82.

Ознайомтеся з ППВСУ «Про практику застосування судами України

законодавства у справах про злочини неповнолітніх» від 16.04.2004 р. № 5.
Вік неповнолітнього підсудного встановлюється за документами, в яких
вказана дата його народження, - за паспортом чи свідоцтвом про народження. В разі
їх відсутності відповідні дані можна отримати із книги реєстрації актів
громадянського стану, довідок органів внутрішніх справ за місцем реєстрації
громадян, журналів обліку новонароджених тощо.
За відсутності відповідних документів і неможливості їх одержання вік
неповнолітнього встановлюється судово-медичною експертизою (п. 5 ст. 76 КПК).
У цьому випадку днем народження вважається останній день того року, який
названий експертом. При визначенні віку мінімальною і максимальною кількістю
років суд приймає рішення виходячи із встановленого експертом мінімального віку.
Неповнолітній вік особи, яка вчинила злочин, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 66 КК є
обставиною, яка пом'якшує покарання. Вона обов'язково має враховуватись при
призначенні покарання - незалежно від того, чи досяг підсудний на час розгляду
справи повноліття. Залежно від конкретних обставин справи суди повинні
враховувати як такі, що пом'якшують покарання, й інші обставини, перелічені в ч.1
вказаної статті, а також обставини, хоча й не зазначені у законі, але які знижують
ступінь суспільної небезпечності злочину чи особи (наприклад, втягнення
неповнолітнього у злочинну діяльність іншою особою, примирення з потерпілим).
При призначенні неповнолітньому покарання крім передбачених у статтях 65-67
КК обставин суди відповідно до ч. 1 ст. 103 КК мають враховувати також умови його
життя та виховання, вплив на нього дорослих, рівень розвитку й інші особливості
його особи.
Чи є К. суб’єктом вчинених ним крадіжок (ст. 185 КК України)?
Ст. 22 КК. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність
1. Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення
кримінального правопорушення виповнилося шістнадцять років. (Загальний вік
крим. відповідальності).
2. Особи, що вчинили кримінальні правопорушення у віці від чотирнадцяти до
шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише …,
крадіжку. (Знижений вік крим. відповідальності).
Тому, 13-річний К. не є суб’єктом вчинених ним крадіжок, тому й кримінальній
відповідальності підлягати не буде.
§ 2. Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які
не досягли віку кримінальної відповідальності
Ч. 1 ст. 498 КПК. Підстави для застосування примусових заходів виховного
характеру. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів
виховного характеру, передбачених ЗУ про кримінальну відповідальність,
здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного
віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність,
вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого
ЗУ про кримінальну відповідальність.
Ст. 185 КК. Крадіжка:
3. Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що
завдала значної шкоди потерпілому, - карається позбавленням волі на строк від трьох
до шести років.
4. Крадіжка, вчинена у великих розмірах, - карається позбавленням волі на строк від
п'яти до восьми років.
5. Крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах або організованою групою, -
карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією
майна.
Ч. 2 ст. 97 КК. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням
примусових заходів виховного характеру.
Примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105
цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може
наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що
підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 105 КК. Є такі примусові заходи виховного характеру:
1) застереження;
2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд
педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на
їхнє прохання;
4) покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно,
кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для
дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.
Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення
визначаються законом.
!!! У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду
судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» від
15.05.2006 р. №2.
Примусові заходи виховного характеру, зокрема, застосовують: до особи, котра
до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила
суспільно небезпечне діяння (ч. 2 ст. 97 КК).
З якого віку за загальним правилом настає кримінальна відповідальність?
У ч. 1 ст. 22 КК. Встановлено загальний вік, з якого може наставати кримінальна
відповідальність: Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення
кримінального правопорушення виповнилося шістнадцять років.
 Але в закону встановлюється і т.зв. знижений вік крим. відповідальності – 14
років – за окремі крим. правопорушення, вичерпний перелік яких неведно в ч. 2 ст. 22
КК.

83. За зловживання опікунськими правами (ст. 167 КК України) було засуджено Р.

Захисник заперечував проти такого рішення, вказуючи, що Р. є батьком дитини і в
матеріалах справи відсутні відомості, коли і ким його було призначено опікуном над
своїм сином.
Які ознаки має спеціальний суб’єкт кримінального правопорушення?
Ознайомтеся з правовою позицією, викладеною в ухвалі ВСУ від 21.11.2006 р.
№5-4161км06.
Ч. 2 ст. 18 КК. Спеціальним суб'єктом кримінального правопорушення є фізична
осудна особа, яка вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна
відповідальність, кримінальне правопорушення, суб'єктом якого може бути лише
певна особа.
Спеціальний суб’єкт кримінального правопорушення має обов’язкові (загальні)
ознаки та додаткові (спеціальні, особливі) ознаки.
До загальних ознак належать:
1. Фізична особа (людина), тобто суб’єктом кримінального правопорушення не
можуть юридичні особи.
2. Осудність (визначена в ч. 1 ст. 18 КК. Осудність – це здатність особи під час
вчинення кримінального правопорушення усвідомлювати свої дії чи
бездіяльність і керувати ними).
3. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність (встановлений у ст. 22
КК).
Додаткові ознаки передбачені у статтях Особливої частини КК для суб’єкта
конкретного складу кримінального правопорушення. Ознаки спец. суб’єкта
кримінального правопорушення доповнюють загальне поняття суб’єкта кримінального
правопорушення, виступаючі як додаткові. Ці спеціальні ознаки можуть стосуватися,
напр., службового становища, фаху (лікар), характеру певної діяльності (підприємець),
родинних стосунків (мати новонародженої дитини) тощо.
Чи можна Р. визнати суб’єктом кримінального правопорушення, передбаченого
ст. 167 КК України?
Згідно диспозиції статті 167 КК України він є спеціальним. Це особа, яка
призначена у встановленому законом порядку опікуном або піклувальником. ((Згідно
зі ст. 243 Сімейного кодексу України, опіка, піклування встановлюється над дітьми-
сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над
дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від
чотирнадцяти до вісімнадцяти років)).
Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а
також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України. Батьківство
та опіка чи піклування не є тотожними поняттями, тому батьки (усиновителі)
не можуть бути суб'єктами злочину, передбаченого ст.167 КК України.
Тобто, у діянні відсутністній склад злочину на підставі п.2 ст.6 КПК України.

Відповідно до ст. 177 Сімейного кодексу України, батьки управляють майном,

належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження та зобов'язані
дбати про збереження і використання майна дитини в її інтересах. Неналежне
виконання батьками своїх обов'язків щодо управління майном дитини є підставою для
покладення на них обов'язку відшкодувати завдану їй матеріальну шкоду та повернути
доходи, одержані від управління її майном. Опіка над майном особи можлива лише
при встановленні опіки чи піклування над самою цією особою, якщо майно
знаходиться в іншій місцевості, а також над майном фізичної особи, яка визнана
безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме. Таким чином, Р. не є
опікуном свого сина.

85. Чи є Б. суб’єктом цього кримінального правопорушення?

Особа вважається такою, що досягла певного віку, не в день народження, а
починаючи з 0 годин наступної доби. При цьому враховуються місце народження
особи і місце вчинення злочину, якщо вони знаходяться в різних часових поясах.
На момент вчинення особою Б. зґвалтування йому було 13 років (тому що 14
років йому виповнилось о 00.00 2 грудня 2005 р.
Тому, особа Б. не є суб’єктом цього кримінального правопорушення, через те,
що вона не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.
А відповідно до ч. 2 ст. 22 КК кримінальній відповідальності за зґвалтування
підлягає особа, яка досягла 14 років.
З якого віку настає кримінальна відповідальність за кримінальним правом?
У ч. 1 ст. 22 КК. Встановлено загальний вік, з якого може наставати кримінальна
відповідальність: Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення
кримінального правопорушення виповнилося шістнадцять років.
Але в закону встановлюється і т.зв. знижений вік крим. відповідальності – 14
років – за окремі крим. правопорушення, вичерпний перелік яких неведно в ч. 2 ст. 22
КК (наприклад, умисне тяжке тілесне ушкодження, зґвалтування, крадіжку, грабіж,
розбій тощо).
Коли особа вважається такою, що досягла віку, з якого настає кримінальна
відповідальність?
 Особа вважається такою, що досягла певного віку, не в день народження, а
починаючи з 0 годин наступної доби. При цьому враховуються місце народження
особи і місце вчинення злочину, якщо вони знаходяться в різних часових поясах. За
відсутності документів про народження вік особи встановлюється на підставі
висновку судово-медичної експертизи. Днем народження особи у таких випадках буде
останній день (тобто 31 грудня) названого експертом року, а при визначенні віку
мінімальною і максимальною кількістю років слід виходити із пропонованого
експертами мінімального віку цієї особи.

93. 30-річний майор запасу К. отримав повістку для проходження навчальних зборів.
Не бажаючи їх проходити, М. підробив медичну довідку про загострення радикуліту і
надав її до військкомату. Проте працівниками військкомату підроблення було
виявлене, а К. засуджено за ухилення від військової служби самокаліченням або в
інший спосіб (ч. 1 ст. 409 КК України). Захисник оскаржив вирок суду, вважаючи, що
його винесено з порушенням норм закону, бо М. не є суб’єктом цього кримінального
правопорушення і не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за цією
статтею.
Які ознаки має спеціальний суб’єкт кримінального правопорушення?
Відповідно до ч. 2 ст. 18 КК. Спеціальним суб'єктом кримінального
правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила у віці, з якого може наставати
кримінальна відповідальність, кримінальне правопорушення, суб'єктом якого може
бути лише певна особа.
Ознаки:
1) фізична особа (тобто людина);
2) осудна;
3) досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність;
4) суб'єктом якого може бути лише певна особа (наприклад, професія (лікар),
певна діяльність (підприємець), родинні відносини (мати новонародженої
дитини) та інші).
За які кримінальні правопорушення може наставати кримінальна
відповідальність із 18 років?
До таких кримінальних правопорушень належать, наприклад, втягнення
неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 КК), ухилення від призову на строкову
військову службу (ст. 335 КК) тощо.
Ознайомтеся зі ст. 409 КК України і Законом України «Про військовий обов’язок
і військову службу» від 25.03.1992р.. Якими ознаками характеризується суб’єкт
кримінального правопорушення, що передбачений в ч. 1 ст. 409 КК України?
Ознаки:
1) фізична особа (тобто людина);
2) осудна;
3) досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність;
4) військовослужбовець.
Чи вірне рішення прийняв суд?
Військовослужбовцями є особи, які проходять військову службу у Збройних
Силах України та інших військових формуваннях. Військова служба є державною
службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї
за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Видами
військової служби є: 1) строкова військова служба; 2) військова служба за контрактом
осіб рядового, сержантського і старшинського складу; 3) військова служба (навчання)
курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих
навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети
військової підготовки, кафедри військової підготовки; 4) військова служба за
контрактом осіб офіцерського складу; 5) військова служба за призовом осіб
офіцерського складу.
Військовозобов'язаними є особи, які перебувають у запасі для комплектування
Збройних Сил України чи інших військових формувань на особливий період, а також
для виконання робіт із забезпечення оборони держави. Згідно із законодавством
України вони періодично призиваються на навчальні (або перевірні) та спеціальні
збори. Військовозобов'язані під час проходження ними навчальних або інших зборів
прирівнюються до військовослужбовців: вони приймають на зборах військову
присягу, їм присвоюються військові звання, вони носять військову форму одягу та
відзнаки військовослужбовців, як і військовослужбовці, поділяються на рядовий,
сержантський і старшинський та офіцерський склад, мають однакові з
військовослужбовцями права й обов'язки, що випливають з умов військової служби,
тощо.
За змістом ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" поняття
"проходження військової служби" не охоплює собою поняття "проходження зборів", а
останнє є лише видом виконання військового обов'язку в запасі.
Військовозобов'язані не несуть відповідальність за ухилення від військової
служби шляхом самокалічення або симуляції хвороби, підроблення документів чи
іншого обману (ст. 409).
Тому, рішення суду є неправильним. Майор запасу К. буде нести
відповідальність за ч. 2 ст. 337 КК: Ухилення військовозобов’язаного, резервіста від
навчальних (спеціальних) зборів - карається штрафом від п’ятисот до семисот
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 8.500 грн до 11.900 грн) або
виправними роботами на строк до двох років.