Семінарське заняття 

11
Тема 11. Множинність кримінальних правопорушень
11.1. Поняття та види одиничних кримінальних правопорушень.
Одиничним злочином прийнято вважати діяння, яке містить ознаки тільки
одного (єдиного) передбаченого КК самостійного складу злочину. У кожній
статті (або частині статті) Особливої частини КК описуються ознаки окремих
одиничних закінчених злочинів. Наприклад, одиничними злочинами є: диверсія
(ст. 113 КК), крадіжка (ст. 185 КК), грабіж (ст. 186 КК), розбій (ст. 187 КК)
тощо. Кожен одиничний злочин підлягає самостійній кваліфікації за тією
статтею (частиною статті) Особливої частини КК, яка його передбачає. Разом з
тим одиничний злочин може бути і незакінченим, а також вчиненим не тільки
одноособово, а й у співучасті. І в цьому разі він підлягатиме кваліфікації за
відповідною статтею Особливої частини КК з посиланням на ч. 1 ст. 14 КК (при
готуванні до злочину), ч. ч. 2 чи 3 ст. 15 КК (при замаху на злочин) або
відповідну частину ст. 27 КК (при співучасті).

Одиничні злочини прийнято поділяти на види залежно від характеру описання

в законі їх об'єктивної сторони і, як наслідок, особливостей суб'єктивної
сторони таких злочинів. Зокрема, за названим критерієм виділяються дві групи
одиничних злочинів:

1) прості одиничні злочини, тобто такі злочини, які характеризуються

відносною нескладністю законодавчого визначення їх об'єктивної та
суб'єктивної сторін;

2) ускладнені одиничні злочини, тобто такі злочини, які порівняно з простими

злочинами ускладнені додатковими об'єктивними чи суб'єктивними ознаками,
що надають їм зовнішньої подібності з множинністю злочинів.

І прості, і ускладнені одиничні злочини, будучи видами одиничного злочину, у

свою чергу, також мають свої різновиди.

Різновиди простих одиничних злочинів:

1) злочини з одним діянням, суспільно небезпечні наслідки якого не описані в

КК, тобто так звані злочини з формальним складом. До них, наприклад,
належать: розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) (ч. 1 ст. 168 КК),
давання хабаря (ч. 2 ст. 369 КК) та інші подібні злочини;

2) злочини з двома діяннями, що передбачені законам як обов'язкові. У цих

злочинах кожне з діянь, взяте самостійно, у відриві від іншого (або хоча б
тільки одне із таких діянь), саме по собі злочинним не визнається і тільки в
поєднанні вони становлять одиничний злочин. До таких злочинів належать,
наприклад, зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного
насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану
потерпілої особи (ч. 1 ст. 152 КК), самовільне присвоєння владних повноважень
або звання службової особи, поєднане із вчиненням будь-яких суспільно
небезпечних діянь (ст. 353 КК) тощо;

3) злочини з двома чи більше діяннями, що передбачені в законі як

альтернативні. У диспозиціях статей Особливої частини КК, що передбачають
відповідальність за такі злочини, законодавець називає в альтернативі декілька
діянь, кожне з яких самостійно, а так само їх сукупність у будь-якій кількості і
будь-якому поєднанні становлять один одиничний злочин. До таких злочинів,
наприклад, належать: незаконне виробництво, виготовлення, придбання,
зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут
наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ч. 1 ст. 307 КК)
тощо;

4) злочини з одним діянням і одним наслідком. Це так звані злочини з

матеріальним складом, в яких одному описаному в законі діянню кореспондує
тільки один вид наслідків. До таких злочинів, наприклад, належать: умисне (ч. 1
ст. 115 КК) та необережне (ст. 119 КК) вбивства, крадіжка (ст. 185 КК), грабіж
(ст. 186 КК) та ін.;

5) злочини з одним діянням та декількома наслідками, що передбачені в законі

як альтернативні. До таких злочинів належать ті злочини з матеріальним
складом, в яких одне діяння може тягти за собою два чи більше з описаних у
законі суспільно небезпечних наслідків, кожен з яких, проте, сам по собі є
достатнім для наявності складу злочину. До таких злочинів належать,
наприклад: порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною
небезпекою, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання
інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого (ч. 1 ст. 272
КК) тощо.

Різновидами ускладнених одиничних злочинів є:

1) триваючий злочин – це такий одиничний злочин, який, розпочавшись дією

чи бездіяльністю особи, характеризується безперервним вчиненням складу
певного злочину. Цей злочин триває у часі (звідси й походить його назва) на
стадії закінченого злочину. До триваючих злочинів належать, наприклад, всі
злочини, які полягають в ухиленні від вчинення певних дій: від сплати
аліментів (ст. 164 КК), від повернення виручки в іноземній валюті (ст. 207 КК),
від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (ст. 212 КК), від
призову за мобілізацією (ст. 336 КК) та ін.; всі злочини, які полягають у
незаконному зберіганні певних предметів злочину: майна, завідомо одержаного
злочинним шляхом (ст. 198 КК), зброї, бойових припасів або вибухових
речовин (ст. 263 КК), наркотичних засобів, психотропних речовин або їх
аналогів (статті 307 та 309 КК) тощо. До цією категорії злочинів належать
також втеча з-під варти чи з місць позбавлення волі (ст. 393 КК), втеча із
спеціалізованого лікувального закладу (ст. 394 КК) та ряд інших.
Початком вчинення триваючого злочину є момент вчинення особою дії
(наприклад, зберігання зброї, втечі з місць позбавлення волі ) або бездіяльності
(невиконання обов'язку сплатити податок, нез'явлення до військового
комісаріату та ін.), з якого починається так званий ”злочинний стан” особи.
Протягом певного часу цей стан триває, і особа увесь час перебуває на стадії
закінченого злочину. Моментом закінчення триваючого злочину є момент
припинення ”злочинного стану”, що відбувається з об'єктивних або
суб'єктивних причин. Триваючий злочин вважається таким, що припинився з
об'єктивних причин, якщо ”злочинний стан” скінчився поза волею особи:
наприклад, вона була викрита і затримана правоохоронним органами або
внаслідок певних об'єктивних обставин втрачено той предмет, який особа
незаконно зберігала, тощо. Триваючий злочин вважається таким, що
припинився із суб'єктивних причин, якщо ”злочинний стан” скінчився за волею
особи, яка в ньому перебувала: наприклад, особа добровільно здала або
позбулася зброї, яку незаконно зберігала, та ін.

Час вчинення особою триваючого злочину (його тривалість) і причини його

припинення не впливають на кваліфікацію злочину.

2) складний (складений) злочин – це такий одиничний злочин, який складається

з двох чи більше злочинних діянь, кожне з яких, якщо розглядати їх ізольовано,
являють собою самостійні одиничні злочини, але які (внаслідок їх органічної
єдності, типовості, поширеності одночасного вчинення тощо) об'єднані
законодавцем в окремий одиничний злочин, передбачений однією статтею
(частиною статті) Особливої частини КК. До таких злочинів належать,
наприклад: грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя
чи здоров'я потерпілого (ч. 2 ст. 186 КК), опір представникові влади, поєднаний
з примушенням його до виконання явно незаконних дій (ч. З ст. 342 КК),
порушення законів та звичаїв війни, поєднане з умисним вбивством (ч. 2 ст. 438
КК), та ін.

На відміну від простих одиничних злочинів з двома діяннями, у складних

злочинах кожне з діянь, взяте ізольовано від іншого, визнається злочином, який
передбачено як одиничний злочин іншою статтею (або іншою частиною цієї ж
статті) Особливої частини КК. Проте в поєднанні ці два діяння створюють
кількісно і якісно іншу суспільну небезпечність, тому законодавець передбачає
відповідальність за їх спільне вчинення як за самостійний одиничний злочин.

Складний злочин є закінченим з моменту, коли особою виконано обидва

діяння, що включаються до нього. Наявність тільки одного з діянь за
відсутності іншого виключає кримінальну відповідальність за складний злочин,
і особа може підлягати відповідальності або за тією статтею КК, яка передбачає
відповідальність за вчинене нею одне діяння як за самостійний одиничний
злочин, або за замах на вчинення складного злочину;

3) злочин з похідними наслідками (злочин з віддаленими наслідками, злочин,

що кваліфікується за наслідками) – це такий одиничний злочин, який з
об'єктивної сторони становить одне діяння, що тягне за собою два наслідки, які
настають послідовно один за одним, і при цьому перший з наслідків спричиняє
другий. Крім того, такі злочини, як правило, мають змішану форму вини: щодо
наслідків, які настають в часі раніше (”наслідки першого порядку”), особа має
умисел, а щодо тих наслідків, які настають пізніше (”наслідки другого
порядку”), – необережність. До злочинів з похідними наслідками належить,
наприклад, умисне тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть
потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК). При вчиненні цього злочину особа має умисел на
заподіяння своїм діянням потерпілому тяжкого тілесного ушкодження
(наслідки першого порядку), яке зрештою призводить до його смерті (наслідки
другого порядку), до якої винний ставиться необережно.

Особливістю злочинів з похідними наслідками є те, що наслідки другого

порядку настають у них не безпосередньо в результаті вчинення самого діяння,
а в результаті розвитку наслідків першого порядку. Закінченим даний вид
одиничного злочину визнається з моменту настання наслідків другого порядку;

4) продовжуваний злочин – це такий одиничний злочин, який складається з

двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром (ч. 2
ст. 32 КК). Продовжуваний злочин традиційно належить до ускладнених
одиничних злочинів, проте критерій такого віднесення відрізняється від того, за
яким виділені триваючі, складні злочини та злочини з похідними наслідками.
Якщо названі три види ускладнених одиничних злочинів дійсно мають
особливості в законодавчому описанні їх об'єктивної сторони, то
продовжуваний злочин таких особливостей не має, а має особливості у
фактичному виконанні особою його об'єктивної сторони.

Наприклад, продовжуваними злочинами є крадіжка певної речі по частинах,

зокрема: зібрання творів – по окремих томах, телевізора – по окремих деталях,
зерна – мішками тощо. Як продовжуваний злочин можуть бути вчинені окремі
види триваючих злочинів, зокрема: ухилення упродовж року від сплати певного
щомісячного податку, прийняття на зберігання за декілька разів однієї партії
наркотичних засобів тощо. Таким чином, при вчиненні продовжуваного
злочину особа нібито розбиває одне передбачене в законі злочинне діяння на
декілька тотожних діянь і вчиняє їх для реалізації єдиного злочинного наміру.

Отже, обов'язковими ознаками продовжуваного злочину є:

а) він складається із декількох (двох чи більше) діянь, розірваних між собою

певними проміжками часу. У цьому полягає одна із відмінностей
продовжуваного злочину від триваючого: якщо триваючий злочин вчиняється
безперервно, то продовжуваний злочин є переривчастим – у проміжках між
діяннями особа не вчиняє цього злочину;

б) усі вчинені особою діяння є юридично тотожними. Це означає, що кожне з

них, взяте самостійно, підпадає під ознаки одного й того самого передбаченого
КК одиничного злочину. При цьому зовнішній, фактичний вираз таких діянь не
обов'язково має бути тотожним. Наприклад, особа, яка вчиняє продовжувану
крадіжку зібрання творів із бібліотеки, кожним окремим томом може
заволодіти по-різному: один винести, сховавши його під одягом, другий –
сховавши в сумці, третій викинути у вікно і підібрати на вулиці тощо;

в) усі діяння мають бути об 'єднані єдиним злочинним умислом. Це означає, що

ще перед вчиненням першого з низки тотожних діянь особа усвідомлює, що для
реалізації її наміру необхідно буде вчинити не одне таке діяння, а декілька, і
кожне з них спрямовує на реалізацію цього наміру. При цьому слід мати на
увазі, що умисел особи при вчиненні продовжуваного злочину може бути як
конкретизованим (наприклад, викрасти зібрання творів конкретного
письменника з відомою кількістю томів), так і неконкретизованим (наприклад,
викрадати з бібліотеки всі цікаві книжки, які трапляться).

Початком вчинення продовжуваного злочину є момент вчинення першого з

низки тотожних діянь. Якщо продовжуваний злочин вчинявся з
конкретизованим умислом, то моментом його закінчення слід вважати
вчинення особою останнього із запланованих нею діянь. Якщо ж діяльність
такої особи була припинена поза її волею до вчинення останнього із
запланованих діянь, незалежно від того, наскільки фактично досягнутий нею
результат відрізняється від запланованого, скоєне слід кваліфікувати як замах
на вчинення злочину із запланованим особою результатом. Але якщо
продовжуваний злочин вчинявся з невизначеним умиселом, його слід вважати
закінченим з моменту вчинення особою останнього з діянь, незалежно від того,
сама вона припинила подальше вчинення злочину чи її діяльності було
покладено край.

Наприклад, якщо особа має намір постійно збагачуватися за рахунок того, що

вона щомісяця або щотижня викрадала з каси підприємства різні суми грошей,
її діяння слід вважати закінченою крадіжкою тієї суми, яку вона встигла
викрасти на момент добровільного припинення або викриття даного злочину.

Поняття одиничного злочину має важливе значення, оскільки воно

використовується:

1) для відмежування від множинності злочинів. Це пояснюється тим, що окремі

види ускладнених одиничних злочинів мають спільні риси з окремими видами
множинності злочинів. Тому розуміння ознак одиничних злочинів дає змогу
відмежувати їх від певних видів множинності злочинів;
3) для кваліфікації та призначення покарання, оскільки кожен одиничний
злочин підлягає самостійній кваліфікації і за кожен одиничний злочин
призначається самостійне покарання.
11.2. Поняття множинності кримінальних правопорушень та її
кримінально-правова характеристика.
У загальній формі множинність злочинів може бути визначена як вчиненні
особою двох або більше злочинів, кожний із яких певною мірою впливає на
«сукупну» кримінальну відповідальність цієї особи. Саме слово «множинність»
передбачає наявність кількох одиниць, кількох елементів, що входять до неї.
Множинність злочинів означає, що особою вчинено два чи більше злочинних
діянь, кожне з яких містить ознаки самостійного складу злочину. Таким чином,
при множинності злочинів має місце «скупчення» в поведінці однієї особи двох
чи більше окремих злочинів. Вчинення особою двох чи більше злочинних діянь
негативно впливає й на інших нестійких членів суспільства, породжує в них
ілюзію безкарності за вчинення злочинів.
Значення множинності злочинів полягає в тому, що вона:
а)впливає на кваліфікацію злочинів; залежно від виду множинності
визначається кваліфікація злочинних діянь за відповідними статтями КК;
б)ураховується при призначенні покарання;
в)впливає на вирішення питання про звільнення від кримінальної
відповідальності і покарання.
Фактичний склад кожного злочину, який учинила особа, відіграє (чи відіграв -
при рецидиві злочинів) роль самостійної основної фактичної підстави
кримінальної відповідальності. Це означає, що за кожний вчинений особою
злочин вона, в принципі, має нести кримінальну відповідальність незалежно від
вчинення іншого злочину (при рецидиві злочинів принаймні за один із них
особа вже понесла – повністю або частково - таку відповідальність).
11.3. Поняття та види повторності кримінальних правопорушень.
Повторність злочинів у власному розумінні слова - це вчинення особою двох чи
більше злочинів, виписаних в одній або різних статтях Особливої частини
Кодексу, за жоден з яких вона не була засуджена.

У науці кримінального права визначаються два види повторності:

загальна повторність, у законі вона зазначена як одна із обставин, що

обтяжують злочин (п. 1 ст. 67 КК);

спеціальна повторність, яка передбачена у відповідних статтях Особливої

частини Кодексу як така, що надає складу злочину кваліфікованого виду
(наприклад, одержання хабаря повторно - ч. 2 ст. 368 КК).

Загальна повторність має місце за наявності двох умов:

вчинення злочину повторно;

така повторність не передбачена в жодній статті Особливої частини Кодексу,

тому вона не впливає на кваліфікацію вчинених особою кількох злочинів, але
враховується судом при призначенні покарання у межах санкції відповідної
статті або частини статті.

Спеціальна повторність означає вчинення двох або більше злочинів в одному

випадку лише тотожних, передбачених однією і тією ж самою статтею або
частиною статті Особливої частини кодексу (ч. 1 ст. 32 КК), а в іншому -
однорідних злочинів, передбачених різними статтями кодексу, але лише у
випадках, якщо повторність передбачена в таких статтях Особливої частини
Кримінального кодексу (ч. (З ст. 32 КК).

Повторність тотожних злочинів - це вчинення двох або більше злочинів одного

й того самого виду при єдності об'єкта та об'єктивної сторони. Повторність
тотожних злочинів згадується у багатьох статтях Особливої частини Кодексу.

Повторністю однорідних злочинів прийнято вважати вчинення двох або більше

злочинів, які пов'язані однаковими або подібними об'єктами, вчиняються у
межах однієї й тієї самої форми вини. Так, згідно з приміткою до ст. 185 КК,
викрадання майна визнається повторним не лише тоді, коли раніше було
вчинене тотожне викрадання майна, а й тоді, коли йому передувало будь-яке
однорідне розкрадання майна.

Сам факт вчинення злочину не перший раз створює повторність. Для

кваліфікації вчинення особою двох або більше злочинів за ознакою спеціальної
повторності має значення, якою була повторність злочинів. Якщо було вчинено
два або більше тотожних злочинів, передбачених однією й тією ж статтею КК з
кваліфікуючою ознакою "повторно", то кваліфікація вчиненого має бути лише
за цією статтею без застосування правил про сукупність злочинів Наприклад,
була вчинена крадіжка майна особою, яка раніше теж вчинила крадіжку майна.
У цьому разі вчинене має кваліфікуватися лише за ч. 2 ст. 185 КК за ознакою
"повторно".

Тут має місце повторність у вузькому її розумінні. Така повторність охоплює

вчинення кількох злочинів, які не відрізняються своїми юридичними ознаками!
Інакше кажучи, якщо у статті передбачено кілька складів злочину, зокрема
простий (основний) і кваліфікований, тої за наявності у діях особи обох цих
різновидів (у нашому прикладі двох крадіжок) простий вид поглинається
кваліфікованим видом (це є законодавча форма диференціації покарання). Таке
тлумачення цієї позиції було дано Пленумом Верховного Суду України в
постанові «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти
приватної власності» від 15 грудня 1992 р. № 12. В абзаці 3 п. 2 цієї постанови
зазначено, що у разі вчинення винною особою кількох злочинів, передбачених
однією із статей щодо-розкрадання майна, її дії за відсутності інших
кваліфікуючих ознак належить кваліфікувати за частиною другою тієї! чи іншої
статті. Додатково кваліфікувати перший злочин ще й за частиною першою
даної статті не потрібно.

Якщо ж було вчинено два або більше злочинів, передбачених різними статтями
КК, то кожний окремий такий злочин має кваліфікуватися за відповідною йому
статтею. При цьому повторність застосовується до того злочину, який було
вчинено пізніше. Наприклад, якщо особа перший раз вчинила крадіжку, а
другий раз - грабіж, то вона має відповідати за перший злочин - крадіжку - за ч.
1 ст. 185, а за другий - грабіж - за ч. 2 ст. 186 КК за ознакою «повторно». Цим
шляхом іде і судова практика. Пленум Верховного Суду України у
вищезгаданій постанові від 15 грудня 1992 р. № 12 зазначив, що в разі вчинення
кількох посягань на власність різними способами перший злочин (при
відсутності інших кваліфікуючих ознак) належить кваліфікувати за частиною
першою відповідної статті, а інші, осі вчиненні повторно, за частинами другими
відповідних статей КК.

Повторність злочинів відсутня, говориться у ч. 2 ст. 32 КК, при вчиненні

продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь,
об'єднаних єдиним злочинним наміром.
Раніше вчинений особою злочин не може бути підставою для визнання
вчиненого нею наступного злочину повторним, якщо відносно першого
злочину за "родовою" ознакою множинності злочинів минули строки давності
притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 49, або була
погашена чи знята судимість відповідно до ст. 89 чи 91 КК, або особа була у
встановленому законом порядку звільнена від кримінальної відповідальності за
ст. 45-49 КК.
11.4. Поняття та види сукупності кримінальних правопорушень.
Сукупність злочинів як одна з найбільш поширених форм їх множинності
характеризується двома специфічними ознаками:

 поведінка особи у поєднанні з іншими фактичними обставинами

відповідає двом або більше різним юридичним складам злочинів;
 за жоден із цих злочинів на час вчинення останнього з них особа не була
засуджена.

Із урахуванням цих ознак зазначена форма множинності злочинів може бути

визначена таким чином.

Сукупність злочинів - це така форма їх множинності, при якій поведінка особи

у поєднанні з іншими фактичними обставинами відповідає Двом або більше
різним юридичним складам злочинів І за жоден Із цих злочинів особа не була
засуджена у теоретичному, так і в практичному плані сукупність злочинів
необхідно відрізняти від конкуренції кримінально-правових норм.

Подібність їх полягає в тому, що і при сукупності злочинів, І при конкуренції

кримінально-правових норм поведінка особи у поєднанні з іншими фактичними
обставинами відповідає двом або більше різним юридичним складам злочинів.
Відмінність їх полягає в тому, що при сукупності злочинів поведінка особи в
поєднанні з іншими фактичними обставинами лише частково охоплюється
кожним із юридичних складів злочинів, тому кваліфікацію необхідно
здійснювати, принаймні за двома юридичними складами: при конкуренції
кримінально-правових норм поведінка особи у поєднанні з іншими фактичними
обставинами, як правило, повністю охоплюється кожним із юридичних складів
злочинів. але кваліфікацію необхідно здійснювати лише за одним із цих
складів.
У КК України не вжито термін "сукупність злочинів". Однак що форму
множинності злочинів представляють інші формулювання, які
використовуються законодавцем як у Загальній, так і в Особливій частинах
кримінального законодавства України.

Безпосередньо про сукупність злочинів мова йде в ст. 70 КК Вжите в її назві

словосполучення "вчинення кількох злочинів" конкретизується в диспозиції
частини першої цієї статті - вчинення "двох або більше злочинів, передбачених
різними статтями кримінального закону, ні за один з яких її не було
засуджено".

У інших випадках відповідні формулювання закону "представляють" не лише

сукупність, а й інші форми множинності злочинів. Так у п. 1 ст.67 йдеться про
"вчинення злочину особою, що раніше вчинила якийсь злочин". Крім
повторності та рецидиву злочинів, це формулювання охоплює і такий вид
сукупності злочинів, як їх реальну сукупність. Усі три форми множинності
злочини охоплюються приміткою до ст.81, яка визначає поняття „повторності”
в розкраданнях державного або колективного майна. Реальна сукупність
злочинів, відповідно до цієї примітки, буде? зокрема, в разі вчинення двох або
більше різних, але однорідних злочинів (наприклад, спочатку розкрадання
державного майна шляхом крадіжки; а потім розкрадання колективного майна
шляхом шахрайства).

Сукупність злочинів поряд з їх повторністю і рецидивом відображена і в такому

формулюванні, як „умисне вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила
умисне вбивство". Слід зазначити, що наведені вище та подібні формулювання
не охоплюють уповні всі ті випадки, коли множинність злочинів набуває форми
їх сукупності. Зумовлено це неточною і далеко неповною регламентацією цієї
форми множинності злочинів у Загальній частиш КК.

Крім відсутності самого терміну „сукупність злочинів” у чинному

кримінальному законодавстві України, треба відзначити і відсутність у ньому
чітких і конкретних орієнтирів, які б давали змогу визначити відповідей прояви
множинності злочинів яких сукупність. Явно недостатніми в цьому плані є
згадані положення ст.70 - перш за все. тому, що в них передбачена не сама
суттєва, ознака сукупності злочинів - вчинення двох або більше злочинів,
передбачених різними статтями кримінального закону.

Очевидно, саме тому Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 22
грудня 1995 р, № 22 "Про практику призначення судами кримінального
покарання змушений, по суті "підправляти" закон, У п. 15 цієї постанови,
зокрема вказано: Звернуто увагу судів на те, що передбачені законом правила
призначення покарання за сукупністю злочинів застосовуються у випадках
самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними
частинами або пунктами однієї статті кримінального закону, якими
передбачена відповідальність за окремі склади злочинів і які мають самостійні
санкції. В такому ж порядку призначається покарання і в разі вчинення особою
дай одні з яких кваліфікуються як закінчений злочин, а шип як готування, замах
або співучасть у злочині".

Отже, при формулюванні орієнтирів для визнання певних проявів множинності

злочинів їх сукупністю треба розрізняти саме суттєву юридичну ознаку цієї
форми множинності - вчинення особою двох або більше злочинів, що мають
різні юридичні склади, та її конкретні прояви, які знаходять свій вияв у певних
варіантах кваліфікації кожного із злочинів, що утворює множинність.

Із урахуванням положень теорії кримінального права та тенденції судової

практики сукупність злочинів має місце тоді, коли ці злочини кваліфікуються:

за різними статями Особливої частини кримінального закону, наприклад, один

злочин - за ст. 115. в інший - за ст. 122;

за однією й тією самою статтею Особливої частини кримінального закону, але

за різними її частинами (пунктами), що мають самостійні санкції., наприклад,
один злочин - за ч. 1 ст. 152, а інший за ч. 3 ст. 152.

за однією й тією самою статтею або за однією й тією самою частиною

(пунктом) статті Особливої частини кримінального закону, але в одному
випадку - з посиланням на ст. 19 КК, а н іншому - без такого посилання. Тобто,
коли в одному випадку особа була виконавцем (співвиконавцем) злочину. а в
іншому співучасником такого злочину;

за однією й тією самою статтею або за однією й тією самою частиною

(пунктом) статті Особливої частини кримінального закону, але в одному
випадку - з посиланням на ст. 15 (ст. 15, 27) КК а в іншому - з посиланням на ст.
27 (ст.27, 15) КК, тобто, коли в одному випадку з боку особи мали місце замах
на злочин, а в іншому випадку - співучасть у такому злочині;

за однією й тією самою статтею або за однією й тією самою частиною

(пунктом) статті Особливої частини кримінального закону, якщо змінювалася
редакція що статті чи цієї частини (пункту) статті і ці зміни призвели до
створення нового за суттю юридичного складу злочину.

Таким чином, оптимальний варіант створення законодавчих орієнтирів, для

визначення сукупності злочинів як окремої форми їх множинності передбачає:

включення до Загальної частини КК самого терміна "сукупність злочинів";

законодавче визначення нього терміна з обов'язковим розкриттям його суттєвих

юридичних ознак.

Залежно від того, скільки діянь вчинила особа а якщо таких діянь декілька як
вони "входять" до різних юридичних складів злочинів, розрізняють сукупність
злочинів ідеальну, реальну і так звану реально-ідеальну.
Ідеальна сукупність має місце тоді, коли особа одним діянням включає два або
більше злочинів, що мають різні юридичні склади. Ідеальною сукупністю
злочинів буде, наприклад, нанесення потерпілому умисного тяжкого тілесного
ушкодження з хуліганських мотивів чи напад з метою заволодіння як
індивідуальнім (приватним), так і державним майном, поєднаний із
насильством, небезпечнім для здоров’я особи, яка зазнала нападу окремим
проявом ідеальної сукупності злочинів буде також вчинення одного
закінченого злочину, яке водночас є готуванням до іншого злочину чи замахом
на інший злочин, наприклад, придбання вогнепальної зброї для вчинення
умисного вбивства або вбивство потерпілого з метою угону його автомобіля.

У літературі неодноразово відзначалося, що термін „ідеальна” для

характеристики цього виду сукупності злочинів є невдалим. Слово "ідеальна"
створює враження чогось "нереального", такого, що існує лише як уявна
юридична конструкція. Між тим, це зовсім не так - цей вид сукупності
відображає реально існуючи особливості вчинення кількох злочинів, і в цьому
плані він такий же "реальний" вид сукупності, як й інші. Однак - з урахуванням
того, що термін "ідеальна сукупність" став загальноприйнятим в терори
кримінального права, - він традиційно зберігається і в навчальній літературі.

Реальна сукупність має місце тоді, коли особа окремими діяннями у різний час
вчиняє два або більше злочинів., що мають різні юридичні склади. Реальною
сукупністю злочинів буде ,наприклад, вчинення особою спочатку злісного
хуліганства, а потім - під час затримання - опору працівнику міліції при
виконанні ним обов'язків з охорони громадського порядку. Як реальну
сукупність злочинів треба розглядати і вчинення у різний час двох окремих
крадіжок - спочатку крадіжки державного майна а потім - індивідуального
(приватного).

Проміжок часу, що минає між вчиненням злочинів, для визнання їх реальною

сукупністю, у принципі, значення не має. Це можуть бути, з одного боку,
хвилини і навіть секунди, а з іншого - місяці і навіть роки. Єдине обмеження, на
яке вже зверталася увага - після вчинення попереднього злочину до моменту
вчинення наступного не мають сплинути строки позовної давності притягнення
до кримінальної відповідальності за попередній злочин.
Реально-ідеальна сукупність як окремий вид сукупності злочинів практично не
виділяється в навчальній літературі. Між тим, очевидно, що ідеальна та реальна
сукупності злочинів не вирішують всіх можливих варіантів вчинення кількох
злочинів у межах даної форми множеності. Реально-ідеальна сукупність
злочинів "представляє" саме такі варіанти.
11.5. Відмінність ідеальної сукупності кримінальних
правопорушень від конкуренції кримінально-правових норм.
Відмінність ідеальної сукупності від конкуренції норм:

• При ідеальній сукупності злочинів в процесі кримінально-правової

кваліфікації оцінюється одне суспільно-небезпечне посягання, яке однак
містить ознаки двух або більше складів злочинів і відповідно застосовані
повинні бути усі кримінально правові норми,які передбачають вчинене
посягання як злочин.

• При конкуренції кримінально-правових норм у процесі кримінально-правової

кваліфікації оцінюється один злочин, тобто суспільно-небезпечне діяння, яке
містить ознаки одного складу злочину і відповідно застосована повинна бути
одна кримінально-правова норма з тих, які передбачають як злочин вчинене
діяння і знаходяться в конкуренції.

Відмінність реальної сукупності від конкуренції:

• При реалізації сукупності злочинів в процесі кримінально-правової
кваліфікації оцінюється декілька суспільно-небезпечних посягань, які містять
ознаки декількох складів злочинів і відповідно застосовані повинні бути усі
кримінально-правові норми, які передбачають відповідальність за вчинене.
11.6. Поняття та види рецидиву кримінальних правопорушень.
Рецидивом злочинів (як різновиду повторності) за ст. 34 КК визнається
вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний
злочин. Рецидив злочинів можливий за наявності двох ознак: а) вчинення
особою нового будь-якого або тотожного, чи однорідного злочину; б) наявність
у такої особи судимості (однієї або кількох) за раніше вчинений (вчинені)
злочин; в) судимість має бути за умисний раніше вчинений злочин й вчинення
нового умисного злочину. Особа визнається такою, яка має судимість, з дня
набуття обвинувальним вироком законної сили і до моменту погашення або
зняття судимості. Вчинення особою, яка має судимість, нового умисного
злочину може мати місце під час відбування строку покарання або під час
визначеного в законі строку судимості після відбуття покарання.

Випадки, коли другий (або наступний) умисний злочин вчиняється особою, яка
має судимість за перший (або наступний) злочин, різні. Із загальної кількості
таких випадків теорія кримінального права виділяє три види рецидиву:

 загальний рецидив - це вчинення будь-якого умисного злочину особою,

яка має судимість за будь-який раніше вчинений умисний злочин. Цей
вид рецидиву не зазначений у жодній статті Особливої частини Кодексу і
не має значення для кваліфікації. Наявність загального рецидиву злочинів
суд враховує як обставину, що обтяжує покарання за ознакою «рецидив
злочинів», (п. 1 ч. 1 ст. 67 КК) при призначенні покарання у межах санкції
відповідної статті закону;
 спеціальний рецидив - це повторне (після засудження за перше) вчинення
не будь-якого злочину, а певного, в одному випадку тотожного злочину, в
іншому - однорідного злочину. Спеціальний рецидив зазначений у деяких
статтях Особливої частини Кодексу як ознака, що надає певному складу
злочину тяжкого (кваліфікованого) виду.
Наявність спеціального рецидиву злочинів має правові наслідки щодо
кваліфікації нового вчиненого злочину тоді, коли вона вказана в самому законі
(статті) як ознака, що надає основному складу злочину кваліфікованого виду.
Ознака вчинення злочину "особою, раніше судимою" стосується лише
тотожних злочинів, про це йдеться в окремих статтях кримінального закону,
зокрема в ч. 2 ст. 201, ч. 2 ст. 203, ч. З ст. 212, ч. З ст. 296 КК. В інших,
визначених у законі, випадках при кваліфікації вчиненого особою, яка має
судимість, нового (нових) як тотожного, так і однорідного, злочину такий
рецидив враховується як складова повторності таких злочинів. Так, викрадення
майна визнається вчиненим повторно у всіх випадках, якщо особа раніше
вчинила один із тотожних або однорідних злочинів, перелічених у примітці 1
до ст. 185 КК, незалежно від того, чи була вона раніше засуджена за це.
Нагадаємо, що рецидив злочину відсутній, якщо за раніше вчинений злочин
(злочини) судимість була погашена або знята.
11.7. Правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву
кримінальних правопорушень.
Повторність, сукупність та рецидив злочинів враховуються при кваліфікації
злочинів та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості
звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, перед-
бачених цим Кодексом.

У статті 35 КК сформульовані положення, згідно з якими визначається кримі-

нально-правове значення множинності злочинів. Так, повторність, сукупність
та рецидив ураховуються: а) при кваліфікації злочинів; б) при призначенні
покарання;

в) при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної

відповідальності;

г) при вирішенні питань про можливість звільнення від покарання.

Вплив повторності на кваліфікацію залежить від виду злочинів. Наприклад,

якщо злочини, які утворюють повторність, відповідають одному і тому самому
складу злочину (скажімо, три крадіжки, поєднані із проникненням у житло,
п’ять розбоїв, вчинених організованою групою, тощо), їх кваліфікація
здійснюється за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК. У
таких випадках повторність злочинів повинна зазначатись у процесуальних
документах, які стосуються обвинувачення особи, як кваліфікуюча ознака
відповідних злочинів (п. 7 ППВСУ від 4 червня 2010 р.).

Якщо вчинені злочини, крім повторності, утворюють ще й сукупність, вони від-

повідно до ч. 2 ст. 33 КК повинні отримувати окрему кваліфікацію (наприклад,
крадіжка без кваліфікуючих ознак і крадіжка, вчинена повторно, або крадіжка,
поєднана із проникненням у житло). При повторному вчиненні однорідних
злочинів або неза- кінченого і закінченого тотожних злочинів, кваліфікація
також здійснюється за двома (чи більше) статтями КК. Наприклад, при скоєнні
шахрайства після крадіжки застосовувати потрібно дві статті КК: ч. 1 ст. 185 і
ч. 2 ст. 190 КК (за умови, що інші кваліфікуючі ознаки відсутні). Так само
вчинення замаху на грабіж після закінченої крадіжки передбачатиме
відповідальність за ч. 1 ст. 185 та ст. 15 і ч. 2 ст. 186 КК - за ознакою
повторності.

При ідеальній і реальній сукупності злочинів кожний із вчинених злочинів

також підлягає кваліфікації за окремою статтею або частиною статті Особливої
частини КК.

Рецидив злочину впливає на кваліфікацію в тих випадках, коли він

передбачений в окремих статтях Особливої частини КК як кваліфікуюча ознака
злочину. Наприклад, вчинення хуліганства особою, що була раніше засуджена
за хуліганство, кваліфікується за ч. 3 ст. 296 КК - за ознакою спеціального
рецидиву. Аналогічним чином за ч. 2 ст. 201 КК кваліфікується контрабанда,
вчинена особою, раніше засудженою за контрабанду. Крім того, там, де в законі
вживається термін «повторність», він включає в себе і рецидив. Так, вчинення
зґвалтування особою, яка раніше була засуджена за зґвалтування, утворює
спеціальний рецидив і кваліфікується за ч. 2 ст. 152 КК як зґвалтування,
вчинене повторно.

Наступним не менш важливим наслідком повторності, сукупності і рецидиву

злочинів є їх вплив на конструювання санкцій статей Особливої частини КК і
на призначення покарання. Якщо повторне вчинення злочину або спеціальний
рецидив визнаються кваліфікуючими ознаками, то, як правило, це впливає на
ступінь тяжкості злочину і відповідно на суворість санкції за нього. Наприклад,
контрабанда, за ч. 1 ст. 201 КК карається позбавленням волі на строк від трьох
до семи років із конфіскацією предметів контрабанди, тобто є тяжким
злочином; контрабанда, вчинена особою, раніше судимою за цей злочин, вже
визнається особливо тяжким злочином і передбачає позбавлення волі на строк
від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією предметів контрабанди та із
конфіскацією майна. Розбій за ч. 1 ст. 187 КК карається позбавленням волі на
строк від трьох до семи років, а розбій, вчинений особою, яка раніше вчинила
розбій або бандитизм, - за ч. 2 ст. 187 КК вже передбачає позбавлення волі від
семи до десяти років з конфіскацією майна.

При призначенні покарання згідно із п. 1 ч. 1 ст. 67 КК вчинення злочину

особою повторно та рецидив злочинів визнаються обставинами, що обтяжують
покарання.

Це означає, що за наявності вказаних видів множинності суд має право

призначити засудженому більш суворе покарання в межах санкції статті, що
передбачає відповідальність за вчинений злочин. Однак, якщо повторність чи
рецидив передбачені у статтях Особливої частини КК як ознаки відповідних
злочинів, що впливають на кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати їх
при призначенні покарання, як такі, що його обтяжують (ПС (2001-2005). - С.
91-92).
Про особливості призначення покарання при сукупності злочинів див. коментар
до ст. 70 КК. Про призначення покарання при рецидиві злочинів, тобто при
вчиненні нового умисного злочину до повного відбуття покарання за раніше
вчинений злочин, див. коментар до ст. 71 КК. З цього приводу тут зазначимо
лише те, що, виходячи із підвищеної суспільної небезпеки множинності
злочинів, суду надано право призначати остаточне покарання при сукупності та
рецидиві злочинів більш суворе за те, що передбачене в санкціях статей, за
якими засуджується особа. Так, якщо хоча б один із злочинів при сукупності є
умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне
покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку,
встановленого для даного виду покарання в Загальній частині КК (ч. 2 ст. 70
КК). При рецидиві злочинів, якщо хоча б один із злочинів є особливо тяжким,
загальний строк позбавлення волі може бути більшим п’ятнадцяти років, але не
повинен перевищувати двадцяти п’яти років (ч. 2 ст. 71 КК). Це єдині випадки,
коли при призначенні покарання закон надає суду право вийти за межі санкції
статті Особливої частини КК у бік збільшення покарання.

Наявність повторності, сукупності й рецидиву злочинів виключає можливість

звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статей 45-48
КК. Передумовою для застосування вказаних норм є те, що особа вперше
вчиняє злочин невеликої або середньої тяжкості, що вже само по собі
виключається при повторності, реальній сукупності та рецидиві. Що стосується
ідеальної сукупності злочинів, то в цьому випадку особа однією дією вчиняє
два чи більше злочини, а тому не може бути визнана такою, що раніше вчинила
злочин. Наприклад, спричинення одним діянням умисного легкого тілесного
ушкодження і необережного тяжкого тілесного ушкодження не виключає
звільнення від кримінальної відповідальності на підставі статей 45 та 46 КК, а
заподіяння при хуліганстві умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження
- на підставі статей 47 та 48 КК (п. 18 ППВСУ від 4 червня 2010 р.).

За певних умов скоєння нового злочину, який разом із злочином, вчиненим

раніше, становить повторність чи сукупність, може призвести до переривання
строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Згідно із ч. 3
ст. 49 КК така ситуація має місце там, де до закінчення строків давності за
попередній злочин особа вчиняє новий злочин середньої тяжкості, тяжкий, або
особливо тяжкий злочин (див. коментар до ст. 49 КК).

Рецидив злочинів середньої тяжкості, тяжких або особливо тяжких злочинів

перериває перебіг строків давності виконання обвинувального вироку (див.
коментар до ст. 80 КК).

Урахування множинності при звільненні від покарання стосується тільки реци-

диву злочинів. Так, вчинення особою, до якої було застосовано звільнення від
покарання з випробуванням (статті 75, 79 КК), нового злочину під час
іспитового строку тягне несприятливі для неї наслідки: скасування звільнення і
призначення покарання за сукупністю вироків (ст. 71 КК).
Рецидив також впливає на можливість застосування до засудженого умовно-до-
строкового звільнення від покарання і заміни покарання більш м’ яким його
видом. При рецидиві мінімальний строк покарання, який треба відбути, щоб
отримати право на умовно-дострокове звільнення, збільшується до двох третин
(пп. 2 і 3 ч. 3 ст. 81 КК), а при заміні покарання більш м’яким - до половини
строку покарання, призначеного судом (п. 2 і п. 3 ч. 4 ст. 82 КК).

Вчинення нового злочину протягом невідбутої частини покарання при умовно-

достроковому звільненні або після заміни покарання більш м’ яким тягне за
собою застосування до особи ст. 71 КК і в наступному збільшує мінімальну
частину строку, відбуття якого необхідне для умовно-дострокового звільнення
до трьох четвертих, а для заміни покарання - до двох третин від строку
призначеного за вироком покарання.

Збільшення мінімальних строків покарання, які засуджений повинен відбути

для отримання права на умовно-дострокове звільнення, у деяких випадках
рецидиву передбачається і для осіб, що вчинили злочини у віці до 18 років (п. 2
і п. 3 ч. 3 ст. 107 КК).
Рецидив злочинів також впливає на обчислення строків погашення судимості.
Згідно із ч. 5 ст. 90 КК, якщо особа, що відбула покарання до закінчення строків
погашення судимості, знову вчинить злочин, перебіг строку погашення
судимості переривається і обчислюється заново (докладніше про це див.
коментар до ст. 90 КК).
Задачі

Задача 1
А., маючи намір убити свого недруга Е., придбав без передбаченого законом
дозволу пістолет. Однак, свого наміру не здійснив, оскільки про готування до
злочину стало відомо правоохоронним органам (ознайомтеся із ст. 115 та
ст. 263 КК України). Чи є в діях А. множинність кримінальних правопорушень?
Так, існує
Формула класифікації: ч.1 ст.115 та ч. 1 ст.263 ККУ
Обов’язкові ознаки
Об’єкт:
Основний – життя
Додатковий – здоров’я
Потерпілий -
Об’єктивна сторона:
Діяння – придбання зброї, а саме пістолета
Наслідок – не настав
Причинний зв’язок – безпосередній
Факультативні ознаки:
Склад злочину – усічений
Суб’єкт - фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку
Суб’єктивна сторона:
Вина – прямий умисел
Задача 2
В. і С., перебуваючи у дискоклубі, грубо порушували громадський порядок з
мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою
зухвалістю, а саме безпричинно нанесли два удари порожніми скляними
пляшками по голові П., спричинивши йому легкі тілесні ушкодження, а також
спричинили легкі тілесні ушкодження трьом друзям П. (ознайомтеся із ст. 125
та ст. 296 КК України). Чи є у діях В. і С. множинність кримінальних
правопорушень?
Формула класифікації: ст.125 та ст.296 ККУ
Обов’язкові ознаки
Об’єкт:
Основний – здоров’я
Додатковий –
Потерпілий – П.
Об’єктивна сторона:
Діяння – нанесення тілесних ушкоджень, порушення громадського порядку
Наслідок – легкі тілесні ушкодження
Причинний зв’язок – безпосередній
Факультативні ознаки:
Предмет – скляні пляшки
Склад злочину – матеріальний, формальний
Суб’єкт - фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку, з 14 років
Суб’єктивна сторона:
Вина – прямий умисел
Задача 3
Х. незаконно зберігав пістолет ПМ (ч.1 ст. 263 КК). Одного разу, коли він
чистив його, зламав бойову пружину, внаслідок чого зброя перестала бути
придатною до стрільби. Через рік Х. придбав бойову пружину і полагодив ПМ
(ч. 1 ст. 263-1 КК). Чи є в діях Х. множинність кримінальних правопорушень?
Формула класифікації: ч.1 ст.263 та ст. ККУ та ч.1 ст.263-1
Обов’язкові ознаки
Об’єкт:
Основний –
Додатковий –
Потерпілий –
Об’єктивна сторона:
Діяння – зберігання зброї та ремонт зброї
Наслідок – не настав
Причинний зв’язок – безпосередній
Факультативні ознаки:
Предмет – пістолет ПМ
Склад злочину – формальний
Суб’єкт - фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку
Суб’єктивна сторона:
Вина – прямий умисел
Задача 4
Ч. перевищив встановлену швидкість і виїхав на тротуар, де збив пішохода,
заподіявши йому тяжке тілесне ушкодження. Щоб зникнути з місця події, Ч.
знову порушив правила дорожнього руху і зіткнувся на перехресті з вантажним
автомобілем. При зіткненні пасажиру вантажівки також були заподіяні тяжкі
тілесні ушкодження. Чи має місце множинність кримінальних правопорушень?
Так, адже Ч. став винним у 2 кримінальних правопорушеннях.
Формула класифікації: ч.2 ст.286 двічі
Обов’язкові ознаки
Об’єкт:
Основний – здоров’я, здоров’я
Додатковий – життя, життя
Потерпілий – 2 особи
Об’єктивна сторона:
Діяння –
Наслідок – тяжкі тілесні ушкодження 2 особам
Причинний зв’язок – безпосередній
Факультативні ознаки:
Предмет – джерело підвищеної небезпеки(автомобіль)
Склад злочину – матеріальний
Суб’єкт - фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку
Суб’єктивна сторона:
Вина – злочинна самовпевненість
Задача 5
О. вчинив шахрайство (ст. 190 КК), а потім одразу після відбуття покарання
вчинив грабіж (ст. 186 КК). Чи можливе в даному випадку застосування такої
кваліфікуючої ознаки, як повторність (ч. 2 ст. 186 КК)?
Так. З урахуванням того, що О. був раніше засуджений за шахрайство, а потім
вчинив грабіж, його дії можна кваліфікувати наступним чином:
Грабіж (ст. 186 ККУ) з кваліфікуючою ознакою повторності (ч. 2 ст. 186 ККУ),
оскільки О. був раніше засуджений за злочин, вчинений зі злочинним наміром.
Шахрайство (ст. 190 ККУ) з кваліфікуючою ознакою важкості (ч. 2 ст. 190
ККУ), оскільки О. вчинив злочин з особливою хитрістю.
Згідно зі статтею 62 ККУ, якщо одна особа вчинила кілька злочинів, то її можна
притягти до кримінальної відповідальності за всі злочини, але покарання за них
може бути об'єднане.
Формула класифікації: ч.2 ст.186
Обов’язкові ознаки
Об’єкт:
Основний – майно
Додатковий – здоров’я
Потерпілий –
Об’єктивна сторона:
Діяння – відкрите викрадення чужого майна, тобто вилученням майна в
присутності власника або інших осіб, які усвідомлюють вчинення викрадення
Наслідок – заволодіння чужим майном
Причинний зв’язок – безпосередній
Факультативні ознаки:
Предмет – -
Склад злочину – матеріальний
Суб’єкт - фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку
Суб’єктивна сторона:
Вина – прямий умисел
Задача 6
Г. вирішив підпалити дачний будинок конкурента по бізнесу М. У будинку
виявилася теща М., якій внаслідок підпалу було заподіяно тяжкі тілесні
ушкодження. Чи мала місце в діях Г. множинність кримінальних
правопорушень?
Формула класифікації: ч.2 ст.186
Обов’язкові ознаки
Об’єкт:
Основний – майно
Додатковий – здоров’я
Потерпілий – теща М.
Об’єктивна сторона:
Діяння – відкрите викрадення чужого майна, тобто вилученням майна в
присутності власника або інших осіб, які усвідомлюють вчинення викрадення
Наслідок – заволодіння чужим майном
Причинний зв’язок – безпосередній
Факультативні ознаки:
Предмет – -
Склад злочину – матеріальний
Суб’єкт - фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку
Суб’єктивна сторона:
Вина – прямий умисел
Задача 7
У приміщенні диспетчерської гаража між М., Щ. та Т. виникла суперечка. Коли
Щ. та Т. почали ображати М., він схопив металеву заготовку (7 кг) і з метою
вбивства обох наніс Щ. удар по голові, а коли той упав, двічі вдарив по голові
Т. Від одержаних травм Щ. та Т. померли на місці події. Скільки злочинів
вчинив П.?
Одиничний.
Формула класифікації: ч.2 ст.121 ККУ
Обов’язкові ознаки
Об’єкт:
Основний – життя
Додатковий – здоров’я
Потерпілий – Щ. та Т.
Об’єктивна сторона:
Діяння – умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині
Наслідок – смерть 2 осіб
Причинний зв’язок – безпосередній
Факультативні ознаки:
Предмет – металева заготовка (7 кг)
Склад злочину – матеріальний
Суб’єкт - фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку
Суб’єктивна сторона:
Вина – прямий умисел
Задача 8
Р., перебуваючи в нетверезому стані, вибив двері продуктового кіоску, зайшов
усередину і взяв п’ять пляшок горілки і вісім коробок цукерок. Все це він відніс
додому. Випивши горілки, він знову повернувся до кіоску, зайшов у середину,
але був помічений і затриманий.
На допиті Р. пояснив, що повернувся до кіоску, оскільки вдома у нього виник
намір забрати решту пляшок горілки, що там залишилися.
Варіант. На допиті Р. пояснив, що намір забрати всі пляшки з горілкою виник у
нього перед проникненням до кіоску, але він вирішив реалізувати цей намір у
два прийоми.
Ознайомтесь зі ст. 185 КК та приміткою до неї. Чи мала місце в діях Р.
множинність кримінальних правопорушень?
Продовжуване к.п.
Формула класифікації: ч. 1 ст. 185 ККУ
Обов’язкові ознаки
Об’єкт:
Основний – майно
Додатковий –
Потерпілий –
Об’єктивна сторона:
Діяння – таємне викрадення чужого майна
Наслідок – заволодіння чужим майном
Причинний зв’язок – безпосередній
Факультативні ознаки:
Предмет – п’ять пляшок горілки і вісім коробок цукерок
Склад злочину – матеріальний, усічений
Суб’єкт - фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку
Суб’єктивна сторона:
Вина – прямий умисел
Задача 9
Щоб одержувати підвищену пенсію, П. підробив записи в трудовій книжці і
подав її до районного відділення Пенсійного фонду України. Через чотири роки
після одержання першої пенсії підробку було виявлено. За цей час П. незаконно
одержав 200000 грн. Ознайомтесь зі ст. 358, 190 та приміткою до ст. 185 КК. Чи
мала тут місце множинність кримінальних правопорушень?
Згідно з п. 4 примітки до ст. 185 КК, у статтях 185–187 та 189–191 та 194 КК
вчиненим в особливо великих розмірах визнається злочин, вчинений однією
особою чи групою осіб на суму, яка в 600 і більше разів перевищує
неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.
Вчинення особою декількох посягань на чуже майно, загальна вартість якого
становить великий або особливо великий розмір, може бути кваліфіковано як
викрадення, привласнення, розтрата майна чи заволодіння ним шляхом
шахрайства або зловживання службовим становищем у великих чи особливо
великих розмірах лише в тому випадку, якщо такі діяння були вчинені одним
способом і за обставин, які свідчать про умисел вчинити їх у великому чи
особливо великому розмірі.
Реально-ідеальна сукупність
Формула класифікації: 358, 190, 185 ККУ
Обов’язкові ознаки
Об’єкт:
Основний – майно, а саме гроші
Додатковий –
Потерпілий –
Об’єктивна сторона:
Діяння – підробка офіційного документа, заволодіння майном держави
Наслідок – заволодіння майном держави
Причинний зв’язок – безпосередній
Факультативні ознаки:
Предмет – трудова книжка, 200000 грн.
Склад злочину – матеріальний
Суб’єкт - фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку
Суб’єктивна сторона:
Вина – прямий умисел
Задача 10
С. та К., діючи за попередньою домовленістю, вночі під’їхали на авто до поля
сільськогосподарського кооперативу і почали завантажувати в багажник ящики
з баклажанами. Їх помітив сторож і наказав поставити ящики на місце. Вони
побили Т., заподіявши йому тяжке тілесне ушкодження, сіли в машину, і з
баклажанами, що були в багажнику, поїхали додому. Ознайомтесь зі ст. 185,
187 та 121 КК. Чи має місце в цьому випадку множинність кримінальних
правопорушень?
Сукупність.
Формула класифікації: ст.185, п. 2 ст.187 ККУ
Обов’язкові ознаки
Об’єкт:
Основний – здоров’я особи, майно
Додатковий –
Потерпілий – Т.
Об’єктивна сторона:
Діяння – викрадення чужого майна, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень
Наслідок – заволодіння чужим майном, тяжкі тілесні ушкодження
Причинний зв’язок – безпосередній, опосередкований
Факультативні ознаки:
Предмет –
Склад злочину – матеріальний
Суб’єкт - фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку
Суб’єктивна сторона:
Вина – прямий умисел
Задача 11
К. був затриманий на митниці під час спроби перевезти валізу із старовинними
іконами. У ході розслідування було встановлено, що К. раніше притягувався до
кримінальної відповідальності за контрабанду, оскільки незаконно перевозив
іноземну валюту через митний кордон України. Чи має місце множинність
кримінальних правопорушень у діях К.?
Рецидив.
Формула класифікації: ч. 1 ст. 201 ККУ
Обов’язкові ознаки
Об’єкт:
Основний – майно, а саме культурні цінності?
Додатковий –
Потерпілий –
Об’єктивна сторона:
Діяння – переміщення зазначених у ст. 201 КК предметів через митний кордон
України
Наслідок – не настав
Причинний зв’язок – безпосередній, усічений
Факультативні ознаки:
Предмет – старовинні ікони?
Склад злочину – матеріальний
Суб’єкт - фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку
Суб’єктивна сторона:
Вина – прямий умисел
Задача 12
За вбивство К. було засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до 10 років
позбавлення волі. Через п’ять місяців після вступу вироку у законну силу К.
втік із кримінально-виконавчої установи. Через 5 років його затримали після
нового вбивства. Визначте вид множинності кримінальних правопорушень.
Сукупність.
Формула класифікації: ст.115, ст.393 ККУ
Обов’язкові ознаки
Об’єкт:
Основний – життя
Додатковий – здоров’я
Потерпілий –
Об’єктивна сторона:
Діяння –
Наслідок – смерть особи
Причинний зв’язок – безпосередній
Факультативні ознаки:
Предмет –
Склад злочину – матеріальнний
Суб’єкт - фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку
Суб’єктивна сторона:
Вина – прямий умисел
Задача 13
Після звільнення з місць позбавлення волі Х., який відбув покарання за розбій
(ч. 1 ст. 187 КК України), звернувся до свого знайомого З. і попрохав гроші у
борг. Через те, що З. відмовився їх дати, Х. з помсти вдарив його фінським
ножем у груди. Пересвідчившись, що потерпілий знепритомнів, Х. вирішив
обшукати його квартиру та забрати цінні речи. Згодом З. помер, а Х. було
затримано при спробі продажу викраденого майна. Чи є в діях Х. множинність
кримінальних правопорушень?
Рецидив.
Формула класифікації: ч.1 ст. 186 та ч.2 ст. 263 + 115
Обов’язкові ознаки
Об’єкт:
Основний – майно
Додатковий –
Потерпілий – З.
Об’єктивна сторона:
Діяння – відкрите викрадення чужого майна, збут майна, завідомо одержаного
кримінально протиправним шляхом за відсутності ознак легалізації
(відмивання) майна, одержаного кримінально протиправним шляхом,
заподіяння особі тілесних ушкоджень, що спричинили її смерть,
Наслідок – заволодіння чужим майном, смерть особи, збут
Причинний зв’язок – безпосередній, при збуті - усічений
Факультативні ознаки:
Предмет – фінський ніж(при вбивстві)
Склад злочину – матеріальний
Суб’єкт - фізична осудна особа, яка досягла 14+-річного віку
Суб’єктивна сторона:
Вина – прямий умисел
Задача 14
Г., на наступний день після сплати штрафу, як покарання за раніше вчинену
ним крадіжку (ч.1 ст. 185 КК України), вчинив грабіж. Чи є в діях винного
повторність кримінальних правопорушень ?
Ч.4 ст. 32 ККУ, тому одиничний, наврядчи це рецидив.
Формула класифікації: ч. 2 ст.186 ККУ (Грабіж)
Обов’язкові ознаки
Об’єкт:
Основний – майно
Додатковий –
Потерпілий – З.
Об’єктивна сторона:
Діяння – відкрите викрадення чужого майна,
Наслідок – заволодіння чужим майном
Причинний зв’язок – безпосередній
Факультативні ознаки:
Предмет –
Склад злочину – матеріальний
Суб’єкт - фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку
Суб’єктивна сторона:
Вина – прямий умисел
Задача 15
Суд засудив Б. за сукупністю злочинів, передбачених: ч.1 ст.121 КК та ч.1
ст.121 КК, визнавши його винним у тому, що він у ніч на Різдво спочатку
заподіяв тяжкі тілесні ушкодження Т., а пізніше, повернувшись додому, і своїй
сусідці Д. 
Чи правильне рішення прийняв суд? Аргументуйте свою відповідь із
посиланням на ст. 32 КК України. Вивчіть Ухвалу колегії суддів Судової
палати у кримінальних справах ВСУ від 21 грудня 2010 р. (ВВСУ.-2011.-№5.-
С.14-15) і надайте аргументований висновок.
(http://www.viaduk.net/clients/vs.nsf/0/440BF32CCFE576E6C2257895004B427A?
OpenDocument)
Ч.2 ст.32 КК, це не буде сукупність, а один, але за обома фактами.
Ухвала суду хибна.
Формула класифікації: ч.1 ст.121 КК
Обов’язкові ознаки:
Об’єкт:
Основний – здоров’я особи
Додатковий – життя
Потерпілий – Т. і Д.
Об’єктивна сторона:
Діяння – нанесення умисного тілесного ушкодження
Наслідок – тяжкі тілесні ушкодження в двох осіб
Причинний зв’язок – безпосередній
Факультативні ознаки:
Предмет –
Склад злочину – матеріальний
Суб’єкт - фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку
Суб’єктивна сторона:
Вина – прямий умисел