Сексуальну поведінку МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Факультет міжнародних економічних відносин та туристичного бізнесу

Кафедра міжнародних економічних відносин імені Артура Голікова

РЕФЕРАТ

з курсу “Міжнародне право”

на тему: Цивільна правосуб’єктність у міжнародному приватному праві

Студентки 3 курсу групи

очної форми навчання
спеціальності 292 "Міжнародні
економічні відносини"
освітньої програми "Міжнародні
економічні відносини"

Харків – 202_
 ЗМІСТ

Вступ.........................................................................................................................3
Пункт 1. Цивільна правоздатність фізичних та юридичних осіб.......................4
Пункт 2. Цивільна дієздатність у міжнародному приватному праві та
національному законодавстві України..................................................................6
Пункт 3. Міжнародний цивільний процес ...........................................................9
Висновки................................................................................................................11
Список використаних джерел..............................................................................12
 3

Вступ

У міжнародному праві поняття цивільної правосуб'єктності, що

включає правоздатність та дієздатність, визначає права і обов'язки іноземних
громадян на території країни. Воно закріплюється національним
законодавством і часто має загальні положення з правами і обов'язками
громадян країн. Також, законами країни визначається правоздатність
юридичних осіб, в тому числі і іноземних.
В українському законодавстві все вище сказане встановлюється
законом України «Про міжнародне приватне право» і Цивільним Кодексом
України.
Питання застосування права і громадянської правосуб'єктності в
міжнародному приватному праві розглядаються міжнародним цивільним
процесом, який регулює цивільно-правові відносини двох або більше країн.
 4

1. Цивільна правоздатність фізичних та юридичних осіб

Для участі в правовідносинах особи повинні мати певні якості, визнані

або встановлені законом. Сукупність цих якостей утворює поняття суб'єкта
права і правосуб'єктності особи.
Правосуб'єктність – загальна здатність особи бути суб'єктом
правовідносин, при цьому розглядається не тільки визнання особи в якості
суб'єкта правовідносин взагалі, а також кваліфікація його як суб'єкта або
можливого суб'єкта конкретно-суб'єктивних прав і обов'язків.
Правосуб'єктність розглядається як соціально-правова здатність особи, яка є
юридичною мірою здатності участі в правовідносинах.
У ст. 6 Загальної декларації прав людини зазначено, що кожна людина,
де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб'єктності.
Відповідно до Міжнародного пакту «Про громадянські та політичні права»
(преамбула), людська особистість є в одній особі і людиною, і громадянином.
Відповідно до ст. 16 був підписаний пакт «кожна людина, де б вона не
перебувала, має право на визнання її правосуб'єктності», таким чином, пакт
визнає особистість суб'єктом права незалежно від країни, в якій проживає або
перебуває громадянин, незалежно від того, в якій правовій системі йому
доводиться діяти.
Поняття правосуб'єктності включає в себе три аспекти: правоздатність,
дієздатність і деліктоздатність. Цивільна правоздатність, тобто здатність
мати цивільні права і нести обов'язки, виникає зазвичай з моменту
народження (в Італії - через 24 годин після народження). Зміст
правоздатності встановлюється національним законодавством. Іноземні
громадяни, які перебувають на території іншої держави, мають
правоздатність, яка визначається місцевим правопорядком зазвичай на основі
національного режиму.
 5

У Законі України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 №

2709-IV закріплено поняття цивільної правоздатності фізичних і юридичних
осіб. Виникнення і припинення цивільної правоздатності фізичної особи
визначається її особистим законом.
Особистим законом фізичної особи вважається право держави,
громадянином якої вона є. Якщо фізична особа є громадянином двох або
більше держав, її особистим законом вважається право тієї з держав, з якою
особа має найбільш тісний зв'язок, зокрема, має місце проживання або
займається основною діяльністю. Особистим законом особи без
громадянства вважається право держави, в якій ця особа має місце
проживання, а при його відсутності - місце перебування. Особистим законом
біженця вважається право держави, в якому має місце перебування. При
визначенні особистого закону відповідно до частин другої і третьої статті 16
ЗУ «Про міжнародне приватне право» вважається, що якщо недієздатна
особа змінила місце проживання без згоди свого законного представника, то
така зміна не тягне зміну особистого закону такої особи.
Іноземці та особи без громадянства мають цивільну правоздатність в
Україні нарівні з громадянами України, крім випадків, передбачених законом
або міжнародними договорами України.
Розглянемо положення ЗУ «Про міжнародне приватне право» щодо
правоздатності юридичних осіб. Згідно ст. 26, цивільна правоздатність та
дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної
особи.
Особистим законом юридичної особи вважається право держави
місцезнаходження юридичної особи, в якому юридична особа зареєстрована
або іншим чином створена згідно з правом цієї держави. При відсутності
таких умов або якщо їх неможливо встановити, застосовується право
держави, в якому знаходиться виконавчий орган управління юридичної
особи.
 6

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки

(цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю
природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність
юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична
особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких
встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу
(ліцензії).
Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її
створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру
запису про її припинення.
Підприємницька та інша діяльність іноземних юридичних осіб в
Україні регулюється законодавством України щодо юридичних осіб України,
якщо інше не встановлено законом.
Особистим законом іноземної організації, яка не є юридичною особою
відповідно до права держави, у якій така організація створена, вважається
право цієї держави. Якщо така організація діє на території України, до її
діяльності застосовується законодавство України, яке регулює діяльність
юридичних осіб, якщо інше не випливає з вимог законодавства чи суті
правовідносин.

2. Цивільна дієздатність у міжнародному приватному праві та

національному законодавстві України

Під цивільною дієздатністю фізичної особи зазвичай розуміється його

здатність своїми діями набувати цивільних прав та обов'язків. Для того, щоб
бути дієздатним, людина повинна усвідомлювати і правильно оцінювати
характер і значення скоєних ним дій, що мають правове значення. Тому це
властивість індивіда залежить, на відміну від правоздатності, з його
розумового стану. Зміст та порядок визнання дієздатності закріплені у
національному законодавстві.
 7

В даний час законодавство практично всіх держав світу визначає, що

дієздатним у повному обсязі громадянин стає з моменту досягнення ним
встановленого в законі віку повноліття, який в різних країнах визначається
по-різному. Наприклад, в Росії, Англії і Франції громадяни визнаються
повністю дієздатними з 18 - років, у Німеччині в день закінчення 18-го року
життя, в Швейцарії та Японії в 20-річному віці. У США в різних штатах
повноліття наступає у віці від 18 років до 21 року.
Що стосується неповнолітніх осіб, то вони можуть бути або повністю
недієздатними, або мати обмеженою дієздатністю. Так, зокрема, у ФРН
дитина, яка не досягла семи років, визнається абсолютно недієздатною.
Водночас, у віці від 7 до 18 років він має право здійснювати операції за
згодою свого законного представника або, в деяких випадках, самостійно.
У Франції неповнолітній вважається недієздатним до досягнення 18 років.
Його майном в цей період часу управляють батьки або опікуни. Вони також
роблять угоди від його імені. Проте в певних випадках неповнолітній вправі
самостійно здійснювати акти цивільно-правового характеру, отримавши
попередню згоду батьків або опікуна. По досягненні неповнолітнім
французом 16-річного віку деякі з скоєних їм угод визнаються дійсними і за
відсутності такої згоди (укладення трудового договору, розпорядження своїм
заробітком або внеском у банку та ін.) В Англії до досягнення 18 років
фізична особа вважається неповнолітнім, і його дієздатність обмежена
незалежно від віку.
У ряді країн континентальної Європи за спеціальним рішенням суду
неповнолітній може бути оголошений повнолітнім. Зазначена процедура
отримала в законодавстві відповідних держав найменування «емансипація».
Однак, хоча емансипація неповнолітнього і розширює значною мірою його
дієздатність, вона не тягне за собою в повній мірі тих же правових наслідків,
що і природне досягнення повноліття. 
В Україні цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми
діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також
 8

здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх

виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної
дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним Кодексом і може
бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.
Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона
страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність
усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, якщо вона
зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними
речовинами, азартними іграми тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а
також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне
матеріальне становище.
Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи
встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України. Цивільна
дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили
рішенням суду про це.
Над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена,
встановлюється піклування. Фізична особа, цивільна дієздатність якої
обмежена, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини.
Правочини щодо розпорядження майном та інші правочини, що виходять за
межі дрібних побутових, вчиняються особою, цивільна дієздатність якої
обмежена, за згодою піклувальника. Відмова піклувальника дати згоду на
вчинення правочинів, що виходять за межі дрібних побутових, може бути
оскаржена особою, цивільна дієздатність якої обмежена, до органу опіки та
піклування або суду. Одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів
особи, цивільна дієздатність якої обмежена, та розпоряджання ними
здійснюються піклувальником. Піклувальник може письмово дозволити
фізичній особі, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно одержувати
заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи та розпоряджатися ними. Особа,
цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно несе відповідальність за
 9

порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду,

що завдана нею іншій особі.

3. Міжнародний цивільний процес

Міжнародний цивільний процес (МГП) - це сукупність процесуальних

норм, що регулюють процедуру розгляду цивільно-правових спорів,
пов'язаних з правопорядком двох і більше держав. Термін МГП має умовний
характер - слово «міжнародний» має те ж значення, що і в МПП: воно
означає наявність приватно правових відносини, пов'язаного з іноземним
правопорядком. «Міжнародним» в міжнародному процесуальному праві є не
його міждержавний характер, а поставлені перед цим правом завдання. МГП
притаманні ті ж риси, що і національному цивільного процесу: процес
націлений на захист або оспорювання цивільних прав; процес має публічний
характер, пов'язаний з реалізацією владних повноважень державних органів.
МГП - це форма реалізації громадянських прав, яка здійснюється як публічне
правовідносини.
Як і приватне право, цивільний процес захищає права і інтереси
учасників цивільного обороту. Цивільний процес переслідує приватно мети,
користуючись публічно-правовими засобами. З цих позицій цивільний
процес важко віднести до публічного або приватного права; його слід
вважати самостійною правовою категорією. Все сказане відноситься і до
МГП.
Норми МГП спрямовані на регулювання приватноправових відносин,
пов'язаних з іноземним правопорядком. Сфера дії МГП:
1) міжнародна підсудність цивільних справ;
2) цивільно-процесуальний статус іноземних осіб (фізичних і
юридичних), іноземної держави, міжнародних організацій;
3) судові докази в справах, пов'язаних з іноземним правопорядком;
4) вирішення питання про застосовне право;
 10

5) встановлення змісту, тлумачення і застосування іноземного права;

6) виконання іноземних судових доручень;
7) визнання і примусове виконання іноземних судових рішень;
8) примусове виконання іноземних арбітражних рішень.
Міжнародний цивільний процес - самостійна частина системи МПП і
включається в його структуру. Процесуальні проблеми найтіснішим чином
пов'язані з питаннями підлягає застосуванню права і цивільної
правоздатності.
 11

Висновки

Громадянська правосуб'єктність, що включає в себе правоздатність і

дієздатність громадянина, має високе статусне значення і відноситься до
невідчужуваним конституційним правам громадян. Цивільна правоздатність,
що входить до складу правосуб'єктності, визнається в рівній мірі для всіх
фізичних осіб. Юридичні ж особи можуть володіти правоздатністю в
відповідності зі своїм особистим законом.
Інший аспект правосуб'єктності - дієздатність - залежить від багатьох
факторів, закріпленими національним законодавством, такими як вік, стан
здоров'я та ін. Придбання дієздатності, причини її обмеження можуть
відрізнятися у різних країн.
Незважаючи на те, що в кожній правовій системі є особливості
правосуб'єктності, основний зміст і значення правосуб'єктності не повинні
суперечити розумінню і визнанню правосуб'єктності громадян, закріплених
міжнародним правом і не повинно призводити до їх заперечення.
 12

Список використаних джерел

1. Гелюса Х.Г. Поняття та сутність правосуб’єктності як категорії права

// Грамота. – 2011. – №5 (11). – С. 22-25.
2. Єрмолаєва Т. А., Ананьєва А. А. Громадянська правосуб'єктність
фізичних осіб: еволюція змісту // Lex Russica. – 2019. – №12 (157). – С. 9-17.
3. Загальна декларація прав людини: прийнята резолюцією 217 А (III)
Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року
4. Міжнародне приватне право : підручник / М.М. Богуславський. – 2-е
вид. – М: Міжнародні відносини. – 401 с.
5. Міжнародне приватне право : підручник / Шевчук Д. А. - 2009.
Міжнародне приватне право: підручник / І. В. Гетьман-Павлова. – 4-е
вид. – М.: Видавництво Юрайт, 2013. – 959 с. – Серія: Магістр. Поглиблений
курс.
6. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права: прийнято
резолюцією 2200 А (XXI) Генеральної Асамблеї від 16 грудня 1966 року.
7. Про міжнародне приватне право: закон України від 23.06.2005
№2709- IV зі змінами та доповненнями від 16 травня 2013 року №245-VII.
8. Саградян М. Цивільна дієздатність фізичної особи в Україні та в
зарубіжних країнах // Цивільне право і процес. – 2018. - №4. – С.69-73.
9. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV. Книга перша.