Задача 1.

У березні 2022 року Іванчук уклав з Петренком договір позики на

суму 1 000 000 грн. Договір передбачав, що у разі повернення позичальником боргу до
01 травня 2022 року, договір позики є безпроцентним, а у разі повернення позики
після 01 травня 2022 року, Петренко сплачує на користь Іванчука 2 % від суми
неповерненої позики за кожен день.
01 серпня 2022 року Іванчук перерахував на рахунок Петренка 600 000 грн. 01
вересня 2022 року Іванчук приніс Петренкові 10 000 доларів США готівкою у рахунок
повернення боргу за договором позики. Петренко прийняти 10 000 доларів США
відмовився та вимагав сплати 400 000 грн. та процентів з 01 травня 2022 року. Іванчук
вважав, що 10 000 доларів США становлять еквівалент 400 000 грн. за офіційним
курсом та відмова Петренка у їх прийнятті є неправомірною.
01 жовтня 2022 року Петренко звернувся до суду з вимогою стягнути з Іванчука
400 000 грн. та 3 060 000 грн. процентів від суми позики.
Іванчук проти позову заперечував, вважав, що:
по-перше, договір не містив визначеного строку виконання, а вимога від
Петренка про повернення позики не надходила;
по-друге, частину позики Іванчук перерахував Петренкові 01 серпня 2022 р., а
решту передав 01 вересня 2022 р. в іноземній валюті, відмова Петренка прийняти
виконання неправомірна і це має буте враховано при розрахунках;
по-третє, 2 % від суми неповерненої позики за кожен день є неустойкою у
вигляді пені за несвоєчасне повернення боргу, а тому є підстави для зменшення
розміру неустойки, оскільки вона значно перевищує не тільки розмір збитків, а і
розмір самої позики. Вважаючи, що неустойка не може бути джерелом збагачення для
кредитора, Іванчук подав до суду заяву про зменшення розміру пені до подвійної
облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується
пеня, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за
несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».
Вирішіть спір. Поясніть правила тлумачення змісту договору. Чи можна на
Вашу думку при вирішенні спору застосувати доктрину non concedit venire contra
factum proprium?
РІШЕННЯ:
Вирішіть спір.
Чи може кредитор стягувати з боржника неустойку у вигляді пені за несвоєчасне
повернення боргу, якщо неустойка значно перевищує розмір самої позики?
1) Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути
позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими
ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були
передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо
договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений
моментом предявлення вимоги, позика має бути повернена позичальником
протягом тридцяти днів від дня предявлення позикодавцем вимоги про це, якщо
інше не встановлено договором.
У постанові Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року у справі № 3-
127гс11 зроблено висновок, що «оскільки законом не визначено форму пред'явлення
такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як
шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом
пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі
позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні
позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами,
оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде
призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового
захисту».
Таким чином, позивач (Петренко) пред'явив вимогу до відповідача (Іванчука)
про повернення позики шляхом пред'явлення цього позову, то в Іванчука, відповідно, з
цього часу виник обов'язок з повернення позики.
Отже, повинен відхилити аргумент Іванчука проте, що договір не містив
визначеного строку виконання, а вимога від Петренка про повернення позики не
надходила.
2) Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України
є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості
використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися
в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у
грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент
зобов`язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути
виконане у гривнях.
Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума,
що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на
день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або
законом чи іншим нормативно-правовим актом.
 Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно
зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як
національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які
перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які
виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні
грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Постанова ВС від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц. При цьому з огляду на
положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті
1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є
повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором
позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
3) Під неустойкою цивільне законодавство розуміє є грошову суму або інше
майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником
зобов’язання. Різновидами неустойки є пеня та штраф. Штрафом є неустойка, що
обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного
зобов’язання. У свою чергу пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми
несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення
виконання (ст. 549 ЦК України).
Частина 3 статті 551 ЦК України: розмір неустойки може бути зменшений за
рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших
обставин, які мають істотне значення.
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі
№761/26293/16-ц (щодо зменшення неустойки:
Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки
може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та
за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу
зобов’язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-
якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення
провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема,
завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і
публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову (стаття 11 ЦПК
України).
 Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням
наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного
судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно
перевищує розмір збитків.
Отже, висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивачки пені
у розмірі, що більше ніж удвічі перевищує суму простроченого зобов’язання, не
можна вважати таким, який би відповідав завданню цивільного судочинства –
справедливому розгляду і вирішенню справи.
Постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 13.01.2020 у
справі №902/855/18 (неустойка не повинна бути надмірним тягарем):
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах
справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу
верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні
грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із
засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання
неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та
джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 04.04.2018 у
справі №367/7401/14-ц:
Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може
бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків (1), та за
наявності інших обставин, які мають істотне значення (2). Тлумачення частини
третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо
обов’язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення
неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Дискусійним є питання з приводу визначення який саме розмір неустойки
вважати «значним» в порівнянні з розміром збитків кредитора. В даному випадку,
правова позиція боржника може ґрунтуватись на фіксації факту відсутності
документально підтвердженої інформації щодо встановлення розміру збитків
кредитора (від невиконання конкретного зобов’язання).
У нашому випадку, вимога Петренка про стягнення з Іванчука пені у розмірі
3 060 000 грн. процентів від суми позики (1 000 000 грн.) не може вважатися
такою, яка відповідає справедливому розгляду і вирішення справи (враховуючи
недоведення негативних наслідків для позивача через таке прострочення;
заявлений розмір пені 3 060 000 грн. значно перевищує заподіяні позивачу збитки
та розмір самого боргового зобов’язання 1 000 000 грн., це свідчить про наявність
правових підстав про зменшення пені, яку вимагає стягнути позивач з відповідача,
до розміру основної суми боргу за договором позики. Я вважаю, що ступінь такого
зменшення пені, є розумним та справедливим).

При постановленні рішення в цій справі ВС/КЦС також керувався висновком,

викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного
цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-
22315сво18), а саме: «доктрина venire contra factum proprium (заборони
суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire
contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В
основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип
добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій
практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці
сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається
на них».

Задача 2. Приватне акціонерне товариство «Монтана» (далі – ПАТ)

та Товариство з обмеженою відповідальністю «Арканзас» (далі – ТОВ) у січні 2022
року уклали договір купівлі-продажу верстатів с ЧПК німецького виробництва за
ціною 6 300 000 грн. На початку березня того ж року ПАТ і ТОВ уклали договір про
розірвання договору купівлі-продажу у зв’язку з істотною зміною обставин. Цей
договір передбачав повернення верстатів с ЧПК німецького виробництва покупцем
(ТОВ) продавцеві (ПАТ), а у разі неможливості – відшкодування продавцеві їхньої
вартості.
Наприкінці березня того ж року верстати с ЧПК та все майно, що належало ТОВ,
було знищено через ракетний обстріл.
22 квітня 2022 року на рахунок ПАТ надійшли 6 000 000 грн. від ТОВ «Дакота» з
призначенням платежу «відшкодування продавцеві вартості верстатів с ЧПК
німецького виробництва покупцем ТОВ «Арканзас». Вважаючи, що між ПАТ та ТОВ
«Дакота» відсутні будь-які цивільно-правові відносини, ПАТ повернула 6 000 000 грн.
ТОВ «Дакота».
10 серпня 2022 року ПАТ звернулося до суду з позовом до ТОВ про зобов'язання
відшкодувати вартість безпідставно набутого майна в розмірі 6 300 000 грн.
відповідно до статей 1212, 1213 ЦК, з врахуванням індексу інфляції та з нарахуванням
3 % річних. Позовна заява мотивована тим, що у зв'язку з розірванням договору
купівлі-продажу правова підстава набуття майна ТОВ відпала, а у зв'язку з
неможливістю повернути майно через його знищення, відповідач зобов'язаний
повернути вартість цього майна відповідно до положень ст. 1212 та ч. 2 ст. 1213 ЦК.
Вирішіть спір. Чи відбулася заміна боржника у зобов'язанні? Поясніть різницю
між заміною боржника у зобов'язанні та покладенням виконання зобов'язання
боржником на третю особу.
РІШЕННЯ:
https://radako.com.ua/news/vikonannya-groshovogo-obovyazku-borzhnika-inshoyu-
osoboyu-sudova-praktika
На практиці досить розповсюдженою є ситуація, коли замість боржника кредит
сплачує інша особа, без оформлення для цього договірних відносин з боржником.
Відповідно до ч.1 ст.528 Цивільного кодексу України виконання обов'язку може
бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог Цивільного
кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає
обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор
зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

26.12.2003 Дочірнім підприємством "Національної акціонерної компанії "Надра

України" "Полтавнафтогазгеологія" (далі - ДП НАК "Надра
України" "Полтавнафтогазгеологія") та Товариством з обмеженою відповідальністю
"Сахалінське" (далі - ТОВ "Сахалінське") укладено Договір N 122 про спільну
діяльність. Предметом цього Договору сторони визначили спільну виробничу
діяльність учасників з приводу організації й здійснення геологічного вивчення, у тому
числі дослідно-промислової розробки Сахалінського родовища, шляхом буріння
свердловини N 114 та добурювання свердловини N 20 до проектної глибини та
можливої розробки свердловин N 114, 20, з метою одержання прибутку (пункт 1.1
Договору про спільну діяльність).
6.2. 30.04.2013 ПАТ "НАК "Надра України" та ТОВ "Голден Деррік" (нині - ТОВ
"Іст Юроуп Петролеум") укладено Договір купівлі-продажу N 136/13 частки у праві
спільної часткової власності (спільному майні учасників) за Договором від 26.12.2003
N 122 про спільну діяльність на Сахалінському родовищі, укладеним ПАТ "НАК
"Надра України", ДП "НАК "Надра України" "Полтавнафтогазгеологія" та ТОВ
"Сахалінське," з усіма додатками, змінами і доповненнями, додатковими угодами, що
є невід'ємною частиною вказаного договору.
ПАТ "НАК "Надра України" у зв'язку з відчуженням своєї частки у Договорі про
спільну діяльність згідно з Договором N 136/13 купівлі-продажу від 30.04.2013
виключено зі складу учасників спільної діяльності за Додатковою угодою N 4 від
30.04.2013.
Договором купівлі-продажу сторонами узгоджено (пункт 3) ціну частки в
розмірі 5 300 000 грн. сума ПДВ - 1 060 000 грн. разом з ПДВ 6 360 000 грн. і порядок
оплати вартості частки, - яка сплачується покупцем (відповідачем) продавцю
(позивачу) протягом 60 банківських днів з дати підписання цього договору. 
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.10.2014 у справі N
910/18448/14 за позовом ПАТ "НАК "Надра України" до ТОВ "Голден Деррік" про
розірвання Договору купівлі-продажу від 30.04.2013 N 136/13 частки у праві спільної
часткової власності (спільному майні учасників) за Договором від 26.12.2003 N 122
про спільну діяльність на Сахалінському родовищі, укладеного ПАТ "НАК "Надра
України" та ТОВ "Голден Деррік", за участю Прокуратури міста Києва, було
розірвано. Це рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 10.12.2014 та постановою Вищого господарського суду
України від 17.02.2015, а, отже, набрало законної сили 10.12.2014.
Відповідно до платіжного доручення від 11.02.2016 N 70 ТОВ "Авант трейд
лімітед" сплачено на рахунок ПАТ "НАК "Надра України" 6 300 000 грн з
призначенням платежу: "Добровільне відшкодування збитків, завданих розірванням
договору купівлі-продажу N 136/13 від 30.04.2013 згідно рішення господарського суду
міста Києва від 20.10.2014 за ТОВ "Голден Деррік".
Позивач не прийняв виконання, здійснене іншою особою за відповідача - ТОВ
"Голден Деррік" (нині - ТОВ "ІСТ Юроуп Петролеум"), та повернув сплачені кошти як
помилково перераховані.
П. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків,
зокрема, є договори та інші правочини.
Ч. 1 ст. 202 ЦК. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або
припинення цивільних прав і обов'язків.
Ч. 1 ст. 509 ЦК. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона
(боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію
(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або
утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право
вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Ч. 1 ст. 513 ЦК. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у
такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право
вимоги за яким передається новому кредиторові.
Ст. 526 ЦК. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших
вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та
припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені
вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи
настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які
повністю залежать від волі однієї із сторін;
Ч. ч. 1, 2 ст. 528 ЦК. Виконання обов'язку може бути покладено боржником
на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати
зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання,
запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного
виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен
виконати сам.
Ст. 1212 ЦК. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої
особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно),
зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і
тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави
застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна
було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком
події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення
виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого
незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4)
відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за
рахунок іншої особи.
Ст. 1213 ЦК. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте
майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно
набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду
судом справи про повернення майна.
Відповідно до приписів статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути
покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу,
інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок
боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний
прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
Разом з цим можливість покладення виконання обов'язку на іншу особу може
бути реалізовано за умови дотримання сторонами зобов'язання вимог статті 521 ЦК
України, яка передбачає, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні
визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.
 Стаття 513 ЦК. Форма правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні
1. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій
формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким
передається новому кредиторові.
2. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі
правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку,
встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 208 ЦК. Правочини, які належить вчиняти у письмовій формі
1. У письмовій формі належить вчиняти:
1) правочини між юридичними особами;