Семінарське заняття 13

Тема 13. Цивільно-правова відповідальність

1. Поняття, принципи, особливості та функції цивільно-правової відповідальності.

2. Форми цивільно-правової відповідальності за порушення договірних зобов’язань.

3. Види цивільно-правової відповідальності.

4. Підстави та умови цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення.

5. Обставини, які звільняють від цивільно-правової відповідальності.

6. Особливі випадки цивільно-правової відповідальності:

6.1.  Відповідальність за дії інших осіб.

6.2.  Відповідальність за випадок.

6.3.  Відповідальність за шкоду, завдану правомірною поведінкою.

1. Поняття, принципи, особливості та функції цивільно-правової відповідальності.

До принципів цивільно-правової відповідальності можна віднести принципи:

 1) законності (обов'язкове виконання суб'єктами цивільного права імперативних вимог, викладених у

нормі права щодо відповідальності);

 2) невідворотності відповідальності (обов'язкове застосування відповідальності до будь-якого

правопорушника);

 3) індивідуалізації (допускається врахування ступеня суспільної небезпеки правопорушення, форми

вини, майнового стану правопорушника та ін.;

 4) принцип повного відшкодування шкоди (відновлення майнового становища потерпілого до стану,

який існував до правопорушення, ст. 1166 ЦК України);

 5) принцип рівності сторін;

 6) принцип поєднання особистих інтересів із суспільними (здійснення права не повинно шкодити

інтересам і цивільним правам суспільства та іншим суб'єктам цивільного права; наприклад, фізична
особа має право вимагати усунення небезпеки, створеної внаслідок підприємницької або іншої
діяльності, яка загрожує життю та здоров'ю, ст. 282 ЦК України).

2. Форми цивільно-правової відповідальності за порушення договірних зобов’язань.

Так, поширеною є точка зору, згідно з якою відповідальність за порушення договірних зобов'язань існує в 2
формах: у формі стягнення збитків і у формі неустойки.

У інших випадках класифікація форм відповідальності наводиться за іншими підставами. Так, виділяють 2
основні форми відповідальності, на підґрунті яких існує третя (комбінована).

Перша основна форма полягає в покладанні на винного правопорушника обов'язку з передачі майна, сплати
грошей тощо. При цьому характерними рисами такого покладання є те, що воно є додатковим обтяженням і
має безеквівалентний характер.

Друга основна форма полягає у позбавленні правопорушника права, що йому належить.

Змішана форма містить в собі компоненти перших двох основних форм.

Зупинимося коротко на недоліках двох наведених концепцій. Перша з них не вичерпує всі можливі форми
відповідальності. Незрозуміло, наприклад, чому з усіх форм забезпечення зобов'язань має виділятися саме
неустойка як форма відповідальності, і чому сюди не можна віднести поруку, щодо якої законодавець згадує
про відповідальність в тексті ст. 554 ЦК?

Щодо другої з наведених точок зору, то, очевидно, що вона є спробою згрупування різних форм
відповідальності. Крім того, приклади, якими ілюструються її положення (нетрудові прибутки, спекулятивні
правочини тощо), не повною мірою враховують зміни в житті суспільства і сьогодні важко прогнозувати,
наскільки актуальними вони будуть найближчим часом.

Більш вдалим уявляється розподіл форм відповідальності на загальні і спеціальні.

Загальною формою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань є обов'язок

боржника відшкодувати збитки, заподіяні правопорушенням кредитору. Ця форма відповідальності
застосовується у випадках невиконання будь-якого договірного зобов'язання, внаслідок чого вона і
розглядається як загальна категорія. Однак для притягнення боржника до цивільно-правової відповідальності
в формі відшкодування збитків необхідно, щоб ці збитки виникли. Якщо вони відсутні, застосовуються
спеціальні форми відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, до яких відносять
стягнення неустойки (штрафу, пені), втрату завдатку і різні санкції, що застосовуються в зобов'язаннях окремих
видів.

Тут слід зазначити, що оскільки стягнення збитків, які виникли внаслідок порушення договору, є загальною
формою відповідальності, то відповідне правило безпосередньо передбачене в законі " (ст. 611 ЦК). Навіть
якщо сторони в договорі не передбачили такий [ захід відповідальності, то застосування його є можливим і
обґрунтованим.

Отже, стягнення збитків можливе незалежно від спеціальної згадки про це в договорі. Проте як свідчить
практика укладення договорів між громадянами і комерційними структурами, а також між громадянами і
державними організаціями, якщо згадка про таку форму відповідальності й міститься в розділі договору про
відповідальність сторін, то частіше за все це положення формулюється таким чином: "У випадку виникнення
збитків у однієї з сторін договору з вини іншої сторони, винний відшкодовує збитки в обсязі, порядку і на
умовах, передбачених чинним цивільним законодавством".

Що стосується спеціальних форм відповідальності, то до них, насамперед, слід віднести деякі способи
забезпечення зобов'язань, передбачені главою 49 ЦК. Серед таких способів називають неустойку, заставу,
поруку, гарантію, притримання, завдаток (ст. 546 ЦК). Виникає питання: чи всі вони можуть бути віднесені до
заходів відповідальності? Адже у главі 51 ЦК, крім відшкодування збитків, згадується лише неустойка.

Очевидно, що не тільки неустойка, але і відшкодування збитків поручителя, і втрата завдатку є за своїм
характером заходами відповідальності, оскільки кожен з них відповідає ознакам цивільно-правової
відповідальності, названим раніше. Що ж до тієї обставини, що у главі 51 ЦК названа тільки неустойка, то
викликане це, передусім, бажанням законодавця дати орієнтири практиці для визначення співвідношення
відшкодування збитків і неустойки.

3. Види цивільно-правової відповідальності.

Договірна і позадоговірна (деліктна) відповідальність. Форми і розміри позадоговірної відповідальності

визначаються тільки законом, а договірної відповідальності — визначаються як законом, так і умовами
договору. Проте диспозитивність договірної відповідальності має певні межі, встановлені законом. Правочин,
яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним (ст. 614
ЦК України).
Договірна відповідальність наступає у разі порушення договірного зобов'язання. Позадоговірна
відповідальність має місце у випадку заподіяння правопорушення боржником, який не був з кредитором у
договірних правовідносинах.

Часткова, солідарна і субсидіарна відповідальність має значення і застосовується тоді, коли правопорушення
скоєне кількома особами.

Часткова відповідальність наступає у всіх випадках, коли законом, іншим правовим актом або договором не
передбачено інше. Часткова відповідальність випливає з часткового характеру договірних зобов'язань.
Часткове зобов'язання має місце тоді, коли у ньому беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, і
кожен із кредиторів має право вимагати виконання, а кожен із боржників повинен виконати зобов'язання у
певній частці. Часткова відповідальність передбачає, що кожний з боржників несе перед кредитором
відповідальність тільки у тій частці, яка припадає на нього відповідно до закону або договору. Частки кожного
з боржників визнаються рівними, якщо законом або договором не визначений інший їх розмір.

Солідарні зобов'язання максимально забезпечують захист прав кредитора, і тому випадки встановлення саме
солідарної відповідальності як у договірних, так і позадоговірних зобов'язаннях дуже часті.

Солідарна відповідальність дозволяє кредитору притягнути до відповідальності будь-кого з боржників у

повному обсязі або частково, дає можливість звернутися з вимогою про стягнення до будь-кого з боржників, у
кого є достатньо майна для задоволення вимог. Усі боржники залишаються зобов'язаними до тих пір, поки
зобов'язання не буде виконане повністю.

Субсидіарна відповідальність настає тоді, коли в зобов'язанні беруть участь два боржники, один з яких
основний, інший — додатковий (субсидіарний). Субсидіарна відповідальність може випливати із закону, інших
правових актів, умов договору.

Додатковий боржник несе відповідальність за основного боржника у разі, якщо кредитор не може
задовольнити свої вимоги за рахунок основного боржника.

Субсидіарну відповідальність слід відрізняти від відповідальності боржника за дії третіх осіб. Така
відповідальність наступає тоді, коли боржник перекладає обов'язок виконання зобов'язання на третю особу.
Водночас, якщо законодавством не встановлено обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто,
умовами договору може бути передбачено, що зобов'язання породжує для третьої особи права щодо
боржника та (або) кредитора (ст. 511 ЦК України). У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання,
запропоноване за боржника іншою особою (ст. 528 ЦК України) .

Відповідальність юридичної особи за шкоду, заподіяну її працівниками, не є ні субсидіарною

відповідальністю, ні відповідальністю за дії третіх осіб, тому що дії працівників юридичної особи під час
виконання ними своїх трудових обов'язків вважаються діями самої юридичної особи.

Повна, обмежена, підвищена відповідальність Одним з основних принципів цивільно-правової

відповідальності є принцип повного відшкодування заподіяної правопорушенням шкоди.

Законодавством допускаються винятки із загального правила, коли розмір відшкодування може бути
обмежено або збільшено безпосередньо законом або умовами договору.

Укладаючи договір, сторони мають право передбачити у ньому умови про зменшення збитків, про додаткові
підстави звільнення боржника від відповідальності, але не про повне звільнення його від відповідальності за
порушення договору.

Допускається зменшення розміру відповідальності правопорушника, якщо:

 1) доказана вина обох сторін у невиконанні або неналежному виконанні зобов'язання;

 2) кредитор навмисно чи необачно сприяв збільшенню розміру збитків або не вжив заходів щодо їх
зменшення;
  3) суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її
матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину (ст. 1193 ЦК
України).

Підвищена відповідальність наступає на умовах і в обсязі, передбачених законом. Наприклад, ст. 1200 ЦК
України прямо передбачено, що розмір відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, може бути
збільшений законом.

4. Підстави та умови цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення.

Сукупність умов, які необхідні для виникнення при настанні цивільно-правової відповідальності, називають
складом цивільного правопорушення.

За загальним правилом цивільно-правова відповідальність настає при наявності таких умов (підстав):

- протиправність;

- шкода;

- вина;

- причинний зв’язок.

Протиправною є поведінка, яка порушує норму або умови укладеного між контрагентами договору.
Протиправними можуть бути не лише дії, а й бездіяльність. Наприклад, ветеринар не надав своєчасно
допомоги худобі, яка захворіла; зберігач не потурбувався, щоб захистити майно від дощу та ін.

Шкода може бути заподіяна і правомірними діями. Так, правомірними вважаються дії щодо здійснення прав
та виконання обов’язків (наприклад, працівники санепідемстанції знищують хворих тварин; пожежники,
гасячи пожежу, заливають сусідні квартири), при згоді потерпілого на заподіяння шкоди (потерпілий попросив
зламати сарай, щоб побудувати гараж); при протиправній поведінці самого потерпілого (шкода заподіяна у
стані необхідної оборони).

Протиправність є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності, тому її називають юридичною

підставою відповідальності.

Під шкодою у цивільному праві розуміють загибель, втрату або зменшення певного майнового чи
немайнового блага.

Майнова шкода може настати як у вигляді:

а) реальних збитків (витрат, які особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрат,
які особа понесла або повинна понести для відновлення порушеного права - наприклад, витрати, пов’язані із
ремонтом автобуса після дорожньо-транспортної пригоди);

б) упущеної вигоди (доходи, які б особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було
порушене - прибуток, втрачений автотранспортним підприємством у зв’язку з тим, що автобус був знятий з
лінії і протягом трьох днів перебував у ремонті).

Причинний зв’язок - це об’єктивно існуючий зв’язок між протиправною поведінкою боржника і невигідними
наслідками, які настали. Так, замовлені на Новий рік ялинки були відвантажені з порушенням строків - у
березні поточного року. Тут причинний зв’язок між діями постачальника і збитками замовника очевидний.

Вина боржника. Вина - це психічне ставлення особи до своєї неправомірної поведінки та її наслідку. Залежно
від того, чи бажав правопорушник настання протиправних наслідків, вирішується питання щодо поділу вини
на дві форми: умисну чи необережну.

Необережну вину у цивільному праві традиційно поділяють на легку (просту) необережність та грубу
необережність.
Під простою (легкою) необережністю розуміють таке ставлення особи до своєї поведінки, коли вона не
передбачала і не бажала таких наслідків, які фактично настали, хоча, виходячи із конкретних обставин,
об’єктивно могла і зобов’язана була їх передбачити.

Груба необережність має місце, коли особа не бажала настання несприятливих наслідків, але передбачала і
ставилася до цього байдуже або намагалася їх самовпевнено уникнути.

Скажемо, особа залишила корову пастися біля залізничного переїзду, не потурбувавшись прив’язати її.

Незважаючи на поділ вини у цивільному праві на умисну, просту (легку) необережність (необачність) та грубу
необережність, ця класифікація не впливає на вирішення питання щодо стягнення збитків, оскільки вони
повинні відшкодовуватися у повному обсязі за наявності будь-якої форми вини.

На відміну від кримінального права, де діє презумпція невинності, а у цивільному - діє презумпція винності
боржника, тобто зобов’язана особа вважається винною, поки не доведе відсутність своєї вини.

На відміну від кримінально-правової, цивільно-правова відповідальність може настати і без вини, якщо це
прямо пере5дбачено законом чи договором.

СКЛАД ЦИВІЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ

Залучення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за наявності умов, передбачених законом,

які у своїй сукупності утворюють склад цивільного правопорушення.  Такими умовами, зокрема, є:

 1) протиправна поведінка - дія або бездіяльність, що не відповідає вимогам нормативно-правових

актів, договору (наприклад, що виражаються в заподіянні шкоди особистості або майну іншої особи,
порушення умов договору);

 2) негативні наслідки.  У цивільному праві вони позначаються трьома поняттями:

o • збитки , під якими прийнято розуміти реальні збитки (тобто витрати, які особа, чиє право
порушене, зробило або повинне буде зробити для відновлення порушеного права, а також
втрата або пошкодження майна цієї особи - п. 2 ст. 15 ЦК) і упущену вигоду (тобто неодержані
доходи, які особа, чиє право порушене одержала б при звичайних умовах цивільного обороту,
якби його право не було порушене, - п. 2 ст. 15 ЦК);

o • збитки , що представляє собою вид збитків;

o • шкода , під яким найчастіше розуміється заподіяння негативних наслідків життю і здоров'ю
людини і громадянина, як правило, виражаються у фізичних і моральних стражданнях
- моральну шкоду (ст. 151 ЦК). Слід мати на увазі, що часто законодавець вживає термін
"шкода" як синонім поняття "збитки". Питанням відшкодування шкоди присвячена гл. 59 ГК.
Так, згідно зі ст. 1064 ЦК шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також, шкода,
завдана майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її
завдала;

 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою і негативними наслідками.  Вона буває прямий і
непрямої. Прямий причинний зв'язок виражається в тому, що результат (наслідок) виникає
безпосередньо, прямо з поведінки заподіювача негативних наслідків. Як правило, цей зв'язок
настільки очевидна, що її встановлення не викликає труднощів. Непряма причинний
зв'язок характеризується тим, що заподіювача негативних наслідків були створені специфічні
(неприродні) особливості обстановки, що сприяють настанню негативного результату. Наприклад,
втрата або псування вантажу в результаті неправильної упаковки його відправником. Наявність
непрямої зв'язку, при якій результат годі було безпосередньо за протиправною дією або негативні
наслідки викликані дією ряду факторів і обставин, визначити набагато складніше. Тому суд для
встановлення такої причинного зв'язку призначає відповідну експертизу;

 4) вина , тобто усвідомлення особою протиправних наслідків своєї поведінки. За загальним правилом
особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином, несе відповідальність за
 наявності вини (умислу або необережності), крім випадків, коли законом або договором передбачено
інші підстави відповідальності. Важливо відзначити, що цивільне законодавство допускає
відповідальність не тільки за свою провину, а й за провину третіх осіб, на яких було покладено
виконання (ст. 402, 403 ЦК).

5. Обставини, які звільняють від цивільно-правової відповідальності.

Загальними підставами звільнення від цивільно-правової відповідальності є непереборна сила (форс мажор)
та випадок (казус).

Непереборна сила - це надзвичайна і непереборна за даних обставин подія, настання якої неможливо було
передбачити і відвернути доступними засобами. Під поняття непереборної сили підпадають як руйнівні сили
природи (землетрус, повідь), так і деякі суспільні явища (військові дії, масові заворушення, страйки тощо).

Казус - це обставина, яка свідчить про відсутність вини контрагентів. Цю обставину хоча і можна відвернути,
але її неможливо передбачити. Так, ательє своєчасно не виконало замовлення наречених, оскільки вночі
зловмисники проламали дах ательє і викрали матеріал, з якого треба було шити весільні сукні.

Якщо порушення зобов’язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки,
які стягуються з боржника (ст. 616 ЦК).

6. Особливі випадки цивільно-правової відповідальності:

6.1.  Відповідальність за дії інших осіб.

Стаття 618. Відповідальність боржника за дії інших осіб

1. Боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання
(стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього
виконавця.

6.2.  Відповідальність за випадок.

6.3.  Відповідальність за шкоду, завдану правомірною поведінкою.

Цивільно-правова відповідальність неповнолітніх

Неповнолітні особи можуть завдати шкоду людям своїми діями, іноді бути винними в невиконанні якогось
зобов'язання. У цьому випадку постає питання про цивільну відповідальність неповнолітнього. Така
відповідальність має свої особливості.

Цивільний кодекс України

Ст. 31... Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду.

Ст. 1178. Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла 14 років), відшкодовується її батьками
(усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання
малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумліннного здійснення або
ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою...

За шкоду, вчинену малолітнім, віком до 14 років, відповідають батьки. У віці 14-18 років неповнолітній, який
одержує зарплату, стипендію, має власне майно, сам відшкодовує збитки. Якщо названих джерел не вистачає,
батьків притягають до субсидіарної відповідальності і вони доповнюють кошти неповнолітнього, субсидують
його. Неповнолітній віком 15-18 років може власною працею відшкодувати завдану шкоду.

Задачі
Задача 1

Мироненко на стоянці таксі біля автовокзалу № 2 сів у таксі і попросив шофера Остапчука відвезти його у
с. Червона Зірка. Шофер відмовився виконати його прохання, посилаючись на серцевий напад, і вийшов з
машини до аптеки за медикаментами, залишивши ключ запалювання. Скориставшись тим, що машина без
нагляду, Мироненко сів за кермо і поїхав по вул. Індустріальній. Проїхавши метрів 400-500, він учинив наїзд на
машину Пєтрова, що стояла на узбіччі.

Внаслідок наїзду таксомоторному парку та Пєтрову було заподіяно шкоду. Пєтров звернувся з позовом про
стягнення з таксомоторного парку та Мироненка 6.700 грн. (вартість ремонту автомобіля). Хмельницький
міськрайонний суд стягнув з Мироненка на користь Пєтрова 6.700 грн., звільнивши таксомоторний парк від
майнової відповідальності.

Не погодившись із рішенням суду, посилаючись на те, що шкоду повинен відшкодовувати власник джерела
підвищеної небезпеки, Мироненко оскаржив рішення суду.

Проаналізуйте на цьому прикладі підставу, умови та розмір відповідальності. Які особливості

відповідальності у даному випадку? Як слід вирішити цю справу?

Відповідь: В даному випадку вини Остапчука не має оскільки він ненавмисно залишив ключі в машині в нього
була поважна причина проблеми зі здоров’ям тому в цій ситуації його не можна розглядати як співучасника
злочину. Все навпаки з Мироненко який осмисллено і навмисно заволодів чужим автомобілем.

Згідно ч.1 ст. 1166 майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим
немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної
особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тому в цій задачі є винна лише Мироненко який несе відповідальність за викрадення автомобіля і за завдання
майнової шкоди Петрову і місту, яку він повинен відшкодувати.

Задача 2

За вироком суду Лис, Білка та Кіт були притягнуті до кримінальної відповідальності за пограбування магазину,
а гр. Носоріг — за приховання вказаного злочину.

Магазин було пограбовано двічі. Перше пограбування (на суму 1800 грн.) вчинили Лис, Білка і Кіт, а друге (на
суму 900 грн.) — Лис і Білка. Про ці пограбування знав Носоріг. Організатором пограбування був Лис.
Розглянувши кримінальну справу та одночасно цивільний позов, суд у вироку вказав: цивільний позов
торговельного дому «Укрсибінкор» задовольнити у сумі 2700 грн., стягнувши цю суму із засуджених
солідарно.

Повна сума збитків була стягнута з гр. Лиса, який потім звернувся до суду з позовом до інших засуджених про
стягнення з них на його користь 2125 грн. У заперечення на позов Білка і Кіт показали на невірне стягнення
збитків у солідарному порядку, тому що Лис як організатор пограбування повинен нести відповідальність у
більшому розмірі, ніж вони.

Носоріг взагалі не згоден відшкодовувати збитки, оскільки не брав участі у пограбуванні.

Розгляньте доводи, наведені у вироку суду та скаргах засуджених.

Чи є умови для солідарної відповідальності? Які умови для пред’явлення регресних вимог?

Відповідь: Умови для солідарної відповідальності є, згідно ч.1 ст. 1190 Особи, спільними діями або
бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Тобто відповідно до цієї статті шкоду мають відшкодовувати усі разом. Право регресу в цій ситуації є оскільки
Лис вправі вимагати компенсації за його витрати від інших учасників злочину.
Задача 3

Хоменко (власник автомобіля «Волга-4») по дорозі на роботу у листопаді 2015 р. учинив наїзд на
одинадцятирічну Марину С., завдавши їй тяжких пошкоджень. Порушена проти Xоменка кримінальна справа
була припинена за відсутністю у його діяннях складу злочину. Громадянин Славко, батько Марини, у квітні
2016 р. звернувся до суду з позовом до Хоменка про стягнення 3 тис. грн. (вартість приведеного у
непридатність одягу; вартість санаторно-курортної путівки; вартість проїзду позивача до місця лікування його
доньки і назад; сума, витрачена на додаткове харчування з листопада 2015 р. по квітень 2016 р.). Суд
задовольнив позов Славка.

Відповідач оскаржив рішення суду.

Чи правильне рішення прийняв суд? Яка шкода підлягає стягненню?

Відповідь: Відповідно до ч.1 ст.1195 суд правильно вчинив, що задовольнив позов Славка. Фізична або
юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана
відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або
загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого
харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Задача 4

Згідно з договором контрактації колективне сільськогосподарське підприємство повинно було продати

заготконторі у серпні 18 т огірків (по 6 т кожної декади), а цукровому заводу у вересні — 500 т буряків. У
зв’язку з тим, що КСП свого зобов’язання не виконало, заготконтора та цукровий завод звернулися до суду з
позовом про стягнення на їх користь неустойки та збитків з колективного сільськогосподарського
підприємства.

Заперечуючи проти позову, голова КСП зазначив: по-перше, огірки загинули внаслідок сильного граду, який
пошкодив 20 серпня всі посіви; по-друге, підприємство не могло виконати зобов’язання щодо здачі буряка у
зв’язку з пошкодженням його городніми шкідниками у червні на площі 15 га.

Місцевий суд у позові відмовив, посилаючись на ст. 614 ЦК України. У скарзі завод зазначив, що колективне
сільськогосподарське підприємство мало можливість запобігти загибелі посівів, своєчасно обробивши їх
отрутохімікатами. Не погодилася з рішенням суду і заготконтора.

Розгляньте доводи сторін. Чи є підстави для звільнення КСП від відповідальності?

Відповідь:

В ситуації з цукровим заводом, згідно ст. 614 є вірною оскільки в ній сказано, що:

1. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності).

Оскільки КСП в цій ситуації навіть не сперичалось, то вони дійсно не обробляли буряки отрутохімікатами. Далі
стаття 611 Правові наслідки порушення зобовязання в якій сказано, що:

1. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено

договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

2. У разі порушення боржником негативного зобов’язання кредитор незалежно від сплати неустойки та (або)
відшкодування збитків і моральної шкоди має право вимагати припинення дії, від вчинення якої боржник
зобов’язався утриматися, якщо це не суперечить змісту зобов’язання. Така вимога може бути пред’явлена
кредитором і в разі виникнення реальної загрози порушення такого зобов’язання. Тому в ситуації з цукровим
заводом є вина тільки КСП.

Задача 5

За договором перевезення залізниця зобов’язана була доставити товариству «Одяг» три контейнери
трикотажних виробів на суму 4000 грн. Через аварію частина вантажу вартістю 2000 грн. стала непридатною, а
решта — забрудненою. Внаслідок знижки вартість трикотажу впала до 1000 грн. Залізниця претензію
товариства «Одяг» задовольнила у сумі 3000 грн., а частину стягнення недоодержаного планового прибутку в
сумі 2000 грн. відхилила.

У зв’язку з цим товариство, посилаючись на ст. 611 ЦК України, просив господарський суд стягнути з залізниці
2 000 грн.

Чи належить задоволенню позов товариства «Одяг»? Визначте, в якому розмірі несе відповідальність
залізниця за пошкодження, втрату, недостачу та псування вантажу.

Відповідь: Згідно умов задачі, правові відносини належать до договірних правовідносин,що виникають і
змінюються на основі договорів перевезення, - основного виду договорів, які регулюють транспортну
діяльність.

Відповідно до ч.2 с.924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження
прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди. Тобто перевізник не зобовязаний
відшкодовувати доходи, які одержувач або відправник міг б реально одержати за звичайних обставин, якби їх
право не було б порушене (упущену вигоду).

Оскільки залізниця несе відповідальність за пошкодження вантажу у розмірі фактичної шкоди (ч.2 ст.924 ЦК
України), позов товариства "Одяг" не належить задоволенню.

Задача 6

У серпні 2016 р. щодо Орленка, Курбаса та Чобота судом було винесено обвинувальний вирок суду, за яким
зазначені особи були засуджені до трьох років позбавлення волі. Вироком суду з них солідарно було стягнено
5 500 грн. Чобот, взятий під варту після набрання вироком законної сили, сам повністю відшкодував завдану
шкоду.

Через деякий час Чобот звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Орленка та Курбаса 5 000 грн.
солідарно у зв’язку з тим, що він завдав підприємству меншу шкоду. Суд у позові Чоботу відмовив.

Чи правомірна відмова у позові? Яка відповідальність солідарних боржників перед іншими боржниками, які
виконують солідарний обов’язок?

Відповідь: У данному випадку відмова у позові є правомірною тому що згідно ч.4 ст.543 відповідальність
Орленка і Курбаса припиняється, бо Чобот сам повністю відшкодував завдану шкоду.
Задача 7

Тракторний завод уклав договір з меблевим об’єднанням на поставку тари для пакування меблів. У свою
чергу об’єднання зобов’язалося поставити заводу тарні ящики, які є матеріалом для виготовлення тари. Проте
об’єднання порушило строк виконання прийнятого зобов’язання в частині поставки тарних ящиків. Претензія
тарного заводу про стягнення неустойки за прострочення в сумі 2500 грн. об’єднанням була відхилена на тій
підставі, що між заводом та об’єднанням було укладено договір поставки, а в ньому передбачена умова,
відповідно до якої постачальник за недопоставку продукції не несе відповідальності. Тарний завод,
посилаючись на ст. 624 ЦК України, просив господарський суд стягнути з об’єднання 2500 грн. неустойки.

Чи є підстави для звільнення об’єднання від відповідальності? Яке рішення повинен винести господарський
суд?

Відповідь: в даному випадку підстав для звільнення об’єднання від відповідальності немає, бо згідно ст. 617,
особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона
доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Суд повинен винести рішення щодо виплати тарному заводу неустойки згідно ст.624 ЦК.

Задача 8

Хмельницьке відділення акціонерної страхової компанії «Оранта» звернулося до суду з позовом до Мушка і
Крота — батьків неповнолітніх Сашка (16 років) та Олега (14 років) про стягнення збитків.

Позивач посилався на те, що 18 серпня 2016 р. внаслідок дій згаданих неповнолітніх дітей, які розпалили
вогонь у будівельному вагончику і спричинили пожежу, було пошкоджено і знищено майно громадян, які
мешкають поряд. За договорами страхування потерпілим було виплачено по 5 000 грн. У зв’язку з цим
позивач просив зазначену суму стягнути з відповідача.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду з Мушка та Крота на користь позивача була стягнена солідарно
зазначена сума позову.

Чи правильне рішення прийняв суд? Дайте висновок у справі.

Відповідь: Згідно ч.1 ст. 1182 Шкода, завдана спільними діями кількох неповнолітніх осіб, відшкодовується
ними у частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду. Тому рішення суду щодо
стягнення з Мушка та Крота солідарно, є правильним.