Задача 1.

 
Х., прагнучи заволодіти майном перехожого О., пізно увечері напав на нього та, погрожуючи
складеним ножем, відібрав особисті речі – гаманець, куртку та портфель. 
Розкрийте суб’єктивну сторону вчиненого Х. кримінального правопорушення. 
Визначте ознаки інтелектуального та вольового моментів виду умислу, якими
характеризується вина Х. 
Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення являє собою відбиття психічних
процесів, що проходять у свідомості особи, характеризують її волю й детермінують
поведінку. З точки зору більшості правників суб'єктивна сторона кримінального
правопорушення – це психічна діяльність особи, що характеризує ставлення її свідомості й
волі до вчинюваного нею суспільно небезпечного діяння та до його наслідків. Ознаками
суб'єктивної сторони є вина, мотив і мета.
Вина – це обов'язкова ознака будь-якого кримінального правопорушення, відсутність якої
виключає кримінальну відповідальність. На відміну від вини, мотив і мета становлять
факультативні ознаки складу кримінального правопорушення, які у передбачених законом
випадках можуть виступати ознаками основного або кваліфікованого складів, а також
впливати на кримінальну відповідальність, як обставини, що обтяжують або пом'якшують
покарання. Тож обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є вина у формі умислу чи
необережності; факультативними ознаками, відповідно, - є мотив кримінально протиправної
поведінки, мета кримінального правопорушення та емоційний стан.
Тож спираючись на зміст на зміст задачі ,то вина тут виступає у формі уислу так,як особа
Х.чітко усвідомлювала свої дії та передбачала настання наслідків ,за їх скоєння.
Мотивом у даній задачі виступає прагнення до збагачення через вчинення злочину.
Мета кримінального правопорушення – уявлення про бажаний результат, досягнути якого
прагне особа,а саме він прагнув заволодіти майно особи О.,про ,що певно уявляв так,як він
продумував ,як вчинити дані дії.
Щодо емоційного стану ,то це особливий психоемоційний стан у рамках осудності, який
раптово виникає внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої
образи з боку потерпілої особи. Емоції мають самостійне кримінально-правое значення
тільки тоді, коли вони представлені станом сильного душевного хвилювання (фізіологічним
афектом), а це можливо тільки при вчиненні умисного вбивства та умисного тяжкого
тілесного ушкодження в стані сильного душевного хвилювання (ст.ст. 116, 123 КК). Отже, у
цьому випадку емоційний стан лежить за межами складу даного правопорушення і тому не
може прямо впливати на кваліфікацію вчиненого.
Якщо ж говорити про умисел ,то у даній задачі має місце прямий умисел ,так як особа Х
усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності),
передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання,про це може свідчити
наявність інтелектуального моменту ,що полягає в усвідомленні особою суспільно
небезпечного характеру свого діяння та передбаченні його суспільно небезпечних
наслідків,так ,як особа Х,мала чітке уявлення про настання наслідків через його діяння,він
вчиняв їх у ввечері ,що змогло забезпечити відсутність свідків.А також наявність вольовий
момент ,який характеризується бажанням настання суспільно небезпечних наслідків,під
бажанням розуміють прагнення досягти конкретного результату, що передбачає свідому і
цілеспрямовану діяльність особи. Бажання - це воля, спрямована на досягнення чітко
визначеної мети,так,як в змісті задачі чітко сказано пр прагнення ,що можна розцінювати ,як
бажання(відібрати особисті речі потерпілого О.) ,до здійснення якого він прагнув досягнути
(погрожуючи складеним ножем потерпілому О.)
Задача 2. 
Н., відчуваючи злість до С., підмовив Я. вистрелити в того з рушниці, переконуючи його, що
рушниця заряджена тільки порохом і постріл лише налякає С. Взявши рушницю, Я.
вистрелив, але зброя виявилася зарядженою картеччю, через що С. було вбито. 
Чи є вина в гр. Н. та Я. при спричиненні смерті С.? Якщо «так», то визначте форму та
вид вини вчинених Н. та Я. кримінальних правопорушень.
Якщо «ні», то за якими підставами?
Аналізуючи зміст задачі можна сказати ,що вина  гр. Н. та Я. при спричиненні смерті С. Є.У
даному випадку вина виступає у формі прямого умислу ,оскільки громадянин Н. повністю
усвідомлював суспільну небезпеку свого діяння,передбачував його суспільно небезпечні
наслідки та він мав бажання настання таких наслідків або ж він свідомо припускав їх
настання.Відповідно до ч.1 ст.115 дане вбиство було скоєно з корисливих мотивів ,а саме з
метою помсти,тим самим громадянини Н. підговорив громадянина Я.вистрелети з рушниці,
переконуючи його, що рушниця заряджена тільки порохом і постріл лише налякає,тим самим
це свідчить про те ,що тут має містити моральний вплив на дії іншої особи.

Задача 3.
Задля охорони свого квітника електрик за фахом Т. загородив його непомітно сталевим
дротом і підключив до електромережі. Один із сусідів Т., вмикаючи електричне освітлення
вулиці, потрапив під напругу і був смертельно травмований. 
Визначте форму та вид вини вчиненого Т. кримінального правопорушення.
Дії Т. мають бути кваліфіковані за ч. 1 ст. 119 КК України як вбивство через
необережність.Ст. 23 КК України передбачає, що виною є психічне ставлення особи до
вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у
формі умислу або необережності. Тобто існує дві форми вини – умисел та необережність.
В данній задачі громадянин Т., як електрик за фахом, розумів суспільно небезпечний
характер свого діяння у вигляді підключення сталевим дротом, який він огородив квітник, до
електромережі – може вдарити током. Він передбачав суспільно небезпечні наслідки таких
дій – удар током може спричинити навіть смерть, але, зрозуміло, що не бажав таких
наслідків. Його бажання стосувалося охорони свого квітника. Т. навіть не припускав, що
його дій можуть спричинити смерть. За ч. 2-3 ст.24 ККУ прямим є умисел, якщо особа
усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності),
передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Непрямим є умисел,
якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або
бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо
припускала їх настання. За ч. 2-3 ст. 25 КК України необережність є кримінальною
протиправною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно
небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на
їх відвернення. Необережність є кримінальною протиправною недбалістю, якщо особа не
передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або
бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.В фабулі справи вказується, що Т. є
фаховим електриком. Для охорони свого квітника він загородив його непомітно сталевим
дротом і підключив до електромережі. Тобто він передбачала можливість настання суспільно
небезпечних наслідків свого діяння, оскільки був електриком за фахом, а значить проходив
спеціальне навчання щодо дії току на організм людини. Але при цьому повинен був і міг їх
передбачити, але не передбачив. Саме тому, коли один із сусідів Т., вмикаючи електричне
освітлення вулиці, потрапив під напругу, то був смертельно травмований. Тобто в даному
випадку це необережність та такий її вид, як недбалість.
 
Задача 5.
П., щоб помститися своєму знайомому Р., підпалив вночі його будинок. Він думав, що в
будинку нікого нема, однак внаслідок цього загинуло дві особи. 
Визначте форму і вид вини П. щодо підпалу та стосовно смерті людей.
Кримінальне право знає дві форми вини: умисел і необережність. Отже, можемо сказати, що
злочини можуть бути вчинені умисно (крадіжка, хуліганство тощо), через необережність
(недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів, службова недбалість тощо),
або як умисно, так і через необережність (вбивство, тяжке тілесне ушкодження тощо).
Водночас ряд злочинів з матеріальним складом сконструйовано таким чином, що окремі
ознаки об'єктивної сторони складу злочину характеризуються різними формами вини.
Таке сполучення в одному і тому ж складі злочину різних форм вини (умислу і
необережності) в теорії кримінального права зветься змішаною (подвійною, складною)
формою вини.Отже, йдеться не про якусь форму вини, якої законодавство не знає, а про
сполучення існуючих форм, бо умисел і необережність поміж собою не змішуються, а
існують самостійно, хоча і в одному злочині, характеризуючи ставлення винного до різних
ознак об'єктивної сторони складу злочину: діянню і наслідку (або наслідкам).
Є два різновиди змішаної форми вини (дехто з вчених вважає, що існує тільки один вид
змішаної форми вини).
У першому різновиді сутність змішаної вини полягає в тому, що у суб'єкта злочину наявне
різне психічне ставлення винного до вчиненого ним суспільно небезпечного діяння і до його
наслідків. Така ситуація може спостерігатись у злочинах, пов'язаних із порушенням певних
спеціальних правил (охорони надр, охорони вод, ветеринарних правил, правил ядерної або
радіаційної безпеки, безпеки дорожнього руху тощо), що тягне за собою певні шкідливі
наслідки або створює реальну загрозу завдання їх.
У другому різновиді змішаної форми вини йдеться про різне психічне ставлення до двох
різнорідних і неоднакових за тяжкістю наслідків, які є результатом одного суспільно
небезпечного діяння.
Психічне ставлення особи до діяння у злочинах цієї групи є тільки умисним, умислом
характеризується й ставлення до першого, менш тяжкого наслідку. Ставлення до другого,
більш тяжкого наслідку характеризується необережною виною. В цілому злочин
розглядається як умисний.
Згідно з фабулою задачі дії громадянина можна кваліфікувати кримінальне правопорушення
зі змішаною форми вини про різне психічне ставлення до двох різнорідних і неоднакових за
тяжкістю наслідків, які є результатом вчинення одного і того ж кр.правопорушення.Адже
відповідно до ч.2 ст.194  у даному правопорушені — умисне тяжке тілесне ушкодження, яке
спричинило смерть двох людей ,а саме діяння й перший наслідок — тяжке тілесне
ушкодження — характеризуються умисною формою вини, а ставлення злочинця до смерті
потерпілих характеризується необережністю.