Задача 137

Дайте правову оцінку діям Ю.

Дії Ю. я кваліфікувала за ч.1 ст. 365 та ч.2 ст. 397 ККУ.

Щодо кваліфікації за ч.1 ст. 365 КК:

1. Об’єктивна сторона характеризується такими обов’язковими ознаками, як: 1)

діяння, яке а) зумовлено службовими (владними) повноваженнями суб’єкта і б) явно
виходить за межі цих прав чи повноважень; 2) наслідки – істотна шкода
охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, держ. чи громад.
інтересам, інтересам ю. о. (ч.ч. 1 і 2) або тяжкі наслідки (ч. 3); 3) причинний зв’язок
між вчиненим діянням та його наслідками. Відповідальність за ст. 365 КК настає
лише за умови, якщо вчинені винним дії були зумовлені його службовим становищем
і пов’язані з його службовими (владними) повноваженнями. Причому обов’язковою
ознакою цих дій є саме те, що хоча вони й обумовлені (пов’язані із) службовим
становищем суб’єкта, але завжди виходять за межі його компетенції, тобто за межі
тих прав і повноважень, які надані суб’єкту за посадою, яку він обіймає, або у зв’язку
із службовою діяльністю, яку він здійснює. Згідно з ч. 1 ст. 365 КК вихід за межі цих
прав і повноважень має бути явним, тобто таким, який є очевидним, безперечним,
безсумнівним для всіх і кожного, і перш за все для самого суб’єкта к.п., який
усвідомлює, що виходить за межі своїх повноважень

За умовами задачі слідчий під час здійснення досудового розслідування (тобто під час
здійснення своїх повноважень і службових обов’язків) підробив підписи захисника у
обвинувальному акті і протоколі ознайомлення з матеріалами кримінального
провадження (тобто вчинив дії, які явно і очевидно виходять за межі його
повноважень і є протиправними). Проте можна стверджувати, що такі дії були
зумовлені його службовим становищем, оскільки слідчий, відповідно до покладених на
нього обов’язків складає обвинувальний акт (за погодженням з прокурором,
відповідно до ч.1 ст. 291 КПК).

Проте, відповідно до ч.5 ст. 301 КПК, У разі прийняття прокурором рішення про
звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування
примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор зобов’язаний у
межах строків, визначених частиною другою цієї статті, забезпечити надання особі,
яка вчинила кримінальний проступок, або її захиснику, потерпілому чи його
представнику копій матеріалів дізнання шляхом їх вручення, а у разі неможливості
такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень,
зокрема шляхом надсилання копій матеріалів дізнання за останнім відомим місцем
проживання чи перебування таких осіб. У разі відмови вказаних осіб їх отримати чи
зволікання з отриманням вказані особи вважаються такими, що отримали доступ до
матеріалів дізнання.
Тож, прокурор забезпечуючи ознайомлення з матеріалами кримінального
провадження, в тому числі з обвинувальним актом надав вказівку (іншим чином
зобов’язав його надати для ознайомлення такі матеріали). Але слідчий перевищуючи
свої повноваження не надав такі матеріали, а підробив підписи захисника на них.

Перевищення влади за ч. 1 ст. 365 КК належить до к.п. із матеріальним складом і

визнається закінченим при заподіянні наслідків у вигляді істотної шкоди
охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, держ. чи громад.
інтересам, інтересам ю.о.

В нашому випадку було порушено право обвинуваченого на захист: ст. 63 КУ

Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

2. Суб’єкт – спеціальний, лише така службова особа публічного права, яка є

працівником правоохоронного органу.

В нашому випадку суб’єктом цього кримінального правопорушення є слідчий, що

безумовно є працівником правоохоронного органу.

3. Суб’єктивна сторона: прямий або непрямий умисел. Судова практика визнає

наявність цього к.п. і за необережного ставлення до сусп. небезпечних наслідків.
Мотиви та мета можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.

В нашому ж випадку слідчий діяв з прямим умислом, оскільки діяв на виконання

домовленості і з метою отримання неправомірної вигоди за такі діяння.

Щодо застосування ч.1 ст. 368 КК України:

1. Предметом цього к.п. є неправомірна вигода.

В нашому випадку така неправомірна вигода виражається в надані слідчому 500

доларів США за те, щоб він перешкодив захиснику захищати підозрюваного. Тобто
за вчинення дій, які пов’язані із службовими повноваженнями такого слідчого.

2. Об’єктивна сторона полягає в активній формі поведінки і виражається в таких

альтернативно зазначених у ч. 1 ст. 368 КК діях, як: одержання неправомірної вигоди
– фактичне (реальне) отримання (прийняття) службовою особою особисто або через
посередників наданої їй ін. особою (вигодонадавачем) такої вигоди або хоча б її
частини з метою володіти, користуватися та розпоряджатися нею на свій власний
розсуд. Обов’язкова умова відповідальності за ст. 368 КК полягає в тому, що
прийняття пропозиції, обіцянки надати неправомірну вигоду, фактичне її одержання
чи прохання про її надання здійснюється службовою особою а) за вчинення чи
невчинення нею б) в інтересах вигодонадавача чи в) в інтересах третіх осіб будь-якої
дії г) з використанням наданої їй влади чи службового становища. Причому до них
належать не лише дії, які безпосередньо входять до кола службових повноважень
(компетенції) службової особи, а й такі, для вчинення яких вона могла вжити заходів
на підставі свого службового становища, використовуючи для цього авторитет своєї
посади, її значущість, впливовість.

В нашому ж випадку слідчий фактично отримав неправомірну вигоду у вигляді 500

доларів США за вчинення дій, які обумовлені його службовим становищем. На нього
було покладено обов’язок (відповідно до ст. 301 КПК) ознайомити сторону
обвинувачення із матеріалами кримінального провадження (в тому числі з
обвинувальним актом, проте слідчий, скориставшись своїм службовим становищем
підробив підписи захисника, з метою перешкоджання йому здійснювати свої
професійні обов’язки. А отже вчинив дії на користь особи, яка і надала йому
неправомірну вигоду.

Одержання ж неправомірної вигоди є к.п. із формальним складом, бо визнається

закінченим із моменту фактичного прийняття (отримання) службовою особою хоча б
її частини. При цьому вчинені на виконання домовленості діяння виходять за межі
складу цього кримінального правопорушення, (а тому у нашому випадку були
кваліфіковані за ч.1 ст. 365 та ч.2 ст. 397 КК)

В нашому випадку має місце закінчене кримінальне правопорушення, оскільки

неправомірна вигода фактично була отримана.

3. Суб’єктивна сторона: прямий умисел і спеціальна мета – одержання

неправомірної вигоди.

В нашому ж випадку з умов завдання можна дійти висновку, що слідчий діяв з

прямим умислом і визначеною вище метою, оскільки фактично отримав гроші і
виконував дії на виконання домовленості.

4. Суб’єкт – спеціальний, лише службова особа публічного права.

Суб’єктом цього к.п. є слідчий, а він є службовою особою. Відповідно до пункту 17

частини першої статті 3 КПК, слідчий – службова особа органу Національної
поліції, органу безпеки (..)

Щодо ч.2 ст. 397 КК України:

В частині першій цієї статті передбачена відповідальність за вчинення в будь-якій

формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника
особи по наданню правової допомоги або порушення встановлених законом гарантій
їх діяльності та професійної таємниці. А в ч.2 цієї статті ті самі дії, вчинені
службовою особою з використанням свого службового становища.

Чи є у діях Ю. сукупність кримінальних правопорушень?

Так, у діях Ю. наявна сукупність к.п., передбачених ч.2 ст. 397 КК, ч.1 ст. 365 КК та
ч.1 ст. 368 КК.
Задача 140
Чи можна визнати листок непрацездатності офіційним документом?

За умовами завдання в нашому випадку має місце складання листка

непрацездатності. Листок непрацездатності складається уповноваженою на те
особою (лікарем) на спеціальних бланках, які в подальшому реєструються в
державному реєстрі і мають індивідуальний номер. Крім того, листок
непрацездатності є підставою для звільнення від роботи, оплати перших п’яти днів
тимчасової непрацездатності, призначення матеріального забезпечення та надання
соціальних послуг відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування.

З цього можна зробити висновок, що листок непрацездатності – це дійсно

офіційний документ.

Вирішіть питання про відповідальність Л., З., М. і Ц.

Щодо кваліфікації дій З.:

В діях З. вбачається склад к.п., передбаченого ч.1 ст. 366 КК.

1. Предметом виступає офіційний документ. Як вже зазначалось вище – листок

непрацездатності дійсно є офіційним документом.

2. З об’єктивної сторони діяння характеризується складанням неправдивих

офіційних документів та їх видача. Складання неправдивих документів – повне
виготовлення документа, що містить інформацію, яка повністю або хоча б частково
не відповідає дійсності. Видача неправдивих документів – надання (передача,
вручення) його фізичним або юридичним особам або випуск в обіг такого документа,
зміст якого повністю або хоча б частково не відповідає дійсності і який був складений
або службовою особою, яка його видала, або ін. службовою особою.

Хоча в диспозиції ч. 1 ст. 366 КК і вказується на підроблення документів, тобто це

поняття використовується у множині, але склад цього к.п. наявний як тоді, коли дії
винного виявилися в підробленні декількох офіційних документів, так і тоді, коли
вони полягали в підробленні лише одного такого документа.

Це к.п. із формальним складом, яке визнається закінченим із моменту вчинення хоча

б однієї із зазначених у диспозиції дій.

За умовами задачі З. склав повністю неправдивий офіційний документ (листок

непрацездатності), оскільки об’єктивних підстав для визнання М . непрацездатним
не було і передав його Л. (який в подальшому передав його М.). Тож, в нашому
випадку об’єктивна сторона цього кримінального правопорушення виконана
повністю.
3. Суб’єктивна сторона цього діяння характеризується прямим умислом, бо винний
діє завідомо, усвідомлюючи тим самим неправдивий характер відомостей, що внесені
ним або ін. особою до офіційного документа, і бажаючи скласти такий документ або
видати його ін. особі.

З умов задачі відомо, що Л. звернувся до завідуючого медсанчастиною

нафтопереробного заводу З. із проханням незаконно оформити листок
непрацездатності для свого знайомого М. Тож М. усвідомлював, що оформлює такий
листок непрацездатності неправомірно, вносячи до нього неправдиві відомості. А
отже, можна зробити висновок, що М. дійсно діяв із прямим умислом, оскільки
завідомо знав, що вносить в офіційний документ неправдиві відомості.

4. Суб’єкт – службова особа як публічного, так і приватного права, що випливає із

приписів ч.ч. 3 і 4 ст. 18 КК. (Службовими особами є особи, які постійно, тимчасово
чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи
місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах
державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах
чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи
адміністративно-господарських функцій).

З умов завдання відомо, що З. працює на посаді завідуючого медсанчастиною

нафтопереробного заводу. Тож, він є посадовою особою, що здійснює організаційно-
розпорядчі функції. Тому, він може бути суб’єктом цього к.п.

Щодо ч.3 ст. 368-3 КК:

1. Предметом цього кримінального правопорушення так само є неправомірна вигода.

За умовами завдання це – отримання матеріальних благ – грошових коштів у розмірі

2 000 грн. та спиртних напоїв.

2. Об’єктивна сторона характеризується діянням у вигляді прийняття неправомірної

вигоди. Це к.п. із формальним складом і вважається виконаним з моменту вчинення
діяння.

За умовами завдання М. через Л. передав Ц. та З. неправомірну вигоду у розмірі 2000

грн. та спиртних напоїв. З цього слідує, що Ц. та З. це майно прийняли, а тому має
місце закінчене кримінальне правопорушення.

3. Суб’єктивна сторона – прямий умисел, який характеризується усвідомленням

суб’єктом того, що його підкуповують. Крім того, усі зазначені дії (крім одержання)
вчинюються з метою одержання неправомірної вигоди

4. Суб’єкт: службова особа приватного права – за умовами завдання З. працює на

посаді завідуючого медсанчастиною нафтопереробного заводу, тож логічно
припустити, що цей завод є об’єктом права приватної власності, а не державним
підприємством.

Отже, в діях З. є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366

та ч.3 ст. 368-3 КК.

Щодо кваліфікації дій Ц.:

В діях Ц. так само вбачається склад к.п., передбаченого ч.1 ст. 366 КК.

1. Предметом виступає офіційний документ. Як вже зазначилось вище – листок

непрацездатності дійсно є офіційним документом.

2. З об’єктивної сторони діяння характеризується внесенням до документів

неправдивих відомостей та видачу такого документу.

За умовами завдання на прохання Л. заступник головного лікаря міської поліклініки

Ц., скориставшись правами члена ЛКК, продовжив дію листка непрацездатності до
десяти днів. Тож, фактично Ц. вніс до офіційного документа, який на цей момент
діяв – зміни (продовжив строк дії листка непрацездатності). Та видав його Л.

Тож, в нашому випадку об’єктивна сторона цього к.п. виконана повністю.

3. Суб’єктивна сторона цього діяння характеризується прямим умислом, бо винний

діє завідомо, усвідомлюючи тим самим неправдивий характер відомостей, що внесені
ним або ін. особою до офіційного документа, і бажаючи скласти такий документ або
видати його ін. особі.

З умов завдання нам відомо, що Ц. розумів, що вносить неправдиві відомості до

офіційного документу (листка непрацездатності), за що в подальшому отримав
неправомірну вигоду у вигляді 2000 грн. та спиртні напої. А отже, можна зробити
висновок, що Ц. дійсно діяв із прямим умислом, оскільки завідомо знав, що вносить в
офіційний документ неправдиві відомості.

4. Суб’єкт – службова особа як публічного, так і приватного права, що випливає із

приписів ч.ч. 3 і 4 ст. 18 КК.

З умов же завдання нам відомо, що Ц. – заступник головного лікаря міської

поліклініки. А отже, він є посадовою особою, яка виконує організаційно-розпорядчі
функції в комунальному закладі.

Щодо ч.1 ст. 368 КК:

1. Предметом цього к.п. так само є неправомірна вигода.

За умовами завдання це – отримання матеріальних благ – грошових коштів у розмірі

2 000 грн. та спиртних напоїв.
2. Об’єктивна сторона характеризується діянням у вигляді прийняття
неправомірної вигоди. Це к.п. із формальним складом і вважається виконаним з
моменту вчинення діяння.

За умовами завдання М. через Л. передав Ц. та З. неправомірну вигоду у розмірі 2000

грн. та спиртних напоїв. З цього слідує, що Ц. та З. це майно прийняли, а тому має
місце закінчене к.п.

3. Суб’єктивна сторона – прямий умисел, який характеризується усвідомленням

суб’єктом того, що його підкуповують. Крім того, усі зазначені дії (крім одержання)
вчинюються з метою одержання неправомірної вигоди

4. Суб’єкт: службова особа публічного права – за умовами завдання Ц. працював в

комунальній лікарні.

Отже, в діях Ц. є склад к.п., передбаченого ч.1 ст. 366 та ч.1 ст. 368 КК.

Щодо дій М.:

В діях М. вбачається склад к.п., передбаченого ч.3 ст. 369 та ч.1 ст. 368-3 КК.

1. Предметом цього к.п. є неправомірна вигода.

За умовами завдання така неправомірна вигода складає 2 000 грн. та спиртні напої.

2. Об’єктивна сторона (за ст. 369 КК) цього к.п. полягає в наданні неправомірної
вигоди службовій особі. Надання неправомірної вигоди – наділення службової особи
чи з її відома та за згодою третьої особи такою вигодою, тобто давання (вручення,
передача) їй особисто або через посередників такої вигоди й одержання (прийняття,
отримання) службовою або третьою особою хоча б частини такої вигоди.

Відповідальність за вказані дії настає за умови, якщо неправомірна вигода

пропонувалася, обіцялася чи надавалася: а) службовій особі або (з її відома та за
згодою) третій особі; б) за (для) вчинення (невчинення) такою службовою особою в) з
використанням влади чи службового становища дії (дій); г) в інтересах того, хто
пропонує, обіцяє, надає таку вигоду або в інтересах третіх осіб (фізичних чи юрид.).

Це к.п. з формальним складом, коли об’єктивна сторона діяння полягає в наданні

такої вигоди і прийнятті (одержанні) хоча б її частини службовою особою. З моменту
вчинення цих дій крим. правопорушення визнається закінченим.

Кваліфікуючою ознакою цього к.п. є вчинення за попередньою змовою групою осіб.

За умовами завдання М., діючи за попередньою змовою із Л. надав неправомірну

вигоду у розмірі 2000 грн. та спиртних напоїв службовій особі Ц. за підроблення для
нього офіційного документа – листа непрацездатності. Тож, кримінальне
правопорушення є закінченим.
2.1. Об’єктивна сторона (за ст. 368-3 КК) передбачає аналогічне діяння, але вчинене
щодо службової особи приватного права.

А за умовами завдання М. за дорученням Л. надав неправомірну вигоду Ц. за

використання останнім свого службового становища і видачі листка
непрацездатності для себе.

3. Суб’єктивна сторона цього к.п. характеризується прямим умислом, причому

винний усвідомлює, що пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду саме як
незаконну винагороду службовій особі за виконання (невиконання) останньою дій, які
вона повинна чи може вчинити з використанням влади чи службового становища.

З умов завдання можна дійти висновку, що М. дійсно діяв із прямим умислом і

усвідомлював, що надає неправомірну вигоду за отримання підробленого службовими
особами листа непрацездатності.

4. Суб’єкт будь-яка особа, що досягла 16-річного віку

З умов завдання можна дійти висновку, що М. досяг віку кримінальної

відповідальності. Проте, М. в цьому к.п. так само виступає виконавцем з огляду на
те, що він надавав неправомірну вигоду через третю особу, про факт надання
неправомірної вигоди залишається незмінним. Отже, в діях М. є склад к.п.,
передбачений ч.3 ст. 369 КК та ч.1 ст. 368-3 КК.

Щодо дій Л.:

За обставинами справи не можу кваліфікувати дії М. за ст. 369-2 КК.

Ця стаття передбачає відповідальність за вплив на прийняття рішення особою,

уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, проте
в нашому випадку – мають місце не особи, уповноважені на виконання функцій
держави чи м.с., а особи, які виконують організаційно-розпорядчі функції в
установах чи підприємствах. А по-друге, неправомірна вигода, відповідно до умов
завдання Л. не надавалась. Тож, складу цього к.п. тут немає.

Проте, можна кваліфікувати дії Л. як виконавця к.п., визначених ч.3 ст.369 КК та

ч.1 ст. 368-2 КК, оскільки Л. виконував прохання М. і надав неправомірну вигоду З. та
Ц. за надання М. довідки непрацездатності.

Відповідно до ч.2 ст. 27 КК, Виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з

іншими суб'єктами к.п. безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що
відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила
к.п., передбачене цим Кодексом.

Отже, Л. безпосередньо виконав об’єктивну сторону зазначених діянь і має нести

за них кримінальну відповідальність. Тож, в діях Л. є склад к.п., передбаченого ч.3
ст. 369 КК та ч. 1 ст. 368-2 КК.
Задача 144
Яка особа може бути суб’єктом кримінального правопорушення, що передбачене ст.
366 КК України?

Відповідно до ч.1 Примітки до ст. 364 КК, Службовими особами у статтях

364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним
повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого
самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної
влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних
підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням
організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або
виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється
повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування,
центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним
органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або
законом.

Проте, ця Примітка не поширює свою дію на ст. 366 КК, а тому цю норму закону
про кримінальну відповідальність не можна використовувати при кваліфікації дій
особи за ст. 366 КК.

Проте, оскільки дійсно має місце вчинення службового підроблення, то суб’єкт цього
к.п. спеціальний – ним може бути тільки службова особа. А питання того, кого КК
визнає службовими особами розкривається в ч.2 та ч.4 ст. 18 КК (у положеннях
Загальної частини КК). Саме особи, визначені у ст. 18 КК і є суб’єктами к.п.,
передбаченого ст. 366 КК.

Як слід вирішити питання про відповідальність З.?

В діях вбачається склад к.п., передбаченого ч.1 ст. 366 КК.

1. Предметом цього к.п. є офіційний документ, визначення якого наведено у

примітці до ст. 358 КК. Згідно з цим визначеням до офіційних належать документи,
які: 1) містять певну інформацію (дані, відомості, свідоцтва, показання тощо);

В нашому випадку такі документи містять оцінку вправ учасників змагань.

2) ця інформація має бути зафіксована на будь-якому матеріальному носії (напр.,

папір, магнітна, кіно-, відео- або фотоплівка, дискета, флешка тощо);

В нашому випадку така інформація зафіксована в протоколі змагань.

3) документ має бути складений із дотриманням визначених законом форм (довідка,

наказ, протокол, постанова тощо);
4) він повинен відповідати передбаченим законом (належним) реквізитам (бланк,
штамп, печатка, підпис тощо);

Проте, жодний нормативно-правовий акт не містить вимог щодо реквізитів чи

форми зазначеного в умовах завдання протоколу.

Відповідно до ч.1-5 Розділу ІІ Правил спортивних змагань з естетичної групової

гімнастики, затверджених заступником міністра молоді і спорту України на
2021 рік, Підставою для організації і проведення змагань з естетичної групової
гімнастики є Регламент. Регламент та Правила є основними документами, якими
керується суддівська колегія та учасники змагань. А в ч.5 визначено реквізити
регламенту. Тож, зазначений в умовах протокол не є офіційним документом,
оскільки він не має ані зазначених законом форм, ані зазначених законом реквізитів.

5) зафіксована в ньому інформація повинна мати юридично значущий характер –

підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти спричиняють чи
здатні спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації),
зміни або припинення певних прав та/або обов’язків, або така інформація може бути
використана як документи – докази у правозастосовчій діяльності;

Цей документ не несе жодних наслідків правового характеру, оскільки на його

підставі в жодної особи не виникає додаткових прав чи обов’язків. Він просто
містить інформацію про оцінку дій конкретної особи, засвідчуючи якість виконання
нею певних елементів.

6) документ має бути складений, виданий чи посвідчений повноважними

(компетентними) особами органів держ. влади, місцевого самоврядування, об’єднань
громадян, юрид. осіб публічного чи приватного права, а також окремими
громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у
зв’язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи
посвідчувати певні види документів. Офіційними документами можуть бути визнані й
такі, що виходять від приватних осіб, за умови якщо вони посвідчені від імені
відповідного органу, юрид. особи уповноваженими службовими чи ін.
компетентними особами або надходять до відання (діловодства) цих органів
(організацій), або передаються їм для зберігання чи використання. Об’єктивна
сторона виявляється в активній формі поведінки і

Щодо цього, то він був підписаний суддями, тож можна вважати, що вони є
спеціально уповноваженими на оцінку дій спортсменів приватними особами, які
діють в інтересах відповідної спортивної асоціації.

Підсумовуючи усе вищенаведене, в нашому випадку відсутній предмет цього к.п., а

тому не можна говорити і про склад к.п., оскільки він так само відсутній.

Задача 147
Вирішіть питання про відповідальність С. та слідчого.

В діях С. вбачається склад к.п. передбаченого ч.2 ст. 370 КК.

1. Об’єктивна сторона цього к.п. характеризується лише активною формою

поведінки – діями, які полягають у підбуренні, тобто схилянні певним способом
однієї чи декількох осіб (формуванні у них наміру, прагнення, бажання, рішучості) до
вчинення одного або декількох із таких конкретних к.п., як: а) пропозиція, обіцянка
чи надання неправомірної вигоди або б) прийняття пропозиції, обіцянки чи
одержання такої вигоди. Способи провокації можуть бути різними, а їх приблизний
перелік наведено в ч. 4 ст. 27 КК. Усі ці способи можуть носити характер або
переконання (напр., рекомендація, прохання, умовляння), або примушування (напр.,
наказ, вимога, погроза). Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього к.п. є
використання суб’єктом для провокації підкупу свого службового становища.

В нашому випадку слідчий скористався своїм службовим становищем шляхом

примушування. У ході розслідування з’ясовано, що С. діяв у стані необхідної оборони і
тому не підлягає кримінальній відповідальності. Проте слідчий, який розслідував
вказане к.п., не повідомив про це С., а запевнив С., що припинить кримінальне
провадження, якщо С. дасть йому 1000 доларів США. Тобто, фактично слідчий
свідомо створив умови, за яких особа вимушена надати неправомірну вигоду для
того, аби уникнути покарання, якого в дійсності немає. З цього випливає, що особа
наданням неправомірної вигоди, по факту намагається уникнути неправомірних
порушень її прав і свобод, на які посягає слідчий.

Провокація підкупу належить до к.п. з усіченим складом, який визнається закінченим

із моменту вчинення провокатором дій, спрямованих на підбурення (схиляння) особи
до вчинення хоча б одного із к.п., передбачених ст.ст. 368, 368-3 , 368-4 , 369 або 369-
3 КК, незалежно від того, чи було це к.п. фактично вчинене спровокованою особою.
Проте, якщо таке к.п. завдяки провокації (у зв’язку з її здійсненням) усе-таки було
вчинене, це не виключає відповідальності спровокованої особи за його вчинення,
окрім випадків, визначених КК.

Слідчим було вчинено дії, які спрямовані на підбурення до надання неправомірної

вигоди, а отже це кримінальне правопорушення є закінченим.

2. Суб’єктивна сторона – прямий умисел, бо службова особа усвідомлює, що,

використовуючи своє службове становище, схиляє ін. особу до вчинення відповідного
к.п., і бажає цього. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони провокації є спец.
мета – викрити спровоковану особу. Відсутність такої мети виключає кваліфікацію
дій за ст. 370 КК.

З умов завдання чітко видно, що слідчий діяв умисно і з метою викриття С. у тому,
що він надає неправомірну вигоду службовій особі.
3. Суб’єкт – спеціальний, службова особа як публічного, так і приватного права (ч.ч.
3 і 4 ст. 18 КК), а за ч. 2 ст. 370 КК – тільки працівник правоохоронного органу.

В нашому випадку це к.п. вчинив слідчий, а він є працівником правоохоронного органу,

що є кваліфікуючою ознакою.

Щодо С.:

В його діях вбачається склад к.п., передбаченого ч.1 ст. 369 КК (оскільки він
фактично надав неправомірну вигоду службовій особі).

1. Об’єктивна сторона полягає в активній формі поведінки й виражається в таких

альтернативно зазначених у ч. 1 ст. 369 КК діях, як: надання неправомірної вигоди –
наділення службової особи чи з її відома та за згодою третьої особи такою вигодою,
тобто давання (вручення, передача) їй особисто або через посередників такої вигоди й
одержання (прийняття, отримання) службовою або третьою особою хоча б частини
такої вигоди. Відповідальність за вказані дії настає за умови, якщо неправомірна
вигода пропонувалася, обіцялася чи надавалася: а) службовій особі або (з її відома та
за згодою) третій особі; б) за (для) вчинення (невчинення) такою службовою особою
в) з використанням влади чи службового становища дії (дій); г) в інтересах того, хто
пропонує, обіцяє, надає таку вигоду або в інтересах третіх осіб (фізичних чи
юридичних). Це к.п. з формальним складом, а тому вважається закінченим з моменту
фактичного надання неправомірної вигоди.

З умов завдання можна дійти висновку про те, що С. фактично надав неправомірну
вигоду слідчому за те, що останній звільнить його від кримінальної відповідальності,
тобто буде використовувати свої службові повноваження в інтересах того, хто
надає таку вигоду.А тому можна сказати, що об’єктивна сторона виконана
повністю.

Чи зміниться рішення за умови, що С. перевищив межі необхідної оборони?

Вимагання неправомірної вигоди як ознака може бути поставлена у вину лише в тому
випадку, якщо винна особа з метою одержання неправомірної вигоди погрожує
вчиненням або невчиненням таких дій, які можуть завдати шкоди, що є
визначальним, правам чи законним інтересам того, хто дає неправомірну вигоду, або
створює такі умови, за яких особа не повинна була, а вимушена дати неправомірну
вигоду із метою запобігання шкідливим наслідкам чи законним інтересам. Тобто
законність прав та інтересів, які особа, яка надає неправомірну вигоду, захищає
шляхом дачі неправомірної вигоди, має бути однією з основних і обов’язкових ознак
вимагання. На відміну від цього у разі, якщо особа, яка надає неправомірну вигоду,
зацікавлена у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти
закон, домогтися своїх незаконних інтересів тощо, вимагання неправомірної вигоди
виключається (ПВС від 7 червня 2018 р. у справі №487/8326/15-к).
Тож, в такому випадку в діях слідчого буде відсутнім вимагання неправомірної
вигоди. В такому випадку він буде підбурювати С. до вчинення к.п. шляхом пропозиції
надання неправомірної вигоди за те, щоб його було звільнено від кримінальної
відповідальності. Проте на кваліфікацію дій суб’єктів це не впливає, оскільки все
одно С. було надано таку неправомірну вигоду, а слідчий все одно викликав у С.
бажання вчинити це к.п.