МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

Кафедра екологічного права

КУРСОВА РОБОТА
з екологічного права України
на тему: «Право природокористування»

Студента 4 курсу 2 групи

Інституту підготовки кадрів для органів
юстиції України,
спеціальності правознавство
Вовка Степана Юрійовича

Керівник: доцент
Шахов Віктор Семенович

Національна шкала _______________

Кількість балів ___ Оцінка: ECTS ___

Члени комісії: ______ _______________________

(підпис) (ПІБ)
______ ________________________
(підпис) (ПІБ)

1
 Харків – 2014
Зміст
Вступ..........................................................................................................3 ст.
1. Поняття права природокористування, його види та принципи.................5 ст.
2. Суб’єкти та об’єкти права природокористування......................................10 ст.
3. Підстави виникнення та припинення права природокористування........13 ст.
4.Права і обов'язки природокористувачів......................................................17 ст.
5. Захист права природокористування.............................................................22 ст.
Висновок...................................................................................................25 ст.
Список використаної літератури............................................................26 ст.

2
 Вступ

Об'єкти природи є матеріальною основою розвитку народного

господарства, підвищення матеріального і культурного рівня життя людей.
Суспільство не може існувати, не використовуючи землю, воду, деревину,
повітря, корисні копалини, тваринний світ тощо. Однак природокористування
повинно бути раціональним, тобто науково обгрунтованим, економним і
невиснажливим для природи. Під природокористуванням розуміється
використання корисних властивостей навколишнього природного середовища
для задоволення потреб народного господарства і громадян.
Використовуючи природні багатства, людина забезпечує себе всім
необхідним для життя і виробничої діяльності. Тому використання природних
ресурсів передбачається в річних і перспективних планах економічного та
соціального розвитку держави. Це дозволяє використовувати їх раціонально,
по-господарськи, не спричиняючи великих збитків природі й її багатствам. На
жаль, є ще багато людей, психологія яких залишається на споживацькому рівні
— аби більше взяти від природи. Підхід до природи як до невичерпного
джерела спричиняє багато різних екологічних правопорушень.
У XXI столітті людство зіткнулося з безпрецедентною проблемою
глобального екологічного виживання. В світі не існує країни, якої б не
торкнулася тією чи іншою мірою екологічна криза, безпосередньо пов’язана з
обмеженістю природних ресурсів планети, станом демографічних, соціальних
та економічних процесів.
На сьогодні проблема охорони навколишнього природного середовища і
раціонального використання природних ресурсів переросла в одну з
найважливіших глобальних проблем сучасності. Від неї залежить основа
існування людського суспільства. Відносини людини з природою мають
різнобічний характер. Протягом всієї історії людина задовольняла свої потреби
за рахунок використання природи, її ресурсів чи властивостей, або у взаємодії з
нею. З часом форми відносин людини з природою ускладнювались, ставали все
3
більш різноплановими. Для того щоб надати організованості цим відносинам,
уникнути нищівної експлуатації природних ресурсів, запобігти їх вичерпанню і
забезпечити раціональне використання і відтворення, була потрібна правова
регламентація. Право природокористування виникло у відповідь на ці потреби.

4
 1.Поняття права природокористування, його види та принципи
Природокористування — це одна із сторін взаємодії природи і суспільства,
яка виражається у використанні громадянами суспільства корисних для них
властивостей природи.
Людство активно використовує біля 55 відсотків суші, 12 відсотків річної
води, половини щорічного приросту лісу. Кожного року у світі вилучається з
надр біля 100 млрд. тонн руди і спалюється 7 млрд. тонн умовного палива. За
останні 100 років в атмосферу було викинуто 360 млрд. тонн вуглекислого газу.
В Україні сільськогосподарські угіддя займають41,84 млн. гектарів (69,3
відсотки території України),розораність земель досягла 56 відсотків території
країни і є найвищою у світі. Площа земель, зайнята різного роду відходами,
становить близько 160 тис. гектарів,збудовано 1087 водосховищ загальним
об'ємом понад55 млрд. м3, 7 великих каналів довжиною близько2000 км з
подачею на них понад 1000 м3 води за секунду, виробляється близько 5
відсотків світового обсягу мінерально-сировинних ресурсів, загальний обсяг
лісокористування становить 14,4 млн. м3.[ 15,ст. 96]
Суспільні відносини, що виникають у зв'язку ізприродокористуванням,
регулюються правовими нормами, які визначають порядок споживання
об'єктівприроди з метою використання їх корисних властивостей. Ці норми
містяться в нормативно-правових актах різного рівня (Конституції України,
земельному, водному, лісовому кодексах, кодексі про надра, законах про
охорону атмосферного повітря, про тваринний світ, про рослинний світ,
проприродно-заповідний фонд, а також в Указах Президента України,
постановах Кабінету Міністрів України, актах спеціально уповноважених
центральних органів виконавчої влади), які у своїй сукупності утворюють
інститут права природокористування.
Як інститут екологічного права, право природокористування є сукупністю
норм, закріплених в нормативно-правових актах, з приводу регулювання
відносин, що виникають при використанні природних ресурсів. Таке

5
трактування відображає поняття «право природокористування» в об'єктивному
розумінні. Воно означає наявність фактично розроблених, прийнятих,
затверджених, об'єктивно існуючих правових норм, які забезпечують механізм
правового регулювання правовідносин з приводу природокористування. Це
норми, які встановлюють форми і види природокористування, закріплюють
права і обов'язки природокористувачів та юридичні засоби захисту прав
суб'єктів правовідносин з приводу природокористування.
Крім об'єктивного, в науці екологічного права існує поняття «право
природокористування» в більш вузькому, суб'єктивному розумінні. В
суб'єктивному значенні право природокористування — це сукупність прав і
обов'язків природокористувача, які визначають коло його повноважень щодо
користування природними ресурсами.
Право природокористування в суб'єктивному значенні означає набуття
суб'єктом таких повноважень у відносинах з приводу природокористування, які
дозволяють йому діяти в рамках, визначених законом — правом
природокористування в об'єктивному розумінні, і вимагати захисту свого права
природокористування.
Отже, право природокористування — це система юридичних норм і засобів,
спрямованих на врегулювання правомочностей у відносинах з приводу
користування природними ресурсами, забезпечення ефективностіїх
використання та захист законних прав суб'єктів природокористування.[ 14,
ст.143; 16, ст.69]
Залежно від класифікаційних критеріїв існують різні види права
природокористування.
У найбільш укрупненому вигляді класифікація видів права
природокористування проводиться за ознакою його доступності, яка означає
певний порядок надання права природокористування. Відповідно до такої
класифікації правом загального природокористування є право вільно, без
потреби у наявності будь-якого дозволу компетентних або уповноважених на те
органів чи осіб користуватись природним об'єктом.

6
 Право спеціального природокористування — це таке право, яке набувається
з використанням дозвільної системи і потребує виділення окремих природних
об'єктів чи їх частин у відокремлене користування.
Законодавством України громадянам гарантується право загального
використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб
(естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без
закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів,
за винятком обмежень, передбачених законодавством України.
В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам,
підприємствам, установам, організаціям надаються у володіння, користування
або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих
у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та інших видів
діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, — на
пільгових умовах. Наприклад, ст. 49 Лісового кодексу України встановлено
право загального користування лісовими ресурсами для громадян України:
вільно перебувати у лісах, безкоштовно збирати для власного споживання
дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, інші плоди, гриби. При цьому
вони повинні дотримуватись вимог пожежної безпеки і користуватися
зазначеними ресурсами способами, що не завдають шкоди відтворенню цих
ресурсів, та у строки, встановлені державними лісогосподарськими органами.
Разом з тим ст. 50 Лісового кодексу України встановлює право спеціального
використання лісових ресурсів в межах земельних ділянок лісового фонду,
наданих для цього у користування, за спеціальним дозволом — відповідно до
лісорубного квитка (ордера) або лісового квитка. На відведення для
спеціального використання лісових земельних ділянок лісокористувачі мають
право здійснювати такі види спеціального використання лісових ресурсів:
заготівля деревини під час рубок головного користування, живиці, заготівля
другорядних лісових матеріалів (пень, луб, кора, деревина, зелень тощо).[5]

7
 Встановлення загального чи спеціального виду природокористування
залежить від виду природного об'єкта і стану навколишнього природного
середовища, який визначає значення цього об'єкта для суспільства. [22; ст.118]
Залежно від об'єкта природокористування розрізняють право
землекористування, надрокористування, водокористування, лісокористування,
право користування рослинним і тваринним світом, об'єктами природно-
заповідного фонду і т.д.
Відповідно до цільової спрямованості природокористування окремими
природними об'єктами можна говорити про більш детальну внутрішню
класифікацію видів природокористування:
— у водокористуванні — для господарсько-побутових, лікувальних,
оздоровчих, сільськогосподарських, енергетичних, рибогосподарських та інших
потреб;
— в користуванні тваринним світом — любительське, спортивне рибальство,
мисливство, використання об'єктів тваринного світу в наукових цілях, для
комерційного розведення і т. д.
Розрізняють постійне і тимчасове природокористування залежно від
встановлених строків природокористування. Наприклад, постійним і
тимчасовим може бути користування землею.
Постійним визнається землекористування без заздалегідь встановленого
строку. Тимчасове користування землею, відповідно до ст. 7 Земельного
кодексу України, може бути короткостроковим — до трьох років і
довгостроковим — від трьох до двадцяти п'яти років. У разі виробничої
необхідності ці строки може бути продовжено на період, що не перевищує
одного строку відповідно короткострокового чи довгострокового користування.
Строки природокористування іншими природними об'єктами визначаються
відповідним законодавством, а в кожному конкретному випадку
природокористування встановлюються органом, який видав дозвіл на
користування природним об'єктом.

8
 Крім того, класифікацію видів природокористування можна проводити за
такими критеріями:черговістю його виникнення: право первинного, право
вторинного користування — природокористування через посередництво
первинних природокористувачів;суб'єктами природокористування — право
колективного природокористування і право індивідуального
природокористування та ін. [15; ст. 98]
Правове регулювання відносин з приводу природокористування базується
на правових ідеях, принципах, основне спрямування яких — раціональне та
ефективне використання природних ресурсів, охорона та їх відновлення.
Принципами права природокористування є:
— екологічна безпека природокористування, обумовлена необхідністю
максимального збереження екологічних зв'язків в екосистемі, забезпечення її
цілісності, як природного середовища існування людства і забезпечення життя
на планеті;
— стабільність права природокористування, що забезпечує зацікавленість
користувача у поєднанні права використання природних ресурсів з обов'язком
щодо відтворення їх;
— раціональність і цільовий характер природокористування, що обумовлює
його ефективність і корисність;
— нормування і лімітування в природокористуванні, мета якого економічність
природокористування;
— платність спеціального природокористування і компенсаційність
негативного впливу від природокористування, наслідком якого стало
погіршення стану природного середовища;
— стимулювання ефективного природокористування для підвищення
зацікавленості користувачів в правильному господарському розпорядженні
природними ресурсами. [11; ст. 113]

9
 2.Суб’єкти та об’єкти права природокористування
Суб'єкти права природокористування - юридичні та фізичні особи, які в
установленому законом порядку набули права користування природними
ресурсами і зобов'язані здійснювати комплекс заходів щодо їх ефективного
використання, відтворення й охорони і мають у зв'язку з цим певні права та
обов'язки.
Залежно від природного об'єкта, наданого в користування, їх називають
водокористувачами, землекористувачами, лісокористувачами тощо. Природні
ресурси можуть надаватися в користування державним і недержавним
підприємствам, установам та організаціям, громадським об'єднанням,
релігійним організаціям, спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням та
організаціям за участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб,
підприємствам, які цілком належать іноземним інвесторам, а також громадянам
України. У випадках, передбачених законодавством, природні ресурси можуть
надаватися у право користування й іншим суб'єктам, наприклад, іноземцям чи
особам без громадянства.
Виникнення суб'єктивного права користування об'єктами природи пов'язано
з наявністю відповідної правоздатності, тобто передбаченої екологічним
законодавством здатності суб'єкта бути носієм прав і обов'язків по
використанню земель, вод, лісів, надр і т. ін.
Екологічна правоздатність громадянина виникає з моменту народження і
припиняється з його смертю, при цьому вона, як і цивільна, визнається за всіма
громадянами. Для громадян самостійне значення має поняття екологічної
дієздатності, тобто здатності своїми діями набувати і здійснювати права і
обов'язки з природокористування. Тому екологічна дієздатність, як і цивільна,
може визнаватися за різними громадянами і не в однаковому обсязі.
Поняття екологічної дієздатності самостійного значення для юридичних осіб
не має. Вказані суб'єкти, які володіють екологічною правоздатністю, завжди
дієздатні. Тому щодо них вживається термін "праводієздатність". Екологічна

10
праводієздатність властива лише самостійно оформленим як єдине ціле
організаціям, але не їх структурним підрозділам.
Класифікація суб'єктів права природокористування може бути здійснена за
різноманітнішими ознаками, наприклад, за родом діяльності або цільовим
призначенням наданих у користування об'єктів природи (сільськогосподарські,
несільськогосподарські), що ведуть лісове, водне, мисливське, рибне
господарство тощо; на юридичні та фізичні особи тощо. Серед громадян
розрізняють як окремих індивідів, так і групових суб'єктів права
природокористування. [17; ст. 115]
Об'єкти права природокористування — це конкретно визначені нормативно-
правовими актами природні ресурси або їх частини, на які спрямовано інтерес
природокористувача, обумовлений його потребами, і які закріплюються за ним
на праві природокористування.
Відповідно до загальноприйнятої класифікації природних ресурсів об'єкти
природокористування теж поділяються на об'єкти загального і спеціального
природокористування.
Перші характеризуються всезагальною доступністю, обумовленою
об'єктивною необхідністю щодо забезпечення життєдіяльності і
функціонування людини в суспільстві і природному середовищі. Вони не
можуть бути закріплені за окремими суб'єктами природокористування, оскільки
потрібні широкому загалу користувачів.
Другі відзначаються чітким відокремленим закріпленням лише за деякими
суб'єктами природокористування і встановленням права природокористування
тільки через видачу спеціальних дозволів на його здійснення.
Віднесення природних ресурсів до об'єктів загального чи спеціального
природокористування базується на правовому статусі кожного з них,
визначеному екологічним законодавством.
Особливості об'єктів загального природокористування:
• не передаються і не закріплюються за конкретними суб'єктами, а
використовуються без особливого дозволу всіма особами;

11
• не надаються дозволи на їх користування;
• санкціоновано державою і закріплено правом їх загальнодоступного
використання;
• їх використання не фіксується і не підлягає юридичній фіксації;
• безоплатність;
Особливості об’єктів спеціального природокористування:
• підлягають передачі і закріпленню за конкретними суб'єктами;
• обов'язкове надання дозволів;
• платність користування;
• юридичне фіксуються в природоресурсових кадастрах;
• підлягають державно-правовій реєстрації. [12; ст.76]

12
 3.Підстави виникнення та припинення права
природокористування
Відносини з приводу користування природними ресурсами, хоч і існують
з часів появи людини в природному середовищі, проте не є сталими. Вони
виникають, змінюються і припиняються залежно від обставин, породжених
інтересами і потребами людини, які спонукають її до використання корисних
властивостей природних ресурсів.
Під підставами виникнення відносин природокористування слід розуміти
законодавчо регламентовані обставини, із настанням яких зв'язується
виникнення права користування природними ресурсами, якими є відповідні
юридичні факти. Юридичні факти поділяються залежно від їх зв’язку з
індивідуальною волею на юридичні події і юридичні дії. Для загального
природокористування таким юридичним фактом є волевиявлення суб'єкта на
основі чинної правової норми, яка передбачає і дозволяє здійснювати таке
користування. Для спеціального природокористування потрібен певний
юридичний склад (при цьому для кожного окремого виду він має свою
специфіку), який у загальному охоплює:
•волевиявлення суб'єкта (як правило, це подання письмового клопотання,
заяви на адресу компетентного державного органу або власника природного
ресурса, який здійснює функції по розпорядженню відповідним природним
об’єктом);
•отримання дозволу на спеціальне використання, який є
офіційним документом , що засвідчує право підприємств, установ,
організацій, громадян на використання конкретних природних
ресурсів у межах затверджених лімітів. Загальний порядок отримання таких
дозволів регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1992 р.
«Про Порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних
ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного
значення». Дозволи (ліцензії тощо) на спеціальне використання природних
ресурсів видаються на основі затверджених належним чином лімітів (квот), що

13
визначають обсяги природних ресурсів для використання. Ліміти (квоти) — це
система встановлених природокористувачам на певний час обсягів граничного
використання (вилучення) природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих
речовин у навколишнє природне середовище і розміщення відходів
виробництва;
•прийняття рішення про передачу у користування конкретної частини
природного об'єкта або укладення договору оренди;
•відведення частини цього об'єкта в натурі;
•при потребі отримання інших документів, зокрема погоджень з відповідними
державними органами.
Право користування природними об’єктами може виникнути також у
зв’язку з користуванням основним об’єктом природи, переданим у
користування або у власність. Так, суб’єкт права користування мисливською
фауною або рибними запасами має певні права і по користуванню земельною
або водною територією (лісом, водоймищем). Таке природокористування (його
умови, межі допустимості та ін.) регламентується безпосередньо законом і не
потребує, як правило, спеціального дозволу. [12, ст. 86]
Право природокористування може бути припинено тільки на підставах та
в порядку передбаченому законом. Підстави припинення права
природокористування закріплені галузевим законодавством і є загальними для
різних видів користування та спеціальними для окремих видів, в залежності від
об'єктів.
Загальними підставами припинення права спеціального
природокористування є наступні:
• закінчення строку користування;
• припинення діяльності юридичної особи чи смерть громадянина-
користувача;
• добровільна відмова від користування об'єктом;
• використання природного об'єкта не за цільовим призначенням;
• невнесення плати за спеціальне природокористування;

14
• використання природних об'єктів у такий спосіб, що призводить до
погіршення їх якості;
• вилучення (викуп) об'єкта для загальнодержавних потреб.
Деякі підстави припинення права природокористування притаманні лише
користуванню окремими природними об’єктами. Тому, на відміну від
вищенаведених загальних, вони є специфічними для окремих природних
об’єктів.
Екологічне законодавство передбачає також випадки зупинення
(тимчасової заборони), обмеження і зміни права природокористування.
Зупинення означає тимчасову заборону природокористування до
виконання необхідних природоохоронних заходів, тобто зупиняється
експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць
обладнання.
Обмеженням права природокористування є випадки, коли на певний
період (до виконання необхідних природоохоронних заходів) встановлюються
зменшені обсяги викидів і скидів забруднюючих речовин та розміщення
відходів у цілому по підприємству чи по окремих його цехах (дільницях) і
одиницях обладнання.
При тимчасовій забороні (зупиненні) чи припиненні діяльності
підприємств забороняються всі викиди і скиди забруднюючих речовин та
розміщення відходів по підприємствах в цілому чи окремих їх цехах
(дільницях) і одиницях обладнання.
Діяльність підприємств обмежується або тимчасово забороняється
(зупиняється) в разі перевищення ними лімітів використання природних
ресурсів, порушення екологічних нормативів, екологічних стандартів, а також
вимог екологічної безпеки у спеціально передбачених випадках
уповноваженими державними органами в межах своєї компетенції.
Зміна права природокористування не означає припинення (повністю або
частково) даного права, воно стосується лише самого змісту права

15
користування, тобто змінює його мету, характер, а значить, і правомочності
природокористувача.
Кожний вид права природокористування має свій, визначений законом
порядок припинення, зупинення або змін, який залежить від самої підстави
припинення, зупинення або зміни і значною мірою від різновиду природних
об’єктів. [17; ст.124 ]

16
 4.Права і обов'язки природокористувачів
Правомочності природокористувачів по використанню і володінню
природними об'єктами втілюються у конкретних правах і обов'язках, які надто
різноманітні і водночас взаємопов'язані. Права і обов’язки
природокористування визначені Конституцією України, Законом «Про
охорону навколишнього природного середовища», кодексами і законами
України про природні ресурси, іншими нормативними актами, а також
документами на право користування (власності) відповідними природними
об'єктами.
Права і обов'язки природокористувачів можна поділити на загальні і
спеціальні. Загальними є такі, що притаманні всім без винятку суб'єктам
природокористування. Спеціальні ж визначаються залежно від природного
об'єкта, який використовується, його природних якостей, специфіки, виду
природокористування і властиві лише певним суб'єктам природокористування.
Так , наприклад, згідно з ст. 43 Водного кодекса України водокористувачі
мають право:1) здійснювати загальне та спеціальне водокористування;
2)використовувати водні об'єкти на умовах оренди; 4) вимагати від власника
водного об'єкта або водопровідної системи підтримання належної якості
води за умовами водокористування; 5) споруджувати гідротехнічні та
інші водогосподарські об'єкти, здійснювати їх реконструкцію і ремонт; 6)
передавати для використання воду іншим водокористувачам на визначених
умовах; 7) здійснювати й інші функції щодо водокористування в порядку,
встановленому законодавством.Права водокористувачів охороняються законом.
Порушені права водокористувачів підлягають поновленню в порядку,
встановленому законодавством.
Ст. 44 Водного кодексу України закріплює обов’язки водокористувачів:1)
економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відтворення і
поліпшення якості вод; 2) використовувати воду (водні об'єкти) відповідно
до цілей та умов їх надання; 3) дотримувати встановлених нормативів
гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених

17
лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання
забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо
впорядкування своєї території; 4) використовувати ефективні сучасні
технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному
стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних
об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї; 5) не
допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також
заподіяння шкоди господарським об'єктам та об'єктам навколишнього
природного середовища; 6) утримувати в належному стані зони санітарної
охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання,
прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів,
очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої; 7)
здійснювати облік забору та використання вод, вести контроль за якістю і
кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та
за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати
відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими
законодавчими актами; 8) здійснювати погоджені у встановленому
порядку технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні,
санітарні та інші заходи щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх
стану, а також припинення скидання забруднених стічних вод; 9)
здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу; 10)
безперешкодно допускати на свої об'єкти державних інспекторів
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із
здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього
природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони
природних ресурсів, а також громадських інспекторів з охорони довкілля,
які здійснюють перевірку додержання вимог водного законодавства, і
надавати їм безоплатно необхідну інформацію; 11) своєчасно сплачувати
збори за спеціальне водокористування та інші збори відповідно до

18
законодавства; 12) своєчасно інформувати центральний орган виконавчої
влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду
(контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища,
раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів,
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
санітарного та епідемічного благополуччя населення, Раду міністрів
Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи
місцевого самоврядування про виникнення аварійних забруднень; 13)
здійснювати невідкладні роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварій, які
можуть спричинити погіршення якості води, та надавати необхідні технічні
засоби для ліквідації аварій на об'єктах інших водокористувачів у
порядку, встановленому законодавством; 14) виконувати інші обов'язки щодо
використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів згідно з
законодавством.
Загалом права та обов'язки природокористувачів мають чітко визначене
законодавством спрямування:
а) забезпечення ефективного використання природних ресурсів;
б) забезпечення комплексної охорони природних ресурсів та їх відтворення;
в) дотримання вимог та обов'язків щодо забезпечення реалізації прав та
обов'язків інших учасників відносин з приводу природокористування
Одними із основних прав природокористувача у галузі ефективного
використання природних ресурсів є:
• використовувати природні ресурси відповідно до їх цільового призначення;
• використовувати корисні властивості природних ресурсів;
• передавати природні ресурси у відповідному порядку у вторинне
користування;
• здійснювати в установленому порядку загальне і спеціальне
природокористування.
У галузі відтворення і комплексної охорони природних ресурсів:

19
• отримувати компенсацію за поліпшення якості природних ресурсів у разі їх
вилучення;
• користуватися пільгами при оподаткуванні у разі виконання заходів щодо
відтворення й охорони природних ресурсів;
• отримувати пільгове оподаткування на виконання заходів щодо відтворення і
охорони природних ресурсів.
У галузі реалізації майнових і немайнових прав:
• отримувати доходи від використання природних ресурсів;
•реалізовувати на свій розсуд продукцію, отриману від використання
природних ресурсів;
• оскаржувати в установленому порядку рішення державних органів і
посадових осіб, що порушують права природокористування;
• вимагати через судові органи компенсації шкоди, заподіяної природним
ресурсам, що знаходяться у їх користуванні.[ 19, ст. 154]
Права природокористувачів можуть бути обмежені в інтересах держави
або інших природокористувачів. Так , наприклад, ст. 45 Водного кодексу
Українивстановлено випадки обмеження прав водокористувачів : у разі
маловоддя, загрози виникнення епідемій та епізоотій, а також в інших
передбачених законодавством випадках права водокористувачів можуть
бути обмежені або змінені умови водокористування з метою забезпечення
охорони здоров'я людей та в інших державних інтересах. При цьому
пріоритетність надається використанню вод для питних і побутових потреб
населення. Права водокористувачів обмежуються також під час аварій або за
умов, що можуть призвести чи призвели до забруднення вод, та при
здійсненні невідкладних заходів щодо запобігання стихійному лиху,
спричиненому шкідливою дією вод, і ліквідації його наслідків. Права
водокористувачів, які здійснюють спеціальне водокористування, можуть
бути обмежені органом, який видав дозвіл на спеціальне водокористування
чи надав водний об'єкт у користування або в оренду. Права вторинних
водокористувачів можуть бути обмежені первинними водокористувачами за

20
погодженням з органом, який видав дозвіл на спеціальне водокористування чи
надав водний об'єкт у користування.
Обмеження прав природокористувачів не передбачене законом є
недопустимим. Екологічні права природокористувачів забезпечуються шляхом
установлення в законодавстві певних гарантій.
Одними із основних обов'язків природо користувача у галузі ефективного
використання природних ресурсів:
• забезпечувати використання природних ресурсів відповідно до їх цільового
призначення;
• раціонально й економко використовувати природні ресурси;
• впроваджувати новітні технології у процесі використання природних ресурсів;
•додержуватися строків природокористування;
• не допускати безгосподарського використання природних ресурсів;
• своєчасно вносити плату за використання природних ресурсів.
У галузі відтворення і комплексної охорони природних ресурсів:
• не допускати зниження якості;
• здійснювати комплекс заходів щодо відновлення якості природних ресурсів;
•здійснювати заходи щодо попередження, псування, забруднення і виснаження
природних ресурсів;
• суворо дотримуватись вимог екологічної безпеки у процесі використання
природних ресурсів;
• забезпечувати виконання системи заходів щодо охорони природних ресурсів.
У галузі реалізації майнових і немайнових прав:
• не порушувати права інших власників і користувачів природних ресурсів;
• підтримувати в належному стані засоби, за допомогою яких здійснюється
використання природних ресурсів;
• своєчасно компенсувати шкоду, заподіяну іншим особам у процесі
використання природних ресурсів;
• приводити порушені природні ресурси у стан, придатний для подальшого
цільового використання. [ 24, ст. 145]

21
 5. Захист права природокористування
Конституція України передбачає, що держава забезпечує захист прав усіх
суб'єктів права власності і господарювання. Усі суб'єкти рівні перед законом (ч.
4 ст. 13).
Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких
ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи
зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способами, що
передбачені Конституцією та законами України (ст. 19). Права і свободи
людини є невідчужуваними та непорушними, вони гарантуються Конституцією
і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до
чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і
свобод.
Екологічне право забезпечує насамперед правове регулювання і захист
відносин права користування природними об'єктами в нормальних умовах їх
використання природокористурачами без порушення їх правомочностей. При
цьому норми права передбачають порядок здійснення права
природокористування, прав і обов'язків природокористувачів, а також
визначають гарантії і захист законних прав і інтересів природокористувачів.
Захист права природокористування в широкому розумінні здійснюється усіма
нормами екологічного законодавства, що забезпечують нормальний розвиток
еколого-економічних відносин в умовах ринку з використання природних
об'єктів. Поряд з цим дане поняття у вузькому розумінні визначається як
сукупність тільки правових засобів або форм, що застосовуються в разі
порушень відносин природокористування, тобто суб'єктивних прав та інтересів
природокористувачів.
Найпоширенішими видами порушень таких прав та інтересів є:
самовільне заняття (захоплення) природного об'єкта, що належить на законних
підставах природокористувачеві; його псування або забруднення хімічними та
радіоактивними речовинами, виробничими відходами і стічними водами; його

22
незаконне зменшення або вилучення; перешкоджання в користуванні ним;
заподіяння майнових збитків у наведених випадках, а також у разі знищення
або пошкодження сіножатей, пасовищ, посівів, насаджень; зняття врожаю;
знищення межових знаків; інші дії, що порушують законні права та інтереси
природокористувачів.
З метою їх захисту законодавством передбачається поновлення
порушених прав та інтересів законних природокористувачів. Поновлення прав
природокористувачів здійснюється уповноваженими органами відповідно до їх
компетенції, а також судом або третейським судом.
Втручання в діяльність природокористувачів, пов'язану з використанням
природних об'єктів, з боку державних, господарських та інших органів і
організацій забороняється, за випадком порушення природокористувачами
екологічного законодавства, тобто належних їм обов'язків. Припинення права
користування природними об'єктами або їх частиною можливе лише у
випадках, передбачених законодавством.
Закон передбачає такі засоби захисту суб'єктивних прав та інтересів
природокористувачів: визнання спірних прав за законним
природокористувачем; поновлення стану, що існував до порушення права і
припинення дій, що його порушують; припинення або зміна правовідносин та
ін. Самостійним засобом захисту прав природокористувачів є стягнення з
особи, що порушила законні права та інтереси природокористувача, заподіяної
шкоди в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та
незалежно від збору за забруднення та погіршення якості природного об'єкта.
Природокористувачі, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування
неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення свого здоров'я в разі
його погіршення, а також відновлення якості природного об'єкта, його
відтворення до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.
Особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов'язані
компенсувати заподіяну шкоду природокористувачам, якщо не доведуть, що

23
шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій
потерпілих.
Захист права природокористування відбувається як в адміністративному,
так і в судовому порядку. В останньому випадку він здійснюється шляхом
подання в судові органи позовів про поновлення порушених прав і інтересів
природокористувачів; про витребування об'єкта природокористування з чужого
незаконного володіння; про усунення перешкод, що заважають нормальному
здійсненню права природокористування; про примушення інших осіб
дотримуватися чинного законодавства; про відшкодування збитків (шкоди),
заподіяних порушенням суб'єктивних прав і інтересів природокористувачів;
про повернення безпідставно придбаного (врожаю тощо). [ 17, ст.131]

24
 ВИСНОВОК

В останнідесятиліттязначнозагостривсяантропогеннийвплив на
природнесередовище, який становить серйознунебезпеку . Будь- яка
людськадіяльністьтіснопов'язана з використаннямприродно - ресурсного
потенціалу, а відтаксупроводжуєтьсязабрудненнямнавколишнього природного
середовища.
Виникнення і розвиток права природокористувааннямаєнеабиякезначення
для сталогорозвиткусуспільсва. Закріплення на законодавчому рівні норм
спрямованих на використання природних ресурсів в обсягах та способами, які
забезпечують сталий економічний розвиток, гармонізацію взаємодії суспільства
і природи, раціоналізацію використання природно-ресурсного потенціалу,
економічні механізми екологобезпечного природокористування, відсутність
коалізій в законодавстві, закріплення за природокористувачами прав та
обов’язків, наявністьефективногомеханізмузахисту прав природокористування–
це все щозабезпечить повноцінне існування і розвиток сучасного суспільства.

25
 Список використаної літератури:

1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної

Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Водний кодекс України від 6 червня 1995р. // Відомості Верховної Ради
України. – 1995. - №24. – Ст.189.
3. Земельний кодекс України від 25.10.2001//Відомості Верховної Ради
України - 2002.-№ 3 -Cт.27
4. Кодекс України про надра від 27 липня 1994 року // Відомості Верховної
Ради України. – 1994. - №36. – Ст.340
5. Лісовий кодекс України від 21 січня 1994р. // Відомості Верховної Ради
України. – 1994. - №17. – Ст.99.
6. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від
25.06.1991 //Відомості Верховної Ради України. – 1991. - N 41. - ст.546 .
7. Про природно-заповідний фонд України: Закон України від 16.06.1992//
Відомості Верховної Ради України . – 1992. - N 34. - ст.502.
8. Про рослинний світ: Закон України від09.04.1999 // Відомості Верховної
Ради України. - 1999. - №22-23. - ст.198.
9. Про тваринний світ: Закон України від 13.12.2001 // Відомості
Верховної Ради України . –2002. - N 14. - Ст.97
10.Про Порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних
ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів
загальнодержавного значення: Постанова Кабінету Міністрів України від
10.08.1992 р. № 459 // Урядовийкур’єр .- 1992. - № 30 – Ст.34
11.Андрейцев В.І. Екологiчне право: Курс лекцiй: Навч. посiбник для юрид.
фак. вузiв. - К.: Вентурi, 1996. – Ст. 208
12.Баб’як О.С., Біленчук П.Д., Чирва О.Ю. Екологічне право України: Навч.
посібник. – К.: Атіка, 2000. – 216 с.
13.Балюк Г.І. Екологічне право України: Конспект лекцій у схемах (Загальна
і Особлива частини) : навч. посібник / Г.І. Балюк. - К. : Юрінком Інтер,
2006 . - 192 с.
26
14. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю.
С. Шемшученка. - К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2008. – Ст.
720
15. Екологічне право: Навчальний посібник // за ред. Комарницький В.М.,
Шевченко В.І., Єлькін С.В.- 3-е вид.. - К.:Центр навчальної літератури,
2006. - 224 с.
16. Екологічне право. Особлива частина Підручник. Для студентів
юридичних вузів і факультетів. За редакцією академіка АПрН України,
В.І. Андрейцева. К.: Істина, 2001
17.Екологічне право України: підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл./
за ред. А. П. Гетьмана та М. В. Шульги. – Х.: Право, 2009
18. Пинко В.С., Андрієць Т. В., Короленко Т. В. Сучасні проблеми
природокористування в Україні: тези наукової доповіді. – Електронний
ресурс: http://intkonf.org/pinko-vs-andriets-t-v-korolenko-t-v-suchasni-
problemi-prirodokoristuvannya-v-ukrayini/
19.Правознавство: Підручник / За редакцією В. В. Копєйчикова,А. М.
Колодія К.: "Юрінком Інтер" -2006- Ст. 276
20.Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування: Навчальний
посібник для студентів вищих навчальних закладів. - Львів: "Новий Світ-
2000", 2003. - 248 с.
21. Степанюк Н.А. Проблеми раціонального природокористування в процесі
забезпечення сталого розвитку в Україні: збірник матеріалів міжнародної
науково-практичної конференції «Перший Всеукраїнський з’їзд
екологів»-Eлектронний ресурс: http://eco.com.ua
22. Рябець К.А. Екологічне право України: Навч. посіб. / К.А.Рябець – К.:
ЦУЛ, 2009. – 438 с.
23.Тагієв С. Р. Правове забезпечення реалізації громадянами екологічних
обов’язків при здійсненні загального природокористування / С. Р. Тагієв//
Підприємництво, госп-во і право. – 2008. – № 5.

27
24.Целих Н.М. Екологічне право України : Конспект лекцій для студентів
напрямупідготовки «Екологія, охорона навколишнього середовища та
збалансоване природокористування» всіх форм навчання. Частина 1. –
Харків: ХНАДУ, 2008.

28