ЗАДАЧА 140.

Л., працюючи лікарем-епідеміологом санепідемстанції і будучи посадовою особою, діяльність якої пов’язана з
контролем за виконанням протиепідемічних правил на підприємствах міста, звернувся до завідуючого
медсанчастиною нафтопереробного заводу З. з проханням незаконно оформити листок непрацездатності для
свого знайомого М. Завідувач медсанчастиною заводу З. незаконно видав листок непрацездатності М., який у
цей час працював у складі бригади на сільгосппідприємстві. На прохання Л., заступник головного лікаря
міської поліклініки Ц., скориставшись правами члена ЛКК, продовжив дію листка непрацездатності до десяти
днів. За таке сприяння М. через Л. передав вказаним особам гроші у сумі 2000 грн. і спиртні напої.

Ознайомтесь з узагальненням Верховного суду України практики розгляду кримінальних справ про злочини,
склад яких передбачено ст. 366 КК України від 19.10.2009 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/n_002700-09).

Обов'язковою ознакою службового підроблення є його предмет -

офіційні документи. Для того, щоб той чи інший акт був визнаний
документом та мав статус офіційного, він повинен відповідати
певним ознакам:

1) документ повинен містити певну інформацію (відомості, дані

тощо);

2) така інформація має бути зафіксована у тій чи іншій формі

(письмовій, цифровій, знаковій) і мати певні реквізити (бланк,
печатку, штамп, голограму), які передбачені законом чи іншим
нормативним актом;

3) інформація повинна бути зафіксована на відповідному

матеріальному носії (папері, дискеті, диску, магнітній, кіно-,
відео-, фотоплівці тощо) з метою її зберігання, використання або
розповсюдження;

4) документ має бути складений, засвідчений, виданий чи

розповсюджений в інший спосіб службовою особою від імені державних
органів, органів місцевого самоврядування, громадських організацій
та об'єднань, а також підприємств, установ чи організацій
незалежно від форми власності;

5) офіційним згідно зі ст. 366 КК ( 2341-14 ) є лише такий

документ, що містить зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях
інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або
факти, які породили чи здатні породити наслідки правового
характеру, чи може бути використана як документи - докази у
правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи
посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів
державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян,
юридичних осіб незалежно від форми власності та
організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому
числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з
їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи
посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням
визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Об'єктивна сторона службового підроблення полягає у

перекрученні істини в офіційному документі, вчиненому службовою
особою з використанням свого службового становища. Такий злочин
виявляється тільки в активній поведінці службової особи і може
бути вчинений однією з декількох альтернативно передбачених у ч. 1
ст. 366 КК ( 2341-14 ) дій: а) внесення до документів неправдивих
відомостей; б) інше підроблення документів; в) складання
неправдивих документів; г) видача неправдивих документів.

Складання неправдивих документів - це повне виготовлення

документа, який містить інформацію, що не відповідає дійсності.
При цьому форма та реквізити документа відповідають необхідним
вимогам.

Відповідно до вимог «Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність
громадян» п. 1.7. Видача та продовження документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність,
здійснюються тільки після особистого огляду хворого лікуючим лікарем (фельдшером), про що робиться
відповідний запис у медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого з обґрунтуванням тимчасової
непрацездатності.

Дії З., Ц слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 366

Стаття 366. Службове підроблення

1. Складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних
документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів -

Об’єктивна сторона злочину характеризується активною поведінкою - діями, які полягають у перекручуванні
винним істини в офіційних документах чи у видачі неправдивих офіційних документів шляхом використання
для цього свого службового становища (СПВССУ. - С. 341-347). За частиною 1 ст. 366 КК карається злочин із
формальним складом, який визнається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з таких альтернативно
передбачених у диспозиції дій, як: а) складання неправдивого офіційного документа; б) видача неправдивого
офіційного документа; в) внесення до офіційного документа неправдивих відомостей; г) інше підроблення
офіційного документа (ВВСУ. - 2006. - № 8. - С. 17).

Дії З полягають у видачі неправдивого документа

Дії Ц полягають у внесенні до документів неправдивих відомостей

означає включення інформації, яка цілком або частково не відповідає дійсності, до справжнього офіційного
документа (постанова Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 742/318/18). Отже, у всіх цих
ситуаціях зміст справжнього документа змінюється лише частково — частина відомостей у ньому відповідає
дійсності, а частина має неправдивий характер. При цьому форма документа та всі його реквізити
відповідають необхідним вимогам.

Суб’єктивна сторона службового підроблення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, характеризується тільки прямим
умислом, бо винний діє завідомо, тобто усвідомлює неправдивий характер тих відомостей, що вносяться ним
до офіційних документів, або усвідомлює, що документ, який він видає, повністю чи частково не відповідає
дійсності (є неправдивим). Психічне ставлення винного до наслідків, передбачених ч.  2 ст. 366 КК, може бути
як умисним, так і необережним. Мотиви та мета службового підроблення можуть бути різними і на
кваліфікацію не впливають. У цілому злочин є умисним. Внесення до документів відомостей, неправдивий
характер яких службова особа не усвідомлює, чи видача документа, невідповідність дійсності якого нею не
усвідомлюється, виключає склад службового підроблення і за наявності необхідних умов може бути
кваліфіковане за ст. 367 КК.

Суб’єктом службового підроблення може бути будь-яка службова особа (частини 3 і 4 ст. 18 КК) незалежно від
того, у публічній чи в приватній сфері службової діяльності вчинюється цей злочин. Якщо дії, зазначені у ст. 366
КК, вчиняє приватна особа, відповідальність настає за ст. 358 КК (див. коментар до ст. 358КК). Приватна особа,
яка умисно сприяє службовій особі у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366 КК, підлягає відповідальності за
співучасть (ст. 27 КК) у службовому підробленні (РВСУ. - 1999. - С. 101-102).

Дії Л слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 364

Стаття 364. Зловживання владою або службовим становищем

1. Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої
неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою
особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди
охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським
інтересам, або інтересам юридичних осіб

Зловживання владою або службовим становищем визнається злочином за наявності трьох спеціальних ознак
в їх сукупності:

1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби; 2) вчинення
такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб; 3) заподіяння
такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним
чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про
відсутність складу злочину, передбаченого ст. 364.

Таким чином, з об’єктивної сторони цей злочин може мати такі форми: 1) зловживання владою, що завдало
істотної шкоди; 2) зловживання службовим становищем, що завдало істотної шкоди.

У формі використання влади чи службового становища всупереч інтересам  служби розуміють вчинення

службовою особою таких порушень своїх службових обов’язків, які заподіюють істотну шкоду інтересам
окремим громадян, державним, громадським інтересам або інтересам юридичних осіб. Поняття «інтереси
служби» безпосередньо пов’язано з обсягом обов’язків службової особи. При цьому ураховується та, яким
саме законним інтересам заподіяна шкода і яку з цих інтересів отримала вигоду службова особа.

Службове зловживання належить до злочинів із матеріальним складом і за ч. 1 ст. 364 КК визнається

закінченим із моменту заподіяння істотної шкоди (СПВСУ (2008-2009). - С. 187-191) правам, свободам та
інтересам фізичних чи юридичних осіб (СПВСУ 2010. - С. 393-397) або державним чи громадським інтересам
(про поняття істотної шкоди див. загальні положення до цього розділу). Відсутність таких наслідків має
оцінюватися за спрямованістю умислу винного і може свідчити про наявність або незакінченого злочину (див.
коментар до статей 13-16 КК), або дисциплінарного проступку (див. загальні положення до цього розділу).

             Суб’єктивна сторона службового зловживання характеризується умисною чи змішаною формою вини.
При цьому діяння вчинюється лише з прямим умислом, а щодо наслідків вина може бути як у формі умислу,
так і необережності (див. загальні положення до цього розділу). У цілому злочин визнається умисним.
Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони службового зловживання є мотив: а) корисливі мотиви;

б)  інші особисті інтереси; в) інтереси третіх осіб. Корисливі мотиви полягають у прагненні особи шляхом
зловживання своїм службовим становищем одержати матеріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або
зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди. Інші особисті
інтереси виявляються у прагненні шляхом використання службового становища здобути різноманітні вигоди
нематеріального характеру (просунутися за службою, одержати нагороду, уникнути відповідальності за
недоліки в роботі тощо). Особисті інтереси можуть бути обумовлені такими спонуканнями, як кар’єризм,
протекціонізм, помста, заздрість, пихатість тощо. Інтереси третіх осіб можуть мати як матеріальний, так і
нематеріальний характер і полягають, наприклад, у прагненні догодити начальству, надати переваги, пільги та
привілеї або звільнити від обов’язків родичів, членів сім’ї, знайомих та інших осіб. Третіми особами, в
інтересах яких особа зловживає своїм службовим становищем, можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

             При кваліфікації діяння за ст. 364 КК достатньо встановити наявність у поведінці службової особи хоча б
одного із зазначених мотивів. Можливе і поєднання різних мотивів при вчиненні цього злочину. Відсутність
зазначених мотивів виключає кваліфікацію вчиненого за ст. 364 КК (ПС. - С. 154-155) і свідчить лише про
наявність адміністративного чи дисциплінарного проступку (ПС. - С. 155-156), а в окремих випадках -
службової недбалості (див. коментар до ст. 367КК).

Суб’єктом зловживання владою або службовим становищем може бути лише службова особа. Про поняття
службової особи, див. коментар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу.
Дії М слід кваліфікувати за Ч. 1 ст. 369

Стаття 369. Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі

1. Пропозиція чи обіцянка службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання
такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає
таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового
становища

Безпосереднім об'єктом злочину є встановлений порядок службової діяльності в окремих ланках державного

апарату й апарату місцевого самоврядування, апарату управління державних або комунальних підприємств,
установ та організацій.

Предметом цього злочину є неправомірна вигода, під якою слід розуміти грошові кошти або інше майно,
переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового
характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав (примітка до ст.
3641 КК).

Зміст понять "майно", "переваги", "пільги", "послуги", "нематеріальні активи" розкривається в коментарі до ст.
354 КК.

З об'єктивної сторони цей злочин характеризується вчиненням таких діянь стосовно неправомірної вигоди: 1)
пропозиція неправомірної вигоди; 2) її обіцянка; 3) її надання.

Одержувачем чи потенційним одержувачем неправомірної вигоди є службова особа, відповідно до ч. ч. 1, 2
примітки до ст. 364 (детальніше про поняття службової особи - у коментарі до ст. 368 КК).

Давання хабара полягає в наданні (передачі, врученні) службовій особі (або іншим особам, але з її відома та за
її згодою) самим хабародавцем або через посередників матеріальних цінностей, права на майно або у
вчиненні на її чи на користь третіх осіб (родичів, близьких) дій майнового характеру за виконання
(невиконання) в інтересах самого хаба- родавця чи третіх осіб дій з використанням влади або службового
становища.

             Вчинення злочину, передбаченого ст. 369 КК, вичерпується самим фактом пропозиції чи давання
(вручення) предмета хабара, тому для кваліфікації не має значення:

а)  хто є власником матеріальних благ, які передаються як хабар, - сам хабародавець чи інші особи; б) чи діє
він за власною ініціативою або від імені (на прохання, за рекомендацією, дорученням, розпорядженням,
наказом) інших осіб; в) чи передає хабар у своїх особистих або в інтересах третіх осіб; г) чи є ці треті особи
фізичними або юридичними

Суб’єктивна сторона злочину характеризується наявністю лише прямого умислу, причому винний усвідомлює,
що пропонує чи передає незаконну винагороду саме як хабар. Відсутність такого усвідомлення (наприклад,
внаслідок обману або зловживання довірою) виключає кваліфікацію діяння за ст. 369 КК. За частинами 4 і 5 ст.
369 КК хабародавець також повинен усвідомлювати, що дає хабар такій службовій особі, яка займає
відповідальне (ч. 4) або особливо відповідальне (ч. 5) становище. Якщо хабародавець помилявся в оцінці
статусу службової особи, його дії слід кваліфікувати як замах на давання хабара службовій особі, яка займає
відповідальне чи особливо відповідальне становище. Мотиви давання хабара можуть бути різними і на
кваліфікацію злочину не впливають.

            Суб’єктом давання хабара може бути будь-яка особа (як приватна, так і службова). Якщо остання
використовує для давання хабара своє службове становище, вчинене слід кваліфікувати і за ст. 364 КК.