1.

Розкрити сутність процесів обраного вами підприємства

Сутність планування, як функції керування підприємством, полягає в
обґрунтуванні цілей та шляхів їх досягнення на основі виявлення комплексу
завдань й робіт. А також визначення ефективних методів, способів та ресурсів усіх
видів, потрібних для виконання цих завдань та встановлення їх взаємозв'язку.
Планування є первісною функцією менеджменту, оскільки прийняті в процесі
планування рішення визначають подальшу стратегію діяльності організації та
характер виконання всіх інших функцій управління. Тому, основна сутність
планування полягає формуванні цілей та обґрунтуванні способів їх досягнення.
Процес планування, як ціленаправлена діяльність людей, має свою
технологію, яка являє собою певну послідовність робіт, які виконуються при
складанні плану, дотримуються в Кондитерській Корпорації ROSHEN.
Процес розробки планів діяльності підприємства включає такі основні етапи:
Перший етап передбачає проведення дослідження зовнішнього середовища і
внутрішніх можливостей підприємства, його виробничого та ресурсного
потенціалу, перспектив його розвитку.
Другий етап – фактично, це визначення основних орієнтирів діяльності, а
саме місії та стратегічних цілей діяльності.
На даному етапі формуються головні стратегічні цілі діяльності
підприємства. Загальні цілі уточнюються, конкретизуються та узгоджуються,
будується так зване “дерево цілей” – система цілей, що побудована за принципом
виділення цілей різного порядку та їх логічного взаємозв’язку.
Інколи, етап встановлення цілей передує аналізу середовища та визначає
основні напрями його проведення.
На третьому етапі порівнюються стратегічні цілі та результати вивчення
факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, які можуть обмежувати
досягнення бажаної мети, визначається розрив між ними. За допомогою різних
варіантів стратегічного аналізу формуються різноманітні варіанти стратегій.
Четвертий етап. Визначення однієї з альтернативних стратегій та її
опрацювання, розробка прогнозів. Визначається одна альтернативна стратегія, при
цьому варто враховувати, що різні варіанти планів з різним ступенем успіху ведуть
до досягнення мети. Отримані у процесі пошуку альтернативні планові показники
створюють основу для наступної фази планування – оцінки та прийняття планів. На
даному етапі також розробляються варіанти прогнозів діяльності підприємства.
П’ятий етап. Розробка варіанту стратегічного плану при визначеній
стратегічній меті діяльності підприємства з урахуванням реальних можливостей та
змін зовнішніх факторів. Оцінивши всі альтернативні варіанти розвитку
підприємства, їхню ефективність та продуктивність, вибирають один найкращий
варіант розвитку.
Шостий етап. Поточне планування діяльності підприємства. Розробка планів
та програм, в яких встановлюється послідовність та терміни досягнення окремих
цільових стратегічних показників у рамках окремих часових періодів, визначаються
планові параметри діяльності структурних підрозділів, підприємства в цілому, які
повинні бути досягнуті, обсяги використання окремих ресурсів, рівень
результативності діяльності тощо.
 Організація виробництва — це комплекс заходів, спрямованих на
раціональне поєднання процесів праці з речовинними елементами виробництва в
просторі й часі з метою підвищення ефективності виробництва, тобто досягнення
поставлених завдань у найкоротший строк за найкращого використання
виробничих ресурсів.
Вибір найефективнішого методу організації виробничого процесу
Кондитерській Корпорації ROSHEN залежить від багатьох факторів, наприклад, від
обсягу виробництва, розмірів та маси продукції, точності обробки кожного виробу
та інших.
Організація виробництва - це процес упорядкування, координації й оптимізації
у просторі й часі науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, освоєння
та виготовлення продукції для задоволення потреб споживачів та виготовлення
продукції для задоволення потреб споживачів і отримання прибутку. В
Кондитерській Корпорації ROSHEN закономірності організація виробничих систем,
формування й методи здійснення виробничих процесів спрямовані на виготовлення
конкурентноспроможної продукції при раціональному використанні трудових,
матеріально-технічної та фінансових ресурсів.
Організація виробництва Кондитерській Корпорації ROSHEN розглядає і
вирішує наступні завдання:
1. Формування теоретичних основ організації виробничої діяльності
підприємства.
2. Організацію процесів створення й освоєння випуску нової чи
вдосконалення продукції, яку випускає підприємство.
3. Організацію виробничих процесів.
Вирішення поставлених завдань значною мірою забезпечить ефективне
господарювання підприємства.
Кондитерська Корпорація ROSHEN має незмінну номенклатуру протягом
тривалого часу, і тому, застосовує потокове виробництво. Крім того, технології
серійного та масового виробництв безпосередньо вказуються на пріоритет
потовового типу організації виробництва.

2. Представити організаційну структуру управління.

Корпорація «Рошен» лінійно-функціональну структуру управління. Наведемо її

структуру управління на рис. 1.
Аналізуючи структуру управління корпорації, бачимо, що безпосередньо генеральній
дирекції підпорядковуються: територіальні та функціональні підрозділи (дівізіони)
(виробничо-аналітичний відділ, експортний відділ, відділ постачання та відвантаження,
відділ зовнішньо-економічної діяльності, транспортний відділ та всі директори відповідно,
бухгалтерія і відділ кадрів).
В підпорядкуванні директора з продажу: відділ продажу та відділ виписки. В
підпорядкуванні технічного директора – технічний відділ. В підпорядкуванні директора з
розвитку: відділ обладнання, відділ маркетингу, відділ дизайну. В підпорядкування
бухгалтерії - фінансовий відділ.
 ПАТ «Вінницький Клайпедська
молочний завод» кондитерська
фабрика (Литва)

ПАТ «Київська ПАТ Вінницька ТОВ ПАТ«Кременчуц

кондитерська кондитерська «Логістичний ька кондитерська
фабрика фабрика центр „Плюс“ фабрика «Рошен»
«Рошен» «Рошен»

Рисунок 2.1 – Структура управління корпорації «Рошен»

3. Особливості мотивації та демотивації.

У економічній літературі є безліч визначень мотивації, які розкривають її сутність

із різних сторін. Ефективність праці за інших рівних умов визначається особистим
відношенням людини до праці, її трудовою поведінкою. У свою чергу трудова поведінка
визначається впливом багатьох факторів, що діють з різною силою в різних напрямках.
У загальному розумінні мотивація – це сукупність рушійних сил, що стимулюють
людину до виконання визначених дій. Ці сили можуть мати як зовнішнє, так і внутрішнє
походження і змушувати людину свідомо або несвідомо робити ті або інші вчинки.
Відношення до праці характеризується прагненням (або відсутністю прагнення)
людини максимально виявляти свої фізичні та духовні сили, використовувати свій досвід і
знання, здібності досягнення визначених кількісних і якісних результатів праці. Воно
виявляється в поведінці, мотивації й оцінці праці.
 Трудова поведінка – це зовнішній, прояв відношення до праці, а мотивація й
оцінка – внутрішній.
Залежно від поведінки людини, мотивація – це процес свідомого вибору їм того або
іншого типу дій, обумовлених комплексним впливом зовнішніх і внутрішніх факторів
(відповідно стимулів і мотивів).
В управлінні, мотивація – це функція керівництва, що полягає у формуванні в
працівників стимулів до праці (спонукати їх працювати з повною віддачею), а також у
довгостроковому впливі на працівника з метою зміни по заданих параметрах структури
його ціннісних орієнтацій та інтересів, формування відповідного мотиваційного ядра і
розвитку на цій основі трудового потенціалу.
Сутність теорій мотивації полягає в тому, що людина, усвідомлюючи завдання, що
ставляться перед нею, і знаючи ту винагороду, яку вона може одержати за їхнє вирішення,
зіставляє це зі своїми потребами, можливостями і здійснює певну діяльність.
Розмаїття поглядів підтверджує, що мотивація – це складний процес, ефективність
якого оцінюється за результатами діяльності Корпорації «Рошен».
Основні завдання мотивації в Корпорації «Рошен» :
– формування в кожного співробітника розуміння сутності і значення мотивації в
процесі праці;
– навчання персоналу і керівного складу психологічним основам внутріфірмового
спілкування;
– формування в кожного керівника демократичних підходів до керування
персоналом з використанням сучасних методів мотивації.
Для вирішення цих завдань на підприємстві Корпорація «Рошен» проводиться
аналіз:
– процесу мотивації в організаціях;
– індивідуальної і групової мотивації.
Мотивація як основна функція менеджменту пов’язана з процесом спонукання себе
та інших людей до діяльності шляхом формування мотивів поведінки для досягнення
особистих цілей і цілей організації.
Зміст функції мотивації Корпорації «Рошен» полягає у визначенні потреб
персоналу та забезпеченні їх задоволення в розробленні систем винагороди за роботу, що
виконується; застосуванні різноманітних форм оплати праці; використання стимулів
ефективної взаємодії працівників у колективах і на підприємстві загалом
За допомогою мотивації керівництво Корпорації «Рошен» може вирішувати такі
завдання:
– залучення й утримання в організації кращих спецiалiстiв;
– визнання дiяльностi працiвникiв, якi досягли значних результатiв, з метою
подальшого стимулювання їх творчої активності;
– демонстрація ставлення керівництва до високих результатів праці;
– популяризація результатiв працi кращих працiвникiв;
– застосування рiзноманiтних форм визнання заслуг;
–покращення морально-психологiчного стану працiвникiв через вiдповiдну форму
визнання;
– забезпечення підвищення трудової активності колективу підприємства.
Зв’язок функцій мотивації i контролю є на всіх етапах виконання завдань
підлеглими, але особливо яскраво він виявляється на попередній i завершальній стадіях
роботи. Попередній контроль, як відомо, здійснюється ще до початку виконання завдання.
Його засобами, що мають значний мотивуючий вплив на працівників, можуть бути:
розроблення чітких норм, стандартів i вимог; доведення конкретних цілей i завдань до
виконавців; розробка систем винагороди; забезпечення всім необхідним; добір
квалiфiкованих спецiалiстiв. За допомогою наведених засобів діяльності людям надається
конкретна змістовна спрямованість, їм визначаються чіткі орієнтири і стандарти
поведінки, за додержання яких працівники одержать винагороду.
Для підвищення ефективності діяльності Корпорації «Рошен» необхідне
вдосконалення мотивації працівників, що може дати:
- підвищення результативності роботи персоналу;
- оперативне досягнення цілей підприємства;
- зв'язок результативності роботи співробітників з оплатою та нематеріальним
стимулюванням;
- прозорість системи заохочування;
- зниження плинності кадрів;
- покращення психологічного клімату;
- покращення командної роботи.
Корпорація «Рошен» має структурний відділ – профком, який займається
нерегулярними грошовими виплатами.
Не менш важливою є нематеріальна (не фінансова) або непряма мотивація.
До видів нематеріальної мотивації належать:
- подарунки;
- соціальний пакет;
- навчання;
- корпоративні святкування;
- відкритість і постійний діалог керівництва з персоналом; інші види мотивації.
Працівники Корпорація «Рошен» мають соціальний пакет, підприємство здійснює
базове підвищення кваліфікації працівників. Проте не виділяється достатньо коштів для
навчання персоналу.
Інший вид мотивації – це соціальні вигоди:
- безкоштовні медичні огляди;
- безкоштовний відпочинок під час відпустки;
- можливості для оздоровлення і заняття спортом.
Демотивация - це комплексна система покарання співробітників за скоєні вчинки
під час роботи або неналежне виконання своїх посадових обов'язків.
Застосування демотивації в тій чи іншій мірі присутнє в Корпорації «Рошен».
Метою демотивації є не звільнення співробітника, а навчання його в рамках компанії і
стимулювання до професійного виконання своїх функціональних обов'язків шляхом
матеріального або морального покарання.
Тим самим керівництво Корпорація «Рошен» приймає рішення про застосування
певного впливу морального і матеріального утримання до співробітників для підвищення
ефективності їх роботи.
В цьому і полягає відповідь на питання про необхідність застосування демотивації
персоналу. Практика і досвід роботи говорять про те, що така необхідність існує. Це те
саме «золоте» правило «батога і пряника». У ролі «батога» і виступає система демотивації
персоналу - робочий інструмент, який може принести велику користь при професійному
його застосуванні керівником відділу продажів.
Що таке професійне застосування керівником системи демотивації персоналу?
Розглянемо принципи побудови системи демотивації
1. Створення системи демотивації. Саме системи, яка передбачає розробку
програми покарань, яка визначає посадову особу, до якої застосовується захід впливу, вид
проступку, вид покарання, періодичність і послідовність цих заходів і ким вони можуть
бути застосовані.
2.Збалансоване використання двох форм покарання: морального і матеріального.
Моральна демотивация - це покарання співробітника із застосуванням заходів
психологічного впливу. Форми моральної демотивації в Корпорації «Рошен». наступні:
 зауваження;
догану;
сувору догану.
Матеріальна демотивация - це покарання співробітника із застосуванням заходів
матеріального впливу. Форми матеріального впливу:
позбавлення премії;
зменшення фіксованого окладу;
звільнення.
3. Доведення до всіх співробітників під особистий підпис:
 графіка роботи;
 графіка відпусток;
 процедури надання: часу для особистих цілей, звіту при хвороби, відпустки,
звільнення за власним бажанням, при перекладах і скорочення штатів;
 посадових обов'язків;
Це дасть можливість усім співробітникам і посадовим особам перебувати в єдиних
рамках і однаково розуміти процедури, прийняті в компанії. Керівник отримує дієвий
інструмент контролю і впливу на свій персонал.
Практичне використання застосованих заходів стягнення. Всі раніше застосовані
заходи в рамках програми демотивації повинні бути використані керівником при
проведенні індивідуальної роботи, атестацій, розгляді питань по зміні посадових окладів,
виплати премій, переміщенні по службових сходах.

4. Контроль на підприємстві

Контроль – це процес забезпечення досягнення цілей організації шляхом постійного

спостереження за її діяльністю та усунення відхилень, які при цьому виникають. Контроль
може бути спрямований як на окремий вид діяльності організації, так і на всю їх
сукупність.
В межах процесу контролю, модель якого наведена на рис.2, можна виокремити
три основні етапи:
1. вимірювання реальних процесів, що здійснюються в організації;
2. порівняння результатів реального виконання із заздалегідь встановленими
стандартами;
3. реакція на порівняння (коригуючі дії).
 Рис. 2- Модель процесу контролю

4. Шляхи усунення недоліків у процесах управління підприємством

Виділяють такі методи управління:

 1) економічні;
 2) технологічні;
 3) соціально-психологічні;
 4) адміністративні.
Кожний із вказаних методів управління зумовлений різноманітними чинниками.
Так, економічні методи зумовлені економічними чинниками. За їх допомогою досягається
колективне та індивідуальне задоволення потреб на всіх рівнях. Методи управління
використовуються з різним ступенем ефективності.
Ефективність управління - один з основних показників вдосконалення управління,
визначуваний зіставленням результатів управління і ресурсів, затрачених на їх
досягнення. Оцінити ефективність управління можна шляхом соизмерения отриманого
прибутку і витрат на управління. Але така спрощена оцінка не завжди коректна, оскільки:
результат управління не завжди полягає в прибутку; така оцінка приводить до
безпосереднього і опосередкованого результату, який приховує роль управління в його
досягненні. Прибуток часто виступає як опосередкований результат; результат управління
може бути не тільки економічним, але і соціальним, соціально-економічним; витрати на
управління не завжди можна досить чітко виділити.Ефективність управління буває
тактичної і стратегічної, причому вони суперечать один одному.
Корпорація «Рошен» використовує управління, яке передбачає досягнення цілей –
і в цьому контекстію, такий тип управління є цільовим. 
Цільовий підхід до управління знайшов вираз у декількох концепціях:
“управління за результатами”, “програмно-цільове управління”, “стратегічне управління”
тощо.
Корпорація «Рошен» на практиці використовує так зване“управління за цілями”
(MBO – management by objectives).У відповідності до концепції МВО
загальноорганізаційні цілі можна розділити на декілька більш дрібних цілей окремих
структурних одиниць організації, які, у свою чергу, можна трансформувати в цілі окремих
груп і підрозділів і далі розбити на цілі діяльності окремих виконавців. При цьому цілі
діяльності кожного виконавця мають сприяти досягненню цілей його керівника.
Внаслідок цього утворюється так званий каскад цілей організації. Якщо кожний
виконавець досягає поставлених цілей, тоді своїх цілей досягає і група робітників, і
структурний підрозділ організації, і організація в цілому.Отже,сутність концепці МВО
полягає у тому, аби:
1) для кожного співробітника організації визничити мету його діяльності;
2) забезпечити взаємозв’язок таких цілей;
3) забезпечити досягнення кожним виконавцем встановленої для нього мети.
Переваги МВО: 1.Процес МВО робить більш зрозумілою організаційну структуру
управління організацією. Завдяки використанню МВО стають зрозумілішими
організаційні ролі та структури. Тут чітко визначається, хто за що відповідає у процесі
досягнення загальної мети організації. 2. Процес МВО забезпечує цілеспрямовану
мотивацію робітників. Процес МВО викликає почуття особистої зацікавленості в
результатах діяльності. Робітники особисто приймають участь у процесі встановлення
цілей їх діяльності, мають можливість “вкласти” свої ідеї в опрацювання цілей, чітко
знають сферу своєї компетенції та отримують допомогу від начальника. 3. Процес МВО
допомагає опрацювати ефективні методи контролю (винагороджується результат, а не
процес діяльності). Найкращим орієнтиром для контролю є комплекс чітко
сформульованих цілей. 
 Недоліки МВО: 1.Керівникам іноді важко встановлювати кількісно визнічені цілі
діяльності для кожного підлеглого. 2. Вищим керівникам не завжди вигідно доводити цілі
до кожного підлеглого. 3. МВО вимагає: встановлення короткострокових цілей; значної
бюрократії; високої кваліфікації персоналу.