ЗАДАЧА 116.

М. зайняв земельну ділянку, яка знаходилася поряд із орендованою ним земельною ділянкою, та
побудував там ряд торгових павільонів. Як він пояснив, ця земля була нічийною, не доглядалася,
була засміченою, заросла бур’янами, хоча й знаходиться у жилому масиві. Тому він і зайняв її,
прибрав та «розширив» торгівельні ряди, що принесли лише користь мешканцям мікрорайону
міста. Варіант: слідчими було встановлено, що ця ділянка є 3-метровою охоронною зоною
теплопроводу.

Кваліфікуйте дії М. Ознайомтеся із постановою Касаційного господарського суду Верховного

Суду від 28.03.2018 р. у справі № 910/24189/16.

Відповідно до ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних

об'єктів» п.13 ст.1

охоронна зона магістральних теплових мереж - частина земної поверхні, повітряного простору та

надр вздовж трубопроводів і об'єктів теплових мереж, обмежена умовними площинами
паралельно його осям, на якій обмежується провадження господарської діяльності для
забезпечення стабільних умов експлуатації, запобігання пошкодженню

Стаття 23. Охоронні зони магістральних теплових мереж

П.1 Охоронні зони магістральних теплових мереж встановлюються уздовж наземних, надземних і
підземних трубопроводів у вигляді території, що віддалена на певну відстань по обидва боки від
крайніх елементів конструкції теплових мереж та по периметру наземних споруд на визначеній
відстані.

П. 5 Підприємство, що експлуатує магістральні теплові мережі, в установленому порядку видає

підприємствам, установам та організаціям, а також громадянам письмові дозволи на
використання земель або виконання дозволених видів робіт у межах охоронних зон теплових
мереж.

Отже, М. потрібно було отримати дозвіл від підприємства, що

експлуатує магістральні теплові мережі

Дії М. слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 197-1 КК Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне
будівництво

3. Самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці,

зазначеній у частині першій цієї статті

1) Основним безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 1971, є - встановлений

законодавством порядок будівництва на земельних ділянках відповідних об'єктів (будівель та
споруд). Додатковими об'єктами вказаних злочинів виступають, зокрема: правомірна управлінська
діяльність державних і самоврядних органів у галузі земельних та архітектурно-будівельних
відносин; система оподаткування (винні у самовільному зайнятті земельних ділянок, як правило,
не сплачують плату за землю, яка включає земельний податок й орендну плату за земельні
ділянки державної і комунальної власності і входить у систему оподаткування).

Під будівлею як предметом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 1971, слід розуміти об'єкт будівництва,
призначений для постійного або тимчасового перебування людей із захистом їх від впливу
несприятливих атмосферних умов (житловий будинок, літня кухня, школа, вокзал тощо). Споруда -
це об'ємна, площинна або лінійна наземна, надземна чи підземна будівельна система (інженерно-
будівельний об'єкт), що не належить до будівель і яка складається з несучих та в окремих
випадках з огороджувальних конструкцій і призначена до виконання виробничих процесів різних
видів, зберігання матеріалів, виробів, устаткування, для тимчасового перебування людей,
пересування людей та вантажів тощо (наприклад, цех, склад, сарай, гараж, погріб, вежа, міст,
тунель). Для кваліфікації за ч. 3 і ч. 4 ст. 1971 не має значення те, яке призначення має самовільно
збудована будівля або споруда - житлово-цивільне, комунальне, промислове або інше.

2) Об'єктивна сторона злочину, передбаченого  ч. 3 цієї статті, - у самовільному будівництві

будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Самовільне зайняття земельної ділянки - це фактичне заволодіння (чи заволодіння і

користування) земельною ділянкою або її частиною, вчинене в особистих інтересах або інтересах
інших осіб тим, кому ця ділянка у встановленому порядку не надавалась у володіння і
користування або не передавалась у власність, або за відсутності вчинення правочину щодо такої
земельної ділянки (чи щодо об'єкта, розташованого на земельній ділянці).

Для встановлення суті кримінально караного самовільного зайняття земельної ділянки важливим
є визначення моменту виникнення права власності на земельну ділянку чи права користування
нею.

Відповідно до постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 28.03.2018 р. у

справі № 910/24189/16

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі

статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого
самоврядування.

Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного
користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих
прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України

"Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 ЗК України).

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного

використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих
документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне
зайняття земельної ділянки.

Разом з тим необхідно враховувати, що саме по собі встановлення наявності фактичного

користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою
підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У
вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання
правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини
відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права
на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до
оформлення права на земельну ділянку тощо.

М. мав би вжити заходів для оформлення прав власності на земельну ділянку, наприклад,
отримати акт обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню; висновок департаменту
міського благоустрою та збереження природного середовища; висновок Департаменту
містобудування та архітектури; висновок Головного управління Держгеокадастру до проекту
землеустрою щодо відведення земельної ділянки; висновок державної експертизи
землевпорядної документації .

Аналізований злочин є злочином з матеріальним складом: для встановлення об’єктивної сторони

цього злочину слід встановити не тільки самовільне зайняття земельної ділянки, але й настання
суспільно небезпечних наслідків - спричинення її власнику чи законному володільцю значної
шкоди. Шкода визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує н. м. д. г. (див.
примітку до ст. 1971 КК).

Злочин, передбачений ст. 1971 КК, визнається закінченим з моменту самовільного зайняття

ділянки і настання вказаних суспільно небезпечних наслідків.

3) Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною: особа усвідомлює, що

самовільно, з порушенням встановленого порядку займає (захоплює) чужу для неї земельну
ділянку, передбачає, що власнику чи законному володільцю буде спричинена її діями значна
шкода, і бажає цього. Мотив і мета злочину - корисливі та інші.

4) Суб’єкт злочину - особа, яка досягла 16-річного віку.