47. Вулицею їхала вантажна машина з негашеним вапном. Хлопчики С., Г. і К.

, які
каталися на ковзанах, причепилися до кузова машини, щоб проїхатися. Вантажник П.
спочатку лаяв їх нецензурними словами, а після цього захопив лопатою вапно і кинув
його у напрямку хлопчиків. С. і К. відвернулися, а Г. було заподіяно опік обличчя,
внаслідок чого він втратив зір на одне око.
Надайте кримінально-правову оцінку дій П.
Чи зміниться кваліфікація дій П., якщо:
1) Г. повністю втратив зір на обидва ока?;
2) Г. заподіяно опік обличчя без втрати зору?

Надайте кримінально-правову оцінку дій П.:

Відповідно до умови задачі в діянні П. вбачаються ознаки кримінального правопорушення
(злочину), передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України (Умисне тяжке тілесне ушкодження)

 Родовий об’єкт – суспільні відносини які забезпечують охорону життя і

здоров’я людини
 Безпосередній об’єкт – суспільні відносини, які забезпечують охорону
здоров’я людини.
 З об’єктивної сторони тілесне ушкодження характеризується: 1) дією або
бездіяльністю у вигляді посягання на здоров’я іншої людини; 2) наслідками
у вигляді спричинення тілесних ушкоджень; 3) причинним зв’язком між
зазначеним діянням та наслідками.
При вчиненні розглядуваного злочину шляхом дії може бути застосовано як фізичний вплив на
потерпілого (нанесення удару, спричинення опіку та ін.), так і психічний (погроза або залякування,
що викликали душевну хворобу та ін.). Для заподіяння тілесного ушкодження винний може
застосувати м’язові зусилля свого тіла або різні знаряддя (ніж, сокиру тощо), а також привести в
дію різні механізми і речовини (пістолет, отруту та ін.).
В нашому випадку, П. вчинив фізичний вплив на потерпілих Г., С. і К. шляхом
кидання вапна за допомогою лопати.

Необхідною ознакою закінченого складу тілесного ушкодження є настання зло- чинного

наслідку у вигляді різної тяжкості шкоди здоров’ю людини. Відсутність такого наслідку виключає
можливість притягнення до відповідальності за закінчене тілесне ушкодження. В таких випадках
може виникнути питання про наявність в діях винного ознак замаху на злочин, а у випадках
створення умов для вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження (ст. 121 КК) або умисного
середньої тяжкості тілес- ного ушкодження (ст. 122 КК) – готування до злочину.
Судово-медичне визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень здійснюється на
основі Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень,
затверджених Наказом МОЗ від 17 січня 1995 р. № 6 (далі – Правила). Відповідно до ч. 2
ст. 242 КПК проведення судово-медичної експертизи у цих справах є обов’язковим.
Судово-медичне визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться згідно з
КК та КПК і зазначеними Правилами.
Стаття 121 КК, яка встановлює відповідальність за умисне тяжке тілесне
ушкодження, в ч. 1 передбачає низку ознак. Наявність кожної з них окремо дає змогу
визнати тілесне ушкодження тяжким.
 Зокрема, тяжким визнається і тілесне ушкодження, що спричинило втрату будь-
якого органа або його функцій
Під втратою зору треба розуміти повну стійку сліпоту на обидва ока чи такий
стан, коли наявне зниження зору до підрахунку пальців на відстані двох метрів і менше
(гострота зору на обидва ока 0,04 і нижче). Втрата зору на одне око тягне за собою
стійку втрату працездатності більше однієї третини і за цією ознакою належить до
тяжких тілесних ушкоджень. Ушкодження сліпого ока, що призвело до його вилучення,
оцінюється залежно від тривалості розладу здоров’я.
В нашому випадку, наслідки наявні лише у Г. у вигляді втрати зору на одне
око. Наслідки у С. і К. не є наявними, адже вони змогли відвернутися. Тому в
останньому випадку, можна говорити лише про закінчений замах на вказаний
злочин
Отже, маємо наслідок у вигляді тяжкого тілесного ушкодження
1) Для притягнення до відповідальності за заподіяння тілесного ушкодження
необхідним є встановлення причинного зв’язку між діянням винного і шкідливими
наслідками, що настали для здоров’я потерпілого.
В нашому випадку, наслідок настав безпосередньо внаслідок дій П.
Суб’єктивна сторона тілесних ушкоджень — умисна вина (прямий або непрямий
умисел), а саме прямий умисел. У тих випадках, коли умисел винного був спрямований на
заподіяння невизначеної шкоди здоров’ю, відповідальність настає за тілесне ушкодження,
яке було фактично заподіяне. Фактичне заподіяння більш легкого тілесного ушкодження,
ніж те, на яке був спрямований умисел винного, повинно тягти відповідальність за замах
на заподіяння тілесного ушкодження, яке винний бажав спричинити. Мотив і мета
значення не мають
В даному випадку, умисел на невизначену шкоду здоров’я, але фактично
заподіяно тяжке тілесне ушкодження
Суб’єктом – фізичні осудні особи, які досягли 14-річного віку.
В нашому випадку, підпадає під ознаки суб’єкта
Відповідальність
Ч. 1 ст. 121 КК України щодо Г.
Ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 121 КК України щодо С., К.

Чи зміниться кваліфікація дій П., якщо:

1) Г. повністю втратив зір на обидва ока?; 2) Г. заподіяно опік обличчя без
втрати зору?

1) Ні, не зміниться, адже втрата зору на обидва ока – це також наслідок

тяжкого тілесеного ушкодження
Відповідальність
Ч. 1 ст. 121 КК України щодо Г.
Ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 121 КК України щодо С., К.

2) В даному випадку, наслідок буде полягати у нанесенні Г. тілесного

ушкодження середньої тяжкості (за умови порушення функції органу зору або стійкої
втрати працездатності)
 Тілесним ушкодженням середньої тяжкості є таке ушкодження, яке не заподіює
здоров’ю шкоди, небезпечної для життя в момент заподіяння, не потягло за собою інших
наслідків, властивих тяжкому тілесному ушкодженню, але разом із тим спричиняє тривале
порушення функцій будь-якого органу або інший тривалий розлад здоров’я.
Тривалий розлад здоров’я у більшості випадків виявляється в порушенні функцій
будь-якого органу, до якого Правила відносять послаблення функцій органів (зору, слуху,
язика (мовлення), руки, ноги та ін.)
Стаття 122 КК застосовується лише за умови, що розлад здоров’я був
тривалим, яким, згідно з Правилами, визнається розлад здоров’я строком понад три
тижні (більш як 21 день). Під стійкою втратою працездатності менш як на одну
третину слід розуміти втрату загальної працездатності від 10 до 33 відсотків.

Відповідальність
Ч. 1 ст. 122 КК України щодо Г.
Ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 122 КК України щодо С., К.

48. М., який повертався потягом з виправної колонії після відбуття покарання, зустрів у
вагоні Д. – колишнього засудженого із тієї ж колонії, з яким свого часу склалися
неприязні стосунки. Дочекавшись ночі, М. вивів Д. в тамбур «для розмови» і зіштовхнув
його з потяга. Однак, оскільки потяг їхав по високому насипу, Д., скотився із нього і не
зазнав тілесних ушкоджень.

1. Вирішіть питання про відповідальність М.

2. Чи змінилася б кваліфікація дій М, якби:

1) Д. внаслідок падіння з поїзда загинув?;

2) Д. внаслідок падіння з поїзда зламав праву руку і 21 день знаходився на

стаціонарному лікуванні?

Вирішіть питання про відповідальність М.

Відповідно до умови задачі в діянні П. вбачаються ознаки кримінального

правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України (Умисне вбивство)

 Родовий об’єкт – суспільні відносини які забезпечують охорону життя і

здоров’я людини
 Безпосередній об’єкт – суспільні відносини, які забезпечують життя
людини.
 Об’єктивна сторона вбивства характеризується: 1) діянням у вигляді
посягання на життя іншої людини; 2) наслідком у вигляді смерті людини; 3)
причинним зв’язком між вказаними діянням та наслідком.
 Вбивство може бути вчинене шляхом як дії, так і бездіяльності. Для позбавлення
людини життя може бути застосований як фізичний (удар ножем, здавлювання шиї,
отруєння тощо), так і психічний вплив (спричинення психічної травми, що заподіяла
смерть, підмова до самогубства особи, яка не усвідомлює значення цього акту тощо).
В даному випадку, М. здійснив активні дії, а саме зіштовхнув з потяга Д.

Обов’язковою ознакою закінченого складу вбивства є настання злочинного

на- слідку – смерті людини. Відсутність такого наслідку виключає можливість
притягнен- ня до відповідальності за закінчений злочин. У таких випадках в діях винного
можуть бути ознаки готування до вбивства або замаху на вбивство.
В нашому випадку, смерть Д. не настала, тому можна говорити про
незакінчений злочин, а саме закінчений замах на вбивство

Для притягнення до кримінальної відповідальності за вбивство необхідно

встановити причинний зв’язок між діянням винного і настанням смерті потерпілого.
В нашому випадку, існує необхідний причинний зв’язок

 Із суб’єктивної сторони вбивство — умисний злочин (прямий або

непрямий). В нашому випадку, прямий умисел (усвідомлював суспільну
небезпечність свого діяння, передбачав настання смерті та бажав її
настання)

 Суб’єктом — може бути особа, яка досягла 14-річного віку

Відповідальність: ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України

Чи змінилася б кваліфікація дій М, якби:

1) Д. внаслідок падіння з поїзда загинув?;
2) Д. внаслідок падіння з поїзда зламав праву руку і 21 день знаходився на
стаціонарному лікуванні?

1) Так, змінилася би, адже мав місце закінчений злочин через настання смерті
потерпілого
Ч. 1 ст. 115 КК України

2) На мою думку, не зміниться, якщо у винного був умисел на вбивство, адже, якщо дії
ввиного не призвели до смертельного наслідку лише в силу випадкового збігу
обставин, не залежних від волі винного, належить кваліфікувати не за наслідками, що
сталися, а як замах на умисне вбивство
Вважаю, що винний діяв з умисом на вбивство (ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України)

Якщо ж винний діяв з неконкретизованим умислом (що виходячи з умов завдання не

вбачається правильним), то злочин не може бути кваліфікований як замах на вбивство й у
випадках, коли винний діє з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як
заподіяння будь-якої шкоди здоров’ю, так і настання смерті. Відповідальність у цих
випадках повинна наставати лише за наслідки, які фактично були заподіяні (тоді ч. 1 ст.
122 КК України – умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження)

49. Під час сварки, що раптово перейшла в бійку, на ґрунті особистих неприязних
стосунків, Н. наніс кулаком один удар в обличчя М. Від цього удару М. впав спиною на
тротуарну плитку, при цьому вдарився потилицею й отримав забій головного мозку
середнього ступеня і перелам кісток склепіння черепа.

1. Як слід кваліфікувати дії Н.?

2. Чи змінилася б кваліфікація дій Н., якщо він перебував у стані сильного
душевного хвилювання, викликаного тяжкою образою з боку М.?

Як слід кваліфікувати дії Н.?

Відповідно до умови задачі в діянні П. вбачаються ознаки кримінального

правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 128 КК України (Необережне тяжке або
середньої тяжкості тілесне ушкодження)

 Родовий об’єкт – суспільні відносини які забезпечують охорону життя і

здоров’я людини
 Безпосередній об’єкт – суспільні відносини, які забезпечують охорону
здоров’я людини.
 З об’єктивної сторони тілесне ушкодження характеризується: 1) дією або
бездіяльністю у вигляді посягання на здоров’я іншої людини; 2) наслідками
у вигляді спричинення тілесних ушкоджень; 3) причинним зв’язком між
зазначеним діянням та наслідками.
При вчиненні розглядуваного злочину шляхом дії може бути застосовано як
фізичний вплив на потерпілого (нанесення удару, спричинення опіку та ін.), так і
психічний (погроза або залякування, що викликали душевну хворобу та ін.). Для
заподіяння тілесного ушкодження винний може застосувати м’язові зусилля свого тіла або
різні знаряддя (ніж, сокиру тощо), а також привести в дію різні механізми і речовини
(пістолет, отруту та ін.).
В нашому випадку, Н. вчинив фізичний вплив на потепілого М.
Необхідною ознакою закінченого складу тілесного ушкодження є настання
зло- чинного наслідку у вигляді різної тяжкості шкоди здоров’ю людини. Відсутність
такого наслідку виключає можливість притягнення до відповідальності за закінчене
тілесне ушкодження.
Судово-медичне визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень здійснюється на
основі Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень,
затверджених Наказом МОЗ від 17 січня 1995 р. № 6 (далі – Правила). Відповідно до ч. 2
ст. 242 КПК проведення судово-медичної експертизи у цих справах є обов’язковим.
Судово-медичне визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться згідно з
КК та КПК і зазначеними Правилами.
Стаття 121 КК, яка встановлює відповідальність за умисне тяжке тілесне
ушкодження, в ч. 1 передбачає низку ознак. Наявність кожної з них окремо дає змогу
визнати тілесне ушкодження тяжким.
Зокрема, до числа тяжких слід відносити тілесне ушкодження, небезпечне для
життя в момент заподіяння. Небезпечними для життя є ушкодження, які самі по собі
загро- жують життю потерпілого в момент заподіяння або за звичайним своїм перебігом
закінчуються чи можуть закінчитися смертю. Наслідок заподіяного ушкодження не може
впливати на визнання його тяжким. Так, своєчасна медична допомога, яка призвела до
швидкого і повного одужання потерпілого, не виключає відповідальності за ст. 121 КК,
якщо ушкодження були небезпечні для життя в момент їх заподіяння. До ушкоджень, що є
небезпечними для життя, Правила відносять зокрема:
1) відкриті й закриті переломи кісток склепіння та основи черепа, за винятком
кісток лицевого скелета та ізольованої тріщини тільки зовнішньої пластинки склепіння
черепа
2) забій головного мозку тяжкого ступеня як зі здавленням, так і без здавлення
головного мозку; забій головного мозку середньої тяжкості за наявності симптомів
ураження стовбурної ділянки;

Отже, маємо наслідок у вигляді тяжкого тілесного ушкодження

Для притягнення до відповідальності за заподіяння тілесного ушкодження
необхідним є встановлення причинного зв’язку між діянням винного і шкідливими
наслідками, що настали для здоров’я потерпілого.
В нашому випадку, наслідок настав безпосередньо внаслідок дій М.

 Суб’єктивна сторона злочину може проявлятися у виді як злочинної само-

впевненості, так і злочинної недбалості.
Заподіяння тяжкого тілесного ушкодження внаслідок злочинної недбалості
має місце тоді, коли особа не передбачала можливості настання зазначеної шкоди для
здоров’я іншої особи, хоча повинна була і могла їх передбачити, діючи з більшою
обачністю.
Що і мало місце в нашому випадку

СУДОВА ПРАКТИКА стосовно цього питання :

1) Під час сварки, яка переросла в бійку, М. ударив У. в обличчя, від чого той упав і,
ударившись головою об східець, одержав перелом кісток основи черепа, що віднесено
судово-медичним експертом до тяжкого тілесного ушкодження. Виходячи з того, що
умислом М. не охоплювалось заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, було
визнано, що він вчинив необережне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження,
оскільки, б’ючи п’яного У. по обличчю, М. хоча й не передбачав, але повинен був і міг
передбачити, що потерпілий може впасти і одержати травму внаслідок удару об
сходи
2) У судовій практиці трапляються випадки, коли необережне заподіяння тяжких
тілесних ушкоджень помилково кваліфікується як вчинене умисно. Так, було визнане
неправильним засудження за умисне тяжке тілесне ушкодження Є., який ударив
потерпілого в обличчя, внаслідок чого той упав і, вдарившись головою об асфальт,
одержав перелом кісток черепа і струс головного мозку. ВСУ відмітив, що Є.,
завдаючи удару в обличчя, не передбачав таких наслідків, хоча повинен був і міг їх
передбачити, тобто діяв не умисно, а з необережності, і кваліфікував його дії як
необережне тяжке тілесне ушкодження

 Суб’єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16 років.

Отже, відповідальність за ч. 1 ст. 128 КК України

Чи змінилася б кваліфікація дій Н., якщо він перебував у стані сильного душевного
хвилювання, викликаного тяжкою образою з боку М.?

Ні, адже стаття 123 КК України (Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у
стані сильного душевного хвилювання) передбачає умисне нанесення такого ушкодження,
а в нашому випадку суб’єктивна сторона у формі необережної форми вини