МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

________________________________________________

Кафедра міжнародного приватного права

Індивідуальна робота
з міжнародного приватного права
На тему:
«Поняття, структура та види колізійних норм»

Виконала:
Студентка _ курсу _ групи
Факультету _____________
ПІБ
Перевірила:
ПІБ.

м.______ - 202_
План:

1. Вступ
2. Поняття колізійної норми
3. Структура та види колізійної норми
4. Типи колізійних прив’язок
5. Висновок
6. Список використаної літератури
 1. Вступ

При вивченні даної теми найперше варто з’ясувати визначення

міжнародного приватного права та роль колізійних норм у ньому. Міжнародне
приватне право – це комплексна правова система, яка об’єднує норми
внутрішньодержавного законодавства, міжнародних договорів та звичаїв,
якими регулюють приватноправові відносини, ускладнені іноземним елементом
з допомогою колізійно-правового і матеріально-правового методів. Таким
чином одним із методів, яким регулюються міжнародно-правові відносини є
колізаційно-правовий метод регулювання. При цьому, саме колізійні норми
складають центральну частину законодавства з питань міжнародного
приватного права.

Громадяни та інші суб’єкти міжнародного приватного права різних країн

світу з суб’єктивних або об’єктивних причин постійно вступають у приватно-
правові відносини з іноземним елементом. Зазвичай право різних держав має
значні розбіжності у врегулюванні тих чи інших відносин, що ускладнює
правове регулювання, тому виникає питання щодо вибору юрисдикції
(правопорядку), що буде застосовуватися до даних правовідносин. Здійснити
цей вибір можливо лише за допомогою колізійної норми, яка містить певний
критерій вибору національної правової системи залежно від зв’язку конкретних
відносин з правом тієї чи іншої держави. Необхідно зазначити, що для
міжнародного приватного права значення мають не будь-які колізії, а тільки
такі, що виникають між іноземними правовими системами (міжнародні колізії).

Отже, для повного розуміння колізійно-правового методу, що є основним

у міжнародному приватному праві, а також правильного застосування його на
практиці, потрібно розуміти, що являє собою колізійна норма, знати її
структуру, а також види.
 2. Поняття та правова природа колізійної норми

Як відомо, першоджерелом колізійного права стала правова наука, в якій

розроблялися підходи до розв'язання колізій ще з часів глосаторів та
постглосаторів. З 30-х років XIX століття, коли, власне, і виник термін
"міжнародне приватне право", дедалі більше уваги приділялося колізійним
механізмам, виробленим судовою практикою. Передумовами виникнення
колізій них норм були посилення процесів міграції населення за кордон,
розширення господарських зв'язків між державами тощо. З другої половини
XIX ст. розпочався масштабний процес закріплення на рівні національного
законодавства положень про застосування законів (в тому числі поза межами
власної держави). Сьогодні кодифікація виступає головним способом
систематизації та законодавчого втілення комплексу колізійних, матеріально-
правових та процесуальних положень, призначених для регулювання приватних
правовідносин з іноземним елементом. При цьому, колізійні норми складають
центральну частину законодавства з питань міжнародного приватного права.
[3]

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про міжнародне приватне

право» колізійна норма - норма, що визначає право якої держави підлягає
застосуванню до правовідносин з іноземним елементом. [1] Таким чином даний
Закон встановлює порядок врегулювання приватноправових відносин, які хоча
б через один із своїх елементів пов’язані з одним або кількома правопорядками,
іншими, ніж український правопорядок. Концептуальні основи зазначеного
Закону відповідають сучасним тенденціям розвитку загальновизнаної доктрини
міжнародного приватного права.[4]

Отже, виходячи із поняття колізійної норми, така норма не регулює

відносини по суті, вона лише визначає, норми якої держави необхідно
застосовувати для регулювання правовідносин з «іноземним елементом».[2]

Взагалі колізія – слово латинського походження, що в перекладі означає

«стикаюсь» та визначається як зіткнення протилежних поглядів, прагнень,
інтересів, розходження між правовими нормами, що регулюють однакові
правовідносини, та між окремими законами однієї держави або суперечність
законів, судових рішень різних держав. У працях учених термін «колізія»
трактується по-різному: одні автори вбачають у колізії декілька неузгоджених
між собою норм права (Н. Александров, М. Шаргородський ), інші – одночасну
дію різних норм щодо однієї й тієї ж ситуації (А. Черданцев), деякі
характеризують його як зіткнення, протиріччя, конфлікт (С. Алексєєв), окремі
автори визначають колізію як ситуацію, що виникла перед органами держави,
вирішують питання, пов’язані з можливим застосуванням одного з декількох
різнонаціональних законодавств ).

Відповідно до класичної точки зору колізійні норми – це норми про

норми. Іншими словами, ці норми утворюють відсильне право. Колізійна норма
не визначає змісту прав та обов’язків цих суб’єктів, а лише вказує на
компетентний правопорядок, який підлягає застосуванню в разі конфлікту
законодавства країн. Тобто особливістю колізійної норми є те, що вона не дає
відповіді на питання, які саме права та обов’язки мають сторони правовідносин,
а лише визначає певний правопорядок, до якого слід звернутися, що й
визначить права та обов’язки сторін. Іншою особливістю цієї норми є те, що
вона, будучи нормою відсильною, застосовується з матеріальною нормою, до
якої вона відсилає. [3]

Отже, виникає в зв’язку з тим, що в різних державах законодавче

регулювання цивільно-правових, сімейних, трудових та інших відносин не
співпадає основний зміст міжнародного приватного права зводиться до
колізійної проблеми та її вирішенню. Тому колізійні норми, за допомогою яких
головним чином вирішується така проблема, є центральним інститутом цієї
правової галузі незалежно від того, як у доктрині визначаються її поняття,
зміст, джерела та ін. [4]
 3. Структура та види колізійної норми

Структура колізійної норми відповідає функціональному призначенню

колізійного права, покликаного забезпечити вибір права, компетентного
регулювати правовідносини з іноземним елементом. Колізійна норма
складається із двох елементів - обсягу та прив'язки.

Обсяг являє собою вказівку, яка міститься в нормі, на групу

правовідносин з іноземним елементом, до яких ця норма застосовується.
Прив'язка - це вказівка на право, яке підлягає застосуванню до даного
правовідношення. Така структура колізійної норми відповідає структурі
правових норм взагалі: гіпотезі й диспозиції.

Колізійні норми за різними критеріями поділяються на види. Значення

їх групування за різними класифікаційними ознаками в окремі види
проявляється під час їх застосування [2]

Залежно від структури колізійні норми поділяються на:

а) прості, що відповідають схемі "обсяг - прив'язка".[2] Наприклад:

«Цивільна дієздатність фізичної особи визначається її особистим законом» [1]

б) складні колізійні норми, що відрізняються диференційованим об'ємом

або декількома прив'язками.[2] Наприклад: «Право власності та інші речові
права на рухоме майно, що за правочином перебуває в дорозі, визначаються
правом держави, з якої це майно відправлене, якщо інше не встановлено за
згодою сторін» - дві прив’язки.[1]

2) За джерелами права колізійні норми поділяють на:

а) національноправові (внутрішні), які містяться у внутрішньому

законодавстві кожної держави. Наприклад, норми, що містяться у Законі
України «Про міжнародне приватне право»
 б) міжнародні, які мають своє закріплення в міжнародних договорах.
Наприклад, містяться у Гаазьких конвенціях щодо шлюбу та сім’ї [5]

3) За формою колізійної прив’язки колізійні норми бувають:

а) односторонні - це такі норми, прив’язки яких прямо називають право

держави, яке належить застосовувати, й частіше за все указують на
застосування права у своїй державі (українська колізійна норма указує на
застосування права України).[6] Наприклад: «Форма і порядок укладення
шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без
громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства
визначаються правом України».[1]

б) Двосторонні – їх прив’язки не називають право конкретної держави, а

формулюють загальний принцип , використовуючи який, можна обрати право.
Тобто вони допомагають прив’язати правовідносини до конкретного
правопорядку.[6] Наприклад: У п. 2 ст. 37 Договору між Україною та
Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних i
кримінальних справах визначається, „що правові стосунки у сфері
успадкування нерухомого майна регулюються законодавством тієї Договірної
Сторони, на території якої знаходиться це майно”.[1]

4) За характером та множинністю прив'язок розрізняють:

а) імперативні колізійні норми - встановлюють обов'язкові критерії

вибору застосовуваного права, які не можуть бути змінені угодою сторін
відповідних приватноправових відносин.[7] Наприклад: "Належність майна до
рухомих або нерухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються
правом держави, у якій це майно знаходиться".[1]

б) диспозитивні колізійні норми - встановлюють правила вибору

застосовуваного права, водночас надаючи сторонам можливість відійти від
цього правила та замінити іншим правилом, яке в такому випадку матиме.[7]
Наприклад Право власності та інші речові права на рухоме майно, що за
правочином перебуває в дорозі, визначаються правом держави, з якої це майно
відправлене, якщо інше не встановлено за згодою сторін".[1]

в) альтернативні колізійні норми - встановлюють декілька правил вибору

застосовуваного права, одне з яких може бути обране на розсуд органу
правозастосування (або, в окремих випадках, потерпілої сторони). [7]
Наприклад: "До вимоги про відшкодування шкоди на вибір потерпілого
застосовується: (1) право держави, у якій знаходиться місце проживання або
основне місце діяльності потерпілого; (2) право держави, у якій знаходиться
місце проживання або місцезнаходження виробника або особи, яка надала
послугу: (3) право держави, у якій споживач придбав товар або в якій йому
була надана послуга".[1]

г) кумулятивні колізій ні норми - містять прив'язки, що підлягають

одночасному застосуванню. У цьому разі й деться про одночасне
(кумулятивне) застосування прив'язки, що відсилає до двох або декількох
правопорядків, кожен з яких окремо визначатиме для відповідної особи
умови тієї чи іншої правової дії.[7] Наприклад: "Право на шлюб
визначається особистим законом кожної з осіб, які подали заяву про
укладення шлюбу. У разі укладення шлюбу в Україні застосовуються
вимоги Сімей ного кодексу України щодо підстав недій сності шлюбу". За
цією нормою, у разі укладення шлюбу в Україні щодо питання про
визначення підстав недій сності шлюбу необхідним є також вирішення
цього питання за українським законодавством[1]

5) За обсягом колізій ні норми бувають:

а) загальні - слугують для регулювання відносин приватно-

міжнародного характеру в цілому. Наприклад: «Усиновлення та й ого
скасування регулюються особистим законом дитини та особистим
законом усиновлювача».[1]
 б) спеціальні - призначені для детального регулювання різних
аспектів приватно-міжнародного відношення. Наприклад: « Здатність
особи бути усиновлювачем визначається відповідно до її особистого
закону»[1]

6) За супідрядністю:

а) основні – в таких нормах формулюється головне правило щодо

обирання правопорядку.[8] Наприклад: «Зобов’язання щодо утримання,
які виникають із сімей них відносин, крім випадків, передбачених статтею
66 цього Закону, регулюються правом держави, у якій має місце
проживання особа, яка має право на утримання.»[1]

б) додаткові - норми встановлюються для випадків, коли за

основною колізій ною нормою встановити право, що повинно бути
застосоване, не вдається або воно недостатнє чи непридатне для
регулювання.[8] Наприклад: «Якщо особа, яка має право на утримання, не
може й ого одержати згідно з правом, визначеним у частині першій ст. 67
ЗУ «Про міжнародне приватне право», застосовується право їхнього
спільного особистого закону».[1]

7) За гнучкістю колізій ні норми поділяються на:

а) жорсткі -  класичні колізій ні норми, що ґрунтуються на чітких

критеріях прикріплення (громадянство, місце проживання, місце події,
місце державної реєстрації тощо).  [9] Наприклад: «Належність май на до
нерухомих або рухомих речей , а також інша класифікація май на
визначаються правом держави, у якій це май но знаходиться.» [1]

б) гнучні - колізій ні норми засновані на пошуку правопорядку, із

яким дані правовідносини є більш тісно пов'язаними.[9] Наприклад:
"Правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом
подружжя, а за й ого відсутності - правом держави, у якій подружжя мало
останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя
все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого -
правом, з яким обидва з подружжя мають най більш тісний зв'язок іншим
чином» [1]

8) За призначенням (відповідно до специфіки колізій ного питання)

колізій ні норми можуть поділятися на:

а) міжнародні – завданням яких є розмежування компетенції

правопорядків різних держав

б) інтерлокальні – визначають право, що застосовується на практиці

стосовно якої-небудь території

б) інтерперсональні – визначають право, що застосовується на

практиці стосовно осіб

в) інтертемпоральні - зай маються питаннями дії колізій них норм у

часі.

Таким чином, багатоманітність та неоднорідність колізій них норм у

міжнародному приватному праві зумовлює необхідність їх класифікації.
Наведена вище класифікація є невичерпною.
 4. Типи колізійних прив’язок

Формули прикріплення, типи колізій них прив'язок – це най більш

узагальнені правила, які дозволяють визначити, право якої держави слід
застосовувати для певного виду правовідносин. Ці формули відсилають до
компетентного правопорядку держави, який підлягає застосуванню.
Формули прикріплення – це базовий інститут, адже саме на ньому
будується система міжнародного приватного права. [10]

Най більшого поширення набули такі колізій ні прив’язки:

1) Особистий закон фізичної особи (  Lex personalis)

Наука міжнародного приватного права визначає два різновиди

особистого закону фізичної особи: закон громадянства (lex patriae) та
закон місця проживання (lex domicilii). У разі, коли в якості особистого
закону виступає закон громадянства, згадані питання розглядаються за
правом країни, громадянином якої є дана особа; застосування ж закону
місця проживання тягне підпорядкування їх правом країни, де відповідна
особа постій но або переважно проживає. [11]

2) Закон "національності" юридичної особи (Lex societatis)

Застосовується для визначення державної приналежності виключно

юридичної особи Особистим законом юридичної особи вважається право
держави місцезнаходження юридичної особи. Для цілей Закону України
«Про міжнародне приватне право» місцезнаходженням юридичної особи є
держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином утворена
згідно з правом цієї держави. За відсутності таких умов або якщо їх
неможливо встановити, застосовується право держави, у якій знаходиться
виконавчий орган управління юридичної особи. [12]

3) Закон місцезнаходження речі (Lex rei sitae)

 Це формула прикріплення, яка застосовується щодо права власності
та інших речових прав, а також спадкування, договірних зобов’язань (якщо
предметом є нерухоме май но) В конструкції закону місцезнаходження речі
«місцезнаходження речі» – реальна, фізична категорія, яка і обумовлює
зв’язок з правом тієї держави, на території якої річ дій сно знаходиться.
Однак Дія цього закону не розповсюджується: 1) на речі в дорозі,
транзитні речі (transit!) (у цьому випадку діє закон місця відправлення або
місця отримання речі); 2) на спадкове май но, за деякими винятками щодо
нерухомого май на; 3) на транспортні засоби або на інші речі, які мають
бути зареєстровані, через що їхній правовий статус визначається за місцем
їх реєстрації. [10]

4) Закон, обраний сторонами правочину (Lex voluntatis)

Закон, обраний особою, що здій снила правочин (lex voluntatis), або

«закон автономії волі» означає, що у випадках, передбачених законом,
учасники (учасник) правовідносин можуть самостій но здій снювати вибір
права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Як принцип
міжнародного приватного права, автономія волі закріплена в статті 5
Закону України «Про міжнародне приватне право» [2]

5) Закон місця вчинення акту (Lex loci actus) 

Застосовується як щодо договірних, так і недоговірних

правовідносин. Означає застосування права тієї держави, де вчинено
акт (латин. – дія). Саме тому вчені наголошують на таких й ого різновидах:

- закон місця вчинення договору (Lex loci contractus) – застосовується у

договірних правовідносинах та означає використання права
держави-місця укладення договору;

-  закон місця виконання зобов'язання (Lex loci solutions) –

застосовуються у договірних правовідносинах та означає
використання права держави – місця виконання зобов'язання;
  закон місця вчинення шлюбу (Lex loci celebrations) – застосовується
щодо шлюбних відносин та означає використання права держави –
місця реєстрації шлюбу;

- форма правочину, довіреності (locus regit actum) – форма правочину,

довіреності визначається відповідно до права держави,
компетентний орган якої здій снює їх видачу, реєстрацію;

- закон місця вчинення правопорушення (Lex loci delicti

commissi) застосовується у недоговірних правовідносинах та означає
використання права держави – місця спричинення шкоди. [10]

6) Закон держави-продавця (Lex venditoris) 

Ця формула прикріплення має допоміжний характер і застосовується

у разі, якщо відсутня вибір застосованого права сторонами договору. Закон
країни продавця розуміється у широкому і вузькому сенсах. Закон країни
продавця у вузькому значенні має на увазі застосування до договору
купівлі-продажу права тієї держави, на чиїй території знаходиться місце
проживання або основне місце діяльності продавця. Основне місце
діяльності, як правило, це місце торгового облаштування продавця ("місце
ділового обзаведення"). Закон країни продавця в широкому розумінні
виступає як узагальнююча формула прикріплення, регулює не тільки
купівлю-продаж, але і всі інші договірні відносини (позика, най м, підряд,
страхування, зберігання). Ця колізій на прив'язка являє собою відсилання
до права країни, з якою договір най тісніше пов'язаний . Закон країни
продавця виступає критерієм для встановлення зв'язку договору з будь-
якою правовою системою. [13]

7)  Закон валюти боргу (Lex monetae)

Застосовується у договірних правовідносинах та означає

використання права держави грошової одиниці. [10]

8) Закон суду (Lex fori, Lex arbitri) 

 Означає, що застосуванню підлягає право тієї держави, суд якої
розглядає спір. Відсилання до закону суду може бути досягнуто за
допомогою такого юридико-технічного прий ому, як застосування
односторонньої колізій ної прив’язки. Закон суду використовується
здебільшого в процесуальних відносинах [2]

9) Закон прапора (Lex flagi)

Означає застосування права тієї країни, під прапором якої,

наприклад, ходить судно. Цей колізій ний принцип становить
трансформацію прив’язки «особистий закон» застосовне до повітряних,
водних та космічних об’єктів. Ці об’єкти є «умовною територією» держави
прапору, тому для регулювання більшості відносин, які виникають на
їхньому борту, в 18 першу чергу, застосовується закон прапору. Основна
сфера застосування – це сфера торгівельного мореплавства, міжнародні
морські та повітряні перевезення. [14]

10) Закон най більш тісного зв'язку (Lex cause)

Використання прив’язки най більш тісного зв’язку означає

застосування до приватного правовідношення з іноземним елементом
права тієї держави, з якою воно най більш тісно пов’язане. У сучасному
міжнародному приватному праві най більш тісний зв’язок традицій но
розуміється як формула прикріплення, що формує гнучку колізій ну норму,
і як колізій но-правовий принцип. Гнучкість цієї концепції ґрунтується на
відсутності чітких критеріїв визначення най більш тісного зв’язку
правовідношення з тим чи іншим правопорядком, що часто вважається
суттєвим недоліком такої формули прикріплення. Разом із тим відсутність
чітких критеріїв може розглядатися і як позитивна властивість най більш
тісного зв’язку, що забезпечує цьому феномену частішу вживаність [15]

11) Закон держави – місця роботи (Lex loci laboris) 

Застосовується до трудових відносин і означає використання права
держави – місця виконання роботи. [10]

12) Закон най більш сприятливий для сторони (Lex

benignitatis)

Застосовується у сімей них правовідносинах щодо усиновлення дітей ,

опіки, піклування. Обирається право тієї держави, яке є най більш
сприятливим, най краще враховує інтереси сторін, наприклад, при
усиновленні.[10]

5. Висновок

Колізій на норма - норма, що визначає право якої держави підлягає

застосуванню до правовідносин з іноземним елементом. Виходячи із
поняття колізій ної норми, така норма не регулює відносини по суті, вона
лише визначає, норми якої держави необхідно застосовувати для
регулювання правовідносин з «іноземним елементом».

Загальновизнано, що колізій на норма складається з двох частин: а)

об'єму, який вказує на тип відповідних правовідносин (комерцій на угода,
шлюб, трудовий договір, спадкування тощо) та б) прив'язки (або формули
прикріплення), яка вказує на те, яке право підлягає застосуванню до даних
правовідносин.

Класифікація колізій них норм не є вичерпною. За різними

критеріями вони поділяються на: міжнародні та національні колізій ні
норми; односторонні та двосторонні колізій ні норми; імперативні,
альтернативні, диспозитивні та комулятивні колізій ні норми; прості та
складні колізій ні норми; загальні та спеціальні колізій ні норми; основні
(генеральні) та додаткові (субсидіарні) колізій ні норми; абсолютно
визначені та відносно визначені колізій ні норми; гнучкі та жорсткі;
міжнародні, інтервокальні, інтерперсональні та інтертемпоральні
колізій ні норми.

Результатом узагальнення застосування колізій них норм є

визначення най більш розповсюджених типів колізій них прив’язок, які ще
отримали назву формул прикріплення. Най більшого поширення набули
такі колізій ні прив’язки: Особистий закон; Національний закон ; Закон
місця проживання особи ; Закон "національності" юридичної особи; Закон
місцезнаходження речі ; Закон, обраний сторонами правочину; Закон місця
вчинення акту; Закон держави-продавця; Закон валюти боргу; Закон суду;
Закон прапора; Закон най більш тісного зв'язку ; Закон держави – місця
роботи (Закон най більш сприятливий для сторони (сторін) .

6. Список використаної літератури

1. Закон України «Про міжнародне приватне право», 2005.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text
2. Міжнародне приватне право. навч. посіб. / За ред. С. Г. Кузьменка. –
К.: Центр учбової літератури, 2010. – 316 с. Режим доступу:
http://library.nlu.edu.ua/POLN_TEXT/CUL/26_1-Mignar_privat_pravo-
Kuzmenko.pdf
3. Поняття колізій них норм та колізій не регулювання спадкових
відносин, ускладнених іноземним елементом / Т. С.
Хороша // Актуальні проблеми держави і права. - 2014. - Вип. 73. - С.
354-360. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apdp_2014_73_59
4. Колізій ні норми міжнародного приватного права при застосуванні

іноземного права/ М.Л Іванова, Є. О. Потапенко/ the Journal of Eastern

European Law / Журнал східноєвропей ського права. – 2019. – № 69.
Режим доступу: file:///C:/Users/%D0%9A%D0%B0%D1%82%D1%8E
%D0%BD%D1%8F/Downloads/jousepr_2019_69_4%20(2).pdf
5. Частина 1. Міжнародне приватне право : конспект лекцій для
студентів усіх форм навчання всіх спеціальностей та напрямів
підготовки / А. М. Бровдій , І. І. Килимник; Харків. нац. ун-т міськ.
госп-ва ім. О. М. Бекетова. – Харків : ХНУМГ ім. О. М. Бекетова, 2018. –
102 с.Режим доступу: https://core.ac.uk/download/pdf/185265053.pdf

6. МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО // Навчальний посібник // За

загальною редакцією професора В. М. Гайворонського, професора В. П.

Жушмана // Київ. Юрінком Інтер 2007. Режим доступу:
http://radnuk.info/pidrychnuku/privat/441-gaivoronsk.html
7. Міжнародне приватне право - Довгерт A.C. - 1.2. Структура колізій ної
норми. Види колізій них норм. Режим доступу:
https://westudents.com.ua/glavy/64996-12-struktura-kolzyno-normi-
vidi-kolzynih-norm.html
8.  Степанюк А.А. Міжнародне приватне право: Підручник. - Харків: Вид-
во «Кроссроуд», 2008. - с.272.

9. Міжнародне приватне право. Загальна частина: підручник / за ред. А.

С. Довгерта і В. І. Кисіля. - К.: Алерта, 2012. -376 с. Режим доступу:
https://pidru4niki.com/1999040547987/pravo/mizhnarodne_privatne_p
ravo

10. Гончаренко О.І. Міжнародне приватне право. - К: Юридична

книга, 2007. - 438с. Режим доступу:
http://www.studenty5.narod.ru/gonchmiznpravo.html

11. В.П. Звеков. Колізії законів у міжнародному приватному праві,

2012, 2012. Режим доступу: http://osvita.125mb.com/lichnyiy-zakon-
fizicheskogo-litsa-lex-41114.html

12. Національність юридичної особи / Н. В. Погорецька // Науковий

вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх

 справ - 2013. - № 3. - С. 100-107. – Режим доступу:
http://dspace.nulau.edu.ua/bitstream/123456789/4140/1/Pogorecka_45_54.pdf
13. Гетьман-Павлов І. В./ Міжнародне приватне право.- 2011.
Режим доступу
https://studme.com.ua/105604127636/pravo/zakon_strany_prodavtsa_l
ex_venditoris.htm

14. Частина 1. Міжнародне приватне право : конспект лекцій для

студентів усіх форм навчання всіх спеціальностей та напрямів
підготовки / А. М. Бровдій , І. І. Килимник; Харків. нац. ун-т міськ.
госп-ва ім. О. М. Бекетова. – Харків : ХНУМГ ім. О. М. Бекетова, 2018. –
102 с.Режим доступу: https://core.ac.uk/download/pdf/185265053.pdf
15. Щодо принципу най більш тісного зв’язку в сучасному міжнародному
приватному праві / Ж. В. Чевичалова. // Теорія і практика
правознавства. - 2016. - Вип. 2. - Режим доступу: irbis-nbuv.gov.ua › cgi-
bin › irbis_nbuv › cgiirbis_64