ЗАДАЧА 132.

Голову конкурсної комісії одного з міністерств Ш. було притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст.

366 КК. Було встановлено, що у протокол засідання цієї комісії були внесені завідомо неправдиві
відомості. Про цю фальсифікацію знали всі члени конкурсної комісії крім голови. Рішення
приймалося колегіально шляхом голосування. «За» проголосувала більшість, менша частина –
«Проти» (згідно з законодавством цього було достатньо для прийняття рішення). Результати
поіменного голосування були відображені у протоколі, який відповідно до встановленого порядку
був підписаний головою та секретарем. Секретар згідно з законодавством участі у голосуванні не
приймає.

Ознайомтесь з постановою колегії суддів Другої судової палати від 1 березня 2018 року у
справі No 461/7315/15-к, провадження No 51-984км18.

Так, предметом злочинів, передбачених ст. 366 і ст. 358 КК, є офіційний документ. Згідно примітки
до ст. 358 КК під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-
яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти,
які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як
документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються
повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування,
об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової
форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом
надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи
посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та
містять передбачені законом реквізити.

Тому, при встановленні ознак офіційного документа як предмета злочину слід керуватися такими
критеріями: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її
компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому
документі інформація повинна мати юридично значущий характер - підтверджені чи засвідчені
нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки
правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або
обов'язків.

Невідповідність документа хоча б одному з наведених критеріїв перешкоджає визнанню його

офіційним.

Стаття 366. Службове підроблення

1. Складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення

до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних
документів

Обов’язковою ознакою службового підроблення є його предмет — офіційні документи. Для того,
щоб той чи інший акт був визнаний документом та мав статус офіційного, він повинен відповідати
певним ознакам:

1) документ повинен містити певну інформацію (відомості, дані тощо);

2) така інформація має бути зафіксована у тій чи іншій формі (письмовій, цифровій, знаковій) і мати
певні реквізити (бланк, печатку, штамп, голограму), які передбачені законом чи іншим
нормативним актом;

3) інформація повинна бути зафіксована на відповідному матеріальному носії (папері, дискеті,

диску, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці тощо) з метою її зберігання, використання або
розповсюдження;

4) документ має бути складений, засвідчений, виданий чи розповсюджений в інший спосіб

службовою особою від імені державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських
організацій та об’єднань, а також підприємств, установ чи організацій незалежно від форми
власності;

5) офіційним згідно зі ст. 366 КК є лише такий документ, що містить зафіксовану на будь-яких
матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які
породили чи здатні породити наслідки правового характеру, чи може бути використана як
документи — докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються
повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування,
об’єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової
форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом
надано право у зв’язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи
посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та
містять передбачені законом реквізити.

Об’єктивна сторона злочину характеризується активною поведінкою - діями, які полягають у

перекручуванні винним істини в офіційних документах чи у видачі неправдивих офіційних
документів шляхом використання для цього свого службового становища (СПВССУ. - С. 341-347). За
частиною 1 ст. 366 КК карається злочин із формальним складом, який визнається закінченим з
моменту вчинення хоча б однієї з таких альтернативно передбачених у диспозиції дій, як: а)
складання неправдивого офіційного документа; б) видача неправдивого офіційного документа; в)
внесення до офіційного документа неправдивих відомостей; г) інше підроблення офіційного до-
кумента (ВВСУ. - 2006. - № 8. - С. 17).

внесення до документів неправдивих відомостей

означає включення інформації, яка цілком або частково не відповідає дійсності, до справжнього
офіційного документа (постанова Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 742/318/18).
Отже, у всіх цих ситуаціях зміст справжнього документа змінюється лише частково — частина
відомостей у ньому відповідає дійсності, а частина має неправдивий характер. При цьому форма
документа та всі його реквізити відповідають необхідним вимогам.

Суб’єктивна сторона службового підроблення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, характеризується

тільки прямим умислом, бо винний діє завідомо, тобто усвідомлює неправдивий характер тих
відомостей, що вносяться ним до офіційних документів, або усвідомлює, що документ, який він
видає, повністю чи частково не відповідає дійсності (є неправдивим). Психічне ставлення винного
до наслідків, передбачених ч.  2 ст. 366 КК, може бути як умисним, так і необережним. Мотиви та
мета службового підроблення можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають. У цілому
злочин є умисним. Внесення до документів відомостей, неправдивий характер яких службова
особа не усвідомлює, чи видача документа, невідповідність дійсності якого нею не
усвідомлюється, виключає склад службового підроблення і за наявності необхідних умов може
бути кваліфіковане за ст. 367 КК.
Суб’єктом службового підроблення може бути будь-яка службова особа (частини 3 і 4 ст. 18 КК)
незалежно від того, у публічній чи в приватній сфері службової діяльності вчинюється цей злочин.
Якщо дії, зазначені у ст. 366 КК, вчиняє приватна особа, відповідальність настає за ст. 358 КК (див.
коментар до ст. 358КК). Приватна особа, яка умисно сприяє службовій особі у вчиненні злочину,
передбаченого ст. 366 КК, підлягає відповідальності за співучасть (ст. 27 КК) у службовому
підробленні (РВСУ. - 1999. - С. 101-102).

Склад злочину, опис якого міститься у диспозиції ч. 1 ст. 366 КК, є формальним, і злочин визнається
закінченим з моменту вчинення однієї із зазначених у ній дій, незалежно від того, чи спричинили
ці дії які-небудь наслідки і чи був використаний підроблений документ.

Отже, Ш не можна притягти до відповідальності за ч. 1 ст. 366, адже в нього не було прямого
умислу, від не усвідомлював, що документ який від видає є неправдивим (відсутня суб’єктивна
сторона)