Задача 1

На які цивільно-правові питання розраховано це завдання?

Співвідношення підзаконних нормативних актів, законів.
Джерела цивільного права.
Визначте систему джерел цивільного права.
Конституція України, ЦК України, ГК України, ЗУ «Про захист прав споживачів»,
 нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.
Поясніть правила співвідношення законів та підзаконних нормативних актів
Закони виступають основою для підзаконного правового регулювання. Підзаконні
нормативно-правові акти мають меншу юридичну силу ніж закони. У випадку виявлення
суперечностей між нормами підзаконних нормативно-правових актів і законів, вони
завжди вирішуються на користь останніх.
Яку консультацію має надати студент-юрист?
Вирішуючи дане питання студен-юрист повинен звернути увагу на те, що права
громадянки були грубо порушенні під час відмови їй у продажу продуктів харчування.
Це можна пояснити тим, що відповідно до ч.1 ст. 17 ЗУ « Про захист прав споживачів за
всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері
торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг,
застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім
випадків, передбачених нормативно-правовими актами. Так як розпорядження мережі
мінімаркетів не є нормативно-правовим актом, то воно не є і джерелом цивільного права.
А, отже, громадянка не могла бути обмежена у своїх правах на задоволення її потреб у
сфері торгівельного обслуговування лише підставі розпорядження керівництва мережі
мінімаркетів.

Чи зміниться консультація студента-юриста, якщо з’ясується, що розпорядження

керівництва мережі мінімаркетів «Дасоп» від 02.04.2020 р. прийнято на виконання
рішення обласної державної адміністрації?
Безумовно, змітиться. Так як рішення обласної державної адміністрації є одним із джерел
цивільного права, а саме – підзаконним правовим актом органу державної влади. Тож
якби було видано таке рішення, то обмеження людей похилого віку в обслуговуванні
було би законним і повинно виконуватися.
Задача 2
На які питання розраховано це завдання?
Тлумачення та застосування цивільно-правових норм
Визначте систему джерел цивільного права.
Конституція України
ЦК України
Сімейний Кодекс
Чим повинен керуватися суд при винесенні рішення по даній справі?
Під час винесення рішення по даній справі суд може звертатися до доктринального
тлумачення правових норм (у даному випадку публікація в юридичному журналі
відомого вченого та коментар до ст. 61 СК України), а також до казуального тлумачення
цивільно-правових норм ( індивідуальне рішення, яке виноситься судом у конкретній
справі, хоча воно і не має обов'язкового характеру для всіх інших судових органів при
вирішення подібних спорів , так як судовий прецедент в Україні не є обов'язковим
джерелом права, але все одно суди можут зважати на них)

Яке правове значення доктрини, коментарів до законодавства і судових рішень в

«регулюванні цивільних правовідносин»?
Щодо правового значення доктрини в регулюванні цивільних правовідносин, то варто
зазначити, що хоча вони не є обов'язковими, однак їх вплив на з'ясування суті і змісту
правових норм органами, що встановлюють або застосовують норми права є досить
вагомим.
Коментарі до законодавства також не є обов'язковими для застосування, але все одно
враховуються при вирішення тих чи інших цивільних суперечок.
Судові рішення містить тлумачення цивільно-правових норм, обов'язкове до виконання
лише учасниками відповідного судового процесу (ч.5 ст.124 КУ). Таке роз'яснення не має
обов'язкового характеру для всіх інших судових органів при вирішення судового спору,
оскільки прецедент в Україні джерелом права не є.
Вирішить спір
Я вважаю, що суд повинен задовільнити позов громадянки Гончарової , так як відповідно
до ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то
гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є
об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. І враховуючи численні тлумачення
даної цивільно-правової норми, авторська винагорода може бути визнана об'єктом права
спільної сумісної власності навіть якщо вона є лише нарахована, але ще не одержана
одним із подружжя.
Методичка 2014
Задача 6
На які питання розраховане це завдання?
Обмеження правоздатності особи. Обмеження права на свободу заповіту.
Чи можливо обмежити правоздатність фізичної особи?
Обмеження правоздатності можливе лише у випадках і в порядку, визначених законом.
За законодавством України фізична особа може бути частково обмежена у
правоздатності, але не позбавлена правоздатності в цілому. При цьому цивільна
правоздатність може обмежуватися тільки на певний строк.
Обмеження правоздатності відбувається за вироком суду у випадках: а) осудження до
позбавлення волі, тому що особа не буде мати права обирати рід занять і місце
проживання, а також можливості здобувати право користування житловими
приміщеннями на період позбавлення волі; б) позбавлення права займати визначені
посади або займатися визначеною діяльністю.
Обмеження правоздатності відрізняється від примусового позбавлення окремих суб
´єктивних прав. Так, конфіскація майна за вироком суду означає позбавлення особи права
власності на конкретне майно, але не означає обмеження правоздатності. Особа не
обмежується в юридичній можливості здобувати право приватної власності на майно.
Разом з тим, в окремих випадках примусове позбавлення суб´єктивного права спричиняє
обмеження правоздатності. Так, особа, позбавлена батьківських прав, не може бути
усиновлювачем, опікуном або піклувальником (ч. З ст. 212, ст. 244 СК). Позбавлення
деяких цивільних прав можливе й у порядку цивільного судочинства (наприклад, у
відповідності із ст. 354 ЦК чи згідно ст. 164 СК).
Гарантуючи правоздатність, держава встановлює, що угоди, спрямовані на обмеження
правоздатності чи дієздатності, недійсні. Так, недійсним є заповіт, що зобов´язує
спадкоємця не продавати або не дарувати успадковані речі, а також правочин, що зобов
´язує особу не залишати заповіту. Такий правочин, що обмежує свободу заповіту, не має
сили. Недійсним є й правочин, що зобов´язує особу проживати у конкретному місці або
обирати визначену професію.
Задача 7
Чи в праві посадова особа бути акціонером?
Відповідно до ч.1 ст. 62 ЗУ «Про акціонерні товариства» Посадовими особами органів
акціонерного товариства не можуть бути народні депутати України, члени Кабінету
Міністрів України, керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів
місцевого самоврядування, військовослужбовці, нотаріуси, посадові особи органів
прокуратури, суду, служби безпеки, Національної поліції, державні службовці, крім
випадків, коли вони виконують функції з управління корпоративними правами держави
та представляють інтереси держави або територіальної громади в наглядовій раді або
ревізійній комісії товариства.
Чи правомірними були б його дії, якби він виступив засновником АТ?
Дії громадяна Сидоренко були б не правомірними якби він виступив засновником АТ.
Так як він є завідуючим відділом Харківської міської ради, то згідно зі ч.1 ст. 62 ЗУ «
Про акціонерні товариства» він не може бути акціонером.
Чи вважаються акціонери, засновники і учасники господарських товарист
підприємцями?
Господарські товариства та їх суб'єкти визнаються суб'єктами підприємницької
господарської діяльності і за загальним правилом можуть здійснювати будь-які види
такої діяльності, якщо інше не передбачено законом.
Чи можна розцінювати заборону на заняття підприємницькою діяльністю для окремих
категорій осіб як обмеження правоздатності фізичної особи?
Обмеження правоздатності можливе лише у випадках і в порядку, визначених законом.
За законодавством України фізична особа може бути частково обмежена у
правоздатності, але не позбавлена правоздатності в цілому. При цьому цивільна
правоздатність може обмежуватися тільки на певний строк. Обмеження правоздатності
відбувається за вироком суду у випадках: а) осудження до позбавлення волі, тому що
особа не буде мати права обирати рід занять і місце проживання, а також можливості
здобувати право користування житловими приміщеннями на період позбавлення волі; б)
позбавлення права займати визначені посади або займатися визначеною діяльністю.

З якого моменту (віку)у фізичних осіб виникає такий елемент правоздатності, як право
на підприємницьку діяльність?
Ст. 50 ЦК, встановлює, що право на здійснення не забороненої законом
підприємницької діяльності має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Отже,
самостійно займатися підприємницькою діяльністю може не кожна фізична особа, а лише
та, що досягла 18 років (повноліття) і не обмежена у дієздатності .
Задача 8
Яке коло питань охоплює завдання?
Обмеження фізичної особи у правоздатності
Який обсяг правоздатності фізичної особи?
Обсяг (зміст) правоздатності становлять усі цивільні права та обов'язки, які фізична
особа може набувати згідно із законом: мати майно у приватній власності чи в
користуванні, спадкувати, заповідати, обирати рід занять, місце проживання, набувати
авторських прав, інші майнові та немайнові права.
Вирішить справу.
Коло питань, яким охоплюються розв’язання цього завдання торкається питань
регулювання приватної нотаріальної діяльності, вимог, які пред'являються до нотаріусів,
у тому числі – приватних.
Як зазначається у ч. 1 ст. 1 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 р. № 3425-XІІ в
ред. від 11.06.2009 р. (дал – Закон), нотаріат в Україні – це система органів і посадових
осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне
значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом, з метою надання їм
юридичної вірогідності.
Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в
державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси)
або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси) (ч. 2 ст. 1
Закону).
У ч. 1 ст. 3 Закону України "Про нотаріат" вказано, що нотаріус не може займатися
підприємницькою або адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських
об'єднань, перебувати на державній службі або на службі в органах місцевого
самоврядування, перебувати у штаті інших юридичних осіб, входити самостійно, через
представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів
господарських організацій, кредитно-фінансових установ, а також виконувати іншу
оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої, у вільний від роботи час.
Спираючись на викладене вище, можна дійти висновку, що прокурор району правильно
поставив вимогу про звільнення громадянки Гончаренко з роботи у ТОВ "Надія".
Гончаренко уклала трудовий договір з підприємством на виконання обов'язків юриста,
хоча у Законі України "Про нотаріат" прямо зазначається, що нотаріус, у тому числі й
приватний, не має права перебувати у штаті інших підприємств та виконувати іншу
оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої, у вільний від роботи час.
Гончаренко має лише право у вільний від роботи час складати проекти угод і заяв,
виготовляти копії документів та виписки з них, а також давати роз'яснення з питань
вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру (ст. 4 Закону України "Про
нотаріат"), проте це не постійна, штатна оплачувана робота за трудовим договором на
певній посаді, а робота, яку можна назвати творчою, у вільний час.
Задача 9
На яке питання розраховане це завдання?
Часткова цивільна дієздатність фізичної особи. Правочини, які може здійснювати
малолітній
Надайте визначення дрібного побутового правочину.
Дрібний побутовий правочин - це правочин, який
1. задовольняє побутові потреби особи,
2. відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку
3.стосується предмета, який має невисоку вартість (оціночне поняття, що визначається за
матеріальним становищем особи)
4.є одномоментним ( вчиняється, виконується, припиняється в один момент)

Методичка 2021
Задача 1
На які питання теми розраховане дане завдання? Надайте пояснення.
Цивільна правоздатність особи.
Обсяг правоздатності за період життя може змінюватися. Юридична можливість бути
власником вогнепальної гладкоствольної мисливської зброї виникає у фізичної особи при
досягненні 21-річного віку.

Задача 2
На які питання теми розраховане дане завдання?
Цивільна правоздатність фізичної особи.
Надайте відповіді на поставленні питання з урахуванням вікового діапазону школярів
(10-16 років)
а) обрання дитиною місця свого проживання
Місцем проживання фізичної особи від 10 до 14 років є місце проживання його батьків
або одного з них.
З 14 років фізична особа може самостійно визначати місце свого проживання.
б) надання дитиною згоди на надання медичної допомоги;
Надання  медичної допомоги фізичній особі,  яка досягла 14 років, проводиться за її
згодою (Стаття 284 Цивільного кодексу України).

Таким чином, до досягнення дитиною 14 років питання щодо медичної допомоги

вирішують її законні представники, а після 14 років достатньо згоди самого
неповнолітнього пацієнта. Але Наказ МОЗ України від 2 червня 2009 року "Про
затвердження Тимчасових стандартів надання медичної допомоги підліткам та молоді",
що є підзаконним нормативним актом, встановлює додаткову норму, а саме, що, окрім
згоди самого неповнолітнього пацієнта віком від 14 до 18 років на проведення йому
медичного втручання, додатково вимагається згода його законного представника.

в) вільне пересування дитиною на території України та за її межами;

Відповідно до ч.2 ст.313 ЦКУ Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право
на вільне самостійне пересування по території України і на вибір місця перебування. В
той час як Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, має право пересуватися по
території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому
супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
г) реалізація дитиною права на зміну імені.
Відповідно з ч. 2 ст. 295 Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право
змінити своє прізвище та (або) власне ім'я за згодою батьків або одного з них у разі, якщо
другий з батьків помер, визнаний безвісно відсутнім, оголошений померлим, визнаний
обмежено дієздатним, недієздатним, позбавлений батьківських прав щодо цієї дитини, а
також якщо відомості про батька (матір) дитини виключено з актового запису про її
народження або якщо відомості про чоловіка як батька дитини внесені до актового
запису про її народження за заявою матері.
У разі якщо над фізичною особою, яка досягла чотирнадцяти років, встановлено
піклування, зміна прізвища та (або) власного імені такої особи здійснюється за згодою
піклувальника.
Згідно з ч.1 ст.295 Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на власний
розсуд змінити своє прізвище та (або) власне ім'я.
Задача 3
На які питання теми розраховано дане завдання?
Завдання теми розраховано на визначення часткової цивільної дієздатності фізичної
особи.
Надайте роз’яснення, чи обґрунтовані вимоги батьків і чи підлягають гроші
поверненню.

Вимоги батьків з приводу повернення коштів благодійним фондом є обґрунтованими,

оскільки у віці до 14 році фізична особа має часткову цивільну дієздатність, що дозволяє
їй здійснювати дрібні побутові правочини. Відповідно до абзацу третього ч. 1 ст. 31 ЦК
правочин вважається дрібним побутовим, якщо він одночасно відповідає трьом ознакам:
1) задовольняє побутові потреби особи; 2) відповідати фізичному, духовному чи
соціальному розвитку малолітнього; 3) стосується предмета, який має невисоку вартість.
Внесення ж коштів у благодійний фонд є не дрібним побутовим правочином, оскільки
він не здійснений з метою задоволення звичайних регулярних побутових потреб особи та
членів її сім'ї. Стосовно третього пункту, неможливо точно визначити, чи є 500 грн для
сім’ї особи великою сумою, проте, беручи до уваги той факт, що правочин вважається
дрібним побутовим лише тоді, якщо виконано всі три умови, то цей вид правочину не
можна вважати таким. Саме тому згідно із статтею 208 Цивільного Кодексу України
правочин, як такий, що уклався малолітньою особою за межами своєї цивільної
дієздатності (стаття 221 Цивільного Кодексу України), буде нікчемним. Якщо правочин з
малолітньою особою вчинила фізична особа з повною цивільною дієздатністю, то вона
зобов'язана повернути особам, вказаним у частині першій статті 221 Цивільного Кодексу
України, все те, що вона одержала за таким правочином від малолітньої особи.
Задача 4
На які питання теми розраховане дане завдання?
Деліктоздатність малоліньої особи. Часткова дієздатність фізичної особи.
Яке рішення має прийняти суд.
Розпочати потрібно з того, що десятирічний Семен є малолітньою особою (згідно з ч.1
ст.31 ЦКУ).
Відповідно до ч.2 ст.31 ЦКУ малолітні особи не несуть відповідальності за завдану ними
шкоду. За загальним правилом, шкода, завдана малолітньою особою, відшкодовується її
батьками або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює
виховання малолітньої особи, якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком
несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення вихованн та нагляду за
малолітньою особою (ч.1 ст. 1178 ЦК).
Тож, аналізуючи зазначені статті ми можемо зробити висновок, що десятирічний Семен
не може самостійно нести відповідальність за завдану ним шкоду Оленці, а це є
обов'язком його батьків, які понинні будуть відшкодувати як матеріальну, так і моральну
шкоду сім'ї Оленки.
Задача 5
1. На які питання розраховане дане завдання?
Дане завдання розраховане на питання часткової цивільної дієздатності фізичної особи.
2. Вирішить справу.
Відповідно до правил ст. 31 ЦК особи, що не досягли 14 років, мають право самостійно
вчиняти дрібні побутові правочини. Під дрібними побутовими правочинами ст. 31 ЦК
розуміє правочини, що задовольняють побутові потреби особи, стосуються предмета, що
має невисоку вартість і відповідає фізичному, духовному чи соціальному розвитку
малолітнього. Так як Кузнецов не досяг ще 14 років, він є частково дієздатною фізичною
особою. Посилаюсь на вищезгадану статтю, ми можемо стверджувати, що кредитний
договір не відповідає ознаками дрібного побутового правочину, а, отже, Кузнецов не міг
укладати такий договір. Відповідно до ч.2 ст.221 ЦКУ даний правочин вважається
нікчемним.
3. Чи зміниться рішення, якщо Кузнєцову на момент укладення кредитного договору
було 14 років і він отримав згоду батьків на його укладення?
Відповідно до ч.2 ст.32 ЦКУ неповнолітні особи (з 14 до 18 років) можуть вчиняти інші
правочини, які не передбачені ціжю статею за згодою батьків, усиновлювачів,
піклувальників. Отже, якби чотирнадцятирічному Кузнецову батьки надали згоду на
укладання кредитного договору, то даний правочин був би визнаний дійсним і банк міг
би звертатися до суду з фактом порушення Кузнецовим умов кредитного договору.
Вдповідальність за порушення цього договору відповідно до ч.2 ст.33 ніс би Кузнецов
самостійно, а у разі недостатнього майна для відшкодування збитків, додаткову
відповідальність несли би його батьки.

4. Чи зміниться рішення, якщо Кузнєцову на момент укладення кредитного договору

було 14 років і він уклав його без згоди батьків?
Відповідно до статті 32 ЦКУ:
1. Крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від
чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право:
1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;
2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що
охороняються законом;
3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або
установчими документами юридичної особи;
4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися
вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).
А відповідно до ч.2 цієї статті неповнолітні особи можуть вчиняти інші правочини за
згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. Тож, для того аби правочин, який
пов’язаний із укладанням кредитного договору був визнаний дійсний потрібна згода
батьків Кузнецова, а у іншому випадку він може бути визнаний недійсним судом за
позовом заінтересованої особи відповідно до ч.2 ст.222 ЦКУ.

Задача 6
1. На які питання теми розраховане дане завдання?
Неповна цивільна дієздатність фізичної особи у віці від 14 до 18 років
2.Чи підлягає позов задоволенню?
Для того аби визначити чи підлягає цей позов задоволенню, нам необхідно звернутися до
статті 32 ЦКУ. Відповідно до п.1 ч. 1 цієї статті фізична особа у віці від чотирнадцяти до
вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право самостійно розпоряджатися своїм
заробітком, стипендією або іншими доходами а також згідно з п.4 ч.1 вищезгаданої статті
неповнолітній може самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та
розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).
Тож, керуючись цими положеннями ми можемо зробити наступні висновки: Ігор
Жуковський мав право самостійно укласти договір банківського вкладу та
розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім’я. А, отже, Ігор мав право самостійно
вирішувати на що витратити гроші з депозитного рахунку в тому числі він міг купити
хамелеона. Отже , позов батьків Ігора Жуковського задоволенню не підлягає.

3.Який порядок укладення депозитного договору неповнолітніми?

 Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 32 ЦК України, фізична особа у віці від чотирнадцяти до
вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право самостійно укладати договір
банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім’я
(грошовими коштами на рахунку). Дане положення корелює з положенням ч. 2 ст. 178
СК України, згідно з якою неповнолітня дитина розпоряджається доходом від свого
майна відповідно до Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту)
одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову
суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та
проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених
договором.
Задача 7
1. На які питання теми розраховане завдання?
Неповна цивільна дієздатність. Обмеження права неповнолітнього розпоряджатися своїм
заробітком
2. Чи правильно зробив директор?
Для того аби дати відповідь на поставлене запитання нам необхідно звернутися до ч.5
ст.32 ЦКУ, яка стверджує, що за наявності достатніх підстав суд за заявою батьків
(усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право
неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи
іншими доходами або позбавити її цього права. Аналізуючи дане положення ми можемо
зробити висновок, що Антон міг бути обмежениий у розпоряджені своїм заробітком
лише за рішенням суду за наявності достатніх підстав для цього. Тобто директор
підприємства не міг самостійно на власний розсуд прийняти дане рішення.

Задача 8
а) чи може його дід бути обмежений у цивільній дієздатності через захворювання
опорно-рухового апарату або зловживання спиртними напоями
відповідно до ч.2 статті 36 ЦКУ Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної
особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними
речовинами, азартними іграми тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших
осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище, тож
ккруючи цим положення ми можемо дійти висновку, що дід Павла може бути обмежений
у цивільній дієздатності судом на підставі зловживання спиртними напоями, чим ставить
себе у скрутне матеріальне становище. Щодо обмеження у цивільній дієздатності на
підставі захворювання опорно-рухового апарату, то у законі нічого про це не сказано, а
отже це не може являтися достатньою підставою для обмеження у цивільній дієздатності.

б) які підстави, порядок і правові наслідки обмеження цивільної дієздатності фізичної

особи;
Підстави:
 - Фізична особа страждає на психічний розлад, в результаті якого істотно обмежена
у свідомості значення своїх дії та/або можливості керувати ними;
- Фізична особа зловживає спиртними напоями, наркотичними, токсичними
речовинами, азартними іграми чим ставить себе, свою сім’ю або утриманців у
скрутне матеріальне становище;
Процедура:
- Обмеження дієздатності відбувається виключно за рішенням суду;
Порядок:
Відповідно до ч.3 ст.36 ЦКУ порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи
встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Наслідки:
- Особа може вчиняти самостійно тільки дрібні побутові правочині, інші з дозволу
піклувальника;
- До особи призначається піклувальник;
- Припиняють дію довіреності виданої від імені та на ім’я такої особи;

в) хто може бути призначений піклувальником фізичної особи, цивільна дієздатність

якої обмежена
Вимоги до піклувальника:
1. Фізична особа з повною цивільною дієздатністю;
2. Наявність волевиявлення такої особи;
3. Особи призначаються з урахуванням родинних зав’язків;

г) з якого моменту фізична особа визнається обмеженою в дієздатності?

Відповідно до ч.4 ст.36 ЦКУ цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з
моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Задача 9
1. На які питання теми розраховане це завдання?
Обмеження фізичної особи в дієздатності. Правочини, які вона може вчиняти та визнання
правочинів, які вчинені за межами її дієздатності недійсними.
2. Чи є підстави для визнання правочинів недійсними?
Для того аби визначити чи є підстави для визнання правочинів недісними нам необхідно
звернутися до ст 37 ЦКУ, ч. 2 якої стверджує, що фізична особа, цивільна дієздатність
якої обмежена, може самрстійно вчиняти лише дрібні побутові правочини, а відповідго
до ч.3 вищезгаданої статті правочини щодо розпорядження майном та інші правочини,
що виходять за межі дрібних побутових, вчиняються особою, цивільна дієздатність якої
обмежена, за згодою піклувальника. Тобто аналізучи дані положення ми можемо зробити
висновок, що дані правочини не є дрібними побутовими, а отже, Яремчук міг їх
здійснювати лише за згодою піклувальника, а так як цієї згоди не було, то є підстави для
того, аби визнати ці правочини недійсними.
3. Чи могла мати Яремчука згодом схвалити вчинені ним правочини? Якщо так, який
порядок їх схвалення?

Відповідно до статті 223 ЦКУ  правочин, який вчинила фізична особа, цивільна
дієздатність якої обмежена, за межами її цивільної дієздатності без згоди піклувальника,
може бути згодом схвалений ним у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 221 ЦКУ визначено наступний порядок схвалення правочин може бути
згодом схвалений батьками (усиновлювачами) або одним з них, з ким вона проживає,
або опікуном, у нашому випадку піклувальником в особі матері Яремчука. Правочин
вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного
місяця не заявили претензії другій стороні.

Задача 10
1. На які питання теми розраховане завдання?
Визнання фізичної особи недієздатною.
2. Які підстави, порядок та правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною?
Підстави:
- Фізична особа страждає на стійкий, хронічний, психічний розлад внаслідок чого
нездатна усвідомлювати значення своїх дії та/або керувати ними.

Порядок :
Порядок визнання фізичної особи недієздатною визначається Цивільним процесуальним
кодексом.
Стаття 296. Особи, які можуть бути заявниками
 3. Заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім’ї, близькими
родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання
психіатричної допомоги.
Стаття 297. Зміст заяви
3. У заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать
про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх
дій та (або) керувати ними.
Стаття 298. Призначення експертизи
1. Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я фізичної особи призначає для
встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.
Стаття 299. Розгляд справ
1. Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи
недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її
недієздатною, та представника органу опіки та піклування. З урахуванням стану здоров’я особи, щодо
якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її участь у розгляді справи може відбуватися у
режимі відеоконференції з психіатричного чи іншого лікувального закладу, в якому перебуває така
особа, про що суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Питання про виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною,
вирішується в кожному випадку судом із урахуванням стану її здоров’я.
Для визначення фактичної можливості такої особи з’явитися в судове засідання, а також про
можливість особисто дати пояснення по суті справи у разі необхідності суд може призначити відповідну
експертизу.
Стаття 300. Рішення суду
1. Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі
обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами)
чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за
поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
4. Скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної
дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного
поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку
судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, членів сім’ї, органу опіки та піклування або самої
особи, визнаної недієздатною.
5. Рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування,
органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.
6. Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може
перевищувати двох років.
7. Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має
право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п’ятнадцять днів до
закінчення строку, визначеного частиною шостою цієї статті.
8. Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною
повинно містити обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу,
внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними,
підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи.
 9. Суд зобов’язаний розглянути клопотання про продовження строку дії рішення про визнання
фізичної особи недієздатною до закінчення строку його дії в порядку, встановленому статтею 299 цього
Кодексу.

Процедура;
- Визнання фізичної особи недієздатною відбувається виключно за судом;

Наслідки:
- Щодо особи встановлюється опіка;
- Особа не може вчиняти жодних правочинів;
- Всі дії від імені від імені і в інтересах підопічного вчиняє опікун;
- Недієздатні особи є неделіктоздатними;

3. З якого моменту фізична особа визнається недієздатною?

Відповідно до статті 40 ЦКУ 1. Фізична особа визнається недієздатною з моменту
набрання законної сили рішенням суду про це.
2. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу,
договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної
експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму
рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.

Задача 11
1. На які питання теми розраховане завдання?
Поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною
2. Які підстави та порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була
визнана недієздатною?
Відповідно до ст.42 ЦКУ 1. За заявою опікуна або органу опіки та піклування суд
поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, і
припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного
поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх
дій та керувати ними.
2. Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана
недієздатною, встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Відповідно до ст. 300 Цивільно Процесуального Кодексу Скасування рішення суду про
визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної
особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її
психічного стану здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку
судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, членів сім’ї, органу опіки та
піклування або самої особи, визнаної недієздатною.

3.Чи має право Яковенко Юлія звертатись до суду з заявою про поновлення її цивільної
дієздатності?
Відповідно до статті 300 Цивільно Процесуального Кодексу особа, яка була визнана
недієздатною може сама звернутися до суду із заявою про поновлення цивільної
дієздатності. А суд в свою чергу на підставі висновку судово-психіатричної експертизи
виносить відповідне рішення.
4. Хто може звертатися до суду з такою заявою?
Заяву про поновлення цивільної дієздатності особи може подати опікун, член сім'ї, орган
опіки та піклування, або сама особа, що була визнана недієздатною

Задача 12
1. На які питання теми розраховане завдання?
Правочини, які має право здійснювати опікун від імені підопічного
2. Чи мала право Березіна укладати договір міни нерухомого майна підопічного?
Відповідно до ст.71 ЦКУ опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування
укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, в
тоому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку чи квартири.

3. Хто може оскаржити дії опікуна?

Дії опікуна можуть бути оскаржена заінтересованою особою, у тому числі родичами
підопічного, до органу опіки та піклування або суду. Рішення відповідного органу опіки
та піклування може бути оскаржене до відповідного органу, якому підпорядкований
орган опіки та піклування або до суду.

Задача 13
На які питання розраховане завдання?
Оголошення фізичної особи померлою
Чи є підстави для оголошення Івченка померлим?
Підстави:
1. Фізична особа оголошується померлою, якщо в місці її постійного проживання
немає відомості її перебування протягом 3 років;
2. Якщо фізична особа пропала безвісті за обставин, які загрожували їй смертю –
протягом 6 місяців;
3. Якщо особа могла вважатися такою, що загинула від певної катастрофи
техногенного характеру – протягом 1 місяця після закінчення роботи комісії, що
розслідує відповідний факт;
4. Якщо особа зникла безвісті під час військових дій – через два роки після закінчення
військових дій;
Ми можемо стверджувати, що підстави для оголошення Івченка померлим є. Адже він
зник за обставин, що загрожували йому смертю.
У чому полягає різниця між встановленням факту смерті та оголошенням фізичної
особи померлою?
Основною відмінністю цих двох видів справ є те, що оголошення грома-
дянина померлим базується на презумпції його можливої смерті і відсутності яких-
небудь доказів щодо цього, а встановлення факту смерті – на доказах його смерті.
Оголошення особи померлою слід відрізняти від процедури встановлення в судовому
порядку факту смерті. В останньому випадку заінтересовані особи звертаються до суду
внаслідок того, що орган РАЦС відмовляє в реєстрації юридичного факту смерті,
незважаючи на те, що існують докази настання смерті особи в певний час і за певних
обставин. Оголошення ж особи померлою, як вже підкреслювалося, засновується не на
факті смерті, а на його презумпції.
Яке рішення прийме суд?
Куруючись статею 46 ЦКУ, ми можемо зробити висновок, що Івченко може бути
оголошений померлим, адже він пропав за обставин, що загрожували йому смертю та які
дають підставу припускати його загибель від певного нещасного випадку. Згідно з цим
суд може оголосити його померлим, враховуючи те, що 6 місяців з того дня коли пропав
Івченко прошли.

Чи зміниться рішення суду, якщо Івченко зник з борту судна під час тайфуну «Rose» із
швидкістю вітру 48 м/хв.?
Якщо враховувати факт того, що Івченко зник під пад тайфуну, ми можемо відповідно до
ст. 46 ЦКУ стверджувати, що його можна було б оголосити померлим через 1 місяць
після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій
техногенного та природного характеру. Так як тайфун є надзвичайною ситуацією
природного характеру, яка дає підстави для його визнання померлим через 1 місяць.
Задача 14
На які питання теми розраховане завдання?
Правові наслідки визнання особи померлою
Вирішить спір.
А) антикварні статуетки, косметологічне обладнання (особи які їх придбали)
Так як нові власники статуеток та косметологічного обладнання придбали даний товар,
то дружина Прокопенка не може вимагати його повернення відповідно до ст. 48 ЦКУ,
яка стверджує, що фізична особа не може вимагати про повернення свого майна від осіб,
які придбали його за набувальною давністю.
Б) ювелірні прикраси
Щодо ювелірних прикрас, то відповідно до статті 46 ЦКУ, особа незалежно від часу своєї
появи має право вимагати від особи, що володіє її майном повернення цього майна, якщо
воно збереглося та безоплатно перейшло до неї після оголошення фізичної особи
померлою.
В) шкіряна сумка та картини
Теж саме стосується і шкіряної сумки та картин.

Задача 15
На які питання теми розраховане завдання?
Підстави для оголошення фізичної особи безвісно відсутнім
Чи є підстави для визнання фізичної особи безвісно відсутньою?

Відповідно до Ст. 43.

1. Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного
року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.
2. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце
перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що
йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей
місяць - перше січня наступного року.
Отже, так як майже два роки немає жодних відомостей про місце перебування батька
Гіоргіци, то він може бути оголошений безвісно відсутнім.

Задача 16
На які питання теми розраховане завдання?
Визнання фізичної особи безвісн відсутньою
Яка різниця між оголошенням фізичної особи померлою та визнанням безвісно
відсутньою?
Якщо безвісна відсутність означає неотримання відомостей про особу протягом року,
то оголошення її померлою поглинає безвісну відсутність і визначає декілька термінів,
після закінчення яких особу можна оголосити померлою
Чи є підстави для визнання Малишевського безвісно відсутнім?
Виходячи зі змісту положень статтей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України, у випадку, якщо
особа, яка несла військову службу, пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, зокрема внаслідок
вогневого впливу незаконних збройних формувань під час проведення антитерористичної операції
(операції об`єднаних сил), такі обставини можуть виступати підставою для оголошення судом особи
померлою на підставі частини другої статті 46 ЦК України, а не визнання фізичної особи безвісно
відсутньою (про яку немає відомостей про місце її перебування в місці її постійного проживання) на
підставі частини першої статті 43 ЦК України.
 безвісна відсутність фізичної особи та зникнення безвісти фізичної особи за певних обставин є різними
за своїм змістом поняттями. Якщо громадянин зник безвісти за наявності обставин, що загрожували
йому смертю, або обставин, що дають підстави припустити його загибель (під час воєнних дій) і це
підтверджено відповідними органами, то визнання такої особи безвісно відсутньою в судовому порядку
не проводиться.

Які правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою?

1. Над майном такої особи встановлюється опіка(нотаріусом);

2. У непрацездатних членів родини виникає право на отримання пенсії у зв’язку з
втратної годувальника;
3. Припиняються довіреності видані від імені і на ім’я такої особи;
4. Шлюб із такою особою припиняється у спрощеному порядку;
Задача 17
а) чи несе останній відповідальність як підприємець за договорами, укладеними ним до
державної реєстрації у статусі підприємця;
б) чи застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку
діяльність юридичних осіб, до підприємницької діяльності фізичних осіб;
Статтею 51 Цивільного кодексу України передбачено, що до підприємницької діяльності
фізичних осіб застосовуються нормативно - правові акти, що
регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено
законом або не випливає із суті відносин
в) чи може щодо фізичної особи-підприємця бути відкрите провадження у справі про
неплатоспроможність;
відповідно до ч.1 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі
про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця
може бути відкрито лише за заявою боржника.
г) хто і куди має звертатись для цього;
відповідно до ч.2. Кодексу України з процедур банкрутства Боржник має право
звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про
неплатоспроможність

д) які підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

фізичної особи-підприємця;
Стаття 115. Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
1) розмір прострочених зобов’язань боржника перед кредитором (кредиторами)
становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у
розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших
зобов’язань упродовж двох місяців;
3) ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи
майна, на яке може бути звернено стягнення;
4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе
виконати грошові зобов’язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза
неплатоспроможності).

е) які існують заходи забезпечення вимог кредиторів фізичної особи-підприємця;

відповідно до ч.2 ст 118 Кодексу України з процедур банкрутства
До заходів для забезпечення вимог кредиторів належать, зокрема:
заборона боржнику укладати правочини (договори);
зобов’язання боржника передати майно, інші цінності на зберігання третім особам;
вчинення або утримання від вчинення певних дій;
заборона боржнику розпоряджатися його нерухомим майном та цінними паперами;
накладення арешту на конкретне майно боржника;
інші заходи для збереження майна боржника;
заборона виїзду боржника за кордон.

є) у чому суть плану реструктуризації боргів боржника;

Реструктарізація боргу — внесення змін до кредитного договору, що
передбачає оптимізацію за проханням чи вимогою позичальника. Застосовується для
зменшення кредитного навантаження на особу, яка виплачує борг.
Стаття 124. План реструктуризації боргів
1. План реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності
боржника.
2. У плані реструктуризації боргів боржника зазначаються:
1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника;
2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості
задоволення;
3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та
складання опису майна боржника (проведення інвентаризації);
4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати
протягом процедури реструктуризації боргів;
5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів;
6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану
реструктуризації боргів;
7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у
розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його
утриманні.

ж) чи може фізична особа-підприємець бути визнана банкрутом і які правові наслідки

цього;
Відповідно до ст. 53 ЦКУ Фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги
кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана
банкрутом у порядку, встановленому законом.
 Наслідки визнання фізичної особи банкрутом у справі про неплатоспроможність. 
Господарський суд при постановленні ухвали про завершення процедури погашення
боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ухвалює
рішення про звільнення боржника - фізичної особи від боргів.
Фізична особа не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів після
завершення судових процедур у справі про неплатоспроможність та обов’язку
повернення непогашених боргів, а саме:
-відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю
фізичної особи;
-сплати аліментів;
-виконання інших вимог, які нерозривно пов’язані з особистістю фізичної особи.

з) на яке майно може/не може бути звернено стягнення за боргами фізичної особи-
підприємця;
відповідно до статті 52 ЦКУ
1. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з
підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не
може бути звернено стягнення.
2. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями,
пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у
праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

і) чи може суд визнати недійсними договори дарування фізичної особи-підприємця

(боржника), які він уклав за два роки до звернення до господарського суду про визнання
його банкрутом (ним подаровано яхту своєму другові, а будинок своїй тещі)?
 Тема 7. Юридична особа як суб’єкт цивільних правовідносин
Задача №1
На які питання теми розраховане завдання?
Підстави для відмови у державній реєстрації юридичної особи
Чи встановлені законом обмеження в здійсненні діяльності, пов'язаної з проведенням
ломбардних операцій?
Обмеження в здійсненні діяльності, пов'язаної з проведенням ломбардних операцій
проявляються в організаційно-правовій формі. Ломбарди можуть існувати тільки у
вигляді повних товариств відповідно до ст.4 ЗУ «Про підприємництво».
Чи є підстави для відмови у державній реєстрації ломбарду «Надія»?
Відповідно до ч.7 ст.80 Господарського Кодексу України учасниками повного
товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи,
зареєстровані як суб'єкти підприємництва.
Відповідно до ст.2 ЗУ «Про підприємництво» не допускається заняття підприємницькою
діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів
прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного нотаріату, а також
органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю
підприємств.
Отже, згідно з цим положенням дружина Лазаренка та брат не можуть бути учасниками
повного товариства, так як не мають права займатися підприємницькою діяльністю.
Також відповідно до цього ж положення мати як замісник голови правління Національної
акціонерної компанії (НАК) «Гуцульщина» не може виступати засновником повного
товариства, адже є членом органу, який здійснює контроль за діяльністю підприємств.
Відповідно до ч.2 ст 119 ЦКУ особа може бути учасником тільки одного повного
товаристваю керуючись цим полеженням, ми можемо зробити висновок, що тато – який є
засновником ломбарду «Мрія» не може бути одночасно і засновником ломбарду «Надія».
Отже, відповідно до вищезгаданого наявні підстави для відмови у державній реєстрації.
Задача №2
На які питання теми розраховане завдання?
Зобов'язання та права учасника та вкладника командитного товариства.
Яких помилок припустилися Іванчук та Симонян?
Відповідно до статті 80 ЗУ «Про господарські товариства»
Стаття 80. Обов'язки вкладників командитного товариства
Вкладники командитного товариства повинні вносити вклади і додаткові внески у розмірі,
способами і у порядку, передбаченими засновницьким договором.
Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50 відсотків майна товариства,
зазначеного в засновницькому договорі.
Складений капітал командитного товариства підлягає сплаті його учасниками до закінчення
першого року з дня державної реєстрації товариства.
Посилаючи на вищезгадану статтю вкладник, у нашому випадку Симонян, не може
зробити вклад, який перевищує 50% майна товаства, зазначеного у засновницькому
договорі, а отже, так як майно товариства складає 10 000 грн, Симонян може внести лише
максимум 5 000 грн.
Згідно із статею 81 ЗУ «Про господарські товариства»
Стаття 81. Управління справами командитного товариства
Управління справами командитного товариства здійснюється тільки учасниками з повною
відповідальністю.
У командитному товаристві, де є тільки один учасник з повною відповідальністю, управління
справами здійснюється цим учасником самостійно.
Вкладники не вправі перешкоджати діям учасників з повною відповідальністю по управлінню
справами командитного товариства.
Отже, Іванчук має право самостійно укладати договори і дозвіл Симоняна не є
необхідним для цього.

Задача №3
На які питання теми розраховане завдання?
Реєстрація ТОВ. Установчий документ ТОВ.
Що на ваш погляд було зроблено неправильно?
Відповідно до статті 11 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою
відповідальністю» установчим документом товариства є статут.
Перелік документів для реєстрації ТОВ: (ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб,
фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»)
1. заява про державну реєстрацію створення юридичної особи
2. примірник рішення про створення ТОВ (протокол зборів засновників)
3. примірник статуту
Договір про заснування ТОВ не належить до установчих документів, а тому їх подання
при здійсненні державної реєстрації не обов'язкове. Їхня мета – визначення
взаємовідноси, що виникають і продовжуються між засновниками до моменту державної
реєстрації нового учасника цивільно-правових відносин – ТОВ. За своєю правовою
природою вони є договорами про сумісну діяльність, але мета їх зовсім інша –
організувати засновників на створення юридичної особи.
Отже, керуючи згаданими положеннями ми можемо дійти до висновку, що вимоги
нотаріуса надати йому договір, який уклали засновники не є правомірними. Так як це не є
обов'язковим. А вимоги щодо надання протоколу загальних зборів, на яких будо
затверджено статут є правомірними та відповідають вимогам законодавства.

Задача №4
Про які правовідносини йдеться в завданні?
Про правовідносини, що відносяться до внутрішньої структури даного ТОВ.
Як формується виконавчий орган ТОВ?
Стаття 39 ЗУ «Про ТОВ та ТДВ». 
3. Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді
товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень.
5. Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та
визначено його кількісний склад. Назвою колегіального виконавчого органу є "дирекція",
а його голови - "генеральний директор", якщо статутом не передбачені інші назви.
6. Обрання членів колегіального виконавчого органу та його голови здійснюється
голосуванням щодо кожного кандидата окремо, якщо статутом не передбачено обрання
членів виконавчого органу та його голови списком, кумулятивним голосуванням чи в
іншому порядку.

Хто здійснює контроль за ним?

Стаття 30 ЗУ «Про ТОВ та ТДВ». Компетенція загальних зборів учасників
 7) обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального
виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру
винагороди членам виконавчого органу товариства;
8) визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу
товариства;

Стаття 38 ЗУ «Про ТОВ та ТДВ»

1. Статутом товариства може бути передбачено утворення наглядової ради.
2. Наглядова рада в межах компетенції, визначеної статутом товариства, контролює та
регулює діяльність виконавчого органу товариства. Зокрема, до компетенції наглядової
ради може бути віднесено обрання одноосібного виконавчого органу товариства або
членів колегіального виконавчого органу товариства (всіх чи окремо одного або
декількох з них), зупинення та припинення їхніх повноважень, встановлення розміру
винагороди членам виконавчого органу товариства.
Які наслідки неналежного виконання дирекцією своїх обов’язків?

Що може вимагати генеральний директор?

Директор призначається і звільняється  рішенням загальних зборів підприємства. Тому
потрібно чітко дотримуватись алгоритму звільнення, 1 етапом, якого є зібрання
загальних зборів, рішенням якого і є основою для наказу про звільнення директора з
обраної посади.
Для звільнення директора потрібно дві умови:
1) корпоративна – рішення загальних зборів, винесене за правилами ЦКУ, ГКУ, інших
законів, що регулюють діяльність юридичних осіб, і установчих документів;
2) трудова – наявність законних підстав для розірвання трудових відносин. Перелік таких
підстав закріплений у КЗпП ( ст. 36, 38 - 41, 45). Крім того, ст. 7 КЗпП передбачена
можливість звільнення за підставами, передбаченими іншими нормативно-правовими
актами.
Дотримуватися потрібно одночасно обох умов. Обійтися лише однією з них не вийде,
тому що рішення про відкликання директора, прийняте загальними зборами не
призводить до автоматичного розірвання трудового договору/контракту і взагалі, саме по
собі, не впливає на трудові відносини (рішення КСУ від 12.01.2010 р. № 1-рп/2010). Воно
може бути лише передумовою для розірвання трудового договору/контракту.
У рішенні загальних зборів мають бути зафіксовані факти:
1) відкликання директора,
2) згоди на розірвання трудового договору в обумовлений строк.
Відповідно до п.13 ст. 39 Закону України «про товариства з обмеженою та додатковою
відповідальність» від  17.06.2018р.:  «Повноваження одноосібного виконавчого органу чи
голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути
тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового
одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або
тимчасових виконувачів їхніх обов’язків. У разі припинення повноважень одноосібного
виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою
вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про
обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов’язків для всіх членів
колегіального виконавчого органу.»
Отже, звільнення директора можливе лише шляхом обрання нової людини на цю посаду
або призначення тимчасово виконуючого обов’язки директора.
Рішення прийняте і належним чином оформлене і на наступному етапі директор повинен
видати і підписати наказ (розпорядження) про своє звільнення. Типова форма такого
наказу (форма № П-4) затверджена наказом № 489 (можна використовувати власну
форму).
При цьому запис у трудовій книжці роблять у загальному порядку. Наприклад,
«Звільнений у зв’язку із закінченням строку дії трудового контракту, п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП
України».
Звільнення директора ТОВ можливе як за згодою сторін, так і без згоди директора.

Чи є підстави для задоволення судом його вимог?

Задача №5
На які питання теми розраховане завдання?
Порядок та умови виключення учасника з ТОВ
Наведіть аргументацію сторін спору.
Для того, аби вирішити суперечку нам необхідно звернути увагу на те, що виключення
Борзенко та Яцкевич з товариства відбулося в березні 2015 року, а звернулися з позовом
вони у 2017 році. На цей час був чинним ЗУ «Про господарські товариства» у частині ,
що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою
відповідальністю. А, отже суд повинен керуватися саме цим законом.
Відповідно до статті 64 цього закону Учасника товариства з обмеженою
відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує
обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути
виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють
у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.
При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере. Отже, керуючи
цим виключення Борзенка та Яцкевича є правомірним.
Визначаючи чи є законним виключення з товариства Савчука необхідно зазначити, що у
2018 році було прийнято новий закон «Про товариства з обмеженою та додатковою
відповідальністю», а так як Савчука виключили з товариства у 2019 році, то нам
необхідно керуватися саме ним.
З огляду на положення ч. 2 ст. 100 ЦК учасник товариства може бути виключений з
товариства у випадках та в порядку, встановлених законом, якими відповідно до
положень Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від
06.02.2018 року є невнесення ним вкладу (ч. 2 ст. 15), а також смерть учасника, якщо
його спадкоємці не звернулися до ТОВ/ТДВ із заявою про вступ (ч. 2 ст. 23). Керуючи
цим положенням ми момемо стверджувати, що Загальні збори товариства з обмеженою
відповідальністю «Супутник» не мали права виключати Савчука з товариства на підставі
того, що він тривалий час не брали участі в загальних зборах.
Яке рішення має прийняти суд?
Нормами чинного законодавства у сфері діяльності господарських товариств,
встановлено, що виключення учасника з товариства з обмеженою відповідальністю
належить до компетенції зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю.
Про виключення з товариства з обмеженою відповідальністю будь-кого з його учасників
має бути прийнято відповідне рішення на загальних зборах учасників товариства в
порядку, передбаченому вказаним Законом.
Враховуючи вищезгадані аргументи, ми можемо дійти др висновку, що виключення
Борзенка та Яцкевича є правомірним та відповідає нормам законодавства, а отже позов
про визнання недійсним протоколу загальних зборів не підлягає задоволенню.

Щодо виключення Савчука, то не було підстав для його виключення, а, отже, рішення
загальних зборів є неправомірним. Отже, позов Савчука підлягає задоволенню.

Задача №6
На які питання теми розраховане завдання?
Порядок збільшення статутного капіталу АТ
В чому полягала помилка ПрАТ «Квадро» на етапі залучення коштів?
Рішення Національної Комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про
затвердження Порядку збільшення (зменшення) статутного капіталу акціонерного
товариства»
Ч.6 : Акціонерне товариство не має права приймати рішення про збільшення
статутного капіталу та публічну пропозицію у процесі емісії акцій у випадках, якщо
розмір власного капіталу є меншим, ніж розмір його статутного капіталу.
При цьому враховується розмір власного капіталу на останню звітну дату, що
передує даті прийняття рішення про збільшення статутного капіталу та публічну
пропозицію у процесі емісії акцій додаткового випуску.
Отже, емісія акцій не може перевищувати суму статутного капіталу.
Відповідно жо статті 21 ЗУ «Про акціонерні товариства»
Стаття 21. Емісія цінних паперів
1. Акціонерне товариство може здійснювати емісію акцій або інших цінних паперів, які можуть
бути конвертовані в акції, тільки за рішенням загальних зборів.
Аналізуючи вказане положення, ми можемо дійти до висновку, що правління не мало
повноважень для прийняття рішення про емісію акцій для залучення коштів. Так як дане
рішення входить до компетенції виключно загальних зборів.
Хто має переважне право на придбання акцій додаткової емісії?
Ч.7 Рішення Національної Комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про
затвердження Порядку збільшення (зменшення) статутного капіталу акціонерного
товариства»
Переважне право обов’язково надається акціонеру - власнику простих акцій у процесі
емісії товариством простих акцій (крім випадку прийняття загальними зборами рішення
про невикористання такого права) у порядку, встановленому законодавством.
Переважне право надається акціонеру - власнику привілейованих акцій у процесі
емісії товариством привілейованих акцій (крім випадку прийняття загальними зборами
рішення про невикористання такого права).
Яким чином це право реалізується?
Переважним правом акціонера - власника простих акцій є право акціонера
придбавати розміщувані товариством прості акції пропорційно частці належних йому
простих акцій у загальній кількості простих акцій.
Переважним правом акціонера - власника привілейованих акцій є право акціонера
придбавати розміщувані товариством привілейовані акції цього або іншого класу, якщо
акції такого класу надають їх власникам перевагу щодо черговості отримання дивідендів
чи виплат у разі ліквідації товариства, пропорційно частці належних акціонеру
привілейованих акцій певного класу у загальній кількості привілейованих акцій цього
класу.

Задача №7
На які питання теми розраховане завдання?
Укладання договору між акціонерами публічного товариства
Назвіть підстави, з яких суд відмовив у задоволенні розову.
Стаття 26-1. Договір між акціонерами товариства
1. Договір між акціонерами товариства - це договір, предметом якого є реалізація акціонерами -
власниками простих та привілейованих акцій прав на акції та/або прав за акціями, передбачених
законодавством, статутом та іншими внутрішніми документами товариства (далі - договір між
акціонерами). За договором між акціонерами його сторони зобов’язуються реалізувати у спосіб,
передбачений таким договором, свої права та/або утримуватися від реалізації зазначених прав.
Договором між акціонерами може бути передбачено обов’язок його сторін голосувати у спосіб,
передбачений таким договором, на загальних зборах акціонерів товариства, погоджувати придбання або
відчуження акцій за заздалегідь визначеною ціною та/або у разі настання визначених у договорі
обставин, утримуватися від відчуження акцій до настання визначених у договорі обставин, а також
вчиняти інші дії, пов’язані з управлінням товариством, його припиненням або виділом з нього нового
товариства. Договір між акціонерами може передбачати умови або порядок визначення умов, на яких
акціонер - сторона договору вправі або зобов’язаний придбати або продати акції товариства, та
визначати випадки (які можуть залежати чи не залежати від дій сторін), коли таке право або обов’язок
виникає.
Відповідно до ч.3 ст 26(1) ЗУ «Про акціонерні товариства» Порушення договору між
акціонерами не може бути підставою для визнання недійсними рішень органів
товариства.

Чи правильним є рішення суду?

Так, рішення суду є правильним. Адже керуючись ч.3 ст 26(1) ЗУ «Про акціонерні
товариства» якщо один із акціонерів порушив умови договору про обов’язок сторін
голосувати у спосіб, передбачений таким договором, на загальних зборах акціонерів
товариства, то це не надає права визнавати рішення всіх загальних зборів недійсним .
Договором між акціонерами можуть передбачатися способи забезпечення виконання
зобов’язань, що випливають з такого договору, та заходи цивільно-правової
відповідальності за невиконання або неналежне виконання таких зобов’язань .
Які аргументи можна навести в апеляційній скарзі на підтримку іншої позиції?
Відповідно до частини 7 статті 26 (1) ЗУ «Про акціонерні товариства»
7. Права сторін договору між акціонерами, засновані на такому договорі, у тому числі
право вимагати відшкодування завданих внаслідок порушення договору збитків,
стягнення неустойки (штрафу, пені), виплати компенсації (фіксованої грошової суми або
суми, що підлягає визначенню в порядку, передбаченому договором між акціонерами),
застосування інших заходів відповідальності у зв’язку з порушенням договору між
акціонерами, підлягають судовому захисту.
Отже, ми можемо стверджувати, що акціонери публічного товариства не можуть визнати
голосування загальних зборів недійсним. Але вони можуть вимагати відшкодування від
тих акціонерів, які проголосували проти обрання Петрика головою правління.

Задача №8
На які питання теми розраховане завдання?
Порядок скликання загальних зборів та підстави для визнання недійсними рішень
загальних зборів
Проаналізуйте аргументи Сушко
Аргументами Сушко на користь визнання рішень загальних зборів недійсними є 1) йому
не надіслали повідомлення про скликання зборів 2) не зміг підготуватися до них та
висловити свої аргументи.
Чи є підстави для задоволення позову?
Підстави для задоволення позову Сушко є. Так як йому не було надіслано повідомлення
про скликання загадьних зборів, що в свою чергу порушує вимогу закону щодо
процедури скликання загальних зборів, та в свою чергу слугує підставою для визнання
недійсним рішення загальних зборів. А відповідно до чинного законодавства
установивши, що позивач не був повідомлений про проведення загальних зборів, що
створило його неможливість ознайомлення з документами, які виносилися на їх розгляд,
висловлення своєї думки та внесення своїх питань до порядку денного, тощо, суд має
підстави для визнання недійсним рішення загальних зборів.
Який порядок скликання загальних зборів акціонерів?
Стаття 35. Повідомлення про проведення загальних зборів
1. Повідомлення про проведення загальних зборів акціонерного товариства та проект
порядку денного надсилається кожному акціонеру, зазначеному в переліку акціонерів,
складеному в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України,
на дату, визначену наглядовою радою, а в разі скликання позачергових загальних зборів
на вимогу акціонерів у випадках, передбачених частиною шостою статті 47 цього Закону,
- акціонерами, які цього вимагають. Встановлена дата не може передувати дню
прийняття рішення про проведення загальних зборів і не може бути встановленою
раніше, ніж за 60 днів до дати проведення загальних зборів.

Стаття 36. Документи, які надаються акціонерам, та документи, з якими акціонери

можуть ознайомитися під час підготовки до загальних зборів
1. Від дати надіслання повідомлення про проведення загальних зборів до дати
проведення загальних зборів акціонерне товариство повинно надати акціонерам
можливість ознайомитися з документами, необхідними для прийняття рішень з питань
порядку денного, за місцезнаходженням товариства у робочі дні, робочий час та в
доступному місці, а в день проведення загальних зборів - також у місці їх проведення. У
повідомленні про проведення загальних зборів вказуються конкретно визначене місце
для ознайомлення (номер кімнати, офісу тощо) та посадова особа товариства,
відповідальна за порядок ознайомлення акціонерів з документами.

Яким чином забезпечується право акціонера на участь в загальних зборах?

Стаття 34. Право на участь у загальних зборах
1. У загальних зборах акціонерного товариства можуть брати участь особи, включені
до переліку акціонерів, які мають право на таку участь, або їх представники. На
загальних зборах за запрошенням особи, яка скликає загальні збори, також можуть бути
присутні представник незалежного аудитора (аудиторської фірми) товариства та посадові
особи товариства незалежно від володіння ними акціями цього товариства, представник
органу, який відповідно до статуту представляє права та інтереси трудового колективу.
Перелік акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах, складається станом на
24 годину за три робочих дні до дня проведення таких зборів у порядку, встановленому
законодавством про депозитарну систему України.
Які підстави визнання недійсним рішення загальних зборів?
Підставами для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників (членів)
юридичної особи можуть бути: 
- невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства
- порушення вимог закону / статуту щодо процедури скликання та проведення загальних
зборів;
- позбавлення учасника (члена) можливості взяти участь у загальних зборах.
 Об'єкти цивільних прав
Задача №5
На які питання теми розраховане завдання?
 Одержання суми вкладу та процентів, встановлених ощадним сертифікатом, у банку
Визначте правову природу ощадного (депозитного) сертифікату, його правовий
режим.
Відповідно до ст.26 ЗУ «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» Ощадний
сертифікат банку - це цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеного в банк, і
права вкладника (власника сертифіката) на одержання після спливу встановленого строку
суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.
Ощадні сертифікати банків можуть бути виключно ордерними та існують виключно у
паперовій формі.
Особа, зазначена в ощадному сертифікаті банку, може передати право власності на
такий сертифікат іншій особі лише шляхом вчинення повного (іменного) індосаменту.
 Доход за ощадними (депозитними) сертифікатами виплачується під час пред’явлення їх
для оплати в банк, що розмістив ці сертифікати. У разі дострокового пред’явлення
ощадного (депозитного) сертифіката до оплати банк виплачує суму вкладу та відсотки (за
вкладами на вимогу), якщо умовами випуску не передбачено інший розмір відсотків

Вирішіть спір.
Відповідно до ч.2 ст.26 ЗУ « Про ринки капіталу та організовані товарні ринки»
Ощадні сертифікати банків можуть бути виключно ордерними та існують виключно у
паперовій формі. Особа, зазначена в ощадному сертифікаті банку, може передати право
власності на такий сертифікат іншій особі лише шляхом вчинення повного (іменного)
індосаменту. Таким чином, ми може стверджувати, що Сергієнко для того аби передати
права на цінний папір та за цінним папером повенен був вчинити передавальний напис
(індосамен).  індосамент - передавальний напис на ордерному цінному папері, що
посвідчує перехід прав на цінний папір та прав за цінним папером до іншої особи у
встановленому законодавством порядку; Індосамент може бути повним (іменним) - виписаним на
ім’я або найменування (в розумінні Цивільного кодексу України) конкретної особи або бланковим (на
пред’явника) - виписаним без зазначення імені або найменування (в розумінні Цивільного кодексу
України) особи;
Щодо обґрунтування представника банку про те, що повернення коштів можливе лише в
наступному місяці, то ми можемо стверджувати, що воно є неправомірним. Алже, особа,
яка є вкладником може після спливу встановленого строку має право на одержання суми
вкладу та процентів, які встановлені сертифікатом.
Задача №6
На які питання теми розраховане завдання?
Передача заставної
Проаналізуйте умови завдання та визначте правомірність дій учасників заставних
правовідносин.
Відповідно до ст.20 ЗУ «Про іпотеку» Заставна може передаватися її власником будь-
якій особі шляхом вчинення індосаменту. Наступний власник заставної набуває всі права
іпотекодержателя (нового кредитора) за договором, яким обумовлене основне
зобов’язання, та за іпотечним договором, на підставі якого була видана заставна, а права
попереднього власника заставної як іпотекодержателя (первісного кредитора)
припиняються. Попередній власник заставної на вимогу нового власника зобов’язаний
передати новому власнику документи та інформацію, які є важливими для здійснення
прав, що випливають із заставної.
Відповідно до ст.25 ЗУ «Про іпотеку» Передача заставної здійснюється шляхом
виконання на ній особою, якій належить заставна (індосантом), передавального напису
(індосаменту) на користь іншої особи (індосата) та передачі оригіналу заставної.
Передача заставної не потребує згоди іпотекодавця або боржника, якщо він є відмінним
від іпотекодавця.
Відповідно до ст. 26 ЗУ «Про іпотеку» Передача заставної шляхом вчинення індосаменту
надає індосату всі права іпотекодержателя за іпотечним договором та основним
зобов’язанням. Індосат набуває прав іпотекодержателя з моменту державної реєстрації
відомостей про передачу заставної в установленому законом порядку.
Стаття 29. Продаж заставної з зобов’язанням зворотного викупу
Продаж заставної із зобов’язанням зворотного викупу є договором, згідно з яким будь-яка особа-
кредитор зобов’язується сплатити іпотекодержателю (власнику заставної) грошові кошти, а
іпотекодержатель (власник заставної) зобов’язується передати заставну цьому кредитору і викупити її за
погодженою сторонами ціною у визначений строк у майбутньому, але не пізніше строку повного
виконання основного зобов’язання боржником.
Продаж заставної із зобов’язанням зворотного викупу здійснюється шляхом вчинення індосаменту,
в якому встановлюється строк зворотного викупу заставної. Іпотекодержатель (власник заставної) і
кредитор можуть укласти договір, який встановлюватиме інші умови продажу заставної із
зобов’язанням зворотного викупу. Зокрема, договором може бути встановлений обов’язок
іпотекодержателя (власника заставної) викупити заставну до вказаного в індосаменті строку у разі
настання визначених договором обставин.
На основі цього положення ми можемо зробити висновок, що передача заставної
Філімоновим за договором репо ПАТ «Банкінвест» зі строком викупу через 1 рік була
правомірною та відповідала положенням чинного законодавства.
Стаття 31. Іпотечні цінні папери
Заставні можуть забезпечувати випуск іпотечних цінних паперів - іпотечних облігацій.
{Частина перша статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом № 738-IX від 19.06.2020}
Емітентом іпотечних цінних паперів можуть бути банки та інші фінансові установи, які мають
право на провадження такого виду діяльності відповідно до закону.
Порядок випуску та обігу іпотечних цінних паперів встановлюється законом.
Згідно із вказаним положенням, ми можемо стверджувати, що ПАТ «Банкінвест» мііг
використовувати заставну для забезпечення випуску іпотечних облігацій.
Визначте правову природу заставної, сферу її застосування, законодавчі вимоги, що
предявляється до змісту і форми заставної, права на заставну та права, що
випливають із заставної.
Заставна - це іпотечний цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на
отримання від боржника виконання за основним зобов’язанням, за умови, що воно
підлягає виконанню в грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов’язання -
право звернути стягнення на предмет іпотеки.
Заставна оформлюється, якщо її видача передбачена іпотечним договором. Після
державної реєстрації іпотеки оригінал заставної передається іпотекодержателю, якщо
інший порядок передачі заставної не встановлено іпотечним договором.
Заставна не є емісійним цінним папером. Першим власником заставної є особа, яка на
момент видачі заставної відповідно до умов іпотечного договору має статус
іпотекодержателя. Якщо інше не передбачено іпотечним договором, оригінал заставної
передається такому іпотекодержателю.
Заставна може передаватися її власником будь-якій особі шляхом вчинення індосаменту. Наступний
власник заставної набуває всі права іпотекодержателя (нового кредитора) за договором, яким
обумовлене основне зобов’язання, та за іпотечним договором, на підставі якого була видана заставна, а
права попереднього власника заставної як іпотекодержателя (первісного кредитора) припиняються.
Попередній власник заставної на вимогу нового власника зобов’язаний передати новому власнику
документи та інформацію, які є важливими для здійснення прав, що випливають із заставної.
 Стаття 21. Форма і зміст заставної ЗУ «Про іпотеку»
Заставна складається в письмовій формі в одному примірнику на бланку стандартної форми, яка
встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. На всіх оригінальних
примірниках іпотечного договору робиться відмітка про видачу заставної. Залежно від предмета іпотеки
(нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва) заставна повинна мати візуальні відмінності,
встановлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
У заставній обов’язково мають міститися такі реквізити:
1) слово "Заставна" як складова частина назви документа та визначення про зобов’язання боржника
виконати перед іпотекодержателем у встановлений строк основне зобов’язання;
2) для іпотекодавця, боржника (якщо він є відмінним від іпотекодавця) та іпотекодержателя -
юридичних осіб:
резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному
реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців;
нерезидентів - найменування, юридична адреса та держава, де зареєстрована особа;
для іпотекодавця, боржника (якщо він є відмінним від іпотекодавця) та іпотекодержателя -
фізичних осіб:
громадян України - прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та
індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та
інших обов’язкових платежів;
іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), адреса їх постійного
місця проживання за межами України;
3) посилання на реквізити іпотечного договору та договору, що обумовлює основне зобов’язання;
4) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані;
5) зміст та розмір основного зобов’язання, строк і порядок його виконання;
6) спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо він передбачений іпотечним договором;
7) відмітка про реєстраційний номер, дату та місце державної реєстрації обтяження нерухомого
майна іпотекою (цей реквізит вноситься відповідно до законодавства).
За згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем заставна може містити інші положення, які
відтворюють зміст основного зобов’язання та іпотеки. Якщо зміст заставної не відповідає положенням
іпотечного договору чи договору, який обумовлює основне зобов’язання, положення заставної мають
перевагу.
Заставна підписується іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Задача№7
На які питання теми розраховане завдання?
авторські права на результат інтелектуальної, творчої діяльності
Надайте роз’яснення Прохоровій.
Цивільний Кодекс:
Стаття 418. Поняття права інтелектуальної власності
1. Право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої
діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим
законом.
Стаття 419. Співвідношення права інтелектуальної власності та права власності
1. Право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного.
2. Перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на
річ.
3. Перехід права власності на річ не означає переходу права на об'єкт права інтелектуальної
власності.
Стаття 421. Суб'єкти права інтелектуальної власності
1. Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної
власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та
(або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.
Стаття 433. Об'єкти авторського права

Зокрема і твори живопису, архітектури, скульптури та графіки;

Тобто, виготовлена статуетка за продажу Прохоровій стає її власністю, але згідно ЦК

України, авторство залишається за ТОВ «Рим», який її виготовив, адже згідно ст. 433
ЦК України, ця річ є об’єктом авторського права, а тому охороняється законом.

Поясніть різницю між результатом робіт, результатом інтелектуальної, творчої

діяльності та річчю як об’єктами цивільних прав.
Річ - предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та
обов’язки.
Результати інтелектуальної, творчої діяльності це комплексний за своїм характером об'єкт, котрий
включає як немайнові, так і майнові прана (право на авторство, право на опублікування твору,
право на авторський гонорар тощо).

Задача №8
На які питання теми розраховане завдання?
Обробка персональних даних
Визначте правову природу таких особистих даних (параметрів) людини?
Надайте характеристику правового режиму вказаних особистих даних (параметрів)
людини та їх співвідношення з анатомічними матеріалами людини, тілом померлої
людини та ембріоном людини?
Персональні дані – відомості чи сукупність відомостей за допомогою яких фізична особа може бути
ідентифікована.
Персональні дані діляться на дві категорії: загальні та особливі (чутливі).
Особлива категорія  охоплює інформацію про: расове, етнічне та національне походження; політичні,
релігійні та світоглядні переконання; членство в політичних партіях та/або організаціях, професійних
спілках, релігійних організаціях чи громадських організаціях світоглядної спрямованості; стан здоров’я
(медичні дані); статеве життя; біометричні дані; генетичні дані; притягнення до адміністративної чи
кримінальної відповідальності; застосування до особи заходів у рамках досудового розслідування;
вжиття щодо особи заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність»;
вчинення щодо особи тих чи інших видів насильства тощо
ЗУ «Про захист персональних даних»

Стаття 7. Особливі вимоги до обробки персональних даних

1. Забороняється обробка персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні
або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до
кримінального покарання, а також даних, що стосуються здоров’я, статевого життя, біометричних або
генетичних даних.
2. Положення частини першої цієї статті не застосовується, якщо обробка персональних даних:
1) здійснюється за умови надання суб'єктом персональних даних однозначної згоди на обробку
таких даних;
Також необхідно зазначити, що надання згоди на обробку персональних даних за своєю правовою природою є
правочином у сенсі статті 202 Цивільного кодексу України

Стаття 11. Підстави для обробки персональних даних

1. Підставами для обробки персональних даних є:
1) згода суб’єкта персональних даних на обробку його персональних даних;
2) дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до
закону виключно для здійснення його повноважень;
3) укладення та виконання правочину, стороною якого є суб’єкт персональних даних або який
укладено на користь суб’єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню
правочину на вимогу суб’єкта персональних даних;
4) захист життєво важливих інтересів суб’єкта персональних даних;
5) необхідність виконання обов’язку володільця персональних даних, який передбачений законом;
{Частину першу статті 11 доповнено новим пунктом згідно із Законом № 383-VII від 03.07.2013}
 6) необхідність захисту законних інтересів володільця персональних даних або третьої особи, якій
передаються персональні дані, крім випадків, коли потреби захисту основоположних прав і свобод
суб’єкта персональних даних у зв’язку з обробкою його даних переважають такі інтереси.

Анатомічні матеріали - органи (їх частини), тканини, анатомічні утворення, клітини людини або

тварини, фетальні матеріали людини

ПРАВОЧИНИ
Задача №1
На які питання теми розраховане завдання?
Визнання правочину, що вчинений під впливом насильства недвйсним
Назвіть правові наслідки правочину, вчиненого під впливом насильства.
Відповідно до ст.231 ЦКУ 1. Правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок
застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається
судом недійсним.
2. Винна сторона (інша особа), яка застосувала фізичний або психічний тиск до другої сторони, зобов'язана
відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього
правочину.
Для визнання такого правочину недійсним сторона, на яку було здійснено тиск, має
подати позовну заяву до суду з вимогою про визнання даного правочину недійсним. Суд
може визнати такий правочин недійсним, у разі, коли буде встановлено, що такий
правочин дійсно було вчинено особою (позивачем) проти її справжньої волі внаслідок
застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку
іншої особи (ст. 231 ЦК України
Фізичний тиск, як різновид насильства, полягає у заподіянні болю потерпілому шляхом
застосування сили, зокрема заподіяння тілесних ушкоджень, побиття тощо. Доказом
фізичного насильства, зокрема, можуть бути фактичні обставини, які встановлені по
кримінальній справі, в тому числі щодо встановлення фактів застосування до потерпілого
тілесних ушкоджень різних форм тяжкості, побоїв, катування тощо. Разом із
застосуванням фізичних дій, які не носять кримінального характеру, це може бути
розцінено як насильство, якщо такі дії фактично змусили особу до укладення такого
правочину, якого б вона не уклала без відповідного тиску.
Для визнання правочину недійсним достатньо встановити:
- факт застосування насильства до учасника правочину;
- використання цього факту контрагентом за правочином;
- причинний зв'язок між насильством та укладенням спірного правочину

Задача №2
На які питання теми розраховане завдання?
Визнання правочину недійсним
Чи підлягає вимога про визнання договору недійсним задоволенню?
Відповідно до статті 981 ЦКУ 1. Договір страхування укладається в письмовій формі.
Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові
страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
2.  У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є
нікчемним.
Відповідно до ч.2 ст. 207 ЦКУ правочин вважається таким, що вчинений у письмовій
формі якщо він підписаний його стороною (сторонами). Зважаючи на умову задачі, у якій
вказано про те, що договір страхування не був підписаний Назаровою, то вимога про
визнанння договору недійсним підлягає задоволенню, зважаючи на обставину порушення
письмової форми укладення договору.
Відповідно до статті 10 ЗУ «Про електронну комерцію» Електронні правочини
вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Відповідно до ст. 11 цього закону Електронний договір укладається шляхом пропозиції
його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила
пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку,
визначеному частиною шостою цієї статті.
Ч.6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»:
 Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її
прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти
електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній
формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір,
якщо зміст таких дій чітко роз’яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку
пропозицію, і ці роз’яснення логічно пов’язані з нею.
Отже, позов Назарової не підлягає задоволенню, адже електронний договір вважається
укладеним з моменту прийняття пропозиції.
В яких випадках порушення вимоги щодо письмової форми має наслідком нікчемність
правочину?
Порушення простої письмової форми правочину тягне нікчемність правочину лише в
окремих випадках, прямо зазначених у законі. Зокрема ЦК до них відносить
недодержання письмової форми:
– договору дарування, предметом якого є майнове право або якщо цим договором
дарувальник зобов’язується передати дарунок у майбутньому, тобто згодом, а не
одночасно з укладенням договору (ч. 3 ст. 719 ЦК);
– кредитного договору (ст. 1055 ЦК);
– правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, тобто про встановлення поруки,
гарантії, неустойки, застави тощо (ст. 519 ЦК);
– договору страхування (ч. 2 ст. 981 ЦК);
– договору банківського вкладу (ч. 2 ст. 1059 ЦК);
– договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності (ч. 2 ст.
1107 ЦК); – договору комерційної концесії (ч. 1 ст. 1118 ЦК)
В яких випадках правочин може вважатися таким, що вчинений в письмовій формі?
Відповідно до Роз'яснення Міністерства Юстиції України «Щодо форми правочинів» від
19.04.2011 року. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі,
якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у
листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що
вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного,
електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ст.207 ЦКУ 1. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій
формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі
електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена
за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
2. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний
його стороною (сторонами).
3. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за
допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного
підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках,
встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою
згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних
підписів.

За яких умов електронна форма представлення інформації може прирівнюватися до

письмової форми?

Задача №3
На які питання теми розраховане завдання?
Розписка як документ, що підтверджує передання коштів позикодавцем позичальнику під
час укладання договору позики
Як слід вирішити спір?
Договір позики – це один із видів зобов’язань, спрямованих на передачу майна.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України “за договором позики одна сторона
(позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або
інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути
позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей
того ж роду та такої ж якості”.
Договір позики є реальним, одностороннім, відплатним або безоплатним. Це означає, що
він набуває чинності тільки після передачі майна, всі обов’язки покладені лише на
позичальника і у визначених законом випадках договір позики може бути як оплатним,
так і безоплатним. Предметом договору позики є речі, визначені родовими ознаками, та
грошові кошти. Суб’єктами позики є будь-які фізичні та юридичні особи.
 
Треба звернути увагу на те, що згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦКУ на підтвердження укладання
договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший
документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або
визначеної кількості речей.
Боргова розписка сама по собі не є договором позики – це лише підтвердження такого договору,
який був укладений між сторонами!

ВС підкреслив, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в
справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що «за своїми правовими
ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише
одна сторона – позичальник зобов’язується до здійснення дії (до повернення позики), а
інша сторона – позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги),
оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана
розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт
передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання у борг
грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором
позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи
отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи
договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу
укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені
результати, робити відповідні правові висновки.
 Отже, керуючи вказаною постановою ВС, ми можемо стверджувати про те, що розписка
про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником
кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору,
а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або
речей. Отже, вона є свідченням того, що кошти позикодавцем були передані
позичальнику. А відтак, ми можемо стверджувати про наявність зобов'язання Воронова
повернути кошти Іванчуку за договором позики.

Які існують види правочинів, і який вид правочину мав місце в цій справі?
За моментом, з якого правочин створює юридичні наслідки правочини поділяються на
консенсуальні, реальні та формальні.
За кількістю осіб, волевиявлення яких необхідно і достатньо для вчинення правочину
вони бувають односторонні, двосторонні та багатосторонні.
У нашому випадку має місце договір позики, який є двостороннім та реальним
правочином.
Задача №4
На які питання теми розраховане завдання?
Тлумачення умов договору
Як слід вирішити цю справу?
Відповідно до статті 712 ЦКУ Стаття 712. Договір поставки
1. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку
діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність
покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не
пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а
покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
2. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо
інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Відповідно до статті 692 ЦКУ

Стаття 692. Оплата товару

1. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття
товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства
не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору

здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті
213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні,
які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за
допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також
загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем
тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є
порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а
також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони
виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності
перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в)
усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в
правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки
сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами,
встановленими статтею 213 ЦК України.
У разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за
допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у
частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra
proferentem.
Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова
договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або
іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При
цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно
розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою,
що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо
умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо
умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під
переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party)».

Які існують правила тлумачення правочину?

Стаття 213 ЦКУ. Тлумачення змісту правочину

1. Зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

2. На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту
правочину.

3. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину
значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення
термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин
значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст
встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім
його змістом, намірами сторін.

4. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості

визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину,
зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового
обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають
істотне значення.

Чи впливає на вирішення цієї справи той факт, що умова договору, яка визначає строк
оплати товару, була включена до договору: а) ПАТ; б) ТОВ?
Задача №5
На які питання теми розраховане завдання?
Правочини із скасувальною обставиною
Надайте правову характеристику правочину зі скасувальною обставиною.
Відповідно до статті 212 ЦКУ  Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити
припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні
(скасувальна обставина).

Щодо вирішення спору, який наведено у задачі, то можна сказати наступне.

Відповідно до ч.3 ст.212 ЦКУ  Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала
сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.
А так як Івкіна намагалася перешкодити приїзду сина Арістова, а саме відправивши
через Федірка телеграми про тяжку хворобу брата Арістова і таким чином створивши
ситуацію, яка перешкодили приїзду Арістова вчасно, то ми можемо стверджувати про те,
що вона перешкоджала настанню скасувальною обставини. А отже, відповідно до ч.3 ст.
212 ЦКУ така обставини вважається такою, що настала. А, отже, Івкіна повинна
звільнити будинок.
Задача № 6
На які питання теми розраховане завдання?
Вчинення правочину представником проти волі особи, яку він представляє
Як слід вирішити справу?
Відповідно до ст. 237 ЦКУ Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона
(представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку
вона представляє.
Відповідно до чю3 ст. 298 ЦКУ Представник не може вчиняти правочин від імені особи,
яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої
він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб,
встановлених законом.
Но основі вказаних положень, ми можемо стверджувати про те, що Волков не мав права
укладати правочин, що суперечив волі Гладчука.
Відповідно до ст. 249 ЦКУ . Особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної
довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від
цього права є нікчемною.
Відповідно до ч.3 ст.249 ЦКУ Права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок
вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про
скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її
правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла
знати, що дія довіреності припинилася.
Так як Гладчук попередив Волкова про те, що відповляється від його послуг
представника, ми можемо стверджувати про те, що права та обов'язки, які виникли у
сторін після укладання правочину є недійсними і повинні бути припиненими.
Проте необхідно сказати, що для того, аби скасувати довіреність Гладчук повинен
був не лише повідомити про це Волкова, але й звернутися до нотаріуса для скасування
довіреності. Відповідно до п.6 глави 4 наказу Міністерства юстиції України «Про
затвердження порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»
6.1. Особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної, може у будь-який час
скасувати довіреність або довіреність, видану в порядку передоручення.
6.2. Нотаріус, завідувач державного нотаріального архіву при одержанні заяви про
скасування довіреності або передоручення робить про це відмітку на примірнику
довіреності, що зберігається у справах нотаріуса, у державному нотаріальному архіві, і
відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.

Охарактеризуйте правову природу правочину, вчиненого Гладчуком.

Видача довіреності є одностороннім правочином.при вчиненні цього правочину воля
виражається від однієї особи. Також необхідно зазаначити, що видача довіреності є
таким правочиним, що розрахований на його сприйняття іншими особами.
Що таке відмова від правочину
Відповідно до ст. 214 ЦКУ Особа, яка вчинила односторонній правочин, має право
відмовитися від нього, якщо інше не встановлено законом. Якщо такою відмовою від
правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту.
Але відповідно до ч.3 ст. 214 ЦКУ 3. Відмова від правочину вчиняється у такій самій
формі, в якій було вчинено правочин.
Відповідно до ч.3 ст.244 ЦКУ 3. Довіреністю є письмовий документ, що видається
однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Таким чином ми
можемо зробити висновок про те, що видача довіреності це односторонній правочин,
який повинен бути укладений у письмовій формі. А отже і відмові від цього правочину
повинна вчинянитя також у письмовій формі.
Задача 7
На які питання теми розраховане завдання?
Визнання правочину нікчемним
Як слід вирішити спір? Чи існують підстави вважати нікчемним договір дарування?
Відповідно до ч.3 ст. 368 ЦКУ Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою
спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 369 ЦКУ Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності,
володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між
ними.
 Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх
співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який
підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена
письмово і нотаріально посвідчена
4. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників,
може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності
у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Так як дружина Рябоконь не мала права самостійно укладати договір даруванння
автомобіля, що є спільною сумісною власністю, а повинна була отримати письмову і
нотаріально посвідчену згоду Рябоконь, то ми можемо стверджувати про те, що на
підставі ч.3 ст.215 ЦКУ Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але
одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах,
встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним
(оспорюваний правочин). Рябоконь може подати до суду з позовом про визнання
договору дарування недійсним (оспорюваним)

В чому полягає відмінність між нікчемними і оспорюваними правочинами?

Відмінність між ними полягає у тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону,
а оспорюваний — внаслідок набрання сили відповідним судовим рішенням.
Чи можна пред’явити позов про визнання договору нікчемним
Відповідно до ч.5 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних
справ про визнання правочинів недійсними» Відповідно до статей 215 та 216 ЦК (
435-15 ) суди
розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного
правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про
застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає

розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може
пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності
нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового
рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Задача №8
На які питання теми розраховане завдання?
Визання договору оренди недійсним
Як слід вирішити справу? Яке значення має підпис для дійсності договору?
Відповідно до ч.2 ст.207 ЦКУ . Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій
формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
 Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а
наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а
також забезпечувати їх ідентифікацію.
Визнання договору недійсним згідно зі статтями 203, 215 ЦК України у зв'язку з
підписанням договору особою, яка не має на це повноважень, та відсутністю
волевиявлення власника, можливе лише у тому випадку, якщо власник у подальшому не
схвалив такого правочину.
По-перше, необхідно зазначити, що Остапчук знав про укладання договору оренди, адже
для укладання договору необхідно було надати свої паспортні дані і свій
ідентифікаційний код, без чого неможливо укласти договір оренди
По-друге, він отримував орендну плату. При цьому, ставлячи свій підпис у відомостях,
він не міг не розуміти такої назви відомості, як "відомість виплати орендної плати за
земельні паї", що такі грошові кошти він отримує саме за здані ним в оренду земельні
ділянки
Таким чином, ми можемо зробити висновок, що незважаючи на те, що договір було
підписано не Остапчуком, договір є дійсним, адже ми можемо стверджувати, що він
своїми подальшими діями схвалив цей правочин.
В чому полягає доктрина заборони суперечливої поведінки?
Доктрина заборони суперечливої поведінки полягає в тому, що ніхто не повинен діяти
всупереч своїй попередній поведінці. Під час розгляду справ суди часто використовують
цей принцип, хай навіть не прямо.
Об’єднана палата пояснила, що принцип добросовісності, який лежить в основі доктрини
venire contra factum proprium, є стандартом чесної та відкритої поведінки. Це означає
повагу до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сама
доктрина venire contra factum proprium базується на римській максимі non concedit venire
contra factum proprium — «не можна діяти всупереч своїй попередній поведінці». Таким
чином, добросовісності та чесній діловій практиці суперечать дії, що не відповідають
попереднім заявам або поведінці, якщо інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно
покладається на них.
Доктрина є запобіжником від зловживання правом на оскарження, яку дедалі частіше
застосовують національні суди, хай навіть не прямо — посилаючись на її наявність і
критично оцінюючи в цьому аспекті поведінку сторін. У праві України зазначена
доктрина проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих
конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за
договором купівлі-продажу) як волевиявлення, яке свідчить про вчинення правочину,
зокрема про його схвалення.

Задача №9
На які питання теми розраховане завдання?
Визнання правочину, укладеного директором приватного підприєства недійсним
про наявність обмеження повноважень директора були внесені до Єдиного
державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських
формувань?
Відповідно до статті 92 ЦКУ Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і
здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України встановлено виняток із
загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину
представником із перевищенням повноважень. Для третьої особи, яка уклала з
юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної
особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають
юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.
Обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної
сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у
відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або
нерозумно, зокрема достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства
необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну
обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності у
поведінці третьої особи несе юридична особа.

Статтею 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-
підприємців та громадських формувань" передбачено, що Єдиний державний реєстр
створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування,
а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб,
громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб -
підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних
осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться,
зокрема, відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також
про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати
договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, дані про наявність обмежень
щодо представництва юридичної особи.

Згідно з частинами 1, 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб,
фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що
підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та
відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до
нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя
особа знала або могла знати ці відомості.

Керуючись цим положення, ми можемо стверджувати про те, що ТОВ «Агробуд»

повинен був знати про те, що директор не має достатнього обсягу дієздатності для
укладання такого правочину, так як міг ознайомитися із обмеженнями повноважень
директора ПП в Єдиному державному реєстрі.
Отже, правочин повинен бути визнаний недійсним на підставі ч.2 ст.203 ЦКУ, адже
директор не мав достатнього обсягу цивільної діжздатності для укладання такого
правочину.

Задача №10
На які питання теми розраховане завдання?
Визнання договору дарування недійсним
 Як слід вирішити цю справу? Чи існують підстави для визнання цього договору
недійсним?
Правова позиція
(постанова Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-202цс15) 

Виходячи зі змісту статей 203, 717 Цивільного кодексу України (далі – ЦК

України), договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення
не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір,
що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію
майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого
є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної
винагороди.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне
значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має
помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і
якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим
призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім
випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).
Сам по собі факт прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування
та роз'яснення нотаріусом суті договору не може бути підставою для відмови в
задоволенні позову про визнання цього договору недійсним.
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ,
яка висловлена Верховним Судом України
в постанові від 19 березня 2014 року
(справа № 6 – 9  цс 13)

Відсутність у особи під час укладення договору дарування волевиявлення на

безоплатну передачу майна у власність обдаровуваного й передача його за умови вчинення
на користь дарувальника будь-якої дії майнового або немайнового характеру, усупереч
вимогам статті 717 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), є підставою для
визнання договору дарування недійсним на підставі частини третьої статті 203 та статті 229
ЦК України.
Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник)
передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному)
безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок
обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або
немайнового характеру, не є договором дарування.
Отже, договір дарування, що укладений Васильєвою необхідно визнати недійсним.