ЗАДАЧА 108.

Американець Дж. сів до таксі Б. і запитав «How much money will be coast a trip to good night club?».
Водій англійською не розумів, але написав «250». Приїхавши до клубу, Дж. дав водієві 250 доларів
США. Насправді вартість поїздки була 250 грн., але Б. вирішив скористатися незнанням іноземця,
тому здачі не дав і поїхав. У нічному клубі Дж. познайомився з І. Придбавши їй кілька дорогих
коктейлів, вони потанцювали, поговорили і поїхали до його готелю. Прибувши на місце, вони ще
випили шампанського. Після чого Дж. прокинувся лише по обіді з поганим самопочуттям від
настирливого стукоту в двері – це був його партнер по бізнесу, який не дочекався його в офісі.
Останній викликав швидку та поліцію, бо в номері зникли гроші та годинник на загальну суму 85
тис. грн. Невдовзі І. та Б. було затримано. СМЕ знайшла у крові Дж. сліди клофеліну, який йому
підсипала І., щоб останній втратив свідомість, чим завдала йому легкі тілесні ушкодження, що не
спричинили короткочасного розладу здоров’я чи незначної втрати працездатності. Кваліфікуйте дії
Б. та І.

Ознайомтеся із постановами Верховного Суду від 11 грудня 2018 р. у справі № 712/7368/13-к, від
2 жовтня 2018 р. у справі № 127/9767/14-к, від 1 листопада 2018 р. у справі № 211/3761/15-к та
від 3 квітня 2018 р. у справі № 640/3217/17.

Відповідь. Кваліфікуйте дії Б. та І. В діях, вчинених Б. та І., вбачаються ознаки кримінального

правопорушення передбаченого ст. 185 (крадіжка) та ст. 190 (шахрайство).

У даному випадку відсутня співучасть.

Безпосередній об’єкт − відносини власності; предмет – не тільки майно, а й право на майно.

Вартість предмета кр. пр. повинна перевищувати 0,2 н.м.д.г. (див. ст. 51 КУпАП).

Предметом крадіжки та грабежу є лише чуже майно, а в шахрайстві – чуже майно та право на
майно. Тому можна зазначити, що в діях вчинених І. та Б. є різний предмет, адже в І. це лише чуже
майно, що відповідає ст. 185, а предметом Б. є не тільки саме майно, а й право на нього, що
передбачено ст. 190.

Вартість предмета кр. пр. повинна перевищувати 0,2 н.м.д.г. = 248,1. Стосовно суми крадіжки
вчиненої І., то ч. 2 примітки ст. 185 зазначає, що у статті 185 значна шкода (ч. 3) визнається із
врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від
ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 248,1*250=62025
грн.

Також кваліфікуючою ознакою є за ч. 5 ст. 185 КК ‒ вчинення крадіжки: 1) в особливо великих

розмірах. Згідно п. 4 примітки 185: в особливо великих розмірах визнається кримінальне
правопорушення, що вчинене однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів
перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального
правопорушення. Відтак, 248,1*600=148860 грн. В нашому випадку відносно предмета кр. пр.
вчиненого І. вбачаються ознаки лише ч. 2, адже викрадена нею сума становить 85 тис. грн.

Об’єктивна сторона характеризується:

1) активною формою поведінки – діями, які полягають в заволодінні чужим майном або придбанні
права на майно; 2) обов’язковою ознакою шахрайства є спосіб такого заволодіння (придбання),
яке здійснюється шляхом обману чи зловживання довірою; 3) обов’язковою ознакою шахрайства є
наслідки у вигляді майнової шкоди, які знаходяться у причинному зв’язку з діями шахрая.

Способами вчинення шахрайства є: 1) обман; 2) зловживання довірою.

Обман – повідомлення неправдивих відомостей (активний обман) або замовчування відомостей,
які мають бути повідомлені (пасивний обман), з метою заволодіння чужим майном або придбання
права на майно. Він може виражатися в усній, письмовій формі, у використанні підроблених
документів. Зловживання довірою фактично є різновидом обману і полягає у використанні
довірливих відносин, заснованих на родинних чи службових відносинах, дружніх стосунках,
знайомстві, тощо.

Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно
полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних
відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою
введення в оману потерпілого. Таким чином, обман може мати як активний (повідомлення
потерпілому неправдивих відомостей про певні факти, обставини, події), так і пасивний (умисне
замовчування юридичне значимої інформації) характер.

Шахрайство характеризується умовною добровільністю передачі майна його власником чи

особою, якій воно ввірено, перебуває у віданні чи під охороною, тобто сам потерпілий бере
безпосередню участь у пере дачі майна та робить це за власною волею, будучи перекона ним, що
робить це не на шкоду своїм інтересам. Якщо обман чи зловживання довірою були тільки
способом отримання доступу до майна, а вилучення відбувалося таємно чи відкрито, то склад
шахрайства від сутній і винний має відповідати за крадіжку або грабіж.

ППВСУ "Про судову практику у справах про злочини проти власності":

17. Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних

обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при
шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у
вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього. Обов'язковою ознакою
шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.

Суб’єкт злочину загальний.

Суб’єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом, корисливим мотивом та

метою.

Шахрайство вважається закінченим з моменту переходу чужого майна у володіння винного або з
моменту отримання ним права розпоряджатися таким майном.

ППВСУ "Про судову практику у справах про злочини проти власності":

22. Вирішуючи питання про наявність у діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки, як
проникнення в житло, інше приміщення чи сховище, суди повинні мати на увазі таке.

Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до
них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання;
шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів),
який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.

Вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки суди повинні
з'ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме в
неї виник умисел на заволодіння майном. Викрадення майна не можна розглядати за ознакою
проникнення в житло або інше приміщення чи сховище, якщо умисел на викрадення майна у
особи виник під час перебування в цьому приміщенні.

Під житлом потрібно розуміти приміщення, призначене для постійного або тимчасового
проживання людей (будинок, квартира, дача, номер у готелі тощо). До житла прирівнюються
також ті його частини, в яких може зберігатися майно (балкон, веранда, комора тощо), за
винятком господарських приміщень, не пов'язаних безпосередньо з житлом (гараж, сарай тощо).

Таким чином, діяння Б., слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 190 КК (шахрайство), а діяння І. за ч. 3 ст. 185
КК (Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, що завдала значної шкоди потерпілому).

Ознайомтеся із постановами Верховного Суду: від 11 грудня 2018 р. у справі № 712/7368/13-к, від
2 жовтня 2018 р. у справі № 127/9767/14-к,

Як випливає зі змісту норми ст. 190 кримінального закону та правозастосовної практики,

отримання майна за умови виконання якого-небудь зобов'язання належить кваліфікувати як
шахрайство в тому разі, коли винна особа в момент заволодіння цим майном мала на меті його
присвоїти, а зобов'язання - не виконувати. Як шахрайство, вчинене шляхом зловживання довірою,
слід розглядати укладення договорів кредиту, позики, попередньої оплати за виконання певної
роботи тощо без наміру повернути отримані кошти чи інші матеріальні цінності, виконати належно
обумовлену роботу чи повернути борг. Із суб'єктивної сторони шахрайство характеризується
прямим умислом і корисливим мотивом.

Відсутність хоча б одного зі складових елементів шахрайства, у тому числі об'єктивної чи

суб'єктивної сторони, означає, що дії осіб, поведінка яких оцінюється, можуть знаходитись в іншій
юридичній площині, ніж кримінальна, а саме: свідчити про наявність цивільного або
господарського спору.

від 1 листопада 2018 р. у справі № 211/3761/15-к, Для правильної кваліфікації дій особи за ч. 3 ст.
185 КК України важливим є встановлення спрямованості умислу особи. Так, для основного складу
крадіжки характерним є наявність у особи умислу на заволодіння чужим майном. Саме тому така
кваліфікуюча ознака, як "проникнення", має місце лише тоді, коли проникнення до житла, іншого
приміщення чи сховища здійснювалося з метою заволодіння чужим майном.

У випадку, якщо особа формально безперешкодно увійшла (потрапила) у приміщення з

обмеженим доступом (наприклад, з дозволу чи за запрошенням уповноваженої особи), при цьому
способом доступу до майна обрала обман чи зловживання довірою, з метою заволодіння майном,
такі дії з урахуванням фактичних обставин справи слід кваліфікувати як крадіжка, поєднана із
проникненням у житло, інше приміщення чи сховище.

від 3 квітня 2018 р. у справі № 640/3217/17. Під проникненням у житло, інше приміщення чи
сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів
подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених
документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно
без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.