O.A., Yakymchuk I.M., Horchakivska H.V. (2011). Investytsii, yak
skladovi modeliuvannia ekonomichnykh system: sutnist ta klasyfikatsiia
[Investments as components of economic systems modeling: essence and
classification]. Urban planning and spatial planning, 40(1), 129-140.
18. Караван Н. А. Класифікація інвестицій та обґрунтування вибору
критеріїв їх ефективності. Інвестиції:практика та досвід. 2019. No 1. С. 13–17.
Karavan N.A. (2019). Klasyfikatsiia investytsii ta obgruntuvannia vyboru kryteriiv
yikh efektyvnosti [Classification of investments and justification of the choice of
criteria for their effectiveness]. Investments: practice and experience, 1, 13-17.
19. Кулиняк І. Я. Роль інвестування у забезпеченні розвитку сільського
(зеленого) туризму в Україні. Матеріали Міжнародної наукової конференції
«Наукові тренди постіндустріального суспільства» (м. Рівне, 28 лютого 2020
р.). Рівне : МЦНД, 2020. Т. 1. С. 36–38.
Kulyniak I. (2020). Rol investuvannia u zabezpechenni rozvytku silskoho
(zelenoho) turyzmu v Ukraini [The role of investment in ensuring the development
of rural (green) tourism in Ukraine]. Proceedings of the International Scientific
Conference “Scientific Trends of Post-Industrial Society” (Rivne, February 28,
2020). Vol. 1, pp. 36-38.
20. Нікитенко Д. В. Еволюція поняття інвестиції як об’єкта
інвестиційної безпеки держави. Вісник Національного університету водного
господарства та природокористування. Економічні науки. 2018. No 2. С. 150–
159.
Nikytenko D.V. (2018). Evoliutsiia poniattia investytsii yak obiekta investytsiinoi
bezpeky derzhavy [The evolution of the concept of investment as an object of
investment security of the state]. Bulletin of the National University of Water
Management and Environmental Sciences. Economic sciences, 2, 150-159.
21. Обушний С. М., Мельник О. О. Сучасні тенденції залучення
іноземних інвестицій в економіку України. Вчені записки Університету
«КРОК». 2018. No 4 (52). С. 52–59.
 57
Obushnyi S.M., Melnyk O.O. (2018). Suchasni tendentsii zaluchennia inozemnykh
investytsii v ekonomiku Ukrainy [Current trends in attracting foreign investment
into the economy of Ukraine]. Scientific notes of KROK University, 4(52), 52-59.