70.

Дана задача відноситься до теми: «Кримінальні правопорушення проти статевої свободи

і статевої недоторканості особи, а саме примушування вступу у статевий зв'язок »
За умовою задачі: Увечері Д. і Ч. прогулювалися в міському парку. Через деякий час Д.
запропонував Ч. вступити з ним у статевий зв’язок, на що остання погодилася. Неподалік
опинилися Б. і В. Б. за фільмував на відео мобільним телефоном статевий контакт пари (Д. і
Ч.). Потім Б. і В. підійшли до Д. і Ч. та, погрожуючи опублікуванням цього відео у соціальних
мережах, запропонували Ч. задовольнити їх статеву пристрасть в обмін на видалення даного
відео. Ч. почала плакати, кричати, просила їх відпустити. Д. спробував вихопити з рук Б.
телефон для видалення відео, за що Б. і. В. вдарили його декілька разів по обличчю. На галас
у парку прибула поліція.
Треба: Вирішіть питання про відповідальність Б. і В.
Розглядаючи умову задачі, щодо відповідальності Б. і В. можемо сказати, що наявний злочин
ст.154 ККУ «Примушування до вступу у статевий зв'язок».
Стаття 154 КК передбачає відповідальність за примушування до вступу в статевий зв’язок
природним або неприродним способом особою, від якої жінка чи чоловік матеріально або
службово залежні.
Основним безпосереднім об’єктом злочину є статева свобода особи. Додатковими
об’єктами злочину, передбаченого ч. 2 ст. 154 КК, виступають честь і гідність людини, право
власності.
Потерпілим від цього злочину може бути особа як жіночої, так і чоловічої статті, незалежно
від того, виповнилось їй 18 років чи ні.
З об’єктивної сторони злочин виражається у примушуванні особи жіночої або чоловічої статі
до вступу у статевий зв’язок. Також у ст. 154 КК зазначені способи примушування у статевий
зв’язок, а саме: природним та неприродним способами.
Слід мати на увазі, що склад цього злочину може мати місце лише за умови доведеності, що
на потерпілу здійснювався вплив з використанням її матеріальної чи службової залежності
від винної особи з метою примусити її вступити в статевий зв’язок природним або
неприродним способом всупереч її волі. При цьому за змістом частини першої статті 154
КК, як роз’яснює абз. 1 п. 15 ППВСУ від 30 травня 2008 р. № 5, під статевим зв’язком
природним або неприродним способом потрібно розуміти природний статевий акт, акт
мужолозтва або лесбійства, на який відповідно до умислу винної особи, має погодитись
потерпіла особа внаслідок її примушування.
Матеріальна залежність передусім означає, що матеріальна допомога з боку суб’єкта
злочину виступає єдиним, основним або істотним джерелом існуванням потерпілої особи, і
позбавлення такої допомоги здатне поставити жінку або чоловіка у скрутне становище.
Примушування за цим злочином включає відкриту або завуальовану погрозу настання для
потерпілої особи небажаних для неї наслідків матеріального, службового або особистого
характеру, наприклад, позбавити утримання або можливості проживати на житловій площі,
звільнити з роботи, зменшити зарплату, поставити незадовільну оцінку тощо.
Дана погроза відрізняється за своїм змістом і характером від погрози при зґвалтуванні та
насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом тим, що у разі
вчинення злочину, передбаченого ст. 154 КК, життя і здоров’я потерпілої особи або її
близьких родичів не ставиться у небезпеку. Воля жінки або чоловіка не придушується і
повністю не ігнорується, хоч на неї і чиниться протиправний тиск. Крім цього, негайна
реалізація погрози, притаманної аналізованому складу злочину, неможлива, бо вона
спрямовується у майбутнє. Тобто, іноді потерпілий має вибір, погоджуватися чи ні на
статевий зв’язок.
Діяння, передбачене ст. 154 КК, сконструйоване як злочин з формальним складом, який
визнається закінченим з моменту здійснення на волю потерпілої особи психічного тиску у
різних формах. Та обставина, що жінка або чоловік погодились вступити у статевий зв'язок
або, навпаки, відхилили домагання, не впливає на кваліфікацію за ст. 154 КК.
Суб’єкт злочину є спеціальним – це особа жіночої або чоловічої статі, якій виповнилось 16
років і від якої жінка або чоловік матеріально чи службово залежні.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом: суб’єкт усвідомлював, що
використовуючи зазначені форми впливу, він домагається вступу жінки або чоловіка у
статевий зв’язок з винною особою.
Кваліфікуючими ознаками злочину є погроза: 1) знищення, пошкодження або вилучення
майна потерпілої (потерпілого), чи її (його) близьких родичів; 2) розголошення відомостей,
які ганьблять її (його) чи близьких родичів (ч. 2 ст. 154 КК).
Відомості, що ганьблять потерпілу особу або її близьких родичів, – це справжні або вигадані
дані про них, їх дії або дії, вчинені щодо них, які потерпіла особа бажає зберегти у таємниці і
розголошення яких, як на її думку, так і об’єктивно здатне скомпрометувати або принизити
честь і гідність людини (дані про інтимні сторони життя, венеричні захворювання, аморальні
вчинки, злочинну діяльність тощо).
Погроза розголосити відомості, що ганьблять потерпілу особу або її близьких родичів – це
погроза, залякування повідомити у будь-який спосіб (наприклад, з використанням засобів
масової інформації, у публічних виступах, в усній формі) про відповідні дані особам або
принаймні одній особі, яким вони не були відомі, і ознайомлення з ними потерпіла особа
бажала зберегти у таємниці.
Як в нашому випадку Б. та В. погрожували розголосити та викласти їх інтимне відео у
мережу Інтернет.
Б. та В. мають бути кваліфіковані за ст.154 ККУ , стосовно цього злочину то вони є
співучасниками, так як виконували одну об’єктивну сторону злочину.
Що, до того що вони вдарили декілька раз по лицю, за умовою задачі не зазначено на
скільки сильній був удар і які наслідки він має, але якщо припустимо що вони були легкі то,
до Д. тут має застосовуватися ст. 125ККУ « Умисне легке тілесне ушкодження», адже з
об'єктивної сторони цей злочин характеризується вчиненням тілесних ушкоджень двох видів:
1) легкого тілесного ушкодження (ч. 1 ст. 125); 2) легкого тілесного ушкодження, що
спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності (ч. 2 ст. 125).
В нашому випадку, йдеться про легке тілесне ушкодження, що не спричинило таких
наслідків, як короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності. Таким
тілесним ушкодженням е ушкодження, що має незначні скороминущі наслідки, тривалістю
не бiльш як шiсть днiв (синець, подряпина тощо). Так як вiд двох ударів, навряд чи були
нанесенні ушкодження, що були б небезпечні для життя.
Як вирішується питання про розмежування кримінальних правопорушень проти статевої
свободи та статевої недоторканості з суміжними кримінальними правопорушеннями?
Злочини проти статевої свободи та статевоï недоторканості особи становлять собою велику
суспільну небезпеку, характеризуються виключною аморальнiстю та цинічністю дій винних.
Вони, у бiльшості випадків, пов'язані з посяганням на статеву свободу особи або її статеву
недоторканість, такi злочини грубо принижують гідність потерпiлоï вiд злочину особи,
заподіюють їй глибоку психічну травму, можуть завдати серйозної шкоди її здоров'ю.
Суспільна небезпека злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи
визначається не лише посяганням на статеву свободу або статеву недоторканість особи, а й
заподіянням шкоди iншим суспiльним вiдносинам та соціальним цінностям нормальному
фізичному й психічному розвитку дітей і підлітків, здоров'ю, честi i гiдностi особи тощо.
При кваліфікації потрібно враховувати, що злочини проти статевої свободи та статевої
недоторканості - це сукупна назва злочинів, які пов'язані із задоволенням статевоï потреби у
формах, що грубо порушують встановлений у суспiльствi порядок статевих відносин, основні
принципи статевоï моральності i, якi заподіюють шкоду здоров 'ю і достоїнству громадян.
Адже принципи статевоï моральностi вiдображають пануючі в суспільстві погляди на умови і
характер i статевих відносин.
Для подальшого з'ясування особливостей кваліфікації злочинів проти статевої свободи та
статевоï недоторканості особи важливим є чітке визначення кола діянь, якi відносяться до
них, а також правильна кримінально-правова характеристика цих діянь.
Висновок: Отже, Б. і В. мають бути кваліфіковані за ст. ст. 154, 125 КК.

71.Дана задача відноситься до теми: «Кримінальні правопорушення проти статевої свободи

і статевої недоторканості особи, а саме зґвалтування»
За умовою задачі: На пікнік до озера К. і Я. виїхали з 15-річною Т. і 18-річною В. Пізніше Я.,
на прохання К., відвів В. убік, а К., залишившись з Т. наодинці, почав цілувати і пестити її,
запропонував вступити у статеві зносини. Т. сказала, що їй лише 15 років і вона не бажає
статевого контакту, проте К. продовжував наполягати, вчинивши з Т. статевий акт із
вагінальним проникненням. На крики Т. Я. не відгукнувся і не відпустив від себе В. Коли ж В.
почала кликати на допомогу, Я. затулив їй рота рукою.
Потрібно: Вирішіть питання про відповідальність К. і Я
Аналізуючи задачу можна зазначити, що наявний склад злочину ст. 152 ККУ( Зґвалтування) –
це статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з
використанням безпорадного стану потерпілої особи.
Серед злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи зґвалтування є
найбільш розповсюдженим посяганням.
об’єктом зґвалтування суспільні відносини, що забезпечують охорону сексуальної автономії
особи: статеву свободу, а якщо не досягла 16 річного віку –її статевої недоторканості.
Додатковим факультативним безпосереднім об’єктом зґвалтування виступають честь,
гідність особи, її здоров’я та життя.
В нашому випадку об’єктом крим. пр. вчиненого К. та Я. є статева недоторканість Т., бо вона
не є носієм статевої свободи бо не досягла встановленого віку.
З об’єктивної сторони зґвалтування полягає у статевих зносинах із застосуванням фізичного
насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої
особи. Склад цього злочину – формальний.
Для кваліфікації за ст. 152 КК достатньо, щоб статеві зносини супроводжувалися хоча б одним
із зазначених в законі способів: застосуванням фізичного насильства, погрозою застосування
такого насильства або використанням безпорадного стану потерпілої особи.
Фізичне насильство – це фізичне подолання опору, який чинить потерпіла особа, або
насильство, застосоване для упередження очікуваного опору, який обумовлений
небажанням вступити із ґвалтівником у статевий зв'язок.
Зґвалтування вважається закінченим злочином з моменту початку насильницького статевого
акту.
В нашому випадку дії сексуального характеру К. та Я. пов’язані із вагінальним проникненням
у тіло Т. з використанням геніталій К., без згоди Т. Дії К. мають сексуальний характер,
оскільки спрямовані на задоволення К. своєї пристрасті . Відповідно до умов задачі не
сказано, чи застосовував К. Фізичне насильство чи певну погрозу для придушення волі Т.,
однак із умов задачі випливає що Т. с 15-річною дівчинкою та скоріш за все вона не могла
чинити K. опір. Також, окрім, проникнення в тіло Т. до дій що забезпечують таке проникнення
можна віднести те що на крики Т.Я. не відгукнувся на допомогу Т. та Я. не відпустив від себе
В., коли остання почала кликати на допомогу, Я. затулив їй рота рукою.
Також в нашому випадку маж місце зґвалтування неповнолітньою особи, оскільки останнє
має місце тоді, коли воно вчиняється щодо потерпілих осіб віком до 14-18 років, в нашому
випадку Т. була 15 річною, К. знав що вчиняє насильницький статевий акт з неповнолітньою
оскільки Т. сказала що ій 15 і вона не бажає вступати в статевий контакт. Також можемо
сказати що Зґвалтування є закінченим.
Суб’єктом зґвалтування може бути будь-яка фізична осудна особа, як чоловік, так і жінка,
протилежної з потерпілою особою статі, і яка досягла 14-річного віку. Зґвалтування
неповнолітньої особи має місце тоді, коли воно вчиняється щодо осіб у віці від 14-ти до 18-ти
років.
В нашому випадку К.Я. є субєктами злочину ч.3 ст. 152 ККУ
Суб’єктивна сторона зґвалтування характеризується прямим умислом. Винний усвідомлює,
що вчиняє природний статевий акт із застосуванням фізичного насильства, погрози його
застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи, і бажає це зробити.
В нашому випадку в діях К.Я. є прямий умисел, усвідомлюють що К. вчиняє дії сексуального
характеру (без згоди на то Т.), усвідомлення суспільно небезпечної поведінки та бажає її
вчинити . Мотивом К. прагнення задовольнити свої секс. Бажання , а Я. посприяти йому у
цьому та прибрати перешкоди. Закриваючи тримаючи та закриваючи рот Б.
Дайте відповідь на запитання, чи змінилася б кваліфікація їх діянь, якби вони, змовившись
вчинити статевий акт із потерпілими, вчинили його кожен щодо своєї жертви?
При кваліфікації зґвалтування, вчиненого групою осіб, під таким зґвалтуванням потрібно
розуміти співвиконавство у вчиненні злочину, коли кожний з учасників повністю виконує
склад злочину або будь-які дії, що складають об’єктивну сторону злочину. Отже, вчинення
зґвалтування групою осіб вимагає наявності двох умов у сукупності:а) участь у вчиненні
злочину двох або більше осіб, що діють як виконавці; б) узгодженість дій учасників групи
щодо потерпілої особи.
Узгодженість дій учасників щодо потерпілої особи означає, що свідомістю кожного учасника
зґвалтування охоплюється об'єктивне сприяння один одному у вчиненні злочину, при цьому
не вимагається попередньої згоди між учасниками злочину. Якщо узгодженість відсутня, дії
винних не можуть розглядатися як зґвалтування, вчинене групою осіб.
Ні, не змінилось би оскільки групове зґвалтування може мати місце як щодо однієї особи ,
так і до декількох осіб. Причому таким визначається й випадки, коли суб’єкт крим.
правопорушення діючи узгоджено стосовно кількох потерпілих, потім вчиняють дії секс.
Характеру кожен з однією з них.
Яким є зміст обставини, що обтяжує кримінальну відповідальність за ч. 3 ст. 152 КК України .
системо утворюючим критерієм обставин, що обтяжують зґвалтування, є тяжкість вчиненого
злочину, який обумовлений наявністю цієї обтяжуючої обставини.
Ст. 152 КК України складається із чотирьох частин. Так, ч.2 ст. 152 КК містить такі обтяжуючі
обставини: зґвалтування, вчинене повторно або особою, що раніше вчинила будь-який
злочин, передбачений статтями 153-155 КК України; ч.3 ст. 152 КК - зґвалтування, вчинене
групою осіб, або зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього; ч.4 ст. 152 КК -
зґвалтування, що потягли особливо тяжкі наслідки, а так само зґвалтування малолітньої чи
малолітнього.
Висновок: Дії К. класифікуємо за ч.3 ст.152 ККУ ( зґвалтування вчинене групою осіб, або
зґвалтування неповнолітньої), а дії Я. класифікуємо за ч.5 ст.27 та ч.3 ст.152 ККУ
( пособництво у зґвалтуванні вчинене групою осіб)

75. Дана задача відноситься до теми: «Кримінальні правопорушення проти статевої свободи
і статевої недоторканості особи»
За умовою задачі: Є. зупинила таксі і попросила водія А. підвезти її додому. Незабаром вона
зрозуміла, що авто рухається в іншому напрямку. У відповідь на її зауваження А., погрожуючи
вбивством, почав домагатися статевого акту. Злякавшись, Є. під час руху автомобіля
вискочила з нього, але потрапила під інший автомобіль, який рухався в тому ж напрямку, і
внаслідок отриманих ушкоджень у подальшому була визнана інвалідом другої групи. Не
зупиняючись, А. продовжив рух і зник з місця події.
Питання: Якою буде правова оцінка діяння А.?
Хото дій А. то перш за все його дії мають бути кваліфіковані за зґвалтування згідно ст. 152ККУ
Об’єктом злочину є статева свобода чи недоторканість особи в даному випадку Є.
Під статевою свободою розуміється право самостійно обирати собі партнера і вступати з ним
у статеві зносини без ні якого примусу. Статева недоторканість- це абсолютна заборона
вступати у природні статеві контакти з особою, яка в силу певних обставин не є носієм
статевої свободи, всупереч її справжньому волевиявленню.
Об’єктивна сторона злочину- полягає у статевих зносинах, які поєднуються із: 1)
застосуванням фізичного насильства; 2) погрозою його застосування (воля потерпілої особи
придушується) або 3) використанням безпорадного стану потерпілої особи (її воля
ігнорується). Важливим моментом, є що злочин є закінченим з моменту початку статевого
акту всупереч волі потерпілого. Тому в нашому випадку, злочин є незакінченим .
Погроза фізичним насильством як ознака об'єктивної сторони зґвалтування являє собою
різного роду психічне насильство, що застосовується до потерпілої від злочину особи для
того, щоб зламати її опір. У статті 152 КК при окресленні зґвалтування застосування погрози
фізичним насильством поставлено в один ряд із застосуванням фізичного насильства, отже,
ця погроза є рівнозначною фізичному насильству, вона повинна бути безпосередньою і може
негайно бути виконана суб'єктом злочину. Цей характер погрози і можливість її негайного
виконання ставлять потерпілу особу в безвихідний стан, змушують поступитися домаганням
ґвалтівника. Внаслідок такого насильства воля потерпілої особи паралізується.
3а своїм змістом погроза при зґвалтуванні полягає в негайному застосування тільки фізичного
насильства. Наприклад, погроза вбити, покалічити. Погроза повинна бути дійсною, а не
удаваною, і розцінюватися потерпілою особою як реальна небезпека для її життя або
здоров'я чи близьких їй осіб, родичів. При кваліфікації потрібно мати на увазі, що така
погроза повинна сприйматися потерпілою як реальна , виходячи з часу, місця та обстановки,
що склалася.
Суб’єктом злочину є особа яка досягла 14-річного віку .
Суб’єктивна сторона злочину- характеризується прямим умислом. Винний усвідомлює, що
вчиняє природний статевий акт із застосуванням фізичного насильства, погрози його
застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи, і бажає це зробити.
Мотиви зґвалтування можуть бути різні помста, бажання принизити людину, задоволення
статеве…
За умови задачі: Є. вибігла з машини, та потрапила під інший автомобіль , як наслідок
отримала ушкоджень у подальшому була визнана інвалідом другої групи.
Дії А. передбачені такими які спричинили тяжкі наслідки. Адже коли при зґвалтуванні чи
замаху на цей злочин через власні дії ( наприклад вистрибнула із машини і потрапила під
іншу в наслідок отримала ушкодження і інваліда 2 групи) буде застосовуватися ч. 5 ст.152 ККУ
Як законодавець визначив обставини, що обтяжують кримінальну відповідальність за
вчинення кримінальних правопорушень проти статевої свободи і статевої недоторканості
особи? Їх зміст?
Системо утворюючим критерієм обставин, що обтяжують зґвалтування, є тяжкість вчиненого
злочину, який обумовлений наявністю цієї обтяжуючої обставини.
Ст. 152 КК України складається із чотирьох частин. Так, ч.2 ст. 152 КК містить такі обтяжуючі
обставини: зґвалтування, вчинене повторно або особою, що раніше вчинила будь-який
злочин, передбачений статтями 153-155 КК України; ч.3 ст. 152 КК - зґвалтування, вчинене
групою осіб, або зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього; ч.4 ст. 152 КК -
зґвалтування, що потягли особливо тяжкі наслідки, а так само зґвалтування малолітньої чи
малолітнього Або дії вчинені щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з
якою перебував ц відносинах, щодо зв’язку з професійного чи громадського обов’язку, або
жінки яка знаходиться у стані вагітності.
Яким чином встановлюється зміст оцінних понять у кримінальному праві?
оцінні поняття – це неконкретизовані у кримінальному законодавстві поняття, зміст та обсяг
яких визначаються відповідно до конкретних обставин справи.
вважаємо можливим запропонувати визначення оціночних понять у кримінальному праві як
відносно визначеної кримінально-правової категорії, що виражає вказівку на загальні ознаки
складу кримінального правопорушення та інших фактів, що мають значення для
кримінального провадження, зміст якої не є формально визначеним та інтерпретується
шляхом аналізу обставин кримінального провадження та їх співвідношення з положеннями
кримінального закону.
Висновок: Аналізуючи задачу можна зазначити, що А. має нести відповідальність за ч.3 ст. 15
та ч.5 ст.152 ККУ, як незакінчений замах зґвалтування , який спричинив тяжкі наслідки.
80. Дана задача відноситься до теми: «Кримінальні правопорушення проти статевої свободи
і статевої недоторканості особи»
За умовою задачі: Ш. і К., які працювали у одному відділі з Л., постійно переслідували
останню, набридаючи їй коментарями з сексуального змісту, голосно називали її «старою
дівою» і «билися об заклад, що вона незаймана», одного разу прикріпили на екран її
робочого комп’ютеру непристойну карикатуру з неї, глузували і презирливо жартували з
приводу її інтимного життя.
Постають завдання: Яку правову оцінку слід дати діянням Ш. і К.?
В діях Ш. і К. наявний склад злочину як хуліганство згідно ст. 296ККУ. Бо колеги не вчиняли
дій які би ми могли віднести до примушування до вступу у статевий зв'язок або сексуально
насильства. Розглядаючи склад злочину ст.296 КК
Об'єкт Основний безпосередній об'єкт хуліганства - громадський порядок. Додатковим
факультативним об'єктом можуть виступати здоров'я особи, авторитет органів державної
влади, громадська безпека.
Об’єктивна сторона не конкретизована. Аналіз диспозиції ст. 296 показує, що обов'язковою
ознакою об'єктивної сторони цього злочину є лише вчинення діяння. Саме ж діяння полягає в
грубому порушенні громадського порядку. яке супроводжуються особливою зухвалістю чи
винятковим цинізмом. Кримінальне караним є грубе порушення громадського порядку.
Грубість порушення громадського порядку визначається з урахуванням місця вчинення
хуліганських дій. Їх тривалості, кількості i характеристики потерпілих, ступеня порушення їхніх
прав та законних інтересів тощо.
Суб'єкт кримінального правопорушення - фізична осудна особа, якій на момент вчинення
злочину виповнилося 14 років, згідно з положеннями частини другої статті 22 КК України.
Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується наявністю прямого
умислу, а також обов'язкової ознаки хуліганства - мотиву явної неповаги до суспільства, тобто
очевидна, демонстративна зневага винного до встановлених у суспільстві правил поведінки.
Яким чином українській законодавець вирішує питання про сексуальні домагання?
Стаття 154 чинного Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за
примушування до вступу в статевий зв’язок особою, від якої жінка чи чоловік матеріально
або службово залежні.
Відповідно до ст. 1 ЗУ « Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», під
сексуальним домаганнями розуміють дії сексуального характеру вираженні
словесно( погрози, залякування, непристойні зауваження) або фізичне( доторкання,
поплескування), що принижують чи ображають осіб, які перебувають у відносинах труд.,
службового, матеріального чи іншого підпорядкування.
Як Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від
08.09.2005 р. № 2866-IV, у редакції від 07.01.2018 р., вирішено питання про санкційність
сексуальних домагань?
Стаття 17 цього Закону регулює питання забезпечення рівних прав та можливостей жінок і
чоловіків у праці та одержаннi винагороди за неï, там зазначено, що роботодавець
зобов'язаний вживати заходів щодо унеможливлення та захисту від випадків сексуальних
домагань та інших проявів насильства за ознакою статі.
Також ЗУ «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» передбачає
можливість оскарження дискримінації за ознакою статі та сексуальних домагань, насильства
за ознакою статi i можливiсть вiдшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди,
завданих унаслідок дискримінації за ознакою статі чи сексуальних домагань, насильства за
ознакою статі. Це ст. ст. 22, 23, 24 Закону.
Проведіть розмежування злочинів, передбачених ст. 153 КК та ст. 296 КК.
Для відмежування треба проаналізувати об'єктивну сторону кримінального правопорушення
передбаченого цими двома стаття кримінального закону.
Об'єктивна сторона сексуального насильства (ст. 153 КК) полягає у задоволенні статевої
пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його
застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи. Під задоволенням
статевої пристрасті неприродним способом потрібно розуміти будь-які дії сексуального
характеру незалежно від ïх гетеро або гомосексуальноï спрямованості (крім природного
статевого акту), які здатнi задовольнити статеву пристрасть чоловіка або жiнки.
Це, зокрема, мужолозтво, лесбіянство, орогенітальний контакт (coitus per os) жiнки з
чоловiком або чоловiка з чоловiком, сурогатні форми статевих зносин, якi iмiтують
природний статевий акт, садистськi дiï сексуального характеру (наприклад, проникнення у
піхву жінки певним предметом), сексуальний мазохізм, при якому задоволення статевої
пристрасті винного відбувається в процесі заподіяння потерпiлiй особi фiзичних мордувань.
Об'єктивна сторона хуліганства в самому КК не конкретизована, але якщо проаналізувати
диспозицію ст. 296 КК, то можна зрозумiти, що обов'язковою ознакою об'єктивної сторони
цього злочину є лише вчинення діяння. Саме ж діяння полягає в грубому порушенні
громадського порядку, яке супроводжуються особливою зухвалістю чи винятковим
цинізмом.
Хуліганство може полягати у застосуванні насильства (побоїв, заподіяння тілесних
ушкоджень) до потерпілих, знищенні або пошкодженнi майна, безладнiй стрiлянин,
використанні сильнодіючих речовин з метою зірвати проведення масового заходу, проявах
безсоромності, знущаннi над без порадними безпорадними людьми тощо.
Ознакою об'єктивної сторони хуліганства такi дiяння стають з урахуванням місця, часу й
обстановки, iнших об'єктивних ознак, а також мотивів їх вчинення.
Кримінальне караним є грубе порушення громадського порядку. Грубість порушення
громадського порядку визначається з урахуванням місця вчинення хуліганських дій. Їх
тривалості, кiлькостi i характеристики потерпілих, ступеня порушення ïхнiх прав та законних
інтересів тощо. Таким чином, грубе порушення громадського порядку має місце тоді, коли
йому заподіюється істотна шкода, коли хуліганство пов'язане з посяганням на iншi
правоохоронювані цiнностi, задля збереження яких підтримується громадський порядок,
коли це зачіпає важливi iнтереси чи iнтереси багатьох осіб, коли вiдновлення порядку
вимагає значних, тривалих зусиль.
Висновок: підводячи підсумок треба зазначити, в задачі наявний склад хуліганства, так як в
діях Ш. і К. можна відстежити неповагу до суспільства, що є мотивом умислу з суб'єктивної
сторони, і до того ж, на мою думку, злочинці хотіли самостверджуватись за рахунок
приниження своєї колеги. І до того ж, в нашій ситуацiï має місце ще така кваліфікаційна
ознака, як вчинення злочину групою осіб. Тож остаточною кваліфікацією дій Ш. і К. с ч. 2 ст.
296 КК.
Примітка: Наявний мобінг- слід розуміти форму психологічного насилля, яка полягає в
тривалому та систематичному цькуванні працівника в колективі, сексуальному
домаганні, психологічному тиску на нього з метою подальшого звільнення. Одним із
варіантів пропонуємо доповнити розділ V Особливої частини самостійною статтею,
перша частина якої передбачала б кримінальну відповідальність за порушення прав
працівника шляхом застосування психологічного насилля або інших елементів мобінгу,
якщо ці дії спричинили тяжкі наслідки або вчинені службовою особою, а друга – якщо ці дії
спричинили особливо тяжкі наслідки. Ще одним із варіантів вирішення ситуації
вбачається доповнення ст. 67 КК України “Обставини, які обтяжують покарання”
пунктом “вчинення злочину з застосуванням систематичного психологічного
притиснення працівника з боку працедавця або інших працівників (мобінгу)”.