ЗАДАЧА 7

Між банком «Фінансові ініціативи» і Панковою був укладений

кредитний договір, за умовами якого Панковій було надано кошти в сумі
100000 грн, які вона зобов’язувалася повернути з урахуванням нарахованих
на них процентів через 2 роки після укладення договору.
Однак Панкова вчасно свій обов’язок не виконала, тому банк звернувся
до суду з позовом про примусове стягнення суми кредиту (100000 грн),
нарахованих процентів річних за ставкою 18 %, пені за ставкою 3 % за кожен
день порушення зобов’язання тілa штрафу в розмірі 15000 грн.
Панкова подала до суду зустрічний позов, у якому просила визнати
укладений договір недійсним. Свої вимоги вона обґрунтовувала тим, що під
час укладення цього договору було порушено вимогу про письмову форму
(ст. 1055 ЦК України), оскільки, по-перше, для укладення договору нею було
підписано заяву про приєднання до типового договору, умови якого
містилися на сайті банку; по-друге, під час укладення договору ніхто не
ознайомив її з повним текстом договору, а порадили зайти на сайт банку для
ознайомлення з цими умовами; по-третє, наразі встановити, до якої саме
редакції договору вона приєдналася, неможливо, бо редакції договору на
сайті постійно змінюються банком в односторонньому порядку, але дату
зміни встановити неможливо.
На яке питання розраховане завдання?
Питання розраховане на порядок укладення та визнання недійсним
кредитного договору.
Як слід вирішити цю справу?
Відповідно до ч.1. ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним
договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується
надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,
встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та
сплатити проценти.
Форма кредитного договора повинна бути письмова. Кредитний
договір, який укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Стаття 1050 ЦКУ. Наслідки порушення договору позичальником
1. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він
зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
 Стаття 625 ЦКУ. Відповідальність за порушення грошового
зобов'язання
1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість
виконання ним грошового зобов'язання.
2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на
вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три
проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не
встановлений договором або законом.
Який порядок укладання кредитного договору?
Кредитний договір укладається в письмовій формі і не може
змінюватися в односторонньому порядку без згоди сторін. Кредитний
договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч.2
ст.1055 Цивільного Кодексу України). На вимогу однієї із сторін, кредитний
договір може бути нотаріально посвідчений.
Відповідно до постанови ВС від 3 липня 2019 р. у цивільній справі
№ 342/180/17.
- підписання анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання
банківських послуг не може вважатися договором приєднання;
- анкета-заява приєднання до типового договору не може
розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.
Відповідно до ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий
контрагент (споживач послуг банку) приєднується лише до тих умов, з якими
він ознайомлений. У зустрічному позові відповідач зазначає, що процентна
ставка не зазначена, а також відсутні умови договору про встановлення
відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення
зобов’язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
- щодо незрозумілості за якої редакції типового договору було
приєднання відповідачки. Зрозумілим є те, що позивач надавав до суду певні
докази (договір), які містять положення про процентну ставку.
 Суд в даному аспекті вважає, що роздруківка із сайту позивача
належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від
волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить
відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні
запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг,
відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за
користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне
погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не
можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до
укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не
підтверджують вказаних обставин.
Верховний Суд у цій справі також зазначив, що «фактично отримані та
використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не
повернуті. Тому Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх
інстанцій, що кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд
шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення
фактично отриманої суми кредитних коштів. Проте підписана анкета-
заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не
може бути підставою для стягнення процентів за користування
кредитними коштами та пені за невиконання кредитного договору,
оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова)
форма кредитного договору».
Стаття 1057-1. Правові наслідки недійсності кредитного договору
1. У разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою
сторони в обов'язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину,
передбачені частиною першою статті 216 цього Кодексу, та визначає
грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю.
Стаття 216. Правові наслідки недійсності правочину
 1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що
пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути
другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину,
а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане
полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, -
відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент
відшкодування.
Отже, цей кредитний договір буде визнано недійсним, тому Панкова
повинна повернути лише тіло кредиту.

ЗАДАЧА 1
Завдання 1. Петренко вирішив відвідати місто своєї мрії – Ріо-де-
Жанейро і з цією метою придбав два авіаційних квитки: один у ПАТ «Перші
авіалінії» за маршрутом Київ–Мадрид (час прильоту до Мадриду 14-00),
інший – у ПАТ «Другі авіалінії» за маршрутом Мадрид–Ріо-де-Жанейро (час
вильоту з Мадриду 18-00). Прибувши до аеропорту «Бориспіль», Петренко
дізнався, що рейс Київ–Мадрид відкладається через несправність літака. У
зв’язку з цим Петренко прибув до Мадриду лише о 23-00 і, відповідно,
запізнився на другий рейс. ПАТ «Другі авіалінії» відмовилися надавати
Петренку місця на наступний рейс до Ріо-деЖанейро, пояснивши це
відсутністю своєї вини й браком вільних місць. Крім того, у зв’язку з
неявкою Петренка на реєстрацію на другий рейс ПАТ «Другі авіалінії»
анулювало йому /*гіс/ть пзворотній квиток. Петренко зрозумів, що в нього не
вистачить коштів на покупку нового квитка до Ріо-де-Жанейро і на
повернення до України, і тому після перебування в аеропорту Мадриду
більше доби він за власні кошти придбав квиток до Києва і повернувся
додому. Згодом Петренко звернувся до суду з позовом до ПАТ «Перші
авіалінії», в якому вимагав: сплати компенсації за відмову у перевезенні;
повернення вартості невикористаної частини квитка; відшкодування вартості
придбаних власним коштом квитків; відшкодування шкоди, заподіяної
внаслідок затримки в перевезенні; відшкодування витрат на проживання в
готелі Мадриду; відшкодування витрат на засоби першої необхідності;
відшкодування моральної шкоди. Яке рішення має ухвалити суд? Оцініть
перспективу задоволення кожної позовної вимоги окремо.

- Відповідальність перевізника – обмежена

- - навіть прямі збитки – обмежені як по розміру так і випадках;
-

Право пасажира на компенсацію коштів за авіаквитки у разі

скасування рейсу: судова практика (справа № 761/12124/20).

Як вбачається з матеріалів справи, 19.09.2020 року позивач придбав у

туроператора в агентстві через сайт агенції електронні квитки на міжнародне
повітряне перевезення та на зворотній рейс за маршрутом Амман-Київ.
Придбавши електронні авіаквитки, позивач уклав з відповідачем
Договір міжнародного повітряного перевезення за Правилами авіакомпанії.
25 жовтня 2019 року рейси на період зимової навігації з 19.11.2019 по
27.03.2020 були скасовані.
Відповідно до положень п. 1, 2 розділу XIV Авіаційний правил, п. 16.1
та 16.2 Правил авіакомпанії, перевізник може затримати або скасувати рейс
як з комерційних причин, так і з причин, які не залежать від нього.
Авіакомпанія повинна вжити усіх необхідних заходів для уникнення
затримки в перевезенні пасажирів і багажу.
Згідно з розділом 17.1 «Порядок застосування компенсаційних виплат»
Правил авіакомпанії, положення цього розділу застосовуються до пасажирів
регулярних та чартерних рейсів, яким відмовлено в перевезенні проти їхньої
волі або рейс яких скасовано чи затримано, за умови, що пасажир має
підтверджене бронювання на відповідний рейс (п. 17.1.1).
Розділом 17.2 Правил авіакомпанії передбачена компенсація пасажиру
у разі відмови у перевезенні. Так, п. 17.2.5, якщо пасажиру відмовлено у
перевезенні проти його волі, авіакомпанія здійснює компенсаційну виплату у
таких розмірах:
 250 євро – для рейсів дальністю до 1500 кілометрів включно;
 400 євро – для рейсів дальністю понад 1500 до 3500 кілометрів
включно;
 600 євро – для рейсів дальністю понад 3500 кілометрів.
Під час визначення відстані за основу береться останній пункт, у якому
відмова від перевезення або невиконання рейсу, який було раніше
заплановано.
Дане також узгоджується із ч. 5 ст. 104 Повітряного кодексу
України, відповідно до якої, якщо пасажирам відмовлено у перевезенні
проти їхньої волі, перевізник має виплатити їм компенсацію у таких
розмірах: 250 євро - для рейсів дальністю до 1500 кілометрів; 400 євро -
для рейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів; 600 євро - для рейсів
дальністю понад 3500 кілометрів.
Судом встановлено, а також сторонами по справі не оспорювалось те,
що між сторонами було укладено договір про перевезення.
Між містом Київ (Україна) та містом Амман (Іорданія) відстань 2826
км, таким чином у випадку скасування рейсу підлягає компенсація у розмірі
400 євро за кожен квиток.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються
учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має
обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності
їх визнання.
 Позивач у зв`язку з відмінною рейсів послугами з перевезення не
скористався.
Одночасно з цим відповідачем не було компенсовано вартість квитків,
що передбачено п. 20.2.1 Правил.
Доказів на підтвердження зворотнього відповідачем не було надано.
Згідно зі ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними
рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної
або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної
особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка
завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що
шкоди завдано не з її вини.
Окрім того, незважаючи на вказане, статтею 41 Монреальської
конвенції передбачено взаємну відповідальність перевізників: дія чи
бездіяльність фактичного перевізника і його службовців, які діяли в рамках
своїх обов`язків, стосовно перевезення, що здійснювалося фактичним
перевізником, вважаються діями чи бездіяльністю й перевізника за
договором.
Відповідно до ч. 16 ст. 100 Повітряного кодексу України, пасажир
має право на компенсацію саме від авіаперевізника і надання допомоги у
разі відмови у перевезенні, скасування чи тривалої затримки рейсу,
зниження класу обслуговування пасажира в порядку, встановленому
цим кодексом, авіаційними правилами України та міжнародними
договорами України.
Таким чином чинне законодавство передбачає, що позивач при
доведенні певних обставин (укладення договору перевезення, купівлі
квитків) має право звернутись до авіаперевізника за компенсацією понесених
витрат та відшкодуванням вартості квитків.
Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана
неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим
правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну
фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою,
яка її завдала.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача
майнової шкоди в розмірі 76 905,72 підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести
обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на
підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим
Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або
заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин суд доходить висновку про задоволення позовних
вимог.
Щодо стягнення судових витрат суд зазначає: відповідно до ч. 1 ст. 141
ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру
задоволених позовних вимог.
Позивач під час подання позову був звільнений від сплати судового
збору.
Суд дійшов висновку про стягнення загалом 76 905,72 грн.
Тому, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, ст. 4 Закону
України «Про судовий збір», з відповідача на користь держави підлягає
стягненню судовий збір за цю вимогу майнового характеру у розмірі 840,80
грн, що становить 1% від ціни позову та не є меншим 0,4 розміру
прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів
прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Також відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за
результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката
підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
 Щодо стягнення судових витрат, то суд виходить з протоколу
узгодження вартості послуг № 1, відповідно до якого правнича допомога
позивачеві надана у розмірі 5 000 грн
Отже, суд задовольнив позовну заяву і стягнув кошти з авіакомпанії.
ЗАДАЧА 9
2. Фермерське господарство «Колос» (далі – ФГ), що займалося
вирощуванням ячменю, і ФОП Геращенко, який розводив корів і здійснював
збут молочних виробів, вирішили укласти договір про «спільну діяльність».
Відповідно до зазначеного договору передбачалося об’єднати зусилля
учасників по відгодовуванню корів і збуту молочних виробів. Обов’язки
розподілялися таким чином: ФГ зобов’язувалося надавати ФОП Геращенко
солому, а останній – продавати зі знижкою певну кількість молочних виробів
для їдальні ФГ.
Під час укладання договору виникли сумніви щодо можливості
використання в даному випадку норм, що стосуються договору про спільну
діяльність.
На яке питання розраховане це завдання? Надайте консультацію
сторонам.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі (ст.

1131 Цивільного кодексу України).

Умови договору про спільну діяльність:

1. координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних

справ;
2. правовий статус виділеного для спільної діяльності майна;
3. покриття витрат та збитків учасників;
4. участь учасників у результатах спільних дій;
5. інші умови, які сторони вважають істотними для таких договорів,
якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності,
встановлюються сторонами у договорі за взаємною згодою.
 Відповідно до частини 2 статті 1130 Цивільного кодексу
України спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів
учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. Таким
чином, спільна діяльність може провадитися у двох формах: шляхом
об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів.
Так, згідно ст. 1132 Цивільного кодексу України за договором простого
товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та
спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. Під
вкладами учасника у контексті статті 1133 Цивільного кодексу України
вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в
тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та
вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників
вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору
простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу
учасника провадиться за погодженням між учасниками.