Задача 7. До Дзержинського районного суду м.

Харкова звернувся Гавриленко

М., зазначаючи, що внаслідок падіння дерева на його авто в Московському районі м.
Харкова, йому спричинено майнову шкоду. Як випливає із досудової переписки його
адвоката з представниками Харківського міськвиконкому, за стан зелених насаджень у
місті відповідає КП «Жилкомсервівс». Представник КП «Жилкомсервіс» у судовому
засіданні заявив, що його організація не займається зеленими насадженнями, за них
відповідає КП «Харківзеленбуд», про що були надані відповідні документи.
Гавриленко М. заявив клопотання про заміну неналежного відповідача на належного,
але суд притягнув КП «Харківзеленбуд» як співвідповідача у справі.
Чи правомірні дії суду? Хто такий неналежний відповідач і який порядок його
заміни?
РІШЕННЯ:
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає
справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в
межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або
витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 175 ЦПК України передбачено, що викладаючи зміст позовної заяви,
саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Ч. 2 ст. 51 ЦПК. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за
позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за
правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового
засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним
відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Ч. 3 ст. 51 ЦПК. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій
цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює
первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе,
що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого
співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Ч. ч. 4, 5 ст. 51 ЦПК. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного
відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або
залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Відповідач,
замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових
витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про
розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.
Рішення Верховного Суду від 07.10.2020 р. у справі № 705/3876/18.
«Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного
правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права,
свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв’язку з позовною
вимогою, яка пред’являється до нього.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів,
щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за
вимогою особами.
ВС підкреслив, що для правильного вирішення питання щодо визнання
відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов’язку відповідати за
даним позовом. Установлення цієї умови – підстава для ухвалення судового рішення
про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови,
суд повинен мати дані про те, що обов’язок відповідати за позовом покладено на
іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку,
коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного
відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як
відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за
пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги
позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.
Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову –
обов’язком суду, який виконується під час розгляду справи (Висновок Великої Палати
Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Пред’явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у
відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача
здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи
суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті
заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати
Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц)».
Таким чином:
По-перше, суд на підставі норм матеріального права, які регулюють спірні
відносини між сторонами у справі, має встановити, що вимога позивача пред’явлена
до особи, яка не несе відповідальності за поданим позовом.
По-друге, необхідно встановити особу, яка відповідно до закону зобов’язана
нести відповідальність перед позивачем у відносинах, з яких виник спір про право.
По-третє, суд замінює первісного відповідача належним відповідачем за
наявності клопотання позивача, не закриваючи та не зупиняючи при цьому
провадження у справі. Отже, заміна неналежного відповідача належним може
відбутися тільки за клопотанням позивача, тобто за його волевиявленням. Первісний
відповідач визнається неналежним лише в процесі здійснення процедури заміни.
ВИСНОВОК. У зв’язку із зазначеним загальними правилами будуть такі:
 право на заміну відповідача/залучення співвідповідача належить виключно
позивачу;
 така можливість має бути оформлена клопотанням позивача;
 клопотання має бути подано до закінчення підготовчого засідання, а у разі
розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження — до
початку першого судового засідання;
 якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі
про підставу залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача —
суд може задовольнити клопотання і на більш пізній стадії, але до завершення
розгляду справи, тобто проголошення судового рішення.

Задача 9. Гнатенко І. звернулася з позовом до Задорожнього М. про розірвання

договору довічного утримання. В позовній заяві позивачка зазначала, що всупереч
умовам договору відповідач не турбувався про неї належним чином, вона весь час з
моменту укладання договору знаходилася у скрутному матеріальному становищі. Під
час розгляду справи в суді Гнатенко І. померла. ЇЇ донька Байрачна В. подала до суду
клопотання з проханням допустити її до участі у справі як правонаступника померлої
матері. Суд клопотання задовольнив і допустив Байрачну В. до участі у справі як
правонаступника Гнатенко І., після чого позов задовольнив.
Чи правомірні дії суду? Що таке правонаступництво у цивільному процесі?
РІШЕННЯ:
Ч. 1 ст. 55 ЦПК. У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи,
заміни кредитора чи боржника у зобов’язанні, а також в інших випадках заміни особи
у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника
відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Ч. 2 ст. 55 ЦПК. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу
правонаступника, обов’язкові для нього так само, як вони були обов’язкові для особи,
яку він замінив.
Під процесуальним правонаступництвом, таким чином, слід розуміти заміну у
процесуальних відносинах сторони або третьої особи у справі ії правонаступником, до
якого переходять усі процесуальні права та обов’язки особи, яка вибула з процесу у
зв’язку із зміною суб’єктів у спірних матеріальних відносинах з підстав, передбачених
у законі.
 За змістом зазначеної норми закону підставою для правонаступництва у
процесуальних відносинах є правонаступництво у спірних матеріальних відносинах, з
яких виник спір про право, що є предметом судового розгляду.
Підставами правонаступництва у матеріальних відносинах є:
 смерть фізичної особи або оголошення особи померлою (статті 47, 1216 ЦК);
 припинення юридичної особи (статті 104–108 ЦК);
 заміна кредитора чи боржника у зобов’язанні (статті 512–523 ЦК) ;
 інші випадки заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір.
Утім слід враховувати, що спірні матеріальні відносини не допускають
правонаступництва, якщо права та обов’язки суб’єктів нерозривно пов’язані з їх
особистістю.
Ст. 744 ЦК. За договором довічного утримання (догляду) одна сторона
(відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок,
квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну
цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням
та (або) доглядом довічно.
За умовою задачі:
 Гнатенко – відчужувач
 Задорожній – набувач
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та
обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не
припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду)
може бути розірваний за рішенням суду, зокрема, на вимогу відчужувача або третьої
особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного
виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини.
Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв’язку з
невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків за договором є
повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (ч. 1 ст.
756 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та
обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб
(спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі
права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не
припинилися внаслідок його смерті.
 Правовідносини, що не допускають правонаступництво, визначені ст. 1219 ЦК
України.
Ч. 1 ст. 55 ЦПК. У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи,
заміни кредитора чи боржника у зобов’язанні, а також в інших випадках заміни особи
у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника
відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Під процесуальним правонаступництвом, таким чином, слід розуміти заміну у
процесуальних відносинах сторони або третьої особи у справі ії правонаступником, до
якого переходять усі процесуальні права та обов’язки особи, яка вибула з процесу у
зв’язку із зміною суб’єктів у спірних матеріальних відносинах з підстав, передбачених
у законі.
За змістом зазначеної норми закону підставою для правонаступництва у
процесуальних відносинах є правонаступництво у спірних матеріальних відносинах, з
яких виник спір про право, що є предметом судового розгляду. Заміна суб’єктів
матеріальних правовідносин можлива внаслідок смерті громадянина, який був
суб’єктом таких правовідносин.
Ч. 2 ст. 55 ЦПК. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу
правонаступника, обов’язкові для нього так само, як вони були обов’язкові для особи,
яку він замінив.
Предметом позовних вимог є захист права на майно, яке в разі
обґрунтованості позову може бути успадковано. Отже, правовідносини, з яких у
сторін по справі виник спір, є майновими, а тому правонаступництво
допускають.
ВС КЦС справа №310/5175/15-ц від 30.06.2021 р. Оскільки позов про розірвання
договору довічного утримання пред'явлено за життя відчужувача, факт смерті
відчужувача до вирішення справи судом допускає правонаступництво у спірних
правовідносинах, тому оспорюваний договір довічного утримання може бути
розірвано.
Вказана позиція – можливість правонаступництва у спірних правовідносинах –
підтверджується і судовою практикою: Постановою ВСУ від 25.12.2013 р. у справі №
6-142цс13, Ухвалою ВСУ від 16.01.2008 р., Ухвалою ВСУ від 16.05.2007 р., Ухвалою
ВССУ від 26.08.2015 р., Ухвалою ВССУ від 05.02.2014 р., Ухвалою ВССУ від
02.07.2014 р., Ухвалою ВССУ від 30.01.2013 р., Ухвалою ВССУ від 10.04.2013 р.
Таким чином, позов про розірвання договору довічного утримання
пред’явлено за життя Гнатенко І. (відчужувача), факт смерті відчужувача до
вирішення справи судом допускає правонаступництво у спірних правовідносинах,
тому відповідно до ст. 55 ЦПК України судом першої інстанції обґрунтовано
залучено до участі у справі правонаступника (Байрачна В.) відчужувача
(Гнатенко І.), що відповідає правовому висновку Верховного Суду України,
викладеному у постанові від 25 грудня 2013 року у справі №6-142цс13.
Задача 11. «Укрексімбанк» звернувся з позовом до Рудяк М. і Марченко Г.,
вимагаючи стягнення заборгованості за кредитним договором. В позовній заяві банк
зазначив, що кредит був наданий Рудяк М., і заборгованість складає 225000 грн., а
Марченко Г. виступав поручителем за цим кредитним договором. В судовому
засіданні Марченко Г. заявив, що він є не єдиним поручителем за кредитними
зобов`язаннями Рудяк М., іншим поручителем також є Кривобок Є. Марченко заявив
клопотання про притягнення Кривобока Є. до участі у справі як співвідповідача. Суд
відмовив у задоволенні клопотання.
Чи правомірні дії суду? Що таке обов`язкова та факультативна співучасть?
РІШЕННЯ:
Стаття 51 ЦПК. Залучення до участі у справі співвідповідача. Заміна
неналежного відповідача
1. Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення
підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного
позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у
ній співвідповідача.
Правило про залучення належного відповідача або співвідповідача цілком
розраховане лише на ініціативу позивача. Якщо він не буде згодний з заміною, суд
не має права залучати іншого відповідача ані замість неналежного відповідача, ані
як співвідповідача. Якщо відповідач дійсно неналежний, що буде доведено в ході
розгляду справи, суд відмовляє у задоволенні позову.
У відповідності до статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником
зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед
кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову
(субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник,
включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків,
якщо інше не встановлено договором поруки.
Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо
інше не встановлено договором поруки.
Згідно з приписами статті 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку
боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання
обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-
кого з них окремо.
 Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із
солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних
боржників.
Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не
буде виконаний у повному обсязі.
Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора
заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з
кредитором, у яких цей боржник не бере участі.
Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє
обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Отже, закон не містить у цьому випадку вимоги щодо так званої
обов'язкової процесуальної співучасті, тобто, законом передбачено право позивача
звернутися за стягненням заборгованості до кожного з боржників окремо.
При вирішенні цього питання судам слід звернути увагу на правову позицію
Верховного Суду, висловлену в постанові від 19.12.2011 у справі №6-84цс11.
Згідно із ч.1 ст.543 ЦК у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних
боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному
обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
За законом у цьому випадку немає так званої обов’язкової процесуальної
співучасті, тобто законом передбачено право позивача звернутися в суд з позовом до
кожного з боржників окремо. Крім того, предметом спору є різні самостійні договірні
відносини: між кредитором і боржником — за кредитним договором; між кредитором і
поручителем — за договором поруки, або ж ці відносини можуть врегульовуватись
одним кредитним договором, що не змінює суті окремих договірних відносин.
Так, у постанові від 19.12.2011 року у справі № 6-84цс11 ВСУ дійшов висновку,
що кредитор може поставити вимогу про сплату боргу, як до боржника, так і до
кожного з поручителів, без пред'явлення вимог до боржника.
До цього деякі суди (зокрема ВССУ у справі, переглянутому ВСУ) вважали
необгрунтованим пред'явлення кредитором позову тільки до поручителів, без
пред'явлення вимог до боржника, і на цій підставі в позові відмовляли.
Але ВСУ у згаданому вище рішенні вказав таким судам на те, що згідно ст.
554 ЦК поручителі, як правило, несуть з боржником солідарну відповідальність
перед кредитором. А згідно з ч. 1 ст. 543 при солідарному зобов'язанні боржників
кредитор має право вимагати виконання обов'язку як від усіх боржників разом,
так і від кожного окремо. В даному випадку немає так званої обов'язкової
процесуальної співучасті, а тому кредитор може звернутися до кожного з
боржників окремо. До того ж, у даному випадку мають місце різні самостійні
договірні відносини: між кредитором і боржником за договором кредиту і між
кредитором і поручителем за договором поруки.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного
цивільного суду у справі № 707/2-1006/2011 від 28.04.2021 р.
ВС зауважив, що суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які
залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини
відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших
відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу
за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
!!! Таким чином, Марченко не мав права заявляти клопотання про
притягнення Кривобока до участі у справі як співвідповідача, оскільки Марченко є
відповідачем, а притягнення до участі у справі може бути тільки за клопотанням
позивача або за ініціативою суду (якщо наявна обов’язкова співучасть). У нашому
випадку відсутнє клопотання позивача «Укресімбанка» і відсутня обов’язкова
співучасть.
Залучення співвідповідача може мати місце:
1) за клопотанням позивача;
2) за ініціативою суду.
Щодо першого випадку, якщо позов було пред’явлено до одного відповідача, але
буде встановлено, що існують інші особи, які повинні відповідати за позовом,
оскільки вони також є суб’єктами спірних матеріальних правовідносин, то за
клопотанням позивача суд може залучити цих осіб до участі у справі як співучасників,
тобто співвідповідачів {наприклад солідарна відповідальність).
Щодо другого випадку, якщо позивач не дає згоди на залучення іншої особи як
співвідповідача, суд може залучати іншу особу як співвідповідача за власною
ініціативою. Тобто йдеться про залучення до участі у справі іншої особи як
співвідповідача за ініціативою суду, а не про заміну неналежного відповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну неналежного відповідача іншою особою чи
залучення у справі відповідачів, то суд має розглядати справу за первісно заявленим
позовом та відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог, а не залучати при
цьому іншу особу як співвідповідача чи залучати до справи належного відповідача за
власною ініціативою.

Задача 13. Водій ТОВ «Трансавто» Кучеренко Д. під час керування

автобусом вчинив дорожню аварію, внаслідок чого було заподіяно шкоду Дмитренко
С., який звернувся до суду з позовом до ТОВ «Трансавто», вимагаючи відшкодування
вартості пошкоджених речей. Під час розгляду справи відповідач звернувся до суду з
клопотанням про залучення до участі у справі Кучеренко С. як третьої особи, яка не
заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Суд це клопотання задовольнив.
Чи правильні дії суду? Який процесуальний статус третіх осіб, які не
заявляють самостійних вимог щодо предмета спору?
РІШЕННЯ:
Чи правильні дії суду?
Ч. 1 ст. 53 ЦПК. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо
предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до
закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового
засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у
разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов’язки щодо
однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою
учасників справи.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 ЦПК України якщо суд при вирішенні питання
про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить,
що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у
справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють
самостійних вимог щодо предмета спору.
Враховуючи, що Кучеренко Д. керував транспортним засобом на час скоєння
ДТП та МОЖЛИВО перебував у трудових відносинах з ТОВ «Трансавто», рішення по
справі може вплинути на права та обов`язки вказаної особи, його слід залучити до
участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета
спору.
Стаття 1172 ЦК. Відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди,
завданої їхнім працівником чи іншою особою
1. Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім
працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
2. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв
за завданням замовника.
3. Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану
їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої
діяльності від імені товариства чи кооперативу.
!!! Роботодавець (або підприємницьке товариство), який відшкодував шкоду за
працівника (учасника підприємницього товариства), не залишиться скривдженим. У
такому разі в нього є право звернутися з регресною вимогою до працівника (ч. 1 ст.
1191 ЦКУ).
Ч. 1 ст. 1191 ЦК. Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має
право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого
відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Отже, якщо між Кучеренком і ТОВ був укладений трудовий договір:
 Якщо водій-працівник при виконні трудових обв’язків потрапляє у ДТП і завдає,
зокрема, матеріальної шкоди, обов’язок щодо її відшкодування
покладається на роботодавця. Це правило не залежить від виду трудового
договору.
 Якщо роботодавець відшкодував шкоду, то він має право звернутися до
водія-працівника з регресною вимогою. Водночас у загальному випадку він
може стягти з нього суму, що не перевищує середньомісячного заробітку.
 В окремих випадках роботодавець звільняється від обов’язку відшкодувати
шкоду, заподіяну працівником. Зокрема, якщо працівник заволодів
транспортним засобом роботодавця неправомірно (наприклад, використав його
для особистих цілей).
Який процесуальний статус третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог
щодо предмета спору?
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не є
учасниками спірних матеріальних правовідносин. Вони перебувають із сторонами у
певних правовідносинах, які можуть в майбутньому змінитися внаслідок
постановлення судом рішення у справі. Такі треті особи беруть участь у справі «на
боці» сторони, або позивача, або відповідача. І саме з цією стороною у третьою
особи є правовий зв’язок, правовідносини, які можуть змінитися в майбутньому,
НАПРИКЛАД, якщо сторона в процесі в майбутньому отримує право регресу до
третьої особи внаслідок виконання рішення у справі.

Задача 16. Савченко П. звернувся з позовом до Холодного М. про витребування

свого автомобіля марки Toyota Camry з чужого незаконного володіння. Автомобіль
був викрадений у нього і через рік знайдений органами поліції у відповідача. Суд
відкрив провадження у справі. У відзиві на позовну заяву відповідач заявив, що цей
автомобіль він придбав у Бондаренко А., надавши відповідні документи. За день до
першого засідання по справі до суду надійшла позовна заява від страхової компанії
«Зевс-страхування», в якій компанія просить допустити її до участі у справі як третю
особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. В обґрунтування своєї
позиції страхова компанія заявила, що автомобіль Toyota Camry був застрахований
Савченко П. і після його викрадення йому страховою компанією була виплачена його
вартість, після чого згідно з умовами договору всі майнові права на автомобіль в разі
його знайдення перейшли до страхової компанії.
Які дії повинен вчинити суддя в цій справі?
РІШЕННЯ:
Третіми особами, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, є
суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у відкрите
провадження у справі з метою захисту своїх особистих прав, свобод чи інтересів,
пред'явивши позов до однієї чи обох сторін.
Характерною ознакою таких oсіб є саме пред'явлення самостійної вимоги щодо
предмета матеріального спору між сторонами, а не наявність самостійних прав на
нього, оскільки такі права можуть бути визначені тільки рішенням суду.
Особливість третіх осіб полягає в тому, що вони із самостійними вимогами
можуть і не вступати в процес у справі між сторонами, а порушити справу самостійно
— подати позовну заяву до тієї із сторін, яка, одержавши позитивне рішення суду на
свою користь, порушила чи поставила під загрозу їхні права та інтереси з приводу
спірного об'єкта. Оскільки процесуальною формою втілення самостійної вимоги
третьої особи буде позовна заява, то у ній треба викласти зміст позовних вимог,
обставини, що обгрунтовують ці вимоги щодо предмета спору між сторонами, із
зазначенням доказів, що стверджують позов. Так підтверджується зв'язок між
вимогою третьої особи та спірними правовідносинами сторін. Саме на нього і на
об'єкт їхнього матеріального спору спрямовується вимога третьої особи, повністю чи
частково виключаючи вимогу позивача або зустрічний позов відповідача. Але такою
вимога третьої особи стане тоді, коли вона матиме спільні елементи з первісним
позовом. В обох вимогах— спільний предмет, оскільки він визначається одними і
тими самими спірними матеріальними правовідносинами.
Збігається і зміст позовів, оскільки самостійна вимога за правилом заявляється
на предмет спору, тобто повинна суміщатися з первісною.
Фактично, договором страхування було встановлено, що у разі втрати авто
(його викрадення у тому числі) страхова відшкодовує вартість авто та набуває
права на таке авто.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про страхування» правила страхування
розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають
реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення
відповідного виду страхування. Правила страхування повинні містити, зокрема:
порядок і умови здійснення страхових виплат; строк прийняття рішення про
здійснення або відмову в здійсненні страхових виплат; причини відмови у страховій
виплаті або виплаті страхового відшкодування.
 Тобто, ці умови могли бути закріплені та узгоджені зі сторонами. Оскільки,
страхова виконала свій обов'язок, то вона набула права на цей автомобіль, а тому
також має право вступити у процес та пред'являти вимоги на такий
автомобіль.
Ч. 1 ст. 52 ЦПК. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета
спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до
початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку
спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.
Наприклад, у справі № 711/4458/16-ц договором страхування було викладено
схожі умови, зокрема згідно з пп. 12.3.7 страхувальник зобов'язаний у разі угону/
викрадення транспортного засобу, а також при прийнятті страховиком рішення
відповідно до пп. 15.11.2 договору, здійснити передачу (забезпечити передачу, якщо
страхувальник не є власником транспортного засобу) прав власності на застрахований
транспортний засіб на користь страховика згідно з чинним законодавством за власний
рахунок, шляхом укладення договору про передачу права власності (абандон), а також
передати страховику свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу і повний
комплект оригінальних ключів від викраденого транспортного засобу або довідку
МВС про їх вилучення.
Тобто, після виплати страхового відшкодування, страхова компанія має
права на цей автомобіль, а тому може вступити у справу з вимогою на це авто.
Отже, строк страховою для вступу у процес третьою особою порушено не
було, а отже суд має ухвалою залучити третю особу до справи.

Задача 19. Довженко вирішив звернутися до суду з позовом про захист

честі і гідності та відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн у зв'язку з
тим, що його 14-річна донька зазнала у школі булінгу з боку однокласників у зв'язку з
наявністю у неї зайвої ваги.
Вважаючи, що він самостійно не впорається зі складанням позовної заяви,
представництвом інтересів його доньки та участю в судових засіданнях, Довженко
доручив представляти у суді його інтереси та інтереси доньки своєму сусідові
Коваленку, який навчається в юридичному ВУЗі. З цією метою Довженко видав
Коваленкові довіреність. Суд відкрив провадження за позовною заявою, підписаною
представником.
Оцініть дії суду. Які види представництва мають місце у даній справі? Чи
може Коваленко бути представником у цій справі? Хто може бути
представником в даній категорії справ? Чи відноситься ця категорія справ до
малозначних? Який порядок оформлення довіреності?
 РІШЕННЯ:
Які види представництва мають місце у даній справі?
У даній справі має місце такі види представництва: законним представником та
представництво іншою особою.
Оцініть дії суду.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду
в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою
особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Ч. 2 ст. 59 ЦПК. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від
чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких
обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі,
піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких
справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена.
Ч. 3 ст. 59 ЦПК. Законні представники можуть доручати ведення справи в суді
іншим особам.
По-перше, справа стосується прав та інтересів доньки, саме тому вона має бути
позивачем у даній справі. По-друге, батько має бути законним представником (а не
позивачем), який може як представляти її iнтереси, так i доручити ведення справи
представнику.
Статтею 201 Цивільного Кодексу України встановлено, що честь і гідність
особи є особистим немайновим благом, яке охороняється законом. Відповідно до
статті 297 людина має право звернутися до суду з позовом про захист її честі та
гідності.
Крім того, у контексті засудження наклепу, статтею 277 закріплене право
кожної особи на спростування поширеної про неї недостовірної інформації.
Статтею 23 Кодексу також забезпечується право кожного на відшкодування
моральної шкоди за заподіяння фізичного болю або душевних страждань, викликаних
у зв’язку з неправомірною поведінкою щодо неї або її близьких.
Чи відноситься ця категорія справ до малозначних?
Ч. 6 ст. 19 ЦПК. Малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового
мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які
підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ,
ціна позову в яких перевищує двісті п’ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для
працездатних осіб;
 Предметом спору у нашому випадку є вимоги як майнового характеру -
відшкодування моральної шкоди, яку позивач оцінює у 100 000 грн, так і немайнового
характеру – захист честі та гідності.
Ч. 9 ст. 19 ЦПК. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для
працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому
подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється
судове рішення.
Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розмір
прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2022 року становить
2481 гривня.
2481*100=248 100 гривень (сто розмірів прожиткового мінімуму для
працездатних осіб).
Зі змісту положень п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК, п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна
позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
При цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою
вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.
Предметом спору у цій справі є вимоги немайнового характеру - про захист честі
та гідності, та похідні майнові вимоги - про відшкодування моральної шкоди, яку
оцінено у 100 000 грн. Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує
ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не належить до
категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного
провадження. Справа не представляє значної складності, не належить до виключень із
категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Таким чином, справа є малозначною згідно вимог закону.
Згідно ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження
розглядаються справи: малозначні справи; що виникають з трудових відносин.
П. 1 ч. 4 ст. 19 ЦПК. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду
малозначних справ.
Отже, у нашому випадку справа буде розглядатися у порядку спрощеного
позовного провадження.
Ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п'ятдесят розмірів
прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не є справою, яка підлягає розгляду
лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких
передбачений частиною 4 статті 274 ЦПК України.
Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї
категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.
 Хто може бути представником в даній категорії справ? Чи може Коваленко
бути представником у цій справі?
Ч. 1 ст. 60 ЦПК. Представником у суді може бути адвокат або законний
представник.
Ч. 2 ст. 59 ЦПК. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від
чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких
обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі,
піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких
справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена.
Ч. 3 ст. 59 ЦПК. Законні представники можуть доручати ведення справи в
суді іншим особам.
Ч. 2 ст. 60 ЦПК. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а
також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути
особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за
винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Ч. 4 ст. 131-2 Конституції України передбачає винятки щодо представництва в
певних категоріях справ, наприклад, у трудових спорах, у малозначних спорах, а
також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані
судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Відповідно до ч. 2 ст. 60 ЦПК України договірним (добровільним)
представником, окрім адвоката, ще може бути будь-яка особа, але за умови
дотримання певних вимог у сукупності:
1. досягнення особою 18-річного віку
2. повна цивільна процесуальна дієздатність особи
3. виняток — особи, які виконують певні функції або займають певні посади (ст.
61 ЦПК України)
4. належне оформлення повноважень представника (ст. 62 ЦПК України)
5. категорія справи — малозначна.
Таким чином, Коваленко може бути представником у цій справі.
Який порядок оформлення довіреності?
П. 1 ч. 1 ст. 62 ЦПК. Повноваження представників сторін та інших учасників
справи мають бути підтверджені такими документами довіреністю фізичної або
юридичної особи.
 Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник)
зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона
представляє (ч. 1 ст. 237 ЦК).
Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за
довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій
особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину
представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем),
безпосередньо третій особі (ч. 1, 3 ст. 244 ЦК).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 245 ЦК форма довіреності повинна відповідати формі,
в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.
Ч. 2 ст. 62 ЦПК. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена
нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Нотаріуси посвідчують довіреності, складені від імені фізичної особи або
юридичної особи, на ім’я однієї або кількох осіб з чітко визначеними юридичними
діями, (подання, підписання та отримання відповідних документів, здійснення тих чи
інших дій, тощо).
Довіреність повинна мати всі необхідні реквізити: місце і дату складання
(підписання), строк дії (прописом), прізвище, ім`я, по батькові довірителя та довіреної
особи (повну назву юридичної особи), місце проживання (місцезнаходження
юридичної особи) представника та особи, яку представляють, а за
необхідності займану посаду, коло повноважень.
Відповідно до ст. 247 ЦК строк довіреності встановлюється у довіреності.
Строк дії довіреності зазначається словами та визначається роками, місяцями,
тижнями, днями і не може бути визначений настанням будь-якої події. Якщо строк
довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.
Наявна у матеріалах справи копія документа з назвою «довіреність», яка
долучена до позовної заяви, не є довіреністю, яка б відповідала наведеним вище
вимогам Закону.
Така ж правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду
від 13 березня 2019 року у справі №199/1478/17.

Задача 23. Фоменко К.О. звернувся до суду з позовом до товариства з

обмеженою відповідальністю «Вояж» про розірвання договору оренди транспортного
засобу, пославшись на порушення відповідачем умов договору. ТОВ «Вояж», у свою
чергу, звернулась із зустрічним позовом про визнання зазначеного договору
недійсним, мотивуючи це тим, що договір укладено з порушенням вимог закону. Під
час розгляду справи представник відповідача відмовився від зустрічного позову,
пояснивши, що він працює за трудовим договором з ТОВ «Вояж» юристом, тому має
право представляти відповідача в суді та здійснювати від його імені всі процесуальної
дії без спеціального оформлення повноважень. Суд не прийняв відмови представника
відповідача від зустрічного позову на підставі того, що право на здійснення такої
процесуальної дії, як відмова від позову, повинно бути обов’язково зазначено в
нотаріально посвідченій довіреності, яка має бути видана ТОВ «Вояж» за підписом її
керівника.
Чи правильно діяв суд? Визначте вид представництва, підстави його
виникнення, обсяг повноважень представника та порядок їх посвідчення. Хто може
бути представником юридичної особи?
РІШЕННЯ:
Ч. 3 ст. 58 ЦПК. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере
участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу,
уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового
договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Відразу виникає питання, як поняття «самопредставництво» співвідноситься з
поняттям «представництво за довіреністю».
Верховний Суд (справа №260/988/18) пояснив це наступним чином:
«представництво юридичної особи виражається через доручення та видачу довіреності
на вчинення дій, тоді як для самопредставництва необхідні лише внутрішні
документи юридичної особи (положення, трудовий договір тощо). Головна
відмінність полягає у тому, хто і на підставі якого документа здійснює
представництво: у випадку самопредставництва - це залучення особи, яка має
безпосереднє відношення до підприємства, а її повноваження вже передбачені у
внутрішніх документах. Що ж до представництва, то це залучення будь-якої третьої
особи, що супроводжується формуванням нового документа — довіреності».
Вид представництва - самопредставництво юридичної особи.
Таким чином, представник ТОВ «Вояж» працює за трудовим договором, у
якому має бути прописано посадові права та обов’язки, серед яких має бути
вказано представництво інтересів у суді і визначено які процесуальні дії може
вчиняти, а які – ні.
Які документи можуть підтвердити повноваження на самопредставництва?
• Докази того, що особа займає певну посаду (наказ, трудовий договір), а також
• Докази, які встановлюють обсяг повноважень посадової особи (статут,
положення, трудовий договір (контракт).
 При цьому, у трудовому договорі повинно бути зазначено положення про
повноваження юрисконсульта на представництво інтересів юридичної особи в суді.
Відсутність відповідних положень в трудовому договорі є підставою для
відмови в допуску до справи.
!!! Надання довіреності на представника саме по собі виключає
самопредставництво юридичної особи (ухвали Касаційного господарського суду у
складі Верховного Суду: від 09.06.2020 у справі № 917/751/19, від 16.12.2020 у справі
№ 917/855/20, від 28.04.2022 у справі № 914/3293/20).
Довіреність є підставою для представництва, ґрунтується на односторонньому
волевиявленні особи, яку представляють і за своєю правовою природою є
одностороннім правочином, на який поширюється презумпція його правомірності.
При цьому Верховний Суд враховує, що форма не може превалювати над
змістом. З`ясовуючи зміст довіреності, суд має виходити з її (довіреності) буквального
та логічного змісту, з намірів особи, яка таку довіреність видала.
Водночас саме представник несе кримінальну відповідальність за завідомо
неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді
(стаття 400-1 Кримінального кодексу України).
Особа, яка представляє юридичну особу за довіреністю і виконує процесуальні
дії на підставі повноважень, наданих їй довіреністю, виступає від імені цієї особи -
довірителя, а не в порядку самопредставництва.
ВИСНОВОК: З огляду на викладене представник, звертаючись до суду від імені
директора (керівника) на підставі виданої ним довіреності, не діє у такому разі як
законний представник в порядку самопредставництва.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного
Суду від 13.03.2018 у справі № 910/23346/16, від 21.03.2018 у справі № 916/3283/16,
від 14.03.2018 у справі № 910/22324/16.

Задача 30. Рішенням місцевого загального суду позовні вимоги Боровика О.М.
до сільської ради про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права
власності на самочинне будівництво задоволено. Не погодившись із зазначеним
рішенням, керівник окружної прокуратури звернувся до апеляційного суду зі скаргою,
в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про
відмову у задоволенні позовних вимог. Ухвалою судді апеляційного суду, у
відповідності до п. 1 ч. 5 ст. 357 ЦПК України апеляційну скаргу прокурору
повернуто. Постановляючи відповідну ухвалу, суддя апеляційної інстанції виходив з
того, що керівник окружної прокуратури не брав участі в розгляді справи в суді
першої інстанції та не є особою, яка має підписувати апеляційну скаргу, а тому
відсутні підстави для прийняття апеляційної скарги до розгляду.
Чи правомірні дії суду апеляційної інстанції? Визначте форму участі прокурора
в даній справі. З урахуванням норм Закону України «Про прокуратуру» розкрийте
особливості подання прокурорами апеляційної чи касаційної скарги, заяви про
перегляд судового рішення у за нововиявленими або виключними обставинами. Які
процесуальні права та обов’язки має прокурор у цивільному процесі?
РІШЕННЯ:
Прокуратура здiйснює представництво інтересів держави в суді у виключних
випадках і в порядку, що визначені законом (п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України).
За приписами ЦПК України: з метою представництва інтересів громадянина або
держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до
суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, ...
подає апеляційну, касаційну скаргу, ...; прокурор, який звертається до суду в
інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає
порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також
зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних
правовідносинах; у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень
щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі
прокурор набуває статусу позивача;
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у
статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру»,
який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво
прокурором держави в суді полягає у здійсненні у процесуальних та інших дій,
спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку,
встановлених законом.. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів
держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих
інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган
місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції
якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтовано прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді
виключно пiсля підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор
зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та
його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі
підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується
процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для
представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником
або суб`єктом владних повноважень. (абзац перший-третій частини четвертої). У
разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення
прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення
відповідного провадження (частина сьома).
Так, Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі №
800/490/15 (провадження № 21-1393a17) зазначив, що протиправна бездіяльність
суб`єкта владних повноважень це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу,
яка полягає (проявляється у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично
значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону
та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенцій суб'єкта
владних повноважень, були об`єктивно необхідні і реально можливими для реалізації
які фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною
недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання
обов`язкових дій. Важливим є також конкретні причини, умови та обставини, через які
дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були
виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний змість,
значимість, тривалість та межi бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також
шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
У даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що визнання
за відсутності законних підстав в судовому порядку за Боровиком права власності
на порушує встановлений законодавством порядок набуття права власності на
самочинне будівництво, оскільки прийняття рішення щодо цього об`єкту
відноситься до компетенції Управління Державної будівельної інспекції.
Таким чином, у цьому випадку прокурор мав право подавати апеляційну
скаргу.

Задача 33. Сергєєв А.К. звернувся з позовом до Чушкової Н.П. про усунення
перешкод у вихованні та встановлення порядку спілкування з дитиною. Позивач
просив зобов’язати відповідачку надавати можливість спілкуватися з сином і спільно
проживати з ним у дні канікул з 29 грудня по 8 січня та з 1 червня по 25 серпня
кожного року. У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав. Відповідачка в
судове засідання не з’явилася, хоча про час та місце розгляду справи належним чином
та своєчасно їй було повідомлено, про причини неявки суд не повідомила.
Представник органу опіки та піклування, яка брала участь у судовому засіданні,
вважала за доцільне позов задовольнити та надала відповідний висновок. Оскільки
відповідач до суду не з’явилася і від неї не надійшов відзив, представник органу опіки
та піклування, враховуючи інтересах дитини, сама визнала позов. Враховуючи, що
визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших
осіб, суд ухвалив рішення про задоволення позову.
 Чи правомірні дії суду? Визначте форму участі та повноваження представника
органу опіки та піклування у даній справі.
РІШЕННЯ:
Дії суду не є правомірними. Потрібно було відкласти судове засідання. Орган
опіки і піклування є третьою особою, яка не заявляє вимоги. Орган опіки та
піклування-виконавчі органи ОМС, тобто їх за довіреністю мають представляти їх
посадові особи. Мета участі третіх осіб у даній категорії справ - надання відповідного
висновку про матеріальний стан батькiв та житлово-побутові умови. Визнавати чи не
визнавати позов представник зазначеного органу не надiлений.