Тема 12.

Сутність та організація страхування

Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів
фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків),
визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових
фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами
страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Залежно від об’єкта страхування розрізняють:

- особисте страхування – пов’язане з життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним
забезпеченням;
- майнове страхування – пов’язане з володінням, користуванням і розпорядженням майном;
- страхування відповідальності – пов’язане з відшкодуванням страхувальником заподіяної
ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі.

Страхувальник – юридична особа та дієздатна фізична особа, яка уклала із страховиком

договори страхування або є страхувальником відповідно до законодавства України.
Застрахована особа – юридична та фізична особа, на користь якої страхувальник уклав із
страховиком договір про страхування.
Вигодонабувач – юридична та фізична особа, яку страхувальник за згодою застрахованої
особи призначив для отримання страхових виплат при укладанні договору особистого
страхування.
Це все може бути одна особа.

Страховик – це страхова компанія, тобто юридична особа, яка на підставі отриманої

ліцензії займається страхуванням, перестрахуванням і фінансовою діяльністю,
пов’язаною з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.
Страховики, які отримали ліцензію на провадження страхової діяльності із
страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування.

Страховиками, які мають право здійснювати страхову діяльність на території України, є:

- страховики-резиденти – фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних,
командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, з урахуванням того,
що учасників кожної з таких фінансових установ повинно бути не менше трьох, та інших
особливостей, передбачених законодавством України;
- філії страховиків-нерезидентів – філії іноземних страхових компаній.

Регулювання страхової діяльності в Україні здійснює НБУ.

Страховий ризик – певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки
ймовірності та випадковості настання.
Страховий випадок – подія, передбачена договором страхування або законодавством,
яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової
суми страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Страхова сума – грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування
зобов’язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхова виплата – грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов
договору страхування при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування – страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах
страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при
настанні страхового випадку.
Франшиза – частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором
страхування.

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) – плата за страхування, яку

страхувальник зобов’язаний внести страховику згідно з договором страхування.
Страховий тариф – ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений
період страхування.
Актуарні розрахунки – система математичних та статистичних розрахунків, яка
використовується в страхуванні для розрахунку страхового тарифу.
Фахівці, які здійснюють актуарні розрахунки, – актуарії.
Співстрахування – предмет договору страхування може бути застрахований за одним
договором страхування та за згодою страхувальника кількома страховиками.
Перестрахування – страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником)
ризику виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником у іншого страховика
(цесіонарія, перестраховика).

Андеррайтинг – діяльність страховика щодо ідентифікації та аналізу ризику, визначення

можливості страхування, тарифних ставок та конкретних умов договору страхування,
відповідності договору принципам побудови страхового портфеля страхової компанії.
Андеррайтинг поділяється на:
- стандартний;
- індивідуальний.

Договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою

страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову
виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування
страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник
зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови
договору.

Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування, які розробляються

страховиком для кожного виду страхування.
Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом
(полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Страховий акт (аварійний сертифікат) – документ, який підтверджує факт та описує
обставини настання страхового випадку.
Аварійні комісари – особи, які займаються визначенням причин настання страхового
випадку та розміру збитків.
Мінімальний розмір статутного фонду (гарантійного депозиту) страховика, який
займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється у сумі,
еквівалентній 1 млн євро, а страховика, який займається страхуванням життя, 10 млн євро.
Страхові резерви – грошові фонди, що утворюються страховиками з метою
забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування.
Аквізиція – діяльність страховика з метою укладення нових договорів страхування.
Страхове поле – максимальна кількість об’єктів, які потенційно можна застрахувати в
конкретній місцевості.

Головними каналами продажу страхових полісів є:

- офісний – клієнт приходить до офісу СК;
- через посередників – брокерів та агентів.

Страховими посередниками є:
- страхові брокери – юридичні особи або фізичні особи, які зареєстровані як суб’єкти
підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у
страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у
страхуванні як страхувальник;
- перестрахові брокери – юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку
діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди із страховиком,
який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник;
- страхові агенти – фізичні або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням
страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори
страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов’язані із
здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань.

Залежно від форми страхування може бути:

- добровільним – здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком на
підставі визначених ним правил;
- обов’язковим – здійснюється на підставі порядку та правил, встановлених Кабінетом
Міністрів України.

Види добровільного страхування:

1) страхування життя;
2) страхування від нещасних випадків;
3) медичне страхування (безперервне страхування здоров’я);
4) страхування здоров’я на випадок хвороби;
5) страхування залізничного транспорту;
6) страхування наземного транспорту (крім залізничного);
7) страхування повітряного транспорту;
8) страхування водного транспорту;
9) страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);
10) страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;
11) страхування майна (іншого, ніж передбачено у пунктах 5-9);
12) страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи
відповідальність перевізника);
13) страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи
відповідальність перевізника);
14) страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи
відповідальність перевізника);
15) страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена у пунктах
12-14);
16) страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення
кредиту);
17) страхування інвестицій;
18) страхування фінансових ризиків;
19) страхування судових витрат;
20) страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій;
21) страхування медичних витрат;
22) страхування цивільно-правової відповідальності арбітражного керуючого за шкоду, яку
може бути завдано у зв’язку з виконанням його обов’язків;
23) страхування життя і здоров’я волонтерів на період надання ними волонтерської
допомоги;
24) страхування сільськогосподарської продукції;
25) інші види добровільного страхування.

Види обов’язкового страхування:

1) медичне страхування;
2) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в
установах, що фінансуються з Державного бюджету) на випадок інфікування ВІЛ при
виконанні ними службових обов’язків;
3) особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах, що
фінансуються з Державного бюджету) та сільської пожежної охорони і членів добровільних
пожежних дружин (команд);
4) страхування спортсменів вищих категорій;
5) страхування життя і здоров’я спеціалістів ветеринарної медицини;
6) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;
7) авіаційне страхування цивільної авіації;
8) страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов’язаних із
обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам,
багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;
9) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних
засобів;
10) страхування цивільної відповідальності суб’єкта господарювання, що надає послуги із
транспортування та/або зберігання транспортних засобів у разі тимчасового затримання
транспортних засобів, за шкоду, яка може бути заподіяна транспортному засобу при
здійсненні його транспортування та/або зберігання;
11) страхування засобів водного транспорту;
12) страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду,
яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту;
13) страхування працівників (крім тих, які працюють в установах, що фінансуються з
Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому
числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади;
14) страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яку може
бути заподіяно пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки, включаючи
пожежовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, господарська діяльність на яких може
призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;
15) страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну
довкіллю, здоров’ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено
такою угодою;
16) страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках,
передбачених Законом України “Про угоди про розподіл продукції”;
17) страхування фінансової відповідальності, життя і здоров’я тимчасового адміністратора,
ліквідатора фінансової установи та працівників Мінфіну, які визначені ним для вирішення
питань щодо участі держави у капіталізації банку;
18) страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафт і газу у
випадках, передбачених Законом України “Про нафту і газ”;
19) страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони
здоров’я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах, що
фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні
хвороби, пов’язаного з виконанням ними професійних обов’язків в умовах підвищеного
ризику зараження збудниками інфекційних хвороб;
20) страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію
небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров’ю
людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного
перевезення та утилізації небезпечних відходів;
21) страхування цивільної відповідальності суб’єктів космічної діяльності;
22) страхування відповідальності щодо ризиків, пов’язаних з підготовкою до запуску
космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;
23) страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок
настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів;
24) страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду
третім особам, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;
25) страхування відповідальності власників собак (за переліком порід, визначених Кабінетом
Міністрів України) щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім особам;
26) страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи
іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її
майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї;
27) страхування тварин (крім тих, що використовуються у цілях сільськогосподарського
виробництва) на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих
та нещасних випадків у випадках та згідно з переліком тварин, встановленими Кабінетом
Міністрів України;
28) страхування відповідальності суб’єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну
життю чи здоров’ю туриста або його майну;
29) страхування відповідальності морського судновласника;
30) страхування ліній електропередач та перетворюючого обладнання передавачів
електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійних лих або техногенних катастроф
та від протиправних дій третіх осіб;
31) страхування відповідальності виробників (постачальників) продукції тваринного
походження, ветеринарних препаратів, субстанцій за шкоду, заподіяну третім особам;
32) страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового
пошкодження або псування;
33) страхування майна, переданого у концесію;
34) страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яку може
бути заподіяно довкіллю або здоров’ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і
агрохімікатів;
35) страхування цивільної відповідальності суб’єкта господарювання за шкоду, яку може
бути заподіяно третім особам унаслідок проведення вибухових робіт;
36) страхування майнових ризиків користувача надр під час дослідно-промислового і
промислового видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ;
37) страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса;
38) страхування ризику невиплати гравцям призів у разі неплатоспроможності та/або
банкрутства оператора державних лотерей;
39) страхування життя і здоров’я фахівців у сфері протимінної діяльності (крім тих, які
працюють в установах, що фінансуються з Державного бюджету України) на період їхньої
участі у виконанні робіт з гуманітарного розмінування;
40) страхування цивільної відповідальності суб’єкта господарювання за шкоду, яку може
бути заподіяно довкіллю та (або) здоров’ю і майну третіх осіб під час виконання робіт з
гуманітарного розмінування.
 Тема 14. Особисте страхування
Особисте страхування – страхування майнових інтересів, пов’язаних з життям, здоров’ям,
працездатністю та пенсійним забезпеченням застрахованої особи.
Особисте страхування є:
- загальнообов’язковим державним соціальним;
- обов’язковим;
- добровільним.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування – це система прав, обов’язків і

гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення
громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати
годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших
випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом
сплати страхових внесків роботодавцями, громадянами, а також бюджетних та інших
джерел.

Залежно від страхового випадку є такі головні види загальнообов’язкового державного

соціального страхування:
- пенсійне страхування;
- страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;
- медичне страхування;
- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності;
- страхування на випадок безробіття.

Страхувальниками за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням є

роботодавці та застраховані особи.
Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов’язкове державне
соціальне страхування.
Страховиками при загальнообов’язковому державному соціальному є цільові страхові
фонди:
- Пенсійний фонд – для пенсійного страхування;
- Фонд соціального страхування – для страхування у зв’язку з тимчасовою втратою
працездатності, від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань,
медичного страхування;
- Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на
випадок безробіття – для страхування на випадок безробіття.

Страховий випадок – подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи на

отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг, передбачених законодавством
про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
До страхових випадків, з настанням яких надаються матеріальне забезпечення та соціальні
послуги, належать:
- тимчасова непрацездатність;
- інвалідність;
- досягнення пенсійного віку;
- вагітність та пологи;
- хвороба;
- смерть годувальника;
- нещасний випадок на виробництві;
- безробіття;
- професійне захворювання.

Види соціальних послуг та матеріального забезпечення, передбачені страхуванням від

безробіття:
- допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним
підприємницької діяльності;
- відшкодування витрат, пов’язаних із професійною підготовкою або перепідготовкою та
профорієнтацією;
- дотація роботодавцю для працевлаштування безробітних, у тому числі молоді на перше
робоче місце;
- допомога на поховання безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні;
- профілактичні заходи, спрямовані на запобігання настанню страхових випадків.

Види соціальних послуг та матеріального забезпечення, передбачені страхуванням у

зв’язку з тимчасовою втратою працездатності:
- допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);
- допомога по вагітності та пологах;
- допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від
нещасного випадку на виробництві);
- оплата лікування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після
перенесених захворювань і травм.

Види соціальних послуг та матеріального забезпечення, передбачені страхуванням від

нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання:
- профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним
захворюванням;
- відновлення здоров’я та працездатності потерпілого;
- допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або
професійного захворювання;
- відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням
здоров’я, пов’язаним з виконанням ним своїх трудових обов’язків;
- допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або
професійного захворювання.

Види соціальних послуг та матеріального забезпечення, передбачені медичним

страхуванням:
- діагностика та амбулаторне лікування;
- стаціонарне лікування;
- надання готових лікарських засобів та виробів медичного призначення;
- профілактичні та освітні заходи;
- забезпечення медичної реабілітації осіб, які перенесли особливо важкі операції або мають
хронічні захворювання.
Види соціальних послуг та матеріального забезпечення, передбачені пенсійним
страхуванням:
- пенсії за віком, за інвалідністю внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва,
не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
- пенсії у зв’язку з втратою годувальника;
- медичні профілактично-реабілітаційні заходи;
- допомога на поховання пенсіонерів;
- пенсія за інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного
захворювання;
- пенсія у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на
виробництві або професійного захворювання.

Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – це

консолідований страховий внесок на пенсійне страхування, страхування у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, медичне
страхування, страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності, страхування на випадок
безробіття, який в обов’язковому порядку сплачується страхувальниками з метою
забезпечення реалізації прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за
соціальним страхуванням.

Єдиний внесок для найманих працівників становить 22 відсотки суми нарахованої заробітної
плати. Його сплачує роботодавець.
Страховиками при обов’язковому та добровільному особистому страхуванні є страхові
компанії.
Обов’язкове страхування від нещасних випадків на транспорті
Застрахованими особами є:
- пасажири залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного і
електротранспорту, крім внутрішнього міського, з моменту оголошення посадки до моменту
завершення поїздки;
- водії на час обслуговування поїздки.

Обов’язкове страхування від нещасних випадків на транспорті

Кожному застрахованому перевізник, що виступає агентом страховика, видає страховий
поліс. Він може бути на окремому бланку або на звороті квитка.
При страхуванні водіїв перевізник укладає зі страховою компанією страховий договір.
Страховий платіж при:
- міжміських перевезеннях – до 1,5 % вартості квитка;
- приміських перевезеннях – до 3 % вартості квитка;
- міжнародних перевезеннях – до 2 % вартості квитка.
Страховий тариф на рік при страхуванні водія – 0,18 % страхової суми.

Обов’язкове страхування від нещасних випадків на транспорті

Розмір страхової суми для кожного застрахованого становить 6000 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян.
Страховики виплачують страхові суми:
- в разі загибелі або смерті застрахованого – 100 % страхової суми;
- при встановленні:
І групи інвалідності – 90 % страхової суми;
ІІ групи інвалідності – 75 % страхової суми;
ІІІ групи інвалідності – 50 % страхової суми;
- у разі тимчасової втрати працездатності – 0,2 % страхової суми за кожну добу, але не
більше 50 % страхової суми.
Добровільне страхування від нещасних випадків
Страховик має здійснити страхову виплату у випадку смерті страхувальника або
застрахованої особи, тимчасової втрати ними працездатності, встановлення їм інвалідності,
отримання ними травматичних ушкоджень, функціональних розладів здоров’я,
передбачених договором страхування внаслідок нещасного випадку, який стався під час дії
договору страхування.

Добровільне страхування від нещасних випадків може бути:

- особистим – фізична особа є страхувальником і застрахованою особою;
- колективним – страхувальником є роботодавець, який страхує своїх працівників.

Добровільне страхування від нещасних випадків може поширюватися на:

- лише період професійної діяльності;
- період професійної діяльності та приватне життя застрахованої особи.

Страхування життя і здоров’я волонтерів на період надання ними волонтерської

допомоги
Страховик має здійснити страхову виплату у випадку смерті застрахованої особи, тимчасової
втрати нею працездатності, встановлення їй інвалідності, отримання нею передбачених
договором страхування травматичних ушкоджень чи інших розладів здоров’я, що пов’язані з
наданням застрахованою особою волонтерської допомоги.

Добровільне медичне страхування:

Медичне страхування (безперервне страхування здоров’я) – страховик оплачує частину
або повну вартість медикосанітарної допомоги певного переліку та якості в межах обраної
страхувальником програми медичного страхування, або відшкодовує понесені
страхувальником документально підтверджені витрати на отримання медико-санітарної
допомоги.

Страхування здоров’я на випадок хвороби – страховик має здійснити страхову

виплату у випадку смерті страхувальника або застрахованої особи, тимчасової втрати ними
працездатності, встановлення їм інвалідності внаслідок хвороби або у випадку їх
захворювання на хворобу, передбачену договором страхування, яка сталася під час дії
договору страхування.

Страхування медичних витрат під час подорожі:

- компенсаційний спосіб – страховик має відшкодувати документально підтверджені
витрати на отримання страхувальником або застрахованою особою медикосанітарної або
іншої допомоги у зв’язку з настанням страхового випадку під час подорожі (поїздки);
- сервісний спосіб – страхувальник отримує медичні послуги в країні перебування, а
розрахунок здійснюється між сервісною (асистуючою) компанією, яка діє від імені страхової
компанії, та медичним закладом.

Система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів:

І – солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, що
базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання
соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду;
ІІ – накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, що
базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді або
у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб'єктах другого рівня системи пенсійного
забезпечення та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних
пенсій і одноразових виплат;
ІІІ – система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної
участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою
отримання громадянами пенсійних виплат.

Участь страхових компаній у системі пенсійного забезпечення:

- НПФ можуть укласти зі страховими компаніями договори страхування ризику настання
інвалідності або смерті учасника фонду;
- коли страхувальник досягне пенсійного віку, він може перерахувати свої пенсійні кошти з
Накопичувального фонду або недержавного пенсійного фонду до страхової компанії, яка
буде виплачувати йому довічну пенсію.

Страхування життя – це вид особистого страхування, який передбачає обов’язок

страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі:
- смерті застрахованої особи;
- дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування;
- досягнення застрахованою особою визначеного договором віку.
Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов’язок страховика
здійснити страхову виплату у разі:
- нещасного випадку, що стався із застрахованою особою;
- хвороби застрахованої особи.
Страхування життя відноситься до накопичувального страхування.
Усі інші види страхування (в т.ч. страхування здоров’я, від нещасних випадків, майна,
цивільної відповідальності) – це ризикове страхування.

Накопичувальне страхування полягає у тому, що протягом дії договору страхування клієнт

вносить страхові платежі, а після закінчення терміну дії договору страхування отримує
гарантований накопичений капітал з інвестиційним доходом і може вибрати зручний для
себе спосіб виплати: отримати всю суму відразу або у вигляді додаткової пенсії.
За договорами страхування життя страхові платежі можна сплачувати щорічно,
щоквартально або щомісячно відповідно до узгодженого графіка.
Страхові платежі можуть бути номіновані у гривні або в іноземній валюті.
Страхова виплата здійснюється тією валютою, яка передбачена договором страхування.

Страхові виплати за договором страхування життя здійснюються в розмірі страхової суми

(її частини) або у вигляді регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі
страхування сум (ануїтету).
У разі дострокового припинення дії договору страхування життя страховик виплачує
страхувальнику викупну суму, яка є майновим правом страхувальника за договором
страхування життя.
Підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового
відшкодування є:
1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування,
спрямовані на настання страхового випадку;
2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої
укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвів до
страхового випадку;
3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору
страхування або про факт настання страхового випадку і т.д.
Тема 15. Страхування відповідальності
Страхування відповідальності – страхування майнових інтересів, пов’язаних з
відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також
шкоди, заподіяної юридичній особі.

Обов’язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних

транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної
життю, здоров’ю або майну потерпілих внаслідок дорожньотранспортної пригоди та захисту
майнових інтересів страхувальників.
Розмір страхового платежу встановлюється страховиком самостійно шляхом добутку
розміру базового страхового платежу та значень відповідних коригуючих коефіцієнтів (К1–
К8 та К бонус-малус).
Коефіцієнт бонус-малус – коригуючий коефіцієнт, за допомогою якого страховик
коригує страхову премію залежно від того, чи були страхові випадки по відношенню до
об’єкта страхування у певному проміжку часу.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, не може

перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якої відшкодовується збиток,
заподіяний майну потерпілих.
Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю або здоров’ю потерпілих, не
застосовується.
Внутрішні договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності
укладаються строком на один рік.
Укладення внутрішніх договорів обов’язкового страхування цивільно-правової
відповідальності на строк менший, ніж один рік, але не менш як на 15 днів допускається
виключно щодо транспортних засобів: незареєстрованих – на час до їх реєстрації,
тимчасово зареєстрованих – на час до їх постійної реєстрації, зареєстрованих на території
іноземних держав – на час їх перебування на території України.

Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 160 тисяч гривень
на одного потерпілого.
Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю потерпілих, становить 320
тисяч гривень на одного потерпілого.
У разі оформлення документів про дорожньотранспортну пригоду без участі уповноважених
працівників Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну
потерпілих, не може перевищувати 80 тисяч гривень.

Страховим випадком є дорожньотранспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого

транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність
особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю або майну
потерпілого.
У разі настання дорожньо-транспортної пригоди, водій транспортного засобу, причетний
до такої пригоди, зобов’язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня
настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено
договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про
дорожньо-транспортну пригоду, а також відомості про місцезнаходження свого
транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Страховик зобов’язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про
настання страхового випадку розпочати його розслідування, а протягом 10 робочих днів –
направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце
настання страхового випадку або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення
причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Шкодою, заподіяною життю та здоров’ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної
пригоди, є:
- шкода, пов’язана з лікуванням потерпілого;
- шкода, пов’язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;
- шкода, пов’язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;
- моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий зазнав у
зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;
- шкода, пов’язана із смертю потерпілого.

Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, – це

шкода, пов’язана з:
- пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
- пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів
регулювання руху;
- пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
- проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-
транспортної пригоди;
- пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до
відповідного закладу охорони здоров’я, чи забрудненням салону цього транспортного
засобу;
- евакуацією транспортних засобів з місця дорожньотранспортної пригоди.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на
отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про
дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування та
підтверджуючі документи.
Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з
особою, яка має право на отримання відшкодування, але не пізніш як через 90 днів з
дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов’язаний прийняти рішення про
здійснення страхового відшкодування та виплатити його.
Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована
сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Залежно від території дії договори обов’язкового страхування цивільно-правової

відповідальності власників наземних транспортних засобів поділяють на:
- внутрішній договір обов’язкового страхування цивільноправової відповідальності;
- договір міжнародного обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Внутрішні договори страхування діють виключно на території України.

Договори міжнародного страхування діють на території країн, зазначених у таких договорах.
Україна є членом міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка».

У разі виїзду зареєстрованого в Україні автотранспортного засобу на територію інших країн -

членів міжнародної системи автострахування «Зелена картка», власник такого транспортного
засобу зобов’язаний укласти договір міжнародного обов’язкового страхування цивільно-
правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, дія якого
поширюється на ці країни, та отримати від страховика – повного члена Моторного
(транспортного) страхового бюро страховий сертифікат «Зелена Картка» єдиного зразка,
який прийнятий в усіх країнах - членах цієї міжнародної системи страхування.
Міжнародний договір “Зелена картка” може укладатися на строк 15 днів, 1 місяць, 2 місяці, 3
місяці, 4 місяці, 5 місяців, 6 місяців, 7 місяців, 8 місяців, 9 місяців, 10 місяців, 11 місяців або
один рік.

Страховики, яким дозволено займатися обов’язковим страхуванням цивільно-правової

відповідальності власників наземних транспортних засобів, зобов’язані бути членами
Моторного (транспортного) страхового бюро України, яке є юридичною особою, що
утримується за рахунок коштів страховиків.

МТСБУ є гарантом відшкодування шкоди:

- на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена
картка», заподіяної власниками або користувачами транспортних засобів, якщо такі власники
або користувачі надали іноземним компетентним органам страховий сертифікат «Зелена
картка», виданий від імені страховиків - членів МТСБУ;
- на території України, заподіяної водіями – нерезидентами, які надали страховий сертифікат
«Зелена картка».

Крім того, МТСБУ відшкодовує шкоду у разі її заподіяння:

- транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову
відповідальність;
- невстановленим транспортним засобом;
- транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті
протиправних дій іншої особи;
- особами, які звільнені від обов’язкового страхування цивільноправової відповідальності;
- у разі недостатності коштів та майна страховика – учасника МТСБУ, що визнаний
банкрутом або ліквідований, для виконання його зобов’язань за договором обов’язкового
страхування цивільно-правової відповідальності;
- у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого
транспортного засобу поліцейським та медичним працівникам закладів охорони здоров’я.
 Тема 16. Страхування майна
Майнове страхування – страхування майнових інтересів, пов’язаних з володінням,
користуванням і розпорядженням майном.
При страхуванні транспорту страховик бере на себе зобов’язання відшкодувати
страхувальнику або вигодонабувачу збиток, понесений ними у зв’язку з пошкодженням,
знищенням або втратою застрахованого транспортного засобу.
Коли страхують корпус машини (автомобіля, корабля, вагону і т.д.), говорять про каско
страхування.

Найпопулярнішими страховими випадками при каско страхуванні є:

- пошкодження або знищення ТЗ або його частин;
- незаконне заволодіння ТЗ, пошкодження або знищення ТЗ або його частин, викликані
незаконними діями третіх осіб;
- пошкодження або знищення ТЗ або його частин внаслідок стихійного лиха, падіння дерев
та інших предметів, пожежі та самозаймання ТЗ.
У цьому різновиді страхування також використовують систему бонус-малус – знижки, якщо
не було страхових випадків, або, навпаки, надбавки, якщо такі випадки були.

Страхування вантажів або багажу – карго страхування – страховик бере на себе

зобов’язання відшкодувати страхувальнику або вигодонабувачу збиток, пов’язаний з
пошкодженням, знищенням (загибеллю) або втратою застрахованого вантажу та багажу чи
його частини під час перевезення будь-якими видами транспорту та під час його проміжного
складського зберігання.
Страхування майна (іншого, ніж транспорт) – страховик бере на себе зобов’язання
відшкодувати страхувальнику або вигодонабувачу збиток, пов’язаний з пошкодженням,
знищенням (загибеллю) або втратою застрахованого майна.

Класичними ризиками при страхуванні майна є:

- вогневі ризики;
- ризики стихійних явищ;
- ризик аварії водопровідних, опалювальних, каналізаційних, протипожежних систем;
- ризик протиправних дій третіх осіб – крадіжка, хуліганство, розбій і т.д.
Майном, яке страхують, є будівлі, квартири, предмети домашнього вжитку, тварини тощо.

Страхування у банківському кредитуванні:

- страхування кредитів (страхувальником може бути як банк, так і позичальник);
- страхування виданих гарантій (порук) та гарантій (страхувальником в першому випадку
буде гарант (поручитель), а в другому – кредитор);
- страхування предмета застави за кредитом;
- страхування життя;
- титульне страхування – страховик відшкодує фінансові втрати покупця нерухомості, якщо
суд визнає операцію купівлі-продажу недійсною.

Страхування фінансових ризиків – страхування ризику недоотримання прибутку або втрати

доходу. Страховик бере на себе зобов’язання відшкодувати страхувальнику або
вигодонабувачу збиток, понесений внаслідок:
- перерви в господарській діяльності;
- порушення договірних зобов’язань (невиконання або неналежне виконання контрагентом
договірних зобов’язань перед страхувальником);
- неможливість здійснення подорожі або службової поїздки;
- непередбачених фінансових витрат;
- шахрайських дій (наприклад, збитки, пов’язані з ризиками здійснення операцій з
використанням платіжних карток).

Страхування інвестицій – страховик бере на себе зобов’язання відшкодувати

страхувальнику або вигодонабувачу збиток, понесений ними при здійсненні інвестиційної
діяльності внаслідок втрати інвестиції або її частини, неотримання інвестиційного доходу.
Страхування судових витрат – страховик бере на себе зобов’язання відшкодувати
страхувальнику або вигодонабувачу збиток, понесений ними у зв’язку з
непередбачуваними судовими витратами.

Страхування сільськогосподарської продукції – страховик бере на себе зобов’язання

відшкодувати страхувальнику або вигодонабувачу збиток, понесений ними у зв’язку з
пошкодженням чи втратою посівів, загибеллю, втратою, вимушеним забоєм, травматичним
пошкодженням або захворюванням сільськогосподарських тварин, птиці, кролів, хутрових
звірів, бджолосімей, риби, недобором тваринницької продукції, продукції бджільництва,
загибеллю чи неоотриманням урожаю внаслідок настання подій, передбачених договором
страхування.
Такими подіями найчастіше є пожежі, стихійні явища (град, злива, буря, посуха),
вимерзання, затоплення.

Експортно-кредитне агенство – створене для стимулювання експорту товарів (робіт,

послуг) українського походження через здійснення страхування, перестрахування,
надання гарантій, реалізацію програми часткової компенсації процентної ставки за
експортними кредитами. Отже, ЕКА має займатися страхуванням і перестрахуванням
від комерційних і некомерційних ризиків:
- експортних кредитів, наданих банками-кредиторами українському експортеру для
забезпечення виконання умов зовнішньоекономічного договору;
- прямих інвестицій з України, що вкладаються у створення інфраструктури, необхідної для
розвитку експорту товарів українського походження, у разі втрати інвестицій або їх частини;
- зовнішньоекономічних договорів українських експортерів для забезпечення відшкодування
коштів у разі невиконання іноземним покупцем зобов’язань за таким договором та ін.

Комерційні ризики:
- довільне розірвання зовнішньоекономічного договору;
- неплатоспроможність або банкрутство іноземного покупця чи українського продавця та ін.
Некомерційні ризики:
- стихійні лиха, промислові аварії;
- ембарго на торгівлію, мораторій на здійснення платежів;
- збройні конфлікти, воєнні дії, повстання, революції та ін.

Одна із структур Світового банку – Багатостороннє агенство гарантування інвестицій

(об’єднує 180 країн).
Ціль створення БАГІ – сприяти залученню прямих іноземих інвестицій в країни, що
розвиваються, через страхування політичних ризиків інвесторів та кредиторів. Такими
ризиками є:
- неможливість конвертації і переказу грошових коштів за кордон;
- конфіскація власності;
- порушення контракту;
- війни і громадські безпорядки.