КУРСОВА РОБОТА

на тему
«Розвиток малого бізнесу в Україні»

Розставити джерела
Перевірити на плагіат
 1

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………………….2
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ
….4
1.1 Економічна сутність малого підприємництва ………………………………
4
1.2 Функції малого підприємництва …………………………………………….6
1.3 Роль і місце малого підприємництва у структурі ринкової системи………9
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ
….12
2.1 Сучасний стан розвитку малого підприємництва .………………………..12
2.2 Особливості регіональної структури малого підприємництва …………..22
2.3 Фінансові ресурси малого підприємництва: стан та джерела
формування ……………………………………………………………………...24
РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МАЛОГО
БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ …………………………………………………………..28
3.1 Проблеми розвитку малого підприємництва в Україні …………………..28
3.2 Перспективи розвитку та шляхи вдосконалення малого
підприємництва в Україні ………………………………………………………29
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………..32
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
……………………………………….34
 2

ВСТУП

Актуальність проблеми. Малий бізнес як інституційний сектор

економіки давно став домінуючим за чисельністю та обсягами виробництва у
провідних країнах світу. Малі підприємства забезпечують гнучкість та
стійкість економічної системи, наближують її до потреб конкретних
споживачів, а водночас - виконують важливу соціальну роль, надаючи робочі
місця та забезпечуючи джерело доходу для значних прошарків населення.
Хоча протягом усього періоду економічних реформ чимало сказано про
необхідність розвитку в Україні малого бізнесу, в дійсності стан його
розвитку залишається незадовільним. Проблема полягає навіть не в
кількісних параметрах цієї сфери, які поступово поліпшуються, а насамперед
- у структурі вітчизняного малого бізнесу, його зосередженості на
посередницьких операціях, роздробленості та практичній відсутності дієвої
співпраці з великими підприємствами.
Метою дослідження є визначення особливостей та основних проблем
розвитку малого підприємництва в Україні, у тому числі змін ринкового
середовища внаслідок розгортання Четвертої промислової революції. Для
досягнення поставленої мети поставлені завдання: проаналізувати специфіку
функціонування малих підприємств поряд із великими та середніми; виявити
тенденції розвитку малого бізнесу розвиток у порівнянні з великим і
середнім бізнесом в Україні та малим бізнесом в інших країнах світу;
визначити фактори, що впливають на формування цих тенденцій; провести
оцінку рівня інноваційного потенціалу малих підприємств України за видами
економічної діяльності; визначити потенційні внутрішні сильні та слабкі
сторони, можливості та загрози розвитку малого підприємництва в Україні.
 3

Для виконання поставлених завдань будуть використані такі наукові методи:

системний аналіз; статистична обробка даних; порівняння тощо.
Об’єкт дослідження – мале підприємництво в Україні.
Предмет дослідження – розвиток малого бізнесу в Україні.
Методи дослідження – розрахунково-аналітичний, табличний,
графічний
аналіз. При підготовці курсової роботи використано наступні методи
наукового дослідження: монографічний – для детального вивчення об‘єкта
дослідження; порівняння – для виявлення спільних рис і відмінностей
досліджуваних процесів і явищ; аналізу та синтезу – для деталі- зації об‘єкта
дослідження шляхом його розчленування на складові частини; групування –
для виявлення концептуальних ознак об‘єкта дослідження; се- редніх і
відносних величин – для визначення рівня ефективності досліджу- ваних
процесів.
Ключові слова: малі підприємства; малий і середній бізнес;
підприємництво; внутрішні сильні та слабкі сторони розвитку; зовнішні
можливості та загрози; інноваційний потенціал; Четверта промислова
революція; науково-технічний прогрес.
Розмір дослідження. Курсова робота складається зі вступу, з трьох
розділів, висновків і пропозицій, списку використаних джерел і додатків.
Текст викладений на 36 сторінках, в роботі міститься 3 таблиці, 2 рисунків,
список використаних джерел містить 15 найменувань.
 4

РОЗДІЛ 1

1.1. Економічна сутність малого підприємництва

Важливість малого бізнесу для місцевих громад емоційно вкорінена в

купівлі та продажу з друзями та сусідами. Важливість малих фірм у
сільській місцевості та великих містах також проявляється в економічних
перевагах місцевих покупок. У деяких містах і селах малий бізнес є єдиним
типом, який може вижити, обслуговуючи зменшене населення. У великому
місті малі підприємства часто пропонують більш різноманітний асортимент
або спеціалізуються на наданні унікальних або персоналізованих послуг
клієнтам. Малі підприємства також відкривають нові можливості для
працевлаштування та є будівельними блоками найбільших корпорацій
Сполучених Штатів.
Малі підприємства роблять внесок у місцеву економіку, сприяючи
зростанню та інноваціям у громаді, у якій засновано бізнес. Малі
підприємства також допомагають стимулювати економічне зростання,
надаючи можливості працевлаштування людям, які можуть не працювати у
великих корпораціях. Малі підприємства, як правило, залучають таланти, які
винаходять нові продукти або впроваджують нові рішення для існуючих
ідей. Великі підприємства також часто отримують вигоду від малих
підприємств у тій самій місцевій громаді, оскільки багато великих
корпорацій залежать від малих підприємств для виконання різноманітних
бізнес-функцій через аутсорсинг.
 5

Багато малих підприємств також мають здатність реагувати та швидко

адаптуватися до змін економічної ситуації. Це пов’язано з тим, що малі
підприємства часто дуже орієнтовані на клієнта та розуміють потреби
громади. Багато місцевих клієнтів залишаються вірними своєму улюбленому
малому бізнесу в розпал економічної кризи. Така лояльність означає, що
малі підприємства часто можуть залишатися на плаву у важкі часи, що може
ще більше зміцнити місцеву економіку. Малі підприємства також
накопичують менше доходів, ніж великі корпорації, тобто вони можуть мати
менше втрат під час економічної кризи.
Коли споживачі захищають місцевий малий бізнес, вони, по суті,
повертають гроші своїй місцевій громаді. Процвітаючий місцевий бізнес
приноситиме високі доходи, а це означає, що бізнес платитиме вищі податки,
включно з місцевими податками на майно. Потім ці гроші використовуються
для місцевої поліції та пожежної охорони, а також шкіл. Процвітаючий
малий бізнес також може підвищити вартість нерухомості в усій громаді,
покращуючи прибутки кожного власника житла, одночасно створюючи
більше податків на нерухомість для місцевих органів влади.
Вплив малого бізнесу на зростання місцевої економіки також має форму
збору податку з продажів. Місцеві підприємства стягують податок з
продажів залежно від свого місця розташування та можуть бути основою
спеціальних податкових округів, зосереджених на унікальних проектах,
таких як освітлення та тротуари, щоб покращити історичні торговельні
райони та залучити додаткових клієнтів.
Малі підприємства не завжди залишаються малими. Великі корпорації,
такі як Nike і Ben and Jerry’s, починали як невеликі підприємства, а потім
перетворилися на головних гравців на національному та міжнародному
ринку. Багато лідерів комп’ютерної індустрії починали як «майстерники»,
працюючи на зібраних вручну машинах зі своїх гаражів. Microsoft і Amazon
є яскравими прикладами того, як ідея малого бізнесу може змінити світ.
Малі підприємства, які переростають у великі підприємства, часто
 6

залишаються в тій громаді, де підприємство було створено. Наявність

великої корпорації зі штаб-квартирою в громаді може додатково сприяти
забезпеченню робочих місць і стимулювати місцеву економіку, створюючи
ринок, який сприяє розвитку додаткового малого бізнесу.
Відповідно до розмірів підприємств, масштабів їх діяльності
підприємництво поділяють на мале, середнє та велике. У світі існують фірми-
гіганти з багатомільярдними оборотами, на яких працюють десятки й сотні
тисяч працівників. Існують і розвиваються крихітні фірми, на яких зайнято
дві, три особи. Розмір підприємств залежить від виробничої функції
підприємства, технологічного типу виробничого процесу, здатності швидко
реагувати на зміни ринкової ситуації, на рух попиту, появу нових потреб у
суспільстві тощо. Світовий досвід і практика господарювання показують, що
найважливішою ознакою ринкової економіки є існування і взаємодія
багатьох великих, середніх і малих підприємств, їх оптимальне
співвідношення. Найбільш динамічним елементом структури народного
господарства, що постійно змінюється, є мале підприємництво.
Набутий власний досвід, позитивні результати розвитку малого
підприємництва в країнах, які пройшли етап реформування економічних
систем, показують, що воно є одним із засобів усунення диспропорцій на
окремих товарних ринках, створення додаткових робочих місць і скорочення
безробіття, активізації інноваційних процесів, розвитку конкуренції,
швидкого насичення ринку товарами та послугами.

1.2. Функції малого підприємництва

Роль і місце малого бізнесу в національній економіці найкраще

розкриваються у властивих йому функціях. По-перше, малий бізнес створює
конкурентне середовище. Відомо, що в умовах вільної ринкової економіки
конкуренція є відображенням конкурентних відносин між економічними
елементами, коли їх самостійна діяльність фактично обмежує можливості
 7

кожного з них впливати на загальні умови обігу товарів. того ринку, а також
стимулює виробництво тих товарів, яких потребує споживач.
Тоді діяльність учасників ринкових відносин набуває динамічного
характеру, вона пов’язана з економічною відповідальністю та ризиком
підприємця, що робить його своєрідним соціальним двигуном економічного
розвитку. Малий бізнес сприяє встановленню конкурентних відносин,
завдяки його антимонопольному характеру, який проявляється в різних
аспектах його функціонування.
З одного боку, мала компанія, завдяки кількості елементів, що її складають,
і високому динамізму піддається монополізації в набагато меншій мірі, ніж
великі компанії. З іншого боку, за умов тісної спеціалізації та використання
новітніх технологій вона виступає активним конкурентом, підриваючи
монопольні позиції великих корпорацій. Саме ця характеристика малого
бізнесу відіграла значну роль у підриві, а іноді й подоланні тенденції
розвинутих країн до монополізації та гальмування технічного прогресу,
властивого великому капіталу.
По-друге, малий бізнес, який швидко реагує на зміни ринкової ситуації,
надає ринковій економіці необхідної гнучкості. Особливого значення ця
ознака набула в сучасних умовах унаслідок швидкої індивідуалізації та
диференціації споживчого попиту, прискорення науково-технічного прогресу
(НТП), зростання асортименту промислових товарів і послуг.
По-третє, величезний внесок малих компаній у досягнення прориву в
кількох важливих сферах наукових досліджень, особливо в галузі
електроніки, кібернетики та інформаційних технологій. Сприяючи
прискоренню впровадження новітніх технічних і бізнес-ідей, виробництву
наукомісткої продукції, малий бізнес, таким чином, виступає лідером НТП.
Наприклад, більшість малих підприємств, що виникли наприкінці 1980-х
років у Великобританії, є найкраще технічно оснащеними. А в США на
сектор малого бізнесу припадає близько 50% науково-технічних досягнень.
 8

По-четверте, вагомий внесок у вирішення проблеми зайнятості вносить

малий бізнес. Ця роль проявляється в здатності малого бізнесу створювати
нові робочі місця та поглинати надлишкову робочу силу під час циклічних
спадів і структурних змін в економіці. У розвинутих країнах на малий бізнес
припадає в середньому 50% усіх зайнятих і до 70-80% нових робочих місць.
Якщо під час кризи 70-80-х років у розвинутих країнах відбувався процес
скорочення робочих місць у великих компаніях, то малі компанії не тільки
зберігали їх, але навіть створювали нові.
По-п'яте, важливою функцією малого підприємництва є послаблення
соціальної напруги та демократизація ринкових відносин, оскільки воно є
фундаментальною основою формування середнього класу. Тому вона
виконує функцію послаблення притаманної ринковій економіці тенденції до
соціальної диференціації та розширення соціальної бази реформ, що
здійснюються на цьому етапі. Без націлювання на соціальну базу ринкового
середовища, якою є середній клас, запроваджені реформи приречені на
провал.
Тому роль і функції малого бізнесу полягають не тільки в тому, що він є
одним із найважливіших активних чинників економічного розвитку
суспільства, який ґрунтується на ринкових методах господарювання. Його
важливою функцією є сприяння соціально-політичній стабільності
суспільства, тобто відкриває простір для вільного вибору форм і методів
роботи на благо суспільства та забезпечення власного добробуту.
В умовах дестабілізації економіки та обмеженості фінансових ресурсів саме
суб’єкти малого підприємництва, які не потребують великих початкових
інвестицій, мають швидку оборотність ресурсів, можуть за певної підтримки
швидше вирішити проблеми демонополізації. і економічно зручно,
стимулювати розвиток економічної конкуренції. Тому мале підприємництво
є невід’ємною ознакою будь-якої ринкової економічної системи, без якої така
економіка і суспільство в цілому не можуть не тільки розвиватися, але навіть
існувати. Великий капітал, безумовно, визначає рівень науково-технічного
 9

та виробничого потенціалу, але основою розвитку в країнах з ринковою

економічною системою є мале підприємництво як найбільш масова,
динамічна та гнучка форма ділового життя. Саме в секторі малого бізнесу
створюється і функціонує значна кількість національних ресурсів, що є
сприятливим середовищем для середніх і великих підприємств.

1.3. Роль і місце малого підприємництва у структурі ринкової системи

Суть малого підприємства завжди була предметом суперечок у розвинутих

країнах. Використовуються наступні визначення малого підприємства
(фірми):
● Мала фірма - це фірма, якою керує власник і яка не має складної
організації управління.
● Мала фірма - це та фірма, у якої доступ до ринку капіталу обмежений і
яка має незначну частку свого товару на ринку.
● Мале підприємство - це фірма, якою керує незалежний власник, яка не
посідає у своїй галузі домінуючого становища і відповідає певним
критеріям за кількістю зайнятих і щорічним критеріям продажів.
● Мале підприємство - це невелике виробництво.
● Мале підприємство - це підприємство з невеликою кількістю штатних
працівників.
Отже, при визначенні малого підприємства можуть використовуватись
кількісні та якісні критерії. До якісних критеріїв відносять: висока
організаційно-функціональна гнучкість, високий рівень конкуренції,
простота організації на основі безцехової структури, поєднання в одній особі
кількох виробничо-управлінських функцій, переважна орієнтація на місцеві
джерела сировини і ринки збуту продукції, обмеженість грошових і
матеріальних ресурсів, потреба у розумній підтримці державою і великим
бізнесом.
 10

Малі підприємства є невід’ємною частиною економіки більшості

промислово розвинених країн. Вони виконують ряд важливих соціально-
економічних функцій, таких як працевлаштування, формування
конкурентного середовища, забезпечення інноваційної діяльності,
пом'якшення соціальної нерівності. Зараз в ЄС близько 16 млн.
Підприємства, крім аграрного сектору. У них працює близько 101 мільйона
людей. (Загальна зайнятість у країнах-членах ЄС становить 150 мільйонів
осіб). В ЄС 99% підприємств мають чисельність працівників не більше 250
осіб. Понад 90% загальної кількості підприємств країн-членів ЄС (близько
15 мільйонів одиниць) дуже малі. На кожному з них працює не більше 10
осіб. Половина підприємств у ЄС є «підприємствами однієї людини», якими
є лише власник і, можливо, деякі члени його родини. Ще 43% компаній
мають кількість непрацюючих більше 10 осіб. Разом ці дуже маленькі
підприємства забезпечують третину робочих місць у країнах ЄС і чверть
загального обороту. Сфера діяльності цих підприємств - будівництво,
торгівля, бізнес-послуги.
Близько 1,1 млн. Підприємства мають чисельність працівників від 10 до
249 осіб. Ці підприємства класифікуються як малі та середні. Вони
забезпечують роботою третини працездатного населення і виробляють майже
40% загального обороту. Близько 1 млн. Підприємства класифікуються як
малі (10-49 зайнятих). Вони забезпечують Okolo 119 мільйонів робочих
місць. В середньому на одній компанії групи працює 20 осіб. Більше
половини всіх працюючих на малих підприємствах (55%) зайняті у сфері
торгівлі та послуг. Решта 45% зайнятих працюють у будівництві та різні
галузі промисловості. До середніх належать підприємства, на яких працює
від 50 до 249 працівників. Цьому визначенню підпорядковується близько 1%
західноєвропейських компаній. На середніх підприємствах працює близько
15% усіх зайнятих в економіці, вони дають п'яту частину всього обороту.
Середня чисельність підприємства класу - 100 осіб. Малі підприємства
поширені в усіх секторах економіки. У капіталомістких галузях і «великих»
 11

сферах послуг домінують великі підприємства. Успішний розвиток малого

бізнесу в розвинутих економіках пояснюється тим, що велике виробництво
не протиставляється малому, а здійснюється принцип кооперації великого і
малого бізнесу, і великі компанії не пригнічують малий бізнес, взаємодіючи
між собою, особливо у сфері спеціалізації окремих галузей та інноваційних
розробок.
Велике виробництво більше орієнтоване на масовий, відносно однорідний
попит. Малі підприємства успішно працюють на малих сегментах ринку,
надаючи економіці гнучкість, мобільність, здатність до швидких структурних
і технологічних зрушень.
Фундаментальні зміни у смаках споживачів, технології, фінансових ринках
дають малим підприємствам перевагу перед більшими організаціями. Вони
не є бюрократичними структурами, а разом із концентрацією повноважень
приймати рішення в руках власника компанії дозволяють малому бізнесу
отримувати вигоду від змін у навколишньому середовищі. Публічна
поведінка малого бізнесу базується на прямому відношенні до місцевих і
національних інтересів і тому спонукає їх у повсякденному житті зміцнювати
зв'язки з постійними і потенційними клієнтами з різних соціальних груп.
До недоліків малого підприємництва та ЄС слід віднести відносно низьку
прибутковість, високу трудомісткість, складність впровадження нових
технологій, обмеженість власних ресурсів та підвищений ризик у
конкуренції, що призводить до постійного оновлення у секторі малого
підприємництва як в результаті масових банкрутств. Тому що
новостворених малих підприємств в рік становить близько 50%, через 3 роки
7-8%, через 5 років не більше 3%. При цьому загальна кількість малих
підприємств має тенденцію до зростання, а на місці ліквідованих компаній
постійно з'являються нові. Довгий час вважалося, що основою економічного
розвитку практично всіх країн світу, підтримки світової економіки є великий
бізнес. Він був основою економічного зростання, джерелом прогресу.
 12

Малий бізнес вважається скоріше формою виробництва, в кращому випадку

був філією великого підприємства. Доведено, що ця думка помилкова.
Внесок малого бізнесу в економіку США становить близько 50% валового
внутрішнього продукту (ВВП), в Україні - близько 21-22%, в економіці
Китаю - більше 60%.

РОЗДІЛ 2

2.1 Сучасний стан розвитку малого підприємництва

У сучасних умовах розвиток малого бізнесу є результатом реалізації

короткострокових і довгострокових економічних намірів його власників або
результатом впливу непередбачених умов середовища його діяльності.
Наявність позитивних і негативних факторів впливу на діяльність малого
бізнесу вплинула на формування як нових тенденцій, так і на появу нових
статусних змін у становищі малого бізнесу в економіці країни. Для більшої
наочності визначення виявлених тенденцій застосовуємо їх нумерацію.
1. Поєднання факторів політичного та економічного середовища України
призвело до збільшення кількості самозайнятих українців не лише в країні, а
й за її межами, що є джерелом можливих економічних втрат. Так, за даними
Державної служби статистики України, чисельність трудових мігрантів з
України становить 1,3 млн осіб [5]. З урахуванням доходу та кількості
працівників у малому бізнесі працюючий має дохід у розмірі 426 тис. грн
(обсяг продажу малого підприємства у 2019 році/кількість працівників у
малому бізнесі: 1 839 875 890 грн/4 319 757 осіб). Отже, потенціал
економічних втрат економіки України від трудової міграції становить
 13

553697501,3 тис. грн., що становить 6% від загального обсягу реалізованої

продукції (товарів і послуг) в Україні.
2. Економічні зміни в умовах діяльності в Україні призвели до зміни
інвестиційного статусу малих підприємств. Економічним наслідком трудової
міграції є збільшення надходження іноземної валюти на територію України у
вигляді грошових переказів від заробітчан (рис. 1). Порівняльний аналіз
статей платіжного балансу свідчить про обсяг надходжень в іноземній валюті
як оплату праці осіб, які працюють за межами України та перераховують
кошти в Україну. Таким чином, у структурі платіжного балансу України у
2019 році обсяг доходів від оплати праці повністю покриває від’ємне сальдо
балансу товарів і послуг та надходження іноземних інвестицій в Україну. У
2019 році валютні надходження від оплати праці склали 12,774 млн. США,
що в гривневому еквіваленті становить 344,898 млн грн, що на 40% менше
потенційних втрат, які отримує економіка країни від обсягів трудової міграції
[9]. Збільшення обсягу доходів українських іммігрантів свідчить про
збільшення кількості іммігрантів, спричинене погіршенням умов життя та
економічної діяльності в Україні (переважання темпів зростання витрат
домогосподарств над темпами зростання доходів, зв’язок між ставка кредиту
та рентабельність діяльності тощо). Збереження таких тенденцій є
стратегічною загрозою національній економічній безпеці, оскільки знижує
потенційні можливості реалізації особистісної, інтелектуальної та
структурної складових економічного потенціалу та задає майбутні тенденції
уповільнення економічного зростання країни.
3. Наступним економічно підтвердженим фактом зміни статусу малого
підприємства є його вплив на рівень зайнятості в Україні. Так, у 2019 році
чисельність зайнятих працівників у суб’єктів малого підприємництва
становила 4319757 осіб, що становило 48% до загальної кількості зайнятих
працівників в економіці України [3]. За 2013–2019 роки кількість зайнятих
працівників у малому підприємництві збільшилася на 4%, при тому, що у
середньому підприємництві за аналізований період вона зросла на 3%, а у
 14

великому – зменшилася на 6,7% (табл. 2.1). Така статистика зайнятих у

малому підприємництві дозволяє перетворити інтереси суб’єктів малого
підприємництва у політичні передвиборчі гасла та маніпулювати
інтересами малих підприємців з метою тиску на державні органи
влади.Зважаючи на велику чисельність зайнятих у малому підприємництві,
невдоволення умовами їх діяльності та нормативними змінами, останні
можуть стати джерелом суспільної напруги та біфуркацій. Відповідно
система державного управління умовами розвитку малого підприємництва
повинна бути спрямована на передбачення та недопущення використання
інтересів малих підприємців у суспільних протестних діях.
Таблиця 2.1
Кількість зайнятих працівників у суб’єктів господарювання

Роки Кількість зайнятих працівників у суб‘єктів Темп Темп

господарювання зміни до зміни до
поперед 2013
суб‘єкти великого суб‘єкти суб‘єкти малого нього року, %
підприємництва середнього підприємництва року, %
підприємництва

тис.осіб % тис.осіб % тис.осіб %

2013 2383,8 24,5 3054,2 31,4 4291,2 44,1 1.0 1,0

2014 1915,1 21,8 2766,4 31,3 4114,1 45,8 0,9 0,8

2015 1708,6 20,9 2632,7 32,2 3838,8 46,9 1,0 0,9

2016 1586,6 19,6 2650 32,7 3871,8 47,7 1,0 0,9

2017 1560,9 19,2 2623,8 32,2 39563 48,6 1,0 0,9

2018 1574,3 18,5 2784,4 32,5 4173,7 48,8 1,1 1,0

2019 1608,3 16,8 3089,7 34,3 4319,8 47,8 1,0 1,0

Джерело: розроблено автором на основі [3]
Порівняння зайнятості населення за сферами економічної діяльності дало
змогу виявити нерівномірність питомої зайнятості на малих підприємствах.
Так, за даними Держстату, у 2019 році загальна кількість зайнятих у
сільському господарстві, добувній промисловості, переробній промисловості
та будівництві становила 20,63% працюючих, у торгівлі – 38,64%, у
транспорті – 5,82%, у сфері інформації та телекомунікацій – 6,46%, інші –
 15

28,45 %. Отже, працівник у сфері виробництва становить зайнятість 2

працівників у сфері торгівлі. Враховуючи те, що малі підприємства сфери
торгівлі реалізують продукцію та послуги дрібних, середніх та великих
виробників, така структура бізнесу не є диспропорцією, а свідчить про різну
офіційну та неофіційно підтверджену прибутковість діяльності в різних
видах. економічні. діяльність, різна виробнича капіталомісткість, різні
ризики, попит і термін повернення вкладених інвестицій. Оцінка діяльності
за вибраними показниками визначила найвищу зайнятість у торгівлі. Крім
того, у торгівлі формується 23% доданої вартості, створеної малим бізнесом
(для порівняння: у сільському господарстві – 10%, у промисловості – 8%) [2].
4. Характерною рисою малого підприємництва в Україні є низька
ефективність і непрозорість його діяльності, яка формується сукупністю
факторів як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. У грошовому
вираженні обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг) малими
підприємствами зріс у 3 рази (з 1 млрд грн у 2010 році до 1,839 млрд грн у
2019 році). Частка малого бізнесу в обсязі реалізованої продукції в Україні є
відносно стабільною і становила 17% у 2010 році та 19% у 2019 році. За
десятиліття частка малого бізнесу в реалізації продукції зросла лише на 2%
(рис.2.1 ). Така стабільність частки малих підприємств в обсязі реалізованої
в Україні продукції свідчить про відносну стабільність основних умов їх
діяльності. Додатковим підтвердженням відсутності державного управління
(контролю, мотивації) розвитку малого підприємництва є частка фізичних
осіб-підприємців у загальній кількості суб’єктів господарювання, яка
протягом 2010-2019 років становила близько 80% [4].
 16

Джерело: побудовано авторами на основі [8]

Рис. 2.1 Частка реалізованої продукції (товарів, послуг) підприємств з
розподілом на великі, середні та малі підприємства у 2010–2019 роках
Порівняння кількісних та вартісних показників розвитку малого
підприємництва дозволяє зробити висновок про десятирічну незмінність тези
про низьку продуктивність малого підприємництва в Україні, яка
формалізується співвідношенням 80:20, що виражає такий зміст: 80% усіх
суб’єктів підприємницької діяльності в Україні – це фізичні особи-
підприємці, які разом з іншими суб’єктами малого підприємництва
(юридичними особами) сумарно здійснюють лише 19% обсягу виробництва
(робіт, послуг) в Україні. 2021 Порівняння обсягів виробленої продукції та
кількості працівників дозволяє зробити висновок про низьку продуктивність
праці на підприємствах малого бізнесу. Так, у 2019 році працівник великого
підприємства виробив за рік продукції (робіт, послуг) на суму 1556,30 тис.
грн, середнього – 805,58 тис. грн, малого – 303,10 тис. грн. HUA[3; 8].
Низька продуктивність праці на підприємствах малого підприємництва
зумовлена низкою причин, основними з яких є низький рівень автоматизації
виробництва, низький рівень попиту, демпінг на ринку, реалізація продукції
(робіт, послуг) за нижчими цінами. За наявності об’єктивних причин
незадовільної діяльності суб’єктів малого підприємництва існує низка
причин суб’єктивного характеру, пов’язаних зі свідомим зменшенням у
статистиці обсягів реалізованої продукції та проведенням господарських
операцій без їх відображення в бухгалтерському обліку. малого бізнесу
 17

Такий стан діяльності суб’єктів малого підприємництва безсумнівно

потребує змін існуючої системи контролю за процесом формування доходу
та його відображенням в інформації суб’єктів малого підприємництва.
На сьогодні до основних суб’єктивних дій, пов’язаних із умисним
зменшенням обсягів реалізованої продукції, належать: а) неповне
декларування доходів у книзі обліку доходів і витрат та звітності, що
надається до контролюючих органів. Основними причинами такої поведінки
суб'єктів малого підприємництва є: 1) обмеження розміру отриманого доходу
Податковим кодексом. Перевищення фактично отриманого доходу над
лімітом календарного року відповідної групи платників податку зобов’язує
суб’єкта малого підприємництва на суму фактичного доходу, що перевищує
ліміт ЄП, сплатити податки за пільговою ставкою 15% та змінити податок.
група оплати праці; 2) неповне декларування доходів внаслідок
приховування доходів або помилок у формуванні доходів та відповідного
зменшення суми податків. Перевірка податковими органами достовірності
декларації про доходи суб’єктів малого підприємництва — платників
єдиного податку здійснюється на підставі рішення суду шляхом направлення
до банку запиту про отримання витягу з рахунків суб’єкта господарювання;
3) некоректне визначення доходу при використанні кільця еквайрингу, коли
покупці здійснюють оплату платіжними картками та зменшують суму
перерахованого доходу від власника на суму комісії банку. Розрахунок
доходу суб'єкта без урахування комісії банку зменшує розмір доходу. б)
Отримання доходу на особисті банківські картки від власника малого
підприємства. Наразі оплата наданих товарів, послуг і робіт здійснюється на
банківський рахунок суб’єкта або на рахунок особової картки фізичної особи.
Інформація про рахунки та обіг коштів на них є власністю банку, який за
рішенням суду зобов'язаний надавати податковим органам інформацію про
кількість та стан рахунків власника малого підприємства. Судове рішення
виноситься за результатами податкової перевірки суб'єкта та звернення до
суду. Вважаємо, що причиною поганої роботи малого бізнесу є відсутність
 18

кардинальних змін, які гарантують прозорість діяльності малого бізнесу. У

країнах Європи, США та Китаї внесок малого бізнесу у ВВП країни
становить понад 50%. Зазначений ВВП створюється понад 50% зайнятого
населення країни.
Такий внесок малих компаній у розвиток економіки країн світу
забезпечується як законодавчо встановленими правилами ведення бізнесу,
так і відповідальністю малих компаній за чесність і прозорість своєї
діяльності [5, с. 367]. 5. Сучасною тенденцією розвитку малого
підприємництва є швидке зростання невиробничих витрат (оренда, збут, інші
витрати). Так, починаючи з 2014 року спостерігається значний розрив між
вигодою від виробництва продукції (робіт, послуг) і чистим вигодою малого
підприємства (рис. 2.2), за даними на рис. 2.2 можна зробити висновок про
різна прибутковість контейнерів суб'єктів малого підприємництва в Україні.
Так, за даними Держстату, основна діяльність, пов’язана з виробництвом
продукції (робіт, послуг), протягом 2012-2019 років була прибутковою,
експлуатаційна діяльність (2012-2017 роки) мала від’ємний фінансовий
результат (збиток), який збільшується. у розмірі єдиного податку вашого
платника. Істотна різниця між рентабельністю основної (виробничої)
діяльності та рентабельністю операційної діяльності пов’язана з потребою в
оплаті праці бухгалтера, обслуговуючого персоналу, витрат на збут, сплату
відсотків, штрафів та інших витрат, пов’язаних із кредитами тощо. Варто
зазначити, що відмінністю у формуванні обсягу та структури невиробничих
витрат у малому бізнесі, порівняно з великим та середнім, є його значна
залежність від професіоналізму, біологічних та соціальних особливостей
власника. , як стратегічний і тактичний менеджер усіх бізнес-процесів, а
також контрактники. Чим менша кількість працівників, тим менша
активність процесів самоорганізації і, відповідно, більший ризик збитків від
дій персоналу підприємства. Усе це є поясненням причин значних штрафів,
які накладаються на компанії за несвоєчасне або неналежне виконання
податкових чи договірних зобов’язань. У невеликих компаніях відсутня
 19

система підбору і навчання персоналу, активно реалізується політика

економії на бухгалтерах і юристах.

Джерело: побудовано авторами на основі [11; 12]

Рис.2.2 Прибуток малих підприємств, млрд.грн
Все це призводить до накопичення помилок і, відповідно, є приводом для
штрафів з боку державних органів. Зміни законодавства та правил
господарювання потребують контролю за їх змінами, спеціальних
повноважень щодо їх тлумачення та здійснення діяльності відповідно до
чинного податкового, бухгалтерського та господарського законодавства.
Неефективна побудова бізнес-моделі малого бізнесу призводить до
збільшення витрат на його утримання. Політика тотальної економії
призводить до нерозвиненості або незнання необхідних елементів бізнес-
моделі. Зокрема, причиною падіння попиту є відсутність реклами та
комунікації зі споживачами. Причому останній є тим центром, навколо якого
рухається вся бізнес-модель малої компанії, тому будь-яка зміна попиту
може привести суб’єкт господарювання до стану банкрутства, або, навпаки,
стати джерелом його стрімкого розвитку.
Витрати малого підприємства є і наслідком вибору організаційно-правової
форми діяльності. Невірно вибрана організаційно-правова форма впливає на
вартість відкриття та закриття бізнесу. Витрати бізнесу також збільшуються
через відсутність узгодженості за умов ведення бізнесу між його
засновниками. Неправильно сформовані пропорції розподілу часток у
статутному капіталі підвищують вірогідність конфліктів між засновниками, і,
 20

як наслідок, збільшення витрат. За умови, що частки у статутному капіталі

двох партнерів становлять 50%/50%, ймовірність вирішення конфліктних
питань якимось чином зводиться до мінімуму і таке маленьке підприємство,
швидше за все, збільшить витрати та збитки своєї діяльності. Крім впливу
кадрової політики, істотний вплив на зростання невиробничих витрат
суб'єкта малого підприємництва надає дезорганізація підрядної роботи, що
склалася. Відсутність виваженого індивідуального підходу до формування
договірної документації є причиною виникнення договірних конфліктів та, як
наслідок, штрафних санкцій за невиконання договірних зобов'язань.
Найбільш типовим прикладом формування договірних документів є
використання готових шаблонів, розміщених у мережі Інтернет, які
відбивають чужу систему взаємовідносин та домовленостей між партнерами.
Розгляд усіх конфліктів, які можуть виникнути між партнерами,
здійснюватиметься на основі укладеного договору. Значна частка помилок,
що є результатом реалізації професійних компетенцій працівників і які
виявляються під час перевірок контролюючими органами, більшою мірою
належить до витрат діяльності (статті інші операційні та інші витрати).
Згідно з результатами опитування суб'єктів малого підприємництва,
проведеного спільно Ліга: Закон та ЄБА, 35,1% підприємців за останні 3 роки
сплатили штраф: за несвоєчасну сплату податків (подання звітності) (33,1%),
помилки при сплаті податків (10, 8%), порушення вимог до ОВП (4,3%),
порушення діловодства (4,3%), порушення з боку контрагентів (1,4%),
порушення ліцензійних вимог (1,4%) та ін [10] .5. З моменту відкриття
бізнесу податок вважається головною перешкодою для його ефективної
діяльності. За результатами зазначеного опитування 49,6% підприємців
вважають основною перешкодою для розвитку бізнесу рівень податкового
навантаження, 31,4% - складність податкового адміністрування. Незважаючи
на існуюче, вже традиційне звинувачення існуючої системи оподаткування
як основний бар'єр на шляху її успішного розвитку, статистика свідчить про
значну частку невиробничих витрат у діяльності малих підприємств, що є
 21

основною причиною збитковості їх діяльності та незначну частку витрат,

пов’язаних з виконанням податкового зобов’язання суб’єкта малого
підприємства. Аналітичні розрахунки суми сплаченого податку, проведені за
статистичними даними Держкомстату, дали змогу зробити висновок, що сума
єдиного податку, сплачена суб’єктами всіх груп платників єдиного податку
протягом 2010–2019 років у середньому становила 0,7–0,8 %. . до своїх
доходів (табл. 2.2 ). Про рівень податкового навантаження суб'єктів малого
підприємництва можна зробити висновок на основі його порівняльного
аналізу для всіх суб'єктів господарювання.
Таблиця 2.2
Розрахунок податкового навантаження суб’єктів малого підприємництва

Роки Фінансовий Чистий Податок, мрлд, Відношення

результат до прибуток, мрлд, грн податку до
оподаткування, грн доходу, %
мрлд, грн

2010 -15,5 -19,7 4,01 0,71

2011 -5,06 -10,6 5,54 0,91

2012 -9,25 -14,7 5,59 0,82

2013 -25,1 -29,4 4,36 0,65

2014 -175 -179 4,04 0,57

2015 -112 -118 6,29 0,67

2016 -24,2 -32,2 8,06 0,68

2017 -10,7 -21 10,2 0,69

2018 46,87 31,87 15 0,85

2019 103,8 89,45 13,38 0,78

Продовження таблиці 2.2
Джерело: розраховано автором на основі [1; 11; 12]
Так, згідно з розрахунками, у 2019 році податок малих підприємств
становив 0,78% від їх доходу, податок на прибуток – 0,73% від чистого
доходу у середніх і 1,23% у великих. Виходячи з цього, можна узагальнити,
що малі підприємства сплачують податок, частка якого еквівалентна частці
сплаченого податку на прибуток середніх підприємств, але менша, ніж частка
 22

великих підприємств.6. В умовах зростання нерівномірності економічного

розвитку областей, районів, населених пунктів України, зумовленої низкою
економіко-географічних чинників, зростає роль і значення малого
підприємництва в забезпеченні розвитку сільської, районної, міської
території. На сьогоднішній день кількість та результати діяльності малого
підприємництва в сільській місцевості формують рівень зайнятості
населення, обсяг фінансових бюджетів селищних рад, а відповідно і рівень
розвитку інфраструктури села, фінансове забезпечення соціальних програм,
соціально-демографічна структура населення території.

2.2 Особливості регіональної структури малого підприємництва

Для більшого ознайомлення із діяльністю малих підприємств, я провела

аналіз ринку малого бізнесу в Закарпатській області. Характеристика малих
підприємств Закарпатської області по видам їхньої економічної діяльності
наведена у таблиці 2.3.
Ці дані наведені без врахування результатів діяльності банків, бюджетних
установ та з урахуванням зміни підприємствами основного виду економічної
діяльності у 2021 році. Як ми бачимо з таблиці 2.3, підприємства малого
бізнесу займають домінуючу позицію в економічній діяльності області.
Серед всіх підприємств, які знаходяться на території Закарпатської області,
їхня кількість сягає 94,9% від загальної кількості підприємств. Це свідчить
про те, що наша область не залежить від певних структур великого бізнесу, а
на ринку ство- рюється здорова конкуренція та підвищується ефективність
функціонування малого бізнесу [5]. Я можу засвідчити, що на території цієї
області переважає бізнес пов'язаний з торгівлею, це є фактично основний вид
діяльності малого бізнесу те тільки в Закарпатті, а і в Україні та Європі
взагалі. Також переважає сільське та лісове господарство, що спричинене
територіальним місцезнаходженням та ресурсною базою Закарпатської
області. Також плюсом для Закарпаття є те що воно є прикордонною областю
 23

і за рахунок того що воно межує із країнами ЄС можна провести успішну

зовнішньоекономічну діяльність підприємствам малого бізнесу.
Таблиця 2.3
Кількість малих підприємств Закарпатської області за їх видами економічної діяльності у
2016 році

Вид діяльності підприємства Усього, Малі підприємства

одиниць
одиниць % від загальної
кількості

Сільське, лісове та рибне господарство 906 882 97,4

Промисловість 752 617 82

Будівництво 341 334 97,9

Оптова та роздрібна торгівля, ремонт 1139 1105 97

автотран-спортних засобів і мотоциклів

Транспорт, складське господарство, 266 245 92,1

поштова та кур’єрська діяльність

Тимчасове розміщування й організація 182 178 97,8

харчування

Інформація та телекомунікації 169 167 98,8

Фінансова та страхова діяльність 27 26 96,3

609 605 99,3

Операції з нерухомим майном

Професійна, наукова та технічна 293 291 96,4

діяльність

Діяльність у сфері адміністративного та 197 186 90

допоміжного обслуговування

Освіта 20 18 85,2

Охорона здоров'я та надання спеціальної 88 75 93,5

допомоги

Мистецтво, спорт, розваги та відпочинок 31 29 100

Надання інших видів послуг 42 42 93,5

Загальна кількість 5058 4800 94,9

Продовження таблиці 2.3
Умовою економічної доцільності бізнесу є його постійне зростання, т. е.
збільшення обсягу виробництва компанії, що тягне у себе перехід бізнесу у
середній, та був у великий. У таких умовах розвитку малий бізнес, що
 24

швидко розвивається, повинен змінитися новоствореними середніми і

великими підприємствами, і тоді економічне і соціальне зростання країни
відбуватиметься швидкими темпами. Але в українських реаліях цю ситуацію
спотворено. І це небезпечна тенденція, адже якщо малий бізнес не
розвивається належним чином, то економічний ефект від його роботи є
відносно незначним: не створює нових робочих місць, не стимулює
економічних змін у країні. З огляду на це держава повинна не тільки
забезпечувати умови для створення малого бізнесу, а й сприяти його
зростанню. Якщо цього робити, то створення дедалі більшої кількості малих
підприємств лише збільшить навантаження економіку і дасть економічного
ефекту. Підтримка малого бізнесу з боку держави обмежена майже у всіх
аспектах. Таким чином, спрощена система оподаткування, яку було введено
на допомогу малому бізнесу, не дає йому розвиватися. Це пов'язано з тим,
що малі підприємства не хочуть виходити за рамки цієї системи, роблячи все
для того, щоб залишитись у статусі малого підприємства та не переходити на
інші системи оподаткування. З урахуванням цього привілею, які держава
створює для малого бізнесу, зрештою загрожують економічному розвитку
країни.
У процесі дослідження виявлено основні напрямки діяльності малих
підприємств у Закарпатській області. З цих даних можна зазначити що на
їхнє
функціонування та напрями їхньої діяльності впливає географічне
розташування області, наявність сировинних ресурсів, якими користуються
підприємства для отримання прибутку. Досліджено, що сфера малого бізнесу
займає домінуючу ланку серед підприємств Закарпатської області. За
правильного функціонування малого бізнесу, це дасть додаткові можливості
для розвитку економіки області.

2.3 Фінансові ресурси малого підприємництва: стан та джерела

формування
 25

Подальший динамічний розвиток малого бізнесу значно сприяє

загальноекономічному зростанню. Однак його активність стримується
фінансовими бар'єрами. Основним джерелом інвестицій поки що
залишаються власні фінансові ресурси суб'єктів малого бізнесу та сімейні
позики. Банківські кредити використовуються обмежено через великі
процентні ставки та відсутність гарантій для банків (у вигляді застав або
високоліквідних активів). У країнах з ринковою економікою фінанси є
головним економічним інструментом втручання в процеси розширеного
відтворення, розподілу і перерозподілу сукупного суспільного продукту.
Вони є специфічною формою руху виробничих відносин, підсистемою
економічного базису. Фінанси як система економічних відносин об'єктивно
поділяються на дві сфери: державні фінанси і фінанси підприємств
(підприємницьких структур).
Фінанси підприємницьких структур виступають складовою економічних
відносин і пов'язані з формуванням, розподілом та використанням грошових
доходів і фондів. Вони тісно корелюють з державними фінансами: чим вища
продуктивність праці, тим більші розміри продукту, що виробляється
фірмою, тим більшу його частину можна вилучити до державної скарбниці.
Отже, чим більший обсяг прибутку, тим більш значну його частину можна
спрямувати до бюджету й на розширення виробництва, тим вищою буде
ефективність виробництва і врешті-решт маса самого прибутку. Фінанси
суб'єктів малого бізнесу мають важливе значення для формування фінансів
держави. Виникають різноманітні прямі та зворотні зв'язки між макрорівнем
та чисельними мікрорівня фінансів господарських одиниць. Суб'єкта малого
підприємництва сплачують державі та місцевим органам влади податей, у
свою чергу, держава надає їм прямі та непрямі субсидії, здійснює непрямі
заходи, що сприяють розвитку підприємництва.
У структурі фінансових взаємозв'язків ринкового господарства фінанси
підприємницьких структур, зокрема малого підприємництва, відіграють
 26

важливу роль, тому що вони обслуговують головну ланку суспільного

виробництва, де створюються матеріальні та нематеріальні блага і
формується визначальна маса фінансових ресурсів країни. їм властиві, з
одного боку, риси, що характеризують економічну природу фінансів у
цілому, а з іншого - особливості, зумовлені функціонуванням фінансів у
підприємницьких структурах.
Незважаючи на відмінності у видах діяльності, фінанси суб'єктів малого
бізнесу мають однакові принципи організації, до яких відносяться:
● сувора централізація фінансових ресурсів, забезпечення їх швидкої
маневреності, зосередження їх в основних сферах підприємницької
діяльності; фінансове планування, яке визначає на перспективу всі
надходження коштів від суб'єктів господарювання та основні напрями
їх використання; формування фінансових резервів, що забезпечують
постійну (стійку) роботу в умовах можливих коливань кон'юнктури
ринку;
● безумовне використання фінансових зобов'язань перед партнерами.
Початкове формування ресурсів малого бізнесу відбувається під час
створення підприємств, коли формується статутний фонд. Його
джерелами залежно від організаційно-правових форм господарювання
є: пайові внески, статутний капітал, надходження від товариств.
Статутний капітал характеризує суму грошових коштів (основних і
оборотних), вкладених у процес виробництва, де функціонують основні
і оборотні фонди.
Таким чином, фінансові ресурси підприємницьких структур - це грошові
доходи і надходження, що знаходяться в розпорядженні суб'єктів
господарювання і призначені для виконання фінансових зобов'язань,
здійснення витрат на розширене відтворення та економічне стимулювання
працівників. Формування фінансових ресурсів здійснюється за рахунок
власних та прирівняних до них коштів, мобілізації ресурсів на фінансовому
ринку та коштів фінансово-банківської системи в порядку перерозподілу.
 27

Фінансові ресурси підприємницьких структур за джерелами їх формування

можна поділити на три групи.
Першу групу складають доходи та надходження, які формуються за
рахунок власних коштів і контрагентів. Дохід: дохід від основної діяльності,
дохід від проведених науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт
та інші специфічні доходи; прибутки від фінансових операцій; вигоду від
будівельно-монтажних робіт, які проводяться економним способом; інші
види доходів. Доходи: відрахування на амортизацію; доходи від майна, яке
було відчужено; довгострокові зобов'язання; питомий дохід (аліменти та
ін.); мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві; дії та інші внески членів
трудового колективу; інші види доходів. Другу групу складають кошти, які
мобілізуються на фінансовому ринку, а саме: продаж власних акцій,
облігацій та інших видів цінних паперів, а також кредитні вкладення. До
третьої групи належать надходження коштів від фінансово-банківської
системи в порядку перерозподілу. До таких джерел належать: фінансові
ресурси, сформовані на основі акцій; страхування відшкодування ризиків;
економічні ресурси, отримані від компаній, об'єднань тощо; дивіденди та
проценти за цінними паперами інших емітентів; бюджетні дотації, інші види
ресурсів.
Ринкові відносини вимагають від суб'єктів малого підприємництва
об'єктивної оцінки фінансового стану свого підприємства, фінансового стану
народного господарства країни в цілому. Інакше вони не зможуть приймати
правильні управлінські рішення в цій сфері і їхні шанси на успіх у
конкурентній боротьбі на ринку залишаться мізерними. Неймовірно важкий
податковий тягар, обмеженість або повна нестача матеріальних, фінансових і
кредитних ресурсів спонукають багатьох малих підприємств до підпільної
економіки. На нашу думку, малі підприємства можна умовно поділити на дві
групи: зайняті у офіційному державному та недержавному секторах, а також
у неформальному секторі. До першої групи належать діючі суб'єкти
господарювання, які:
 28

● здійснювати офіційно зареєстровану діяльність; сплачувати відповідні

податки; вони доводяться до органів статистики.
До неформального сектору або підпільної економіки слід віднести суб’єктів
малого підприємництва, які:
● не пройшли відповідної державної реєстрації;
● провадити господарську діяльність, не зареєстровану та заборонену
чинним законодавством, або провадити ІТ без спеціального дозволу
(ліцензії) на відповідні види діяльності. Залежно від способу
здійснення неформальної діяльності та отримання доходу слід
розрізняти такі категорії: індивідуально зайняті;
● працівники та власники малих незареєстрованих виробничих
підрозділів;
● працівники, офіційно не зареєстровані в зареєстрованих організаціях;
● діяльність компаній у формальному секторі, які не враховуються та не
оподатковуються, але дають своїм працівникам незареєстровані
доходи;
● неврахована діяльність працівників формального сектору на робочому
місці тощо.
РОЗДІЛ 3

3.1 Проблеми розвитку малого підприємництва в Україні

На сьогоднішній день проблема становлення та розвитку малого бізнесу в

Україні є актуальною. Приватні підприємці стикаються з багатьма бар'єрами,
які існують в законодавстві, податковій системі та інших аспектах бізнесу.
Згідно з рейтингом «Ведення бізнесу» Україна опустилася на 152 місце,
втративши три позиції. У рейтингу знаходиться між Ліберією та
Венесуелою. Для порівняння з іншими пострадянськими країнами Росія
посідає 120 місце, Молдова – 81, Білорусь – 69, Польща – 62. Малим
бізнесом зайнято близько 35% населення працездатного віку. Внесок малого
 29

бізнесу у ВВП в останні роки не перевищує 10%, тоді як у більшості країн він
становить 50-60%. Перша проблема – це вплив контролюючих органів на
український бізнес. Податкова система, митниця та інші контролюючі
органи все більше ускладнюють бізнес. Вітчизняні та іноземні підприємці
часто стикаються з такими проблемами, як черги на митниці, бюрократія, які
призводять до великих збитків. Податковий кодекс України, який набув
чинності 1 січня 2011 року, посилив тиск на малий бізнес, окрім ряду
нововведень, які зменшили можливості співпраці між малими та великими
підприємствами.
Наступна проблема – корупція. Україна є лідером за цим показником у
міжнародних рейтингах. Сума хабарів може перевищувати початковий
капітал, що призведе до краху бізнесу або навіть не дозволить його створити.
Як наслідок, в Україні мінімізовано малий і середній бізнес: за даними
ДПАУ, у 2011 році 245,8 тис. підприємців ліквідували свої підприємства.
При цьому зареєстровано лише 176,7 тис. приватних компаній. У результаті
70 тис. осіб – це чистий річний відтік з бізнесу країни. За 20-річну історію
України це перший випадок негативного сальдо підприємницької діяльності.
Ще однією проблемою для українського бізнесу є активне державне
регулювання підприємницької діяльності. Успіх бізнесу залежить від
відносин з владою, які в європейських країнах є незаконними. «Політика
України спрямована на скорочення кількості робочих місць, зменшення
зайнятості, і, по суті, гальмує українську економіку», – заявив голова
Асоціації українських банків Олександр Сугоняцько. В Україні високий
рівень рейдерства. Атаки на бізнес зростають, а відсутність ефективного
механізму захисту гальмує розвиток бізнесу. У вітчизняному законодавстві
ні про боротьбу з цим явищем, ні про саме явище не йдеться. Українська
влада не бажає усувати прогалини в законодавстві, а боротьба з корупцією
недостатньо ефективна, і всі ці фактори є чудовими умовами для рейдерства,
а не популізму чи того, що власники компаній і топ-менеджмент нехтують
бізнес-безпекою своїх підприємств.
 30

Підприємці малого бізнесу рідко позичають початковий капітал у банків,

оскільки процентні ставки занадто високі. Банкірам, у свою чергу, важко
оцінити платоспроможність клієнтів, особливо коли вони надають кредити
стартапам. Банки вимагають від власників бізнесу стабільної
платоспроможності, хороших продажів і високої рентабельності, а крім того,
їм необхідний грамотний бізнес-план і облік усіх поточних рахунків.
Гривневі кредити часто невигідні, а валютні під забороною. Підсумовуючи,
можна сказати, що всі ці факти не є новими для нашої країни. Україна –
найнижча в рейтингах розвитку бізнесу у світі. Головна проблема –
українська влада, законодавство, система оподаткування. Таким чином,
розвиток як малого, так і великого бізнесу гальмується через високий рівень
корупції.

3.2 Перспективи розвитку та шляхи вдосконалення малого

підприємництва в Україні

Сьогодні можна дійсно побачити, що ринкова інфраструктура в Україні

покращується; Здійснюється державна підготовка, перепідготовка та
підвищення кваліфікації робітників, у тому числі для суб'єктів малого
підприємництва; Створено органи нагляду за малим бізнесом та забезпечено
взаємодію органів державної влади та місцевого самоврядування з
представниками підприємництва.
Перешкодою для розвитку малого бізнесу у 2020 році є поширення Covid-
19, яке стало гострою проблемою в державі. Як і більшість країн світу,
Україна запровадила обмежувальні заходи, які негативно вплинули на
економічну діяльність. тому держава, зі свого боку, все ж спробувала
допомогти малому бізнесу, запровадивши на певний період низку заходів,
зокрема: внесено зміни до програми «Доступні кредити 5-7-9%» для
охоплення праці. витрати, отримання спрощеного доступу до фінансів;
допомога по частковому безробіттю суб'єктам малого бізнесу від держави;
 31

тимчасове звільнення від сплати податків для фізичних осіб - підприємців та

інші податкові заходи, такі як тимчасове призупинення податкових
перевірок, сплата відсотків для платників податків та соціальних внесків
тощо. [5]. Встановлення пільг під час карантину – це правильний крок, щоб
допомогти малому бізнесу, продовжувати в цьому напрямку та надавати
більше можливостей для економічної діяльності.
Для відмінної національної практики – ведення малого бізнесу – країни
Євросоюзу вирізняються значно більшою підтримкою з боку державної
влади. держава сприяє розвитку малого підприємництва, яке є основою
стабільного розвитку економічної сфери. Вони створюють баланс трьох
основних елементів: функціонування ринку, забезпечення інтересів держави
та компаній. Незважаючи на це, вони підтримують максимально сприятливі
умови для ведення підприємницької діяльності. Європейське законодавство
регламентує систему програм спрямованого фінансування, налагоджує
ефективне інформаційно-технічне забезпечення розвитку малого бізнесу.
тобто політична підтримка малого підприємництва в країнах ЄС
здійснюється через державні органи та спеціально уповноважені органи, які
підтримують стабільний та інтенсивний розвиток підприємницької діяльності
[1].
Наразі завданням для України є необхідність впровадження необхідних
важелів управління у сфері малого бізнесу. Державна підтримка малого
підприємництва сприятиме створенню умов для вдосконалення ринкових
відносин, подолання фінансової кризи та, як наслідок, забезпечення сталого
розвитку суспільства. малий бізнес вважається найефективнішим способом
формування конкурентоспроможної ринкової системи. це пов'язано зі
зростанням активності підприємницької діяльності. вважаємо зручним
реформування податкового законодавства, а саме запровадження ефективної
системи пільг, запровадження простої та зрозумілої системи ліквідації та
сплати податків; державна підтримка, участь представників малого бізнесу в
реалізації економічних програм, взаємодія з органами державної влади та
 32

місцевого самоврядування управління; адаптувати чинне законодавство до

засад та мети державної підтримки малого підприємництва.
Отже, підсумовуючи все вищесказане, можна зазначити, що українські
програми розвитку малого підприємництва потребують вдосконалення. По-
перше, необхідно законодавчо закріпити обмеження та зменшити податкове
навантаження на суб’єктів господарювання. крім того, шляхом
запровадження законодавчих норм посилити фінансову підтримку, яка є
недостатньою на сучасному рівні розвитку малого підприємництва. в
результаті створення ефективної законодавчої бази, вдосконалення
матеріально-технічного, інформаційного та кадрового забезпечення держава
зможе гарантувати простір для процвітання малого бізнесу в Україні. а тому
влада країни має спрямувати всі зусилля на покращення ситуації в цій сфері
та вихід на міжнародний рівень.

ВИСНОВКИ

Процес становлення в Україні малого бізнесу завершився створенням

нормативно-правової бази державної регуляторної політики, яка в цілому
відповідає встановленим міжнародним нормам у даній сфері. Не в останню
чергу деяке економічне зростання останніх років забезпечено в результаті
підвищення активності саме малих суб'єктів підприємницької діяльності.
Водночас слід зауважити, що ці форми насамперед зайняли ніші, які в
командно-адміністративній системі були незаповнені, внаслідок чого
спостерігався відчутний дефіцит у задоволенні споживчого попиту. Отже, й
сьогодні малий бізнес розвивається екстенсивним шляхом, що, з одного боку,
підвищує конкуренцію на споживчому ринку, а, з іншого - створює
обмеження для його якісного розвитку.
 33

Є багато чинників, які негативно впливають на підприємницьке

середовище, пригнічуючи виробництво та заганяючи діяльність у "тінь".
Серед них: надмірний податковий тиск, утиски з боку місцевої влади та
контролюючих органів тощо. Є питання, від вирішення яких залежить
гармонійний розвиток малого бізнесу в Україні. Під таким розвитком слід
розуміти перш за все своєчасну з боку держави орієнтацію підприємців на
структурні зміни в економіці та економічних відносинах. В даному контексті
виникає питання: що має в стратегічному плані стати економічним
пріоритетом - зростання чи розвиток? Відповідь слід шукати в соціально-
економічних тенденціях сучасного світу. Визначальною з них є становлення
нового постіндустріального, або інформаційного суспільства. Основним
фактором економічного зростання в ньому виступають інформаційні ресурси,
створення яких неможливе без існування потужного інформаційно-
промислового комплексу. Економічне зростання в інформаційному
суспільстві докорінним чином відрізняється від зростання в індустріальному
суспільстві, орієнтованому на масове споживання. Останньому притаманні
великі форми організації серійного виробництва, що сьогодні спостерігається
в Україні.
Зародження постіндустріального суспільства викликало нові форми
організації ведення бізнесу: венчурні фірми, які залучали кошти дрібних
інвесторів для розвитку високих технологій; технопарки; аутсорсинг тощо.
Розвинені країни приділяють велику увагу розвитку таких форм,
забезпечуючи вагому державну підтримку малого та середнього бізнесу за
цими напрямами. Адже середні та малі компанії не володіють необхідними
ресурсами для перебудови своєї діяльності відповідно до вимог
постіндустріальної економіки.
Особливо цікавою для нашої країни є форма аутсорсингу, яка дозволяє
залучати економічні суб'єкти до вирішення завдань непрофільного характеру.
Вона застосовується у відносинах як між великими та середніми і малими
підприємствами, так і між державою та приватними компаніями. Аутсорсинг
 34

стає основним принципом корпоративного управління "новою економікою",

його поширення та ефективність використання забезпечуються розвитком
інформаційних мереж, зокрема "Інтернету". Політика аутсорсингу дозволяє
суттєво розширити сферу діяльності малого та середнього бізнесу, створити
умови розвитку економічної бази для формування середнього класу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Воронич К.М. Міжнародний досвід організації малого бізнесу та

можливість його впровадження в Україні / К.М. Воронич // Науковий вісник
НЛТУ України. - 2011. - Віп. 21.10. - С.184-189
2. Гобір І. Б. Державна підтримка розвитку малого підприємництва в
Україні у кризових умовах / І. Б. Гобір, М. І. Мельник // Агросвіт. - 2015. -
No 10. - С. 65-69
3. Дикань В.Л. Концепція інноваційного розвитку економіки України // В.Л.
Дикань // Вісник економіки
транспорту та промисловості. Збір наук. праць. – Харків, УкрДУЗТ, 2015. –
No 52. – С. 9-20.
4. Добуляк Л.П. Проблеми розвитку малого підприємництва в Україні
[Електронний ресурс]/Л.П.Добуляк, Г.Г. Цегелік. - Режим доступу:
 35

http://cyberleninka.ru/article/n/proble my-razvitiya-malogo-predprinimatelstva-v-
ukraine-1
5. Жирко С.О. Проблеми розвитку малого та середнього підприємництва в
Україні / С.О. Жирко // Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-
book/db/2007-1-2/doc/2/25.pdf
6. Ольвінська Ю.О. Розвиток інфраструктури малого та середнього бізнесу в
Україні [Електронний ресурс] / Ю.О.Ольвінська, О.В.Самотоєнкова Режим
доступу: http://www.oneu.ua/jspui/bitstream/
7. Череп О. Сучасний стан та перспективи розвитку підприємництва в
Україні [Електронний ресурс] / О.Череп, О. Полякова. - Режим доступу:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/Fkd_2013_1_14
8. Швець Г. Сучасні тенденції малого підприємництва в Україні
[Електронний ресурс] / Г.Швець. - Режим доступу:
http://econf.at.ua/publ/konferencija_2
016_10_20_21/sekcija_5_ekonomichni_nauki/
suchasni_tendenciji_malogo_pidpriemnictva_v _ukrajini/54-1-0-1333
9. Перспективи економіки України: стратегії розвитку малого та середнього
бізнесу [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://sesp.its.dn.ua/web/sesp/sesp- RU.nsf/0/6B83EE14A9976EB5C2257DB1003
C0E25
10. Державний комітет статистики [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://www.ukrstat.gov.ua/
11. Малий та середній бізнес у Україні: шляхи виживання [Електронний
ресурс] Режим доступу: http://ubr.ua/business-practice/laws-and-
business/malyi-i-srednii-biznes-v-ukraine-putivyjivaniia-275169
Список використаних джерел:
12. Державна служба статистики України [Електронний ресурс] – Режим
доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.
13. Малий бізнес: зарубіжний досвід [Електронний ресурс] – Режим доступу:
http://www.remzavod.biz
 36

14. Розвиток малого і середнього підприємництва в Україні: проблеми,

потреби, перспективи. – К.: Центр громадської експертизи, Центр
міжнародного приватного підприємництва, 2015. – 44 с. [Електронний
ресурс]. – Режим доступу : http://donetskcci.com/images
15. Ткаченко О.І. Проблеми та перспективи розвитку малого підприємництва
в регіонах / О.І. Ткаченко // Ефективна економіка. — 2015. — No 6 — С. 120
— 123.